У місті Олександрія Кіровоградської області розгорівся резонансний конфлікт між місцевим чиновником і військовослужбовцем, який пережив російський полон. Причиною стала публічна образа на адресу захисника, що викликала обурення серед громадськості та його побратимів.
Йдеться про начальника управління з питань цивільного захисту Олександрійської міської ради Ігоря Єрмолюка, який різко відреагував на допис військового Олександра Гуржія у соцмережах. Захисник поставив під сумнів реальний стан укриттів у місті та нагадав, що ще перед повномасштабним вторгненням намагався отримати інформацію про безпеку для цивільних, але натомість зіткнувся з грубістю чиновників.
У відповідь посадовець написав коментар, у якому заявив, що військовий «просидів у теплому полоні» та нібито «допомагає дестабілізувати ситуацію». Ці слова викликали хвилю обурення, адже Гуржій провів у неволі майже три роки, зазнав катувань і суттєво втратив у вазі.
Сам військовий зазначив, що сприймає цю заяву не лише як особисту образу, а як зневагу до всіх українських захисників, які пережили полон. За його словами, коментар бачили десятки побратимів, що лише посилило резонанс. Хоча згодом допис було видалено, його зміст зберігся у скриншотах.
Гуржій також повідомив, що після інциденту мав особисту зустріч із чиновником, під час якої той не змінив своєї позиції та навіть висловлював погрози перевірками. Військовий наголошує, що наразі проходить лікування, але залишається у статусі діючого військовослужбовця та планує повернутися до служби.
Журналісти намагалися отримати коментар від Ігоря Єрмолюка, однак той відмовився від спілкування. У міській раді підтвердили, що це його офіційна позиція.
Наразі до міського голови Олександрії Сергія Кузьменка направлено інформаційний запит щодо оцінки ситуації та можливих дисциплінарних заходів. Відповідь очікується у встановлені законом строки.
На тлі війни багато родин шукають інформацію про порядок отримання грошового забезпечення за військовослужбовця, який зник безвісти або опинився у полоні. Процедура передбачає чіткі правила, документи для оформлення та визначення осіб, яким виплачуватимуть кошти.
У Харківському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (ТЦК) роз’яснили, хто має право на виплати.
Хто може претендувати на виплату
Особа, на користь якої військовослужбовець склав особисте розпорядження.
Особи першої черги (у разі відсутності розпорядження): дружина/чоловік, неповнолітні діти, діти з інвалідністю з дитинства, батьки.
Особи другої черги: повнолітні діти, рідні брати та сестри.
Як скласти особисте розпорядження
Написати заяву у довільній письмовій формі.
Завірити підпис у командира частини або нотаріуса.
Передати для збереження до особової справи військової частини.
Хто не може претендувати
Особи, засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність або пособництво державі-агресору.
Громадяни РФ, Білорусі та ті, хто постійно проживає на території цих країн.
Документи та порядок подання
До ТЦК подають:
заяву з реквізитами банку та рахунку IBAN;
копії паспорта та ідентифікаційного коду;
копії документів, що підтверджують родинні зв’язки;
документи про опіку, усиновлення чи встановлення інвалідності (за потреби).
ТЦК формує електронний файл та надсилає його до військової частини, яка протягом 15 днів розглядає заяву. У разі позитивного рішення кошти виплачуються щомісячно на вказаний рахунок.
Розмір виплат
За особистим розпорядженням — у розмірі зазначеної частки.
Особи першої черги — 50% загальної суми рівними частками; решта 50% депонуються за військовослужбовцем.
Особи другої черги — 20% загальної суми; решта 80% депонуються.
Виплати не здійснюються у разі добровільної здачі в полон, самовільного залишення частини або дезертирства.
Період отримання виплат
Початок: день захоплення або зникнення безвісти.
Кінець: день звільнення з полону або дата акту про смерть. У разі звільнення з полону депоновані кошти повертаються військовослужбовцю, у разі смерті — входять до спадщини.
ТЦК наголошує, що звернення до адвокатів або довірених осіб не впливає на терміни розгляду та розмір виплат.
Минулої суботи Президент України Володимир Зеленський опублікував у соціальній мережі X фотографії двох військовослужбовців Корейської Народно-Демократичної Республіки (КНДР), захоплених у бою українськими Збройними силами. Цей випадок став історичним, оскільки північнокорейських військових не брали в полон у бою з часів завершення Корейської війни в 1953 році.
У мережі також з’явилися відеозаписи допитів, на яких полонені зізнаються, що не знають, у якій країні перебувають. Коли їх запитують, чи хочуть вони повернутися додому, один киває головою “так”, а інший каже: “Я хочу жити в Україні”.
Як зазначає Сокіл Парк, директор організації “Свобода в Північній Кореї”, ці двоє людей, які потрапили в обставини, незмірно відмінні від тих, які вони знали все своє життя, будуть налякані, розгублені й опиняться перед “неможливим” вибором.
“Покинути Північну Корею дуже складно. Не обов’язково навіть через індоктринацію, але тому що це твій дім. Тут перебуває ваша сім’я, і для більшості людей це величезний фактор”, – каже він. “Є також побоювання, що якщо ви вирішите не повертатися додому, то що може трапитися з членами вашої родини?”.
Деніел Тудор, співавтор книги North Korea Confidential, каже, що наслідки для ймовірних зрадників можуть бути суворими. “Вони будуть розраховувати так: “Я можу жити в Європі і мати краще життя, але, з іншого боку, що може трапитися з моїми мамою і татом?”. Режим може відправити вашу сім’ю в табори примусової праці, можливо, на дуже довгий термін”.
Сокіл додав, що солдати, ймовірно, не знали своїх прав як військовополонених і, можливо, робили свої заяви, вважаючи, що будь-яка неправильна відповідь може призвести до тортур або смерті.
За словами Сокіла, біженці, з якими він працював, описують початок нового життя в пошуках притулку в іншій країні як вихід з машини часу для північнокорейських перебіжчиків.
“Це наче хтось із вікторіанської Англії приїхав у сучасну Англію”. Хоча основи людського суспільства багато в чому збігаються, очевидно, що тут використовується інший рівень технологій. Вони можуть бути здивовані такими елементарними речами, як наявність гарячої води або туалету в будинку”, – зазначає він.
Незабаром після того, як північнокорейців відправили воювати проти України, з’явилися повідомлення про те, що солдати, які ніколи раніше не мали вільного доступу до Інтернету, підсіли на мережеву порнографію. Хоча Сокіл скептично ставиться до цих неперевірених тверджень, він каже, що для перебіжчиків “простори інтернету спочатку можуть бути просто приголомшливими”.
Вважається, що в обмін на поставку військ Кім Чен Ин отримує доступ до передових військових технологій Москви, а також продовольство, ресурси і корисний досвід ведення війни.
“Кров звичайних солдатів завжди корисна, тому що дуже важливо мати реальний бойовий досвід”, – каже професор Марк Галеотті, старший науковий співробітник аналітичного центру Royal United Services Institute. “Це дає їм, а головне – їхньому офіцерському складу, можливість побачити, який вигляд має сучасна війна XXI століття, і перейняти ці уроки”.
Солдати КНДР в Україні – останні новини
Нагадаємо, голова Військового комітету НАТО адмірал Роб Бауер назвав військову участь КНДР у війні в Україні “стратегічною помилкою”, зазначивши “неефективність” використання солдатів КНДР російською армією.
Аналітики американського Інституту вивчення війни підрахували, що за нинішніх темпів втрат 12-тисячний контингент військ КНДР у Курській області буде знищено за три найближчі місяці.
Служба безпеки України повідомила про перші випадки захоплення у полон військових із Корейської Народно-Демократичної Республіки (КНДР). Як стало відомо, двоє солдатів із Північної Кореї були взяті у полон під час бойових дій.
Зазначається, що СБУ отримала беззаперечні докази участі КНДР у війні РФ проти нашої держави. Йдеться про двох військових Північної Кореї, одного з яких 9 січня 2025 року захопили бійці тактичної групи № 84 ССО, а іншого – воїни-десантники Збройних Сил України.
Одразу після взяття у полон іноземцям надали всю необхідну медичну допомогу та доставили до Києва.
Полонені не розмовляють українською, англійською чи російською мовами, тож спілкування з ними відбувається через перекладачів корейської мови у взаємодії із розвідкою Південної Кореї НРС.
На момент взяття у полон один із іноземців мав при собі військовий квиток російського зразка, виданий на ім’я іншої особи із реєстрацією у Республіці Тува ПФ. А інший взагалі був без документів.
Під час допиту військовий КНДР, у якого було знайдено квиток, заявив співробітникам СБУ, що цей документ йому видали в Росії восени 2024 року. Тоді, за його словами, частина бойових підрозділів Північної Кореї протягом одного тижня проходила злагодження із угрупованнями окупантів.
Полонений заявив, що народився у 2005 році, обіймав посаду стрільця і проходив військову службу у Північній Кореї із 2021 року. Солдат переконує, що їхав нібито на навчання, а не на війну проти України.
Інший військовополонений 1999 року народження дав практично такі ж свідчення. Частину відповідей на запитання він давав письмово, оскільки у нього травмована щелепа. Він служить війську КНДР з 2016 року на посаді снайпера-розвідника.
“Це завдання було непросте: зазвичай росіяни й інші військові з Північної Кореї добивають своїх поранених і роблять усе, щоб не збереглося доказів участі ще однієї держави – Північної Кореї – у війні проти України”, – повідомив президент Зеленський.
Тіло загиблої української журналістки Вікторії Рощиної, яка перебувала в російському полоні, досі не було передано її родині. Як повідомив народний депутат Ярослав Юрчишин під час брифінгу, Росія затягує цей процес, залишаючи родину журналістки в невизначеності і не надаючи їм жодних офіційних підтверджень її загибелі.
“РФ затягує з переданням Україні тіла Вікторії, — зазначив Юрчишин. — Ми не можемо провести похорон чи отримати конкретну інформацію”. За його словами, відсутність тіла унеможливлює прощання з нею та проведення гідного поховання.
27-річна журналістка висвітлювала події російсько-української війни, зокрема події навколо Маріуполя. Вона активно писала про повномасштабну агресію Росії, розкриваючи правду про облогу українських міст. Влітку минулого року вона вирушила на окуповану територію на сході України, після чого зв’язок із нею обірвався.
У квітні цього року родина отримала офіційний лист від російського уряду, в якому йшлося про її утримання в ув’язненні. Згодом, у жовтні, український Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими повідомив, що журналістка загинула під час етапування з Таганрога до Москви.
Представники української розвідки розповіли, що намагалися звільнити Рощину з полону, маючи певні попередні домовленості щодо цього. Втім, усі зусилля виявилися марними, а родина журналістки досі не має можливості поховати її.
11 жовтня 2024 року стало відомо про трагічну смерть української журналістки Вікторії Рощиної, яка перебувала в російському ув’язненні. Вікторія була позаштатною авторкою “Української правди” і активною учасницею журналістського середовища, що висвітлювало події в Україні.
“На жаль, інформація про смерть Вікторії підтверджена. Ми знали Вікторію. В 2022 році вона робила матеріали в координаційному штабі, тому для нас це надзвичайно сумна новина і для всієї української журналістики”, – сказав Яценко.
За словами Яценка, про обставини смерті говорити зарано, їх встановлюють.
Юсов у четвер також повідомив, що Рощина мала бути включена до одного з найближчих обмінів полоненими. Її мали етапувати до в’язниці “Лефортово” у Москві, аби підготувати повернення в Україну.
“Найближчим часом вона мала бути вдома, для цього було зроблено все необхідне” – сказав Юсов.
В березні 2022 року Рощину захоплювали російські окупанти і 10 днів утримували в Бердянську.
У 2022 році Рощина написала низку репортажів з тимчасово окупованих територій. Зокрема, про те, чим живе окупований Крим у війну, як на окупованій Донеччині проходив псевдореферендум, та показала фоторепортаж зі зруйнованого Маріуполя.
Для того, щоб потрапити на окуповану територію, Рощина вирушила з України до Польщі 25 липня. Вона планувала через Росію дібратися на окупований схід України через 3 дні.
Рощина зникла 3 серпня 2023 року на окупованій Росією території, звідки вона робила репортаж.
У травні 2024 року Росія вперше визнала, що затримала Рощину. Міністерство оборони РФ надіслало листа з підтвердженням її батькові, Володимиру Рощину.
Російська Федерація незаконно утримує понад 14 тисяч українців, серед яких діти, військовополонені та цивільні.
Про це повідомив омбудсмен з прав людини Дмитро Лубінець. Він зазначив, що повернення цивільних осіб є найскладнішим завданням.
“Повертаючи три категорії громадян України — діти, військовополонені, цивільні — саме повернення цивільних є найскладнішим”, — сказав Лубінець.
За його словами, процес повернення цивільних не передбачає обміну, як у випадку з військовополоненими.
“Міняти їх ми не можемо, якихось додаткових впливів на Російську Федерацію в нас немає. У нас немає навіть юридичної бази, на підставі якої ми можемо проводити цей процес”, — підкреслив омбудсмен.
Лубінець також розповів про нещодавнє звільнення цивільних осіб, зазначивши, що це був перший випадок, коли у звільненні взяв участь Ватикан. Раніше Ватикан допомагав у поверненні дітей.
Раніше повідомлялося, що 28 червня Україна повернула додому з російського полону ще десятьох осіб. Перші хвилини цього процесу були дуже емоційними та зворушливими.
Українські військові, які стійко обороняли Маріуполь і залишали “Азовсталь” відповідно до наказу, перебувають у полоні вже два роки. На ніч з 28 на 29 липня 2022 року Росія вчинила масове вбивство в Оленівці, підірвавши барак, куди перед тим були переведені азовці. Трагедія призвела до загибелі понад 50 бійців.
Приблизно 700 бійців “Азову” залишаються у російському полоні. Зворотний контакт із ними ускладнений через неспроможність дізнатися про їхній стан через міжнародні організації, зокрема “Червоний Хрест”.
Українські владні структури підтримують зв’язок із сім’ями полонених, проте зусилля спрямовані переважно на підтримку ідей та проєктів, а не на отримання конкретної інформації про їхнє благополуччя у полоні.
Розслідування теракту в Оленівці залишається конфіденційним, інформація про нього обмежена. Українське слідство триває, проте міжнародне розслідування, здається, не розпочалося. Підготовка до подання справи до Міжнародного кримінального суду триває, але це процес часомісткий і нелегкий.
Громадська організація “Спільнота родин Оленівки” ініціює акції підтримки полонених у 11 країнах світу. Їхні дії відзначають пам’ять про загиблих в Оленівці та підтримують всіх українських полонених.
Творчі і культурні проекти також використовуються для підтримки полонених. “Креативна Січ” співпрацює з ГО, розробляючи матеріали та роботи, щоб вшанувати пам’ять про трагедію та підтримати полонених.
Участь у публічних акціях, підтримка ініціатив та розповсюдження інформації про ситуацію полонених – це способи, якими кожен може допомогти родинам та військовим, що перебувають у полоні.
У період з 1 грудня 2023 року по 29 лютого 2024 року Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні зафіксувала страту 32 українських військовополонених, що стало найбільшою кількістю в порівнянні з попередніми періодами.
Ці висновки містяться у звіті Місії, оприлюдненому у вівторок, 26 березня. Документ охоплює період з 1 грудня 2023 року по 29 лютого 2024 року та базується на інтерв’ю з 60 звільненими з полону українськими військовими. Свідчення відображають жахливе ставлення та незадовільні умови у полоні, включаючи обмежений зв’язок з рідними, а також проблеми з харчуванням та медичною допомогою.
Зазначається, що російська армія продовжує застосовувати тортури, жорстоке поводження та інші порушення прав людини. Зокрема, документ фіксує раніше встановлені практики тортур, утримання без зв’язку зі світом та насильницькі зникнення.
Поміж іншого, звіт містить інформацію про інтерв’ю з 44 російськими військовополоненими, які надавали свідоцтва про тортури та жорстоке поводження в місцях тимчасового перебування після виходу з зони бойових дій.
Місія також підтверджує інформацію про насильство російських військових над мешканцями окупованих територій України, у тому числі про вбивства цивільних осіб та обмеження свободи висловлення поглядів.
Рішення Володимира Зеленського про призначення Івана Федорова головою Запорізької ОВА викликало неоднозначну реакцію суспільства. Зокрема Федорову пригадують корупційні скандали, історію з російською гадалкою Оленою Лоран, та стверджують, що російський полон Федорова був “фейковим”.
Стосовно участі Івана Федорова у корупційних схемах, маємо відзначити, що вся сім’я Федорова так чи інакше була інтегрована у владні структури Мелітополя через батька – Сергія Федорова. Федоров-старший мав дружні відносини з тодішнім мером Дмитром Сичовим, за протекції якого зайняв посаду головного лікаря, а згодом став депутатом міської ради Мелітополя. Після депутатства Сергій Федоров стає власником дорогого медичного обладнання, зокрема томографів, які встановлюються на території комунальних та державних медзакладів міста.
Штучно створена Сергієм Федоровими монополія на послуги медичної діагностики у Мелітополі робить сім’ю Федорових буквально мільйонерами. За допомогою цих грошей та зв’язків у 2010 році Сергій Федоров зміг провести у міськраду Мелітополя свого сина Івана Федорова від Партії Регіонів.
У квітні 2011 року, 22-річний Іван Федоров разом зі своїм колишнім однокласником Олександром Щербаковим заснували ТОВ “Візард Груп”. Компанія встановила модульні котельні, які поставляли теплову енергію по суттєво завищеним тарифам в медичні та навчальні заклади міста без жодних тендерів. Після відкриття кримінального провадження №12015080140000706 у 2015 році (з матеріалами можна ознайомитись на сайті ЄДРСР) Федоров-Щербаков формально відійшли від управління компанією, а справу з часом “зам’яли”.
Варто відзначити, що Іван Федоров разом з іншим регіоналом Сергієм Мінько контролювали практично всі корупційні потоки в Мелітополі: комунальні підприємства, перевезення, тендери, вивіз відходів. Але більш за все запам’ятався Федоров “комунальним рекетом”, через підконтрольне ТОВ “Тепло-Мелітополь”, яке фактично монополізувало надання послуг з централізованого теплопостачання та встановлювало “драконівські” тарифи для населення.
Про корупційні схеми, скупку комерційної нерухомості та відмивання коштів родиною Федорових писали місцеві ЗМІ. В тому числі, багато цікавої та різнопланової інформації стосовно Федорова можна знайти на місцевому інсайдерському телеграм-каналі “Вазелін”.
Разом з тим, в контексті нещодавнього призначення Івана Федорова, вважаємо за необхідне нагадати корупційний скандал пов’язаний зі спробою Федорова у 2023 році завищити кошторис на будівництво льодової арени в Мелітополі на 56 мільйонів гривень. Абсурдність ситуації заключалась в тому, що за будівництво льодової арени держава розрахувалась, а кошторис збільшували уже після окупації Мелітополя росіянами.
За ініціативи Івана Федорова з бюджет України мав заплатити за будівництво в окупованому Мелітополі
По ініціативі Івана Федорова 56 мільйонів гривень з державного бюджету мали перейти на рахунки афілійованого з Федоровим-Мінько ТОВ “Мелсіті”. Після розголосу в ЗМІ Казначейство України заблокувало платіж, а схемою зацікавились компетентні органи.
Стосовно схеми фінансування з Держбюджету України витрат на тимчасово окупованих територіях Запорізької області за участі Івана Федорова, можемо навести ще один приклад, коли 4 200 000 гривень були виділені на закупівлю обладнання для анестезії та реанімації в уже окупованому Енергодарі. Згідно даних системи Prozorro обидва медицинські апарати були придбані після окупації міста. Виконавцем в схемі виступив Сергій Селевич, поставлений по квоті Федорова-Мінько директором Енергодарської медико-санітарної частини.
Нагадаємо, що 4 березня російські окупаційні війська зайшли до Енергодару, а 7 квітня 2022 р. енергодарська СМСЧ оголосила прямий аукціон на придбання апаратів для анестезії S7100 зі стовідсодковою передоплатою. Таким чином мільйони гривень з держбюджету пішли на закупівлю дорогого медичного обладнання для потреб міста в окупації. Разом з тим, скоріш за все фізичної поставки апаратів до окупованої території не відбулось, так як це в принципі неможливо, тож в даному випадку мова йде про банальне розкрадання коштів держбюджету. Тож, як показує практика, схема повністю “робоча”.
Скрін з системи Prozorro щодо закупівлі медичного обладнання для окупованого Енергодару
Крім корупційного кейсу, журналістів нашого видання зацікавила історія з “фейковим полоном мера Федорова”. Нагадуємо, що на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, Мелітополь без опору перейшов під окупаційну владу РФ. Мера міста Івана Федорова, по версії яку він сам озвучив, взяли у полон і до обміну 6 діб тримали у місцевому СІЗО.
Варто відзначити, що аналіз інтерв’ю Івана Федорова відразу після полону показує ряд нестиковок. Перше, це відмінний фізичний стан Федорова: після перегляду відео складається враження, що Федоров імовірніше повернулась з курорту, чим з полону.
Зокрема, відсутні сліди від кайданок чи мотузок на запястьях. Також Федоров в інтерв’ю українським медіа стверджував, що на обмін його везли «з мішком на голові», але це не завадило йому описати всі деталі дороги, такі як швидкість руху, назви населених пунктів та кількість російських солдат, що супроводжували його на різних етапах обміну.
Фото Івана Федорова після “полону”
Продовжуючи наше розслідування, ми зв’язались з людьми з близького оточення Івана Федорова, яким вдалось виїхати з окупованого Мелітополя на підконтрольні Україні території. На умовах анонімності, нам підтвердили, що Іван Федорів узагалі не був у полоні.
Після заходу росіян до Мелітополя однією із перших була захоплена будівля мерії. Федоров, разом з невеликою кількістю “наближених”, переїхав у ДК “Шевченко (площа Перемоги, 4), де і знаходився увесь час “полону”. При цьому Федоров мав нормальний діалог з російськими військовими. За словами очевидців вони були частими гостями в його кабінеті. Іван Федоров пробував домовитись залишити собі посаду мера Мелітополя, але посада дісталась проросійській Галині Данильченко. Після чого, за інформацією наших джерел, у Федорова виникла ідея з “полоном”, щоб легітимізувати своє повернення на підконтрольну Україні територію.
Варто відзначити, що в окупованому Мелітополі росіяни відразу конфісковували нерухомість та бізнес усіх про українських чиновників. При цьому будинок і бізнес Федорова не зачіпали. Більше того, бізнес Федорова, в тому числі томографи, працював у Мелітополі ще біля року (до весни 2023) а дохід від нього переводили Федорову на підконтрольну територію.
В контексті зв’язків Івана Федорова з військовими РФ на ТОТ Запорізької області, варто також згадати кейс власників “Мелітопольського олійноекстракційного заводу”, колаборантів Людмили та Сергія Желєвих. Наразі подружжя Желевих перереєстрували завод в РФ, відкрито співпрацюють з окупаційними військами та отримали російське громадянство. Нагадаємо, Іван Федоров стверджував ніби-то Сергія Желева взяли у полон, що виявилося фейком, який був спростуваний МЗС Болгарії, де Сергій Желевий працював консулом.
Довірена особа Сергія Желева, адвокат Андрій Безух, який згідно реєстрів РФ був зазначений як керівник “Мелітопольського олійноекстракційного заводу”, наразі знаходиться в Запоріжжі, серед близького оточення Івана Федорова. Згідно даних запорізького інсайдерського телеграм каналу Вазелін, в Запоріжжя Безух повернувся з міста Русе (Болгарія), після того як за дорученням Сергія Желева допоміг корпорації Cargill організувати схему по вивезенню захопленого бойовиками українського зерна з елеваторів ТОТ.
Нагадаємо, що Cargill продовжує працювати і в Україні, і в РФ, а свою позицію щодо війни висловили в коментарі Російському Forbes. Разом з тим, Мелітополь був фактично захоплений не регулярною армією РФ, а бійцями незаконних терористичних формувань ДНР та “чеченськими” батальйонами. Власне з ними, за посередництва Сергія Желева, та за участі адвоката Андрія Безуха корпорація Cargill вела перемовини щодо вивозу зерна, що згідно міжнародного законодавства може розглядатись як “фінансування тероризму”.
Скріни поста ТГ каналу Вазелін
Скріни поста ТГ каналу Вазелін
Також за інформацією ТГ каналу Вазелін, на фото вище юридичні особи пов’язані з Іваном Федоровим, що залишились працювати у Мелітополі після окупації.
Скріни витягу реєстрів РФ зміни структури власників та керівників Мелітопольського олійноекстракційного заводу
Нагадуємо, історія з “полоном” Федорова відбулась у перші дні війни, коли Україна знаходилась в критичній ситуації. До прикладу, з Києва була евакуйована більша частина спецслужб, а голова СБУ Баканов узагалі виїхав з країни та відмовлявся повертатись. В ситуації, коли співробітники розвідки та контррозвідки були вивезені з Києва, дійсно могла залишитись без уваги історія з “полоном” мера провінційного містечка. Ще цікава деталь, Іван Федоров після полону відмовився проходити поліграф, без пояснення причин відмови.
Також в контексті призначення Івана Федорова цікавий кейс “російської гадалки Олени Лоран” (Алена Лоран), послугами якої користувався Федоров. В РФ існує практика, коли “гадалки”, які консультують політиків та ТОП чиновників контролюються ФСБ. Тим паче, що Олена Лоран публічно озвучувала проросійські наративи про перемогу російської армії і розпад України, та фіксувала усе спілкування з Федоровим. Але нас в даному кейсі зацікавила інша деталь: Федоров допоміг виїхати Олені Лоран разом з дітьми до Криму, “як до безпечного місця”. Чому саме Крим, а не Київ чи Львів для Івана Федорова “безпечне місце” важко уявити.
Скріни злитої гадалкою Оленою Лоран переписки з помічником Івана Федорова
Скріни злитої гадалкою Оленою Лоран переписки з помічником Івана Федорова
Неоднозначний бекграунд голови Запорізької ОВА Івана Федорова піднімає ряд питань, в тому числі з урахуванням активних спроб наступу РФ в бік Запоріжжя. І першим має бути питання про проходження Федоровим поліграфа.
