Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук відреагував на хвилю критики довкола нового терміна «доброзвичайність», який з’явився у проєкті оновленого Цивільного кодексу України, і детально пояснив його зміст та походження. За словами спікера парламенту, це не штучно вигадане слово, а свідомий крок до оновлення юридичної мови відповідно до європейських стандартів.
У своєму поясненні Стефанчук зазначив, що «доброзвичайність» є українським відповідником латинського поняття boni mores, яке широко використовується в правових системах європейських країн. Цей термін у перекладі означає «добрі звичаї» або «моральні норми суспільства», але в українському законодавстві тривалий час застосовувалося інше формулювання — «моральні засади суспільства», що має радше пострадянське походження.
Саме тому, за словами голови парламенту, у новому Цивільному кодексі вирішили відійти від застарілої термінології та запровадити більш точний і водночас автентичний український відповідник. «Доброзвичайність» утворена від слів «добро» і «звичай» і покликана передати зміст європейського правового підходу без калькування чи запозичення іншомовних конструкцій.
Він підкреслив, що над текстом кодексу працює спеціальна філологічна група, яка займається адаптацією юридичних понять до сучасної української мови. Очолює цю групу правник і мовознавець Сергій Головатий. Основне завдання команди — знайти точні українські відповідники для понять, які раніше або не мали усталених аналогів, або використовувалися у формі прямих запозичень.
Стефанчук також звернув увагу, що в українському праві вже давно використовуються подібні мовні конструкції, які ні в кого не викликають подиву. Зокрема, це такі терміни, як «добросовісність», «доброчесність» і «добропорядність». Усі вони мають спільну логіку побудови і походять із тієї ж правової традиції.
Водночас він досить різко прокоментував критику нового слова, зазначивши, що спроби висміяти чи дискредитувати термін «доброзвичайність» є поверхневими і часто свідчать про нерозуміння юридичної суті питання. Більше того, за його словами, заперечення таких понять фактично ставить під сумнів і ті норми, які вже давно закріплені в антикорупційному законодавстві.
«Атакуючи “доброзвичайність” як нібито незрозумілий термін, ви атакуєте й основи антикорупційного законодавства», — наголосив спікер.
Окремо він підкреслив, що парламент не закривається від критики і готовий до професійного обговорення всіх нововведень. Проєкт Цивільного кодексу наразі перебуває на етапі підготовки до другого читання, і всі зацікавлені сторони можуть подавати свої пропозиції та зауваження.
Дискусія навколо «доброзвичайності» стала показовою для ширшого процесу — оновлення українського законодавства відповідно до європейських правових стандартів. У цьому контексті мова йде не лише про зміну окремих слів, а про трансформацію всієї правової культури — від радянських підходів до сучасної європейської моделі.
Експерти зазначають, що подібні зміни є неминучими, адже право — це не лише норми, а й мова, якою вони формулюються. Від точності термінів залежить їхнє тлумачення в судах, застосування в практиці та загальне розуміння громадянами.
Історія з «доброзвичайністю» виходить далеко за межі одного слова. Вона демонструє, як формується нова юридична мова України — більш самостійна, точна і водночас інтегрована в європейський правовий простір.
В Україні триває підготовка до одного з наймасштабніших оновлень законодавства за останні роки — нової редакції Цивільного кодексу. Документ уже підтримано в першому читанні, однак попереду — тривалий і непростий процес доопрацювання, який може затягнутися на кілька місяців.
Про це заявив віцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Тарас Качка під час брифінгу у Києві. За його словами, ключовим етапом стане період між першим і другим читанням, коли до документа внесуть критично важливі правки.
«Перед другим читанням відбудуться справді складні та інклюзивні дебати. Нам знадобиться кілька місяців, щоб підготувати кодекс, адже його легітимність залежить від сприйняття суспільством», — наголосив Тарас Качка.
За словами урядовця, найбільше дискусій викликають положення, пов’язані із сімейним правом. Саме цей розділ став предметом активної критики з боку експертів, громадськості та правозахисників.
Зокрема, у суспільстві активно обговорювалися питання регулювання цивільних шлюбів, процедур розлучення, а також потенційні зміни до мінімального віку для укладення шлюбу. Хоча найбільш суперечливі норми — зокрема можливість укладення шлюбу з 14 років у певних випадках — були виключені з версії, ухваленої в першому читанні, дискусії довкола них не вщухають.
Віцепрем’єр підкреслив, що уряд прагне знайти баланс між модернізацією законодавства та захистом прав громадян. За його словами, обговорення таких чутливих тем, як дискримінація, сімейні відносини та приватне право, є необхідним етапом реформування.
Оновлення Цивільного кодексу відбувається на тлі загального курсу України на європейську інтеграцію. Чинний документ, який був ухвалений ще на початку 2000-х років, уже не відповідає сучасним реаліям — ані економічним, ані соціальним.
Голова Верховної Ради УкраїниРуслан Стефанчук раніше зазначав, що робота над новою редакцією тривала понад сім років. До її розробки було залучено сотні юристів, науковців і практиків з усієї країни.
За задумом авторів, новий кодекс має не лише оновити правові норми, а й закласти основу для сучасного приватного права в Україні. Йдеться про врегулювання майнових відносин, цифрових активів, нових форм бізнесу, а також захисту прав людини в умовах цифрової економіки.
Водночас експерти зазначають, що масштабність змін автоматично означає складність їхнього впровадження. Будь-які новації у сфері цивільного права безпосередньо впливають на життя громадян — від сімейних відносин до ведення бізнесу.
Саме тому, як наголошує Тарас Качка, головним завданням є досягнення суспільного консенсусу. Без цього документ ризикує стати джерелом нових конфліктів замість їх вирішення.
У парламенті очікують, що друге читання стане ключовим етапом, під час якого депутати розглянуть усі поправки та визначать остаточну редакцію документа. Не виключено, що обговорення супроводжуватиметься гострими політичними дискусіями.
Новий Цивільний кодекс України перебуває на етапі глибокого доопрацювання. Його ухвалення може стати однією з найважливіших правових реформ останніх років, однак шлях до фінального голосування обіцяє бути складним і тривалим.
Поки українці борються за виживання у воєнний час, намагаючись впоратися з інфляцією та замороженими соціальними виплатами, доходи чиновників продовжують зростати. Згідно з поданими деклараціями, у 2024 році народні депутати суттєво збільшили свої заробітки, а лідером за розміром зарплати став спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук.
Хто отримував найбільше
Згідно з даними реєстру декларацій, опублікованих Національним агентством з питань запобігання корупції (НАЗК), спікер парламенту Руслан Стефанчук отримував у 2024 році в середньому 88,9 тис. грн на місяць. Для порівняння, у 2023 році його середній місячний оклад складав 79 тис. грн. Окрім цього, він отримав 901 тис. грн компенсації на депутатську діяльність.
На другому місці за рівнем зарплати опинився Михайло Макаренко з фракції “Платформа за життя та мир”. Його середня місячна зарплата у 2024 році складала 76,4 тис. грн, що значно більше, ніж у 2023-му, коли він отримував 67,4 тис. грн щомісяця.
Депутат від “Слуги народу” Володимир Ватрас посів третє місце, заробляючи 76,1 тис. грн на місяць (у 2023 році його зарплата становила 67,4 тис. грн). Також понад 70 тис. грн щомісяця отримували Максим Дирдін, Юрій Павленко та Руслан Князевич, хоча у 2023 році їхні зарплати не перевищували цієї суми.
Загальні витрати на оплату праці депутатів
На 2025 рік у державному бюджеті передбачено 1,657 млрд грн на оплату праці депутатів та нарахування на зарплати. Це на 250 млн грн більше, ніж у 2024 році, коли ця сума становила 1,407 млрд грн. Загальний бюджет Управління справами Апарату Верховної Ради також зріс – з 2,9 млрд грн у 2024 році до 3,1 млрд грн у 2025-му.
При цьому, за даними Держстату, середня зарплата в Україні за 2024 рік зросла лише на 23,1%, тоді як доходи депутатів підвищилися на 41%. Це викликає критику серед експертів та громадськості, які вважають, що влада повинна зосередитися на підтримці населення в складний економічний період, а не на збільшенні власних доходів.
Чи виправдане таке зростання зарплат депутатів? Чи варто було б направити ці кошти на соціальні виплати чи оборону? Питання залишається відкритим.
Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук повідомив, що 37 народних депутатів України відправилися у відрядження до США. За його словами, мета поїздки – зміцнення співпраці з американськими партнерами, а також системна робота з Конгресом і Сенатом США.
Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук пояснив перебування українських народних депутатів у США та прокоментував критику, яка пролунала з боку президента Володимира Зеленського щодо частих закордонних відряджень парламентарів. За словами спікера, делегація з 37 народних депутатів вирушила до США з метою налагодження контактів із Конгресом та Сенатом.
“Перед Україною стоїть дуже важливе завдання – перезавантажити наші відносини з нашими стратегічними партнерами, якими є США. І ми робимо це системно на всіх рівнях, зокрема й на рівні відновлення наших стосунків із Конгресом і Сенатом США. Саме тому велика делегація – 37 народних депутатів, які паралельно представляють більше половини опозиції – поїхала туди для того, щоб системно працювати із сенаторами та конгресменами задля налагодження стосунків”, – заявив Стефанчук.
Спікер окремо підкреслив, що поїздка депутатів відбулася не за рахунок державних коштів.
“Вони поїхали власним коштом”, – запевнив він.
Також Стефанчук зазначив, що робота народних депутатів не обмежується лише присутністю у залі парламенту. За його словами, депутати працюють у комітетах, а також відвідують прифронтові території.
“Український парламент працює всюди, працює завжди, працює відповідно до графіку. Робота парламенту не зводиться до натискання на кнопки. Це робота в комітетах, це робота в тимчасових слідчих комісіях, це робота на дипломатичному фронті”, – наголосив він.
Напередодні президент Володимир Зеленський розкритикував часті закордонні відрядження народних депутатів. Зокрема, він висловив невдоволення тим, що значна частина парламенту вирушила на молитовний сніданок у США.
“Сьогодні у нас молитовний сніданок Сполучених Штатів Америки. Це вже дуже важливо, коли пів парламенту України знаходиться на молитовному сніданку. Не в Херсоні, не на Харківщині, не в Запоріжжі, не в Сумах… Питання не в Сполучених Штатах – питання у постійних відрядженнях, а не в щоденній кропіткій роботі на людей, які їх обрали”, – заявив Зеленський журналістам у Києві.
Президент також зазначив, що загалом задоволений роботою Верховної Ради, проте наголосив, що парламент має працювати більш системно та регулярно.
“На жаль, парламент не кожного дня працює”, – додав Зеленський.
Спікер Верховної Ради України Руслан Стефанчук звернувся до громадськості з попередженням про розсилку фейкових повідомлень з нібито його акаунта у Telegram. За словами Стефанчука, він не користується цим месенджером вже майже три роки з ідеологічних міркувань.
У Telegram від мого імені з фейкового акаунта розсилають фейкові повідомлення. Не відкривайте! Не беріть слухавку! Не перетелефоновуйте!
Він пояснив, що вже майже три роки не користується Telegram “з ідеологічних міркувань”.
Третього жовтня цього року користувачі з різних країн повідомляли про збій у роботі Telegram. Спостерігалися проблеми з надсиланням повідомлень, аутентифікацією, голосовими дзвінками та підключенням до сервера.
Пізніше у Telegram повідомили, що недавні збої спричинені надзвичайним навантаженням через події в Ізраїлі, Лівані та Ірані. Компанія заявила, що всі проблеми з підключенням та доступом до медіа вже повністю вирішені.
Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук оголосив в ефірі телемарафону, що згідно із законопроєктом № 8371, Російська православна церква (РПЦ) буде негайно заборонена в Україні. Цей крок є частиною ширшої ініціативи щодо забезпечення конституційного ладу в державі з погляду релігійних відносин та національної безпеки.
За словами Стефанчука, закон передбачає чітке положення про заборону РПЦ в Україні, що міститься в третій статті документу. Проте закон також надає українським релігійним організаціям, які можуть бути підозрювані у співпраці з Москвою, дев’ятимісячний період для розірвання цих зв’язків. У цей час будуть проводитися експертизи, щоб визначити, чи існують ознаки афіліації з РПЦ.
“Якщо буде виявлено ознаки співпраці з РПЦ, такій організації загрожуватиме припинення діяльності. Проте це рішення може бути оскаржене в судовому порядку”, – зазначив Стефанчук.
Він підкреслив, що процес розриву зв’язків із Москвою буде ретельно контролюватися, щоб забезпечити справедливість і захист конституційних прав релігійних організацій, які хочуть відокремитися від Російської православної церкви.
Українська Рада церков підтримала заборону Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП), яка досі мала зв’язки з РПЦ. За словами Стефанчука, усі кроки прописані в законі так, щоб унеможливити несправедливе переслідування релігійних організацій, надаючи їм можливість відокремитися від Москви відповідно до канонічного права.
Відповідно до нового законопроєкту, передбачено кілька етапів реалізації: близько місяця на вступ закону в силу, три місяці для напрацювання нормативної бази урядом, і дев’ять місяців для імплементації рішень. Якщо організації не розірвуть зв’язки з РПЦ за цей час, вони можуть бути визнані такими, що припинили свою діяльність у судовому порядку.
Сьогодні спікер Верховної Ради України Руслан Стефанчук здійснив важливий візит до Сполучених Штатів Америки, де обговорив з пані Ненсі Пелосі, спікером Палати представників Конгресу США, актуальні питання безпеки та оборони.
Спікер Верховної Ради України Руслан Стефанчук під час робочого візиту до США зустрівся з Почесною Спікеркою Палати Представників США Ненсі Пелосі. Про це пише спікер ВР у Facebook.
Деталі
Під час зустрічі Стефанчук наголосив, що ухвалення пакета допомоги від США мало надзвичайно вагоме історичне значення для нашої країни та для захисту України від російської агресії, для захисту наших людей.
Головне питання, яке обговорили — безпекова ситуація в Україні. (…) Закликав сприяти наданню дозволу Україні завдавати ударів по російських військових об’єктах на території рф зброєю союзників
За його словами, після останньої російської атаки й обстрілу дитячої лікарні у столиці путін продемонстрував світові, що для нього не існує червоних ліній.
Окрім того, спікер Верховної Ради подякував Ненсі Пелосі за особисте лідерство у питанні підтримки України та США за безпрецедентну допомогу Україні з перших днів повномасштабного вторгнення.
Голова Верховної Ради висловив сумніви у виконавчій ефективності економічного бронювання від мобілізації, стверджуючи, що такі заходи не довели своєї ефективності у будь-якій країні світу. Цю думку висловив Руслан Стефанчук.
За словами Стефанчука, зачасту за “привабливою фразою” втрачається логіка процесів, і дуже мало країн, де такий підхід працює.
Водночас глава Верховної Ради наголосив на необхідності забезпечення рівноправності перед обов’язками захищати країну та справедливості в цьому контексті.
У Верховній Раді розглядаються дві можливі моделі економічного бронювання від мобілізації та військової служби. Одна з цих моделей передбачає бронювання для осіб із заробітною платою понад 35 тисяч гривень, що спричинило хвилю критики в українському суспільстві. Економісти підкреслюють, що мета економічного бронювання полягає в уникненні обвалу економіки, але це вимагає консультацій із українськими роботодавцями.
Марія Іонова, народна депутатка України, висловила своє обурення щодо обмежень у діяльності народних обранців, які, за її словами, є злочинними діями влади. Вона підкреслила необхідність захищати право працювати, особливо в той час, коли важливо захищати країну.
“Ми утримували цю ситуацію в тіні, оскільки вона шкодить інтересам держави. Для нас важливо виконувати нашу роботу відповідально, особливо в Комітеті закордонних справ ВР. Протягом цього часу відбулися зміни у політичній кон’юнктурі Заходу через проведення виборів у різних країнах. Ми завжди наголошували на важливості системної роботи в міжпарламентській діяльності. На жаль, за останні п’ять років, коли я працюю в комітеті, не було здійснено жодного візиту”, – зазначила Марія Іонова.
З її слова, особисті контакти парламентарів з колегами з інших країн є надзвичайно важливими. Вона наголосила, що спілкується з військовими, відвідує фронт, зустрічається з родинами військовослужбовців. Марія Іонова також заявила, що подала в суд на обмеження її діяльності, оскільки вважає це неприпустимим.
“Зараз ми працюємо на рівні онлайн контактів, але, коли нас запитують, чому ми не можемо приїхати на запрошення, мені доводиться пояснювати це. Я не знаю, як ще можна пояснити владі її відповідальність. Так, я подала в суд, бо на мене нападають і я захищаюся. Я обрана представником політичної сили, і я маю захищати своє право працювати”, – додала народна депутатка України.
У наших ЗМІ дуже люблять порівнювати Ізраїль та Україну. Ми як і Ізраїль щодо загрози, яка над нами нависла, маленька країна, з не менш волелюбним народом. Але війна демонструє, що різниця є, і вона величезна!
Чому ізраїльтяни війну за свободу незалежність своєї країни називають своїм священним обов’язком і з гордістю беруть зброю для відбиття агресії ворогів, а українці тікають через представників ТЦК, які влаштовують на них засідки в транспорті та інших людних місцях?
Чому нікому з громадян Ізраїлю на думку не спало заплатити за можливість не брати участь у захисті батьківщини, а громадяни України готові платити за липові медичні довідки лікарям і прикордонникам за їхню короткозорість, що дає змогу їм тікати з країни?
Журналісти редакції 360UA NEWS вирішили розібратися в ситуації.
І для початку порівняємо ставлення до війни та мобілізації обраних представників народу, його політичної еліти. Тих, хто нас на власному прикладі веде до перемоги, демонструючи єдність із народом, який його обрав!
Ізраїль
Ізраїльський новинний портал Ynet повідомляє, діти яких представників влади Ізраїлю були добровільно мобілізовані після нападу ХАМАС на Ізраїль:
молодший син прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньяху – Авнер;
син президента Іцхака Герцога (воює безпосередньо в самій Газі);
2 дітей міністра оборони Йоава Галанта;
3 сини міністра Бені Ганца;
2 сини міністра Гаді Айзенкота;
син міністра соціального забезпечення Яакова Марджі;
старша дочка міністра транспорту Мірі Регев;
дочка міністра економіки Ніра Барката;
2 дітей міністра алії та інтеграції Офіра Софера (син ізраїльського міністра алії та інтеграції Офіра Софера – дістав поранення під час боїв у Хан-Юнісі на півдні сектора Гази);
син міністра науки, інновацій та технологій Офіра Акуніса;
усі діти міністра сільського господарства Аві Діхтера;
2 дітей міністра освіти Йоава Кіша;
2 синів міністра стратегічного планування Рона Дермера;
18-річний син міністра нацбезпеки Ітамара Бен-Гвіра;
8 членів сім’ї міністерки Оріт Струк: 4 її дітей і 4 чоловіків її дочок;
усі члени сім’ї міністра праці Йоава Бен-Цура, а ті, хто не служить, – волонтерили;
син міністра Іфат Шаші-Бітон, з перших днів війни;
2 дітей міністра юстиції Ярива Левіна.
Та що тут говорити, навіть колишній радник українського міністра внутрішніх справ Зорян Шкіряк пишається своєю донькою, яка захищає Ізраїль у лавах ЦАХАЛу.
Зазначимо також, що в перші дні після вторгнення ХАМАС син колишнього міністра науки Ізраїлю Ізхара Шая Ярон Шай загинув у бою. Йому був 21 рік.
Україна
Треба сказати, що позиція українських чиновників щодо мобілізації своїх дітей до лав ЗСУ вельми вкрай і дуже сильно стримана.
А інформація про дітей чиновників і політиків чомусь зникає зі сторінок сайтів, про що свідчать 404 відповіді сторінок, де раніше розміщувалися статті про героїчних дітей української еліти:
Але, завдяки ВебАрхіву, ми можемо відновити інформацію про моральні еталони нації.
Почнемо з головного патріота України – Петра Порошенка.
Два сини екс-президента України Петра Порошенка – Олексій і Михайло, більш ніж призовного віку (старшому 38 років, молодшому 22 роки) давно осіли в Лондоні, де почуваються чудово.
За кордоном своїх дітей сховав від мобілізації і Віталій Кличко, який раніше заявляв, що в разі війни, він як офіцер візьме в руки автомат і піде на фронт:
Кличко ніколи не бреше! Сказав піду на фронт і пішов! На корупційний фронт де бруківка і мости! – YouTube
Старший син Віталія Кличка, 23-річний Єгор-Деніел, деякий час проживав у Майамі, а зараз навчається в Лондонській школі економіки. Там він вивчає глобальний менеджмент.
Молодший син, 18-річний Максим-Олександр, 2023 року закінчив навчання в приватній британській школі, після чого вступив до престижної американської Школи Тафта у штаті Коннектикут, яка відома своїми спортивними командами.
Тримають Західний рубіж і діти іншого патріота – Вадима Пристайка. Старший Пристайко, Андрій, живе в місті Левен у Бельгії, а молодший Володимир обживається в австрійському Відні.
Син олігарха Олександра Гереги, 29-річний Тарас, живе у Швейцарії, де весело і безтурботно проводить весь час.
Дмитро Гордон не зміг піти захищати Україну, бо він багатодітний батько. Відсутність синів на фронті він пояснив хворобою одного з них, і тим, що два інших сини народжені не в Україні, а в Америці. Усе логічно.
Патріот України Віктор Ющенко також мужньо не відправив жодного сина на війну! Його син Тарас навчається в Массачусетському університеті в Кембриджі, ціна навчання в якому з магістратурою десь півмільйона доларів на одну дитину.
Двоє синів призовного віку мера Львова Андрія Садового живуть за кордоном. Про це свідчать їхні записи в соцмережах.
Ось що говорив Садовий раніше в інтерв’ю, відповідаючи на запитання, чи отримували його діти повістки: “Я думаю, що всі пройдуть через війну. Я більше сповідую систему, яка є в Ізраїлі, коли і чоловіки, і жінки повинні служити в ЗСУ”.
Проте 21-річний Іван-Павло Садовий, незважаючи на те, що вже закінчив бізнес-школу Ноттінгема в Британії, не став рятувати батьківщину від загарбників, а влаштувався маркетологом у все тому ж Ноттінгемі. А його молодший брат, 19-річний Тадей-Лука, то в Нідерландах спостерігає за качками в каналах Амстердама, то п’є “Белліні” в Данії.
За кордон вивіз свого сина Олександра і колишній нардеп та голова Шевченківського району Віктор Пилипишин.
Марік Добкін, син молодшого брата Михайла Добкіна Дмитра, який так полюбляв нюхати в кулуарах ВРУ, ніяк не може отримати повістку, бо весь час мандрує по закордонах.
Син депутата “Слуги народу” Армена Газіяна, який днями накинувся на жінку і матір військових, із другої спроби зміг утекти за кордон.
У квітні 2022 року Даніель Газіан намагався виїхати з України з підробленим документом. Як ми вже згадували, справа 495/2635/22 була розглянута в травні, Газіан-молодший сплатив 3400 грн штрафу і 496,20 судовий збір.
Після однієї невдачі син чиновника не зневірився, а з другої спроби зміг втекти за океан. Разом із дружиною та двома доньками Даніель живе у США, містечко Керкленд у передмісті Сіетла.
Андре Андрійович Лопушанський, попри те, що 20 лютого 2022 року перебував у столиці, про що свідчить фото з автомобілем Mercedes S AA7777EM. З приходом війни покинув батьківщину, і тепер поневіряється бідний між Дубаєм і Нью-Йорком.
Син голови Черкаської ОВА генерал-майора Ігоря Табурця, як видно із соцмереж хлопця, через війну теж виїхав за кордон. У 2022 році він жив у Парижі, а потім перебрався до Іспанії.
20 річний син стронгмена-депутата Василя Вірастюка – Адам Вірастюк став репером і співає з-за кордону про проблеми вживання наркотиків.
У незручній ситуації опинився син спікера парламенту Руслана Стефанчука. У чиновника двоє дітей – дочка Злата і син Олесь.
До початку повномасштабного вторгнення спікер заявляв, що донька вступила до польського університету, а син навчається в Києві. Але з початком війни з’ясувалося, що Олесь комфортно почувається у Відні разом із сестрою, а в лютому 2023 року навіть відвідав модний український клуб “Бешкет” у Лондоні.
Про підтримку України красномовно говорила футболка з написом “Слава Україні”. Пізніше він написав, що повернувся в Україну, проте зараз його соцмережі закриті.
“Я офіцер запасу і за необхідності виконаю свій обов’язок”! – заявив у березні 2022 року старший син Нестора Шуфрича Олександр. Але… через відсутність потреби в офіцерах у лавах ЗСУ Олександр Шуфрич змушений займатися футболом і ставками на футбол.
Офіцер ЗСУ лейтенант Сергій Бойченко, а за сумісництвом син мера Маріуполя Вадима Бойченка, який втік із міста в перші дні вторгнення, продовжує витрачати бюджетні мільйони.
У 2020 році Бойченко з гордістю розповідав Гордону про свого сина Сергія, але коли до Маріуполя прийшла велика війна і знадобився реальний захист, лейтенант Бойченко став цивільним. Живе в Дніпрі, подорожує країною, влаштовує з коханою романтичні фотосесії.
Син генпрокурора Андрія Костіна, Михайло, одразу після того, як у червні 2023 року відсвяткував повноліття, поспіхом покинув Україну, не чекаючи настання призовного віку.
Андрій Денисенко, син Вадима Денисенка – чиновника, який запропонував заборонити чоловікам виїзд з України після закінчення війни терміном на 3 роки. Несподівано для себе, щойно йому виповнилося 18 років, опинився за межами України. Де тепер змушений поневірятися, ведучи YouTube-блог про подорожі Європою.
Тимчасово виконувати обов’язки Міністра культури Ростислав Карандєєв, забув зазначити в декларації свого сина Мирона, пояснюючи це тим, що син навчався в Польщі і чиновник не знав про необхідність зазначення даних.
“Політик” із народу Олексій Паращенко, замість того щоб мобілізуватися, вирушив подорожувати Європою зі своєю дружиною – Вікторією Лісничою. Героїнею корупційного скандалу на Банковій, затриманою наприкінці 2019 року за вимагання $300.000 хабара за допомогу з призначенням на посаду в Нафтогаз.
Черговий “захисник” України – син дніпровського опзжшника Михайла Кошляка – Іван Кошляк. Хлопець займається дзюдо і виступає на змаганнях під австрійським прапором.
Синові Дмитра Шурова – Леву, цього року виповнилося 19 років. Відомо, що вже не перший рік молодий чоловік перебуває в Лондоні, де навчається в музичному коледжі.
У ведучої Каті Осадчої є старший син від першого шлюбу. Іллі вже 21 рік. Напередодні російського вторгнення її спадкоємець вступив до університету США і поїхав на навчання.
У легендарного українського футболіста Андрія Шевченка – 4 сини. Хлопчики народилися і виросли за кордоном. Нещодавно зірковий батько з гордістю заявив, що його старший син, 19-річний Джордан, вступив до університету Ліги плюща – і навчатиметься в Єлі.
Син міського голови Коломиї Олег Станіславський працює на Балі і не має часу прокоментувати, як йому вдалося перетнути державний кордон.
28-річний Павло Дубневич, син екснардепа, а тепер голови Солонківської ОТГ Богдана Дубневича, виїхав з України на початку вторгнення і досі не повернувся.
Навесні 2022 року син і онук співачки Софії Ротару намагалися нелегально перетнути кордон України, але їх спіймали, а справу зам’яли. Невдовзі 29-річний Анатолій все ж поїхав за кордон і більше не повернувся. У Європі зараз теж його батько.
36-річний син Остапа Ступки зараз перебуває у США. В Україну Дмитро Ступка повертатися не планує – принаймні, на період війни.
У своїх ефірах на Youtube офіційні блогери Офісу президента України: Петров та Іванов розповідають, що всі чоловіки України мають бути мобілізовані, але самі за своєю порадою послідувати не встигають.
Ніяк не може мобілізуватися і Влад Іванов – повнолітній син Сергія Іванова.
Хто з обраних усе ж таки на фронт пішов?
Загалом на фронт пішли 2 депутати з 423 членів парламенту. При цьому серед дітей нардепів воювати ніхто не пішов.
Колишніх депутатів у ЗСУ набагато більше.
Сьогодні на фронті воюють нардепи Роман Костенко, Сергій Рудик, Роман Лозинський, Михайло Забродський та Яна Зінкевич.
Воюють двоє синів Олексія Данилова.
Успішну кар’єру на захист батьківщини замінили й відомі українські зірки.
Актор Максим Девізоров, фронтмен гурту “Антитіла” Тарас Тополя, актор Гарік Бірча, співак Андрій Хливнюк, репер Ярмак, фронтмен гурту ТНМК Фагот, режисер Олег Сенцов.
Воює на фронті відомий банкір і бізнесмен – Андрій Оністрат. На війну він пішов разом зі старшим сином, 21-річним Остапом, але на жаль, 4 червня 2023 року хлопець загинув, не доживши до свого дня народження місяць. Трагедія сталася під Вугледаром – Остап був оператором відділення ударних БПЛА.
Піарники на війні
Утім, серед тих, хто сьогодні в лавах ЗСУ і ТРО, є й ті, кого можна назвати імітаторами.
До таких можна віднести футболіста Алієва, який отримав медаль і автомобіль від колишнього заступника керівника Офісу Президента України, за те, що не покинув Київ під час його облоги.
Решта команди піарників на війні менш героїчна, але фотоальбоми з фронту у них просто ломляться від кількості фотографій.
Це “Слуга народу” Святослав Юраш, який з перших днів увійшов в образ і бігав за військовими.
Диванний воїн у завжди ідеально чистому і випрасуваному камуфляжі – Тарас Березовець.
Штабний герой – Єгор Фірсов.
Герой усіх можливих битв і бойових зіткнень, який несподівано захворів на всі недуги, – Юрій Луценко.
Юлія Тимошенко, завдяки подвигу якої безсумнівно було врятовано Київ.
Кіра Рудик, зі своєю приголомшливою фотосесією.
Всюдисущий Олексій Гончаренко.
Ну і, звичайно ж, гвардійський олігарх Петро Порошенко, який вічно купається в променях слави.
Сумні підсумки
Сказати, що приємно усвідомлювати той факт, що в Україні немає еліти, на своєму прикладі готової довести свою відданість ідеалом країни, було б дуже сильно некоректно.
Еліта країни на фронті з перших днів!
А вот паразиты, которых ошибочно называют элитой, и их обслуга сами сидят по норам, и детей своих из Украины эвакуировали.
Українське керівництво, силові та партійні еліти живуть для своєї країни, але це не Україна. А тому вони не відповідають їй взаємністю за вкрадені і виведені в офшори мільярди, і не збираються за неї вмирати, бо вони тут гості.
Усе, що в них є цінного – давно за кордоном. Там де живуть і процвітають їхні сім’ї, гроші та інші активи.
Їм нічого захищати тут і нічого будувати, нічого зберігати.
В Ізраїлі ситуація повністю протилежна!
Ізраїльтяни живуть у цій країні, живуть для цієї країни, живуть заради країни і вона відповідає їм взаємністю!
Тому ні в кого перед лицем ворога не виникає думки: “можна я не піду на фронт” або “як можна уникнути мобілізації”. Ні!
Кожен ізраїльтянин, навіть той, хто живе далеко від своєї батьківщини, вважає своїм святим обов’язком виступити назустріч ворогові, хоч би який він був страшний і могутній!
І якщо українці хочуть, щоб їхня країна стала подібною до Ізраїлю, ми повинні позбутися паразитів у владі, віддавши її обраним представникам народу – справжній еліті, яка довела своє право на визнання їхніх заслуг на фронтах війни!
