Позначка: стратегія

  • Стратегія ЗСУ на Донбасі та вихід з Вугледара

    Стратегія ЗСУ на Донбасі та вихід з Вугледара

    Нещодавні матеріали американської газети The New York Times висвітлюють нові аспекти стратегії Збройних сил України на Донбасі та наслідки виходу з Вугледара. Згідно з інформацією, українські військові обирають тактику обміну територіями на стратегічні втрати російських сил, що дозволяє зменшити тиск на фронті.

    Протягом року Україна втратила низку міст і сіл у східній частині Донбасу. Зазвичай війська відводилися після важких боїв, які іноді тривали місяцями. Про це пише The New York Times.

    Зовнішнім спостерігачам може здатися, що повільний відступ з Донбасу — головного театру військових дій — може бути сигналом швидкого кінця війни, припускають автори публікації. Москва отримує перевагу на полі бою.

    Водночас українські командири та військові експерти кажуть, що річ не лише в територіальних завоюваннях і втратах: кожна зі сторін конфлікту намагається виснажити іншу, завдаючи якомога більших втрат і сподіваючись знищити ворожий потенціал і волю до продовження війни.

    Протягом усього літа Росія спрямовувала хвилі військ за підтримки колон техніки в жорстоких штурмах, незалежно від втрат.

    В України менше мобілізаційного резерву, який можна було б направити на поле бою, і, попри приплив західної допомоги для ЗСУ, вогнева перевага, як і раніше, за ЗС РФ.

    З цієї причини у Києва не залишилося іншого вибору, як тільки пристосовуватися до того, що Микола Бєлєсков, військовий аналітик з української урядової організації “Інститут стратегічних досліджень”, називає стратегією “обміну територій на російські втрати”. Ідея в тому, щоб відступати від обложених міст після нанесення максимально можливих втрат в особовому складі та техніці.

    “Питання в тому, скільки вони втратять, перш ніж зрозуміють, що це марно”, — сказав про росіян Олександр Солонко, представник 411-го українського батальйону БПЛА, який бореться в районі Покровська. Зіткнувшись із запеклим наступом, додав він, деякі командири українських підрозділів воліють “залишити позицію або населений пункт, якщо втрати особового складу від цього будуть меншими”.

    ЗС РФ поки що доводять свої можливості відшкодовувати втрати, набирати більше солдатів і нарощувати виробництво зброї, і залишається незрозумілим, яку територію Києву доведеться віддати, перш ніж російська армія видихнеться — якщо це взагалі станеться.

    “Становище ускладнюється тим, що наступ України в західній частині Курської області РФ у серпні ще більше виснажив її ресурси й загрожує можливостям проводити контрольований відступ без обвалення лінії фронту”, — зазначають журналісти.

    Пасі Паройнен, військовий експерт із фінської OSINT-організації Black Bird Group, сказав, що після початку наступу ЗСУ в Курській області Росія просувалася на Донбасі темпами, небаченими з 2022 року. За останні два місяці було захоплено близько 434 км у цьому районі — приблизно втричі більше, ніж у червні та липні.

    Але Росія залишається далекою від досягнення давньої мети — повного захоплення регіону. Для цього потрібно буде захопити ще майже 6500 квадратних км української території, що приблизно в п’ять разів більше, ніж РФ захопила за останній рік.

    “Результат цієї війни не вирішуватиме той, хто контролює Вугледар або інші тактичні міста і селища на лінії фронту”, — наводять журналісти слова Франца-Штефана Гаді, військового аналітика з Відня.

    За його словами, все зводиться до того, скільки солдатів росіяни втратили, намагаючись захопити Вугледар, і скільки втратила Україна, намагаючись утримати його.

    Роман, командувач 72-ї бригади ЗСУ, яка захищала Вугледар, сказав, що коли ЗС РФ зосереджують усі зусилля на певній ділянці фронту, вони можуть придушити українську оборону. Він зазначив, що до кінця літа у росіян навколо Вугледара була десятикратна перевага в артилерії.

    “Як одна наша артилерійська система може протистояти десяти їхнім?” — задався Роман питанням (відповідно до військових правил дозволяється згадувати тільки ім’я військовослужбовця).

    Українські війська утримували Вугледар понад два роки, знищуючи колони російських танків у засідках і вбиваючи багатьох солдатів. Але армія РФ продовжувала наступати, і в міру наближення до Вугледара останніми тижнями почала завдавати істотних втрат силам Києва, зазначає NYT. Українські медики кажуть, що щодня поранення отримували десятки солдатів, а військові повідомили про атаки, які “виснажували” особовий склад.

  • ЗСУ в Курській області зосереджуються на флангах

    ЗСУ в Курській області зосереджуються на флангах

    Ситуація в Курській області, де українські сили продовжують наступальні операції, набирає нових обертів. Згідно з даними як українських, так і російських військових телеграм-каналів, Збройні сили України (ЗСУ) адаптують свою стратегію, зосереджуючи зусилля на флангах свого Курського плацдарму.

    Це території, які розташовані поблизу українського кордону. При цьому інтенсивність атак у північному напрямку, тобто вглиб російської території, за оцінки російських пабліків, знижується.

    На західному фланзі українські військові пабліки сьогодні підтвердили зайняття села Раптове на південь від Кореневого, щоправда, інформація про це з’явилася ще кілька днів тому. Російські телеграм-канали пишуть про ймовірну втрату сусіднього села Бяхове.

    Також учора російські пабліки масово писали про атаки ЗСУ в Глушківському районі, який розташований ще західніше – на південь від Рильська.

    Російські військові аналітики вважають, що українська армія прагне оволодіти цим районом, щоб розширити зону контролю в прикордонні. Крім того, це спроба убезпечити фланги і тили Курського плацдарму ЗСУ від можливого контрудару російської армії з Глушківського району на південь і південний схід у напрямку Сум і Могриці Сумської області.

    На східному фланзі ЗСУ увійшли в селище Борки, пишуть українські пабліки і показують фото (карта 2). Це на підступах до Біловського району, який ЗСУ штурмують не перший день. Там же, як заявляли вчора в РФ, українські частини були відкинуті від села Крупець.

    Про зміни в районах Суджі та Кореневого поки що не повідомляють. У напрямку Льгова йдуть російські спроби купірувати проникнення українських ДРГ. Суджа, якщо оцінювати за відео, які все частіше звідти з’являються, перебуває під контролем України. При цьому російські телеграм-канали заявляють, що Україна не змогла взяти Мартинівку на північ від Суджі курською трасою.

    Тобто, основний акцент бойових дій зараз, як уже говорилося, змістився на схід і захід від Курського плацдарму ЗСУ. Російські пабліки пов’язують це з тим, що Москва основні резерви ввела на північ – для прикриття Курчатовської АЕС і самого Курська. Тоді як прикордонні території залишаються більш уразливими для українських ударів.

    Однак і там просування дається ЗСУ вже не так просто, як у перші дні наступу, і населені пункти часто переходять із рук у руки.

    Росіяни вводять у бій додаткові резерви, як строковиків, так і бойові частини з фронту, російські телеграм-канали публікують дедалі більше фото та відео з підбитою українською технікою, вбитими та полоненими бійцями ЗСУ.

  • Україна на фронті демонструє “прекрасну стратегію”, – Крістофер Каволі

    Україна на фронті демонструє “прекрасну стратегію”, – Крістофер Каволі

    На дискусії в Аспен Інституті головнокомандувач об’єднаних сил НАТО в Європі, генерал Крістофер Каволі, висловив свої думки щодо поточного стану війни в Україні, а також навчань, які можна здобути з цієї непростої ситуації.

    Подальший перебіг війни спрогнозувати важко, але поки що ЗСУ демонструють «прекрасну стратегію», заявив генерал Крістофер Каволі.

    «Один із викликів, який ми бачимо, і один із найбільших уроків, які, на мою думку, ми можемо винести з війни в Україні, полягає в тому, що в сучасних війнах ви або перемагаєте швидко, або на вас чекає довга робота, сповнена непередбачуваних поворотів. І це те, де ми перебуваємо зараз, – наводить слова генерала «Голос Америки».

    Він вважає, що подальший перебіг війни залежатиме від здатності накопичувати «якісну силу швидше і скористатися цим, поки є вікно можливостей».

    Каволі каже, що саме генерацією сили займається Україна останніми місяцями, стоячи в обороні, і це «відмінна стратегія, питання тільки продовження її виконання». Також «генерація сили» залежить від допомоги Заходу, якої потрібно більше, ніж вважалося на початку війни.

    Каволі також дав зрозуміти, що після закінчення війни в Україні Росія продовжить посилюватися, а влада там не зміниться.

    «Наприкінці конфлікту в Україні, як би він не закінчився, ми матимемо дуже велику проблему з Росією. Ми отримаємо ситуацію, коли Росія відновлює свої сили, розташовуючись на кордонах НАТО, і її очолять переважно ті ж самі люди, що й зараз, і яка переконана, що ми – супротивник, і навіть дуже сильно розлючена», – каже генерал.

  • У Заходу немає стратегії закінчення війни в Україні

    У Заходу немає стратегії закінчення війни в Україні

    Уже більше двох років Україна змушена чинити опір агресії Росії на своїй території, але питання про наявність чіткої стратегії закінчення війни залишається актуальним.

    За словами аналітиків, Захід має лише елементи тактики щодо військового конфлікту в Україні, але відсутня цілісна стратегія, спрямована на досягнення мирного розв’язання, вважає політолог Володимир Фесенко.

    Захід залишається ключовим союзником України. “Наші союзники випрацювали елементи тактики та реагування на ту чи іншу ситуацію на фронті. Можна видокремити дві доволі чіткі настанови, якими керується Захід. Їх нещодавно озвучував Джо Байден. Перша – не дозволити Україні програти, але допомагати так, щоби уникнути прямого зіткнення з Росією. Друга – не допустити застосування Росією ядерної зброї. Але що стосується стратегії досягнення стійкого миру, то вона відсутня. Щонайменше, у публічному просторі про наявність такої стратегії ми нічого не чуємо”, — заявив Володимир Фесенко.

    Політолог відзначив, що станом на зараз є прагнення вирівняти ситуацію на фронті за рахунок європейської та американської допомоги, але залишається відкритим питання, як виходити на мирні перемовини без хоча б часткової перемоги та суттєвих успіхів України.

    По результатм опитування 57% громадян Росії допускають можливість початку нової світової війни. Як показало опитування дослідницької групи Russian Field, головним противником РФ в потенційному глобальному конфлікті 71% росіян назвав США. До списку противників також потрапили Велика Британія (40%), Франція (39%), Німеччина, Польща та країни Балтії.

    Україну як противника бачать лише 12% росіян. Основними союзниками Росії у світовій війні опитані назвали Китай (58%), Білорусь (48%), Іран (21%) та КНДР (20%).

  • Українські війська міняють стратегію перед прибуттям F-16

    Українські війська міняють стратегію перед прибуттям F-16

    Українські війська впроваджують нову стратегію, підсилюючи удари по російській протиповітряній обороні перед очікуваним прибуттям американських винищувачів F-16. За інформацією з BILD, це рішення спрямоване на можливість отримати перевагу в повітрі, що, в свою чергу, дозволить легше звільнити окуповані населені пункти, зокрема на Донбасі.

    Експерт Юліан Рьопке відзначив, що українські військові активно атакують російську ППО, що стало частиною їхньої стратегії. Він підкреслив, що такий підхід передбачає майже щоденні удари, спрямовані на знищення систем ворожої оборони. Рьопке вважає, що ця стратегія орієнтована на майбутнє введення в дію винищувачів F-16 восени чи взимку.

    Процес впровадження нової стратегії не обійшовся без труднощів, зазначив експерт. Він відзначив, що Росія має значну кількість систем ППО, і до цього моменту українським вдалося знищити лише частину з них. Крім того, ще не встановлено остаточного графіку та плану введення винищувачів F-16 в бойові дії.

    Колишній глава оперативного штабу Міноборони ФРН Ніко Ланге підкреслив, що Україна активно підготовлює свої Су-24 та готується до використання їх разом з британськими та французькими крилатими ракетами, а також очікує на введення в дію F-16.

    Українські військові використовують диверсійні операції та високоточну зброю для знищення радарів і систем повітряного спостереження противника, додав Ланге.

  • Україна може відчути, що не може перемогти

    Україна може відчути, що не може перемогти

    Україна може зазнати поразки від Росії у 2024 році, вважає колишній командувач Об’єднаних сил Великої Британії Річард Берронс.

    Поразка, за його словами, полягатиме не в повному військовому розгромі ЗСУ, а в тому, “що Україна може відчути, що не може перемогти”.

    “І коли справа дійде до цієї точки, чому люди продовжуватимуть битися і вмирати, просто щоб захистити те, що неможливо захистити?”, – каже Берронс, якого цитує “БіБіСі”.

    Він додав, що Україна ще не на цьому етапі, але проблеми з боєприпасами, особовим складом і засобами ППО створюють загрозу, що Росія може провести великий наступ.

    Генерал вважає, що він відбудеться “в якийсь момент цього літа” зі спробою прорвати українські позиції. “І якщо це станеться, ми ризикуємо, що російські війська потім увійдуть у райони України, де українські збройні сили не зможуть їх зупинити”, – сказав Берронс.

    Проблема для ЗСУ в тому, що росіяни можуть обирати напрямок свого головного удару, і Україна змушена буде захищати всю лінію фронту, “чого вони, звичайно, не можуть”. Тоді як росіяни минулого літа точно знали, де атакуватимуть українці.

    Експерти, опитані “БіБіСі”, називають три найімовірніші, на їхній погляд, напрямки атаки РФ – Харків, Донбас і Запоріжжя.

    Харків, пишуть експерти, “безумовно вразливий” через близькість до російського кордону.

    “Чи зможе Україна продовжувати функціонувати як життєздатне утворення, якщо Харків впаде? Так, кажуть аналітики, але це буде катастрофічним ударом як по моральному духу, так і по економіці”, – пише видання.

    Щодо Донбасу конкретних напрямків атаки не вказано. Але згадується, що Україна “як не дивно” обороняла Бахмут і Авдіївку, зазнаючи великих втрат, чого вона, на думку експертів, дозволити собі не може (на відміну від Росії).

    Що ж до Запоріжжя, то це місто – приваблива ціль для РФ, яка дозволяє їй перерізати частину української логістики через Дніпро. Але наступ тут ускладнюється тим, що його можна розпізнати заздалегідь.

    “Так звана лінія Суровикіна, що складається з трьох ешелонів оборони, оточена найбільшим і найбільш щільно утрамбованим мінним полем у світі. Росія могла б частково демонтувати це, але її приготування, ймовірно, будуть виявлені”, – кажуть експерти.

    Відставний генерал Берронс припускає, що сил вийти до Дніпра у Росії не вистачить, але певних успіхів у літньому наступі вона доб’ється. “У неї не буде достатньо великих або хороших сил, щоб прорватися до річки [Дніпро]… але війна повернеться на користь Росії”, – сказав екскомандувач.

    При цьому стратегічна мета Росії цього року, можливо, навіть не буде територіальною. “Це може бути спроба розтрощити бойовий дух України і переконати її західних прихильників у тому, що ця війна – безнадійна справа”, – пише видання.

  • Україна розробила стратегію звільнення цивільних заручників РФ

    Україна розробила стратегію звільнення цивільних заручників РФ

    Правозахисники розробили “Стратегію звільнення цивільних”, спрямовану на якнайшвидше повернення українських цивільних громадян, незаконно утримуваних Росією. Російська Федерація незаконно тримає понад сім тисяч цивільних на окупованих територіях та на своїй території. Протягом двох років вторгнення РФ передала Україні 160 цивільних заручників. За нинішнім темпом, Україні знадобиться близько 100 років, щоб звільнити всіх громадян.

    Експерти Центру громадянських свобод спільно з експертами Координаційного штабу поводження з військовополоненими розробили Стратегію звільнення цивільних. Цей документ орієнтований на забезпечення прав утримуваних цивільних та їхнє звільнення.

    Головна цільова група документа – цивільні, які не були засуджені російськими судами та у яких немає кримінальних справ. У таких випадках правозахисники вимагатимуть їхнього звільнення без умов та обмінів.

  • Адмірал Тоні Радакін допоміг Україні в розробці стратегії знищення кораблів РФ

    Адмірал Тоні Радакін допоміг Україні в розробці стратегії знищення кораблів РФ

    У часи, коли Україна перебуває на передовій геополітичних та військових конфліктів, кожна помітна допомога від союзників стає дорогоцінною. У цій важкій боротьбі за свободу і незалежність України, одним із найвидатніших союзників став адмірал сер Тоні Радакін, командувач Збройних Сил Великобританії.

    Про це пише британська газета Time. Як стало відомо, глава збройних сил залишиться на своїй посаді ще на рік після того, як він став ключовим гравцем допомоги Україні в її планах боротьби з Росією.

    58-річний адмірал сер Тоні Радакін мав піти у відставку у листопаді цього року, пропрацювавши три роки на посаді начальника штабу оборони. Однак прем’єр-міністр попросив його залишитися на цій посаді до осені 2025 року. Зрозуміло, що рішення Ріші Сунака було схвалено королем.

    Джерела, близькі до Радакіна, вказали на його “човникову дипломатію” минулого літа між Вашингтоном та Києвом, під час якої він провів ключові зустрічі особисто з українськими військовими керівниками на тлі занепокоєння Білого дому з приводу того, що США виявилися занадто тісно залучені до війни.

    Вони сказали, що він зміг зрозуміти тактичні деталі сухопутної війни в Україні, а також пов’язати це з ширшою стратегічною картиною та необхідністю узгодити військову відповідь.

    Він приїжджав до Києва, щоб зустрітися із президентом Володимиром Зеленським, щоб обговорити стратегію України та те, як Захід може допомогти. Українське військове джерело повідомило, що його люблять за “мудре стратегічне мислення” і що він допомагає країні у складанні бойових планів, не вдаючись до подробиць з міркувань безпеки.

    Передбачається, що Радакін допоміг українським Силам оборони реалізувати стратегію знищення російських кораблів та відкриття Чорного моря, при цьому морська торгівля України, як кажуть, повертається на довоєнний рівень.

    Джерело повідомило, що він також надав неоціненну допомогу в координації підтримки з боку інших високопосадовців НАТО.

    Радакін, який здобув освіту в державній школі і став першим морським лордом, отримав найвищу посаду лише за кілька місяців до вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року. Він був першим військово-морським командувачем, який обіймав цю посаду протягом 20 років. З того часу він провів армію через період, який багато хто вважає найнебезпечнішим з часів закінчення холодної війни. Одне джерело в обороні заявило, що важливо зберегти “наступність”, оскільки війна в Україні триває і загальні вибори у Великій Британії неминучі.

  • Сирський буде тримати Авдіївку за будь-яку ціну

    Сирський буде тримати Авдіївку за будь-яку ціну

    Наше джерело в ОП розповіло, що Сирський взяв зобов’язання перед Зеленським перед призначенням на посаду головкому, фактично віддавши всі повноваження ставці за всіма рішеннями. Для Офісу Президента зараз принципово важливо утримати Авдіївку будь-якими силами, щоб не втратити остаточно підтримку США. Новий Главком у лютому має представити план літнього контрнаступу ЗСУ, а також стратегію української армії щодо виходу на кордони 1991 року.

    А тим часом ситуація в Авдіївці на 8 лютого для ЗСУ продовжує погіршуватися – російські війська знову просунулися в північній частині міста. ЗС РФ фокусуються на закріпленні в старій Авдіївці та дачному селищі біля коксохімзаводу. Крім того, намагаються зайняти міст над залізницею. З місця також повідомляють, що ЗС РФ атакують координувальний пункт ЗСУ в 14-поверховій будівлі “Хімік”, наносять удари по передньому краю і коригують вогонь артилерії.

    При цьому, за даними військового оглядача Bild Юліана Рьопке, становище ЗСУ в Авдіївці починає нагадувати Бахмут.

    Як бачимо, Авдіївка “зламана”. І стан справ у ЗСУ навіть гірший, ніж у Бахмуті, оскільки Авдіївка практично оточена. Тобто владі доведеться або залишити місто, або покласти там усі сили, ймовірно, з великою кількістю тих, хто здався в полон, що вдарить ще раз по рейтингу Зеленського. Фактично, ситуація, що склалася, є “політичним котлом” для Офісу президента, де “проспали” час, коли можна було перешкодити російській армії затягнути “зашморг” над ЗСУ в Авдіївці. Але влада пішла рівно за сценарієм Бахмута, через що в боях знову загинули досвідчені військовослужбовці, яких ніколи не замінять свіжомобілізовані цивільні.

    Сирський обіцяв Зеленському утримати Бахмут, але той впав через Вагнера, тепер новий Головком обіцяє утримати Авдіївку попри критичну ситуацію.

    Наше джерело в Генштабі розповіло, що Сирський почав перекидати резерви до Авдіївки, щоб прорвати оточення міста і виконати обіцянку Зеленському. Новий Головком, на відміну від Залужного, не виступає проти рішень президента і утримуватиме Авдіївку, як новий символ опору.

  • Україна оголосила стратегію оборони на 2024 рік: фокус на дрони та розширення виробництва зброї

    Україна оголосила стратегію оборони на 2024 рік: фокус на дрони та розширення виробництва зброї

    Україна планує стратегічний курс на 2024 рік, зосереджуючись на зміцненні оборонної потужності країни, масовому виробництві дронів і розширенні власного виробництва зброї. Генеральний командувач Збройних сил України, генерал-полковник Валерій Залужний, відзначив ці напрямки в новій стратегії, яка знайшла підтримку у Банковій.

    Плани також передбачають подальші удари по російських тилам, включаючи військові об’єкти і інфраструктуру, таку як енергетика, НПЗ, порти та підприємства військово-промислового комплексу.

    Україна сподівається використати ці заходи для послаблення противника і створення передумов для нового наступу Збройних сил на 2025 рік. У той час як Росія рідко висловлює свої стратегічні наміри, можна виділити два можливі вектори дії.

    Один з векторів – це стратегія війни на виснаження, яка полягає в тому, щоб поступово знеможливити Україну шляхом зміцнення фронту та використання переваги Росії в чисельності та озброєнні. Проте ця стратегія не лише несе ризики затягнення конфлікту, але й може зіткнутися зі складнощами, такими як неможливість передбачити час і реальні втрати.

    Інший варіант – спроба різкого зміщення балансу сил на фронті без застосування ядерної зброї. Однак це може бути складним завданням, оскільки Росія також розвиває свою військову технологію, зокрема дрони та штучний інтелект.

    Для України це може означати важкі випробування на фронті, особливо якщо Росія вирішить зробити новий наступ, що може статися після мобілізації. Незалежно від вибору стратегії, результат буде залежати від багатьох факторів, включаючи здатність обох сторін мобілізувати свої ресурси та забезпечити ефективне керівництво.