Daypolitico

Позначка: реконструкція

  • Біля метро «Чернігівська» почали збирати новий шляхопровід: коли Києву обіцяють повернути рух

    Біля метро «Чернігівська» почали збирати новий шляхопровід: коли Києву обіцяють повернути рух

    У Києві масштабний капітальний ремонт шляхопроводу біля станції метро «Чернігівська» перейшов до одного з найважливіших етапів. Після демонтажу старої аварійної споруди та спорудження нових опор будівельники розпочали монтаж сталевих балок прогонової будови. Загалом конструкція складатиметься з восьми основних балок, які стануть основою нового шляхопроводу над Броварським проспектом.

    Цей етап має бути завершений уже в першій половині серпня. Далі будівельники перейдуть до формування безпосередньо проїзної частини. У результаті на місці старої споруди має з’явитися значно ширший транспортний вузол із вісьмома автомобільними смугами, трамвайними коліями, тротуарами та велосипедною інфраструктурою. Автомобільний і трамвайний рух планують відновити у листопаді 2026 року, хоча повністю весь комплекс робіт завершать пізніше.

    Ще на початку липня на будівельному майданчику тривали роботи зі спорудження опор. Тоді офіційно повідомлялося, що на об’єкті цілодобово працюють майже 200 фахівців та понад 100 одиниць спеціальної техніки. Водночас усі вісім сталевих балок уже були виготовлені та готувалися до встановлення.

    Монтаж балок фактично означає перехід від створення основи споруди до формування її нового прогону.

    Перед початком цього етапу підрядник мав завершити спорудження опор, встановити опорні частини, тимчасові конструкції та монтажні риштування. Під час встановлення між головними балками також монтують сталеві діафрагми. Вони необхідні для забезпечення просторової жорсткості всієї конструкції та спільної роботи її елементів.

    Після того як балки займуть проєктне положення, роботи не завершаться. Наступними етапами стануть встановлення консольних елементів, армування та бетонування монолітної плити проїзної частини. Після цього необхідно буде виконати гідроізоляцію та влаштувати асфальтобетонне покриття.

    Паралельно на об’єкті перевлаштовують інженерні мережі. Зокрема, йдеться про газопровід і дощову каналізацію. Ще в липні міська влада повідомляла, що без завершення цих робіт перейти до наступних етапів будівництва неможливо.

    Масштаб реконструкції стає особливо помітним у порівнянні з параметрами старого шляхопроводу. До початку робіт його ширина становила близько 34,8 метра, після завершення вона має зрости приблизно до 44,7 метра. Тобто споруда стане майже на десять метрів ширшою.

    Збільшиться і довжина — з 46,8 до 54 метрів.

    Таке розширення потрібне передусім для зміни організації руху. На новому шляхопроводі запроєктовано вісім автомобільних смуг — по чотири в кожному напрямку. Додатковий простір дозволить облаштувати смуги розгону та гальмування, що має зменшити конфлікти транспортних потоків і збільшити пропускну спроможність вузла.

    Окремо передбачені дві трамвайні колії. Це принципово важливо для транспортної системи лівобережної частини столиці, оскільки ремонт уже призвів до значних змін у роботі наземного громадського транспорту.

    Крім автомобільної та трамвайної інфраструктури, з обох боків шляхопроводу мають з’явитися тротуари й велодоріжки. Проєкт також розроблений з урахуванням принципів безбар’єрності: передбачені понижені бордюри та тактильна навігація для людей із порушеннями зору.

    Старий шляхопровід фактично розібрали повністю

    До спорудження нової конструкції будівельники перейшли після масштабного демонтажу старого шляхопроводу.

    Основні будівельні роботи розпочалися навесні. У травні старі конструкції вже були практично повністю демонтовані, після чого підрядник перейшов до підготовки фундаментів та нових опор. На одному з етапів було забурено 10 із 28 паль під проміжні опори, а для крайніх опор розробляли котловани.

    Демонтаж виявився технічно складним через стан старих конструкцій. Водночас балки для нової споруди почали виготовляти заздалегідь. Їх виробництво потребувало роботи з металом значної товщини, спеціальних режимів зварювання та контролю геометрії конструкцій.

    Виготовлені балки додатково укрупнювали безпосередньо на будівельному майданчику на спеціальних стапелях. За інформацією підрядника, це дозволяє контролювати геометрію та якість зварних з’єднань перед остаточним монтажем.

    У міській адміністрації також зазначали, що відповідно до чинних будівельних норм проєктний строк експлуатації сталевих штучних споруд такого типу становить 100 років.

    Рух хочуть відкрити вже у листопаді

    Найважливішим для киян залишається питання строків відновлення руху. Наразі офіційний графік передбачає завершення основних монолітних робіт до кінця вересня. Автомобілі та трамваї мають повернутися на шляхопровід у листопаді 2026 року.

    Це, однак, не означатиме повного завершення всього проєкту. Реалізація реконструкції в повному обсязі запланована до 2027 року. Після відновлення руху можуть продовжуватися супутні роботи, зокрема облаштування прилеглої території та окремих елементів інфраструктури.

    Сам ремонт проводять у режимі 24/7, хоча вночі, за інформацією міської влади, підрядник намагається не виконувати роботи з підвищеним рівнем шуму через близькість житлової забудови.

    Шляхопровід біля «Чернігівської» є важливою частиною транспортного вузла на лівому березі Києва: через нього проходять автомобільні та трамвайні потоки, пов’язані з Броварським проспектом і прилеглими районами. Саме тому повне перекриття споруди відчутно вплинуло на транспортну ситуацію в цій частині столиці.

    Нинішній початок монтажу восьми сталевих балок означає, що після кількох місяців демонтажних, фундаментних та підготовчих робіт контури нового шляхопроводу вже починають формуватися. Якщо заявлений графік вдасться витримати, у листопаді через «Чернігівську» знову мають запустити автомобільний і трамвайний рух, а Київ отримає значно ширшу споруду з вісьмома смугами замість старої транспортної конфігурації.

  • Україна отримає до 7 млрд євро інвестицій: ЄС запускає масштабний фонд відбудови

    Україна отримає до 7 млрд євро інвестицій: ЄС запускає масштабний фонд відбудови

    Під час міжнародної конференції Ukraine Recovery Conference 2026 було офіційно оголошено про запуск Європейського флагманського фонду реконструкції України — нового масштабного інвестиційного інструменту, який у перспективі має стати одним із ключових механізмів залучення капіталу для відновлення української економіки та інфраструктури. За оцінками організаторів, фонд здатний мобілізувати до 7 мільярдів євро інвестицій у різні сектори української економіки, поєднуючи державне фінансування, гарантійні механізми та приватний капітал.

    Про запуск фонду повідомили в Міністерстві економіки, довкілля та сільського господарства України, наголосивши, що йдеться не лише про фінансовий інструмент відбудови, а про довгострокову платформу стратегічних інвестицій у майбутнє України. У відомстві підкреслюють, що цей механізм покликаний працювати не після завершення війни, а вже зараз, у період активних бойових дій, що є важливим сигналом довіри міжнародних партнерів до української економіки та її стійкості.

    Міністр економіки, довкілля та сільського господарства Олексій Соболев зазначив, що запуск флагманського фонду демонструє зміну підходу до відновлення держави, коли інвестиції залучаються паралельно з процесами захисту та стабілізації економіки. За його словами, Україна вже зараз формує інвестиційні механізми, які дозволяють запускати масштабні проєкти реконструкції без очікування завершення війни, що має прискорити темпи відновлення після досягнення миру.

    Європейська комісія, яка є одним із ключових учасників ініціативи, вже підписала угоди про внески з трьома партнерами, що забезпечили 160 мільйонів євро фінансування в межах інвестиційної рамки Ukraine Investment Framework, яка є складовою ширшої програми Ukraine Facility. Ці кошти формують початкову фінансову базу нового фонду та мають стати відправною точкою для залучення значно більших приватних інвестицій у відбудову.

    Додатково передбачено, що кожен із так званих якірних урядів має внести по 15 мільйонів євро, що дозволяє сформувати початковий капітал ризику. У результаті фонд офіційно стартує з приблизно 220 мільйонами євро, які можуть бути використані як основа для запуску перших великих інвестиційних проєктів у сфері відбудови, інфраструктури та промислового розвитку.

    Окрему роль у структурі фонду відіграватиме приватний інвестиційний сектор. Управляючий консорціум, до якого входять Amber Infrastructure Group та Dragon Capital, інвестує додатково 45 мільйонів євро. Таким чином, на стартовому етапі загальний обсяг доступного капіталу становить близько 265 мільйонів євро, які вже готові до розміщення в проєкти реконструкції.

    У Міністерстві економіки пояснюють, що модель фонду побудована за принципом мультиплікації інвестицій, коли кожне вкладене євро державного або гарантійного капіталу має залучати кілька євро приватних інвестицій. Саме завдяки цьому механізму фонд планує досягти першого етапу розширення капіталу до 500 мільйонів євро вже у найближчі місяці, а згодом вийти на рівень 1 мільярда євро.

    У довгостроковій перспективі структура фонду розрахована на значно масштабніший ефект. Очікується, що він зможе стати платформою для мобілізації до 7 мільярдів євро інвестицій у такі ключові сфери, як енергетика, транспортна інфраструктура, житлове будівництво, промисловість, логістика та інші критично важливі сектори української економіки. При цьому значна частина проєктів може реалізовуватися ще до завершення війни, що дозволить скоротити час повноцінного відновлення країни після настання миру.

    Запуск Європейського флагманського фонду реконструкції України став одним із ключових практичних результатів Ukraine Recovery Conference 2026, яка зосереджена на формуванні довгострокової фінансової архітектури відбудови держави. Учасники конференції наголошують, що перехід від політичних декларацій до конкретних фінансових інструментів є критично важливим для забезпечення стійкого відновлення України та залучення глобального приватного капіталу.

    Нагадаємо, раніше уряд Великої Британії також підтвердив гарантії щодо кредиту на 210 мільйонів фунтів стерлінгів для забезпечення стабільних поставок збагаченого урану компанією Urenco для українських атомних електростанцій протягом найближчих двох років, що додатково підсилює енергетичну та економічну стійкість України.

  • $15 млн у воду: синя забаганка Трампа перетворилася на зелений скандал

    $15 млн у воду: синя забаганка Трампа перетворилася на зелений скандал

    У Вашингтоні розгорівся гучний скандал навколо реконструкції Дзеркального басейну біля меморіалу Лінкольна. Ідея президента США Дональда Трампа перефарбувати дно водойми у колір American Flag Blue до 250-річчя Сполучених Штатів мала стати символом оновлення столиці. Натомість проєкт вартістю понад $14 млн перетворився на політичну, екологічну та репутаційну проблему: вода швидко позеленіла, нове покриття почало відшаровуватися, а навколо підрядників без тендерів виникли питання щодо прозорості витрачання коштів.

    Дзеркальний басейн між меморіалом Лінкольна та монументом Вашингтона є одним із найвідоміших символів американської столиці. Саме тут відбувалися історичні події, зокрема промова Мартіна Лютера Кінга «I Have a Dream» у 1963 році. Тому будь-які зміни цього простору традиційно привертають увагу не лише туристів, а й політиків, істориків та громадських організацій.

    Цього разу приводом стала ініціатива Трампа оновити вигляд басейну до святкування 250-річчя США. За задумом адміністрації, дно водойми мали покрити спеціальним синім полімерним матеріалом, який мав водночас виконувати функцію гідроізоляції та надавати воді насиченого патріотичного відтінку.

    Ремонт поспішали завершити до 4 липня. Сам Трамп хизувався швидкістю робіт, заявляючи, що те, на що могли піти роки, вдалося зробити приблизно за півтора місяця.

    Однак результат виявився далеким від очікуваного.

    Уже за кілька днів після наповнення басейну водою вона почала зеленіти через активне розмноження водоростей. Крім того, на поверхні з’явилися фрагменти синього покриття, яке почало відшаровуватися. Фото та відео з водоймою швидко розлетілися американськими медіа й соцмережами, перетворивши «синій басейн Трампа» на об’єкт насмішок.

    За даними Reuters, вартість реконструкції становила близько $14,7 млн, а після появи проблем навколо басейну посилили охорону: встановили додаткові камери, освітлення та залучили патрулювання Нацгвардії.

    Причини появи водоростей пояснили екологи. Професорка водної екології Університету Джорджа Мейсона Розаліна Станчева Христова після аналізу зразків води заявила, що у басейні виявили зелені мікроводорості роду Desmodesmus. Вони не є токсичними, але швидко розмножуються у теплій стоячій воді.

    Науковці звертають увагу, що Дзеркальний басейн має майже ідеальні умови для такого процесу: він мілкий, відкритий для сонця, майже не має тіні та природної течії. Темно-синє покриття могло лише посилити проблему, адже темні поверхні поглинають більше сонячного тепла, підвищуючи температуру води.

    Працівники намагалися боротися з водоростями перекисом водню та системами очищення, зокрема так званою технологією «нанобульбашок». Проте проблема швидко стала не лише екологічною, а й політичною.

    Окремі запитання викликали контракти на реконструкцію. За даними Associated Press, головний контракт на нанесення гідроізоляції та синього покриття отримала компанія Atlantic Industrial Coatings з Вірджинії. Вартість робіт становила близько $14,7 млн. Ще один контракт приблизно на $1,7 млн на систему очищення води отримала компанія Green Water Solutions. Обидва підряди стали предметом критики, оскільки були укладені без конкурентних торгів.

    Демократи в Конгресі вже вимагають пояснень. Сенатор Річард Блюменталь та інші законодавці заявили, що адміністрація має надати документи щодо того, чому проєкт реалізовували без відкритого конкурсу та чи не було у виборі підрядників політичного впливу.

    На тлі критики Трамп заявив, що частина проблем могла бути спричинена не помилками підрядників, а вандалізмом. Він стверджував, що невідомі пошкодили покриття гострим предметом і навіть могли додати у воду хімічні речовини. Однак журналісти звернули увагу, що на момент заяви адміністрація не надала переконливих публічних доказів цих звинувачень.

    Пізніше Національна паркова служба заявила, що покриття басейну справді було пошкоджене гострим ножем або лезом, а інцидент стався 9 червня. За даними служби, близько 70 верхівок огорожі також були кинуті у воду, а відео з камер спостереження передали для встановлення підозрюваного.

    Попри це, критики адміністрації наголошують: навіть якщо окремі факти вандалізму підтвердяться, вони не пояснюють усіх проблем із зеленінням води, відшаруванням покриття та якістю робіт.

    Окремий резонанс викликало затримання колишнього американського олімпійця з веслування на каное Девіда Гірна. Він заявив, що під час велопрогулянки лише зайшов у воду, щоб роздивитися покриття, яке вже відшаровувалося, і не пошкоджував його. Reuters повідомляє, що адвокат Гірна розкритикував дії влади та заявив, що історію з арештами можуть використовувати для відволікання уваги від невдалої реконструкції.

    Нині навколо Дзеркального басейну встановлюють додаткові огорожі та засоби спостереження. Частину води можуть знову спустити для ремонту — до або після святкування Дня незалежності США.

    Скандал довкола басейну вже став символом ширшої критики стилю управління Трампа у Вашингтоні. Його опоненти стверджують, що президент намагається перебудовувати столицю як власний приватний проєкт, обходячи стандартні процедури та експертні погодження.

    Сам Трамп, навпаки, наполягає, що оновлення потрібне, а проблеми є наслідком саботажу та дій вандалів.

    Та поки адміністрація шукає винних, головний символічний результат проєкту очевидний: басейн, який мав сяяти патріотичним синім кольором до ювілею США, став зеленим і перетворився на національний скандал.

  • Хрущовки вирішили “підняти вгору”: у Раді запропонували новий підхід до модернізації житла

    Хрущовки вирішили “підняти вгору”: у Раді запропонували новий підхід до модернізації житла

    В Україні знову повернулися до теми оновлення застарілого житлового фонду, зокрема так званих “хрущовок”. У Верховній Раді обговорюють можливість не лише модернізації таких будинків, а й добудови додаткових поверхів — від одного до двох. Ініціатива подається як альтернатива масовому знесенню старого житла, однак уже викликала активну дискусію серед експертів і представників житлово-комунальної сфери.

    Йдеться про п’ятиповерхові будинки, зведені переважно у 1950–1970-х роках, які сьогодні становлять значну частину житлового фонду в українських містах. Більшість із них давно вичерпала нормативний термін експлуатації, однак через відсутність системної програми реновації вони залишаються заселеними та продовжують використовуватися.

    Ідея, яку зараз обговорюють на рівні законодавців, передбачає комплексну модернізацію таких будинків без їх повного знесення. Зокрема, пропонується утеплення фасадів, заміна інженерних мереж, модернізація дахів і під’їздів, а також — ключовий елемент — надбудова додаткових поверхів. Прихильники ініціативи вважають, що це дозволить одночасно оновити житловий фонд і збільшити кількість квартир без розширення міської забудови.

    У парламенті підкреслюють, що подібні підходи застосовувалися в окремих країнах Європи, де старі будинки реконструювали замість знесення. Це дозволяло економити ресурси та уникати соціальних проблем, пов’язаних із відселенням мешканців.

    Однак в українських реаліях така модель викликає низку запитань. Експерт з питань житлово-комунального господарства Олег Попенко публічно розкритикував ініціативу, заявивши, що вона не має чіткого фінансового та технічного обґрунтування. За його словами, ключова проблема полягає не лише у стані самих будівель, а й у зношеності інженерної інфраструктури, яка обслуговує ці будинки.

    Йдеться про системи електропостачання, водопостачання, каналізації та тепломережі, які в багатьох районах перебувають у критичному стані. Додаткові поверхи означатимуть збільшення навантаження на ці системи, що може призвести до аварій або необхідності масштабної модернізації всієї інфраструктури.

    Фахівці наголошують, що більшість “хрущовок” проєктувалися без урахування можливості надбудови. Це означає, що перед реалізацією таких проєктів потрібно провести детальне технічне обстеження кожного будинку, щоб оцінити його несучу здатність. У деяких випадках може знадобитися підсилення фундаменту або повна реконструкція конструкцій, що значно збільшує вартість робіт.

    Ще один важливий аспект — фінансування. Наразі не існує чіткого механізму, хто саме оплачуватиме такі проєкти. Серед можливих варіантів розглядаються державні програми, місцеві бюджети або залучення приватних інвесторів. Останній варіант передбачає, що забудовники отримають право на нові квартири в добудованих поверхах в обмін на фінансування реконструкції. Проте це також викликає дискусії, адже може призвести до конфліктів із мешканцями та змінити баланс інтересів у житлових кварталах.

    Водночас проблема оновлення “хрущовок” залишається однією з найгостріших у містах України. За різними оцінками, таких будинків у країні — десятки тисяч, і значна частина з них потребує капітального ремонту або повної реконструкції. У Києві, Харкові, Дніпрі та інших великих містах вони займають цілі райони, які формують вигляд міського середовища.

    Раніше в Україні вже обговорювали концепцію комплексної реновації житлових кварталів за прикладом країн Європи. Вона передбачала знесення застарілих будинків і будівництво нових із переселенням мешканців. Проте реалізація таких проєктів гальмувалася через складність законодавства, питання компенсацій і високі витрати.

    На цьому тлі ідея модернізації без знесення виглядає привабливою альтернативою, але її успіх залежить від детального опрацювання. Експерти наголошують, що без комплексного підходу, який враховує не лише будівлі, а й інфраструктуру, такі проєкти можуть створити більше проблем, ніж вирішити.

    Також важливим є соціальний фактор. Мешканці “хрущовок” часто побоюються будь-яких змін, пов’язаних із реконструкцією, через ризики втрати житла або погіршення умов проживання під час будівельних робіт. Тому реалізація подібних ініціатив потребує чіткої комунікації, гарантій і прозорих правил.

    У підсумку, ініціатива щодо добудови поверхів у “хрущовках” відкриває нову дискусію про майбутнє старого житлового фонду в Україні. Вона демонструє пошук компромісу між необхідністю оновлення і обмеженими ресурсами. Водночас експерти застерігають: без системного підходу, технічних розрахунків і зрозумілого фінансування ця ідея ризикує залишитися лише на рівні обговорень.

  • Черговий будівельний конфлікт у Києві: на місці дитячого садочка планують збудувати багатоповерхівку

    Черговий будівельний конфлікт у Києві: на місці дитячого садочка планують збудувати багатоповерхівку

    У Солом’янському районі Києва назріває черговий будівельний конфлікт. На ділянці у провулку Західному, 4, де нині стоїть невелика комерційна будівля, планують реалізувати проєкт 25-поверхового житлового будинку з громадськими приміщеннями та паркінгом. Саме формулювання проєкту — «реконструкція» — і стало головною причиною обурення місцевих жителів, які не вірять, що йдеться лише про перебудову існуючого об’єкта, а не про фактично нове житлове будівництво.

    Формально історія виглядає так: у 2021 році столичний департамент містобудування та архітектури видав ТОВ «Спорт Інвест Сістем» містобудівні умови та обмеження на реконструкцію комерційного центру під житловий багатоповерховий будинок. При цьому цільове призначення землі, як випливає з матеріалів навколо цього кейсу, залишалося пов’язаним із експлуатацією та обслуговуванням комерційного центру, тобто будівель торгівлі. Саме ця невідповідність і стала одним із ключових аргументів критиків забудови.

    Сумніви посилилися після того, як у публічному просторі з’явилася інформація: на цій ділянці нібито планували не одну, а дві 25-поверхові секції зі стилобатом. Для невеликої будівлі площею близько 700 квадратних метрів це виглядає не як класична реконструкція, а як спроба провести новий житловий проєкт через м’якшу юридичну конструкцію. Саме тому мешканці Караваєвих дач говорять не лише про чергову «свічку», а й про ризик додаткового навантаження на школи, садки, транспорт і старі інженерні мережі району.

    У цій історії є ще один важливий штрих: правоохоронці вже цікавилися об’єктом. Ще восени 2021 року поліція відкрила кримінальне провадження щодо можливих порушень земельного та містобудівного законодавства під час робіт на цій ділянці. Але далі справа фактично заглухла. У 2023 році суд відмовив слідчим у проведенні огляду, вказавши, що ті не надали належного обґрунтування та доказів незаконного будівництва. Після цього помітного процесуального руху в історії не було.

    Не менш показова і бюрократична частина сюжету. Спочатку профільна інспекція відмовляла у дозволі на виконання робіт, серед причин називали, зокрема, невідповідність намірів забудови цільовому призначенню земельної ділянки та відсутність частини потрібних погоджень. Але вже наприкінці 2022 року дозвіл на реконструкцію все ж було видано. Саме після цього проєкт знову повернувся до активної фази.

    Окрема інтрига — хто стоїть за компанією-орендарем. За даними відкритих реєстрів, ТОВ «Спорт Інвест Сістем» зареєстроване у 2013 році, а станом на березень 2026 року його керівницею значиться Ліна Орленко. У липні 2025 року структура власності компанії змінилася: серед співвласників і бенефіціарів фігурують Андрій Кобець, Дмитро Білоног, Богдан Дудка та Ігор Ходакевич. Того ж року зі складу засновників було виведено Миколу Трухіна — батька колишнього народного депутата Олександра Трухіна.

    При цьому треба окремо зафіксувати важливий нюанс. Видання «КиївВлада», яке писало про цей проєкт, пізніше опублікувало окреме повідомлення про спростування частини попередньої інформації. Редакція прямо заявила, що дані про нібито зв’язок Владислави Молчанової з ТОВ «Спорт Інвест Сістем», ТОВ «Моноліт Будсервіс» та самим проєктом у провулку Західному, 4 були недостовірними. Тому прив’язувати цей будівельний кейс до Молчанової як встановлений факт наразі підстав немає.

    Натомість беззаперечним залишається інше: ділянка з комерційним цільовим призначенням уже отримала документи під висотне житло, а мешканці дізналися про реальний масштаб майбутнього об’єкта лише тоді, коли на майданчику з’явився інформаційний щит. І це, мабуть, найточніше пояснює, чому історія в провулку Західному швидко перетворюється не просто на локальне невдоволення, а на повноцінний київський забудовний скандал.

  • У Білій Церкві завод “Електрон” можуть перебудувати під торговельний центр

    У Білій Церкві завод “Електрон” можуть перебудувати під торговельний центр

    У Білій Церкві приміщення колишнього заводу “Електрон” на вулиці Павліченка, 49 готують до можливих змін. За інформацією місцевих медіа, на території промислового об’єкта може розпочатися будівництво торговельного центру. Паралельно підприємці, які працюють поблизу, отримали попередження про необхідність звільнити приміщення до 1 квітня.

    Про ситуацію повідомили журналісти Еспресо.Біла Церква, які поспілкувалися з працівниками магазинів, розташованих поряд із заводськими корпусами. Продавчиня одного з магазинів побутової хімії розповіла, що власниця бізнесу планує перевезти товар до іншої локації. Колектив працюватиме до кінця березня, після чого шукатиме нову роботу. Інші підприємці також підтвердили отримання аналогічних попереджень.

    Водночас у міській раді заявили, що жодних дозволів на нове будівництво на цій території не видавали. Згідно з чинним генеральним планом міста, ділянка належить до зони промислових підприємств. Офіційних рішень щодо зміни цільового призначення поки що не оприлюднено.

    Йдеться про ВАТ “Білоцерківський електроремонтний завод”, який із радянських часів спеціалізувався на електроремонтних роботах і виробництві відповідного обладнання. Однак підприємство тривалий час демонструє негативну фінансову динаміку. За даними відкритих реєстрів, станом на 2021 рік на заводі працювало від 9 до 14 осіб.

    Попри скорочення виробничої діяльності, локація об’єкта залишається привабливою: завод розташований на одній із центральних вулиць міста з активним автомобільним і пішохідним трафіком. Саме це, ймовірно, робить територію цікавою для комерційної забудови.

    Таким чином, промислова зона Білої Церкви може поповнитися ще одним торговельним об’єктом, хоча офіційних дозволів на будівництво наразі немає. Ситуація довкола колишнього заводу “Електрон” може стати предметом подальших рішень міської влади та обговорень у громаді.

  • Реконструкція тепломереж у Дніпропетровській області під підозрою: розслідують розтрату бюджетних коштів

    Реконструкція тепломереж у Дніпропетровській області під підозрою: розслідують розтрату бюджетних коштів

    У Дніпропетровській області розпочато кримінальне розслідування щодо можливої розтрати понад 900 тисяч гривень бюджетних коштів під час реконструкції тепломереж. Провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 Кримінального кодексу України — привласнення або розтрата майна в особливо великих розмірах або вчинене за попередньою змовою.

    16 січня 2026 року слідчий суддя Дніпровського районного суду Дніпропетровської області ухвалив рішення щодо надання тимчасового доступу до речей і документів, що стосуються договору на реконструкцію тепломереж вартістю понад 8,3 млн грн. Розслідування ведеться за фактом можливого завищення вартості обладнання та матеріалів, зокрема радіаторів, котлів і супутніх компонентів.

    Слідство також перевіряє фактичний обсяг та якість виконаних робіт, дотримання термінів та наявність кваліфікованого персоналу у підрядника. Є підозра, що частина робіт могла бути виконана формально або не відповідати параметрам, заявленим у тендерній документації.

    Раніше суд надав доступ до даних мобільного зв’язку фігурантів — інформації про дзвінки, SMS, інтернет-з’єднання та геолокацію за період із січня 2024-го по грудень 2025 року. Ці дані мають допомогти встановити можливі контакти між посадовцями та приватними підрядниками й підтвердити координацію їхніх дій.

    Якщо підозри слідства підтвердяться, йдеться не про технічні помилки чи недбалість, а про свідому схему привласнення бюджетних коштів, замасковану під реконструкцію критичної інфраструктури. В умовах проблем із опаленням така справа наочно демонструє, куди насправді можуть йти державні гроші.

  • Критика та витрати: що не так з оновленням Бессарабського ринку

    Критика та витрати: що не так з оновленням Бессарабського ринку

    У Києві завершилася реконструкція ринку на Бессарабській площі, який є пам’яткою національного значення. Роботи викликали широкий резонанс через порушення процедур, сумнівну якість та високі витрати.

    За законом, будь-які роботи на об’єктах національного значення, таких як Софія Київська чи Києво-Печерська Лавра, мають погоджуватися з Міністерством культури. У випадку з Бессарабкою міністерство лише “поінформували” про хід реконструкції, фактичне погодження не відбулося.

    Документація з реконструкції готувалася вже після того, як ринок фактично перетворили на фуд-корт. Науковий проєкт, який мав би обґрунтувати зміни, з’явився після завершення робіт. Як наслідок, можуть бути пошкодження унікальної метласької плитки та декору, а кількість торгових місць значно зменшилась.

    Якість робіт викликає сумнів. Реконструкція, яка розпочалася у 2024 році і тривала довше запланованого терміну на півроку, вже через тиждень після відкриття показала недоліки: плитка почала сипатися, що зафіксували перші відвідувачі на фото та відео.

    Вартість проєкту оновлення, за даними керівниці робіт Наталії Джурай, становила 150 млн грн, з яких більше половини були кредитні кошти. Тендери проводилися без відкритих торгів та за спрощеною процедурою, що викликає додаткові питання щодо прозорості витрат.

    Роботи не обговорювалися публічно, але викликали критику. Пам’яткоохоронець Дмитро Перов заявив: “Ринку тут більше немає”, а кулінар Євген Клопотенко додав: “Це фуд-корти і трошки ринку. Чи були публічні обговорення? Ні.”

  • Реконструкція підстанції швидкої за 81,5 млн грн: як у кошторисі з’явилися мільйони “повітря”

    Реконструкція підстанції швидкої за 81,5 млн грн: як у кошторисі з’явилися мільйони “повітря”

    Десятки мільйонів гривень на бетон і цеглу в умовах війни вже стали звичною реальністю. Проте кейс із реконструкцією підстанції екстреної медичної допомоги вартістю 81,5 мільйона гривень виходить за межі звичних бюджетних апетитів і потребує окремого юридичного та фінансового аналізу.

    Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф уклав договір на реконструкцію двоповерхової будівлі за адресою вулиця Злагоди, 11 з компанією ТОВ «СК Пантеон». Формально йдеться про комплексне оновлення об’єкта — від покрівлі до інженерних мереж. Однак аналіз кошторисної документації показує системні аномалії у ціноутворенні, які важко пояснити ринковою логікою або інфляцією.

    Найбільш показовою є позиція силікатної цегли. У кошторисі її вартість закладено на рівні 19 гривень за штуку, тоді як середня ринкова ціна на аналогічну продукцію коливається близько 13 гривень. З урахуванням обсягів робіт така різниця автоматично формує ймовірну переплату на рівні одного мільйона гривень лише на цьому матеріалі.

    Не менше запитань викликає квадратний металевий профіль, який у кошторисі зазначений по 57 тисяч гривень за тонну. Водночас ринкові пропозиції на аналогічну продукцію стартують від 38 400 гривень. Різниця у ціні додає до загальної вартості проєкту ще близько 830 тисяч гривень, які не мають очевидного економічного обґрунтування.

    Ще більш контрастною виглядає ситуація з профнастилом марки Н44-05. Його вартість у документації завищена майже вдвічі — 630 гривень за квадратний метр замість реальних 300 гривень. За підрахунками, це означає додаткове навантаження на бюджет у розмірі близько 650 тисяч гривень.

    Навіть на оздоблювальних матеріалах, зокрема лінолеумі, вдалося виявити істотні розбіжності. У кошторисі його ціна закладена на рівні 1 630 гривень за метр, при тому що аналогічні матеріали з чіткими характеристиками у великих будівельних мережах коштують значно дешевше. Орієнтовна переплата за цією позицією становить близько 190 тисяч гривень.

    Загалом лише на кількох базових позиціях попередній аналіз вказує на можливу переплату майже 3 мільйони гривень. Це кошти, які в умовах війни могли б бути спрямовані на закупівлю медичного обладнання, укомплектування бригад швидкої допомоги або підвищення безпеки персоналу.

    Поки країна значною мірою тримається на волонтерах і донатах, подібні кошторисні “аномалії” в проєктах, що фінансуються з бюджету, виглядають не просто сумнівно, а потенційно небезпечно з точки зору довіри до системи управління публічними коштами. Питання в цій історії стосуються не лише підрядника, а й замовника, який погодив такі ціни та визнав їх економічно обґрунтованими.

  • Понад 16 мільйонів без конкурсу: що не так із ремонтом будівлі університету в Харкові

    Понад 16 мільйонів без конкурсу: що не так із ремонтом будівлі університету в Харкові

    Освітня сфера Харкова знову опинилася в центрі фінансового скандалу. Під гаслом відновлення університетської інфраструктури реалізується проєкт, який дедалі більше нагадує класичну схему освоєння бюджетних коштів. Йдеться про реконструкцію будівлі колишньої Академії імені Говорова, що входить до комплексу Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна та має статус пам’ятки архітектури місцевого значення.

    Замість належної охорони об’єкт культурної спадщини фактично перетворили на інструмент перерозподілу державних грошей. Ключові управлінські рішення щодо фінансування і механізму реалізації проєкту ухвалювалися за участі керівництва освітньої галузі та університету. Саме ці рішення дозволили уникнути відкритих торгів і застосувати формат прямих домовленостей із виконавцем.

    Замовник обґрунтував відмову від конкуренції «терміновістю» виконання робіт. Водночас фактичний стан покрівлі був відомий задовго до підписання договору, а ознак раптового руйнування, які б виправдовували невідкладні процедури, зафіксовано не було.

    Єдиним виконавцем робіт без жодної альтернативи визначили ТОВ «ДЕКАН ПРОЕКТ». 8 грудня 2025 року з компанією уклали договір на суму понад 16 мільйонів гривень. Аналіз попередньої діяльності цього підрядника свідчить про стійку залежність від одного замовника: більшість контрактів фірма отримує саме від університету Каразіна. Така концентрація підрядів фактично усунула інших потенційних учасників ринку і закріпила доступ до бюджетних коштів за конкретним суб’єктом.

    Окремі положення договору викликають серйозні застереження з точки зору захисту пам’ятки архітектури. У документації відсутнє чітке розмежування між реставраційними роботами та звичайним ремонтом. Це суперечить законодавству про охорону культурної спадщини і відкриває можливість довільно змінювати характер робіт без належного контролю.

    Не менш проблемними є умови щодо строків і ціни. Попри задекларований «твердий кошторис», договір передбачає можливість коригування вартості та графіка виконання робіт через додаткові угоди. Така конструкція фактично легалізує затягування процесу і створює підґрунтя для подальшого збільшення витрат.

    Економічний аналіз кошторису лише посилює сумніви. Ціни на будівельні матеріали та роботи суттєво перевищують середньоринкові показники. За попередніми оцінками, штучне завищення вартості може сягати близько 30%, що означає ймовірну переплату майже у 5 мільйонів гривень.

    У підсумку реконструкція об’єкта культурної спадщини ризикує перетворитися не на приклад відповідального відновлення, а на ще одну ілюстрацію того, як під прикриттям «терміновості» та формальних процедур державні кошти спрямовуються за наперед визначеним маршрутом.