Daypolitico

Позначка: ринок праці

  • «Країна літніх людей»: експерт прогнозує пенсію для українців з 70–75 років

    «Країна літніх людей»: експерт прогнозує пенсію для українців з 70–75 років

    Через погіршення демографічної ситуації в Україні багато громадян у майбутньому можуть бути змушені працювати значно довше — до 70–75 років. Такий прогноз озвучив виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський.

    За його словами, демографічна структура населення України вже давно втратила класичну форму піраміди. Натомість вона дедалі більше нагадує конструкцію, де верхня частина значно ширша за нижню.

    Економіст порівняв сучасну демографічну модель із «шаурмою на палці»: у верхній частині — велика кількість людей старшого віку, а внизу, де мали б бути діти та молодь, — помітний дефіцит населення.

    Серед причин такої ситуації він називає низьку народжуваність, значну трудову міграцію, а також високу передчасну смертність, особливо серед чоловіків. Повномасштабна війна, за словами Вишлінського, лише посилила ці тенденції.

    Експерт прогнозує, що з часом Україна може зіткнутися з серйозним дисбалансом у віковій структурі населення. У країні буде дедалі більше людей похилого віку, тоді як частка працездатної молоді зменшуватиметься.

    «З роками це може стати країною самотніх літніх жінок», — зазначає економіст, звертаючи увагу на різницю у тривалості життя чоловіків і жінок.

    На його думку, така демографічна ситуація неминуче вплине і на пенсійну систему. У майбутньому багато українців можуть бути змушені працювати значно довше, оскільки розміру пенсійних виплат може не вистачати для нормального життя.

    Водночас бізнес також відчуватиме дефіцит працівників. Через нестачу молодих кадрів роботодавці намагатимуться утримувати досвідчених співробітників навіть у похилому віці.

    За словами Вишлінського, роботодавці можуть буквально просити працівників не звільнятися, адже замінити їх буде просто ніким.

  • Зарплати в Україні можуть зрости: у яких професіях платитимуть найбільше

    Зарплати в Україні можуть зрости: у яких професіях платитимуть найбільше

    В Україні найближчим часом можуть зрости зарплати. Економісти прогнозують поступове підвищення доходів уже навесні, однак воно буде нерівномірним: у деяких галузях зарплати можуть перевищувати 70–80 тисяч гривень, тоді як у бюджетній сфері зростання буде значно скромнішим.

    Про це розповіли економічні експерти Олег Пендзин та Андрій Забловський.

    За словами Олега Пендзина, у березні середня зарплата в Україні може дещо зрости порівняно з лютим. Експерт пояснює це насамперед дефіцитом робочої сили, який відчувають багато компаній, а також посиленням конкуренції між роботодавцями.

    Крім того, на ситуацію впливає адаптація економіки до умов воєнного часу.

    Пендзин нагадав, що у державному бюджеті на 2026 рік закладено прогноз середньої зарплати на рівні 30 032 гривні. За його оцінками, ринок поступово буде підтягуватися до цієї позначки протягом весни.

    “Спостерігатимемо стабільне підтягування ринку до цієї позначки протягом весни. У березні середня зарплата може зрости приблизно на 1,5% порівняно з лютим, або на 400–450 гривень“, — зазначив економіст.

    Він пояснює, що на ринок праці впливають дві ключові причини. Перша — підвищення мінімальної зарплати на початку року, що традиційно стимулює зростання доходів у різних секторах економіки.

    Друга причина — мобілізація, яка призводить до скорочення кількості працівників у багатьох галузях.

    Найбільший дефіцит кадрів сьогодні спостерігається серед робітничих і технічних спеціальностей. Йдеться про станочників, будівельників, водіїв, інженерів та інших технічних фахівців.

    “Їхні заробітки зростають швидше за інші. Натомість бюджетники навряд чи можуть розраховувати на суттєве підвищення зарплат. Працівникам офісних сфер, зокрема продажів, часто доводиться збільшувати власні доходи за рахунок результатів роботи та обсягів продажів“, — пояснив Пендзин.

    Економіст Андрій Забловський зазначає, що офіційної статистики за лютий поки немає. За оцінками експертів, середня зарплата в Україні нині становить приблизно 28,8–28,9 тисячі гривень.

    У березні цей показник може зрости ще на 0,5–0,7%, тобто приблизно на 150–200 гривень.

    “Березень очікується як місяць активного росту. Це пов’язано з початком весняного бізнес-сезону та підготовкою до посівної кампанії, що підвищує зарплати в аграрному секторі“, — пояснив Забловський.

    Водночас експерт підкреслює, що різниця між галузями залишається дуже великою.

    Найвищі зарплати традиційно пропонують у сфері IT та телекомунікацій. У цих галузях середні доходи перевищують 75 тисяч гривень.

    До найбільш високооплачуваних спеціалістів належать програмісти, DevOps-інженери, Data Scientist, технічні архітектори та product-менеджери. Також високі зарплати отримують CTO, IT-директори, системні архітектори та фахівці з кібербезпеки.

    У багатьох випадках їхні доходи можуть перевищувати 70–80 тисяч гривень на місяць.

    Водночас зарплати понад 40 тисяч гривень пропонують і в інших сферах. Наприклад, менеджери з продажу можуть заробляти 36–45 тисяч гривень, водії — близько 35 тисяч гривень.

    HR-менеджери отримують приблизно 31 тисячу гривень, а фахівці з нерухомості — близько 44 тисяч гривень. Інженери та будівельники заробляють у середньому 30–40 тисяч гривень.

    Близькими до середнього рівня зарплат залишаються доходи у сфері обслуговування. Кухарі отримують приблизно 29 тисяч гривень, комірники — близько 27 тисяч гривень, а бухгалтери — приблизно 26 тисяч гривень.

    Працівники сфери обслуговування мають у середньому 25–26 тисяч гривень, тоді як бариста заробляють близько 22 тисяч гривень.

    Найнижчі зарплати традиційно фіксують у гуманітарних і бюджетних сферах. Йдеться про працівників культури, бібліотекарів, молодших наукових співробітників, а також частину працівників освіти.

    У цих галузях доходи часто становлять лише 17–22 тисячі гривень.

    Експерти прогнозують, що протягом весни зарплати можуть зрости ще на кілька відсотків. Якщо ця тенденція збережеться, середній рівень доходів в Україні поступово наблизиться до позначки 30 тисяч гривень.

    Водночас темпи зростання залишатимуться різними залежно від галузі. Найшвидше зарплати зростатимуть там, де роботодавці відчувають гострий дефіцит працівників.

  • НБУ назвав рік початку масового повернення українців

    НБУ назвав рік початку масового повернення українців

    Національний банк України прогнозує, що масове повернення громадян, які виїхали за кордон через війну, може розпочатися у 2027 році. За оцінками регулятора, першою хвилею додому повернуться близько 100 тисяч українців, а до 2028 року кількість репатріантів може зрости до 500 тисяч.

    Водночас 2026 рік залишатиметься перехідним. НБУ очікує, що чистий відплив населення ще збережеться — країну можуть залишити приблизно 200 тисяч осіб. Лише після цього, за умови покращення безпекової ситуації та економічної стабілізації, тенденція поступово зміниться на зворотну.

    Прогноз базується на припущенні щодо зниження безпекових ризиків, активізації післявоєнної відбудови та поступового відновлення економіки. За останні 2,5 року населення України скоротилося щонайменше на 10 мільйонів осіб. Станом на середину 2024 року в країні проживало близько 35,8 мільйона людей. Така демографічна динаміка створює довгострокові виклики — дефіцит робочої сили, зростання навантаження на соціальну систему та уповільнення економічного зростання.

    Водночас повернення громадян може частково компенсувати кадровий дефіцит. НБУ прогнозує підвищений попит на працівників у будівництві, промисловості, енергетиці та сфері послуг. Це може сприяти скороченню безробіття та поступовому зростанню доходів населення.

    За оцінками регулятора, у 2025–2026 роках реальні зарплати зростатимуть приблизно на 7% щороку, а у 2027–2028 роках — близько 6% на рік.

    Ключовими умовами для масового повернення залишаються безпека, стабільне енергопостачання та достатній рівень доходів. Саме ці фактори, на думку НБУ, визначатимуть готовність українців повертатися додому в середньостроковій перспективі.

  • Кабмін запускає цифрове працевлаштування через систему «Обрій»

    Кабмін запускає цифрове працевлаштування через систему «Обрій»

    Кабінет Міністрів України розпочав експериментальний проєкт із цифровізації працевлаштування на базі Єдиної інформаційно-аналітичної системи «Обрій». Проєкт розрахований на два роки та передбачає повний перехід ключових етапів трудових відносин у цифровий формат — від пошуку роботи до ведення особової справи працівника.

    Як повідомили в уряді, участь у проєкті є добровільною як для роботодавців, так і для працездатних громадян. Повноцінний запуск системи запланований на жовтень 2026 року.

    Система «Обрій» створює єдине цифрове середовище для ринку праці, у якому всі основні процеси відбуватимуться онлайн. Зокрема, йдеться про пошук роботи, підбір персоналу, укладення та припинення трудових договорів, а також електронне ведення кадрової документації.

    Усі сервіси будуть доступні через портал і мобільний застосунок «Дія».

    Кожна працездатна особа, яка долучиться до проєкту, отримає власний цифровий профіль «Обрій ID». У ньому міститиметься інформація про кваліфікації, навички та досвід відповідно до європейської класифікації ESCO. На основі цих даних система формуватиме персоналізовані пропозиції роботи.

    Пошук вакансій здійснюватиметься, зокрема, за допомогою алгоритмів штучного інтелекту. Система визначатиме рівень відповідності кандидата вимогам вакансії — від повної сумісності до 51%. Якщо показник буде нижчим, «Обрій» вкаже, яких навичок або кваліфікацій бракує, та запропонує варіанти навчання для підвищення кваліфікації.

    Через цифровий профіль громадяни зможуть надсилати відгуки на вакансії, передавати роботодавцям інформацію про себе, а також підписувати електронні документи з кадрових питань.

    Роботодавці, своєю чергою, отримають інструменти для керування власними обліковими даними, доступ до переліку кандидатів, сформованого системою за рівнем відповідності вимогам вакансії, а також можливість запрошувати кандидатів на співбесіди в електронному форматі.

    Окремим елементом проєкту стане прозорий облік кадрового потенціалу. Система передбачає створення реєстрів працездатних осіб і робочих місць, а також доступ учасників до аналітичних інструментів. Вони дозволять відстежувати стан і тенденції ринку праці, співвідношення попиту та пропозиції робочої сили та формувати інтерактивні звіти, зокрема в динаміці.

    В уряді зазначають, що експериментальний формат дозволить поступово впроваджувати цифрові рішення та адаптувати їх до реальних потреб ринку праці. За підсумками дворічного тестування планується ухвалити рішення щодо повноцінного впровадження системи на національному рівні.

  • Яких фахівців бракує в Україні: дані служби зайнятості

    Яких фахівців бракує в Україні: дані служби зайнятості

    В Україні офіційно зареєстровано 9 267 професій, які систематизовані у дев’ять основних розділів. Така класифікація дозволяє впорядкувати ринок праці, спростити роботу роботодавців і допомогти шукачам швидше орієнтуватися у виборі фаху. Дані щодо вакансій і відгуків уже дають змогу оцінити, в яких сферах спостерігається надлишок кадрів, а де формується дефіцит.

    До першого розділу належать законодавці, вищі державні службовці, керівники та менеджери. Це президенти, голови судів, директори підприємств і керівники структурних підрозділів. В Україні налічується 1 268 таких професій. Протягом року роботодавці пропонували близько 24 тисяч вакансій, тоді як кількість охочих працевлаштуватися перевищила 41 тисячу, що свідчить про високу конкуренцію.

    Другий розділ охоплює професіоналів із вищою освітою — лікарів, інженерів, адвокатів, економістів і науковців. Загалом це 1 249 професій. Попит у цій сфері залишається стабільно високим: понад 51 тисяча вакансій і більш як 70 тисяч шукачів роботи.

    Третя група — фахівці середньої ланки з природничих, технічних і гуманітарних галузей. Йдеться про техніків, лаборантів, механіків та інших спеціалістів. Усього таких професій 987. Кількість вакансій перевищила 46 тисяч, тоді як кількість відгуків сягнула понад 65 тисяч.

    Четвертий розділ об’єднує технічних службовців — касирів, офісних працівників, монтажників, макетників. У цій групі 211 професій. Роботодавці пропонували понад 23 тисячі вакансій, а кількість кандидатів становила близько 35 тисяч.

    П’ятий розділ включає працівників сфери торгівлі та послуг. Серед них бармени, кухарі, охоронці, бариста, а також менш поширені професії. Загалом це 209 позицій. Саме тут зафіксовано один із найбільших обсягів пропозицій — близько 78 тисяч вакансій, тоді як кількість шукачів перевищила 113 тисяч.

    Шостий розділ охоплює кваліфікованих працівників сільського та лісового господарства, рибальства й риборозведення. Це найменша група — лише 77 професій. Попри це, попит у галузі залишається відчутним: майже 9,5 тисячі вакансій проти 15,5 тисячі кандидатів.

    Сьомий розділ об’єднує кваліфікованих робітників, які працюють з інструментом — електромонтерів, монтажників, гончарів, водолазів та інших. Загалом таких професій 1 367. Роботодавці відкрили близько 54 тисяч вакансій, і саме в цій групі зафіксовано помітний кадровий дефіцит — нестача сягає близько 10 тисяч фахівців.

    Восьмий розділ стосується працівників з обслуговування та експлуатації технологічного устаткування. Це найбільша група, яка налічує 3 397 професій, зокрема водіїв, машиністів, верстатників і апаратників. Кількість вакансій становить близько 75 тисяч, тоді як шукачів — приблизно 65 тисяч, що також свідчить про нестачу кадрів.

    Дев’ятий розділ охоплює найпростіші професії, для яких достатньо базової освіти. Йдеться про вантажників, двірників, сторожів, підсобних робітників. Усього таких професій 502. Попит і пропозиція в цій категорії майже зрівноважені — близько 66 тисяч вакансій і 70 тисяч кандидатів.

    Загалом дані класифікатора демонструють кілька чітких тенденцій. В Україні зберігається висока конкуренція за керівні та інтелектуальні посади, водночас економіка дедалі гостріше відчуває нестачу робітничих спеціальностей, особливо пов’язаних із використанням інструменту та складного обладнання. Це свідчить про потребу в активнішій перепідготовці кадрів і підвищенні престижу робітничих професій.

  • Ринок праці України 2025: найпопулярніші вакансії та професії

    Ринок праці України 2025: найпопулярніші вакансії та професії

    Ринок праці в Україні у 2025 році залишався динамічним, демонструючи значний дисбаланс між попитом і пропозицією робочої сили. Державна служба зайнятості України оприлюднила статистику щодо найбільш затребуваних професій серед роботодавців та найпопулярніших вакансій серед шукачів роботи.

    Протягом року роботодавці подали через Службу зайнятості майже 450 тисяч вакансій. Лідером за кількістю пропозицій став підсобний працівник — понад 19,2 тисячі вакансій. Конкуренція на цю позицію була невисокою: на 10 робочих місць припадало 9 кандидатів.

    На другому місці — продавець продовольчих товарів. Їх шукали майже 19 тисяч разів, при цьому на 10 вакансій було близько 11 кандидатів. Трійку найпопулярніших закривали водії автотранспортних засобів — близько 18 тисяч вакансій, проте охочих працювати водіями було значно менше: менше ніж 4 кандидати на 10 робочих місць.

    Серед інших затребуваних професій 2025 року:

    • продавець-консультант

    • кухар

    • прибиральник службових приміщень

    • оператор та машиніст котельні

    • бухгалтер

    • вчитель закладу загальної середньої освіти

    • медична сестра

    • швачка

    • охоронник

    Водночас деякі спеціальності не цікавили роботодавців, хоча їх шукали претенденти. До них відносяться професійний спортсмен, обмінювач грошей, стюард, астроном, генетик, артист балету та інші.

    У 2025 році статус безробітного мали понад 358 тисяч осіб. Найбільше шукачів роботи цікавила посада продавця продовольчих товарів — близько 21 тисячі запитів. На 10 претендентів припадало 9 вільних робочих місць.

    Друге місце за популярністю посів підсобний працівник — близько 18 тисяч запитів, при цьому пропозицій було навіть більше, ніж кандидатів: майже 11 вакансій на 10 шукачів.

    Інші популярні запити серед українців:

    • продавець-консультант (понад 12 тисяч)

    • прибиральник службових приміщень

    • кухар

    • продавець непродовольчих товарів

    • водій автотранспортних засобів

    Деякі професії, які пропонували роботодавці, не цікавили жодного шукача. Це, зокрема, гідрограф, ілюзіоніст, черговий аеропорту, годинникар з ремонту електронних і кварцових годинників, коректор поліграфічного виробництва, дегустатор кави та інші.

    Статистика 2025 року демонструє дисбаланс на ринку праці України: деякі професії залишаються затребуваними серед роботодавців, але не приваблюють претендентів, а інші — навпаки, популярні серед шукачів, але не мають достатньої кількості вакансій.

  • Війна, ШІ та старіння населення: що чекає український ринок праці

    Війна, ШІ та старіння населення: що чекає український ринок праці

    Попри війну, українці продовжують будувати плани на майбутнє — передусім на те, яким буде життя їхніх дітей та які професії забезпечать стабільність у найближчі роки. Експерти наголошують: ринок праці стрімко трансформується і найближче десятиліття стане періодом переосмислення багатьох спеціальностей, але потреба у людській компетентності нікуди не зникне.

    Очевидно, що військові та медичні спеціальності залишатимуться в центрі уваги через триваючу війну. Водночас фахівці прогнозують, що Україні знадобляться айтішники, інженери, аграрії, екологи, архітектори, хіміки, мікробіологи та будівельники. Глобальні тенденції створюють попит і на нові гібридні професії, пов’язані із зеленою енергетикою, кібербезпекою, телемедициною чи етикою штучного інтелекту. Світ рухається у напрямку цифровізації, і це неминуче вимагає нових навичок, однак не скасовує фундаментальних потреб економіки.

    HR-експертка Тетяна Пашкіна наголошує: поряд із професіями майбутнього є ті, які вона називає «вічними». Лікарів, учителів та інженерів, за її словами, навряд чи можна повністю замінити алгоритмами. ШІ може змінити інструменти, але не сутність роботи, що базується на емпатії, відповідальності або складних технічних рішеннях. Учителі, до прикладу, працюватимуть у новому форматі — дистанційно, із більшим акцентом на індивідуальному навчанні. А аптеки, можливо, частково автоматизують продаж ліків, проте контроль за процесами все одно залишатиметься за людьми.

    Пашкіна прогнозує, що трансформація найбільше торкнеться професій «золотої середини» — юристів, бухгалтерів, клерків та спеціалістів, які виконують рутинні операції з документами або кодуванням. Просту роботу буде вигідно автоматизувати, а отже, ці сфери поступово звужуватимуться. Працівникам доведеться або підвищувати кваліфікацію, або переходити в суміжні галузі.

    Креативна сфера теж перебуває на порозі змін. Пашкіна зазначає, що професія креатора еволюціонує — від людини, яка створює контент, до спеціаліста, який керує інструментами ШІ. Та водночас вона вважає, що суспільство вже втомилося від надміру «ідеальних» ШІ-зображень і дедалі частіше прагне автентичності. Тому повна заміна творчих професій навряд чи відбудеться: інструменти допомагатимуть, але люди знову шукатимуть живий, справжній продукт.

    Говорячи про нові можливості, експертка звертає увагу на світовий демографічний тренд. Населення Землі старіє, і цей процес зачіпає Україну. Уже зараз у фокусі опиняються люди віком 55+, які становлять так звану «срібну економіку». Попит на технології для старших людей — від «бабусефонів» до розумних будинків і систем геріатричного догляду — створює нові професійні ніші. Це означає, що продукти та послуги майбутнього будуть розраховані на іншу споживчу поведінку, відмінну від сучасної.

    На протилежному полюсі — розвиток диджиталізації і збереження ремісничих професій. Пашкіна підкреслює, що штучний інтелект поки не здатний виконувати складні, інтелектуально або фізично унікальні види роботи, які потребують ручної майстерності або високої точності. Тому певні ніші ручної праці, особливо у високому сегменті, залишаться поза зоною автоматизації ще довгі роки.

    Головним викликом для майбутніх поколінь стане не вибір професії, а готовність регулярно навчатись. Концепція lifelong learning, за словами експертки, перетворюється з модного терміну на об’єктивну необхідність. Ринок праці вимагатиме постійного оновлення навичок, а зміна фаху кілька разів за життя перестане бути чимось дивним. Професійні «реінкарнації» стануть звичайною частиною кар’єрної траєкторії: людина може почати інженером, продовжити в креативній сфері, перейти в машинне навчання, а потім опанувати аграрну справу — і це не сприйматиметься як хаотичність, а як адаптивність.

    Додатковим чинником стане зростання тривалості життя. Якщо люди у майбутньому працюватимуть довше, то навряд чи залишатимуться в одній професії 50–60 років. Аби уникнути професійного вигорання, доведеться переходити між галузями. Саме тому професія кар’єрного консультанта теж може еволюціонувати і розширюватися.

    Пашкіна підсумовує: більшість професій, у яких сьогодні працюватимуть діти, ще не існують. І тому батькам важливо не стільки вказувати на конкретну сферу, скільки вчити дітей мислити гнучко, вміти адаптуватися і бути готовими до нових викликів. Світ змінюється швидко — і здатність навчатися все життя стане головною конкурентною перевагою майбутнього.

  • Виграють технології: які професії будуть популярними до 2030 року

    Виграють технології: які професії будуть популярними до 2030 року

    У 2025 році на глобальний ринок праці тиснуть одразу п’ять чинників — від технологічного стрибка з ШІ до економічної турбулентності. На цьому тлі швидше за все зростатимуть професії у технологіях і роботі з даними, тоді як частина рутинних ролей скорочуватиметься.

    Erasmus University Rotterdam виокремлює п’ять ключових драйверів змін: технічні зсуви (ШІ, автоматизація), «зелений» перехід до сталої енергетики та циркулярної економіки, демографічні процеси (старіння і міграція), геополітична фрагментація, а також економічна невизначеність. Разом вони одночасно виштовхують з ринку низку рутинних посад і створюють нові ніші — насамперед у технологіях, охороні здоров’я, освіті, будівництві та відновлюваній енергетиці.

    За оцінками World Economic Forum, до 2030 року у світі може з’явитися близько 170 млн нових робочих місць. Найбільш помітний приріст очікується у спеціальностях, пов’язаних із даними (Big Data), фінтех-інженерією, штучним інтелектом і машинним навчанням, а також розробкою програмного забезпечення. Водночас під найбільшим ризиком — касири, адміністративні помічники та оператори вводу даних: їхні функції швидко автоматизуються.

    Для працівників і бізнесу це означає поступову «переупаковку» компетенцій. Попит зростає на аналітичне мислення, цифрову грамотність, роботу з великими даними, кібербезпеку, управління продуктом і «зелені» навички — від енергоаудиту до проєктування низьковуглецевої інфраструктури. Компанії, які швидко інвестують у перепідготовку, виграють у конкуренції за таланти, а працівники, що першими опанують нові інструменти ШІ та аналітики, підвищують стійкість кар’єри.

  • Ставлення до біженців у Європі погіршується, і це вплине на повоєнну міграцію українців

    Ставлення до біженців у Європі погіршується, і це вплине на повоєнну міграцію українців

    Після завершення війни і відкриття кордонів Україна може зіткнутися з новим етапом еміграції — але він виглядатиме не так, як перша хвиля 2022 року. Про це розповіла директорка Інституту демографії та соціальних досліджень ім. Птухи НАН України Елла Лібанова в інтерв’ю YouTube-каналу «Орестократія».

    За словами Лібанової, жінки, які хотіли виїхати через війну, переважно вже виїхали — разом із дітьми. Ті, хто лишилися зараз в Україні, як правило, не планують еміграцію, ще й тому, що умови перебування українських біженок у ЄС уже не такі комфортні, як у 2022 році: дедалі менше безкоштовного житла, допомога скорочується, ринок праці в багатьох країнах насичений. Це збиває мотивацію для «нової хвилі» від’їзду жінок.

    А от чоловіки можуть поїхати вже після скасування обмежень на виїзд. Лібанова пояснює це дуже прагматично: якщо дружина й діти за два-три роки в Європі встигли влаштуватися — є робота, житло, садок або школа, друзі, зрозумілі правила — а в самого чоловіка в Україні немає до чого повертатися (зруйноване житло, втрачена робота, відсутність сталого доходу), то логіка «я приєднуюся до сім’ї» стає сильною. Тобто ризик другої хвилі міграції після війни стосується насамперед чоловіків призовного віку, які зараз фізично не можуть виїхати, але захочуть возз’єднатися з родиною одразу після відкриття кордонів.

    Це напряму б’є по демографії й ринку праці. Інститут демографії вже давно попереджає: Україні й так бракуватиме робочих рук після війни, а додатковий від’їзд працездатних чоловіків ускладнить відновлення інфраструктури й економіки.

    Паралельно, за межами України, зростає політичний тиск довкола теми українських біженців, особливо чоловіків. У багатьох країнах ЄС суспільне ставлення до українців поступово стало жорсткішим у порівнянні з першим роком повномасштабного вторгнення: допомога більше не сприймається як «безумовний обов’язок», а тема «хай повертаються і воюють» дедалі частіше використовується популістами. Це особливо помітно в Польщі.

    Колишній прем’єр Польщі Лешек Міллер публічно заявив, що «є одна зброя, якою Польща може допомогти Україні» — повернути в Україну українських чоловіків призовного віку, які залишилися в ЄС, і навіть допустити, що польські правоохоронці могли б затримувати таких українців і передавати їх назад. Він стверджує, що «дивно бачити, як мільйони молодих чоловіків не воюють за свою країну». Ці слова вже викликали різку реакцію, зокрема з боку української сторони, яка називає таку риторику провокаційною.

    Тобто маємо дві зустрічні тенденції:
    – усередині України після перемоги може статися цілком раціональний від’їзд частини чоловіків до сімей у ЄС;
    – у самій Європі дедалі голосніше лунають політичні заклики, що ці чоловіки «мають повернутися воювати», а не залишатися за кордоном.

    І це вже не лише емоції, а фактор безпеки й відновлення країни. Бо якщо після війни одночасно відкриваються кордони й частина працездатних чоловіків виїжджає, Україні буде складніше відбудовувати міста, де житло зруйноване, а робочих рук не вистачає. Саме це Лібанова називає ризиком другої міграційної хвилі.

  • Служба зайнятості назвала найпопулярніші професії за віком шукачів

    Служба зайнятості назвала найпопулярніші професії за віком шукачів

    Держслужба зайнятості оприлюднила аналітику за 2025 рік: попит роботодавців зосереджений на молодих кадрах, однак серед офіційно зареєстрованих шукачів переважають люди середнього та старшого віку.

    За структурою звернень частка підлітків і молоді 15–19 років становить близько 2,5%, 20–24 роки — 6%, 25–29 — 6,4%. Найбільші групи — 45–49 і 50–54 років (по 14%), а також 55+ (20%). Тобто людей 55+ удесятеро більше, ніж тих, кому до 20. У службі пояснюють дисбаланс тим, що значна частина студентів працевлаштовується ще під час навчання (стажування в ІТ, агросекторі, банках, енергетиці, промисловості), частина молоді працює неофіційно (сільське господарство, торгівля, будівництво), а також впливає гендерна структура: серед зареєстрованих до 25 років чоловіків близько 40%, у 25–55 років — уже близько 25%, у старших групах співвідношення 64% жінок проти 36% чоловіків.

    Професійні інтереси різняться за віком. Підлітки частіше придивляються до продавців, перукарів, трактористів; у 20–24 роки популярні вчителі, адміністратори, касири та підсобні робітники; у 25–29 — кухарі, касири, медсестри. У 30–34 роки домінують вакансії водіїв, бухгалтерів і продавців; у 35–39 — економісти, держслужбовці, менеджери; у 40–44 — бухгалтерія, швейне виробництво, клінінг. Для 45–49 характерні охорона й сервіс; у 50–54 — водії, кухарі, вчителі, прибиральники; у 55+ — охоронці, сторожі, оператори котелень і машиністи.

    Ринок праці поступово «старішає» — усе більше людей старшого віку активно шукають роботу, тоді як молодь частіше вже працює (офіційно або неформально) й менше звертається по допомогу до центрів зайнятості. Це створює парадокс: компанії хочуть молодих, але в реєстрах шукачів переважають досвідчені кадри.