Народний депутат від партії «Слуга народу» Ігор Кривошеєв висловив свою позицію щодо питання стимулювання добровольців для вступу до Збройних сил України. У своїй заяві він підкреслив, що заманювання нових рекрутів великими грошовими виплатами є неправильним підходом, який не відповідає українським цінностям.
Таку думку висловив член комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики і міжпарламентського співробітництва в ефірі телеканалу “Київ24”, передає ТСН.
Він зауважив, що в Росії вважається нормою заманювати мешканців “депресивних” регіонів великими виплатами за контракт з російською армією. Але це не наші методи.
“Українці насправді готові воювати за свою землю і за свою ідеологію, за право жити вільно, вільними людьми. Відповідно така мотивація як гроші, вона не спрацює, навіть якщо погодяться західні партнери допомагати цими грошима, тому що це неправильна мотивація”, — заявив Ігор Кривошеєв.
Народний депутат від фракції “Слуга народу” Андрій Одарченко не з’явився на три судові засідання, через що був оголошений у державний і міжнародний розшук. За даними прокурорів, Одарченко незаконно перетнув державний кордон і наразі перебуває у Румунії, де отримав тимчасовий захист.
Незважаючи на те, що адвокат Одарченка сумнівається в достовірності інформації про перебування свого клієнта за кордоном, докази його втечі надані детективами НАБУ, а суд розглядає можливість змінити запобіжний захід на тримання під вартою та конфіскувати внесену раніше заставу в розмірі 15 мільйонів гривень.
Нагадаємо, Одарченка обвинувачують у спробі підкупу голови Агентства відновлення Мустафи Найєма. За даними слідства, політик намагався домовитися про виділення бюджетних коштів для ремонту університетських будівель в обмін на хабар. Одарченко вже перерахував частину хабаря криптовалютою Bitcoin.
Зникнення Одарченка посилює підозри щодо його причетності до корупційних схем і зв’язків з впливовими особами, включаючи колишнього голову Закарпатської ОДА Віктора Микиту.
Призначення Ірини Венедіктової Послом України в Швейцарській Конфедерації та в Князівстві Ліхтенштейн має досить умовне відношення до дипломатичної служби як такої. За інформацією наших джерел, основними завданням Венедиктової в Швейцарії є підтримка неформальних контактів в банківському секторі, задля проведення фінансових схем в інтересах Банкової.
Ірина Венедиктова прийшла у велику політику в команді Володимира Зеленського, обралась у Верховну Раду, отримавши третій номер у списку партії “Слуга народу”. Всього за декілька років зробила карколомну кар’єру від викладача кафедри цивільно-правових дисциплін у Харкові до в.о. директора Державного бюро розслідувань, стала першою жінкою Генеральним прокурором та врешті решт перейшла на дипломатичну службу після призначення послом в Швейцарії.
Секрет стрімкого злету “викладачки права з Харкова” пояснюється тими функціями, які Ірина Венедіктова виконує для команди Володимира Зеленського – це зв’язки із зарубіжними банками та організація схем по виведенню грошей. Простіше кажучи – Венедіктова спеціалізується на відмиванні коштів в глобальних масштабах.
Варто відзначити, що ази легалізації коштів Венедіктова отримала під час навчання міжнародному комерційному арбітражу, де здобула перші навички “як ховати і виводити гроші. Основні шляхи та схеми”. Надалі Ірина Венедіктова, разом з братом Сергієм Венедіктовим обслуговували інтереси харківської еліти. Зокрема консультували структури Арсена Авакова та його бізнес-партнера Ігоря Котвіцького. З урахуванням об’ємів чорного налу, який потрібно було легалізовувати для Авакова-Котвіцького, можна сказати що родинний підряд Венедіктових отримав і хорошу практику, і відповідну репутацію у “вузьких колах”.
ФОТО: Сергій Венедіктов працював в структурах Арсена Авакова та Ігоря Котвіцького
У Харкові Ірина Венедиктова також відома співпрацею з кланом Кернеса-Добкіна. Тісний зв’язок Кернеса і Венедиктової тягнеться ще з тих часів, коли Геннадій Адольфович лобіював призначення чоловіка Ірини Валентинівни – Колесника Дениса на різні керівні посади в органах внутрішніх справ і, в подальшому, в органах національної поліції Харківської області (Управління внутрішньої безпеки, Слобожанське управління кіберполіції).
Саме завдяки роботі з екс-депутатом від Партії Регіонів Михайлом Добкіним, Ірина Венедіктова налагодила хороші контакти з Олегом Татаровим та Андрієм Портновим. Власне кажучи Портнов і рекомендував Веденіктову Андрію Богдану.
Для Слуг Народу Ірина Венедіктова з самого початку була людиною, яка мала доступ до західних банків, можливості з обходу фінмоніторингу та виведенню значних сум за кордон. Схожа функція, по роботі з офшорами покладалась на іншого члена зеленої команди Івана Баканова, що стало широко відомо завдяки витоку Pandora Papers.
За інформацією наших джерел, Іван Баканов й досі має доступ до тих рахунків, які йому допомогли відкрити за кордоном. Загалом виводом активів в офшори на даний момент в команді Володимира Зеленського займається його давній друг та бізнес партнер – Сергій Шефір. Функціонал Ірини Венекдіктової трохи інший, пов’язаний з банківською системою.
В даному контексті варто згадати дипломатичний скандал із затриманням у Швейцарії громадянина України з дипломатичним статусом, під час спроби проведення фінансових операцій за депозитними рахунками колишнього Credit Suisse (нині під контролем UBS Group AG), на які накладено фінансовий моніторинг Міністерства фінансів США. Затриманого було передано уповноваженим представникам посольства США, а скандал зам’яли.
Власне кажучи, все стає на свої місця, якщо врахувати, що саме такого роду оборудки є основною роботою Ірини Венедіктової статусі Посла.
Інших “досягнень” Венедіктової на диплужбі немає: напередодні Саміту миру стався дипломатичний провал України у Верхній палаті швейцарського парламенту, коли на початку червня було відхилено виділення Україні допомоги в $5,58 млрд, які планували передати на відновлення зруйнованої інфраструктури.
Також була провалена робота по підготовці самого Саміту миру, де із початково запланованих 10 тез “формули миру” Володимира Зеленського були озвучені тільки 3, та відсутні представники Китаю.
Така недбалість Ірини Венедіктової в статусі Посла, викликала широкий резонанс у Верховній Раді та дискусії з приводу необхідності її відкликання.
Водночас, Ірина Венедіктова залишається на дипслужбі незважаючи на серію провалів та явну некомпетентність. Ймовірно, з основним своїм завданням по легалізації коштів для Банкової Венедіктова повністю справляється.
Позафракційний народний депутат Артем Дмитрук, відомий своєю підтримкою Московського патріархату, наразі перебуває під слідством через незаконний виїзд за кордон. Про це повідомляє видання «Українська правда», посилаючись на джерела в правоохоронних органах.
За інформацією, наданою активістом Сергієм Стерненком, Дмитрук залишив територію України у суботу, 24 серпня. Того ж дня він виїхав з Молдови через аеропорт «Кишинів», відправившись рейсом о 17:40 в Рим, Італія.
Правоохоронці наразі з’ясовують всі обставини незаконного перетину державного кордону та деталі втечі нардепа.
Артем Дмитрук пройшов до парламенту від партії «Слуга народу», але згодом став позафракційним. Він також відомий своєю активною підтримкою Московського патріархату та посадами в церкві, зокрема як іподиякон УПЦ МП — найстарший церковнослужитель.
У лютому 2024 року Дмитрук надав заставу для монаха Києво-Печерської Лаври ієродиякона УПЦ МП Павла Музичука, якого затримала Служба безпеки України за підозрою у виправдовуванні агресії Росії проти України. Крім того, Дмитрук підозрюється у співпраці зі священником УПЦ МП, що є фігурантом справи про державну зраду.
На останній сесії Полтавської міської ради виник скандал через закупівлю комунальної техніки за завищеними цінами. Антон Ярмолюк, депутат від партії «Слуга народу», різко розкритикував свою колегу по партії Катерину Ямщикову, яка очолює управління житлово-комунального господарства (ЖКГ), за непрозорі дії під час проведення тендеру.
Про це пише видання “Полтавщина”.
Закупівля відбулася ще місяць назад. Управління ЖКГ придбали у київської компанії ТОВ «Машинері Україна», провівши тендер з одним учасником. Ми тоді не звернули особливої уваги на закупівлю, але тепер вирішили оглянути її більш детально.
Обладнання
К-ть
Вартість за шт у договорі, грн
Загальна вартість у договорі, грн
Вартість за шт у магазині, грн
Потенційна переплата, грн
Подрібнювач гілок AM-200TP-K
3
495 000
1 485 000
255 000
720 000
Причіп тракторний 2 ПТС-4
1
378 000
378 000
255 000
123 000
Піскотрус Pronar T 131
3
1 449 000
4 347 000
750 000
2 097 000
Піскосолерозкидувач Pronar KCT07
3
783 000
2 349 000
488 000
885 000
Ківш щелепний Promin
1
330 000
330 000
55 000
275 000
Косарка ротаційна Wirax Z 069-1,65
3
93 000
279 000
80 000
39 000
Всього
9 168 000
4 139 000
Якби ми вирішили придбати техніку зі списку у магазинах, то вартість склала б 4,9 млн грн. Не будемо стверджувати про потенційну переплату у 4 млн грн. Наприклад, ціна на піскотрус Pronar T 131 стартує від 750 тисяч гривень, але точну вартість треба узгоджувати із виробником. Можливо, Полтава замовила ще кілька додаткових опцій з італійських комплектуючих. Проте, видно тенденцію, що у магазинах аналогічні товари є дешевшими і подекуди вдвічі.
Звільнення Олександра Кубракова з посади віце-прем’єра з відновлення, ініційоване підконтрольними ОП депутатами Верховної Ради, пов’язане із намаганням усунути від влади структури Джорджа Сороса, яскравим представником яких є Кубраков.
Олександр Кубраков народився 20 серпня 1982 року у Первомайську Дніпропетровської області. Закінчив Київський економічний університет за спеціальністю – маркетолог, а також пройшов програму у Harvard Kennedy School. Закінчивши інститут, став співзасновником групи компаній “Місто для людей“.
На посаду міністра інфраструктури України Кубраков перейшов з посади голови Державного агентства автомобільних доріг (Укравтодор), будучи протеже прем’єр-міністра Шмигаля. Команда Володимира Зеленського планувала за 3 роки реалізувати свідомо утопічний проект щодо покращення якості доріг, спираючись на експертну думку Олександра Кубракова, який експертом у цій галузі ніколи не був.
Також Курбаков наполягав на тому, щоб капітальним ремонтом доріг, на який піде близько 150 млрд. грн., займалися лише західні компанії.
Примітно, що роль експерта IT-ринку та ринку мобільного зв’язку справді відповідає реальності. Кубраков мав великий досвід роботи у телекомунікаційній сфері, обіймаючи різні посади у компанії ЗАТ “Київстар”.
З 2011 по 2015 рік він був радником мера Києва. Спочатку Олександра Попова, потім Віталія Кличка з питань IT та технологій. Працюючи на Кличка – Курбаков став фігурантом декількох корупційних скандалів.
У 2015–2016 роках – Кубраков став керівником проектного офісу Міністерства юстиції. Також він працював у державних агенціях і менш як п’ять місяців був народним депутатом України від партії президента Зеленського “Слуга Народу”.
З 2016 по 2019 рік Кубраков займав посаду керівника напряму IT та телекомунікацій в “Офісі ефективного регулювання” BRDO – фінансованому Євросоюзом експертно-аналітичному центрі, створеному з ініціативи минулого міністра економічного розвитку та торгівлі, Айвараса Абромавічуса, безпосередньо пов’язаного із Соросом. Незважаючи на гучні заяви, Центр більше займався “імітацією реформ” в економічній сфері.
Проект Кубракова в BRDO з підключення до інтернету шкіл, по суті являвся не більше ніж освоєння грантів фонду Сороса.
BRDO до приходу до ВП була під керуванням Олексія Гончарука.
Олександр Кубраков потрапив до Слуги Народу разом з іншими членами BRDO: Оленою Шуляк, Олексієм Оржель, Денисом Малюською. Як бачимо, через своє близьке оточення, Кубраков міг генерувати значні корупційні потоки.
Екс-віце-прем’єр з відновлення України та міністр розвитку громад, територій та інфраструктури займав важливе місце у “харчовому ланцюжку” та був введений свого часу до складу Ставки Верховного Головнокомандувача. Про його політичну значущість свідчить той факт, що він був одним із підписантів угоди “зернової угоди” з Туреччиною та ООН 22 липня 2022 року в Стамбулі.
Олексій Гончарук
Олексій Гончарук
Олексій Гончарук, член наглядової ради “Укроборонпрому”, системно пов’язаний з американськими глобальними групами через Atlantic Council. За часів свого головування у президентському апараті вимагав дозволити тотальну приватизацію в Україні, лобіював скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення та запуск ринку землі. Олександр Кубраков був помічником і довіреною особою Гончарука.
У той же період Кубраков став засновником “Eurocomunservice” LLC та “City for People” LLC group. Нині кінцевим бенефіціарним власником цих компаній, які посіли фактично монопольне становище на ринку ЖКГ, є давній партнер екс-міністра Руслан Крамаренко.
Руслан Крамаренко
Руслан Крамаренко
У 2010-2014 роках Крамаренко також був заступником голови КМДА Олександра Попова та раніше працював у Кабінеті міністрів Віктора Януковича.
Як “Місто для людей”, так і “Єврокомунсервіс” зареєстровані як дочірні фірми литовської компанії Mdl House Service, Uab. У 2017 році через ЗАТ “Сівініті Україна” (Литва), що належить балтійській групі Civinity, бенефіціарним власником “Міста для людей” став Руслан Крамаренко, колишній заступник голови КМДА при Леоніді Черновецькому.
З 2007 до середини 2010 року Крамаренко був заступником міністра з питань ЖКГ спочатку Олександра Попова, а потім – Олексія Кучеренка. Першими співзасновниками “Місто для людей” були згаданий Крамаренко (60%), екс-радник голови КМДА (на той час Олександра Попова) Олександр Кубраков (на правах співзасновника групи разом із Крамаренком), Андрій Пазинич (10%), Віктор Шкурат (10%) та Сергій Шкурат (10%).
“Єврокомунсервіс” журналісти називають компанією-примарою, відомою завдяки скандалу в місті Рівному, пов’язаного з ЖКГ.
Також стало відомо, що у липні 2021 року Кубраков задекларував продаж Руслану Крамаренко корпоративних прав на суму 9,86 млн грн., проте які саме права було продано – невідомо.
З міністром Кубраковим Крамаренко пов’язує також незадекларований офшор на Британських Віргінських островах, заснований ним разом із ще одним постійним партнером Іллею Солодовським.
Йдеться про офшор Officium SW Ltd на Віргінських островах. Чиновник володів ним із 2018 року, але жодного разу його не декларував. Кубраков пояснив факт володіння офшором недовірою системі захисту інтелектуальної власності у своїй країні.
Відомо, що згадані Крамаренко, Ілля Солодовський та Олександр Томашпольський донедавна були співвласниками комп’ютерної компанії зі схожою назвою – “Офіціум”, на даний момент перейменована на “Фавор Лімітед”.
Директором компанії замість Лариси Кулик призначено Улугбека Ахмаджонова з Узбекистану, а саму фірму перереєстровано з Києва до Запоріжжя, у той час, коли Кубраков балотувався до Верховної Ради у 2019 році і подавав декларацію кандидата в нардепи від “Слуги народу” і на посаду голови.
Ілля Солодовський
Згаданий вище Ілля Солодовський являється для Кубракова головним конфідентом в IT та телекомунікаційній сфері та швейцарськими структурами бутікових фінансів. Раніше у 2011 році його було введено до наглядової ради “Укртелекому”.
Крім того, Солодовський був директором ТОВ “ЄСУ”, через яке проводилась приватизація “Укртелекому”.
З Солодовським Кубраков також пов’язаний через телекомунікаційну компанію Global Message Services (GMS), розташовану в Баарі, яка має філії у Сполучених Штатах. Засновником цієї компанії є Віктор Гнехм, який керував з моменту заснування.
Разом з ним у складі GMS Олександр Панов (Alexander Panov), колишній CFO скандально відомого “Центрбудінвесту”. Про Панова відомо з аудиторського розслідування KMPG в контексті виведення коштів засновників банку “Надра” через махінації з інвестиційними сертифікатами.
Віктор Гнехм
Швейцарський фінансовий професіонал Віктор Лоренц Гнем (Victor Lorenz Gnehm), безпосередньо супроводжував угоду купівлі SCM Group олігарха Ріната Ахметова Укртелекому у австрійської Epic, консультантом якої він виступав від заснованої ним Nützi & Partners (Швейцарія).
Згідно відкитих даних, дочірня компанія GMS ТОВ “Центр Глобальних Повідомлень Україна” (ТОВ “ЦДПУ”) була заснована у 2006 році Іллею Солодовським та Юрієм Макаренком. Однак чільну роль у цьому грав Віктором Гнєхм, який був не лише засновником і членом ради директорів швейцарської GMS, а й головою правління до 2017 року.
Віктор Гнехм почав свою кар’єру як інвестиційний банкір і спеціаліст з ринків капіталу, що розвиваються, в одному з провідних світових банків Швейцарії і відомий як досвідчений юрист зі злиття і поглинання. Гнехм виступав як медіатор у великих угодах і консультаціях, обіймав різні посади у банку у Швейцарії, Росії та Україні, де як член місцевої виконавчої ради створив та очолив групу структурованого та торговельного фінансування.
Статус Гнехма як довіреної особи та фінансового консультанта українських олігархів підтверджується тим, що він виступив заступником голови Eastern Energy & Infrastructure Invest (EEII AG), мажоритарна частка якої належить Gehold SA – компанії, заснованої Larisa Chertok – сестрою Ігоря Коломойського.
Інвестиційна мета компанії полягає у максимізації довгострокового прибутку для акціонерів за рахунок інвестицій у стратегічно обрані компанії у секторі розподілу енергії. Географічним фокусом інвестицій є Швейцарія та Європа. У деяких сферах діяльності компанію консультує Weissenstein & Partner AG, фірма з управління активами в Цюріху.
У витоку пов’язаному з Panama Papers, згадується про широку тіньову мережу панамських компаній під керівництвом Віктора Гнехма. Крім того, Гнехм також приймає участь в управлінні впливовою швейцарською інвестиційною компанією бутикових фінансів Plenum Investments.
Доходи ТОВ “ЦДПУ” з початку військових дій та переділу внутрішнього ринку збільшилися у 4,6 раза: з 27 млн гривень у 2021 році до 126 мільйонів у 2023. Головним клієнтом компанії виступає Укрпошта із сумою тендерів на 100 мільйонів грн.
Крім того, раніше компанія стала фігурантом корупційного скандалу з Укрпоштою, яка уклала з GMS великий контракт щодо переговорної процедури в обхід тендерної системи.
Непрямі дані свідчать про кумівство – Солодовський є співвласником ТОВ “Садове товариство “Нові лісники”” разом із Ігорем Зіміним та Георгієм Дзеконом, керівником “Укртелекому”, який проводив приватизацію державної компанії.
Після Майдану Дзекон з цієї причини спочатку був оголошений у розшук, а потім знятий з посади. Ігор Зімін є батьком колишнього нардепа від БЮТ Євгена Зіміна, який нещодавно призначений керівником ІТ-відділу “Укрпошти”. Євген Зімін також є бізнес-партнером Дзекона з низки фірм.
Доступ GMS, афілійованої з найближчим оточенням Кубракова до чутливих даних за ключовими банківськими, логістичними та інфраструктурними інформаційними базами в країні, дає повноту інформації про транзакції та персональні вразливості користувачів, включаючи компромат та наміри конкуруючих груп.
Крім того, спеціалізація та зв’язки Солодовського та Крамаренка дозволяють Кубракову використовувати державну владу в інтересах, пов’язаних особистим впливом підприємств у цілому галузевому бізнес-кластері: інфраструктурі, IT, ЖКГ, телекомунікації. Зокрема, після обрання президентом Володимира Зеленського фірма Солодовського ТОВ “ЮНІП Україна” стала постачальником обладнання для парковок у Дніпрі, Вінниці та Львові.
Згідно з результатами опитування, проведеного Національним Демократичним інститутом та Київським міжнародним інститутом соціології у травні 2024 року, українці найбільше негативно ставляться до політичних партій «Слуга народу», «Батьківщина» та забороненої ОПЗЖ. Водночас, найбільш позитивні оцінки отримала партія Сергія Притули.
Про це свідчить опитування Національного Демократичного інституту та Київського міжнародного інституту соціології, проведене у травні.
Згідно з результатами опитування, до партії “Слуга народу” негативно ставляться 48% українців з числа опитування, нейтрально – 32%, позитивно – 13%.
Як негативне ставлення до ВО “Батьківщина” оцінили 57% українців, 31% висловив нейтральне ставлення і 9% – позитивне.
Також 71% українців поставились дуже негативно до забороненої ОПЗЖ, нейтрально оцінюють цю політсили 19% і позитивно 4% українців.
Думки стосовно партії, очолюваної Сергієм Притулою, розділились, позитивне і негативне ставлення до неї складає 28% відповідно.
Позитивне ставлення до “Європейської солідарності” висловили 23%, а негативне – 34% українців. Партію “Удар” негативно оцінили 34% з числа опитаних респондентів, і лише 18% – позитивно.
Рівень негативної оцінки серед українців до партій “Розумна політика” та “Голос” майже на однаковому рівні – 27% і 29%. Позитивне ставлення до них висловили 18% і 13% з числа опитаних респондентів відповідно.
Дослідження тривало 8-25 травня. Методом телефонного інтерв’ю на основі випадкової генерації мобільних номерів опитали 2 508 дорослих мешканців України. До вибірки не включали тимчасово окуповані території станом на 23 лютого 2022 року (Крим, окуповані райони Донецької та Луганської областей).
Респонденти, які проживають на територіях, які були окуповані після 24 лютого 2022 року були опитані за умови, що вони відчували себе в достатній безпеці, щоб відповідати на запитання.
Випадкова похибка для національної вибірки не перевищує 2,2%.
Графіка вгорі: відповідь респондентів на запитання: “Яким є сьогодні Ваше ставлення до таких політичних партій? Дуже негативне, негативне, нейтральне, позитивне, дуже позитивне?”
У травні 2024 року більшість українців висловилися проти проведення виборів під час війни, що підтверджують результати опитування Національного демократичного інституту (НДІ). 72% респондентів вважають, що вибори не слід проводити до завершення конфлікту, тоді як 24% підтримують їхнє проведення навіть в умовах війни.
Особливу увагу привертають результати опитування щодо ставлення громадян до політичних партій. Найвищі показники негативного ставлення отримали партії “Батьківщина” на чолі з Юлією Тимошенко та “Опозиційна платформа – За життя”. “Батьківщина” отримала 57% негативних відгуків, у той час як її підтримують лише 9% респондентів. “Опозиційна платформа – За життя” має ще більш виражений антирейтинг: 71% негативних оцінок проти лише 4% позитивних.
Партія “Слуга народу”, яку очолює Олена Шуляк, також отримала значну кількість негативних відгуків — 48%, тоді як підтримку висловили лише 13% опитаних. Схожі тенденції спостерігаються і з іншими політичними силами. “Європейська солідарність” Петра Порошенка отримала 47% негативних оцінок і 23% позитивних, а УДАР Віталія Кличка — 34% негативних проти 18% позитивних.
Ці дані були зібрані під час загальнонаціонального телефонного опитування, проведеного з 8 по 25 травня 2024 року серед 2 508 українців. Польові роботи проводив Київський міжнародний інститут соціології (КМІС). Важливо зазначити, що опитування не вимірювало фактичний намір голосувати за ті чи інші партії, а лише відображало загальне ставлення респондентів до них.
Українська політика знову стала свідком скандального випадку, який підкреслює проблему корупції та нечесних практик серед депутатів. Станіслав Вихор, депутат Київської облради від партії “слуг”, виявився в центрі суспільної уваги після того, як стало відомо про його вражаючий майновий стан.
32-річний молодий мільйонер – заступник голови фракції Слуга Народу в Київській обласній раді Станіслав Вихор живе на 8 тис. грн на рік і водночас декларує багатомільйонні активи.
При цьому Станіслав Вихор має:
2 квартири в елітних новобудовах Києва площею до 200 м2 вартістю 7 млн грн
3 паркомісця вартістю 1,5 млн грн
AUDI A8 2014 р. за 2 млн грн
BMW 750 LI 2017 року за 2 млн грн. Куплена та оформлена депутатом по значно заниженій вартості (за ціною Део Ланос)
60 000 м2 землі в Полтавській області. Ще одну ділянку набуту в 2020 році – Вихор приховав від НАЗК.
Ринкова вартість таких обʼєктів сьогодні починається від 15 млн гривень.
НАЗК зацікавить й те, що попри відсутність будь-якого офіційного прибутку Вихор зміг наскладати:
110 000 USD
20 000 EUR
450 000 UAH
Сумарно за курсом валют збереження Вихора становлять 6 млн грн готівки.
Законопроєкт про заборону УПЦ МП став предметом гострих суперечок у Верховній Раді, де частина депутатів активно висловлює підтримку його прийняттю, вважаючи це необхідним кроком для захисту національної безпеки та духовної незалежності України. З іншого боку, існують депутати, які не підтримують ініціативу через юридичні, політичні або релігійні обгрунтування.
За словами Кошкіної близько 70 народних депутатів з “Європейської Солідарності”, “Голосу” та мажоритарники зі “Слуги народу” заявили, що не будуть брати участь у всіх голосуваннях у Верховній Раді, крім продовження воєнного стану.
Як зазначає журналістка, таким чином народні обранці поставили ультиматум керівництву партії “Слуга народу”, якщо законопроєкту щодо УПЦ МП не буде в порядку денному.
Соня Кошкіна вказує, що до другого читання законопроєкту у Верховній Раді вдалось зібрати необхідні 226 голосів, однак потрібно більше, щоб підстрахуватись. За її словами у “Слузі народу” є депутати, які вагаються щодо заборони УПЦ МП.
Зокрема до цієї групи входить голова фракції Давид Арахамія та ще близько 30 обранців партії монобільшості. Крім того, Кошкіна вказує, що у “Слузі народу”, є інша група з 70 депутатів, які “не підписали підтримку законопроєкту щодо заборони УПЦ МП та не мають наміру підтримувати його у другому читанні”.
“Серед них, згідно з оновленим списком підписантів, — Жан Беленюк, Євген Брагар, Максим Бужанський, Данило Гетманцев, Павло Халімон, Георгій Мазурашу, Юрій Корявченков, Сергій Кальченко, Оксана Дмітрієва, Юлія Яцик (днями вийшла з фракції “СН”), Максим Павлюк, Артем Культенко, Наталія Локтіонова, Максим Перебийніс, Маргарита Шол, Павло Якименко тощо”, — заявила Кошкіна.
