Daypolitico

Позначка: Сирський

  • Чому ЗСУ залишили Авдіївський коксохім

    Чому ЗСУ залишили Авдіївський коксохім

    Наше джерело в Генштабі розповіло, що зміна Головкома стала основним фактором падіння морального духу всередині ЗСУ. Сирський не користується популярністю в українській армії, а його методи викликають повсюдне невдоволення, коли надходять накази висуватися на спірні операції. Випадок із третьою штурмовою бригадою показує слабкість Головкома, який допускає прорахунки, а підрозділи відмовляються виконувати наказ.

    Основна причина, чому ЗСУ залишили Авдіївський коксохім, – відмова третьої штурмової бригади виконувати наказ, варто відзначити одне: завод не було оточено, але Азов відійшов із позицій. За нашою інформацією основною причиною стали великі втрати, через ФАБи.

    У ніч на суботу командування ЗСУ оголосило про відступ з Авдіївки на “заздалегідь підготовлені позиції”, оскільки місто опинилося під загрозою оточення. Як повідомляє експерт BILD з аналізу відкритих даних Юліан Рьопке, російські війська вже зайняли Авдіївський коксохімічний завод на півночі міста – одну з найбільш укріплених позицій в окрузі.

    “Українська армія здала Авдіївський коксохімічний завод російським військам. Оскільки вона планувала “вивести підрозділи з міста і перейти до оборони на більш вигідних рубежах”, я злегка вражений, оскільки цей завод, мабуть, найбільш укріплена позиція в цьому районі”, – пише Рьопке.

  • Залишення Авдіївки

    Залишення Авдіївки

    Наше джерело в ОП розповіло, що Офіс Президента дав вказівку Генштабу і СБУ провести розслідування щодо 3-бригади, яка відмовилася виконувати наказ і входити в Авдіївку на позиції. На Банковій дуже злі на Сирського, який обіцяв утримати місто, доки Зеленський буде у турне по ЄС, але довелося терміново залишати найукріпленіші позиції, які десять років створювали в Авдіївці.

    Перекидання 3 штурмової бригади на Авдіївський коксохім було необхідне для прориву тактичного оточення на заході міста, але противник не дозволив нашим підрозділам навіть вийти за периметр заводу. Сирський розраховував, що найкраща бригада ЗСУ зможе зупинити прорив російської армії, а він виконає обіцянку Зеленському утримати Авдіївку, але 3 бригада відмовилася вирушати в м’ясорубку.

    Напередодні Сирський уночі доповідав Зеленському про ситуацію в Авдіївці та повідомив, що вивести горнізон із міста без серйозних втрат уже не вийде, залишилася одна дорога в поле, яка повністю під вогневим контролем ворога. Головком попередив Президента, що ЗСУ зможуть утримати цей коридор не більше 3 днів, а потім наші військові будуть в оточенні.

  • Сирський готує контрудар в Авдіївці

    Сирський готує контрудар в Авдіївці

    Наше джерело в Генштабі розповіло про невдоволення рішенням Сирського кинути всі резерви на оборону Авдіївки, яку Залужний пропонував залишити заради збереження життів солдатів. У ЗСУ впевнені, що на нас чекає Авдіївська м’ясорубка, в якій найкращі наші підрозділи втратять свою боєздатність, як було під Бахмутрм минулого року.

    Сирський особисто керує обороною Авдіївки і готує новий контрудар із деблокування гарнізону в місті, який може опинитися в повному оточенні цього тижня. ЗСУ за вихідні зробили дві спроби відкинути противника на півночі Авдіївки, але зазнали серйозних втрат і змушені були відійти.

    Перекинуті резерви під Авдіївку не змогли прорвати тактичне оточення, а противник веде активні бої за дорогу життя, яка залишилася єдиною артерією постачання ЗСУ.

  • Експерти прогнозують: Прихід нового головнокомандувача не змінить ситуацію на фронті найближчим часом

    Експерти прогнозують: Прихід нового головнокомандувача не змінить ситуацію на фронті найближчим часом

    В української армії новий командувач. Генерал Олександр Сирський прийняв свою посаду, змінивши на посту головнокомандувача Валерія Залужного, який користувався великою популярністю серед цивільного населення. Сирський відомий своїми успішними воєнними операціями, залишається “темною конячкою” для багатьох.

    Однак, оминувши необгрунтовані чутки про можливий особистий конфлікт між президентом Володимиром Зеленським і колишнім головнокомандувачем Залужним, виникає питання: які унікальні якості має новий головнокомандувач Олександр Сирський і чи зможе він кардинально змінити ситуацію війни? Фронтову ситуацію, яку вже називають “стагнацією” та навіть “глухим кутом”, варто враховувати.

    Згідно з законодавством України, головнокомандувач армії має широкий спектр обов’язків, зокрема управління Силами оборони. Проте він обмежений нормами, наприклад, у питанні призначення або звільнення командирів різних видів військ, що може здійснювати президент без участі головнокомандувача.

    В таких умовах лідер ЗСУ має балансувати між військовими та політичними завданнями. Чи зможе це досягти Олександр Сирський? Відповіді на це питання можуть визначити подальший розвиток ситуації.

    Співбесідник в оточенні генерала Сирського зауважує, що новий керівник Сухопутних військ виявляв досить велику самостійність у прийнятті рішень, проте часто брав до уваги позицію Офісу президента.

    Після того, як він став очільником Збройних сил, до його команди потрапили досвідчені командувачі, які працювали протягом десятиліть у військових структурах та мають довготривалі стосунки з Сирським.

    Спочатку йдеться про нового командира Сухопутних військ Олександра Павлюка, нового начальника генерального штабу Анатолія Баргилевича і главу сил територіальної оборони Ігоря Плахуту.

    За впровадження новацій та покращення підготовки новобранців у команді головнокомандувача відповідатимуть молоді, але вже відомі офіцери, які відзначилися під час АТО та повномасштабного вторгнення.

    Серед них варто відзначити полковника Вадима Сухаревського, який очолював 59-ту мотопіхотну бригаду, а тепер, як заступник головнокомандувача, буде відповідати за питання безпілотних літальних апаратів, а також Михайла Драпатого, який керував командуванням угрупування “Херсон” і тепер відповідатиме за підготовку військових як заступник начальника ГШ.

    Обидва офіцери відомі своєю сміливістю, винахідливістю та турботою про особовий склад, наголошує Військово-Повітряні Сили України, представник з яких дав коментар.

    Обох призначено на ключові напрямки. У зв’язку з гострим дефіцитом артилерійських боєприпасів, саме безпілотники виходять на передній план.

    Масштабна мобілізація військовозобов’язаних, запланована владою на найближчий час, має спиратися на якісну підготовку та тренування новобранців.

    Щодо порівняння популярності Сирського та його попередника Залужного, джерело в керівництві Збройних сил України відмічає: значна частина військових відноситься до нового головнокомандувача позитивно, поважаючи його за працьовитість, пунктуальність, цілеспрямованість та постійну присутність на передовій серед бойових бригад.

    Тривалий час ведуться розмови про так звані “армії Залужного і Сирського”, які припускаються спрямованими переважно на “свого” командира та не сприймають конкурента. Проте це питання вже втратило свою актуальність, зауважує представник Збройних сил.

    Колишній командувач армії США в Європі, генерал Бен Годжес, висловив думку, що Сирський є “видатним командиром”, і росіяни, ймовірно, не будуть раді, що саме він став главою українських військ.

    “Олександр Сирський – це офіцер, якого обрав президент, щоб він взяв на себе керівництво українськими Збройними силами. Це не конкурс краси і не змагання за популярність. Президент обрав офіцера, якого він вважає більш придатним для цієї фази війни”, – підкреслив американський генерал.

    Проте, головною перепоною для нового керівництва Сирського, а також для самого нього особисто, може стати репутація “м’ясника”, яка закріпилася за ним у деяких ЗМІ, особливо на Заході. Наприклад, американські видання New York Times і Politico згадують, що таке прізвисько поширилося серед солдат під час битви за Бахмут минулого року.

    Зазначається, що Сирський, намагаючись утримати місто, відправляв українських бійців атакувати території “хвиля за хвилею”, що призвело до невиправданих втрат. Українська влада стверджує, що чутки про “м’ясника” Сирського розповсюджує російська пропаганда з метою дискредитувати нового керівника ЗСУ.

    Офіцер української армії, який працював безпосередньо з Сирським, визнає, що той може бути досить вимогливим, іноді навіть жорстким, у своїх вимогах до підлеглих. Проте він також зазначає, що Сирський відчуває біль за загиблими бійцями та провалами операцій.

    Військовий аналітик і історик Михайло Жирохов роз’яснює, що часто солдати на полі бою вважають “м’ясником” будь-якого командира, який наказує атакувати без належної підготовки. Однак він зауважує, що це не завжди є вибором командира, а частіше – наказом зверху.

    За словами Жирохова, часто такі “жорстокі” накази віддаються на рівні бригадного командира, а не на рівні оперативно-стратегічного керівництва (до призначення головнокомандувачем Сирський очолював угруповання “Хортиця”).

    Керівник програм зовнішньої політики і міжнародної безпеки Центру Разумкова, підполковник запасу Олексій Мельник, підкреслює, що “немає диму без вогню”, тобто можливо, військові операції, заплановані та проведені Сирським, були ризикованими та пов’язаними з великою кількістю втрат. Але експерт бачить у цьому позитивну сторону – тепер Сирський спробує змінити свою репутацію в ЗМІ і мусить більше дбати про людський ресурс у ЗСУ.

    У своєму першому зверненні на новій посаді він вже заявив, що життя та здоров’я військовослужбовців – головна цінність Української армії. “Це сигнал, що він не ігнорує такі чутки. Він сказав своє слово і тепер має його дотримуватись”, – зауважує аналітик Олексій Мельник. “Але таку репутацію можна спростувати не словами, а вчинками”, – додає він.

    Прихід Олександра Сирського, за словами експертів, ймовірно, не суттєво вплине на події на фронті у найближчий час.

    “Очікувати радикальних змін на фронті – не до кінця реалістично, оскільки війна має свої правила та послідовність дій”, – відзначає полковник запасу і військовий експерт Сергій Грабський.

    На думку Михайла Жирохова, Сирський має досвід із оборонних і наступальних операцій, але успіх таких дій залежить від ресурсів, які отримає Україна від своїх західних партнерів.

    “Багато можна запланувати, але без матеріально-технічного забезпечення це залишиться лише на карті”, – додає він.

    Зауважується, що планування масштабних операцій виконується оперативним відділом генштабу, а Головнокомандувач ЗСУ встановлює загальні принципи.

    Олексій Мельник вважає, що результати діяльності нового головнокомандувача стануть відомі не раніше, ніж через пів року.

    Щодо ситуації на фронті, в Авдіївці та Новомихайлівці, за словами аналітиків, можливі два варіанти: відведення військ або втягування в міські бої.

    Зазначається, що Сирський стикався зі схожими дилемами в минулому, наприклад, щодо Бахмута, і його рішення обороняти цей населений пункт досі обговорюється критикою.

    В цей час, згідно з повідомленням американського видання Forbes, командування ЗСУ прийняло рішення відправити нову бригаду на допомогу Авдіївці.

  • Чому Зеленський обрав саме Сирського і як за генералом закріпилися прізвиська “м’ясник” і “генерал 200”?

    Чому Зеленський обрав саме Сирського і як за генералом закріпилися прізвиська “м’ясник” і “генерал 200”?

    Розмови і чутки про відставку Валерія Залужного вже тривалий час ходили у вузьких політичних і військових колах перед тим, як стати надбанням широкого загалу. Загадкою залишалося тільки, хто саме змінить усіма улюбленого головкому ЗСУ.

    Утім, інтриги не сталося – на місце Залужного заступив найбільш близький до Офісу президента України командувач Сухопутних військ Олександр Сирський. Люди з його оточення стверджують, що він так само, як і Зеленський, параноїдально вірить у перемогу України у військовому протистоянні з Росією і на корені припиняє розмови, які ставлять це під сумнів.

    Радник із нацбезпеки Білого дому Джон Кірбі зазначив, що звільнення Залужного і призначення Сирського було особистим рішенням Володимира Зеленського як верховного головнокомандувача України. Однак, якщо він “підходить” президенту, це зовсім не означає, що він “підходить” військам. При цьому ЗМІ не приховують, що Сирський подобається Зеленському виключно за бездумне виконання наказів. Багато офіцерів вважають нового головнокомандувача політичним ставлеником, який просто виконуватиме вказівки згори, не відстоюючи інтересів армії.

    Ба більше, Сирський має вельми погану репутацію у військах і вельми негативний бойовий бекграунд. Українські військовослужбовці називають Олександра Сирського “м’ясником” і “генералом 200” за його холоднокровне і безжальне ставлення до підлеглих. Зокрема, його звинувачують у тому, що він уже будучи в патовій ситуації продовжував битися за Бахмут, виконуючи вимогу ОП, у той час як Залужний пропонував відійти з міста і вирівняти лінію фронту. Як пише Politico (https://www.politico.com/newsletters/national-security-daily/2024/02/08/zaluzhny-is-out-the-butcher-is-in-00140206), Сирський несамовито посилав одну хвилю солдатів за іншою, вимагаючи будь-що-будь зайняти позиції в місті. Бахмут зрештою все-одно впав, однак через дії Сирського практично повністю втратили боєздатність найкращі підрозділи ЗСУ на цій ділянці.

    До Бахмута в кар’єрі Сирського був ще один негативний епізод – операції в Дебальцевому. У січні 2015 року він був одним із тих, хто відмовлявся виводити війська з Дебальцевського котла, внаслідок чого загинули сотні військовослужбовців. Аналогічно він діяв і в Бахмуті.

    З цієї та інших причин Сирський украй непопулярний серед простих солдатів в окопах. Ті, хто перебуває на передовій, вважають Сирського суворим генералом радянського зразка, який безсердечно наражає своїх людей на небезпеку.

    Те, що Сирський не зважає на втрати під час виконання завдань. Новий головком “дивиться на війну суто математично”. Для нього це завдання, яке потрібно вирішити, і він налаштований це зробити. Так і виходить, що для Сирського українські військові в окопах – це просто цифри, які можна скласти, відняти або помножити, нехай навіть на нуль.

  • Входимо в найскладнішу фазу війни — як вплине відставка Залужного

    Входимо в найскладнішу фазу війни — як вплине відставка Залужного

    “Останнім часом багато спілкувався — з людьми з політики та оборонки. Якийсь гнітючий присмак залишився. Наче нічого прям катастрофічного і не відбувається, але напівтемрява теж засмоктує”. Думка.

    А тут ще й відставка головкома В.Залужного, яку я вважав неминучою, але все одно вона додає турбулентності в усі процеси — і військові, і політичні.

    На фронті позиційні бої, тобто, відносна рівновага. Але вона крихка. Тому що в нас давно відчувається нестача бійців на передовій. А зараз вже почалася відчуватися нестача артилерійських боєприпасів.

    У Штатах продовжується безглуздий розмін стратегічних геополітичних інтересів США як підтримувача світового порядку на тактичні переваги у президентських перегонах. Коли щось подібне трапляється в Україні, всі навколо починають шпиняти нас за незрілість, за недолугість, за кон’юнктурність. А що казати, коли подібна конфузія відбувається у сталій демократії?

    Чотири завдання для Сирського: чи зможе новий головком змінити хід війни

    Європа намагається закрити розрив, який виник у зв’язку з міжпартійною комунальною сваркою у США. Але їй потрібен час — щоб розмістити воєнне замовлення, а там є складнощі, бо номенклатура боєприпасів дуже різноманітна. Щоб розконсервувати лінії, бо вони давно не експлуатувалися. Щоб набрати нових фахівців, бо старі пішли з оборонки після завершення “холодної війни”. І так далі.

    Вся ця європейська індустріальна махина розкрутиться на повну десь на кінець року. Але такого часу в України нема.

    F-16 навіть з ракетами середньої дальності ситуацію лише пом’якшать ситуацію, бо вони здатні руйнувати ворожу логістику і заважати бомбардуванням наших позицій. Але як без снарядів і мін для мінометів стримувати ворога, який переважає за чисельністю і постійно лізе у наступ, я, чесно кажучи, не уявляю.

    Це за умови, що з мобілізацією у нас ситуація така, що замість аналізу хочеться тільки лаятися.

    Різноманітні дрони дійсно здатні на певний час майже замінити артилерію. Главком (тодішній) і Верховний головнокомандувач кожен по-своєму визнав, що недооцінював роль дронів. В.Залужний прямо написав це у своїй черговий статті (звідки в нього на це час?), а В.Зеленський у якості такого визнання створив у ЗСУ Сили безпілотних систем. Які треба було створили ще на початку минулого року, щоб оператори дронів — висококваліфіковані кадри — не гинули з автоматами замість пультів керування у руках під час штурмів ворожий окопів.

    Але дронів знов таки потрібно багато і ще на вчора. Хоча б той мільйон до кінця 2024-го, який пообіцяв президент. Пішов другий місяць року, але у виробництві дронів нічого принципового не змінюється. Нема нових великих контрактів. Нема спрощення процедур, пов’язаних з виробництвом (у закупівлі дронів навіть суттєве погіршення). Нема структури, яка координує і виробництво, і використання дронів і знає відповідні потреби ЗСУ.

    А ще й на додачу зміни у керівництві ЗСУ… Добре, хоч призначають не Безуглу…

  • Сирський буде тримати Авдіївку за будь-яку ціну

    Сирський буде тримати Авдіївку за будь-яку ціну

    Наше джерело в ОП розповіло, що Сирський взяв зобов’язання перед Зеленським перед призначенням на посаду головкому, фактично віддавши всі повноваження ставці за всіма рішеннями. Для Офісу Президента зараз принципово важливо утримати Авдіївку будь-якими силами, щоб не втратити остаточно підтримку США. Новий Главком у лютому має представити план літнього контрнаступу ЗСУ, а також стратегію української армії щодо виходу на кордони 1991 року.

    А тим часом ситуація в Авдіївці на 8 лютого для ЗСУ продовжує погіршуватися – російські війська знову просунулися в північній частині міста. ЗС РФ фокусуються на закріпленні в старій Авдіївці та дачному селищі біля коксохімзаводу. Крім того, намагаються зайняти міст над залізницею. З місця також повідомляють, що ЗС РФ атакують координувальний пункт ЗСУ в 14-поверховій будівлі “Хімік”, наносять удари по передньому краю і коригують вогонь артилерії.

    При цьому, за даними військового оглядача Bild Юліана Рьопке, становище ЗСУ в Авдіївці починає нагадувати Бахмут.

    Як бачимо, Авдіївка “зламана”. І стан справ у ЗСУ навіть гірший, ніж у Бахмуті, оскільки Авдіївка практично оточена. Тобто владі доведеться або залишити місто, або покласти там усі сили, ймовірно, з великою кількістю тих, хто здався в полон, що вдарить ще раз по рейтингу Зеленського. Фактично, ситуація, що склалася, є “політичним котлом” для Офісу президента, де “проспали” час, коли можна було перешкодити російській армії затягнути “зашморг” над ЗСУ в Авдіївці. Але влада пішла рівно за сценарієм Бахмута, через що в боях знову загинули досвідчені військовослужбовці, яких ніколи не замінять свіжомобілізовані цивільні.

    Сирський обіцяв Зеленському утримати Бахмут, але той впав через Вагнера, тепер новий Головком обіцяє утримати Авдіївку попри критичну ситуацію.

    Наше джерело в Генштабі розповіло, що Сирський почав перекидати резерви до Авдіївки, щоб прорвати оточення міста і виконати обіцянку Зеленському. Новий Головком, на відміну від Залужного, не виступає проти рішень президента і утримуватиме Авдіївку, як новий символ опору.

  • “Залужний пішов, “м’ясник” прийшов”? За що західні ЗМІ хвалять і критикують Сирського

    “Залужний пішов, “м’ясник” прийшов”? За що західні ЗМІ хвалять і критикують Сирського

    Провідні світові видання у статтях про відставку Валерія Залужного і рішення президента Зеленського призначити на посаду головнокомандувача Олександра Сирського згадують не лише операції, якими – переважно успішно – керував генерал, але й прізвиська, яка він отримав впродовж своєї кар’єри.

     

    Планування і дисципліна

    Washington Post пише, що генерал Олександр Сирський перебирає командування у складний час – війна входить у свій третій рік, українське військо знову стикнулося із нестачею боєприпасів і людей, а Київ має проблеми із залученням допомоги Заходу.

    Те, що президент Зеленський обрав генерала Сирського новим Головнокомандувачем не є несподіванкою, вважає американське видання, – мало хто із військового керівництва країни має такий досвід, щоб стати наступником надзвичайно популярного Валерія Залужного. І те, що попри свою популярність, він намагався триматися в тіні, дозволяючи президенту одноосібно з’являтися “у світлі софітів”, не запобігло його відставці.

    WP нагадує, що ще від 2014, коли Росія анексувала Крим, Сирський керував військами на сході України. І вже тоді стали відомі його скрупульозне планування та залізна дисципліна.

    Водночас, нагадує WP, саме генерал Сирський стоїть за кількома великими успіхами України у цій війні. Наприклад, на тлі того, що багато хто в Україні відкидав попередження Заходу про підготовку Росії до війни, йому вдалося організувати успішну оборону Києва у перші дні російського вторгнення. За це він отримав звання Героя України.

    На рахунку Сирського й успішний контрнаступ на Харківщині у вересні 2022, коли вдалося повернути окуповані росіянами Куп’янськ та Ізюм.

    Але він також керував боями під Бахмутом – найдовшою та найкривавішою операцією, у якій українська сторона зазнала найбільших втрат.

    Але тактика стримування росіян у незначній з міркувань стратегії точці дозволила виснажити російські сили і запобігти їхньому наступу на більш важливих напрямках.

    Великі зміни в найскладніший час

    Про те, що заміна у найвищому військовому керівництві України відбулася у найскладніший з початку війни час, пише і Wall Street Journal.

    Усунення Залужного, надзвичайно популярного як серед цивільних, так і військових, відбулося тоді, коли країна стикнулася із зростаючими викликами на полі бою – нестачею людей та боєприпасів, а схвалення додаткової допомоги в США заблоковано в Конгресі, нагадує видання.

    Цей крок, пише WSJ, несе значні ризики для українського президента, адже, за опитуваннями, Залужному довіряють найбільше українців, і він міг би скласти успішну конкуренцію Зеленському, хоча генерал ніколи публічно не озвучував якісь політичні амбіції.

    Радянський “барс”

    Про оборону Києва, звільнення Харківщини та Бахмут пише і Reuters. Але там також нагадують, що генерал Сирський народився під російським Володимиром та вчився у Москві у Вищому загальновійськовому командному училищі, і живе в Україні лише з 1980-х.

    Деякі військові аналітики, зазначає видання, вважають, що саме його навчання та перші роки кар’єри у радянській армії визначають його стратегію на полі бою і зараз.

    З іншого боку, те, яким чином Сирський керував бойовими діями на сході України від 2014, принесло йому прізвисько “Сніжний барс”, додає Reuters. Сам генерал колись пояснював, що тоді українські війська застосовували тактику, дуже схожу на те, як полює цей звір – “дуже уважний, хитрий і сміливий”.

    Згадуючи тривалі бої під Бахмутом, де з обох боків полягли тисячі солдатів, Reuters звертає увагу на реакцію Сирського, який пояснив, що український спротив там дозволив нейтралізувати групу Вагнера. Агенція також зазначає, що Москва очевидно сприймає його як реальну загрозу, про що можуть свідчити кілька замахів на нього.

    Агенція також звертає увагу на принцип, який сам Сирський після вдалого контрнаступу 2022 називав “штучною перевагою” у бою, коли є дуже добре укріплені райони, і не дуже добре, і що уміння знайти шпаринку в обороні у правильний момент “і досі не втратило значення”.

    “М’ясник” і “генерал 200”

    New York Times згадує битву за Бахмут минулої зими з іншого ракурсу, зазначаючи, що коли вже було зрозуміло, що Україна програє цю битву, генерал Сирський наполягав, що рішення про захист Бахмута було правильним, бо росіяни втратили більше солдатів, ніж українці.

    Проте коли Бахмут таки втратили, а в боях на нього полягли тисячі вояків, це не додало Сирському популярності серед рядових військових, а в армії за ним поширилося прізвисько “м’ясник”.

    А Politico навіть виносить це прізвисько у заголовок свого матеріалу – “Залужний пішов, “м’ясник” прийшов”. Видання згадує успіх Сирського в обороні Києва та звільненні Харківщини, але зосереджується на Бахмуті, де генерал посилав вояків під вогонь “хвилю за хвилею” – “як у м’ясорубці”, але, врешті, вагнерівці захопили місто.

    Саме через цей та інші подібні накази Сирський є вкрай непопулярним у військах, твердить видання, посилаючись на власні джерела, які анонімно розповіли Politico, що крім прізвиська “м’ясник”, генерала Сирського також називають “генерал 200”.

  • Особистість нового головнокомандувача ЗСУ: Огляд даних про Сирського

    Особистість нового головнокомандувача ЗСУ: Огляд даних про Сирського

    У результаті рішення президента Володимира Зеленського, 58-річний генерал-полковник Олександр Сирський став новим головнокомандувачем Збройних Сил України, замінюючи на посаді 50-річного Валерія Залужного, який був звільнений.

    Саме про це повідомив президент у спеціальному зверненні, додавши слова подяки Залужному за його службу. Зеленський відзначив його як найбільш досвідченого українського командувача, наголосивши на його успішних операціях, зокрема, захисту під час Київської оборонної операції та наступу під час Харківської визвольної операції.

    Ця кадрова зміна стала результатом тривалих політичних скандалів, які тривали протягом трьох місяців.

    Призначення Олександра Сирського на посаду головнокомандувача Збройних Сил України, замість Валерія Залужного, викликало зацікавленість у громадськості. Ці кадрові зміни стали результатом напруження між Офісом президента та колишнім головнокомандувачем, яке перейшло у публічну дискусію.

    Напруження між сторонами почалося ще у листопаді 2023 року, коли Валерій Залужний опублікував статтю у виданні The Economist, в якій описав ситуацію на воєнному фронті як “у глухому куті” і висловив свої думки щодо можливих шляхів виходу. Це викликало критику з боку заступника голови Офісу президента Ігоря Жовкви, який звинуватив Залужного у спричиненні паніки серед західних союзників та полегшенні роботи агресора. Президент Володимир Зеленський публічно відхилив думки Залужного.

    У наступний етап, без виклику Залужного, новий міністр оборони Рустем Умєров за його словами ініціював звільнення з посади головнокомандувача Сил спеціальних операцій Віктора Хоренка. Це рішення також викликало неоднозначні реакції та звинувачення.

    Хоча ще у листопаді 2023 року пророкували відставку Залужного, команда президента вважала конфлікт між Зеленським та Залужним тимчасовим явищем. Проте через три місяці, кадрова ротація все ж таки відбулася, призначивши на посаду нового головнокомандувача.

    У вечірній час 29 січня різні ЗМІ, телеграм-канали та депутати Верховної Ради почали поширювати інформацію про звільнення головнокомандувача Збройних Сил України, Валерія Залужного.

    Згідно з повідомленням ВВС, в цей день в Офісі Президента дійсно відбулася зустріч між Володимиром Зеленським, Валерієм Залужним та міністром оборони Рустемом Умєровим. Під час зустрічі глава держави оголосив про своє рішення звільнити головнокомандувача ЗСУ. Зеленський також зазначив, що в найближчий час буде підписаний відповідний указ.

    Однак після поширення цієї інформації в ЗМІ, прес-секретар Офісу Президента Сергій Нікіфоров був змушений публічно відзвітувати, що “президент не звільняв Залужного”.

    До кінця невідомо, що спонукало Зеленського відкласти підписання та оприлюднення указу про звільнення головнокомандувача ЗСУ. Одна з версій вказує на протистояння західних партнерів проти цього кадрового рішення, в той час як інші джерела стверджують, що обидва претенденти на посаду головнокомандувача – Олександр Сирський і Кирило Буданов – відмовились від прийняття посади.

    В кінцевому підсумку, указ про звільнення Залужного все ж був підписаний, а главою української армії став досвідчений генерал Олександр Сирський, якого називали фаворитом голови Офісу Президента.

    Олександр Сирський, народився 26 липня 1965 року у селі Новинки Владимирської області Росії, є відомим військовим діячем з багаторічним досвідом служби.

    Після завершення Московського вищого військового командного училища у 1986 році, Сирський розпочав службу в Нацгвардії, пізніше перейшовши в Збройні Сили України.

    У 1996 році він успішно закінчив Академію Збройних сил, а у 2005 році отримав освіту в Національному університеті оборони.

    Протягом 2000-х років Сирський очолював 72-у механізовану бригаду та був активно включений у співпрацю України з НАТО.

    Взимку 2015 року він зіграв ключову роль у проведенні Антитерористичної операції (АТО) під час боїв за Дебальцеве, успішно вивівши українське угруповання з майже оточеного міста, що було загрожене російською армією. За цю подвигу Олександра Сирського було відзначено орденом Богдана Хмельницького.

    З 2016 року він очолював Об’єднаний оперативний штаб, відповідальний за координацію дій українських військових на Донбасі, а з 2019 року керував Сухопутними військами.

    Олександр Сирський, народився 26 липня 1965 року в селі Новинки Владимирської області Росії, є видатним військовим діячем з вражаючим досвідом служби.

    Під час початку повномасштабного вторгнення Росії, Сирський взяв на себе відповідальність за оборону Києва, за що отримав звання “Герой України”. Він вирішив мобілізувати військово-навчальні центри для створення тимчасових батальйонів та доставив у столицю артилерійські системи, які зазвичай використовуються для навчання.

    Уряджуючи місто на сектори та призначаючи генералів з військово-навчальних центрів для керівництва кожним районом, Сирський створив чітку систему субординації, що дозволило офіцерам на місці приймати тактичні рішення без затримок.

    Під час контрнаступу на Харківщині восени 2022 року, Сирський відзначився як один з керівників операції. Він вважається військовим стратегом, який готується до будь-яких непередбачених обставин, навіть тих, які вважаються вкрай малоймовірними.

    Однак деякі офіцери висловлювали негативні відгуки про Сирського, критикуючи його ставлення до збереження життя солдатів та втручання у керування підрозділами на рівні роти. Також вказувалося на його гарні стосунки з Офісом президента та можливість призначення на посаду головнокомандувача ЗСУ ще з весни 2022 року.

    Повідомляється, що між Олександром Сирським і Валерієм Залужним виникали розбіжності щодо стратегії, пов’язаної з містом Бахмут.

    Спочатку розбіжності виникали щодо того, чи слід було раніше вийти з міста взимку 2023 року, а потім – чи варто було наступати на місто вже влітку і восени 2023 року паралельно з контрнаступом на півдні.

    У 2023 році Сирський керував східним угрупуванням військ, що було активно заангажовано у бойові дії на найнапруженіших ділянках фронту. Битва під Бахмутом перебувала під його контролем.

    За даними New York Times, влітку 2023 року американські стратеги настоювали на тому, щоб Залужний сконцентрувався на прориві на південному напрямку, а не розкидав ресурси між південним та східним напрямками. Залужний, як стверджують джерела, погодився з цією рекомендацією.

    Проте українська армія продовжувала наступальні операції за Бахмутом, за що виступав Сирський.

    У своєму інтерв’ю ВВС, Сирський називав наступальну битву під Бахмутом, де загинули тисячі українських військових, “принциповою справою і справою честі”. Він висловлював думку, що ЗСУ можуть оточити захоплене росіянами місто, але так і не сталося.

    З осені 2023 року оперативно-стратегічне угруповання “Хортиця”, під командуванням Олександра Сирського, приймає на себе відповідальність за оборону ділянки фронту біля Куп’янська і Лиману. Тут російські війська ведуть активні атаки, а українські сили тримають оборону.

    Основним завданням Росії на цьому напрямку є відштовхування Збройних сил України зі східного берега річок Оскіл і Чорний Жеребець, з метою зменшення загрози наступу на окуповані міста Сватове і Кремінна на Луганщині.

    Також, можливо, армія Російської Федерації намагається захопити вже звільнені восени 2022 року міста Куп’янськ і Лиман, оскільки ці населені пункти мають важливе стратегічне значення як великі залізничні вузли і важливі пункти для стійкої оборони в районі.

    Протягом півроку атак на цій ділянці російської армії вдалося досягти лише невеликого просування на відтинку дороги Куп’янськ – Сватове. Однак вони зазнали значних втрат у техніці та особовому складі.

    Незважаючи на це, згідно з висловленими словами Сирського, ситуація на цьому фронті залишається складною. Це пов’язано з тим, що крім напрямку біля Куп’янська, Росія в кінці минулого року розпочала наступ біля Сіверська і Часового Яру на Донеччині.

    За словами нового головнокомандувача Збройних сил України, всі спроби противника були неуспішними.

  • Криза на фронті: Як влада забуває про потреби на передовій

    Криза на фронті: Як влада забуває про потреби на передовій

    Воєнний кореспондент Юрій Бутусов висловлює обурення та занепокоєння щодо відсутності розв’язання питання з ротацією, вказуючи, що така ситуація може невдовзі вийти з-під контролю. Водночас залишається невизначеним, якому з генералів доручено видачу відповідного наказу, що ускладнює розподілення сил та засобів для ефективного опору на передовій.

    Тривалий час в Авдіївку не присилають маршове поповнення та свіжі батальйони. Піхота сточується, люди просто хворіють, списуються по стану здоров’я, поранені, контужені, загиблі. Росіяни зазнають втрати у рази більше, але вони поповнюють свої штурмові батальйони постійно, у нас поповнення у багато разів менші, і дуже давно взагалі було.

    Авдіївка зараз — основний напрямок наступу російської армії в Україні. Ворог кидає сюди резерви, хоче нас продавити. І ми могли б скористатись цим, щоб перемолоти тут усі російські резерви та захистити місто та зручні позиції. Але…

    Питаєш людей Залужного та Тарнавського — кажуть, у нас нема людей, бо розподілом займається командувач сухопутних військ Сирський та підпорядкована йому систему ТЦК та ТРО.

    Питаєш оточення Сирського — у Залужного є підпорядковані йому частини, у Тарнавського теж, хай маневрують та посилюють.

    Питаєш, а хто може розібратись та ухвалити рішення, щоб посилити оборону великого українського міста Авдіївка людьми? Міністр оборони — ні, у нього кажуть, що він в таке не може втручатись. Верховний головнокомандувач та його Ставка? Ні, він теж не може, це військові, хай розбираються.

    В мене питання — як долучити увагу до Авдіївки вищого керівництва, щоб дали маршове поповнення у 110-ту та хоча б пару свіжих батальйонів?

    Хто ж за це відповідає? Чи знов з мерів питати та біля мерій мітинги робити?

    Мова не йде про те, щоб в Авдіївку дали усі сили, зоб змінювати стратегічні плани військового командування. Мова йде, щоб поповнити поточні втрати за два з половиною місяці штурмів. Щоб завести пару свіжих батальйонів і дати трохи виспатись хоча б парі батальйонів в обороні міста. І такі сили у нас є.

    Поповнення людьми гарнізону Авдіївки на цей момент — це першочергова відповідальність Валерія Залужного. Так, також це і Ставка Верховного головнокомандувача і міністра оборони, які взяли на себе політичну відповідальність за оборону країни. Але якщо не буде поповнення людьми та резерви не надійдуть, і ситуація з напружено-контрольованої перейде до стадії напружено-неконтрольованої, то питання будуть не тільки до політичного керівництва, але і чому саме головком не ухвалив критично необхідні рішення.