Daypolitico

Позначка: Україна

  • Демократія на паузі: західні партнери зняли вимоги щодо виборів в Україні, а Рада готує правила повоєнного голосування

    Демократія на паузі: західні партнери зняли вимоги щодо виборів в Україні, а Рада готує правила повоєнного голосування

    Питання проведення виборів в Україні остаточно перейшло з площини зовнішньополітичного тиску в категорію довгострокового планування безпекового та правового майбутнього держави. Міжнародні партнери вже тривалий час не висувають жодних вимог чи ультиматумів щодо негайного запуску виборчого процесу під час відбиття повномасштабної агресії. На Заході сформувався чіткий консенсус щодо неможливості та небезпеки проведення повноцінної кампанії в умовах постійного воєнного терору. Водночас вище політичне керівництво держави не припиняє стратегічну роботу над формуванням правових механізмів майбутнього перезавантаження влади. Спеціальна парламентська робоча група вже практично завершила технічну розробку законопроєкту, покликаного врегулювати особливості організації перших післявоєнних виборів та специфіку голосування в умовах особливого періоду.

    Попри високий ступінь готовності тексту базового законопроєкту, його офіційна реєстрація та публічне представлення у сесійній залі свідомо стримуються цілою низкою невирішених політичних і безпекових факторів. Факт відсутності реєстрації документа не означає, що його не існує, однак ключові політичні дилеми залишатимуться відкритими доти, доки держава безпосередньо не наблизиться до моменту організації реального голосування. Будь-які практичні кроки вимагають гарантованого врегулювання безпекової ситуації та встановлення сталого миру бодай на певний проміжок часу. Плани розпочати широку суспільно-політичну дискусію на початку осені довелося оперативно відкласти через відчутне погіршення безпекової обстановки в столиці. Постійні загрози ворожих ударів, необхідність адаптації до масованого застосування реактивних безпілотників та життя в умовах повітряних тривог відсувають внутрішні політичні дебати на другий план, зміщуючи фокус уваги на посилення протиповітряної оборони та збереження життів.

    Чинна законодавча база прямо забороняє організацію та проведення будь-яких виборчих кампаній під час дії правового режиму воєнного стану. Проте всередині суспільства час від часу спалахують запеклі дискусії про ймовірне оновлення владних інституцій, які підігріваються регулярними кадровими ротаціями у вищих ешелонах влади та змінами в оточенні глави держави. Втім, на поточному етапі подібні розмови мають переважно умоглядний характер. На сьогодні залишається абсолютно невизначеним не лише календарний часовий проміжок можливого волевиявлення, але й сама послідовність електоральних процедур – зокрема, чи першими мають відбутися вибори президента, парламенту чи органів місцевого самоврядування.

    Найскладнішим викликом повоєнної демократичної трансформації залишається географічний і правовий статус значної частини українських земель. Існує висока ймовірність того, що навіть на момент припинення активних бойових дій суттєві території держави все ще перебуватимуть під ворожою окупацією, де організація легітимного голосування є апріорі неможливою. Не менш серйозні проблеми виникають і щодо величезної прифронтової смуги, де зруйнована інфраструктура, заміновані поля, загроза повторних обстрілів та значне скорочення населення створюють колосальні перешкоди для відновлення стандартних демократичних процедур. Питання участі мільйонів біженців за кордоном, внутрішньо переміщених осіб та чинних військовослужбовців на передовій вимагатиме від законодавців нестандартних інженерних та правових рішень, без яких будь-які вибори ризикують втратити суспільну довіру.

  • Дипломатичний міст Ердогана: Анкара прагне перезапустити мирні переговори щодо України та покладає надії на США

    Дипломатичний міст Ердогана: Анкара прагне перезапустити мирні переговори щодо України та покладає надії на США

    Офіційна Анкара продовжує докладати активних зусиль для повернення російсько-української війни у дипломатичне русло, сподіваючись на швидку реанімацію повноцінного переговорного процесу щодо досягнення миру. Турецьке керівництво розраховує на подальший розвиток багатосторонніх консультацій та прагне відігравати провідну посередницьку роль у зближенні позицій сторін. Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган нині проводить інтенсивні переговори з ключовими західними лідерами, намагаючись надати нового потужного імпульсу дипломатичному треку. Відновлення діалогу залишається безумовним пріоритетом для турецького президента, який прагне задіяти всі наявні зовнішньополітичні важелі впливу, аби запобігти подальшому розростанню бойових дій у Чорноморському регіоні.

    Особливі надії у цьому процесі турецька сторона покладає на активізацію зовнішньополітичних зусиль офіційного Вашингтона. В Анкарі розраховують, що нові мирні ініціативи американської адміністрації та її безпосередній контакт із ключовими світовими гравцями нарешті приведуть до конкретних практичних результатів. Туреччина вже тривалий час позиціонує себе як універсальний геополітичний майданчик, здатний підтримувати сталі робочі контакти як із країнами Північноатлантичного альянсу та Києвом, так і з Москвою. Саме турецька дипломатія раніше забезпечувала функціонування критично важливих гуманітарних коридорів у Чорному морі та сприяла організації складних раундів обміну полоненими, демонструючи прагматичний підхід до вирішення локальних кризових питань.

    Прагнення турецького лідера перезапустити переговорний процес розгортається на тлі надзвичайно складної геополітичної динаміки, де напруженість на лінії зіткнення поєднується з пошуком компромісних рішень на міжнародній арені. Турецька влада наполягає на тому, що затяжна війна на виснаження завдає непоправної шкоди безпековій та економічній стабільності всього регіону, створюючи додаткові загрози для міжнародної торгівлі, судноплавства та енергетичних маршрутів. З огляду на це Анкара намагається синхронізувати власні дипломатичні кроки з партнерами, виступаючи за створення стійкої платформи для прямих контактів.

    Водночас досягнення реальних мирних домовленостей залишається під великим питанням через принципову розбіжність у позиціях ворогуючих сторін. Для України ключовою передумовою будь-якого справедливого врегулювання залишається збереження територіальної цілісності, надійні гарантії безпеки та повне виведення окупаційних військ, тоді як Кремль продовжує висувати ультиматуми та здійснювати щоденні масовані атаки на цивільну інфраструктуру. Попри ці глибокі протиріччя, турецька сторона зберігає оптимізм, наголошуючи, що дипломатичний шлях не має альтернативи, а скоординована позиція західних союзників разом із тиском американської адміністрації може створити необхідні передумови для початку субстантивних переговорів уже в найближчій перспективі.

     

  • Російські удари змусили змінити паливну логістику: для України збудують сховища в Угорщині

    Російські удари змусили змінити паливну логістику: для України збудують сховища в Угорщині

    Україна готує новий елемент захисту паливного ринку від російських атак. Група «Нафтогаз» домовилася з угорською MOL Group про створення потужностей для зберігання нафтопродуктів на території Угорщини поблизу українського кордону. Ідея полягає в тому, щоб частина запасів пального перебувала поза зоною російських ударів і за потреби могла швидко постачатися українським споживачам.

    Меморандум про співпрацю сторони підписали в межах Карпатського економічного форуму. Про домовленість повідомив виконувач обов’язків голови правління «Нафтогазу» Сергій Федоренко.

    За його словами, постійні російські удари по українській паливній інфраструктурі змушують країну не лише диверсифікувати маршрути імпорту, а й шукати безпечніші місця для створення резервів. Майбутні потужності планують розташувати саме поблизу кордону з Україною, що має скоротити логістичне плече в разі необхідності швидкого перекидання пального.

    При цьому конкретні параметри проєкту поки не оприлюднені. Невідомо, який саме обсяг нафтопродуктів зможуть зберігати нові об’єкти, скільки резервуарів планують побудувати, якою буде вартість інвестицій та коли сховища мають запрацювати. Підписаний документ наразі є меморандумом, тобто фіксує намір сторін розвивати проєкт, але не означає, що будівництво вже розпочалося.

    Саме тому говорити про готовий «стратегічний запас» ще зарано. Водночас сам напрямок співпраці демонструє, як Україна перебудовує паливну логістику під умови тривалої війни.

    За словами Федоренка, створення резервних потужностей поза зоною обстрілів має підвищити стабільність усього українського ринку та зменшити залежність від окремих складів, нафтобаз і маршрутів усередині країни.

    Це питання стало особливо актуальним через регулярні російські атаки на паливну та логістичну інфраструктуру. У 2026 році ударами неодноразово пошкоджувалися нафтобази, АЗС, склади, залізничні об’єкти та маршрути постачання. Водночас навіть за умов цінових стрибків фізичного дефіциту пального влітку вдалося уникнути.

    У липневому огляді українського енергетичного сектору Центр Разумкова зазначав, що попри різке подорожчання бензину й особливо дизеля, імпорт пального продовжувався, широких обмежень продажу або системного дефіциту не виникало. Аналітики наголошували, що ринок переживав насамперед ціновий шок, спричинений дорожчим імпортом, логістикою та зовнішньою кон’юнктурою.

    Проте стійкість такого ринку напряму залежить від того, наскільки швидко трейдери та державні компанії можуть змінювати маршрути у разі пошкодження інфраструктури. Саме тут сховища за межами України можуть стати додатковою страховкою.

    Якщо резерв пального зберігається безпосередньо в Україні, він залишається потенційною ціллю для ракет або дронів. Якщо ж частину ресурсу тримати за кордоном, а логістичний маршрут до українського споживача буде коротким, паливо можна буде заводити у країну вже після виникнення потреби.

    Особливо важливим є розташування таких потужностей поблизу кордону. Воно дозволяє уникнути ситуації, коли паливо формально є в ЄС, але його потрібно транспортувати через пів континенту.

    Чому партнером стала саме MOL

    MOL Group — одна з найбільших нафтогазових груп Центральної Європи. Її переробний бізнес базується на трьох великих НПЗ в Угорщині, Словаччині та Хорватії. Компанія виробляє широкий спектр нафтопродуктів, серед яких бензин, дизель, авіаційне пальне, LPG, мастила та бітум. Значна частина продукції реалізується через власну роздрібну та оптову мережу.

    Угорський та словацький напрямки MOL також безпосередньо інтегровані в регіональну трубопровідну систему. У 2026 році через південну гілку нафтопроводу «Дружба» Україна продовжувала транспортувати нафту до НПЗ MOL у Словаччині та Угорщині. За оцінкою Центру Разумкова, у червні обсяги такого транзиту становили приблизно 26–30 тисяч тонн на добу.

    Тому MOL для України — не новий гравець, а компанія, вже тісно включена у паливну інфраструктуру регіону.

    Разом із тим сама компанія у звіті за 2025 рік визнавала, що угорські та словацькі НПЗ все ще значною мірою залежать від російської трубопровідної нафти, хоча MOL поступово розширює альтернативні морські маршрути постачання та декларує курс на диверсифікацію.

    На цьому тлі створення окремої інфраструктури для українських потреб може стати ще одним напрямком регіональної співпраці, уже не пов’язаним безпосередньо з транзитом російської сировини.

    Угорщина важлива для української енергетики

    Співпраця між двома країнами в енергетиці ширша за нафтовий сектор. У липні 2026 року саме Угорщина була найбільшим джерелом імпортної електроенергії для України — на неї припадало близько 40% українського імпорту електроенергії, тоді як на Словаччину — близько 26%.

    Це робить угорський напрямок одним із ключових для української енергетичної логістики, незалежно від політичних суперечностей між урядами двох країн.

    Нові паливні резерви можуть доповнити цю систему ще одним елементом — запасами нафтопродуктів, які фізично перебуватимуть на території ЄС, але будуть орієнтовані на потреби українського ринку.

    Проєкт став частиною ширшої Карпатської ініціативи

    Меморандум «Нафтогазу» та MOL підписали під час Карпатського економічного форуму, який проходив у межах нового регіонального формату C8 — «Карпатської вісімки».

    До ініціативи увійшли Україна, Польща, Румунія, Словаччина, Угорщина, Чехія, Австрія та Сербія.

    Учасники форуму представили спільний інвестиційний портфель приблизно зі 95 проєктів загальною вартістю близько €40 млрд. Йдеться про енергетику, транспорт, логістику, інфраструктуру та інші транскордонні напрями.

    Саме в цю логіку вписується і проєкт паливних сховищ: не просто купувати нафтопродукти у сусідніх країн, а створювати спільну інфраструктуру, яка працюватиме на стійкість цілого регіону.

    Для України така модель особливо важлива через війну. Будь-яка велика нафтобаза всередині країни може бути пошкоджена за одну ніч, тому класична модель централізованого зберігання поступово доповнюється розосередженими резервами, альтернативними маршрутами і закордонними потужностями.

    Схожу логіку Україна застосовує і в газовому секторі. Нещодавно було оголошено, що країна матиме гарантований доступ до потужностей нового LNG-термінала в литовській Клайпеді, що також має розширити число можливих джерел постачання енергоресурсів.

    Що це дасть українським водіям

    Прямого й миттєвого впливу на ціну бензину чи дизеля меморандум із MOL не має. Нові сховища самі по собі не зроблять пальне дешевшим.

    Їхнє завдання інше — зменшити ризик фізичного дефіциту, якщо російські атаки пошкодять українські склади, залізницю, нафтобази або інші маршрути.

    Раніше Nenka.info писала, що у вересні дизель на окремих українських АЗС уже перетнув психологічну позначку у 100 грн за літр. При цьому головною проблемою ринку залишалася не відсутність пального як такого, а різке зростання світових котирувань і вартості імпорту.

    Створення додаткового резерву в Угорщині не прибере зовнішні цінові фактори, зате може допомогти уникнути ситуації, коли до високої ціни додається ще й реальна нестача ресурсу.

    Саме в цьому й полягає стратегічний сенс нового проєкту.

    Україна намагається зробити паливний ринок таким, щоб удар по одній нафтобазі або транспортному вузлу більше не міг створити критичну проблему для значної частини країни.

    І якщо домовленість із MOL перейде від меморандуму до реального будівництва, частина українського паливного резерву фактично отримає захищений тил — уже за кордоном Європейського Союзу.

  • Російські ракети підбираються до кордону НАТО: Польща створює масштабну систему повітряної тривоги

    Російські ракети підбираються до кордону НАТО: Польща створює масштабну систему повітряної тривоги

    Польща різко прискорює розбудову системи цивільного захисту у прикордонних з Україною регіонах на тлі дедалі частіших російських ударів по західних областях України. До кінця 2026 року лише у Люблінському воєводстві кількість автоматизованих сирен повітряної тривоги має перевищити тисячу, тоді як ще на початку 2024 року дистанційно керованих сирен у регіоні було близько 30.

    Про масштабне розширення мережі повідомив міністр внутрішніх справ та адміністрації Польщі Марцін Кєрвінський під час заходів у Любліні. За даними польського МВС, зараз у воєводстві працюють уже майже 350 сирен, які можуть бути активовані дистанційно. До кінця року їхню кількість планують збільшити більш ніж утричі.

    Важливе уточнення: у повідомленнях частини українських медіа йдеться про понад тисячу сирен «на східному кордоні Польщі». Однак офіційна заява Кєрвінського стосується конкретно Люблінського воєводства, значна частина якого безпосередньо межує з Волинською та Львівською областями України.

    Польська влада прямо пов’язує прискорення цих робіт із російською повітряною кампанією проти України. За словами глави МВС, Росія змінила характер атак і дедалі частіше застосовує ракети та реактивні безпілотники неподалік польсько-українського кордону. У Варшаві вважають, що це збільшує ризик появи небезпечних повітряних об’єктів уже поблизу польської території.

    Польське МВС також офіційно заявляє, що зі зростанням масштабів російських атак на захід України підвищується ризик порушення повітряного простору Польщі. Саме тому в Люблінському та Підкарпатському воєводствах проводять спеціальні тренування для населення — людей навчають розпізнавати сигнали тривоги, правильно реагувати на попередження та шукати найближчі безпечні місця.

    19 вересня такі навчання охопили понад 500 пожежних частин і підрозділів добровільної пожежної охорони у Люблінському та Підкарпатському воєводствах. Польська влада заявляє, що загалом у межах Академії захисту населення та цивільної оборони вже відбулося близько трьох тисяч подібних заходів.

    Розбудовують не тільки мережу сирен. У Люблінському воєводстві вже визначили близько 3,5 тисячі місць, які можуть використовуватися населенням для укриття в кризовій ситуації. Державна пожежна служба разом із воєводською адміністрацією планує спеціально їх позначати, щоб люди могли швидко зрозуміти, куди прямувати після сигналу небезпеки.

    На заходи цивільного захисту та оборони населення Люблінщина у 2026 році отримала близько 300 млн злотих. Кошти спрямовуються, зокрема, на системи оповіщення, захисну інфраструктуру та підготовку місць укриття.

    Одночасно Польща розвиває цифрові канали попередження. Польське радіо повідомляє, що влада працює над розширеною системою сповіщень і спеціальними рішеннями, які мають доповнювати традиційні сирени. У країні вже використовується система Alert RCB, через яку мешканцям конкретних регіонів надсилають SMS із попередженнями про небезпеку.

    На початку вересня ця система вже використовувалася саме через російські удари по Україні. 5 вересня жителі Люблінського та Підкарпатського воєводств отримали повідомлення про російську повітряну атаку на території України та роботу польської авіації. Після завершення загрози їм надіслали нове повідомлення, що небезпеки для території Польщі немає. Подібний Alert RCB застосовували і 10 вересня.

    Таким чином, нова система складається вже не тільки із сирен. Польща намагається об’єднати автоматичне оповіщення, мобільні повідомлення, навчання населення, мережу укриттів і роботу кризових служб у єдину модель реагування.

    Причиною такого прискорення стали й події безпосередньо біля польського кордону.

    13 вересня Росія атакувала район міжнародного пункту пропуску «Ягодин — Дорогуськ» на Волині. Як раніше писала Nenka.info, один із російських безпілотників уразив автозаправну станцію приблизно за два кілометри від кордону Польщі. Крім того, на залізничній станції Ягодин було пошкоджено локомотив пасажирського потяга «Київ — Варшава». Пасажирів завчасно евакуювали в укриття.

    Удар за два кілометри від кордону НАТО: російські дрони атакували Ягодин та пошкодили потяг «Київ – Варшава»

    За кілька днів ситуація повторилася: російський безпілотник вибухнув приблизно за чотири кілометри від території Польщі. Про цей інцидент також повідомляла Nenka.info.

    Російський дрон вибухнув за 4 км від Польщі: Туск заявив про нову небезпечну атаку

    Польща паралельно посилює і безпосередньо охорону державного кордону з Україною. Урядовий план передбачає будівництво електронної системи захисту сухопутної ділянки кордону. Офіційні матеріали польського уряду підтверджують, що у 2026 році триває процедура закупівель для відповідної інфраструктури.

    За даними Польського радіо, понад 100 кілометрів польсько-українського кордону планують додатково обладнати електронними засобами спостереження. Йдеться, зокрема, про камери та датчики руху.

    Таким чином, Варшава фактично формує одразу два рівні захисту. Перший стосується самого кордону — його спостереження, контролю та виявлення потенційних загроз. Другий спрямований уже на цивільне населення: сирени, SMS-попередження, укриття та навчання людей на випадок повітряної небезпеки.

    Це не означає, що Польща очікує неминучого прямого нападу. Офіційні повідомлення польської влади формулюють ситуацію як необхідність підготувати систему цивільного захисту до ризиків, які виникають через війну безпосередньо за кордоном країни. Однак сама швидкість розширення мережі показова: від приблизно 30 дистанційно керованих сирен на початку 2024 року до понад тисячі запланованих наприкінці 2026-го лише в одному прикордонному воєводстві.

    Польща дедалі частіше переводить цивільну оборону з теоретичних планів у практичну площину. Після ударів по району Ягодина російські ракети й безпілотники для польських служб уже не є загрозою, що існує далеко на сході України. Вони можуть з’являтися буквально за кілька кілометрів від польської території — і саме до такого сценарію Варшава тепер готує прикордонні регіони.

  • Українські серіали виходять на новий рівень: Київ приєднався до європейської системи копродукції

    Українські серіали виходять на новий рівень: Київ приєднався до європейської системи копродукції

    Україна підписала Конвенцію Ради Європи про спільне виробництво аудіовізуальних творів у формі серіалів — документ, який уперше створює окремі міжнародні правила для телевізійних і стримінгових серіалів та має спростити українським продюсерам участь у великих міжнародних проєктах.

    Про підписання повідомила віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики — міністерка культури України Тетяна Бережна. За її словами, документ підписали під час Карпатського інтеграційного саміту. Українська сторона розглядає приєднання до Конвенції як крок до глибшої інтеграції в європейський культурний та аудіовізуальний простір.

    Йдеться про так звану Лілльську конвенцію — Council of Europe Convention on the Co-production of Audiovisual Works in the Form of Series, CETS №230. Її текст Комітет міністрів Ради Європи остаточно схвалив у листопаді 2025 року, а для підписання документ відкрили 26 березня 2026-го на міжнародному фестивалі Series Mania у французькому Ліллі. Першими підписантами стали Франція, Грузія, Греція, Італія, Люксембург, Мальта, Чорногорія, Польща та Португалія. Згодом до них приєдналися Молдова та Велика Британія.

    Конвенція стала першим міжнародним правовим інструментом, який окремо регулює саме незалежне спільне виробництво серіалів для телебачення та стримінгових платформ. До цього подібна система міжнародної копродукції була значно краще розвинена для повнометражного кіно.

    Для українського ринку це означає, що серіал, створений українською компанією разом із партнерами з інших країн-учасниць, за виконання встановлених умов зможе отримати офіційний статус копродукції. Це важливо не лише формально: такий статус може надати проєкту доступ до фінансових механізмів та пільг, які країни надають своїм національним аудіовізуальним творам. Саме цей принцип закладений у Конвенції Ради Європи.

    Тетяна Бережна звернула увагу і на ще один аспект — розподіл прав. Український учасник міжнародного виробництва матиме визначену частку прав на створений продукт та доходів від його використання.

    На практиці це може стати суттєвим фактором для українських продюсерів. У великих міжнародних серіальних виробництвах питання прав, територій показу, стримінгових ліцензій та подальшої монетизації часто є не менш важливим, ніж початкове фінансування.

    Рада Європи пояснює, що новий документ покликаний спростити транскордонну співпрацю, зменшити адміністративні бар’єри, зробити прозорішими правила щодо прав та доходів і покращити доступ незалежних продюсерів до державних програм підтримки.

    Ще одна важлива деталь — гнучкість структури фінансування. Українське Міністерство культури наголошує, що у багатосторонніх копродукціях мінімальний внесок одного з партнерів може бути відносно невеликим. Це дозволяє компаніям із меншими фінансовими можливостями заходити у проєкти, бюджет яких значно перевищує їхні власні ресурси.

    Саме ця модель може бути особливо важливою для українських студій під час війни та післявоєнного відновлення індустрії. Українська сторона може, наприклад, долучатися до міжнародного проєкту сценарієм, творчою командою, знімальними локаціями, постпродакшеном або частиною фінансування, не беручи на себе більшість вартості виробництва.

    Європейська система підтримки серіальної копродукції вже поступово розвивається. Рада Європи має окрему програму Series Co-Production Support, яка передбачає фінансову підтримку проєктів незалежних виробників, створених у співпраці з мовниками або стримінговими платформами. Паралельно діють програми розвитку сценаріїв та міжнародних партнерств.

    Для України цей процес має ширший контекст. Країна вже кілька років інтегрується у європейські механізми кіновиробництва. У червні 2024 року Верховна Рада ратифікувала переглянуту Конвенцію Ради Європи про кінематографічну копродукцію. Тепер до системи спільного виробництва фактично додається ще один великий сегмент — серіали.

    Раніше Nenka.info писала, що уряд також розширив повноваження Державного агентства України з питань кіно та закріпив його роль у роботі з європейськими механізмами підтримки, зокрема фондом Eurimages. Україна є членом Eurimages із 2020 року, а українські фільми вже отримували сотні тисяч євро на міжнародне спільне виробництво.

    Держкіно отримало особливі повноваження: Кабмін переписав правила для українського кіно

    Тепер аналогічний принцип поступово поширюється і на телевізійний та стримінговий контент.

    Для європейської індустрії поява окремої Конвенції пов’язана з різким зростанням ролі серіалів. Рада Європи прямо зазначає, що багатосерійний контент став одним із домінантних форматів на глобальному аудіовізуальному ринку. Водночас значна частина великих проєктів фінансується та розповсюджується транснаціональними платформами, тому незалежні європейські виробники потребують зрозуміліших міжнародних правил.

    Генеральний секретар Ради Європи Ален Берсе під час відкриття Конвенції для підписання у Ліллі наголошував, що нова система має зміцнити позиції незалежних продюсерів і надати їм більшу передбачуваність на ринку, який стрімко змінюється під впливом глобальних платформ.

    Водночас саме підписання ще не означає автоматичного запуску всіх механізмів Конвенції. Міжнародний документ має пройти процедури, передбачені законодавством держав-учасниць. Для набрання Конвенцією чинності необхідні щонайменше три ратифікації, серед яких дві мають надійти від держав — членів Ради Європи.

    Таким чином, для української індустрії нинішнє рішення насамперед створює юридичний фундамент на майбутнє. Після завершення необхідних процедур українські продюсери отримають більш зрозумілий механізм роботи з європейськими партнерами — від фінансування до розподілу прав та доходів.

    І якщо система запрацює повноцінно, українські історії потенційно зможуть частіше з’являтися не лише як локальні серіали для внутрішнього ринку, а як міжнародні проєкти з європейськими бюджетами, командами та дистрибуцією.

  • Трамп звинуватив Україну в рекордних цінах на дизель, але цифри Bloomberg вказали на іншого винуватця

    Трамп звинуватив Україну в рекордних цінах на дизель, але цифри Bloomberg вказали на іншого винуватця

    Світовий ринок дизельного пального опинився в одному з найгостріших дефіцитів останніх років, а ціни у США та Європі вже оновлюють історичні максимуми. Президент США Дональд Трамп пов’язує кризу насамперед із російсько-українською війною та ударами України по російських нафтопереробних заводах. Однак підрахунки Bloomberg свідчать: найбільший обсяг постачань цього року світовий ринок втратив через конфлікт на Близькому Сході та перебої з експортом нафтопродуктів із регіону Перської затоки.

    Трамп останніми днями неодноразово заявляв, що удари України по російській нафтопереробній інфраструктурі створюють проблеми не лише для Москви, а й для глобального паливного ринку. 13 вересня президент США публічно закликав Володимира Зеленського припинити атаки на російські підприємства, які виробляють дизель. За словами Трампа, скорочення російських поставок призводить до глобального дефіциту пального, тоді як Україна має інші можливі цілі для далекобійних ударів.

    Про цю заяву раніше вже писала Nenka.info у матеріалі «Це шкодить усьому світу»: Трамп закликав Зеленського припинити удари по виробництву дизеля в Росії. Там ішлося про те, що українські атаки серйозно скоротили можливості російської нафтопереробки, однак причини світового дефіциту значно ширші за ситуацію навколо російських НПЗ.

    Саме це тепер показують і розрахунки Bloomberg. Видання порівняло дані Energy Aspects, Kpler і Vortexa та консультації з учасниками ринку. За наведеними оцінками, у період із березня по серпень 2026 року Близький Схід постачав приблизно на 770 тисяч барелів дизеля на добу менше, ніж за аналогічний період минулого року. Скорочення російських поставок за той самий проміжок оцінюється приблизно у 350 тисяч барелів на добу.

    Отже, якщо дивитися лише на фізичний обсяг пального, який зник із міжнародного ринку протягом цього періоду, втрати через близькосхідну кризу були більш ніж удвічі більшими.

    Причиною стала війна за участю США, Ізраїлю та Ірану, яка різко змінила баланс нафтового ринку. Через бойові дії та проблеми із судноплавством через Ормузьку протоку скоротилися поставки не лише сирої нафти, а й уже готових нафтопродуктів. Навіть після часткового відновлення руху танкерів експорт дизелю та авіаційного пального залишався обмеженим. Reuters також зазначає, що конфлікти на Близькому Сході разом із проблемами російської нафтопереробки створили надзвичайно напружену ситуацію на ринку.

    Ситуація з Росією, однак, також стала важливим фактором — особливо влітку. Українські далекобійні удари по російських НПЗ змусили окремі підприємства зупиняти установки або скорочувати переробку. До кінця серпня виробництво бензину в Росії, за даними Reuters, у певний момент покривало лише близько 70% внутрішнього попиту. Москва була змушена обмежувати продажі в окремих регіонах, нарощувати імпорт і продовжувати заборону на експорт частини пального.

    У липні та серпні скорочення російських поставок дизелю стало особливо відчутним. Саме тоді російська влада запровадила обмеження на експорт, намагаючись стабілізувати внутрішній ринок. У серпні морський експорт російських нафтопродуктів дещо відновився порівняно з липнем, але залишався приблизно на 50% нижчим, ніж роком раніше. Reuters пов’язував падіння, зокрема, з українськими атаками та експортними обмеженнями.

    Проблема полягає в тому, що російські втрати почали тиснути на ринок тоді, коли запас міцності вже був майже вичерпаний Близьким Сходом. Саме тому навіть менший за обсягом додатковий дефіцит міг дати непропорційно сильний ефект для ціни.

    Як пояснив Bloomberg керівник напряму нафтопродуктів FGE NexantECA Юджин Ліндел, за абсолютними обсягами більший вплив мав Іран, однак ринкова ціна формується на останніх доступних обсягах. Тобто вилучення ще кількох сотень тисяч барелів із уже дефіцитного ринку здатне викликати значно сильніший стрибок котирувань.

    Наслідки вже видно у США. На початку вересня середня американська ціна дизеля встановила новий рекорд, перевищивши попередній максимум 2022 року. Reuters повідомляв, що з початку американсько-ізраїльського конфлікту з Іраном ціни на дизель у США зросли приблизно на 55%. Запаси пального, особливо на східному узбережжі країни, опустилися до надзвичайно низьких рівнів.

    Дизель має особливе значення для економіки, оскільки використовується вантажним транспортом, сільськогосподарською технікою, будівельними машинами та частиною промисловості. Тому його здорожчання поступово переходить у вартість перевезень, продуктів і товарів. Reuters зазначає, що рекордні ціни можуть стати серйозною економічною проблемою для адміністрації Трампа.

    Сам Білий дім позицію президента не змінив. Адміністрація наполягає, що російсько-українська війна та скорочення російського експорту суттєво посилили дефіцит дизелю. І це твердження частково підтверджується ринковими даними: Росія історично є одним із найбільших світових експортерів дизельного пального, тому втрата значної частини її поставок дійсно впливає на ціни.

    Однак цифри не підтверджують тезу, що саме українські удари були єдиною або найбільшою причиною нинішньої кризи. Bloomberg оцінює більші фізичні втрати постачань саме на Близькому Сході, а Reuters також називає одночасно кілька факторів — іранський конфлікт, удари по російських НПЗ, експортні обмеження та надзвичайно низькі запаси.

    Тим часом удари по російській нафтопереробці продовжуються. 20 вересня дрони досягли Московського НПЗ у Капотні — одного з ключових постачальників пального для російської столиці. Про наслідки цієї атаки Nenka.info докладно писала у матеріалі про удар по заводу, який забезпечує значну частину паливного ринку Москви. Reuters також підтвердив пошкодження об’єкта під час масштабної атаки на Московський регіон.

    Навіть можливе припинення взаємних ударів по енергетичних об’єктах не означатиме миттєвого повернення дешевого дизелю. Частині пошкоджених НПЗ потрібен час на ремонт, а проблеми з постачанням із Перської затоки залишаються окремим фактором. Саме тому нинішню паливну кризу правильніше розглядати як результат накладання кількох шоків, а не наслідок однієї війни або однієї серії ударів.

  • Дизель пробив психологічну межу: на окремих АЗС побачили ціну понад 100 грн за літр

    Дизель пробив психологічну межу: на окремих АЗС побачили ціну понад 100 грн за літр

    На українському паливному ринку знову заговорили про психологічну межу у 100 грн за літр. 20 вересня ТСН повідомила, що на окремих заправках мережі WOG звичайне дизельне пальне нібито коштує 101,90 грн за літр, а преміальний Mustang+ — 103,90 грн. Таким чином, за даними видання, дизель уперше перетнув трицифрову позначку.

    Водночас інші відкриті моніторинги ринку на ранок 20 вересня показували дещо іншу картину, тому говорити про встановлення єдиної ціни понад 100 грн у всій мережі чи по Україні поки що не варто.

    Зокрема, за даними моніторингу «Главкома», середня вартість дизельного пального у великих мережах 20 вересня становила близько 99,10 грн за літр. Для WOG, OKKO та SOCAR у таблиці вказувалося 99,90 грн за стандартний дизель. UPG після зниження вартості пропонувала його приблизно по 97,90 грн.

    Дані порталу «Мінфін», який використовує інформацію Консалтингової групи «А-95», також свідчили, що станом на останнє оновлення 18 вересня середня ціна дизеля на WOG становила 99,90 грн за літр, а А-95 — 92,90 грн.

    Тобто повідомлення про 101,90–103,90 грн може стосуватися окремих станцій, регіональних цін або преміального продукту, тоді як загальнонаціональні агреговані дані на цей момент ще показують рівень трохи нижче 100 грн. Цю різницю важливо враховувати: вартість пального навіть усередині однієї мережі може відрізнятися залежно від регіону, конкретної АЗС та класу пального.

    Але загальний тренд заперечити складно. За даними «Мінфіну», середня ціна дизеля в Україні зросла з 91,41 грн за літр 1 вересня до 98,68 грн 18 вересня. За менш ніж три тижні приріст становив понад 7 грн на літрі. Бензин А-95 за цей самий період подорожчав із 80,32 до 88,99 грн, а преміальний А-95+ — із 84,03 до 92,64 грн.

    Для водія з 50-літровим баком така динаміка означає дуже відчутну різницю. Якщо дизель коштує 99,90 грн, повна заправка обходиться приблизно у 4995 грн. За ціни 103,90 грн — уже в 5195 грн. Тобто різниця лише у чотири гривні на літрі додає ще 200 грн до одного повного бака.

    Про те, що дизель наближається до історичної позначки, Nenka.info писала ще у серпні. Тоді преміальні сорти вже підбиралися до 100 грн за літр, а різниця між мережами залишалася дуже великою. Тепер ринок фактично підійшов до межі, про яку ще місяць тому говорили як про ризиковий сценарій.

    Чому дизель дорожчає

    Причина нинішнього стрибка — не один фактор. Національний банк раніше пояснював, що у серпні 2026 року пальне в Україні вже було на 38,7% дорожчим, ніж роком раніше. Серед головних причин регулятор називав різке зростання світових цін на нафту наприкінці липня та дефіцит дизеля, який виникав на початку серпня.

    Однак у вересні ситуацію додатково погіршив глобальний дефіцит дизельного пального. Reuters писав, що перебої в роботі світової нафтопереробки, війна на Близькому Сході, санкції та скорочення доступного російського експорту привели до різкого зростання котирувань. У Європі дизель торгувався на рівнях близько $210 за барель.

    Ситуація помітна і в США. ABC News повідомляло, що середня ціна дизеля там на середину вересня досягала рекордних $6,23 за галон, а за кілька днів окремі моніторинги вже показували близько $6,43.

    Для України це має пряме значення. Значна частина пального імпортується, тому внутрішня ціна залежить не лише від вартості сирої нафти, а й від європейських котирувань готового бензину й дизеля, логістики, курсу гривні, податків та торговельної націнки.

    Ще наприкінці серпня експерти очікували стабілізації, оскільки світова нафта почала дешевшати. Проте вони застерігали: українські АЗС реагують на зовнішні зміни із затримкою. Крім того, вартість готового дизеля може рухатися зовсім не так, як ціна сирої нафти.

    Це вже не перша хвиля різкого підвищення у 2026 році. У липні Nenka.info повідомляла про нове переписування цінників на АЗС, коли дорожчали і бензин, і дизель, а різниця у вартості повного бака між окремими мережами доходила до сотень гривень.

    Не всі АЗС підвищують ціни одночасно

    Попри гучну позначку у 100 грн, 20 вересня на ринку були й зворотні рухи. UPG, наприклад, знизила ціну стандартного дизеля приблизно на 2 грн — до 97,90 грн, а А-95 та А-95+ подешевшали приблизно на гривню. У великих преміальних мережах водночас цінники залишалися значно вищими.

    Це означає, що для автомобіліста вибір АЗС зараз може давати суттєву економію. Різниця навіть у 5 грн на літрі — це 250 грн на 50-літровому баку, а якщо автомобіль використовується щодня або йдеться про комерційний транспорт, сума за місяць стає значно більшою.

    Раніше Nenka.info також порівнювала ціни великих мереж, показуючи, що різниця між найдорожчим і найдешевшим пальним може становити кілька гривень на кожному літрі.

    Найважливіше зараз — не сприймати 100 грн як універсальну ціну для всіх АЗС. Відкриті джерела на 20 вересня дають різні показники: частина повідомляє про локальне перевищення цієї межі, тоді як агрегатори все ще показують середню вартість стандартного дизеля нижче 100 грн.

    Проте сама тенденція вже очевидна: дизель за вересень подорожчав дуже швидко, а психологічна межа, яка ще влітку здавалася крайнім сценарієм, фактично стала реальністю для частини преміальних пропозицій. Якщо високі світові котирування на дизель збережуться, тиск на український роздрібний ринок залишатиметься значним.

  • Після Берліна — решта Європи: Україна закликала закрити всі «Російські доми»

    Після Берліна — решта Європи: Україна закликала закрити всі «Російські доми»

    Україна закликала іноземні уряди припинити роботу так званих «Російських домів» — мережі культурних центрів, пов’язаних із російським державним агентством «Россотрудничество». Київ вважає, що під виглядом культурної та освітньої діяльності такі установи можуть використовуватися Росією для поширення пропаганди, формування політичного впливу та інших операцій за кордоном.

    Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга заявив, що європейським країнам варто наслідувати приклад Німеччини та закривати російські центри, які продовжують працювати на їхній території. У МЗС наголошують: дозволяти російським мережам впливу функціонувати паралельно з війною РФ проти України неприпустимо.

    Українська позиція не виникла на порожньому місці. Саме «Россотрудничество», яке координує значну частину мережі «Російських домів», перебуває під санкціями Європейського Союзу з 2022 року. У Європарламенті ще кілька років тому окремо висловлювали занепокоєння діяльністю центрів, що фінансуються цією структурою, вказуючи на ризики поширення кремлівської пропаганди та дезінформації серед громадян ЄС.

    При цьому санкції не означали автоматичного закриття всіх центрів. У різних країнах вони мають різний юридичний статус: десь працюють як окремі культурні установи, десь — при російських дипломатичних представництвах, а в окремих державах їхня діяльність регулюється давніми міжурядовими угодами.

    Саме тому процес демонтажу цієї мережі виявився значно складнішим, ніж просте введення санкцій.

    Одним із найпомітніших прикладів стала Німеччина. На початку вересня 2026 року Берлін оголосив про рішення припинити роботу «Російського дому» на Фрідріхштрасе. Німецька влада заявила про розірвання відповідних домовленостей, а глава МЗС ФРН Йоганн Вадефуль пояснював, що центр фактично не використовувався відповідно до заявленого призначення.

    Рішення стало частиною ширших заходів Берліна щодо Росії після того, як німецька влада поклала на РФ відповідальність за диверсійну операцію із застосуванням дронів поблизу аеропорту Лейпциг/Галле. Разом із «Російським домом» Німеччина вирішила закрити російське генконсульство в Бонні та посилити інші обмеження.

    Москва відповіла дзеркальними заходами. Російська сторона оголосила про закриття трьох представництв німецького Goethe-Institut — у Москві, Санкт-Петербурзі та Єкатеринбурзі.

    Ще раніше аналогічний шлях пройшла Молдова. Кишинів денонсував міжурядову угоду з Росією щодо культурних центрів, після чого «Російський дім» у молдовській столиці остаточно припинив роботу на початку липня 2026 року. Молдовська влада пояснювала рішення тим, що центр використовувався як інструмент гібридного впливу Кремля.

    Примітно, що паралельно із закриттями у Європі Москва намагається розширювати мережу в інших регіонах. На початку вересня глава «Россотрудничества» Ігор Чайка заявив про домовленості щодо відкриття ще 11 «Російських домів». Вісім із них планують відкрити в країнах Африки.

    Саме африканський напрям останнім часом привертає особливу увагу. У червні Euronews із посиланням на дані української розвідки повідомляв, що мережа російських центрів активно розширюється на континенті. Українська сторона стверджує, що окремі пов’язані структури використовуються не тільки для популяризації російської культури, а й для вербування та залучення молоді до російських проєктів, у тому числі пов’язаних із війною проти України. За даними цього розслідування, Росія планувала розширення присутності, зокрема, у Нігерії, Сенегалі, Ліберії, Сьєрра-Леоне, Того, Малі, Мозамбіку та Сан-Томе і Принсіпі.

    Таким чином, боротьба навколо «Російських домів» дедалі менше нагадує звичайну суперечку про культурні центри. Для Москви вони є частиною інструментарію «м’якої сили»: через них проводять мовні курси, культурні заходи, освітні програми, просувають російські університети та підтримують зв’язки з російськомовними громадами.

    Україна ж наполягає, що після початку повномасштабної війни такі установи не можна розглядати лише через призму культури.

    Центр протидії дезінформації раніше заявляв, що мережа «Російських домів» може використовуватися для поширення кремлівських наративів і проведення інформаційно-психологічних операцій. У випадку Берліна український ЦПД також звертав увагу на повідомлення про можливі допоміжні функції таких структур для російських спецслужб.

    Водночас твердження про шпигунську діяльність конкретного центру потребують доказів у кожному окремому випадку. Наприклад, у Німеччині навколо «Російського дому» роками тривали політичні та юридичні дискусії, а його закриття стало можливим лише після різкого погіршення відносин між Берліном і Москвою.

    На сайті Nenka.info раніше вже розповідали про інші інструменти російського інформаційного впливу. Зокрема, українські структури попереджали про спроби російських спецслужб використовувати історичну тематику для провокування конфліктів між Україною та Польщею. ФСБ готує фальшиві документи про Волинську трагедію для розколу України та Польщі

    Ще один приклад стосується російської «м’якої сили» у масовій культурі: Україна запровадила санкції проти творців та дистриб’юторів мультсеріалу «Маша та Ведмідь», який українська влада пов’язує з просуванням проросійських наративів. Блокування «м’якої сили» РФ: санкції проти творців «Маші та Ведмедя»

    Тепер Київ прагне перенести цю логіку на міжнародний рівень. Якщо заклик Сибіги отримає підтримку, питання «Російських домів» може перетворитися з локальної дискусії окремих столиць на системну кампанію з демонтажу російської мережі впливу в Європі.

    Німецький і молдовський приклади вже показали, що юридично це можливо. Однак у кожній країні рішення залежатиме від місцевого законодавства, міжнародних договорів, статусу будівель і ризику відповідних кроків Москви проти європейських культурних установ.

    При цьому Росія, навпаки, демонструє намір компенсувати втрату частини європейських майданчиків активним просуванням у країнах Африки та інших регіонах. Тому протистояння навколо «Російських домів» фактично стає ще одним фронтом довготривалої боротьби за інформаційний та політичний вплив за межами самої України.

  • Таксі може законно залишити вас без поїздки: названо 4 причини для відмови

    Таксі може законно залишити вас без поїздки: названо 4 причини для відмови

    В Україні водій таксі справді може відмовитися перевозити пасажира, однак не просто через небажання виконувати замовлення. Чинні правила передбачають конкретні ситуації, коли така відмова вважається допустимою. Держпродспоживслужба нагадала українцям не лише про права водіїв, а й про те, яку інформацію має отримати клієнт під час замовлення машини та куди звертатися у разі порушення його прав.

    Офіційно послуга таксі є транспортною послугою, а відносини між пасажиром і перевізником регулюються українським законодавством. Основні вимоги містяться у Правилах надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабміну №176. Наразі документ діє в редакції від липня 2026 року.

    За роз’ясненням Держпродспоживслужби, водій має право відмовити у поїздці, якщо пасажир перебуває у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, порушує громадський порядок, має речі, заборонені до перевезення, або своїм станом чи багажем може забруднити салон автомобіля.

    Важливий нюанс: сам факт уживання алкоголю не варто автоматично трактувати як універсальну підставу для будь-якої відмови без урахування ситуації. Офіційне роз’яснення Держпродспоживслужби прямо використовує формулювання про перебування пасажира у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння. Водночас у спірній ситуації оцінка правомірності дій перевізника залежатиме від конкретних обставин.

    Окремі вимоги встановлено для багажу. У салоні можна перевозити речі, які вільно проходять через дверні отвори без демонтажу їхніх обмежувачів, не пошкоджують і не забруднюють автомобіль, не заважають водієві керувати машиною та користуватися дзеркалами. Для багажного відділення також діють обмеження щодо допустимої ваги та можливості нормально закрити багажник.

    Тварин у таксі перевозити можна, але для цього потрібно дотримуватися встановлених правил транспортування. Держпродспоживслужба нагадує, що додаткові вимоги щодо домашніх тварин можуть також встановлювати органи місцевого самоврядування у конкретному регіоні.

    При цьому права є не лише у водія. Пасажир під час оформлення замовлення має право отримати повну інформацію про майбутню послугу. На його вимогу перевізник повинен повідомити найменування та місцезнаходження надавача послуги, контактні дані для подання претензій, час подачі автомобіля, його модель і номерний знак, а також ціну або тариф, плату за подачу машини, умови оплати та порядок розірвання договору.

    Це особливо актуально для сучасних сервісів виклику автомобілів, де більшість такої інформації пасажир зазвичай отримує безпосередньо у мобільному застосунку. Але формат замовлення через смартфон не скасовує загальних вимог до захисту прав споживача.

    У разі конфлікту пасажиру варто зберігати підтвердження замовлення: дані автомобіля, маршрут, вартість, час поїздки, листування із сервісом і, за можливості, скриншоти з додатка. Якщо перевізник або сервіс відмовляється розглядати обґрунтовану претензію, громадянин може звернутися до Державної служби України з безпеки на транспорті або територіального органу Держпродспоживслужби. У попередніх роз’ясненнях відомство також згадувало Національну поліцію — залежно від характеру інциденту.

    Питання безпеки у сфері таксі останнім часом привертає дедалі більше уваги. Раніше Nenka.info писала, що після смертельної ДТП у Києві сервіс Bolt заявив про посилення контролю за водіями та можливість постійного блокування тих, щодо кого надходять обґрунтовані скарги на небезпечне керування.

    Також редакція розповідала про зростання тарифів на таксі в Києві: на кінцеву ціну можуть впливати попит, кількість доступних водіїв, затори, погода та інші обставини.

    Таким чином, сам факт оформленого замовлення ще не означає, що водій за будь-яких обставин зобов’язаний посадити пасажира в автомобіль. Але й довільна відмова без пояснень не означає, що клієнт позбавлений можливості захистити свої права. Законодавство встановлює правила для обох сторін: пасажир має поводитися безпечно та не створювати ризиків для автомобіля і водія, а перевізник — надавати належну інформацію та виконувати взяті на себе зобов’язання відповідно до правил.

  • Таємні торги з агресором: Білий дім розглядає економічні угоди з Москвою ще до завершення війни в Україні

    Таємні торги з агресором: Білий дім розглядає економічні угоди з Москвою ще до завершення війни в Україні

    Адміністрація Сполучених Штатів розглядає резонансну можливість укладення окремих економічних та галузевих угод із Російською Федерацією ще до повного припинення бойових дій в Україні. У Вашингтоні обговорюють сценарій підписання двосторонніх домовленостей із Москвою незалежно від того, чи буде досягнуто комплексного та остаточного мирного врегулювання. За задумом американських посадовців, часткове відновлення економічної взаємодії може стати додатковим інструментом для стимулювання переговорного процесу між сторонами.

    Розкол у команді Трампа: батіг чи пряник для Кремля

    Ініціатива щодо зближення викликала серйозні суперечності всередині самої американської адміністрації, де досі немає єдиної позиції щодо доцільності таких кроків. Частина високопосадовців виступає категорично проти будь-яких компромісів, наголошуючи, що надання Кремлю вигідних фінансових стимулів до фактичного завершення війни лише послабить важелі тиску на російське керівництво. Скептики переконані, що передчасне послаблення ізоляції продемонструє слабкість позиції Вашингтона та позбавить агресора мотивації йти на реальні поступки.

    Головною юридичною та політичною перепоною для реалізації подібних домовленостей залишається діючий режим міжнародних санкцій. Більшість фундаментальних обмежень проти Росії продовжують діяти, а законодавча влада США налаштована на подальшу ескалацію економічного тиску. Зокрема, шістнадцятого вересня Палата представників США схвалила новий масштабний пакет санкцій, спрямований на перекриття фінансових надходжень від російського енергетичного сектору. Ця ініціатива Конгресу фактично вступає у пряме протиріччя зі спробами налагодити бізнес-діалог із Москвою.

    Дипломатичний глухий кут і шантаж енергетичним перемир’ям

    Реакція російської сторони на подвійні сигнали з Вашингтона виявилася демонстративно напруженою. Сімнадцятого вересня речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що ухвалення чергових американських обмежень лише заблокує мирний процес. За його словами, посилення санкцій є недружніми діями, які здатні зірвати будь-які дипломатичні зусилля. Водночас колишній президент Дональд Трамп продовжує публічно запевняти, що вважає Володимира Путіна готовим до укладення фінальної угоди.

    Попри гучні заяви та спроби намацати спільні інтереси, реальні переговори щодо завершення війни наразі перебувають у глибокому глухому куті. Російська сторона продовжує висувати ультимативні вимоги, тоді як Київ категорично вимагає надійних безпекових гарантій, які повністю унеможливлять повторну військову агресію в майбутньому.

    Складнощі виникають навіть у локальних гуманітарних домовленостях. Попри попередні заяви Дональда Трампа про начебто досягнуту згоду не бити по енергетичних об’єктах, українська влада чітко підкреслила відсутність будь-яких офіційних угод із ворогом. Кремль, зі свого боку, спробував використати тему енергетичного перемир’я як важіль тиску, висунувши зустрічні вимоги щодо створення сприятливих умов для безперешкодного експорту російських нафтопродуктів.