Позначка: посада

  • Чутки про можливе призначення Єрмака на посаду прем’єр-міністра України

    Чутки про можливе призначення Єрмака на посаду прем’єр-міністра України

    Одна з основних чуток, що активно обговорюється в політичних колах України протягом останнього тижня, стосується можливого призначення глави Офісу президента Андрія Єрмака на посаду прем’єр-міністра країни.

    За цією версією, на Банковій висловлюють стурбованість щодо легітимності президента України після 20 травня 2024 року (коли закінчується 5-річний термін його повноважень, за умови, що вибори не відбудуться через воєнний стан). Проте, немає сумнівів у легітимності уряду, який формується парламентом (збереження повноважень під час воєнного стану передбачено Конституцією).

    Таким чином, за змістом чуток, у Зеленського може бути намір поставити на посаду прем’єр-міністра довірену особу і ключового члена своєї команди – Єрмака, щоб уникнути можливого використання прем’єрської посади для підриву його влади через тему “нелегітимності”.

    Варто відзначити, що наразі не існує підтверджень цих чуток. Джерела в оточенні Єрмака та в “Слузі народу” відкидають цю версію, називаючи її “повною нісенітницею”, так само як і припущення щодо занепокоєння Зеленського щодо своєї легітимності після 20 травня. Зазначається, що цю тему можуть використовувати прихильники Порошенка або російські впливові групи.

    Проте, чутки про можливе призначення Єрмака активно обговорюються. Треба відзначити три важливі моменти.

    По-перше, чутки про зацікавленість Єрмака у посаді прем’єр-міністра поширюються досить давно. Вважається, що за ступенем впливу він є однією з найвпливовіших осіб в країні, проте його поточний офіційний статус не відповідає цій реальності. Прем’єр-міністр України мав би надавати широкі повноваження, які роблять його потенційним суперником президента.

    По-друге, нинішній прем’єр-міністр Денис Шмигаль не виражає політичних амбіцій і, таким чином, не є загрозою для президента. Однак у випадку зміни на посаду прем’єр-міністра, такою загрозою може стати саме Єрмак.

    По-третє, заяви президента про необхідність “перезавантаження керівництва” країни, як політичного, так і військового, є попередженням про можливі перестановки в уряді та інших сферах влади.

  • Ірина Фаріон програла суд із поновлення на посаді професора «Львівської політехніки»

    Ірина Фаріон програла суд із поновлення на посаді професора «Львівської політехніки»

    Громадська діячка та колишня народна депутатка програла судовий процес із поновлення на посаді професора кафедри української мови в Львівській політехніці. Її звільнили після мовного скандалу, що спалахнув у листопаді 2023 року. Фаріон висловила критичні ремарки на адресу російськомовних бійців полку «Азов», які захищали Маріуполь.

    Суд підтримав рішення університету, вважаючи, що її слова могли образити військовослужбовців. Вони вважаються неприпустимими в контексті боротьби за державну мову. Ця справа підкреслила важливість мови для національної ідентичності, але також показала, що нетерпимість до будь-якої групи осіб, зокрема за їх мовою чи національністю, не може бути прийнятною.

    Суд також наголосив, що Фаріон не має безпосереднього зв’язку зі збройними силами України, тому вирішення мовного питання у військових повинно бути залишено на їхньому розсуді.

    Галицький райсуд Львова вирішив, що в умови нинішньої ситуації всі громадяни України повинні об’єднатися навколо захисту країни та підтримувати Збройні Сили, а не публічно критикувати військовослужбовців. Це стало відомо з рішення суду.

    Після звільнення Ірини Фаріон з львівського університету Служба безпеки України розпочала кримінальне провадження та призначила ряд експертиз щодо її висловлювань та публікацій.

    Кримінальне провадження відкрито за такими статтями Кримінального кодексу України: ст. 161 (порушення рівноправності громадян), ст. 435-1 (образа честі і гідності військовослужбовців), ст. 163 (порушення таємниці листування), ст. 182 (порушення недоторканості приватного життя).

    СБУ запровадила психолого-лінгвістичну експертизу висловлювань Ірини Фаріон.

    На відповідь на критику російської мови серед бійців «Азову», екскомандир полку Максим Жорін закликав Фаріон припинити висловлюватися та звернути увагу правоохоронних органів на її дії.

  • Особистість нового головнокомандувача ЗСУ: Огляд даних про Сирського

    Особистість нового головнокомандувача ЗСУ: Огляд даних про Сирського

    У результаті рішення президента Володимира Зеленського, 58-річний генерал-полковник Олександр Сирський став новим головнокомандувачем Збройних Сил України, замінюючи на посаді 50-річного Валерія Залужного, який був звільнений.

    Саме про це повідомив президент у спеціальному зверненні, додавши слова подяки Залужному за його службу. Зеленський відзначив його як найбільш досвідченого українського командувача, наголосивши на його успішних операціях, зокрема, захисту під час Київської оборонної операції та наступу під час Харківської визвольної операції.

    Ця кадрова зміна стала результатом тривалих політичних скандалів, які тривали протягом трьох місяців.

    Призначення Олександра Сирського на посаду головнокомандувача Збройних Сил України, замість Валерія Залужного, викликало зацікавленість у громадськості. Ці кадрові зміни стали результатом напруження між Офісом президента та колишнім головнокомандувачем, яке перейшло у публічну дискусію.

    Напруження між сторонами почалося ще у листопаді 2023 року, коли Валерій Залужний опублікував статтю у виданні The Economist, в якій описав ситуацію на воєнному фронті як “у глухому куті” і висловив свої думки щодо можливих шляхів виходу. Це викликало критику з боку заступника голови Офісу президента Ігоря Жовкви, який звинуватив Залужного у спричиненні паніки серед західних союзників та полегшенні роботи агресора. Президент Володимир Зеленський публічно відхилив думки Залужного.

    У наступний етап, без виклику Залужного, новий міністр оборони Рустем Умєров за його словами ініціював звільнення з посади головнокомандувача Сил спеціальних операцій Віктора Хоренка. Це рішення також викликало неоднозначні реакції та звинувачення.

    Хоча ще у листопаді 2023 року пророкували відставку Залужного, команда президента вважала конфлікт між Зеленським та Залужним тимчасовим явищем. Проте через три місяці, кадрова ротація все ж таки відбулася, призначивши на посаду нового головнокомандувача.

    У вечірній час 29 січня різні ЗМІ, телеграм-канали та депутати Верховної Ради почали поширювати інформацію про звільнення головнокомандувача Збройних Сил України, Валерія Залужного.

    Згідно з повідомленням ВВС, в цей день в Офісі Президента дійсно відбулася зустріч між Володимиром Зеленським, Валерієм Залужним та міністром оборони Рустемом Умєровим. Під час зустрічі глава держави оголосив про своє рішення звільнити головнокомандувача ЗСУ. Зеленський також зазначив, що в найближчий час буде підписаний відповідний указ.

    Однак після поширення цієї інформації в ЗМІ, прес-секретар Офісу Президента Сергій Нікіфоров був змушений публічно відзвітувати, що “президент не звільняв Залужного”.

    До кінця невідомо, що спонукало Зеленського відкласти підписання та оприлюднення указу про звільнення головнокомандувача ЗСУ. Одна з версій вказує на протистояння західних партнерів проти цього кадрового рішення, в той час як інші джерела стверджують, що обидва претенденти на посаду головнокомандувача – Олександр Сирський і Кирило Буданов – відмовились від прийняття посади.

    В кінцевому підсумку, указ про звільнення Залужного все ж був підписаний, а главою української армії став досвідчений генерал Олександр Сирський, якого називали фаворитом голови Офісу Президента.

    Олександр Сирський, народився 26 липня 1965 року у селі Новинки Владимирської області Росії, є відомим військовим діячем з багаторічним досвідом служби.

    Після завершення Московського вищого військового командного училища у 1986 році, Сирський розпочав службу в Нацгвардії, пізніше перейшовши в Збройні Сили України.

    У 1996 році він успішно закінчив Академію Збройних сил, а у 2005 році отримав освіту в Національному університеті оборони.

    Протягом 2000-х років Сирський очолював 72-у механізовану бригаду та був активно включений у співпрацю України з НАТО.

    Взимку 2015 року він зіграв ключову роль у проведенні Антитерористичної операції (АТО) під час боїв за Дебальцеве, успішно вивівши українське угруповання з майже оточеного міста, що було загрожене російською армією. За цю подвигу Олександра Сирського було відзначено орденом Богдана Хмельницького.

    З 2016 року він очолював Об’єднаний оперативний штаб, відповідальний за координацію дій українських військових на Донбасі, а з 2019 року керував Сухопутними військами.

    Олександр Сирський, народився 26 липня 1965 року в селі Новинки Владимирської області Росії, є видатним військовим діячем з вражаючим досвідом служби.

    Під час початку повномасштабного вторгнення Росії, Сирський взяв на себе відповідальність за оборону Києва, за що отримав звання “Герой України”. Він вирішив мобілізувати військово-навчальні центри для створення тимчасових батальйонів та доставив у столицю артилерійські системи, які зазвичай використовуються для навчання.

    Уряджуючи місто на сектори та призначаючи генералів з військово-навчальних центрів для керівництва кожним районом, Сирський створив чітку систему субординації, що дозволило офіцерам на місці приймати тактичні рішення без затримок.

    Під час контрнаступу на Харківщині восени 2022 року, Сирський відзначився як один з керівників операції. Він вважається військовим стратегом, який готується до будь-яких непередбачених обставин, навіть тих, які вважаються вкрай малоймовірними.

    Однак деякі офіцери висловлювали негативні відгуки про Сирського, критикуючи його ставлення до збереження життя солдатів та втручання у керування підрозділами на рівні роти. Також вказувалося на його гарні стосунки з Офісом президента та можливість призначення на посаду головнокомандувача ЗСУ ще з весни 2022 року.

    Повідомляється, що між Олександром Сирським і Валерієм Залужним виникали розбіжності щодо стратегії, пов’язаної з містом Бахмут.

    Спочатку розбіжності виникали щодо того, чи слід було раніше вийти з міста взимку 2023 року, а потім – чи варто було наступати на місто вже влітку і восени 2023 року паралельно з контрнаступом на півдні.

    У 2023 році Сирський керував східним угрупуванням військ, що було активно заангажовано у бойові дії на найнапруженіших ділянках фронту. Битва під Бахмутом перебувала під його контролем.

    За даними New York Times, влітку 2023 року американські стратеги настоювали на тому, щоб Залужний сконцентрувався на прориві на південному напрямку, а не розкидав ресурси між південним та східним напрямками. Залужний, як стверджують джерела, погодився з цією рекомендацією.

    Проте українська армія продовжувала наступальні операції за Бахмутом, за що виступав Сирський.

    У своєму інтерв’ю ВВС, Сирський називав наступальну битву під Бахмутом, де загинули тисячі українських військових, “принциповою справою і справою честі”. Він висловлював думку, що ЗСУ можуть оточити захоплене росіянами місто, але так і не сталося.

    З осені 2023 року оперативно-стратегічне угруповання “Хортиця”, під командуванням Олександра Сирського, приймає на себе відповідальність за оборону ділянки фронту біля Куп’янська і Лиману. Тут російські війська ведуть активні атаки, а українські сили тримають оборону.

    Основним завданням Росії на цьому напрямку є відштовхування Збройних сил України зі східного берега річок Оскіл і Чорний Жеребець, з метою зменшення загрози наступу на окуповані міста Сватове і Кремінна на Луганщині.

    Також, можливо, армія Російської Федерації намагається захопити вже звільнені восени 2022 року міста Куп’янськ і Лиман, оскільки ці населені пункти мають важливе стратегічне значення як великі залізничні вузли і важливі пункти для стійкої оборони в районі.

    Протягом півроку атак на цій ділянці російської армії вдалося досягти лише невеликого просування на відтинку дороги Куп’янськ – Сватове. Однак вони зазнали значних втрат у техніці та особовому складі.

    Незважаючи на це, згідно з висловленими словами Сирського, ситуація на цьому фронті залишається складною. Це пов’язано з тим, що крім напрямку біля Куп’янська, Росія в кінці минулого року розпочала наступ біля Сіверська і Часового Яру на Донеччині.

    За словами нового головнокомандувача Збройних сил України, всі спроби противника були неуспішними.