Напередодні нового пленарного тижня Верховної Ради питання призначення постійних очільників оборонного та зовнішньополітичного відомств залишається головною кадровою інтригою в кулуарах парламенту.
Контекст та можливі сценарії розвитку подій
Міністерство оборони: Після липневої відставки Михайла Федорова та призначення т.в.о. Євгенія Хмари в суспільстві й політикумі тривали дискусії щодо можливого реваншу чи повернення ексміністра. Попри заяви самого Федорова про готовність працювати лише на цій посаді та акції підтримки, Офіс Президента не поспішає повторно подавати його кандидатуру.
Міністерство закордонних справ: Андрій Сибіга продовжує повноцінно виконувати свої обов’язки та керувати дипломатичним корпусом (зокрема, очолював щорічну нараду українських послів на початку серпня 2026 року). Хоча в парламентських колах регулярно виникають чутки про ймовірну ротацію голови МЗС, офіційних заяв про його відставку з боку Офісу Президента чи самого дипломата не лунало.
Процедурний момент: Згідно з Конституцією України, призначення голів Міноборони та МЗС належить до виключної прерогативи Президента. Поки подань немає в системі Верховної Ради, депутати не мають юридичних підстав для голосування.
З повідомлення нардепа Олексія Гончаренка:
«На цю хвилину в Раду Зеленським не внесене подання на посаду міністра оборони та міністра закордонних справ. Нагадаю, що пленарний тиждень Ради починається післязавтра».
Колишній міністр оборони України Михайло Федоров подав електронну декларацію, пов’язану із завершенням роботи на посаді. Документ охоплює період із 1 січня до 16 липня 2026 року та дозволяє побачити, з якими доходами й активами ексочільник оборонного відомства завершив один із найбільш резонансних етапів своєї політичної кар’єри.
Згідно з оприлюдненими даними, за цей період Федоров отримав 1 158 180 грн заробітної плати. Водночас підприємницькі доходи його дружини Анастасії Федорової були суттєво більшими — 4 250 785 грн.
На банківських рахунках колишній міністр задекларував близько 1,4 млн грн. Його дружина вказала 598,8 тис. грн на банківських рахунках, а також $15 тис. готівкою.
Таким чином, лише задекларовані доходи подружжя за період із початку року до середини липня перевищили 5,4 млн грн.
Квартира, земля та столична нерухомість
Структура нерухомості родини Федорова загалом не зазнала кардинальних змін порівняно з попередніми деклараціями.
Михайло Федоров має квартиру площею 74,8 кв. м. Також у деклараціях політика фігурує нежитлове приміщення площею 2,9 кв. м та два паркомісця площею 15,6 і 15,7 кв. м у Києві.
Дружина колишнього міністра володіє значно більшим за площею земельним активом — ділянкою на 20 тис. кв. м, тобто 2 га, у Запорізькій області. Також вона користується двома нежитловими приміщеннями в Києві площею 17,3 та 47,8 кв. м.
Ці об’єкти фігурували і в попередній декларації Федорова. Зокрема, за підсумками 2025 року він декларував квартиру тієї ж площі, два машиномісця та земельну ділянку дружини.
Дві Audi та торговельні марки
В автопарку родини також фігурують дві машини німецької марки Audi.
Йдеться про Audi Q8 2019 року випуску та Audi A4 2016 року. За даними декларації Федорова за 2025 рік, Q8 належить самому Михайлу Федорову, а його дружина має право безоплатного користування автомобілем. Audi A4, навпаки, належить Анастасії Федоровій, тоді як її чоловік має право користуватися машиною.
Цікавий нюанс — задекларована вартість автомобілів. Audi Q8 оцінена у 2 096 700 грн, тоді як Audi A4 — у 211 652 грн.
Є у деклараціях родини й нематеріальні активи. Федоров володіє торговельною маркою SMMSTUDIO, права на яку отримав у серпні 2021 року. Її вартість за останньою грошовою оцінкою в декларації становить 5 млн грн.
Його дружині належить торговельна марка COVER, право власності на яку вона отримала у грудні 2021 року.
Доходи дружини Федорова вже не перший рік перевищують його зарплату
Порівняння з попередніми деклараціями показує ще одну тенденцію — підприємницький дохід дружини Федорова останнім часом значно перевищує його заробіток на державній службі.
За 2025 рік Федоров задекларував 1 344 688 грн зарплати, тоді як Анастасія Федорова отримала 9 201 174 грн доходу від підприємницької діяльності. На рахунках самого Федорова на той момент було близько 769,8 тис. грн.
Для порівняння, доходи самого політика протягом попередніх років зростали поступово. За даними «Інтерфакс-Україна», Федоров декларував 641 тис. грн доходів за 2021 рік, 885 тис. грн за 2022-й, 986 тис. грн за 2023-й і близько 1,1 млн грн за 2024 рік.
Нинішня декларація привертає додаткову увагу через політичний контекст, у якому Федоров залишив Міністерство оборони.
Гучна відставка і конфлікт навколо Міноборони
Федоров очолив Міністерство оборони на початку 2026 року. Його перебування на посаді завершилося вже в липні під час масштабного переформатування Кабінету Міністрів.
14 липня Верховна Рада підтримала відставку уряду Юлії Свириденко, що означало припинення повноважень усього Кабміну. Федоров до нового складу уряду не потрапив.
Однак його відставка швидко переросла зі звичайного кадрового рішення у значно масштабнішу політичну історію.
Сам Федоров пізніше розповів, що приблизно за пів години або годину до засідання президентської фракції йому повідомили, що на посаду міністра оборони планують запропонувати іншу кандидатуру. Причиною такого рішення, за словами Федорова, називався конфлікт із Генеральним штабом.
Після звільнення Федоров публічно говорив і про розбіжності з тодішнім головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським щодо реформ та принципів управління військом.
Президент Володимир Зеленський водночас пропонував Федорову залишитися у своїй команді в іншому статусі. Зокрема, йшлося про посаду радника. Ексміністр від цієї пропозиції відмовився.
Сам Федоров пояснював, що не зацікавлений у «декоративній посаді» та хоче мати можливість реалізовувати власне бачення змін в оборонній сфері. Частина його команди після відставки залишилася працювати у Міністерстві оборони, інші співробітники поступово залишали відомство.
Федоров не приховує бажання повернутися
При цьому політик фактично залишив двері до Міністерства оборони відкритими.
Наприкінці липня на запитання журналістів, чи погодився б він знову очолити Міноборони, якби отримав відповідну пропозицію президента, Федоров відповів ствердно. Він наголосив, що не шукає посаду заради самої посади, але вважає Міністерство оборони тим органом, через який можна реалізувати його бачення трансформації війська.
Водночас Федоров заявив, що до завершення війни не планує ставати політичним опонентом Володимира Зеленського. Він також не приєднався до протестувальників, які вимагали його повернення до Міноборони, але зазначав, що не збирається переконувати громадян припиняти публічну критику влади.
Відставка Федорова справді спричинила незвичну для кадрових перестановок в уряді суспільну реакцію. Уже 16 липня у Києві неподалік Офісу президента та в інших українських містах відбулися акції на його підтримку.
Перед остаточним завершенням роботи Федоров також оприлюднив підсумки своєї діяльності в оборонному відомстві. Міністерство оборони повідомляло про 22 ключові результати, які ексміністр відніс до здобутків своєї команди. Серед них були проєкти, пов’язані з безпілотними системами та підтримкою сучасних дроново-штурмових підрозділів.
Тож декларація Федорова стала формальною фінансовою крапкою під коротким, але надзвичайно резонансним періодом його роботи на чолі Міністерства оборони. Політичної крапки в цій історії поки немає: сам ексміністр прямо заявляє про готовність повернутися, а дискусія довкола його відставки продовжується.
Акції з вимогою повернути Михайла Федорова на посаду міністра оборони України увійшли у 31-й день. Після місяця протестів учасники не відмовляються від своїх вимог та заявляють про необхідність діалогу влади із суспільством. Напередодні, 14 серпня, чергові акції відбулися у Києві та інших українських містах.
15 серпня протестна кампанія, що розпочалася після кадрових рішень навколо Міністерства оборони, перетнула символічну місячну позначку.
Увечері 14 серпня на площі Івана Франка в центрі столиці знову зібралися прихильники колишнього очільника Міноборони. За різними повідомленнями медіа, йшлося про кількасот учасників. NV повідомляло приблизно про 500 людей, тоді як Суспільне писало, що на момент роботи його кореспондентів на площі перебувало до сотні учасників. Така різниця може бути пов’язана з часом підрахунку та рухом людей під час акції.
Протестувальники традиційно принесли із собою картонні плакати. Серед гасел, які фіксували журналісти, були заклики повернути Федорова до Міністерства оборони, продовжити розпочаті ним реформи та почути позицію учасників протесту. На плакатах, зокрема, можна було побачити написи «Поверніть Федорова», «Тема не закрита, поки нас не почули», «Федоров = крок до перемоги» та інші.
Однак після місяця протестів їхній порядок денний поступово стає ширшим. Учасники говорять не тільки безпосередньо про повернення ексміністра, а й про необхідність збереження реформ в оборонному секторі та прямої комунікації влади із суспільством.
14 серпня активісти у Києві проводили відкритий збір пропозицій щодо вимог до Офісу президента. За інформацією Суспільного, йшлося про спробу сформувати спільну позицію протестувальників.
Ветеран Дмитро Козятинський, коментуючи тридцятий день протестів, також говорив про необхідність діалогу між владою та учасниками акцій.
Водночас серед протестувальників уже є розуміння, що перспектива фактичного повернення Федорова на попередню посаду стала менш визначеною. За даними медіа, частина учасників визнає зменшення таких сподівань, але при цьому не збирається припиняти акції. Зокрема, звучить позиція про продовження протестів принаймні до моменту, коли питання керівництва Міністерством оборони буде остаточно врегульоване.
Протести при цьому давно вийшли за межі столиці. 14 серпня акції відбувалися, зокрема, у Харкові, Дніпрі та Івано-Франківську. В останньому учасники втретє провели протестну ходу на підтримку Федорова.
У Харкові 14 серпня також відзначали вже 30-й день акцій. Учасники продовжували виходити з вимогами щодо кадрового рішення в Міноборони та з плакатами на підтримку ексміністра.
Тривалий протестний рух почався після подій середини липня. 15 липня Михайло Федоров підтвердив, що залишає посаду міністра оборони, яку обіймав із січня 2026 року. Після цього у Києві та регіонах почали збиратися учасники мирних акцій із вимогою не звільняти, а згодом — повернути його до керівництва оборонним відомством.
Уже 16 липня президент Володимир Зеленський повідомив про рішення доручити генерал-майору Євгену Хмарі виконувати обов’язки міністра оборони. Відтоді саме Хмара тимчасово керує оборонним відомством.
Сам Федоров після відставки не зник із публічного простору. ЗМІ повідомляли, що він відмовився від запропонованих йому альтернативних посад і допускав повернення саме до Міністерства оборони.
На початку серпня ситуація отримала новий поворот. 6 серпня Федоров заявив у розмові із Сергієм Стерненком, що від президента не було категоричного «ні» щодо можливості його повернення до Міноборони. Це знову підживило дискусію навколо можливого кадрового рішення.
Водночас політичні експерти оцінюють таку перспективу обережніше. Політолог Володимир Фесенко в коментарі Радіо Свобода висловив думку, що Зеленський навряд чи поверне Федорова на посаду, оскільки це могло б виглядати як рішення, ухвалене під тиском вулиці. За його оцінкою, для президента зараз визначальним фактором залишається перебіг війни. Це саме експертна оцінка, а не офіційна позиція президента чи Офісу президента.
Однією з причин суспільної підтримки Федорова учасники акцій називають зміни, які розпочалися в оборонному відомстві за час його роботи. Під час протестів регулярно звучать вимоги не допустити згортання реформ та забезпечити їхню наступність незалежно від кадрових рішень. Саме ця теза поступово стала одним із центральних мотивів протестної кампанії.
Масштаб акцій протягом місяця змінювався. Окремі дні збирали сотні людей, тоді як найбільші ходи — тисячі. Зокрема, 31 липня у Києві відбулася масштабна хода від пам’ятника Тарасу Шевченку до площі Івана Франка. Тоді медіа повідомляли про тисячі учасників, які пройшли центром столиці з вимогою продовжити діалог із Федоровим і дати можливість завершити оборонні реформи.
Того самого дня акції та ходи проходили й в інших містах. Наприклад, у Львові 31 липня відбулася вже шістнадцята мирна акція. Наступного дня містяни зібралися знову, а учасники закликали владу «не зупинятися на півдорозі».
Протести, таким чином, виявилися значно тривалішими, ніж одноразова реакція на кадрове рішення. Від середини липня вони пройшли шлях від перших «картонкових» мітингів до багатотисячних ход і щоденних або регулярних акцій у різних регіонах.
Станом на ранок 15 серпня офіційного рішення про повернення Михайла Федорова на посаду міністра оборони немає. Так само немає підтвердження, що влада готує саме такий кадровий крок. Тому будь-які твердження про нібито вже ухвалене рішення щодо його повернення наразі були б передчасними.
Проте після 30 повних днів протестів історія не завершилася. Акції «Поверніть Федорова» входять у 31-й день, а їхні учасники дедалі частіше наголошують: питання для них полягає вже не тільки в прізвищі керівника Міноборони, а й у збереженні оборонних реформ, відповідальності за кадрові рішення та готовності державної влади вести відкритий діалог із суспільством.
Мільярдер Ілон Маск виступає проти того, щоб Україна використовувала супутникову систему Starlink для наведення ударів по російських військових об’єктах на території РФ. За даними американського видання The Atlantic, підприємець побоюється подальшої ескалації війни та вважає, що сторонам необхідно перейти до укладення мирної угоди.
Як пише The Atlantic, українська влада намагається домогтися від Маска дозволу на використання можливостей Starlink для операцій, спрямованих проти російських ракетних установок. Ідеться, зокрема, про комплекси, які Росія використовує для запуску балістичних ракет по Києву та інших українських містах.
Минулого тижня видання повідомляло, що президент України Володимир Зеленський під час зустрічі з президентом США Дональдом Трампом звертався до нього з проханням посприяти отриманню відповідної допомоги від Маска.
Starlink працює завдяки супутниковій мережі компанії SpaceX і вже тривалий час використовується українськими військовими для забезпечення зв’язку. Однак розширення можливостей системи для наведення ударів по цілях на території Росії може мати значно серйозніші політичні наслідки.
За даними The Atlantic, Зеленський прагне використовувати Starlink у ситуації, коли Україна стикається з дефіцитом ракет для систем протиповітряної оборони. Одним із запропонованих варіантів є ураження російських пускових установок, які застосовуються для атак балістичними ракетами по українських містах. Знищення таких комплексів могло б, за задумом української сторони, зменшити кількість ракетних ударів.
Водночас президент США Дональд Трамп, за інформацією видання, не дав однозначної відповіді на українське прохання щодо допомоги Маска.
Паралельно українська сторона намагається комунікувати з мільярдером безпосередньо. За даними The Atlantic, із Маском через закулісні канали намагається домовитися Михайло Федоров, який раніше обіймав посаду міністра оборони України.
Проте співрозмовники видання стверджують, що Маск поки не погодився на пропозицію Києва. Один із джерел повідомив, що станом на середу позитивного рішення немає.
За інформацією The Atlantic, Маск продовжує обговорювати з Федоровим ризики подальшої ескалації війни. Позиція американського мільярдера полягає в тому, що використання Starlink для ударів по цілях у Росії може призвести до небажаного загострення протистояння.
«Ілон постійно каже, що настав час укладати угоду», — розповів один із соратників Федорова.
Таким чином, позиція Маска наразі залишається перешкодою для розширення використання Starlink у рамках українських ударних операцій. Україна, зі свого боку, розглядає можливість ураження російських пускових установок як один зі способів зменшити загрозу балістичних атак на українські міста.
Питання набуває особливої актуальності на тлі дефіциту ракет-перехоплювачів для української ППО. Володимир Зеленський раніше заявляв, що Україна має намір знищувати російські пускові установки, щоб зменшити інтенсивність балістичних ударів.
Водночас остаточного рішення щодо використання Starlink у такому форматі, за даними The Atlantic, наразі немає. Маск продовжує виступати за припинення війни та виступає проти кроків, які, на його думку, можуть призвести до її подальшого загострення.
Україна продовжує прямі консультації з Ілоном Маском і SpaceX щодо можливого розширення використання Starlink для виконання бойових завдань проти військових цілей на території Росії. Йдеться, зокрема, про можливість підтримувати зв’язок під час операцій проти російських балістичних пускових установок. Остаточного рішення поки немає, однак Михайло Федоров підтвердив: контакти тривають, а остання розмова з Маском відбулася лише кілька днів тому.
Про це Федоров розповів в ефірі YouTube-каналу Сергія Стерненка, відповідаючи на запитання про те, чи може Starlink використовуватися для роботи українських систем безпосередньо по російських засобах балістичного ураження.
За словами Федорова, завдання є технічно та політично складним, тому деталі переговорів поки не розголошуються. Він лише підтвердив, що українська сторона продовжує працювати над необхідним рішенням.
Ця тема набула особливої актуальності після різкого збільшення кількості російських балістичних атак. Україна шукає не тільки додаткові перехоплювачі Patriot, а й способи знищувати ракети, пускові установки та пов’язані з ними системи ще до моменту запуску.
Навіщо Україні Starlink за межами нинішньої зони роботи
Starlink став одним із найважливіших елементів українського військового зв’язку ще на початку повномасштабного вторгнення.
Низькоорбітальна супутникова система дозволяє підтримувати інтернет-з’єднання там, де традиційна телекомунікаційна інфраструктура знищена, пошкоджена або пригнічується засобами радіоелектронної боротьби.
Для військових це означає можливість передавати інформацію між підрозділами, працювати з цифровими системами управління, підтримувати зв’язок із безпілотними системами та оперативно обмінюватися даними.
Але SpaceX у різні періоди встановлювала географічні й технічні обмеження на використання Starlink у бойових операціях.
Саме тому потенційне застосування системи для роботи по військових цілях глибше на території Росії неможливо вирішити лише на українському рівні. Для цього необхідна участь самої SpaceX.
Федоров фактично підтвердив, що саме про такі можливості йдеться у нинішніх консультаціях.
У центрі уваги — російські балістичні пускові
Контекст переговорів особливо важливий.
У серпні Україна гостро потребує додаткового захисту від балістики. Системи Patriot залишаються ключовим засобом перехоплення російських «Іскандерів» та інших складних балістичних цілей, однак запас ракет PAC-3 у партнерів обмежений.
Тому дедалі більше значення отримує інший підхід — не чекати, поки ракета вже летить на українське місто, а знищувати її носій на землі.
Для цього необхідні розвіддані, далекобійні засоби ураження та стабільний канал управління.
Саме тут супутниковий зв’язок може стати критично важливим.
Однак Федоров не уточнив, яку саме технічну модель використання Starlink обговорюють сторони. Немає також підтвердження, що SpaceX уже погодила будь-які зміни режиму роботи мережі.
Тож заяви про те, що Україна вже отримала дозвіл використовувати Starlink для ударів углиб РФ, наразі були б передчасними.
У Києва та SpaceX уже був успішний досвід складних переговорів
Федоров окремо нагадав про попередній приклад співпраці з компанією Маска.
На початку 2026 року Україна зіткнулася з новою загрозою: російські війська почали використовувати Starlink на ударних безпілотниках.
Це суттєво підвищувало їхні можливості.
Як пояснювало Міністерство оборони, такі дрони могли летіти на низькій висоті, залишатися стійкими до частини засобів РЕБ і керуватися оператором у режимі реального часу навіть на значній відстані.
29 січня Міноборони заявило, що зв’язалося зі SpaceX буквально через кілька годин після появи інформації про використання росіянами Starlink на БпЛА.
Федоров тоді окремо подякував президентці SpaceX Гвінн Шотвелл та Ілону Маску за швидку реакцію.
Україна та SpaceX створили «білий список»
Результатом цієї співпраці стала система верифікації терміналів Starlink.
Кабінет Міністрів запровадив так званий whitelist — перелік авторизованих терміналів, яким дозволено працювати в Україні.
Логіка була простою: українські військові, цивільні, державні органи та бізнес верифікують свої пристрої, після чого невідомі або неавторизовані термінали можуть бути відключені.
Міноборони прямо пояснювало, що метою системи було позбавити російські війська можливості використовувати Starlink на дронах і водночас не залишити без зв’язку українських користувачів.
Уже 5 лютого Федоров повідомив, що перші українські термінали з «білого списку» працюють, а російські були заблоковані.
Списки тоді оновлювалися раз на добу, а команда Міноборони разом зі SpaceX працювала над прискоренням процесу.
Тобто у Києва вже є приклад, коли складна технічна домовленість із компанією Маска була реалізована протягом дуже короткого часу.
Саме на цей досвід Федоров тепер посилається як на доказ того, що переговори можуть дати практичний результат.
Starlink давно став значно більшим, ніж просто інтернет
На початку великої війни супутникові термінали насамперед сприймалися як засіб резервного зв’язку.
Згодом Starlink фактично став частиною цифрової інфраструктури українського поля бою.
Особливість системи полягає у великій кількості супутників на низькій навколоземній орбіті. Це забезпечує відносно низьку затримку сигналу порівняно з традиційними геостаціонарними супутниковими системами та дозволяє використовувати мережу для задач, де важлива швидка передача даних.
Саме тому залежність від Starlink одночасно є перевагою та ризиком.
Перевагою — тому що система дозволила Україні зберегти стійкість зв’язку навіть за умов масованого руйнування телекомунікаційної інфраструктури.
Ризиком — тому що ключові технічні параметри мережі контролює приватна американська компанія.
І саме ця обставина змушує Київ постійно підтримувати прямий контакт зі SpaceX.
Чому переговори з Маском непрості
Starlink — цивільна комерційна система, яка стала надзвичайно важливим військовим інструментом.
Для SpaceX будь-яке розширення її використання у наступальних операціях створює політичні, юридичні та репутаційні ризики.
З іншого боку, Україна наголошує, що йдеться про боротьбу з військовими об’єктами держави, яка щодня запускає ракети та дрони по українських містах.
Саме тому Федоров і назвав переговори складним завданням.
Публічно SpaceX наразі не оголошувала про зміну політики щодо використання Starlink для ударних операцій на території РФ.
Отже, головний результат консультацій ще попереду.
Росія сама зробила Starlink частиною цієї дискусії
Окремий парадокс полягає в тому, що російська армія також намагалася отримати переваги від американської супутникової системи.
За даними українського Міноборони, окупанти використовували нелегально придбані термінали, включно з установленням їх на безпілотні літальні апарати.
Саме це змусило Україну та SpaceX створити жорсткішу систему контролю.
Після введення whitelist Міноборони заявило, що російські термінали на окупованих територіях були заблоковані, тоді як верифіковані українські продовжили працювати.
Таким чином, SpaceX уже фактично стала учасником технологічного протистояння між Україною та Росією, хоча формально компанія залишається приватним постачальником комунікаційних послуг.
Від оборони — до потенційного полювання на балістику
Нинішні переговори можуть стати принципово новим етапом.
Якщо раніше головним завданням було забезпечити зв’язок українських військ і перекрити доступ росіянам, то зараз Київ намагається отримати можливості, які допоможуть знищувати джерела ракетної загрози.
Саме російські балістичні ракети стали одним із головних викликів для української ППО у 2026 році.
Перехоплювачів Patriot недостатньо, їх виробництво обмежене, а Росія паралельно нарощує власне ракетне виробництво і отримує боєприпаси та технології від союзників.
За цих умов Україні необхідно комбінувати два підходи: захищати міста перехоплювачами і водночас бити по пускових установках, складах та виробничій інфраструктурі противника.
Саме для другого завдання надійний супутниковий канал зв’язку може мати особливу цінність.
Але рішення ще немає
Найважливіший момент у заяві Федорова — переговори справді відбуваються, але про готовий результат поки не йдеться.
Ні він, ні SpaceX не повідомили про досягнення домовленості.
Не розкриваються також технічні параметри того, що саме просить Україна: зміна географічних обмежень, особливий режим роботи для верифікованих військових терміналів чи інша модель.
Це логічно, адже деталі подібної системи безпосередньо стосуються бойових можливостей.
Проте сам факт безпосереднього контакту з Маском лише за кілька днів до публічної заяви свідчить, що тема залишається активною.
І попередній досвід показує: коли йдеться про Starlink, технічні зміни можуть запроваджуватися дуже швидко.
У лютому від появи проблеми з російськими дронами до запуску масової системи верифікації минули фактично лічені дні.
Тепер завдання значно складніше.
Україна прагне не просто не дозволити Росії користуватися американською технологією, а потенційно розширити власні можливості для ураження військових цілей за межами окупованих територій.
Якщо Київ і SpaceX знайдуть прийнятну модель, Starlink може отримати ще одну роль у російсько-українській війні — від системи, що забезпечує стійкість зв’язку, до важливого елемента операцій проти російських ракетних сил. Але поки це саме предмет переговорів, а не вже ухвалене рішення.
Найбільша українська мережа супермаркетів АТБ-Маркет припиняє рекламну співпрацю з Telegram-каналом «Труха». Ритейлер заявив, що більше не планує розміщувати рекламу на цьому майданчику, а передбачений для нього бюджет перенаправить на інші канали комунікації.
Про рішення компанія повідомила 1 серпня на тлі суспільної критики співпраці АТБ із Telegram-ресурсом.
У компанії пояснили, що договір на розміщення рекламних матеріалів у Telegram-каналі був укладений ще на початку 2026 року. Однак після останніх подій та публічної дискусії навколо ресурсу в АТБ вирішили переглянути співпрацю.
«Врахувавши останні події та почуті зауваження громадськості, компанія прийняла рішення припинити співпрацю з цим медіаресурсом»,– заявили в АТБ.
Вивільнений рекламний бюджет компанія планує спрямувати на інші комунікаційні майданчики.
Чому співпраця АТБ і «Трухи» опинилася в центрі скандалу
Рішення ритейлера з’явилося після хвилі критики, яка останніми тижнями виникла навколо Telegram-мережі «Труха».
Одним із ключових епізодів стала публічна заява відстороненого міністра оборони Михайла Федорова. 16 липня він звинуватив Telegram-канал у проведенні кампанії проти нього та закликав встановити джерела її фінансування.
Через два дні волонтер Сергій Стерненко публічно закликав українців бойкотувати АТБ через розміщення реклами компанії в «Трусі». Він пов’язував придбання реклами з фінансовою підтримкою Telegram-мережі.
Саме після цього питання рекламної співпраці великого українського ритейлера з Telegram-каналом отримало значний суспільний резонанс.
Водночас саме по собі розміщення реклами на медіамайданчику не означає підтримки редакційної політики чи окремих публікацій цього ресурсу. АТБ у своїй заяві пояснює припинення контракту реакцією на останні події та зауваження громадськості.
«Труха» має мільйонну аудиторію
Причина привабливості таких майданчиків для великих рекламодавців полягає насамперед у масштабі їхньої аудиторії.
За даними Forbes Ukraine, «Труха» є однією з найбільших мереж Telegram-каналів в Україні. Основний канал «Труха Україна» має понад 3 млн підписників.
Head of Telegram Department агенції Netpeak Максим Цап оцінював однойменну мережу у 37 каналів із сукупною аудиторією близько 9 млн підписників. Загальна кількість каналів, пов’язаних із цією екосистемою, може перевищувати сотню.
Масштаб аудиторії безпосередньо впливає і на вартість реклами. За наведеними Forbes даними сервісу Telegator, рекламне розміщення в основному каналі «Труха Україна» коштує близько 82 тис. грн. У регіональних каналах ціна суттєво відрізняється та може становити від 650 до 16 тис. грн залежно від конкретного ресурсу.
Таким чином, рішення АТБ означає втрату для Telegram-мережі одного з найбільш упізнаваних українських рекламодавців.
Що відомо про можливі зміни навколо «Трухи»
Окрема дискусія останнім часом точиться навколо можливого нового інвестора Telegram-мережі.
Forbes Ukraine із посиланням на три джерела повідомляв, що харківський криптопідприємець Микола Удянський міг придбати мережу Telegram-каналів «Труха» у липні 2026 року.
Водночас сам Удянський та керівник проєкту Максим Лавриненко заперечували зміну власника. Тому інформацію про продаж мережі наразі не можна вважати офіційно підтвердженою.
Раніше Forbes також розглядав оцінку мережі на рівні $15–25 млн, однак ішлося саме про можливу оцінку активу, а не підтверджену суму завершеної угоди.
Великий бізнес дедалі уважніше оцінює Telegram
Історія АТБ демонструє ширшу проблему українського рекламного ринку. Telegram за роки повномасштабної війни перетворився на один із ключових каналів отримання оперативної інформації та водночас на великий рекламний майданчик.
Мільйонні аудиторії роблять найбільші канали привабливими для бізнесу. Проте разом із великим охопленням рекламодавці отримують і репутаційні ризики, особливо якщо навколо конкретного інформаційного ресурсу виникають політичні або суспільні скандали.
Для великих компаній питання поступово виходить за межі стандартної оцінки вартості контакту з аудиторією. Значення має й те, поруч із яким контентом демонструється бренд, яку репутацію має майданчик і як співпраця з ним може бути сприйнята клієнтами.
У випадку АТБ цей репутаційний фактор виявився достатнім для припинення контракту, укладеного ще на початку року.
АТБ перенаправить рекламний бюджет
У компанії не повідомили, скільки саме коштів передбачалося на рекламу в «Трусі» протягом 2026 року та на які конкретно майданчики тепер буде перенаправлено цей бюджет.
Проте рішення одного з найбільших українських рекламодавців може стати важливим сигналом для ринку. Якщо суспільна реакція почне безпосередньо впливати на рекламні бюджети великих брендів, Telegram-каналам доведеться дедалі більше враховувати не тільки кількість підписників і переглядів, а й власну репутацію серед рекламодавців.
Для АТБ історія наразі завершилася однозначним рішенням: контракт припиняється, нових рекламних розміщень у «Трусі» компанія не планує, а кошти підуть на інші канали комунікації.
Поки по всій країні не вщухає так званий “картонний майдан” основною вимогою якого є повернення Михайла Федорова в крісло міністра оборони, ми вирішили проаналізувати контракти близьких до екс-міністра виробника дронів.
Зокрема, в даному контексті цікавий кейс близького до Федорова виробника дронів SkyFall Олександра Конотопського, більша частина яких потрапляє в Україну з Китаю через афілійовану з Конотопським ТОВ «Стрим Техно» та зареєстровану на “фунта” естонську прокладку DMO COMMERCE OÜ.
За даними митних декларацій упродовж 2025-2026 років ТОВ «Стрим Техно» імпортувало товар від близько 60 постачальників-нерезидентів на суму понад 43,1 млрд грн, в тому числі за січень-червень 2026 року 25,6 млрд грн або 60% від усього імпорту.
Від нерезидента DMO COMMERCE OÜ (Естонія) за непрямим (через компанію LINGHANGZHE INTERNATIONAL FREIGHT FORWARDING CO., LTD (Hong Kong) та прямим (власним) контрактами за період листопада 2025р – червня 2026р ТОВ «Стрим Техно», отримано товару на суму 4,1 млрд грн, що підтверджується вантажно митними деклараціями.
Єдиним покупцем товару у DMO COMMERCE OÜ (Естонія) є ТОВ «Стрим Техно», що підтверджується даними ресурсу 52wmb.
Щодо непрямого контракту
У січні-червні 2026 року одним із найбільших постачальників агрегатів, устаткування та комплектувальних виробів для безпілотних систем на адресу ТОВ «Стрим Техно» є компанія LINGHANGZHE INTERNATIONAL FREIGHT FORWARDING CO., LTD (Hong Kong) на суму 3,2 млрд грн.
Постачання відбувається за непрямими контрактами через естонську компанію DMO COMMERCE OÜ (Естонія).Розрахунки за поставлений товар проводяться не безпосередньо на користь гонконзького постачальника, а спочатку на адресу естонської компанії, яка, у свою чергу, здійснює подальше перерахування коштів до Гонконгу.
Такий механізм розрахунків свідчить про використання проміжної компанії у ланцюгу міжнародних платежів з метою завищення імпортної ціни та виведенню коштів за кордон.
LINGHANGZHE INTERNATIONAL FREIGHT FORWARDING CO., LTD (Hong Kong) – дані щодо компанії відсутні у відкритому доступі, проте є інформація щодо проведених експортних операцій. Так, за даними ресурсу 52wmb LINGHANGZHE INTERNATIONAL (Гонконг) є продавцем товару лише на адресу української компанії Стрим Техно.
За прямим контрактом з ТОВ «Стрим Техно» DMO COMMERCE OÜ (Естонія) відповідно до митних декларацій виступає постачальником товарів на загальну вартість таких прямих поставок за листопад 2025 р – червень 2026 р на суму близько 940,7 млн грн.
DMO COMMERCE OÜ (Естонія) використовується як проміжна ланка для формування завищеної вартості товару й виведення коштів з України.
Це підтверджується офіційними даними, зокрема DMO COMMERCE OÜ декларує рівень рентабельності близько 50%, що свідчить про значний рівень прибутковості діяльності компанії.
ФОТО: Річні фінансові звіти естонської прокладки DMO COMMERCE OÜ Конотопського
Це відбувається за рахунок постачання товарів в Україну, що надає можливість виводити значні бюджетні кошти з України.Що ж стосується DMO COMMERCE OÜ (Естонія,продавець за непрямим контрактом)– компанія зареєстрована 18.06.2024р, статутний капітал 2 500 євро, вид діяльності оптова та роздрібна торгівля. Засновником компаніє є Denys Ovsiannikov (Денис Овсянніков).
ФОТО: Денис Овсянніков Denys Ovsiannikov фунт на службі Конотопського
Витрати на оплату праці відповідно до фінансової звітності не здійснюються, тобто компанія не має співробітників.
ФОТО: В естонській прокладці DMO COMMERCE OÜ Конотопського немає співробітників
Більш за все компанія використовує режим е-резидентства без фізичного перебування на території Естонії, що дозволено законодавством Естонії.
На сторінці Linkedin Денис Овсянніков зазначив, що з лютого 2026 року є віце-президент з фінансових питань SKELAR.
SKELAR — це український venture builder, що спеціалізується на створенні ІТ бізнесів з нуля. Її основна спеціалізація — цифрові продукти, мобільні застосунки, онлайн-платформи та сервіси, орієнтовані переважно на міжнародні ринки.
Співпрацює з Мінцифрою, Мінветеранів, Українським ветеранським фондом, Veteran Hub, Superhumans та іншими партнерами, про що також було зазначено на офіційному телеграм каналі Мінцифри у липні 2025 року.
Інший великий імпортер ТОВ «Стрим Техно» відповідно до митних декларацій є New Eurasian Co., Limited– це гонконзька приватна компанія, що спеціалізується на міжнародній оптовій торгівлі електронікою, кабельно-провідниковою продукцією та промисловими компонентами. Зареєстрована в 26 липня 2023 року, базується в районі Квун-Тонг (офіс 101а на 1 поверсі будівлі Genplas).
ФОТО: іншим великим імпортером ТОВ «Стрим Техно» відповідно до митних декларацій є New Eurasian Co., Limited
Компанія здійснює експортні операції на користь українських компаній, зокрема, «Скайфолл Індастріс» та «Стрім Техно» з орбіти Конотопського 98,67% поставок товарів. Загальна сума імпорту на користь ТОВ «Стрим Техно» з червня 2025 по червень 2026 роки сягає 5,6 млрд грн.
ФОТО: Загальна сума імпорту на користь ТОВ «Стрим Техно» з червня 2025 по червень 2026 роки сягає 5,6 млрд грн.
Компанія New Eurasian Co., Limitedімовірно була зареєстрована у Гонконзі невипадково. Зазначена юрисдикція традиційно є однією з найбільш привабливих для міжнародної торгівлі та ІТ-бізнесу завдяки пільговому податковому режиму, розвиненій фінансовій інфраструктурі, стратегічному розташуванню та можливості здійснення міжнародних розрахунків. І очевидно як і інші вищезазначені компанії входять в структуру компаній Конотопського.
Отже, аналіз зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «Стрим Техно» свідчить, що компанія здійснює імпорт товарів переважно з Гонконгу та Китаю за зовнішньоекономічними контрактами. Одним з посередників у зазначених операціях виступає естонська компанія DMO COMMERCE OÜ, кінцевим бенефіціарним власником якої є особа, діяльність якої пов’язана з ІТ-сферою.
Концентрація поставок на обмеженому колі нерезидентів, а також використання посередницької компанії при закупівлі товарів безпосередньо у виробників або постачальників з Китаю та Гонконгу не є типовою моделлю для незалежних міжнародних трейдерів та може свідчити про функціонування зазначених нерезидентів як окремої ланки у структурі постачання товарів до України.
За таких обставин не виключається, що вказані компанії можуть використовуватися для централізації закупівель, формування цінової політики, акумулювання прибутку за межами України, зокрема виведення коштів отриманих від оборонного бюджету, а також ускладнення ідентифікації фактичних вигодонабувачів зовнішньоекономічних операцій.
Після удару по виставці безпілотників 24 липня Brave1 різко наростив публічну комунікацію. За словами співрозмовника, знайомого з внутрішньою роботою оборонно-технологічного кластера, ця інформаційна активність не була випадковою. Її завданням стало зміщення суспільної уваги з трагедії та виниклих репутаційних ризиків на досягнення української оборонної екосистеми.
У наступні дні платформа практично щодня публікувала повідомлення про нові успіхи: розповідала про рекордні обсяги закупівель через Brave1 Market, демонструвала результати бойового застосування розробок учасників кластера, оголосила про спільну грантову програму з НАТО та підкреслювала лідерство України в розвитку «етичного» штучного інтелекту для військової сфери. При цьому сам удар по полігону та можливий зв’язок платформи з виставкою Brave1 публічно не коментував.
Інформаційний вакуум швидко заповнили інші учасники. Російська сторона практично одразу почала стверджувати, що саме Brave1 виступав організатором заходу, а відповідальність намагалася поширити і на віце-прем’єра Михайла Федорова. Українська влада подібних заяв не робила. Більше того, українські та західні ЗМІ пов’язують організацію виставки з асоціацією Armada та її керівником Василем Гончаруком, якого пізніше заарештували у справі про халатність.
24 липня російські балістичні ракети вдарили по приватному полігону в Капітанівці. Загинули не менше десяти осіб, близько ста отримали поранення. Москва офіційно заявила, що метою стала демонстрація українських та іноземних безпілотників. Володимир Зеленський назвав проведення відкритої виставки в умовах постійної загрози ударів «дорогою помилкою». Слідство зараз з’ясовує, чому організатори зібрали на одній площадці сотні військових, представників спецслужб і виробників озброєнь, маючи укриття лише на кілька десятків осіб.
Для Brave1 ця історія виявилася особливо чутливою. Створена у 2023 році державна платформа за участю Мінцифри, Міноборони та інших відомств до середини 2026 року стала одним із ключових елементів української системи підтримки оборонних інновацій. В екосистемі зареєстровані тисячі проєктів, а через маркетплейс Brave1 Market військові підрозділи закуповують обладнання, використовуючи систему бойових балів. Для такої структури довіра — один із головних ресурсів, оскільки від неї залежать не лише відносини з українськими розробниками та військовими, а й міжнародне фінансування.
Саме тому інформаційна стратегія, обрана після трагедії, виглядала показовою. Уже 28 липня Brave1 спільно з Міноборони повідомив про рекордні червневі закупівлі через Brave1 Market — понад ніж на 110 млн доларів (понад 5 млрд грн) дронів, наземних роботизованих комплексів і засобів радіоелектронної боротьби, а також про скорочення термінів поставок до восьми днів. Практично одночасно з’явилися повідомлення про успішне застосування нових керованих боєприпасів, запуск спільної грантової програми з НАТО та розвиток технологій «етичного» військового штучного інтелекту. Жодна з цих публікацій не торкалася подій у Капітанівці. Натомість вони формували зовсім інший інформаційний порядок денний — про технологічні досягнення, міжнародну підтримку та зростання оборонної галузі.
Основний репутаційний удар у підсумку припав на організаторів виставки. Василь Гончарук став фігурантом кримінального провадження, проте наслідки цієї історії можуть виявитися значно ширшими за одне розслідування. Російська інформаційна кампанія вже намагається поширити відповідальність на все коло проєктів, пов’язаних із Михайлом Федоровим і розвитком українських оборонних технологій. Навіть якщо подібні твердження не підтверджуються офіційними даними, сама спроба сформувати таку асоціацію створює додаткові репутаційні ризики для всієї екосистеми.
Президент України Володимир Зеленський наразі не планує переглядати своє рішення щодо призначення нового міністра оборони та не має наміру повертати Михайла Федорова на цю посаду, незважаючи на триваючі акції протесту. Водночас в Офісі президента розраховують, що протестний рух із часом втратить свою активність, якщо не набуде більш організованої форми. Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на джерела в оточенні глави держави.
За інформацією видання, питання повернення Федорова у команді президента фактично вважають закритим. Попри те, що після кадрових рішень Банкової по всій країні вже понад два тижні тривають так звані «картонні протести», вони не змусили Володимира Зеленського змінити свою позицію щодо колишнього очільника Міністерства оборони.
Співрозмовники РБК-Україна наголошують, що президент готовий враховувати суспільні настрої, однак лише до певної межі. Як стверджують джерела, Зеленський уже пішов назустріч одній із ключових вимог протестувальників, погодившись на кадрові зміни у військовому керівництві та звільнення головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського. Водночас виконувати ще одну вимогу – повернути Федорова на посаду міністра оборони – глава держави не збирається.
Акції протесту, які розпочалися після відставки Федорова, наразі продовжуються. За інформацією джерел видання, організатори обговорюють можливість зміни їхнього формату. Якщо раніше учасники збиралися переважно на площі біля театру імені Івана Франка в Києві, то вже найближчими днями можуть перейти до проведення ходи. Очікується, що новий формат протесту можуть організувати після повернення президента із закордонного візиту до США.
Попри це в оточенні президента переконані, що протестний рух поступово втратить свою динаміку. Один із співрозмовників РБК-Україна зазначив, що стихійні акції не можуть залишатися ефективними тривалий час без чіткої організації та єдиної мети.
За його словами, протестам доведеться перейти до більш системного формату, адже «просто так, “на вайбі”, довго протестувати не вийде». Він також додав, що сила громадських акцій полягає у наявності однієї зрозумілої вимоги. Якщо ж протест перетворюється на майданчик, де різні групи висувають різні претензії до влади, його вплив суттєво зменшується. Як приклад співрозмовник навів ситуацію з протестами, під час яких почали лунати окремі вимоги щодо голови Миколаївської ОВА Віталія Кіма.
У матеріалі також зазначається, що ще на початку перших «картонних протестів» улітку 2025 року всередині влади під час окремих нарад нібито обговорювалися різні сценарії реагування, зокрема й можливість провокацій для дискредитації протестного руху. Однак, за словами джерел РБК-Україна, президент Зеленський відкинув такі пропозиції. Видання не наводить незалежних підтверджень цієї інформації, а самі твердження ґрунтуються на анонімних джерелах.
Окремо автори матеріалу звертають увагу на політичний аспект ситуації. Попри різке зростання популярності Михайла Федорова після його звільнення, у президентській команді не вважають це довгостроковою тенденцією. За словами одного зі співрозмовників, подальші перспективи ексміністра значною мірою залежатимуть від того, як він поводитиметься після відставки та чи вирішить розпочати власну політичну діяльність.
Водночас джерела в оточенні самого Федорова запевняють, що наразі він не має наміру йти у велику політику. За інформацією РБК-Україна, у його команді визнають, що нинішній сплеск популярності є тимчасовим. Водночас співрозмовники не виключають, що подальші рішення можуть залежати від розвитку ситуації із протестами, перебігу війни, а також можливого тиску на самого Федорова чи його найближче оточення.
Нагадаємо, кадрова криза навколо Міністерства оборони розпочалася після звільнення Михайла Федорова. Згодом президент Володимир Зеленський також змінив головнокомандувача ЗСУ, призначивши на цю посаду Михайла Драпатого замість Олександра Сирського. Саме ці рішення стали приводом для масштабних акцій протесту, які тривають у Києві та низці інших міст України.
Наразі офіційних заяв від Офісу президента про можливість перегляду кадрових рішень немає. Уся інформація про настрої на Банковій, наведена у матеріалі РБК-Україна, базується на коментарях анонімних джерел, знайомих із внутрішніми дискусіями в команді президента.
Відомий український бізнесмен та близький соратник опального екс-міністра оборони Михайла Федорова – Олександр Конотопський налагодив корупційні схеми в українській оборонці та паралельно продовжує торгувати з РФ, поставляючи туди свої охоронні системи Ajax.
На перший погляд ситуація з присутністю Конотопського на ринках двох воюючих країн здається парадоксальною, але якщо глибше зануритися у внутрішні процеси в українському політикумі та неформальні зв’язки близького соратника Конотопського – Михайла Федорова в США, то багато речей стають на свої місця.
Зокрема, як ми писали раніше, за відставкою Михайла Федорова з поста міністра оборони стоїть Давид Арахамія. За інформацією нашого джерела, Арахамія збив Федорова однією фразою, яку доніс до Президента: “його рейтинг сильно зростає”.
Дану інформацію варто розглядати в контексті “зливів” з резиденції Трампа в Мар-а-Лаго, про те, що “кандидатура Михайла Федорова на пост президента України одинаково влаштовує і американців і росіян”.
В даній конфігурації гра найближчого соратника Федорова – Конотопського на “два фронти” не являється настільки резонансною подією.
Російський бекграунд Олександра Конотопського
Як стверджує Олександр Конотопський в одному із своїх численних інтерв’ю, його перший серйозний бізнес на ринку охоронних систем, з яких виросла Ajax Systems почався з Росії. Як признається Конотопський, на початкових етапах розвитку Ajax, він займався “системним імпортом” систем сигналізації з РФ і Китаю.
В тому ж інтерв’ю ми бачимо щире захоплення Олександра Конотопського досягненнями інженерів СССР в області ракетобудування.
ФОТО: Скріншот раннього інтерв’ю Олександра Конотопського виданню BIT.UA
З часом Олександр Конотопський зміг розробити свою систему сигналізацій, які продаються у всьому світі, в тому числі на добре йому знайомому російському ринку, звідки, власне кажучи, і починався його бізнес.
У 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення, компанія Конотопського Ajax Systems заявила про вихід з ринків Росії та Білорусі та закриття офісу ТОВ “Аджакс Системс” на території РФ, але по факту продовжила працювати неофіційно.
Спочатку журналісти знайшли докази того, що Ajax Конотопського, незважаючи на офіційний вихід компанії з ринку РФ, продовжила сервісне обслуговування уже проданих безпекових комплексів.
Зокрема, Конотопський залишив працювати хмарні сервіси Ajax. У повідомленнях компанії зазначалося, що “хмара буде працювати”, що фактично дозволяло користувачам у Росії продовжувати використовувати частину функцій системи.
У квітні 2022 року в Telegram-спільноті “Ajax Россия Unofficial” з’явилося закріплене повідомлення про наявність резервних мобільних застосунків для російських користувачів на випадок блокування офіційних сервісів.
Станом на лютий 2024 року ця спільнота налічувала близько тисячі учасників, а її модератор продовжував відповідати на технічні запити користувачів. У повідомленнях групи також зазначалося, що українські співробітники Ajax продовжували надавати технічну підтримку клієнтам із Росії вже після початку повномасштабної війни.
ФОТО: Ajax Россия продовжив обслуговування клієнтів незважаючи на офіційні заяви про вихід з ринку
Так, Дубайські компанії Конотопського – Ajax Systems Trading FZE та DMCC – відвантажують продукцію з Польщі на митний пост “Астана-ЦТО”. Одержувачі – казахстанські ТОВ “Торговий Дім Intant” і “Сафеті Експерт”, які далі перепродують товар в Росії та Білорусь.
– 65% імпорту “Торгового Дому Intant” – товар Ajax FZE, ~13,3 тис. одиниць за вересень 2025 – березень 2026;
– Ще ~ 45,5 тис. одиниць через “Сафеті Експерт”;
— до 2022 року компанії Конотопського не відвантажили до Казахстану жодної партії.
ФОТО: Конотопський продовжує продавати Ajax до РФ, через схеми паралельного імпорту
Описана схема свідчить про використання Конотопським Казахстану як проміжної юрисдикції для торгівлі з державою-агресором.
Такі дії можуть містити ознаки порушення санкційного законодавства та кримінальних правопорушень, передбачених ст. 111-1 (колабораційна діяльність), ст. 110-2 (фінансування дій, спрямованих на зміну меж території України), ст. 258-5 (фінансування тероризму) та ст. 209 (легалізація доходів) КК України.
Як Олександр Конотопський корумпує українських чиновників
Варто відзначити, що успіх Олександра Конотопського на ринку охоронних систем це не завжди про параметри ціна-якість, а більше про вміння правильно вибудувати комунікацію, особливо якщо мова йде про ТОП-чиновників та відкати.
Яскравий приклад корупційної схеми вибудованої Олександром Конотопським – встановлення охоронних систем Ajax у всіх київських школах.
Як ми писали раніше, за прямого впливу близького друга Конотопського – заступника голови КМДА Валентина Мондриївського, охоронні системи Ajax були встановлені у всіх 400 шкіл міста Києва. Корупційна складова від цієї “угоди”, за яку в кінцевому рахунку заплатили кияни, пішла в особисту кишеню Валентина Мондриївського.
Таким чином Валентин Мондріївський отримав “особисту кормушку”, а Олександр Конотопський вдячного та контрольованого ТОП-чиновника, через якого можна з легкістю “вирішувати питання”.
Судячи з того, що на п’ятому році збройної агресії охоронні системи Ajax продовжують безперешкодно продаватись в РФ, не виключено, що Конотопський зміг корумпувати також і когось з російських ТОП-чиновників.
Як Олександр Конотопський наживається на поставках дронів по завищених цінах
Окрема тема – це над заробітки Олександра Конотопського, як постачальника дронів для українського війська. Нагадаємо, Конотопському через ТОВ “Скайфолл Індастріс” та ТОВ “Стрим Техно” належить SkyFall — українська компанія, що займається розробкою та виробництвом безпілотних систем.
Зокрема, SkyFall розробляє та виробляє ударний дрон Vampire, а також випускає FPV-дрони Shrike, перехоплювачі шахедів P1-SUN, системи зв’язку та інші технологічні компоненти для Сил оборони України.
Варто відзначити, що успіх SkyFall був забезпечений двома факторами. Перший, це державні закупівлі на мільярди доларів дронів SkyFall в без конкуренції. Зокрема, місяць тому, за сприяння уже екс-міністра оборони Михайла Федорова, Конотопський отримав підряд 40 мільярдів гривень без конкуренції.
Другим “секретом” успіху виробника дронів Олександра Конотопського є продаж державі дронів по завищених в рази цінах через мережу фірм-прокладок, зареєстрованих на фунтів.
Так, згінно даних митних декларацій упродовж 2025-2026 років ТОВ “Стрим Техно” Конотопського імпортувало товар від близько 60 постачальників-нерезидентів на суму понад 43,1 млрд грн.
Постачання відбувається за непрямими контрактами через естонську компанію-прокладку DMO COMMERCE OU.
Компанія DMO COMMERCE OÜ зареєстрована 18.06.2024р, зі статутним капіталом у 2 500 євро, видом діяльності вказана оптова та роздрібна торгівля.
Засновником компанії з мільярдними оборотами вказаний Denys Ovsiannikov (Денис Овсянніков), з бекграундом звичайного айтішника.
ФОТО: Структура власності DMO COMMERCE OÜ
При цьому у фінансовій звітності компанії витрати на оплату праці співробітників не вказані, тобто компанія немає співробітників і являється класичною “прокладкою”.
ФОТО: В естонській прокладці DMO COMMERCE OÜ Конотопського немає співробітників
Розрахунки за поставлений товар проводяться не безпосередньо на користь гонконгського постачальника, а спочатку йдуть на адресу естонської DMO COMMERCE OÜ, яка, у свою чергу, здійснює подальше перерахування коштів до Гонконгу.
Як бачимо з фінансової звітності DMO COMMERCE OÜ, доступної у відкритих джерелах, оборотні активи естонської прокладки Конотопського у рік заснування склали відразу 7 473 877 €, а уже у наступному зросли до 48 662 044 €.
При цьому чистий прибуток компанії DMO COMMERCE OÜ, в якій як ми бачимо працює “0” співробітників, за неповний 2024 рік склав – 6 537 362 €, а за 2025 рік – 24 186 793 €.
ФОТО: Річні фінансові звіти естонської прокладки DMO COMMERCE OÜ Конотопського
Іншими словами, тільки через одну естонську прокладку DMO COMMERCE OU, яку Конотопський використовує у схемі поставок дронів за 2024-2025 роки було виведено 30 724 155 €.
Варто відзначити, що через мережу прокладок на кшталт естонської DMO COMMERCE OU можуть проходити сотні мільйонів, які мали йти на обороноздатність України, але осідають в кишенях Олександра Конотопського та його спільників.
