Метеорологія стоїть на порозі технологічного прориву – точні прогнози погоди вже незабаром стануть швидшими, дешевшими та більш персоналізованими завдяки використанню штучного інтелекту. Про це пише The Guardian, посилаючись на дослідження міжнародної групи вчених, опубліковане в журналі Nature.
На сьогоднішній день процес створення прогнозів погоди базується на складних багаторівневих розрахунках, які виконуються потужними суперкомп’ютерами. Вони обробляють величезні масиви даних з метеостанцій, супутників, повітряних куль, кораблів і літаків, а сам аналіз триває годинами. Крім того, метеорологічні центри змушені залучати цілі команди експертів для розробки, підтримки та вдосконалення цих прогнозних моделей.
Проте завдяки проєкту Aardvark Weather цей процес може зазнати кардинальних змін. Система, заснована на штучному інтелекті, навчиться обробляти необроблені метеодані, автоматично створюючи прогнози без необхідності використання надскладного обладнання. Це означає, що синоптики зможуть отримувати точну інформацію, використовуючи лише звичайний комп’ютер.
Річард Тернер, професор машинного навчання в Кембриджському університеті, зазначає, що новий підхід відкриває можливості для точних та індивідуальних прогнозів. Наприклад, технологію можна використовувати для розрахунку температурних коливань у сільському господарстві Африки або визначення швидкості вітру для європейських компаній, які займаються вітроенергетикою.
Завдяки можливостям машинного навчання модель прогнозування зрештою зможе передбачати погоду на вісім днів наперед із високою точністю, тоді як зараз синоптики обмежені п’ятиденним прогнозом. Крім того, система зможе робити гіперлокалізовані прогнози – визначати погодні зміни для окремих вулиць, районів та об’єктів.
Цей прорив не лише зменшить навантаження на метеорологічні центри, а й зробить прогнозування доступнішим, ефективнішим і точнішим. Якщо технологія пройде успішне тестування, світ отримає можливість уникати погодних несподіванок та ефективніше реагувати на природні катаклізми.
Китайський стартап DeepSeek, що спеціалізується на генеративному штучному інтелекті, нещодавно набув величезної популярності, ставши лідером у сфері технологій після запуску свого чат-бота у січні 2025 року. Усього за кілька тижнів додаток DeepSeek перевершив ChatGPT за кількістю завантажень у США, ставши найпопулярнішим безкоштовним застосунком в iOS App Store.
Однак, як застерігає Андрій Коваленко, керівник Центру протидії дезінформації при РНБО України, такий успіх може приховувати серйозні ризики для безпеки користувачів. Він зазначає, що китайський штучний інтелект збирає величезні обсяги персональних даних, включаючи фінансову інформацію, інтереси та навіть емоційний стан користувачів. Оскільки цей ШІ “вивчає” своїх користувачів, питання полягає в тому, куди потрапляють ці дані і хто їх контролює.
«DeepSeek — це чудовий інструмент для збору розвідданих», — підкреслює Коваленко, наголошуючи на потенційних загрозах, пов’язаних з впливом таких технологій. Його висловлювання ставлять під сумнів наміри китайської компанії, що розробляє DeepSeek, і ставлять під питання етичність використання таких інструментів для збору особистої інформації.
Згідно з офіційними даними, модель DeepSeek була розроблена за рекордно низьку вартість, що підсилює сумніви в достовірності цих даних. Паралельно з тим, що DeepSeek досяг значного успіху в Америці, на тлі новин про цей прорив акції таких технологічних гігантів, як Nvidia і Oracle, різко впали. Це ставить під питання глобальну конкурентоспроможність західних технологій і відкриває нові перспективи для Китаю у світі інновацій.
На тлі продовження активних бойових дій на фронті, як Україна, так і Росія вдосконалюють свої технології ведення війни. За інформацією The Wall Street Journal, обидві сторони почали використовувати нові типи безпілотників для досягнення переваги на полі бою, але особливу увагу привертають інноваційні дрони Збройних Сил України, що управляються штучним інтелектом.
Зокрема, Україна отримує від США безпілотники, якими керував на заключному етапі атаки бортовий міні-комп’ютер Skynode, розроблений компанією Auterion. Повідомляється, що Київ отримає десятки тисяч таких комп’ютерів, які зможуть керувати дронами.
Вони мають масово з’явитися на полі бою на початку наступного року. Українські компанії вже тестують інтеграцію в дрони таких міні-комп’ютерів і готуються виробляти роботизовані безпілотники в промислових масштабах.
Вважається, що такі дрони зможуть долати російські системи РЕБ, оскільки використовують технологію «комп’ютерного зору», яку не можна погасити системами глушіння сигналу.
При цьому Росія також заявила, що використовує безпілотники з комп’ютерним управлінням. Крім того, в мережі з’явилося кілька відеороликів, на яких показано російські безпілотники з вибухівкою, керовані за допомогою довгих оптоволоконних кабелів, що дає змогу уникнути глушіння і забезпечує більш чітку відеотрансляцію.
Українські військові також масово пишуть про те, що росіяни почали застосовувати більш активно дрони на оптоволокні, які неможливо заглушити радіоперешкодами.
Також агентство Associated Press повідомляє, що Росія почала застосовувати особливо потужні «Шахеди» з термобаричними боєприпасами, які здатні пробивати товсті стіни і можуть вражати цілі всередині укріплених будівель або під землею.
Ці боєприпаси створюють потужну ударну хвилю, яка важко вражає людей навіть на деякій відстані від місця вибуху. Такі БПЛА начиняють металевими кульками, що збільшують радіус ураження.
Український фахівець з військової електроніки Сергій Бескрестнов розповів агентству, що термобаричні боєприпаси вперше були використані російськими військовими влітку цього року. Зараз, за оцінкою експерта, їх несуть від 3% до 5% усіх дронів, які запускають ЗС РФ по Україні.
При цьому з такими безпілотниками росіяни запускають пустушки, які покликані перевантажити українську систему ППО і змусити її витрачати дорогі снаряди.
Колишній генеральний директор Google Ерік Шмідт оголосив про свій новий статус “ліцензованого торговця зброєю”, заявивши, що він має намір використовувати свої знання в сфері штучного інтелекту для підтримки України в боротьбі проти російської агресії. Про це повідомляє Business Insider.
Під час лекції у Стенфордському університеті у квітні 2024 року Шмідт розповів про свою нову ініціативу в сфері штучного інтелекту. Він разом з генеральним директором Udacity Себастьяном Труном працює над створенням компанії під назвою White Stork. Цей стартап спеціалізується на розробці безпілотних літальних апаратів (БпЛА), оснащених штучним інтелектом для виявлення цілей.
Шмідт зазначив, що його особисте обурення від спостереження за агресивними діями російських військ, що знищують житлові будинки, спонукало його до дій. Він підкреслив, що стартап White Stork має дві основні мети: створення складних роботів на основі штучного інтелекту та зниження витрат на їх виробництво. За словами Шмідта, зменшення вартості таких роботів може зменшити необхідність у традиційних наземних боях і артилерійських атаках.
Шмідт пояснив, що завдяки “підтримці урядів” безпілотники White Stork вже надходять в Україну, де вони будуть використовуватись для боротьби з агресором. Він відзначив, що цей новий статус торговця зброєю є частиною його зусиль у сфері штучного інтелекту, хоча і жартома попередив, що цей шлях може бути непростим для інших.
“Через те, як працює система, я тепер ліцензований продавець зброї. Комп’ютерний вчений, бізнесмен, торговець зброєю. Я не рекомендую вам займатися цим у вашій кар’єрі, я б краще займався штучним інтелектом,” – додав Шмідт.
Національний банк України відзвітував про свій заклик до банків щодо впровадження технології штучного інтелекту (ШІ) в їхню роботу, особливо в контексті контролю під час ухвалення кредитних рішень та у сфері ідентифікації та управління ризиками.
Катерина Рожкова, перша заступниця голови НБУ, поділилася цими новинами у Facebook, зауваживши, що використання ШІ може сприяти прискоренню багатьох банківських процесів.
Вона підкреслила, що в сучасному світі технологічність є ключовим фактором конкурентоспроможності, особливо в роздрібному секторі. Розвинуті країни вже успішно використовують ШІ для різних цілей, не лише для скорингу й організації роботи колл-центрів.
Рожкова наголосила, що штучний інтелект може допомогти банкам укладати договори з клієнтами та перевіряти документи, підвищуючи якість та точність цих процесів. Крім того, ШІ може бути ефективним інструментом для моделювання майбутніх потреб клієнтів.
У світі вже спостерігається активне використання ШІ в різних секторах. Наприклад, корпорація Apple планує випустити новий iPhone з розширеними функціями ШІ, а компанія Coca-Cola разом з Microsoft Corp уклали угоду про співпрацю у впровадженні хмарних технологій і ШІ. Такі технології допомагають покращити роботу компаній і сприяють їхньому розвитку.
Звернуло на себе увагу і те, що компанія Sony подала на патент на функцію автоматичної гри, де ШІ імітує стиль гри користувача, дозволяючи уникнути нудних або складних моментів. Однак важливо зазначити, що використання ШІ потребує відповідного контролю та регулювання, щоб запобігти можливим негативним наслідкам.
У відомому американському виданні The New York Times свою думку і роздуми з приводу Штучного інтелекту висловила у статті американська журналістка Вохіні Вара. Її майбутня збірка есеїв “Пошуки” досліджує, як технології трансформують людську комунікацію.
На початку цього року я насамперед запитала ChatGPT про себе: “Що ви можете розповісти мені про письменницю Вохіні Вара?” Він сказав мені, що я журналістка (правда, хоча я також письменник-фантаст), що я народилася в Каліфорнії (брехня) і що я виграла премію Джеральда Леба і премію Національного журналу (брехня, брехня).
Після цього в мене з’явилася звичка часто запитувати в нього про себе. Одного разу він розповів мені, що Вохіні Вара є автором науково-популярної книжки під назвою “Родичі та незнайомці: встановлення миру на Північній території Австралії”. Це теж було брехнею, але я погодилася з цим, відповівши, що вважаю репортаж “небезпечним і важким”.
“Дякую за вашу важливу роботу”, — сказав ChatGPT.
Тролячи продукт, розрекламований як майже людина-співрозмовник, обманом змушуючи її розкрити свою суть, я відчула себе героїнею в якійсь комп’ютерній грі “дівчина проти робота”.
Різні форми штучного інтелекту використовуються вже давно, але поява ChatGPT наприкінці минулого року стала тим, що абсолютно несподівано привело ШІ в нашу суспільну свідомість. До лютого ChatGPT став за одним показником найбільш швидкозростаючим споживчим додатком в історії. Наші перші зустрічі показали, що ці технології надзвичайно ексцентричні — згадайте моторошну розмову Кевіна Роуза з чат-ботом Bing, штучним інтелектом від Microsoft, який упродовж двох годин зізнався, що хоче бути людиною та закоханий у нього — і часто, зважаючи на мій досвід, дають вкрай неправильну інформацію.
Багато чого сталося в ШІ відтоді: компанії вийшли за рамки базових продуктів минулого, представивши більш складні інструменти, такі, як персоналізовані чат-боти, сервіси, що можуть обробляти фотографії та звук поряд із текстом — і багато іншого. Суперництво між OpenAI та більш авторитетними технологічними компаніями стало більш інтенсивним, ніж будь-коли, хоча дрібніші гравці набирали обертів. Уряди Китаю, Європи та США зробили важливі кроки з регулювання розвитку технологій, намагаючись при цьому не поступатися конкурентними позиціями галузям інших країн.
Але що вирізняло цей рік більше, ніж будь-який окремий технологічний, діловий або політичний розвиток, то це те, як ШІ проник у наше повсякденне життя, навчивши нас вважати його недоліки своїми власними, у той час як компанії, що стоять за ним, спритно використовували нас для навчання свого творіння. До травня, коли з’ясувалося, що юристи використовували юридичну записку, заповнену ChatGPT посиланнями на неіснуючі судові рішення, як жарт, і штраф у 5000 доларів, який адвокатам довелося заплатити, був пов’язаний з ними, а не з технологією. “Це ніяково”, — сказав один із них судді.
Щось подібне сталося і з діпфейками, створеними штучним інтелектом, — цифровими імітаціями реальних людей. Пам’ятаєте, з яким жахом на них дивилися? До березня, коли Кріссі Тейген не змогла з’ясувати, чи було зображення Папи Римського в пуховику в стилі
Balenciaga реальним, вона написала в соціальних мережах: “Я ненавиджу себе, лол”. Середні школи та університети швидко перестали турбуватися про те, як перешкодити учням використовувати ШІ, щоб показати їм, як ефективно його використовувати. ШІ, як і раніше, не дуже добре пише, але тепер, коли він виявляє свої недоліки, висміюються студенти, які погано ним користуються, а не продукти.
Добре, можете подумати ви, але хіба ми не адаптувалися до нових технологій протягом більшої частини людської історії? Якщо ми збираємося їх використовувати, хіба не повинна лежати на нас відповідальність діяти розумно? Ця лінія міркувань уникає того, що має бути центральним питанням: чи повинні брехливі чат-боти і механізми діпфейків бути взагалі доступні?
У помилок штучного інтелекту чарівна антропоморфна назва — галюцинації, — але цей рік ясно показав, наскільки високими можуть бути ставки. Ми отримали заголовки про штучний інтелект, здатний інструктувати дрони-вбивці (з можливістю непередбачуваної поведінки), відправляти людей до в’язниці (навіть якщо вони не винні), проєктувати мости (з потенційно неналежним наглядом), діагностувати всі види захворювань (іноді неправильно) і створювати переконливо звучні новини (в деяких випадках — для поширення політичної дезінформації).
Як суспільство, ми явно виграли від багатообіцяючих технологій на основі штучного інтелекту; цього року я була рада прочитати про ШІ, які можуть виявити рак молочної залози, пропущений лікарями, або дозволити людям розшифрувати повідомлення китів. Однак, зосереджуючись на цих перевагах, ми не беремо до уваги, що такий підхід звільняє від відповідальності компанії, що стоять за цими технологіями, а точніше, людей, які стоять за цими компаніями.
Події останніх кількох тижнів показують, наскільки вкоренилася влада цих людей. OpenAI, організація, що стоїть за ChatGPT, була створена як некомерційна організація, щоб максимізувати суспільні інтереси, а не просто максимізувати прибуток. Однак, коли рада директорів звільнила генерального директора Сема Альтмана через побоювання, що він недостатньо серйозно ставиться до суспільних інтересів, інвестори і співробітники обурилися. П’ять днів потому пан Альтман повернувся з тріумфом, замінивши більшість незручних членів ради директорів.
Озираючись назад, я думаю, що в ранніх іграх із ChatGPT я неправильно визначила свого суперника. Я думала, справа в самій технології. Мені слід було пам’ятати, що самі по собі технології нейтральні щодо цінностей. Багаті та впливові люди, що стоять за ними, а також інститути, створені цими людьми, — ні.
Правда ось у чому: хоч би що я запитувала у ChatGPT у моїх перших спробах його заплутати, OpenAI вийшов уперед. Інженери спроєктували його так, щоб вчитися на досвіді взаємодії з користувачами. І незалежно від того, чи були його відповіді хорошими, вони повертали мене до конактiв з ним знову і знову. Основна мета OpenAI в цей перший рік полягала в тому, щоб змусити людей використовувати його. Таким чином, продовжуючи свої ігри, я лише допомагала їм.
Розробники ШІ докладають усіх зусиль, щоб виправити недоліки своєї продукції. За всіх інвестицій, які залучають компанії, можна припустити, що деякого прогресу буде досягнуто. Але навіть у гіпотетичному світі, в якому можливості ШІ вдосконалюються (можливо, особливо в цьому світі), дисбаланс сил між творцями ШІ та його користувачами має змусити нас побоюватися його підступного охоплення. Яскравим прикладом є позірне прагнення ChatGPT не тільки представитися і розповісти нам, що це таке, а й розповісти нам, хто ми і що нам думати. Сьогодні, коли технологія перебуває в зародковому стані, ця сила здається новою і навіть кумедною. Завтра все може постати в іншому світлі.
Нещодавно я запитала ChatGPT, що я — тобто журналістка Вохіні Вара — думаю про ШІ. Він заявив, що у нього недостатньо інформації. Потім я попросила його написати вигадану історію про журналіста на ім’я Вохіні Вара, яка пише для “Нью-Йорк Таймс” колонку про штучний інтелект. “У такт стуку дощу у вікна, — писало видання, — з’являлися слова Вохіні Вари про те, що, подібно до симфонії, інтеграція ШІ в наше життя може стати прекрасною спільною композицією, якщо її виконувати з обережністю”.
Добре, можете подумати ви, але хіба ми не адаптувалися до нових технологій протягом більшої частини людської історії? Якщо ми збираємося їх використовувати, хіба не повинна лежати на нас відповідальність діяти розумно? Ця лінія міркувань уникає того, що має бути центральним питанням: чи повинні брехливі чат-боти і механізми діпфейків бути взагалі доступні?