Daypolitico

Позначка: ринок праці

  • Революція на ринку праці: Українцям запускають ШІ-систему, яка сама шукатиме роботу та навчання

    Революція на ринку праці: Українцям запускають ШІ-систему, яка сама шукатиме роботу та навчання

    Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України офіційно презентувало нову цифрову екосистему ринку праці «Обрій», яка має стати одним із наймасштабніших проєктів цифровізації сфери зайнятості за всю історію незалежної України. Платформа покликана об’єднати вакансії, професійне навчання, перекваліфікацію, електронне працевлаштування та аналіз ринку праці в єдиному цифровому середовищі. Про запуск системи повідомило Мінекономіки під час презентації 8 червня у Києві.

    Уряд розраховує, що новий інструмент допоможе вирішити одну з найгостріших проблем української економіки — дефіцит кадрів. За оцінками Мінекономіки, сьогодні Україні бракує близько 4,5 млн працівників, а понад 12,5 млн громадян залишаються економічно неактивними. До цієї категорії входять ветерани, внутрішньо переміщені особи, люди з інвалідністю, молодь, жінки з маленькими дітьми та громадяни віком понад 50 років. Саме ці групи стануть головною цільовою аудиторією нової системи.

    За задумом розробників, «Обрій» працюватиме як цифровий супровід людини протягом усього професійного життя. Система допомагатиме визначити здібності та професійні інтереси ще на етапі навчання, рекомендуватиме освітні програми, підбиратиме вакансії, пропонуватиме можливості перекваліфікації та супроводжуватиме процес працевлаштування. У перспективі весь трудовий шлях громадянина буде інтегрований із цифровими сервісами держави, зокрема через застосунок «Дія».

    Однією з головних особливостей «Обрію» стане використання штучного інтелекту. Алгоритми аналізуватимуть професійний досвід людини, її навички, освіту та ситуацію на ринку праці для формування персональних рекомендацій. Фактично система працюватиме як кар’єрний консультант, здатний запропонувати найбільш перспективні професії або напрями розвитку залежно від потреб економіки.

    Міністр економіки Олексій Соболев під час презентації наголосив, що вперше держава отримує можливість бачити ринок праці комплексно, а не через окремі бази даних різних установ. За його словами, це дозволить оперативніше реагувати на зміни в економіці, прогнозувати кадрові потреби бізнесу та формувати державну політику зайнятості на основі актуальних даних.

    Першими сервісами, які стануть доступними українцям, будуть інструменти пошуку роботи та професійного розвитку. До кінця червня триватиме їх бета-тестування, а вже в липні вони мають з’явитися для широкого кола користувачів через застосунок «Дія».

    У подальшому функціонал екосистеми суттєво розширюватиметься. У 2026–2027 роках планується запуск реєстру працездатних осіб, електронного працевлаштування, цифрових трудових відносин, автоматичного підбору вакансій за допомогою ШІ та механізмів проактивної підтримки громадян, які залишилися без роботи.

    Особлива увага приділятиметься інтеграції українського ринку праці до європейського простору. Для цього «Обрій» використовуватиме класифікатор ESCO — європейську систему професій, навичок і кваліфікацій. Це дозволить забезпечити сумісність українських даних із європейськими платформами працевлаштування та наблизити Україну до мережі EURES, яка об’єднує ринки праці країн Європейського Союзу.

    Запуск «Обрію» є частиною реалізації Стратегії зайнятості населення до 2030 року. Уряд ставить амбітну мету — повернути до економічної активності близько 4,5 млн громадян та суттєво скоротити структурне безробіття. За словами розробників, нова система дозволить швидше зводити роботодавців і кандидатів, скоротити час пошуку роботи та зробити професійне навчання більш відповідним до реальних потреб бізнесу.

    Експерти зазначають, що кадровий дефіцит залишається одним із головних викликів для української економіки в умовах війни. Через мобілізацію, міграцію та демографічні зміни підприємства відчувають гостру нестачу працівників у виробництві, будівництві, транспорті, медицині, освіті та сфері послуг. Саме тому уряд розглядає «Обрій» не лише як черговий цифровий сервіс, а як стратегічний інструмент відновлення економіки та розвитку людського капіталу країни.

    За планами Мінекономіки, вже до кінця 2026 року завдяки новій платформі до ринку праці планують залучити щонайменше 100 000 українців. Якщо проєкт покаже ефективність, він може стати основою нової моделі взаємодії між державою, бізнесом та громадянами на ринку праці.

  • Угорщина урізає трудову міграцію: кого торкнулося нове рішення

    Угорщина урізає трудову міграцію: кого торкнулося нове рішення

    Угорщина з 5 червня призупинила видачу нових робочих віз громадянам Грузії, Вірменії та Філіппін, що стало першим практичним кроком у межах заявленого урядом курсу на посилення контролю за припливом іноземної робочої сили. Про це повідомляє Reuters із посиланням на речника уряду країни. Рішення стосується насамперед нових заявників і передбачає перегляд спрощеного механізму працевлаштування громадян країн поза межами Європейського Союзу, який раніше активно використовувався угорським бізнесом для покриття дефіциту кадрів у ключових галузях економіки.

    За словами речника уряду, відтепер оформлення робочих віз для громадян зазначених трьох країн призупиняється в рамках зміни підходу до трудової міграції. Йдеться про корекцію чинних правил, які дозволяли компаніям швидко залучати працівників із третіх країн за спрощеною процедурою. У Будапешті наголошують, що цей крок є частиною ширшої політики, спрямованої на більш жорстке регулювання доступу іноземців до ринку праці Угорщини.

    Водночас влада уточнила, що запроваджені обмеження не поширюються на іноземних працівників, які вже перебувають і працюють на території Угорщини. Вони зможуть і надалі подавати заявки на продовження дозволів на проживання та працевлаштування відповідно до чинних правил, тобто масового перегляду вже виданих документів наразі не передбачається.

    За офіційними даними, іноземні працівники становлять приблизно 2% від загальної кількості зайнятих в Угорщині. Однак у низці секторів економіки, зокрема в промисловості, виробництві та сфері послуг, їхня частка значно вища, оскільки саме ці галузі найбільше залежать від додаткової робочої сили. Протягом останніх років саме іноземні працівники частково компенсували нестачу кадрів, спричинену демографічними змінами та трудовою міграцією угорців до інших країн ЄС.

    Рішення уряду пояснюється економічними та соціальними факторами. У Будапешті заявляють, що надмірна доступність іноземної робочої сили, яка в окремих випадках погоджується працювати за нижчу оплату, може створювати тиск на внутрішній ринок праці та стримувати зростання заробітних плат для громадян Угорщини. Саме тому влада прагне переглянути баланс між потребами бізнесу та захистом національного ринку праці.

    Водночас бізнес-спільнота та частина міжнародних інвесторів уже висловили занепокоєння таким рішенням. Вони попереджають, що різке обмеження доступу до іноземної робочої сили може призвести до дефіциту працівників у промисловості та сервісному секторі, а також ускладнити реалізацію інвестиційних проєктів. На думку представників бізнесу, це може негативно вплинути на конкурентоспроможність угорської економіки та темпи її зростання.

    Рішення Будапешта ухвалене на тлі загальноєвропейських дискусій щодо міграційної та трудової політики, у межах яких країни ЄС намагаються знайти баланс між потребою в робочій силі та політичним запитом на обмеження міграції. Угорщина останніми роками послідовно посилює контроль у цій сфері, поєднуючи економічні аргументи із внутрішньополітичними міркуваннями.

    На цьому тлі також варто зазначити, що цього тижня у відносинах між Угорщиною та Україною з’явилися сигнали про можливе потепління. У Міністерстві закордонних справ України заявили про відкриття «нової сторінки» у двосторонніх відносинах із Будапештом, а прем’єр Угорщини Петер Мадяр повідомив про досягнення попередніх домовленостей між Києвом і Будапештом щодо питань захисту прав національних меншин. Це може свідчити про спроби сторін зменшити напругу в політичному діалозі, попри наявність складних внутрішніх рішень Угорщини в інших сферах, зокрема у сфері трудової міграції.

  • Росія через дефіцит кадрів масово залучає працівників з Індії

    Росія через дефіцит кадрів масово залучає працівників з Індії

    Російська Федерація, яка протягом останніх років активно використовувала інформаційні кампанії проти України, зокрема поширюючи заяви про нібито «масове завезення мігрантів» та «заміщення населення», нині сама опинилася у ситуації гострого структурного дефіциту робочої сили. На тлі війни проти України, санкційного тиску та внутрішніх економічних дисбалансів Москва змушена терміново розширювати ринки трудової міграції та дедалі активніше орієнтується на Індію як одне з ключових джерел робочої сили. Про це повідомляє Reuters.

    За офіційними та галузевими оцінками, які наводить російська сторона, економіка країни наразі стикається з дефіцитом щонайменше 2,3 мільйона працівників. Йдеться не про локальні труднощі окремих секторів, а про системну кризу на ринку праці, яка охоплює будівництво, промисловість, логістику, транспортну інфраструктуру та сферу послуг.

    Найбільш критичною залишається ситуація в будівельній галузі, яка традиційно була одним із головних драйверів економічного зростання в Росії та ключовим каналом реалізації великих державних інфраструктурних проєктів. Саме цей сектор сьогодні відчуває найгострішу нестачу кваліфікованих і некваліфікованих працівників, що безпосередньо впливає на строки виконання проєктів та їхню вартість.

    Кадрова криза в Росії має комплексний характер. Вона сформувалася під впливом кількох взаємопов’язаних факторів. Першим є демографічний спад, який триває десятиліттями і призвів до зменшення частки працездатного населення. Другим — масова мобілізація та вербування чоловіків до армії після початку повномасштабного вторгнення в Україну. Третім — виїзд значної частини активного населення за кордон у відповідь на політичні та економічні ризики, а також загальну невизначеність.

    У сукупності ці процеси створили ситуацію, коли навіть за умов формально стабільного економічного зростання (за російською статистикою) підприємства не можуть знайти достатньої кількості працівників. Це особливо відчутно у сферах, які потребують масової ручної праці, а також у регіонах із великими інфраструктурними проєктами.

    На цьому тлі Росія різко активізувала політику залучення трудових мігрантів з Індії. Якщо ще у 2021 році громадянам Індії видавали близько 5 тисяч дозволів на роботу в РФ, то у 2025 році цей показник зріс приблизно до 72 тисяч. Таким чином Індія поступово перетворюється на один із головних зовнішніх джерел робочої сили для російської економіки, поряд із країнами Центральної Азії.

    Зростання кількості індійських працівників пояснюється не лише внутрішнім дефіцитом кадрів у Росії, а й глобальними тенденціями трудової міграції. Індія має великий надлишок робочої сили, особливо в сегменті будівництва та низько- і середньокваліфікованих професій, що робить її одним із найбільших експортерів трудових ресурсів у світі.

    Однак навіть збільшення потоку мігрантів не вирішує проблеми російського ринку праці. Представники великого бізнесу та фінансового сектору РФ відкрито визнають, що поточних обсягів недостатньо для покриття дефіциту, який продовжує зростати.

    Зокрема, найбільший російський банк Sberbank закликав владу спростити процедури в’їзду для іноземних працівників та створити більш гнучкі механізми працевлаштування індійських мігрантів. У банку наголошують, що бюрократичні бар’єри залишаються суттєвою перешкодою для швидкого залучення робочої сили, яка необхідна для підтримки економічної активності.

    Представники банку зазначають, що разом із партнерами працюють над інструментами, які дозволили б пришвидшити оформлення документів, спростити візові процедури та зробити процес працевлаштування іноземців більш прогнозованим для роботодавців. Такі заяви фактично свідчать про те, що кадрова проблема вийшла за межі окремих галузей і стала предметом обговорення на рівні системних фінансових інститутів.

    У російському бізнес-середовищі також поширюється думка, що індійські працівники можуть стати довгостроковим ресурсом для будівельного сектору та інфраструктурних проєктів. Це пов’язано з тим, що багато індійських мігрантів уже мають досвід роботи на великих будівництвах у країнах Близького Сходу та Азії, де вони становлять значну частку робочої сили.

    Паралельно російська влада намагається закріпити правову основу для розширення трудової міграції. Наприкінці минулого року між Москвою та Нью-Делі було підписано угоду, яка спрощує працевлаштування громадян Індії в Росії. Представники російського уряду навіть заявляли про готовність приймати «необмежену кількість» працівників з Індії, що демонструє масштаб внутрішнього дефіциту кадрів.

    За прогнозами Міністерства праці РФ, до 2030 року лише будівельному сектору країни знадобиться ще близько 789 тисяч працівників додатково до вже наявного дефіциту. Це означає, що проблема нестачі робочої сили не є короткостроковою і може залишатися одним із ключових обмежень для російської економіки протягом наступного десятиліття.

    На цьому тлі особливо контрастно виглядає інформаційна політика Росії попередніх років. Російські медіа та офіційні структури неодноразово поширювали наративи про нібито «масове завезення мігрантів» в Україні, намагаючись створити образ демографічної та соціальної загрози. Однак фактична ситуація демонструє протилежну тенденцію: саме Росія нині активно залежить від зовнішніх трудових ресурсів і змушена залучати мігрантів для підтримки власної економіки.

    Українські та міжнародні аналітичні центри раніше звертали увагу на те, що подібні інформаційні кампанії мають ознаки цілеспрямованих операцій впливу, спрямованих на формування внутрішніх страхів і соціальної напруги. Зокрема, у Center for Strategic Communications and Information Security наголошували, що тема міграції систематично використовується російською пропагандою як інструмент маніпуляції громадською думкою.

    Водночас у Державній міграційній службі України підкреслювали, що Україна не реалізує політики заміщення населення іноземними працівниками, а всі подібні заяви є викривленням реальної ситуації.

    Таким чином, ситуація на російському ринку праці демонструє глибоку трансформацію: країна, яка раніше позиціонувала себе як самодостатня економіка з великим внутрішнім ресурсом робочої сили, нині вимушена активно конкурувати за трудових мігрантів на міжнародному ринку. Війна проти України, демографічний спад і структурні проблеми економіки поступово перетворили кадровий дефіцит на один із ключових викликів для стабільності російської економічної моделі.

  • Тимчасово призупинена можливість бронювання нових співробітників через додаток ДІЯ для критичних підприємств

    Тимчасово призупинена можливість бронювання нових співробітників через додаток ДІЯ для критичних підприємств

    За інформацією наших джерел, з 1 по 10 червня призупинена можливість бронювання нових співробітників усім підприємствам, які мають критичний статус через додаток ДІЯ.

    “Систему переналаштовують на нові, ще не оголошені офіційно умови. Така ситуація триватиме до 10 червня, і в цей же час в будуть посилені патрулі ТЦК” – зазначає джерело.

    Як ми повідомляли раніше, щонайменше 300 військовозобов’язаних залишаться без бронювання в червні.

    За інформацією джерела, дані цієї категорії військовозобов’язаних є в ТЦК, тож з великою ймовірністю вони приймуть рішення про звільнення зі своїх підприємств.

    Нагадаємо, Кабінет міністрів України змінює правила бронювання працівників. Уряд зобов’язав переглянути статус усіх критично важливих підприємств.

     

  • Кожен шостий айтівець залишився без роботи: кого скорочують найчастіше та чому ШІ поки не винен

    Кожен шостий айтівець залишився без роботи: кого скорочують найчастіше та чому ШІ поки не винен

    Попри поступову стабілізацію українського ІТ-ринку, проблема скорочень персоналу залишається актуальною. За останній рік роботу втратив майже кожен шостий український ІТ-фахівець. Водночас поширене припущення про те, що причиною масових звільнень стає штучний інтелект, поки що не знаходить підтвердження у статистиці. Лише 5% звільнених спеціалістів заявили, що їхні функції були замінені AI-рішеннями.

    Про це свідчать результати масштабного дослідження DOU, у якому взяли участь понад 3800 українських ІТ-фахівців різних спеціалізацій та рівнів, а також понад 650 початківців, які перебувають у пошуку першої роботи в галузі.

    Згідно з результатами опитування, у 2025 році під скорочення потрапили 17% українських айтівців. Для порівняння, роком раніше цей показник становив 19%. Хоча ситуація дещо покращилася, ринок праці продовжує перебувати під тиском економічних викликів, зниження інвестиційної активності та зміни структури попиту на спеціалістів.

    Дослідження показало, що за кордоном українських ІТ-фахівців звільняли навіть частіше, ніж в Україні. Серед спеціалістів, які працюють за межами країни, про втрату роботи повідомили 20% респондентів. Це свідчить про те, що глобальна технологічна галузь також переживає період трансформації та оптимізації витрат.

    Найчастіше під скорочення потрапляли досвідчені фахівці. Серед звільнених за кордоном понад половину становлять Senior-спеціалісти. В Україні їхня частка також залишається високою — 43%. Крім того, помітно зросла кількість скорочень серед фахівців рівня Lead та вище. Якщо у попередньому дослідженні вони становили 9% серед звільнених, то нині цей показник досяг 15%.

    Експерти DOU відзначають, що компанії дедалі частіше оптимізують управлінські та висококваліфіковані позиції, прагнучи скоротити витрати в умовах нестабільного ринку. Водночас частка звільнених Middle-спеціалістів поступово зменшується.

    Скорочення торкнулися практично всіх професійних напрямів. Серед технічних спеціалістів основними причинами звільнення стали завершення проєктів, відсутність нових замовлень або припинення фінансування. Нетехнічні працівники частіше повідомляли про оптимізацію штатів та реструктуризацію бізнесу.

    Особливо помітними скорочення були в компаніях середнього розміру, де працюють від 50 до 200 співробітників. Водночас звільнення фіксувалися як у невеликих стартапах, так і у великих міжнародних корпораціях.

    Головними причинами втрати роботи залишаються оптимізація бізнес-процесів та фінансові труднощі компаній. Саме ці фактори назвали 38% та 32% опитаних відповідно. Це свідчить про те, що ІТ-ринок все ще відчуває наслідки глобального уповільнення економіки та скорочення інвестицій у технологічний сектор.

    Окрему увагу дослідники приділили впливу штучного інтелекту на зайнятість. Попри численні прогнози щодо масового витіснення працівників алгоритмами, наразі цей процес залишається обмеженим. Лише 5% звільнених респондентів повідомили, що втратили роботу через впровадження AI-рішень або автоматизацію своїх функцій.

    Фахівці зазначають, що штучний інтелект поки що радше змінює характер роботи спеціалістів, ніж повністю замінює їх. Більшість компаній використовують AI як інструмент підвищення продуктивності, а не як повноцінну альтернативу працівникам.

    Цікаво, що майже половина звільнених айтівців не очікувала скорочення. Для 44% респондентів новина про втрату роботи стала повною несподіванкою. В Україні таких випадків навіть побільшало — з 38% до 45% за рік. Лише 41% працівників отримали попередження про звільнення за кілька днів або тижнів до припинення співпраці.

    Щодо фінансових розрахунків, більшість роботодавців виконували свої зобов’язання перед працівниками. Повний розрахунок отримали 66% звільнених спеціалістів в Україні та 64% за кордоном. Водночас понад чверть працівників отримали лише заробітну плату без додаткових компенсацій або виплат за невикористану відпустку.

    Найбільш проблемною залишається тема підтримки працівників після звільнення. За даними DOU, 66% айтівців не отримали від роботодавця жодної додаткової допомоги. Лише 12% компаній виплачували додаткову зарплату після скорочення, 9% надавали компенсацію в розмірі двох-трьох окладів, а ще 9% допомагали зі пошуком нової роботи.

    Експерти зазначають, що найменше підтримки отримують молоді спеціалісти та працівники середнього рівня. Натомість фахівці рівня Lead і вище частіше можуть розраховувати на компенсаційні пакети та додаткові виплати.

    Попри складну ситуацію, деякі показники свідчать про поступове оздоровлення ринку. Частка спеціалістів на так званому «бенчі» — коли працівник залишається в компанії без активного проєкту — знизилася до менш ніж 2%. Для порівняння, у 2023 році цей показник досягав 4%.

    Аналітики вважають, що український ІТ-сектор продовжує адаптуватися до нових умов. Основними викликами залишаються пошук нових замовлень, конкуренція за міжнародні контракти, кадровий дефіцит у деяких напрямках та поступова інтеграція інструментів штучного інтелекту у робочі процеси. Водночас результати дослідження демонструють, що головною причиною скорочень поки залишаються економічні фактори, а не технологічна революція, про яку часто говорять останніми роками.

  • Кабмін змінює правила бронювання: підвищать зарплатний поріг до 26 тис. грн

    Кабмін змінює правила бронювання: підвищать зарплатний поріг до 26 тис. грн

    Кабінет Міністрів України готує комплексні зміни до системи бронювання військовозобов’язаних громадян, які працюють на критично важливих підприємствах. Про це заявив міністр економіки, довкілля та сільського господарства Олексій Соболев в ефірі національного телемарафону, окресливши ключові параметри майбутньої реформи та її вплив на бізнес і державний сектор.

    За словами міністра, основна зміна стосуватиметься фінансового критерію для отримання бронювання. Уряд планує підвищити мінімальний зарплатний поріг до 26 тисяч гривень. Це означає, що підприємства зможуть бронювати працівників лише за умови, що вони отримують заробітну плату не нижче визначеного рівня. Водночас для компаній, які працюють у прифронтових регіонах, діятиме окремий режим — там поріг залишиться на рівні 21 600 гривень, щоб не створювати додаткового тиску на бізнес, який функціонує в умовах підвищених безпекових ризиків.

    У Кабміні пояснюють, що перегляд критеріїв має на меті впорядкувати систему бронювання та зробити її більш прозорою й однаковою для всіх секторів економіки. Окремо підкреслюється, що держава прагне уникнути ситуацій, коли підприємства отримують надмірні або формально обґрунтовані бронювання без реальної економічної або оборонної необхідності.

    Ще однією суттєвою зміною стане новий підхід до обліку працівників, які працюють за сумісництвом. Відтепер працівники, які мають відстрочку та одночасно працюють у кількох компаніях, враховуватимуться лише один раз — за основним місцем роботи. За словами урядовців, це дозволить усунути практику, коли одна й та сама людина могла враховуватися кількома підприємствами одночасно при формуванні квот на бронювання.

    Раніше така схема, коли працівник працював на пів ставки або чверть ставки в різних компаніях, дозволяла деяким підприємствам фактично “подвоювати” кількість заброньованих осіб. Уряд вважає, що це викривляло реальну картину ринку праці та створювало нерівні умови між бізнесами різного масштабу.

    Очікується, що нова норма щодо сумісництва почне діяти орієнтовно в середині червня. Паралельно центральні та регіональні органи влади повинні протягом місяця переглянути свої критерії визначення критично важливих підприємств і погодити їх із Міністерством оборони та Міністерством економіки.

    У червні, як зазначив Олексій Соболев, профільні міністерства оновлять свої підходи до оцінки критичності підприємств. Після цього у липні–серпні компанії будуть змушені повторно підтверджувати або переглядати свій статус відповідно до нових правил. Це означає, що значна частина бізнесу пройде повторну процедуру оцінки відповідності критеріям бронювання.

    Урядовці наголошують, що реформа має забезпечити баланс між потребами економіки та обороноздатністю держави. З одного боку, критично важливі підприємства повинні продовжувати працювати й виконувати свої функції, з іншого — система бронювання має бути справедливою, контрольованою та такою, що мінімізує зловживання.

    Окремо в уряді звертають увагу на значення критично важливих підприємств для державного бюджету. За словами міністра, такі компанії формують близько 60% податкових надходжень, що робить їх ключовим елементом економічної стабільності країни в умовах війни.

    Водночас у Кабміні наголошують і на проблемах ринку праці. Частина громадян перебуває в розшуку територіальних центрів комплектування або має статус самовільного залишення частини, не беручи участі ні в економічних процесах, ні у військовій службі. Це, за словами урядовців, також впливає на загальну дискусію щодо справедливого розподілу трудових ресурсів у країні під час воєнного стану.

    Таким чином, нові правила бронювання мають стати спробою одночасно посилити контроль, зменшити зловживання та забезпечити стабільність роботи критичної інфраструктури та економіки України в умовах тривалої війни.

  • Польща може відсторонити сотні українських лікарів через мову

    Польща може відсторонити сотні українських лікарів через мову

    У Польщі сотні українських лікарів можуть втратити право на роботу через невиконання мовної вимоги — йдеться про сертифікат рівня B1

    У Польщі частина українських лікарів опинилася під загрозою втрати права на медичну практику через вимогу підтвердження знання польської мови. Йдеться про медиків, які працювали на підставі умовної ліцензії та не надали сертифікат володіння мовою щонайменше на рівні B1. Про це повідомив президент Вищої медичної ради Лукаш Янковський в інтерв’ю виданню Rzeczpospolita.

    За його словами, з 1 травня частині іноземних лікарів, які не є громадянами Європейського Союзу, було припинено право на медичну практику через відсутність підтвердження мовної компетенції. Станом на зараз уже 146 медиків втратили можливість працювати в Польщі в рамках умовного дозволу.

    Водночас, за оцінками польських медичних органів, загалом у країні працює близько трьох тисяч лікарів з України. Приблизно третина з них, як зазначається, досі не надала офіційних документів, які підтверджують знання польської мови на необхідному рівні. Це означає, що потенційно сотні спеціалістів можуть втратити право на роботу в системі охорони здоров’я Польщі.

    Янковський пояснив, що частина лікарів перебуває у процесі отримання сертифікації або подала альтернативні документи, однак їхній статус залишається неврегульованим. Медична рада, за його словами, поступово анулює умовні ліцензії тим фахівцям, які не виконали мовну вимогу у встановлений термін.

    Він наголосив, що вимога знання польської мови є критичною для безпеки пацієнтів і якості медичної допомоги. На його думку, лікар, який не володіє мовою на достатньому рівні, не повинен здійснювати медичну практику в Польщі, оскільки це може створювати реальні ризики для пацієнтів під час діагностики та лікування.

    Окремо представник Вищої медичної ради зазначив, що значна частина українських лікарів була залучена до роботи в регіонах Польщі, де відчувався гострий дефіцит медичного персоналу. У таких районах польські лікарі часто відмовлялися працювати через навантаження або умови праці, тому саме іноземні фахівці заповнювали кадрові прогалини в системі охорони здоров’я.

    Водночас Янковський визнав, що серед українських медиків є значна кількість фахівців, які успішно підтвердили свої кваліфікації та знання польської мови, офіційно визнані та продовжують працювати на рівні з польськими колегами. Частина з них, за його словами, демонструє високий рівень професійної підготовки та активно інтегрується в польську медичну систему.

    У Польщі діє система умовного допуску до медичної практики для лікарів і стоматологів, які здобули освіту поза межами ЄС. Для отримання такого дозволу необхідні диплом, підтверджений професійний досвід та дозвіл на роботу в конкретному медичному закладі. Водночас цей дозвіл є тимчасовим і обмеженим у часі — він діє до п’яти років і не може бути продовжений, після чого лікар зобов’язаний повністю відповідати загальним вимогам, включно з мовними.

    Останній дедлайн для подання мовного сертифіката був встановлений заздалегідь, і, за словами польської сторони, лікарі мали достатньо часу для його отримання. Тепер, після завершення цього періоду, ті, хто не склав іспит на рівень B1, фактично втрачають право на роботу у польській системі охорони здоров’я.

    Паралельно у Польщі триває ширше посилення вимог до інтеграції іноземців. Міністерство внутрішніх справ країни розробляє зміни до законодавства про громадянство, які передбачають жорсткіші критерії для отримання польського паспорта, включно з тривалішим періодом проживання, обов’язковими мовними іспитами та оцінкою рівня інтеграції у суспільство.

    У цьому контексті ситуація з українськими лікарями розглядається як частина загальної тенденції посилення регулювання міграції та професійного допуску іноземців у ключових сферах, зокрема в медицині, де питання мови напряму пов’язане з безпекою пацієнтів і якістю надання медичних послуг.

  • Україна входить у найгострішу демографічну фазу за час незалежності: чи врятують країну повернення біженців, ринок праці й обережна міграція

    Україна входить у найгострішу демографічну фазу за час незалежності: чи врятують країну повернення біженців, ринок праці й обережна міграція

    Україна стикається з однією з найскладніших демографічних криз у своїй новітній історії. Повномасштабна війна не створила цю проблему з нуля, але різко прискорила процеси, які тривали роками: населення старіє, народжуваність падає, смертність залишається високою, а мільйони громадян перебувають за кордоном. Уряд ще восени 2024 року схвалив Стратегію демографічного розвитку до 2040 року і окремий план її реалізації на 2024–2027 роки, визнавши серед головних викликів низьку народжуваність, передчасну смертність, масову вимушену міграцію та дефіцит робочої сили.

    Масштаб відтоку людей залишається величезним. За даними UNHCR, станом на осінь 2025 року за межами України було зафіксовано 5,75 млн українських біженців, із них близько 5,2 млн — у Європі. Усередині країни ще 3,75 млн людей залишалися внутрішньо переміщеними. Тобто йдеться не лише про втрату населення в абсолютних цифрах, а й про значне зменшення мобільного, економічно активного людського ресурсу, який потрібен і для поточного функціонування економіки, і для майбутнього відновлення.

    Паралельно загострюється проблема ринку праці. В інтерв’ю та коментарях українським медіа демограф і голова Офісу міграційної політики Василь Воскобойник пояснює: ще до великої війни Україна щороку втрачала природним шляхом близько 250–300 тисяч людей, оскільки народжувалося приблизно 200–250 тисяч осіб, а помирало близько пів мільйона. Саме тому, за його оцінкою, для простого утримання чисельності населення країні теоретично потрібно було б залучати до 300 тисяч мігрантів щороку. Але теоретична потреба і реальні можливості — різні речі. До війни Україна видавала приблизно 20–22 тисячі дозволів на працевлаштування іноземців на рік, а у 2025 році цей показник, за словами експерта, становив уже понад 9,5 тисячі.

    Це означає, що сценарій швидкого “заміщення” українців масовою трудовою міграцією з Азії чи Африки виглядає малоймовірним. Воскобойник прямо каже, що навіть якщо Україна спробує активніше відкриватися для іноземних працівників, вони все одно порівнюватимуть нашу країну з Польщею чи Німеччиною, де можна заробити більше і працювати в безпечніших умовах. Тому в найближчі 5–10 років реалістичніше говорити не про сотні тисяч нових працівників з-за кордону, а про десятки тисяч.

    Водночас директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи Елла Лібанова наголошує, що після завершення активної фази бойових дій потреба в працівниках лише зростатиме. Вона заявила Центру економічної стратегії, що міжнародні партнери вже працюють над масштабним планом відновлення, який передбачатиме різке збільшення попиту на робочу силу, особливо в будівництві та суміжних секторах. Але її ж позиція важлива й в іншому: Україні доведеться не лише думати про додаткові руки, а й активніше використовувати потенціал людей старшого віку, долати ейджизм і адаптовувати ринок праці до демографічного старіння.

    Ознаки кадрової напруги бізнес уже відчуває зараз. За даними Європейської Бізнес Асоціації, 75% опитаних підприємств у Дніпропетровській області стикаються з нестачею кваліфікованих працівників, а ширші бізнес-опитування EBA також фіксують масштабний дефіцит кадрів в Україні. Це збігається з оцінками, які наводить Воскобойник: за його словами, 75% представників бізнесу вже скаржаться на проблеми із закриттям вакансій.

    Ще тривожніша ситуація — у базових демографічних показниках. За даними OpenDataBot, у 2025 році в Україні зареєстрували 168 778 новонароджених, а після обвального падіння народжуваності на 25% у 2022 році темпи спаду хоч і сповільнилися, але не зупинилися: у 2024 році зниження становило 6%, а у 2025 році — ще 4,5%. Reuters із посиланням на урядові оцінки також повідомляє про різке скорочення середньої тривалості життя: у чоловіків — з 65,2 до 57,3 року, у жінок — з 74,4 до 70,9 року. Агентство додає, що населення України, яке до повномасштабного вторгнення оцінювали приблизно у 42 млн, уже впало нижче 36 млн, якщо враховувати й кілька мільйонів людей на окупованих Росією територіях.

    Довгострокові прогнози теж невтішні. Інститут демографії та проблем якості життя НАН України прогнозував восени 2024 року, що до 2051 року населення країни може скоротитися до 25,2 млн осіб. Цю ж оцінку нині знову актуалізують українські медіа у матеріалах про стан демографії. За оцінкою МВФ, яку цитує українська преса, населення України станом на 2025 рік становить 32,8 млн осіб. Навіть якщо в деталях різні методики підрахунку можуть відрізнятися, сам тренд очевидний: за чотири роки великої війни країна втратила стільки людей, скільки за попередні десятиліття скорочення.

    Чи означає це неминучий колапс? Експерти кажуть, що ні. Воскобойник підкреслює: попри драматичні тенденції, в Україні досі живе приблизно 28–30 млн людей, тож сценарій, у якому “взагалі не буде кому працювати”, він називає нереалістичним. Ключове питання не в тому, чи зникне робоча сила повністю, а в тому, якою буде її якість, структура і доступність для економіки. Якщо країна робитиме ставку на сучасне виробництво, military-tech, інженерію та складні технології, то їй будуть потрібні не просто додаткові робочі руки, а кваліфіковані фахівці — і саме тому державі доведеться створювати умови для повернення власних громадян та для точкового залучення спеціалістів з-за кордону.

    Саме повернення українців уряд вважає головним резервом. У Стратегії демографічного розвитку та плані її реалізації йдеться про розвиток соціальних послуг, доступного та безпечного дошкільного середовища, гнучких умов праці для батьків, програм доступного житла, перекваліфікації ветеранів, ВПО та людей з інвалідністю, а також про створення умов для економічної активності людей старшого віку. Окремий блок пов’язаний із поверненням громадян з-за кордону — через відбудову житла та інфраструктури, розвиток безпеки, підтримку підприємництва і зайнятості.

    На користь сценарію часткового повернення працює і часовий фактор. У червні 2025 року країни ЄС погодили продовження тимчасового захисту для українців до 4 березня 2027 року. Після цієї дати багатьом доведеться або шукати інший правовий статус для життя в Євросоюзі, або повертатися. Саме тому Воскобойник припускає, що в перші 1–2 роки після завершення активної фази бойових дій можуть повернутися 10–15% українців, а протягом п’яти років — до 30%.

    Отже, головний висновок для України нині звучить жорстко, але не безнадійно: демографічна проблема вже стала економічною, безпековою і соціальною одночасно. Іноземна міграція може допомогти лише частково. Вирішальними залишаються три речі: зменшення втрат населення, повернення частини біженців та перезапуск ринку праці під нову економіку. Без цього відновлення країни буде набагато складнішим, ніж її фізична відбудова.

  • Дефіцит кадрів підштовхує зарплати в Україні до нового рівня

    Дефіцит кадрів підштовхує зарплати в Україні до нового рівня

    Середня заробітна плата в Україні вже навесні 2026 року може перевищити 30 тисяч гривень. Основною причиною такого зростання експерти називають гострий дефіцит кадрів, особливо у реальному секторі економіки.

    За офіційними даними, у лютому 2026 року середня зарплата в Україні становила 28 536 гривень, що трохи більше, ніж у попередньому місяці. Аналітики прогнозують, що вже у квітні цей показник може подолати психологічну позначку.

    Зокрема, фінансовий експерт Андрій Шевчишин оцінює, що середня зарплата може зрости до близько 30 850 гривень. У Національному банку України також очікують загального зростання номінальних доходів населення на 13–18% за підсумками року.

    Найбільш динамічно зарплати зростають у реальному секторі економіки — будівництві, транспорті та аграрній галузі. У цих сферах рівень оплати праці вже коливається в межах 27 500–33 500 гривень. Роботодавці активно підвищують зарплати, щоб залучити працівників на тлі дефіциту кадрів.

    За оцінками експертів, майже половина українських підприємств стикається з нестачею кваліфікованих працівників. Це змушує бізнес посилювати конкуренцію за персонал і підвищувати рівень оплати праці.

    Водночас бюджетна сфера демонструє значно повільніші темпи зростання доходів. Працівники освіти, медицини та державних установ у середньому отримують від 21 500 до 23 800 гривень.

    Економіст Олег Пендзин зазначає, що у квітні частина бюджетників може отримати додаткові виплати у вигляді квартальних премій, які іноді сягають до 30% окладу. Проте це тимчасовий ефект, який не свідчить про системне підвищення зарплат у державному секторі.

    Таким чином, розрив між приватним і бюджетним секторами продовжує зростати. Це може посилювати відтік кадрів із державних установ і ще більше загострювати проблему дефіциту працівників.

    Експерти підкреслюють, що середня зарплата не відображає повної картини доходів населення. Рівень оплати праці суттєво відрізняється залежно від галузі, регіону та професії.

    У найближчі місяці тенденція до зростання зарплат, ймовірно, збережеться. Основними факторами залишатимуться дефіцит робочої сили, міграційні процеси та конкуренція між роботодавцями.

  • Чотириденний робочий тиждень довів ефективність у світі: в Україні досі тривають дискусії

    Чотириденний робочий тиждень довів ефективність у світі: в Україні досі тривають дискусії

    Ідея чотириденного робочого тижня поступово набирає популярності у світі та знаходить підтримку серед українців. Водночас в Україні вона поки що залишається на рівні обговорень, хоча окремі країни вже мають практичний досвід впровадження такого формату.

    Про це свідчать результати опитування порталу “Мінфін”.

    Згідно з дослідженням, 48% українців вважають, що скорочений робочий тиждень може підвищити продуктивність, ще 19% підтримують цю модель як перспективу після завершення війни.

    Чотириденний робочий тиждень передбачає різні формати. Найпоширеніший варіант — чотири робочі дні зі скороченням годин і збереженням зарплати. Інша модель — стиснутий графік, коли 40 годин роботи розподіляються на чотири дні, що означає довші зміни. Також існує варіант скорочення тривалості робочого дня без зменшення кількості робочих днів.

    Світовий досвід демонструє, що така система може працювати, але не універсально.

    В Ісландії експеримент із коротшим робочим тижнем, розпочатий ще у 2015 році, охопив тисячі працівників і показав позитивні результати. Рівень стресу знизився, задоволеність працею зросла, а продуктивність залишилася стабільною. Згодом скорочений робочий час закріпили на рівні колективних договорів.

    Бельгія обрала іншу модель — без скорочення загальної кількості годин. Однак практика показала, що десятигодинні робочі дні виявилися надто виснажливими, тому цей формат не набув популярності серед працівників.

    У Португалії експеримент проходив у приватному секторі на добровільній основі. Більшість компаній відзначили, що ефективність не знизилася, а працівники отримали кращий баланс між роботою та особистим життям.

    Швеція пішла шляхом скорочення робочого дня до шести годин. Це позитивно вплинуло на стан працівників і якість послуг, однак потребувало збільшення штату, що підвищило витрати.

    Загалом досвід різних країн показує, що чотириденний робочий тиждень може зменшити рівень вигорання, підвищити продуктивність і покращити утримання працівників. Водночас така модель найкраще працює у сферах, де процеси можна оптимізувати — зокрема в IT, консалтингу чи креативних індустріях.

    Для галузей із безперервним циклом роботи — медицини, освіти, транспорту або енергетики — впровадження такого графіка значно складніше. Також існує ризик посилення нерівності між різними секторами економіки.

    В українських умовах, з урахуванням війни та дефіциту кадрів, перехід на чотириденний робочий тиждень наразі виглядає малоймовірним. Однак точкові експерименти в окремих галузях можливі вже зараз.

    Попри це, сама дискусія має значення, адже формує майбутню модель ринку праці — з акцентом не лише на відпрацьованих годинах, а й на ефективності, добробуті працівників і запобіганні професійному вигоранню.