Daypolitico

Позначка: Україна

  • Зерновий коридор можуть повернути: Туреччина представила новий план для Чорного моря

    Зерновий коридор можуть повернути: Туреччина представила новий план для Чорного моря

    Туреччина підготувала новий план, який має забезпечити безпечне транспортування зерна через Чорне море, і вже обговорює його з Україною та Росією. Анкара розраховує, що за сприятливих умов домовленості можуть стати основою для нової угоди, подібної до Чорноморської зернової ініціативи, яка діяла у 2022–2023 роках. Про це 31 серпня заявив міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан під час пресконференції у Стамбулі, повідомляє Reuters.

    За словами Фідана, турецька сторона вже підготувала конкретний механізм і підтримує контакти з обома сторонами війни. Він наголосив, що Анкара працює над можливістю досягнення нової домовленості, якщо для цього сформуються необхідні політичні та безпекові умови. Водночас міністр не повідомив подробиць запропонованої схеми, не назвав можливих строків її запуску і не заявив, що Україна чи Росія вже погодилися на турецький план. Тому наразі йдеться саме про дипломатичну ініціативу та переговори, а не про відновлення зернового коридору як доконаний факт.

    Туреччина вже відігравала ключову роль у попередній Чорноморській зерновій ініціативі, яку у липні 2022 року вдалося погодити за посередництва Анкари та Організації Об’єднаних Націй. Домовленості дозволяли цивільним суднам безпечніше вивозити українську аграрну продукцію через Чорне море навіть в умовах повномасштабної війни. За час дії механізму з українських портів було експортовано майже 33 млн тонн зерна та іншої продовольчої продукції. У 2023 році Росія вийшла з угоди, заявивши, що її вимоги щодо власного експорту продовольства та добрив нібито не виконуються.

    Після припинення попередньої угоди Україна створила власний морський експортний маршрут, однак ситуація в Чорному морі залишається нестабільною. Росія продовжує атакувати українські порти, логістичну та зернову інфраструктуру, а бойові дії регулярно створюють ризики для судноплавства. Туреччина, яка контролює вихід із Чорного моря через протоки Босфор і Дарданелли та підтримує контакти і з Києвом, і з Москвою, протягом останніх років неодноразово пропонувала повернутися до формату домовленостей щодо безпеки цивільного судноплавства.

    Однак перспектива нової угоди залишається складною. Лише 14 серпня Москва публічно відкинула ідею окремого перемир’я в Чорному морі, заявивши, що не бачить сенсу у «напівзаходах». Це стало реакцією на пропозицію України взаємно припинити атаки на цивільні об’єкти в Чорному морі. Reuters раніше повідомляв, що Київ передав російській стороні пропозицію щодо такого режиму припинення ударів на тлі побоювань за продовольчу безпеку та безпечне судноплавство.

    Нова турецька ініціатива з’явилася саме тоді, коли напруження довкола чорноморської торгівлі помітно зросло. Українські удари безпілотниками по російській портовій та логістичній інфраструктурі змушують російських експортерів зерна частково переорієнтовувати потоки з Чорного й Азовського морів на Балтику. У сезоні 2025/2026 років через порти Азово-Чорноморського басейну Росія вивезла близько 46,3 млн тонн зерна, або приблизно 90% свого морського зернового експорту, тоді як через Балтійське море пройшло лише близько 1 млн тонн.

    Проте ця пропорція може швидко змінитися. За інформацією галузевого джерела Reuters, уже до 18 серпня заявки на залізничне транспортування зерна до російських портів Балтійського моря на новий сезон сягнули приблизно 5 млн тонн. Частина вантажів може також перевозитися через порти країн Балтії, передусім Латвії, хоча їхня спроможність повністю замінити чорноморський маршрут обмежена. За оцінками експертів, альтернативні маршрути можуть компенсувати лише частину обсягів, які традиційно проходили через Чорне море.

    Складною залишається ситуація й для українського експорту. Reuters 31 серпня повідомив, що черга суден, які намагаються пройти до українських портів на Дунаї, зросла приблизно до 80 кораблів. Навантаження змістилося на дунайський маршрут через проблеми з доступом до великих чорноморських портів, а рух через Сулінський канал стримують нестача лоцманів, перевірки та необхідність пріоритетного пропуску критично важливих вантажів, зокрема пального.

    Саме тому нова домовленість про Чорне море могла б мати значення не лише для України та Туреччини. Стабільне судноплавство дозволило б знизити логістичні ризики, здешевити перевезення аграрної продукції та послабити навантаження на дунайські й сухопутні маршрути. Для держав Африки, Азії та Близького Сходу, які залежать від імпорту зернових, передбачуваний експорт із чорноморського регіону також залишається важливим фактором продовольчої безпеки.

    Водночас говорити про фактичне повернення зернової угоди поки зарано. Заява Хакана Фідана підтверджує, що Туреччина має готову пропозицію та веде контакти з Києвом і Москвою, але жодна зі сторін наразі не оголосила про досягнення компромісу. Попередній досвід показав, що основною проблемою таких домовленостей залишається не лише узгодження технічного механізму проходу суден, а й забезпечення його виконання в умовах війни.

    Таким чином, Анкара фактично знову намагається повернути собі роль посередника у найважливішому для чорноморської торгівлі питанні. Якщо Туреччині вдасться переконати Київ і Москву прийняти хоча б обмежені гарантії безпечного судноплавства, це може стати першою подібною домовленістю після виходу Росії із зернової ініціативи у 2023 році. Але поки що головна новина полягає саме у появі нового турецького плану та початку консультацій, а не у вже погодженому відновленні зернового коридору.

  • «Вибори Путіна» чи реванш Камали Гарріс: хто з демократів може поборотися за Білий дім у 2028 році

    «Вибори Путіна» чи реванш Камали Гарріс: хто з демократів може поборотися за Білий дім у 2028 році

    До президентських виборів у США ще два роки, однак боротьба за те, хто стане новим обличчям Демократичної партії, фактично вже почалася. Потенційних претендентів настільки багато, що зараз немає навіть очевидного фаворита: у списках з’являються колишня віцепрезидентка Камала Гарріс, губернатори Гевін Ньюсом, Вес Мур і Джош Шапіро, сенатори Джон Оссофф, Рафаель Ворнок і Марк Келлі, конгресвумен Александрія Окасіо-Кортес та колишній міністр транспорту Піт Буттіджедж. The Washington Post називає поле демократів «широко відкритим» і зазначає, що партія досі сперечається, який саме кандидат здатен повернути їй Білий дім: прогресивний лідер, центрист чи зовсім нове обличчя.

    При цьому вибори 2028 року навряд чи будуть буквально новою дуеллю демократів із Дональдом Трампом. 22-га поправка до Конституції США встановлює, що одна людина не може бути обрана президентом більше двох разів, а Трамп уже перемагав у 2016 та 2024 роках. Він продовжує періодично підігрівати розмови про третій термін, продавав атрибутику «Trump 2028» і допускав незвичні сценарії, проте останнім часом дедалі частіше говорить і про життя після завершення президентства. 11 серпня він знову заявив, що хотів би балотуватися, але визнав, що закон створює дуже серйозну перешкоду.

    Тому головним питанням для демократів є не стільки те, хто особисто переможе Трампа, скільки хто зможе протистояти політичній спадщині MAGA та кандидату, якого нинішній президент підтримає як наступника. У Республіканській партії вже формується власна боротьба за спадщину Трампа, а одним із найбільш очевидних фаворитів Washington Post називає віцепрезидента Джей Ді Венса. Саме тому нинішні маневри демократів дедалі більше нагадують ранню фазу президентських праймеріз, хоча жоден із головних претендентів формально ще не оголосив кампанію.

    Одним із найцікавіших нових імен став Джон Оссофф, 39-річний сенатор від Джорджії. Washington Post звертає увагу на його різке зростання популярності серед демократичного електорату: відео та дописи політика з жорсткою критикою Трампа набирають мільйони переглядів, а сам Оссофф дедалі частіше сприймається як представник покоління, яке може замінити стару партійну верхівку. Водночас його найближче випробування — не президентська кампанія, а переобрання до Сенату в листопаді 2026 року, причому ця гонка в Джорджії вважається однією з найбільш конкурентних у країні.

    ФОТО: Джон Оссофф

    Для України позиція Оссоффа виглядає дещо складнішою, ніж просте розділення на «за» чи «проти». Після початку повномасштабної війни він однозначно засуджував російське вторгнення та підтримував право України на самооборону, однак улітку 2026 року опинився серед сенаторів, які виступили проти просування версії законопроєкту про потужні вторинні санкції проти Росії. Його заперечення стосувалися не самої допомоги Україні, а надто широких повноважень, які документ міг дати адміністрації Трампа для запровадження високих мит проти третіх держав. Тож у майбутній президентській кампанії Оссофф, імовірно, намагатиметься поєднати підтримку Києва з критикою концентрації зовнішньополітичних важелів у руках Білого дому.

    Поруч із ним Washington Post виділяє іншого сенатора від Джорджії — Рафаеля Ворнока. Старший пастор історичної баптистської церкви Ебенезер в Атланті потенційно може об’єднати прогресивне крило демократів із темношкірими виборцями — коаліцію, яка була критично важливою для перемог Барака Обами. Ворнок також займає виразно критичну позицію щодо Кремля і називав Володимира Путіна воєнним злочинцем, хоча одночасно вимагав запобіжників до санкційної політики Трампа, щоб президент не отримав необмежених можливостей використовувати мита. Саме така комбінація соціальної прогресивності та відносно прагматичного зовнішньополітичного курсу може зробити його серйозним претендентом на праймеріз.

    ФОТО: Рафаель Ворнок

    Ще одне ім’я, яке дедалі частіше звучить у Вашингтоні, — Вес Мур, губернатор Меріленду і ветеран армії США. Він став першим темношкірим губернатором штату й належить до покоління політиків, яке демократи можуть спробувати представити як принципово нову альтернативу як Трампу, так і власній старій гвардії. Мур публічно підтримує Україну, зустрічався з українськими ветеранами та неодноразово висловлював солідарність із українською громадою. Washington Post пише, що демократи бачать у ньому молодого й енергійного політика, який за сприятливих умов може дуже швидко набрати національну популярність.

    ФОТО: Вес Мур

    Але найбільш відоме ім’я у списку — Камала Гарріс. Поразка від Трампа у 2024 році стала для неї серйозним політичним ударом, а в Демократичній партії є значний запит на нове покоління лідерів. Проте списувати колишню віцепрезидентку поки рано: вона має практично стовідсоткову національну впізнаваність, велику мережу донорів і особливо сильні позиції серед частини темношкірого електорату. Washington Post зазначає, що потенційне надання Південній Кароліні першості у календарі демократичних праймеріз також могло б бути для Гарріс вигідним.

    ФОТО: Камала Гарріс

    До того ж сама Гарріс дедалі менше приховує, що розглядає другий шанс. Ще торік вона говорила BBC, що «не закінчила» з політикою і не виключала нового походу в Білий дім, а навесні 2026 року відповіла на пряме запитання про можливу кампанію словами: «Можливо. Я про це думаю». Проблема в тому, що частина демократів уже відкрито виступає проти її повернення: лише кілька днів тому кандидат демократів у губернатори Айови Роб Сенд категорично відкинув ідею нової кампанії Гарріс, що показує реальний рівень внутрішньопартійного спротиву.

    Одним із найнебезпечніших конкурентів Гарріс може стати губернатор Каліфорнії Гевін Ньюсом, який фактично перетворив публічне протистояння з Трампом на частину свого національного бренду. Саме Ньюсом ще восени минулого року використав гучний вислів про можливі «вибори Путіна» у 2028 році, заявляючи, що без активного спротиву політиці Трампа американські виборчі інститути можуть опинитися під загрозою. Це була політична метафора Ньюсома та порівняння з авторитарною російською моделлю, а не твердження про безпосередню участь Путіна в американських виборах.

    ФОТО: Гевін Ньюсом

    Ньюсом уже давно поводиться як політик із загальнонаціональними амбіціями: активно виступає на міжнародних майданчиках, сперечається з Білим домом і систематично атакує Трампа в соціальних мережах. Водночас він намагається демонструвати більш жорстку позицію щодо Росії й закликає адміністрацію США сильніше підтримувати Україну. Washington Post відносить його до групи найбільш помітних потенційних кандидатів, хоча боротьба з Гарріс за каліфорнійських донорів і партійну інфраструктуру може стати окремою проблемою для обох політиків.

    Ще одним сильним губернатором залишається Джош Шапіро з Пенсильванії. Його штат має особливе значення для президентських виборів: Пенсильванія належить до ключових «хитких» штатів, без яких демократам украй складно зібрати переможну коаліцію. Шапіро позиціонує себе як політик, здатний поєднувати традиційний демократичний порядок денний із дистанціюванням від найбільш лівих ідей партії. Для України важливо й те, що він давно підтримує українську громаду Пенсильванії та після резонансної суперечки Зеленського з Трампом і Венсом у Білому домі виступив із різкою критикою поведінки адміністрації.

    ФОТО: Джош Шапіро

    На іншому політичному фланзі дедалі помітнішою стає Александрія Окасіо-Кортес. Її потенційна кампанія могла б мобілізувати прогресивне крило партії та молодих виборців, а останні сигнали показують, що її президентські перспективи вже не сприймають як фантастику. Axios повідомляє, що сама можливість її кампанії у 2028 році вже спричинила дискусії й суперечки всередині Демократичних соціалістів Америки, а на ринках прогнозів вона останнім часом навіть виходила в число лідерів серед потенційних кандидатів демократів. Водночас Окасіо-Кортес офіційно про президентську кампанію не оголошувала.

    ФОТО: Александрія Окасіо-Кортес

    У контексті України Окасіо-Кортес теж відійшла від образу частини американських лівих, які прагнуть максимально дистанціюватися від міжнародних конфліктів. Вона наголошувала, що переговори про майбутнє України не можуть відбуватися без самої України та що Росія не повинна отримувати винагороду за порушення суверенітету іншої держави. Водночас її загальна зовнішньополітична платформа залишається більш лівою та обережною щодо американського військового втручання, ніж позиції центристського крила демократів.

    Повною протилежністю їй за політичним стилем може стати сенатор від Аризони Марк Келлі — колишній астронавт NASA і військовий льотчик. Келлі вже говорив, що серйозно розгляне президентську кампанію, а Washington Post раніше навіть ставила його серед найсильніших претендентів. Для Києва він, ймовірно, є одним із найбільш однозначних кандидатів у цьому списку: Келлі неодноразово відвідував Україну, підтримував військову допомогу та публічно заявляв, що хоче побачити поразку Росії й перемогу України.

    ФОТО: Марк Келлі

    Не варто забувати й про Піта Буттіджеджа, колишнього міністра транспорту адміністрації Джо Байдена. У 44 роки він залишається одним із наймолодших політиків із великим досвідом загальнонаціональної кампанії — ще 2020 року Буттіджедж брав участь у демократичних праймеріз і навіть переміг за кількістю делегатів на кокусах в Айові. У питанні України він робив особливий акцент на довгостроковій економічній стійкості, транспортній інфраструктурі та масштабній післявоєнній відбудові. Washington Post також залишає його серед реальних претендентів, хоча зараз увага до нього дещо менша, ніж до Оссоффа, Ньюсома чи Окасіо-Кортес.

    ФОТО: Піт Буттіджедж

    Усе це означає, що Демократична партія входить у 2028 рік без одного беззаперечного спадкоємця. Гарріс має досвід, гроші й впізнаваність, Ньюсом — потужну медійну машину, Оссофф — ефект нового обличчя, Шапіро — стратегічно важливу Пенсильванію, Келлі — військовий бекграунд і центристський імідж, а Окасіо-Кортес — надзвичайно активну молодшу й прогресивну аудиторію. Washington Post наголошує: головна суперечка всередині партії вже зараз полягає в тому, чи повертатися до центру для боротьби за поміркованого виборця, чи зробити ставку на нову прогресивну хвилю.

    Для України ця боротьба має особливе значення. Практично всі основні демократичні претенденти засуджують російську агресію, однак відрізняються у питанні масштабів військової допомоги, санкцій, президентських повноважень і загальної ролі США у світі. Найближчі місяці, особливо проміжні вибори восени 2026 року, можуть серйозно перетасувати цей список: перемога Оссоффа в Джорджії чи Шапіро в Пенсильванії посилить їхні президентські позиції, тоді як невдача може практично закрити дорогу до кампанії 2028-го. Саме після midterms стане значно зрозуміліше, хто з демократів дійсно здатен перетворити нинішні амбіції на боротьбу за Білий дім.

  • У Росії заговорили про удари по Європі: WSJ назвав перевагу України, яка дратує Кремль

    У Росії заговорили про удари по Європі: WSJ назвав перевагу України, яка дратує Кремль

    Україна має у війні проти Росії стратегічну перевагу, яку Кремль практично не може відтворити: за її західним кордоном розташований величезний економічний, військовий і логістичний тил. Європейські держави забезпечують Україну пальним, зброєю, фінансуванням, виробничими потужностями та логістичними маршрутами, які Росія не може атакувати без ризику прямого конфлікту з НАТО. Саме ця геополітична асиметрія частково нівелює перевагу Москви у вогневій потужності та дедалі сильніше впливає на російську стратегію. The Wall Street Journal пише, що через це Кремль посилює гібридні операції проти Європи, а в російських політичних колах усе гучніше звучать заклики перейти до ударів по військовій та логістичній інфраструктурі країн, які підтримують Київ.

    На перший погляд Росія все ще має значну перевагу в ракетах, авіації та інших засобах далекого ураження. Вона систематично атакує українські міста, електростанції, порти, підприємства та логістичні об’єкти, намагаючись завдати економічної шкоди й послабити здатність держави продовжувати війну. Проте стратегічний результат таких ударів часто виявляється меншим, ніж могла б розраховувати Москва, оскільки частину втраченої інфраструктури та ресурсів Україна компенсує завдяки доступу до європейського ринку. WSJ називає саме цю можливість одним із ключових факторів, які дозволяють Києву витримувати тривалу кампанію російського тиску.

    Особливо показовою є ситуація з пальним. Росія ще у 2022 році завдала серйозних ударів по українській нафтопереробній інфраструктурі, однак це не призвело до тривалого паралічу паливного ринку: Україна переорієнтувалася на імпорт нафтопродуктів із Європи, і мережі АЗС продовжують працювати. Росія ж стикається з протилежною проблемою — українські далекобійні дрони регулярно атакують її НПЗ та інші елементи паливної інфраструктури, а компенсувати втрати за рахунок такого самого масштабного зовнішнього тилу Москві значно складніше. Саме тому удари України по російській мілітаризованій економіці можуть мати пряміший вплив на здатність РФ фінансувати та забезпечувати війну.

    Схожа асиметрія існує й у військовій логістиці. Україна користується логістичними центрами та інфраструктурою у Польщі, Німеччині, Румунії та інших країнах НАТО, через які надходять озброєння, боєприпаси, техніка, запасні частини й інші критично важливі вантажі. Частина українських оборонних компаній також розгорнула виробництво на європейській території. Для Росії такі об’єкти фактично перебувають за межами нинішнього театру бойових дій: удар по території держави НАТО створив би ризик зовсім іншого рівня ескалації.

    При цьому сама Росія не має співставної системи союзницької підтримки. Білорусь і Північна Корея допомагають Москві, однак їхні можливості значно поступаються економічному та промисловому потенціалу західної коаліції, яка стоїть за Україною. Китай зберігає з Росією стратегічні та економічні зв’язки, але не перетворився на повноцінний військовий тил Кремля, а водночас використовує ослаблення позицій Москви у власних економічних інтересах. WSJ зазначає, що саме ця нерівність дедалі сильніше відчувається російським керівництвом.

    На думку німецького депутата Європарламенту Сергія Лагодинського, Кремль бачить, що Україна здатна виживати й продовжувати боротьбу саме тому, що має доступ до зовнішніх ресурсів і міжнародної солідарності. Відповідно Москва намагається бити не лише безпосередньо по Україні, а й по самій системі її підтримки. Західні уряди протягом останніх місяців фіксують посилення диверсій, кібератак, шпигунської діяльності, інцидентів із дронами та інших операцій так званої «сірої зони». Їхня мета, за оцінками західних експертів і розвідслужб, може полягати в тому, щоб налякати європейські суспільства, посіяти сумніви щодо підтримки України та підвищити політичну ціну допомоги Києву.

    Саме на цьому тлі всередині Росії дедалі гучніше лунають заклики зробити ще один крок — перейти від прихованої гібридної активності до безпосередніх ударів по європейській логістиці. Директорка з питань Євразії Центру досліджень нерозповсюдження імені Джеймса Мартіна Ганна Нотте розповіла WSJ, що в російських колах набирає популярності думка: для досягнення цілей у війні Москва повинна атакувати військові й логістичні об’єкти в європейських державах. Поки це не означає, що Кремль уже ухвалив відповідне рішення, однак сама поява такої дискусії свідчить про небезпечне розширення рамок війни.

    За інформацією WSJ, частина західних посадовців не виключає сценарію, за якого Росія могла б спробувати здійснити обмежену одноразову атаку на одну або кілька логістичних цілей у Європі. Серед можливих способів у виданні згадується використання захоплених українських безпілотників або інших засобів, які могли б ускладнити швидке встановлення виконавця. Це лише один із потенційних сценаріїв, який обговорюють чиновники й експерти, а не підтверджений план Кремля. Проте навіть такий обмежений удар по території НАТО міг би мати надзвичайно серйозні наслідки та поставити перед Альянсом питання про відповідь.

    Ризик поширення російської агресії за межі України, за даними видання, був одним із ключових питань і під час нещодавньої поїздки директора ЦРУ Джона Реткліффа до Москви. WSJ повідомляє, що одним із головних послань американської сторони було застереження не переносити бойові дії на територію країн НАТО. Водночас це не означає, що американська розвідка очікує неминучого великого вторгнення Росії до однієї з держав Альянсу. НАТО станом на кінець серпня також заявляло, що не бачить ознак підготовки Росії до неминучої звичайної військової атаки, хоча фіксує посилення російських гібридних операцій.

    Саме тому нинішня російська стратегія балансує на межі. З одного боку, Кремль зацікавлений у тому, щоб послабити європейську допомогу Києву і зробити її максимально дорогою політично та економічно. З іншого — прямий удар по державі НАТО може мати протилежний результат і не розколоти Захід, а навпаки, різко посилити його рішучість. Частина європейських політиків уже зазначає, що російські диверсії та інші гібридні операції дедалі більше переконують громадян їхніх країн у тому, що Москва є загрозою не лише для України, а й безпосередньо для Європи.

    У підсумку головна перевага України полягає не в конкретній ракеті чи дроні, а у доступі до величезного зовнішнього тилу. Поки Україна може отримувати пальне, зброю, фінансування, промислову продукцію та логістичну підтримку з Європи, Росії надзвичайно складно досягти стратегічної ізоляції Києва лише ударами по українській території. Москва водночас не має свого аналога такої системи підтримки і змушена значною мірою сама оплачувати наслідки війни та українських ударів. Саме цей дисбаланс, за оцінкою WSJ, і підштовхує Кремль дедалі активніше шукати способи тиснути вже не тільки на Україну, а й на її союзників.

    Тож головне питання зараз полягає в тому, де Москва проведе межу між гібридною війною та прямою атакою. Поки Росія переважно використовує диверсії, кібератаки, інформаційні операції та інші методи нижче порогу відкритого військового зіткнення з НАТО. Але те, що в російських політичних та інформаційних колах дедалі частіше обговорюють удари по європейській логістиці, робить ризик подальшої ескалації значно серйознішим. І саме здатність НАТО переконливо показати, що така атака матиме неприйнятну для Москви ціну, може стати одним із головних факторів стримування Росії.

  • Зеленський раптово змінив керівника ДПСУ: хто очолив прикордонників

    Зеленський раптово змінив керівника ДПСУ: хто очолив прикордонників

    Президент України Володимир Зеленський у понеділок, 31 серпня, провів кадрову ротацію в керівництві Державної прикордонної служби України. Валерія Вавринюка, який тимчасово виконував обов’язки голови відомства, звільнено від цих функцій, а керувати прикордонниками тепер тимчасово буде генерал-майор Вадим Ченчик.

    Відповідні рішення президент оформив двома окремими указами — №836/2026 та №837/2026. Обидва документи датовані 31 серпня.

    У першому указі Зеленський постановив увільнити Валерія Вавринюка від тимчасового виконання обов’язків голови Державної прикордонної служби. Іншим документом президент доручив ці обов’язки заступнику голови ДПСУ Вадиму Ченчику. Причини кадрової ротації безпосередньо в указах не зазначені.

    Таким чином, важливий нюанс полягає в тому, що Ченчик наразі не призначений постійним головою ДПСУ. Він лише тимчасово виконуватиме обов’язки керівника служби. Саме так сформульовано президентський указ №837/2026.

    Вадим Ченчик для Держприкордонслужби людина далеко не нова. За офіційною біографією ДПСУ, він народився 15 листопада 1972 року в Катеринополі Черкаської області та понад три десятиліття пов’язаний із прикордонним відомством. Службу в системі охорони державного кордону він проходить із 1994 року.

    Ченчик має кілька вищих освіт. Він навчався у «Львівській політехніці», Академії Прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького та Харківському національному педагогічному університеті.

    За роки служби Ченчик працював як на оперативно-розшукових, так і на командних посадах. У його кар’єрі були керівні посади в Харківському, Мостиському та Мукачівському прикордонних загонах, а також робота у Східному регіональному управлінні ДПСУ.

    З вересня 2019 року він обіймає посаду заступника голови Державної прикордонної служби України.

    У 2022 році Вадиму Ченчику присвоїли військове звання генерал-майора. Він також нагороджений медаллю «За військову службу Україні». Офіційний сайт ДПСУ й нині вказує його серед керівництва служби як заступника голови.

    Нинішня кадрова ротація відбувається після тривалого періоду змін у верхівці Держприкордонслужби.

    Постійного керівника відомство не має після кадрових рішень щодо колишнього голови ДПСУ Сергія Дейнеки. Згодом навколо нього розгорнулася резонансна антикорупційна справа.

    22 січня НАБУ і Спеціалізована антикорупційна прокуратура повідомили про підозру колишньому топпосадовцю та чинному посадовцю Держприкордонслужби у справі про систематичне отримання неправомірної вигоди.

    За даними слідства, схема працювала у 2023 році та була пов’язана з незаконним переправленням цигарок через державний кордон України до країн Європейського Союзу. Правоохоронці заявляли, що для перевезень використовували автомобілі з номерними знаками, схожими на дипломатичні, а пасажирами ставали власники дипломатичних паспортів — члени сімей українських дипломатів у Європі.

    НАБУ і САП стверджували, що прикордонні посадовці забезпечували таким транспортним засобам безперешкодний перетин державного кордону.

    За версією слідства, лише протягом липня-листопада 2023 року правоохоронці задокументували отримання близько 204 тисяч євро неправомірної вигоди за проїзд 68 автомобілів. Сума становила приблизно три тисячі євро за кожен транспортний засіб. Дії підозрюваних кваліфікували за статтею про одержання неправомірної вигоди. Розслідування триває, а підозра сама по собі не означає доведеності вини особи.

    У лютому ДПСУ повідомляла, що Дейнеко був звільнений із військової служби наказом від 2 лютого на підставі рішення військово-лікарської комісії. Речник прикордонної служби Андрій Демченко тоді зазначав, що колишній керівник мав поранення, зокрема тяжке мінно-вибухове, та переніс кілька операцій.

    Однак уже на початку березня історія отримала нове продовження. Дейнека знову призвали на військову службу за мобілізацією та призначили начальником Третього прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса — Луганського прикордонного загону. У ДПСУ пояснювали це його попереднім бойовим та управлінським досвідом.

    Тому кадрове рішення Зеленського 31 серпня фактично означає вже чергову зміну тимчасового управління одним із ключових силових відомств країни.

    Державна прикордонна служба під час повномасштабної війни давно виконує значно ширші завдання, ніж класична охорона державного кордону. Підрозділи прикордонників воюють на фронті, виконують бойові завдання на найскладніших напрямках, контролюють пункти пропуску та протидіють незаконному перетину кордону, контрабанді й диверсійній діяльності.

    Особливого значення робота ДПСУ набуває і через тривалі дискусії щодо правил виїзду громадян за кордон під час воєнного стану, боротьби з незаконними схемами переправлення військовозобов’язаних та ситуації на кордонах із Росією і Білоруссю.

    Саме тому зміна навіть тимчасового керівника відомства є значущим кадровим рішенням.

    Водночас президентські укази наразі не містять інформації про те, чому Валерія Вавринюка було вирішено замінити саме зараз, а також коли може бути призначений повноцінний голова Державної прикордонної служби.

    Не повідомляється і про можливі додаткові кадрові перестановки у керівництві відомства.

    Наразі юридична ситуація однозначна: указом №836/2026 Вавринюка звільнено саме від тимчасового виконання обов’язків, а указом №837/2026 ці функції покладено на Вадима Ченчика. Обидва рішення президент підписав 31 серпня.

    Отже, після нової кадрової ротації українськими прикордонниками тимчасово керуватиме досвідчений кадровий офіцер, який працює в системі ДПСУ з 1994 року і вже близько семи років перебуває на посаді заступника голови служби.

    Чи стане це призначення лише коротким перехідним етапом, чи Вадим Ченчик керуватиме ДПСУ тривалий час, наразі невідомо. Офіційного рішення про призначення постійного голови служби станом на 31 серпня президент не оприлюднював.

  • Україна змінила правила війни: США почали навчати спецназ НАТО за досвідом ЗСУ

    Україна змінила правила війни: США почали навчати спецназ НАТО за досвідом ЗСУ

    Сполучені Штати почали навчати польських спецпризначенців за новою програмою, створеною з урахуванням бойового досвіду російсько-української війни. Військовим доведеться непомітно проникнути через умовну лінію фронту, пройти близько 100 кілометрів територією, яку контролює «противник», уникнути виявлення дронами, камерами та навіть звичайними цивільними, а наприкінці операції завдати удару безпілотником по ключовій цілі.

    Польща стала першим союзником США по НАТО, який долучився до такого формату підготовки. До цього сценарій двічі випробовували виключно американські «зелені берети».

    Про незвичайні навчання у Німеччині повідомляє Associated Press, журналісти якого отримали рідкісний доступ до тренувального полігону та військовослужбовців, залучених до операції.

    Навчання розпочалися у п’ятницю, 28 серпня, на базі Об’єднаного багатонаціонального центру підготовки американської армії у Хоенфельсі в Баварії приблизно за годину їзди на південний схід від Нюрнберга.

    Сам формат з’явився зовсім недавно — його розробили американські «зелені берети» лише кілька місяців тому.

    Спочатку сценарій призначався для підготовки американського спецназу. Проте тепер до нього вперше залучили військовослужбовців іншої країни НАТО — Польщі.

    Американські військові не приховують, звідки взяли основу для нового підходу до підготовки.

    Офіцер «зелених беретів», який працює в навчальному центрі, прямо заявив Associated Press, що американці використовують уроки, отримані під час війни в Україні, і намагаються максимально точно відтворити проблеми, з якими на сучасному полі бою стикаються як українські, так і російські війська.

    Головна особливість нового сценарію — практично постійна загроза виявлення.

    Учасникам навчань недостатньо просто прорвати умовну лінію фронту та виконати бойове завдання. Вони мають залишатися непомітними протягом кількох днів, перебуваючи на території, де за ними полюють військові, безпілотники та системи спостереження.

    Територія навчань величезна — приблизно 3000 квадратних кілометрів баварської місцевості.

    За сценарієм американський повітряно-десантний піхотний підрозділ десантується на закритій території бази Хоенфельс і створює умовну передову.

    Американці виконують роль противника.

    Завдання польських спецпризначенців — непомітно пройти крізь їхні позиції.

    Але на цьому операція лише починається.

    Якщо польські військові успішно подолають умовну лінію фронту, їм потрібно буде рухатися на північ і пройти близько 100 кілометрів німецькою територією до іншого навчального району поблизу Графенвера.

    Саме там розташована їхня кінцева ціль.

    Після багатоденного проникнення в умовний тил противника спецпризначенці мають виявити та «знищити» визначений об’єкт за допомогою безпілотника.

    Однак маршрут спеціально зробили максимально складним.

    Між Хоенфельсом і кінцевою точкою розташовані ферми, села, дороги та міські райони. На маршруті працюють приватні та державні камери відеоспостереження.

    Фактично військовим необхідно залишитися непомітними не лише для умовного противника, а й для звичайного сучасного цивільного середовища.

    Саме це стало одним із найцікавіших елементів експерименту.

    Місцеві жителі переважно не знають, що неподалік проходить операція спецпризначенців. Тому будь-яка їхня реакція стає частиною навчань.

    Якщо цивільні помітять підозрілих людей та звернуться до поліції, ця інформація може бути передана військовим. Після цього умовний противник отримає можливість визначити район перебування спецпризначенців.

    Під час попередніх версій цього сценарію американські «зелені берети» навіть знімали військову форму, щоб не привертати увагу.

    Військові пояснюють: завдання полягає не лише в тому, щоб виглядати як цивільні. Необхідно взагалі не потрапляти їм на очі.

    Та найбільша загроза для польської групи буде над головою.

    Американська армія активно використовуватиме безпілотники для пошуку спецпризначенців.

    Під час попередніх двох навчань американські підрозділи мали у своєму розпорядженні понад 100 дронів.

    Якщо безпілотник виявить групу, сценарій різко ускладнюється.

    Американські військові можуть направити до району військову поліцію зі службовими собаками або перекинути туди додаткові безпілотники.

    Учасників навчань при цьому дозволено умовно «захоплювати» або «знищувати».

    Саме такий підхід максимально наближає тренування до однієї з головних реалій російсько-української війни — різкого скорочення простору, в якому військові можуть пересуватися непоміченими.

    Масове використання розвідувальних та ударних безпілотників зробило приховане переміщення людей і техніки значно складнішим.

    Те, що раніше могло бути відносно безпечним тилом, тепер може постійно контролюватися з повітря.

    Саме український досвід застосування дронів останніми роками дедалі активніше вивчають США та інші держави НАТО.

    Associated Press зазначає, що нові навчання демонструють особливу увагу частини американського військового керівництва до методів ведення безпілотної війни, які отримали безпрецедентний розвиток під час російського вторгнення в Україну.

    Причому йдеться вже не лише про теоретичне вивчення.

    Українські оператори безпілотників безпосередньо демонстрували свої можливості американським військовим під час попередніх навчань у Німеччині.

    На Combined Resolve українські військовослужбовці 412-ї бригади безпілотних систем «Немезіс» змогли швидко виявляти та умовно уражати техніку американської механізованої бригади.

    Цей досвід продемонстрував, наскільки сильно масове застосування дешевих безпілотників змінює традиційні правила маневру військ.

    Тепер ці уроки фактично інтегруються у підготовку спецпідрозділів союзників.

    Польща стала першою країною НАТО після самих США, військові якої проходять новий сценарій.

    Але американські військові очікують, що вона буде далеко не останньою.

    За словами представників навчального центру, такі тренування планують організовувати кілька разів на рік. У США припускають, що інтерес до них можуть проявити більшість або навіть усі 32 члени НАТО.

    Це означає, що досвід війни в Україні поступово перетворюється на елемент системної підготовки армій Альянсу.

    Особливого значення це набуває на тлі занепокоєння НАТО можливими майбутніми діями Росії.

    Паралельно Європа стикається зі збільшенням кількості інцидентів із невідомими безпілотниками поблизу критичної та військової інфраструктури.

    Associated Press звертає увагу, що лише цього місяця два безпілотники були помічені над військовою базою в Німеччині. Крім того, дрон із вибухівкою виявили в одному з ключових вантажних аеропортів країни.

    Усе це змушує західні армії переглядати не тільки способи застосування дронів, а й методи захисту від них.

    При цьому Україна вже сама перетворюється з отримувача західного військового досвіду на його постачальника.

    У березні президент Володимир Зеленський повідомляв, що Україна допомагає п’ятьом країнам Близького Сходу та Перської затоки протидіяти іранським безпілотникам. За інформацією AP, по українську допомогу в питаннях протидії дронам зверталися також Сполучені Штати та європейські держави.

    Нова програма підготовки в Німеччині демонструє цей зсув особливо наочно.

    Ще кілька років тому Україна масово переймала стандарти, тактику та методики підготовки НАТО. Тепер американські «зелені берети» створюють сценарії для власних військових та союзників, прямо спираючись на те, що відбувається на українському полі бою.

    Дрони, постійне спостереження з повітря, необхідність маскуватися навіть серед цивільної забудови, робота невеликих груп у глибокому тилу та безпілотний удар по кінцевій цілі — усе це вже стає частиною нової моделі підготовки західного спецназу.

    І якщо прогноз американських військових справдиться, незабаром через подібні навчання можуть пройти спецпідрозділи більшості країн НАТО.

  • «Дрони в обмін на Patriot»: Федоров запропонував США угоду, яка може допомогти Україні пережити зиму

    «Дрони в обмін на Patriot»: Федоров запропонував США угоду, яка може допомогти Україні пережити зиму

    Колишній міністр оборони України Михайло Федоров заявив про готовність допомогти Сполученим Штатам створити власну «армію дронів», запропонувавши фактично обмін українського бойового досвіду та технологічних напрацювань на критично необхідні Україні ракети-перехоплювачі для систем протиповітряної оборони Patriot. За словами Федорова, додаткові перехоплювачі потрібні Україні, щоб протистояти російським повітряним атакам майбутньої зими.

    Про це Федоров розповів в інтерв’ю британській газеті Financial Times.

    «Я був би дуже радий допомогти Америці створити армію дронів — особливо в обмін на [перехоплювачі] Patriot, щоб ми вижили цієї зими», — заявив колишній міністр.

    Федоров прямо зазначив, що готовий піти на такий обмін.

    Йдеться не про вже укладену угоду між Києвом і Вашингтоном, а про пропозицію, яку колишній очільник українського оборонного відомства публічно озвучив американській стороні.

    Україна за роки повномасштабної війни накопичила унікальний досвід застосування безпілотних систем у бойових умовах. Дрони використовуються практично на всіх рівнях — від тактичної розвідки та FPV-ударів безпосередньо на лінії фронту до далекобійних операцій проти об’єктів російської військової та промислової інфраструктури.

    Саме цей досвід потенційно може становити значний інтерес для США та інших західних союзників.

    Натомість для України одним із найбільш критичних питань залишається посилення протиповітряної оборони, зокрема забезпечення комплексів Patriot ракетами-перехоплювачами.

    Росія регулярно застосовує проти українських міст балістичні та крилаті ракети, ударні безпілотники та комбінує різні типи засобів ураження під час масштабних повітряних атак. На цьому тлі питання запасів ракет для ППО набуває особливого значення напередодні холодного сезону.

    Однак пропозиція щодо Patriot виявилася не єдиною резонансною частиною інтерв’ю Федорова.

    Financial Times із посиланням на поінформовані джерела повідомила про деталі його контактів із засновником SpaceX Ілоном Маском.

    За даними видання, Маск раніше нібито говорив Федорову, що готовий дозволити Україні використовувати безпілотники із супутниковою системою Starlink за межами українських кордонів для ударів по цілях на території Росії.

    Водночас мільярдер, за словами співрозмовників FT, наголосив, що відповідне рішення має політичний характер і його повинен ухвалити Білий дім.

    Сам Михайло Федоров коментувати зміст своїх розмов з Ілоном Маском відмовився.

    Так само він не став повідомляти, чи планує під час перебування у Вашингтоні зустрічатися з представниками адміністрації президента США Дональда Трампа.

    Ця частина історії особливо важлива з огляду на роль Starlink у сучасній війні. Супутниковий зв’язок став одним із ключових технологічних інструментів для українських військових, а можливості його використання безпілотними платформами можуть мати значення для розвитку далекобійних систем.

    Паралельно Федоров планує значно активніше працювати із західними країнами у сфері оборонних технологій.

    Нещодавно він погодився стати радником міністра оборони Італії Гвідо Крозетто. Водночас в інтерв’ю FT Федоров повідомив, що прагнутиме отримати подібні консультативні ролі й в інших країнах-партнерах України.

    Серед потенційних держав він назвав Францію та Сполучені Штати.

    У прес-офісі Федорова раніше пояснювали, що його колишня посада міністра оборони України не створює обмежень для роботи радником урядів інших держав. При цьому він планує й надалі жити та працювати в Україні.

    Ще один великий напрям його подальшої діяльності — створення фонду оборонних технологій.

    Федоров хоче залучити до нього американський капітал і використати накопичений Україною досвід для створення нових військових технологій.

    За інформацією Financial Times, він уже шукає підтримки серед венчурних фондів, приватних інвесторів та американських технологічних компаній.

    Сам Федоров заявив, що переговори ведуться з «великою кількістю» потенційних інвесторів, які зацікавлені в українських технологічних розробках.

    Його задум полягає не просто у фінансуванні окремих стартапів. Фонд має створювати та управляти компаніями, які займатимуться розробкою нових видів озброєнь і технологічних рішень для поля бою.

    При цьому Федоров не розкрив деталей своєї майбутньої ролі в управлінні структурою та не уточнив, чи передбачає вона для нього особисту фінансову вигоду.

    За оцінкою колишнього міністра, Росія може намагатися затягувати війну.

    Якщо бойові дії триватимуть ще два-три роки, новий фонд, за задумом Федорова, повинен створювати найсучасніші рішення для поля бою, одночасно надаючи інвесторам доступ до унікального досвіду, який Україна отримала протягом повномасштабної війни.

    Ще 22 серпня Федоров повідомляв, що після завершення роботи в уряді планує зосередитися одразу на кількох напрямах. Серед них — венчурний фонд для інвестування в українські оборонні стартапи, аналітичний центр, громадська діяльність та викладання в університетах.

    Тоді він також категорично заперечував повідомлення про нібито намір під час поїздки до США заручитися політичною підтримкою Дональда Трампа. Водночас Федоров не виключав можливості зустрічі з Ілоном Маском.

    Уже 28 серпня стало відомо, що колишній український міністр прийняв пропозицію очільника Міноборони Італії Гвідо Крозетто стати його радником.

    Тепер пропозиція допомогти США зі створенням «армії дронів» показує ще один напрям можливої співпраці.

    Для України головним питанням у такій моделі залишається практична віддача: Федоров прямо пов’язує передачу українського досвіду та допомогу американцям у розвитку безпілотних сил із можливістю отримати додаткові перехоплювачі Patriot.

    На тлі постійних російських ракетно-дронових атак і наближення холодного сезону саме ракети для систем протиповітряної оборони залишаються одним із найцінніших ресурсів для захисту українських міст.

  • Росія влаштувала нічний наліт на Україну: 121 дрон, ракета Х-59 і влучання на 11 локаціях

    Росія влаштувала нічний наліт на Україну: 121 дрон, ракета Х-59 і влучання на 11 локаціях

    Росія в ніч проти понеділка, 31 серпня, здійснила нову масштабну повітряну атаку на Україну, застосувавши 121 безпілотник різних типів та керовану авіаційну ракету Х-59. Значну частину ударних дронів становили реактивні «Шахеди». Українські сили протиповітряної оборони знешкодили 96 ворожих БпЛА, а запущена з району Чорного моря ракета не досягла своєї цілі. Водночас уникнути наслідків атаки не вдалося — Повітряні сили зафіксували влучання засобів повітряного нападу противника на 11 локаціях.

    Повітряна атака фактично розпочалася ще ввечері 30 серпня. За інформацією Повітряних сил ЗСУ, відлік ведеться від 18:00 неділі.

    Для удару Росія застосувала одну керовану авіаційну ракету Х-59, яку запустили з повітряного простору над акваторією Чорного моря. Одночасно противник направив на територію України 121 безпілотний літальний апарат.

    Йшлося про ударні БпЛА типу Shahed, причому більшість із них, за даними Повітряних сил, були реактивними, а також безпілотники «Гербера» та дрони-імітатори типу «Пародія».

    Для запуску безпілотників Росія використала одразу кілька напрямків. Дрони прямували з районів Курська, Орла, Міллерова та Приморсько-Ахтарська на території РФ. Крім того, запуски здійснювалися з тимчасово окупованого Донецька та району Гвардійського в окупованому Криму.

    Таким чином, російські війська намагалися атакувати Україну одночасно з різних напрямків, змушуючи систему протиповітряної оборони реагувати на значну кількість повітряних цілей.

    Для відбиття нічного нападу були залучені авіація, зенітні ракетні війська, підрозділи радіоелектронної боротьби та безпілотних систем, а також мобільні вогневі групи Сил оборони України.

    За попередньою інформацією Повітряних сил станом на 08:00 31 серпня, українські захисники збили або подавили 96 російських безпілотників типів Shahed, «Гербера» та інших типів.

    Ворожі дрони знешкоджували на півночі, півдні, сході та в центральних областях України.

    Керована авіаційна ракета Х-59, яку російські війська запустили над Чорним морем, своєї цілі не досягла.

    Попри роботу протиповітряної оборони, повністю уникнути влучань не вдалося. За даними Повітряних сил, засоби повітряного нападу противника влучили на 11 локаціях. Ще на восьми локаціях зафіксовано падіння збитих цілей або їхніх уламків.

    На момент оприлюднення ранкового зведення атака ще не була повністю завершена. У повітряному просторі України залишалося близько десяти ворожих безпілотників.

    Наслідки російських ударів фіксували одразу в кількох регіонах країни.

    На Херсонщині російські війська близько 06:40 атакували безпілотником один із закладів охорони здоров’я в Херсоні. За інформацією обласної військової адміністрації, постраждали двоє працівників закладу — 62-річний чоловік та 69-річна жінка. У них діагностували контузії, вибухові та закриті черепно-мозкові травми. Стан постраждалих оцінювали як середньої тяжкості.

    Також близько шостої ранку російський безпілотник атакував жінку в середмісті Херсона. 62-річну постраждалу доправили до лікарні з контузією, вибуховою та закритою черепно-мозковою травмами.

    Неспокійною була ніч і на Харківщині. Ще близько 22:00 30 серпня російські війська завдали ударів по Ізюму, попередньо керованими авіаційними бомбами. Влучання зафіксували в кількох місцях у західній частині міста.

    Один із ударів припав на дорожнє покриття. Унаслідок атаки було пошкоджено понад десять приватних будинків, декілька автомобілів та електромережі. На іншій локації спалахнула господарська споруда. Повідомлялося щонайменше про одного постраждалого.

    Серйозних руйнувань російська атака завдала і на Донеччині. Близько 04:20 ранку 31 серпня російські війська здійснили авіаудар по центральній частині Слов’янська.

    За попередньою інформацією місцевої влади, постраждали четверо людей. У багатоквартирному будинку було зруйновано під’їзд з першого по п’ятий поверхи, також зруйнований приватний будинок.

    Масштаби пошкоджень у місті значні: за даними начальника Слов’янської міської військової адміністрації Вадима Ляха, пошкоджено щонайменше 32 багатоповерхові будинки, готель, дитячий садок та автомобілі.

    Загалом за попередню добу на Донеччині внаслідок російських атак загинули п’ятеро людей: двоє у Билбасівці та по одній людині у Краматорську, Староварварівці й Степанівці. Ще шестеро жителів області були поранені.

    Вкрай інтенсивних ударів зазнала Запорізька область. За даними обласної влади, протягом доби російські війська здійснили 923 удари по 51 населеному пункту регіону. Загинули двоє людей, ще троє дістали поранення.

    Росіяни застосовували авіацію, безпілотники, реактивні системи залпового вогню та артилерію. До місцевої влади надійшли десятки повідомлень про пошкодження житлових будинків, автомобілів та об’єктів інфраструктури.

    Уночі російський безпілотник також влучив у пожежно-рятувальну частину в одному з населених пунктів Запорізької області. Було пошкоджено покрівлю, вікна та двері будівлі, пожежну автоцистерну й легковий автомобіль. Особовий склад на момент удару перебував в укритті, тому серед рятувальників постраждалих не було.

    На Дніпропетровщині російські війська понад десять разів атакували чотири райони області безпілотниками, артилерією та авіабомбами. Внаслідок обстрілів пошкоджено приватні будинки, господарські споруди, автомобіль, зупинку громадського транспорту та сонячну панель. У Павлоградському районі постраждав 38-річний чоловік, якого госпіталізували у стані середньої тяжкості.

    Наслідки зафіксували й на Миколаївщині. За інформацією ОВА, внаслідок російської атаки був поранений чоловік. Також пошкоджено складське приміщення, сім вантажних та два легкові автомобілі. У Куцурубській громаді FPV-дрони пошкодили два приватні будинки.

    Окрему увагу привертає масштаб застосування Росією реактивних ударних безпілотників. Повітряні сили зазначили, що більшість «Шахедів», використаних у нічній атаці 31 серпня, були саме реактивними.

    Раніше українські військові повідомляли, що лише за чотири дні Росія запустила по Україні майже півтори тисячі безпілотників усіх типів, серед яких близько 800 були реактивними.

    Україна паралельно працює над новими засобами протидії таким цілям. Міністр оборони Євгеній Хмара повідомляв про розробку перехоплювачів, здатних боротися з російськими реактивними «Шахедами». За його словами, є чотири потенційні рішення, які вже проходили польові випробування.

    Атака 31 серпня вкотре показала зміну характеру російських повітряних ударів: противник одночасно використовує ударні та реактивні безпілотники, дешевші дрони-імітатори й ракети, запускаючи їх із різних районів Росії та тимчасово окупованих територій.

    Повітряні сили закликають громадян не ігнорувати сигнали повітряної тривоги, оскільки ситуація в повітряному просторі може швидко змінюватися.

  • На Волині перепоховали останки 55 поляків, убитих у 1943 році: серед жертв — 26 дітей

    На Волині перепоховали останки 55 поляків, убитих у 1943 році: серед жертв — 26 дітей

    На Волині 30 серпня відбулася церемонія перепоховання останків 55 польських жертв подій 1943 року, знайдених під час цьогорічних українсько-польських пошукових та ексгумаційних робіт у колишніх селах Острівки та Воля Островецька. Серед знайдених — 26 дітей. Церемонію провели у 83-тю річницю нападу на ці населені пункти, а останки поховали на кладовищі в Острівках поруч із жертвами, ексгумованими під час попередніх пошукових робіт у 1992, 2011 та 2015 роках.

    За даними польського Інституту національної пам’яті, під час робіт у 2026 році останки були знайдені у трьох місцях. Найбільше поховання виявили на території колишнього господарства Александра Стражица у Волі Островецькій. Там знаходилися останки 48 людей, зокрема 24 дітей. Ще шістьох людей знайшли у братській могилі біля колишньої школи в Острівках, а останки однієї жінки виявили в окремій могилі у лісі.

    На Волині перепоховали останки 55 поляків, убитих у 1943 році: серед жертв — 26 дітей

    Основний етап ексгумацій тривав із 13 липня до 7 серпня 2026 року. До робіт були залучені представники польського Інституту національної пам’яті, українського підприємства «Волинські старожитності», судово-медичні експерти та представники польського Міністерства культури. Місця поховань попередньо визначили під час пошукової експедиції у квітні. Після вилучення останків експерти провели антропологічні та судово-медичні дослідження. Польський Інститут національної пам’яті повідомив про численні пошкодження на останках, які, за оцінкою його експертів, відповідають описам убивств цивільного населення Острівків і Волі Островецької. Також були відібрані зразки кісткової тканини для ДНК-досліджень, щоб спробувати встановити особи загиблих.

    Нинішня знахідка не завершує пошукові роботи. За списками, складеними польськими істориками, на території Острівків і Волі Островецької можуть залишатися останки приблизно 300 людей, яких досі не вдалося знайти. Пошукові роботи тут проводять не вперше. Перші великі ексгумації відбулися ще у 1992 році, а згодом до цих місць поверталися у 2011 та 2015 роках. Саме поруч із могилами знайдених тоді жертв і поховали останки, підняті із землі цього літа.

    Церемонія розпочалася опівдні за українським часом із меси за загиблими, а приблизно о 13:00 відбулося саме поховання. У заході взяли участь представники польської влади та Інституту національної пам’яті, родини жертв і представники місцевої громади.

    До Другої світової війни Острівки та Воля Островецька були переважно польськими селами поблизу сучасного Любомля. За польськими історичними джерелами, 30 серпня 1943 року ці населені пункти зазнали нападу, внаслідок якого було вбито значну частину їхніх мешканців, а самі села знищено. Польський Інститут національної пам’яті оцінює кількість загиблих у двох селах приблизно у 1050 людей, серед яких могло бути близько 400 дітей.

    Ці події є частиною ширшої польсько-української історичної трагедії 1943–1944 років на Волині та в Галичині. У Польщі їх офіційно кваліфікують як геноцид польського населення, відповідальність за який покладають на ОУН та УПА. В українському історичному й політичному дискурсі існують інші оцінки масштабів, причин, відповідальності та характеру подій. Українські історики також наголошують на вбивствах українського цивільного населення під час польсько-українського конфлікту. Саме тому в нейтральному новинному матеріалі коректніше використовувати поняття Волинської трагедії, окремо зазначаючи польську та українську інтерпретації, а не подавати одну з них як беззаперечно встановлену оцінку всього історичного протистояння.

    Пошук та гідне поховання жертв історичного конфлікту протягом багатьох років залишаються одним із найчутливіших питань у відносинах України та Польщі. У Варшаві неодноразово закликали Україну дозволити ширші пошукові й ексгумаційні роботи. Для польської сторони це питання стосується насамперед можливості родин знайти останки своїх близьких, встановити їхні особи та належно поховати. Українська сторона, своєю чергою, наголошує на необхідності взаємності — зокрема щодо відновлення українських місць пам’яті в Польщі та пошуку українців, загиблих під час польсько-українського протистояння.

    Саме тому нинішні роботи в Острівках та Волі Островецькій мають значення, яке виходить далеко за межі археології. Вони є частиною складного процесу пошуку моделі, за якої дві країни зможуть працювати з історичною пам’яттю без перетворення минулого на постійний політичний конфлікт.

    Польський Інститут національної пам’яті після завершення липнево-серпневих робіт повідомляв, що отримані результати підтверджують необхідність подальших досліджень. Крім останків 55 людей, експедиція зібрала матеріали для генетичної ідентифікації. Якщо вдасться знайти живих родичів загиблих і отримати відповідні зразки ДНК, частині жертв теоретично можна буде повернути імена через понад вісім десятиліть після смерті. Водночас польська сторона зазначає, що на території цих двох колишніх сіл пошукова робота ще далеко не завершена, адже, за її оцінками, знайти необхідно останки ще сотень людей.

    Перепоховання 30 серпня відбулося на тлі нового етапу українсько-польської дискусії про минуле. Для обох держав це особливо складне питання на тлі війни Росії проти України. Польща залишається одним із ключових партнерів України у сфері оборони, логістики та підтримки українців, однак історичні суперечки періодично створюють напруження між Києвом і Варшавою. Саме тому пошукові та ексгумаційні роботи розглядають як один із найбільш практичних шляхів до поступового зменшення конфлікту пам’яті — через пошук загиблих, встановлення їхніх імен і гідне поховання. 30 серпня на Волині такий крок зробили для ще 55 людей, серед яких було 26 дітей.

  • Кремль відкрито погрожує залишити Україну без світла: РФ готує нові масовані удари по енергетиці

    Кремль відкрито погрожує залишити Україну без світла: РФ готує нові масовані удари по енергетиці

    Росія фактично анонсувала новий етап повітряної кампанії проти України перед початком осінньо-зимового сезону. Міністерство оборони РФ 30 серпня заявило, що російські війська розпочали підготовку до масованих ударів по об’єктах українського енергетичного сектору. Москва називає майбутні атаки «відповіддю» на удари України по російській нафтовій та енергетичній інфраструктурі.

    Заява пролунала в особливо тривожний момент. До початку опалювального сезону залишаються лічені тижні, а Росія вже збільшує інтенсивність ударів по українських містах, енергетиці, портах та промисловості. Лише протягом останніх днів масштабні атаки спричиняли перебої з електропостачанням у кількох регіонах, а в ніч проти 30 серпня під ударом знову опинилася енергетична інфраструктура Миколаївщини.

    Тому нинішня заява російського Міноборони може означати не окрему погрозу, а підготовку до нової системної кампанії, подібної до тих, які Україна вже переживала попередніми зимами.

    Російське відомство стверджує, що рішення пов’язане з українськими атаками на російський паливно-енергетичний комплекс. За заявою Москви, підготовка до ударів уже розпочалася. Водночас Росія традиційно називає українські атаки по своїй нафтопереробній інфраструктурі ударами по «цивільних об’єктах», хоча Київ пояснює такі операції необхідністю зменшувати ресурсну базу російської війни.

    І саме тут з’являється важливий контекст.

    Протягом останніх місяців Україна значно активізувала удари по російських нафтопереробних заводах. Наслідки вже помітні на внутрішньому паливному ринку РФ. За даними Reuters, наприкінці серпня виробництво бензину в Росії впало приблизно до 70% внутрішнього попиту після атак на низку великих НПЗ. Добове виробництво скоротилося приблизно до 80 тисяч тонн за потреби близько 115 тисяч тонн.

    Росії довелося нарощувати імпорт пального та вводити додаткові обмеження. 29 серпня Москва продовжила заборону на експорт дизельного пального до 30 вересня. Обмеження стали частиною ширшої спроби стабілізувати внутрішній ринок на тлі пошкоджень НПЗ та дефіциту пального.

    Тобто між двома сторонами фактично формується дедалі жорсткіше енергетичне протистояння.

    Україна намагається бити по російській нафтовій промисловості — одному з ключових джерел доходів Кремля та важливій частині військової логістики.

    Росія у відповідь погрожує посилити атаки на українську електроенергетику.

    А наближення холодів робить таку ескалацію особливо небезпечною.

    Росія вже почала бити по енергетиці

    Певні ознаки нового етапу кампанії видно вже зараз.

    У ніч проти 30 серпня росіяни атакували Миколаївську область ударними безпілотниками Shahed і крилатими ракетами «Бандероль». Серед цілей був об’єкт енергетичної інфраструктури. Після удару виникли проблеми з електропостачанням у Миколаєві, а також у громадах Миколаївського та Баштанського районів. Енергетикам вдалося оперативно відновити подачу електрики.

    Під ударом тієї ж доби була і портова інфраструктура Миколаєва.

    Це продовжує тенденцію останніх тижнів. 24 серпня після російських атак нові знеструмлення фіксували у Донецькій, Харківській, Чернігівській, Запорізькій, Одеській та Миколаївській областях.

    Ще масштабніші атаки Україна пережила взимку 2025–2026 років.

    24 січня Росія завдала потужного удару по українській енергосистемі, після якого без електрики залишилися близько 1,2 млн споживачів по всій країні. Частина Києва одночасно мала проблеми з теплопостачанням у період сильних морозів.

    7 лютого РФ знову провела масштабну атаку на енергетичні об’єкти, використовуючи ракети та безпілотники.

    Ці атаки показали логіку російської кампанії: Москва намагається одночасно пошкоджувати генерацію, підстанції, газову інфраструктуру та інші вузлові елементи системи, змушуючи Україну витрачати ресурси на аварійні ремонти.

    Тому нинішнє формулювання російського Міноборони про «масовані удари» сприймається особливо серйозно.

    Чому саме зараз

    Є кілька факторів, які роблять кінець літа — початок осені логічним моментом для нової російської кампанії.

    По-перше, наближається опалювальний сезон.

    Енергетична система в холодний період працює під значно більшим навантаженням, а тривалі пошкодження електростанцій або підстанцій можуть одночасно впливати на електро-, тепло- та водопостачання.

    По-друге, Росія останніми днями суттєво наростила інтенсивність повітряних ударів.

    ISW зазначає, що 28–29 серпня російські сили провели тривалу серію комбінованих ракетно-дронових атак, яка тривала понад 28 годин і була значною мірою сконцентрована на Києві та Київській області. Аналітики вважають, що подібні тривалі удари покликані виснажувати українську ППО та порушувати повсякденне життя.

    По-третє, Україна дедалі сильніше тисне на російську нафтопереробку.

    Удари по НПЗ вже змусили Кремль переходити до нестандартних заходів — від імпорту бензину до експортних заборон і адміністративного контролю над інфраструктурою. 24 серпня Володимир Путін навіть дозволив державі тимчасово перебирати контроль над стратегічними об’єктами, які влада визнає недостатньо захищеними від атак безпілотників.

    Отже, російська погроза може мати й елемент тиску: Москва намагається підняти для України ціну ударів по своїй нафтовій інфраструктурі.

    Чи готова Україна до зими

    Водночас ситуація перед зимою 2026–2027 років має одну важливу відмінність: Україна заздалегідь створила значні запаси газу.

    28 серпня перший віцепрем’єр-міністр — міністр енергетики Денис Шмигаль повідомив, що в українських підземних сховищах уже накопичено 14,6 млрд кубометрів газу. Це обсяг, необхідний для базового сценарію проходження осінньо-зимового періоду. Причому цільового показника вдалося досягти на місяць раніше від плану.

    Раніше уряд називав 13,2 млрд кубометрів критично необхідним мінімумом, який має дозволити пройти зиму навіть за низьких температур і масованих російських атак.

    Це означає, що з точки зору запасів газу Україна входить у сезон у кращій позиції.

    Але газ у сховищах сам по собі не гарантує безперебійного тепла.

    Як показали попередні зими, Росія може бити не лише по газовидобувних і газотранспортних об’єктах, а й по електростанціях, високовольтних підстанціях, трансформаторах та мережах, без яких нормальна робота міст також стає складною.

    Саме тому ключовим фактором цієї зими знову може стати не стільки кількість енергоресурсів, скільки здатність захистити та швидко ремонтувати інфраструктуру.

    Головна проблема — ППО

    Для України питання протиповітряної оборони залишається критичним.

    Останні російські атаки демонструють зміну тактики. Москва використовує не тільки звичайні Shahed, а й значно швидші реактивні безпілотники, балістичні ракети та комбінує різні типи засобів ураження.

    Масовані хвилі змушують ППО одночасно реагувати на десятки чи навіть сотні цілей.

    А якщо головними мішенями стануть трансформаторні підстанції, ТЕС, ГЕС чи газова інфраструктура, навіть кілька проривів можуть мати значні наслідки.

    Саме тому Володимир Зеленський протягом року неодноразово закликав партнерів збільшити поставки систем Patriot та боєприпасів до них. Під час масштабної атаки 27 серпня Україна вже використовувала нещодавно отримані американські комплекси Patriot для перехоплення російських балістичних ракет.

    «Битва за зиму» вже фактично почалася

    Говорити, що нова кампанія гарантовано призведе до масштабних блекаутів, зараз немає підстав.

    Українська енергосистема має досвід чотирьох років війни, створені запаси обладнання, розподілені ремонтні бригади та значно кращу підготовку до російських ударів, ніж у 2022 році.

    Але російська заява 30 серпня принципово змінює інформаційний фон.

    Москва вже не просто завдає ударів по окремих енергетичних об’єктах, а публічно заявляє про підготовку масштабної кампанії.

    І саме тому поняття «битва за зиму» цього року може знову стати буквальним.

    З одного боку — Росія, яка намагається використовувати ракети та дрони для руйнування української енергетики.

    З іншого — Україна, яка накопичує газ, відновлює генерацію, посилює ППО і одночасно завдає ударів по російських НПЗ, створюючи проблеми вже для паливної системи противника.

    До того ж дипломатичного прориву, який міг би швидко завершити війну до холодів, поки не видно. Один із високопоставлених українських чиновників цього тижня заявив Reuters, що майбутні контакти з Росією, найімовірніше, спочатку матимуть лише технічний характер, а швидкого завершення війни до зими очікувати не варто.

    Таким чином осінь 2026 року може розпочатися відразу двома взаємопов’язаними кампаніями: Україна продовжуватиме тиснути на російську нафтову інфраструктуру, а Москва намагатиметься завдати максимальної шкоди українській енергосистемі.

    І якщо російська заява про підготовку «масованих ударів» справді переросте у нову масштабну кампанію, питання світла, тепла та захисту енергетичних об’єктів знову стане одним із ключових фронтів війни.

  • Анджеліна Джолі знову в Україні: з’явилося фото голлівудської зірки

    Анджеліна Джолі знову в Україні: з’явилося фото голлівудської зірки

    Американська акторка та гуманітарна активістка Анджеліна Джолі, ймовірно, знову приїхала до України. Напередодні у соцмережах почали поширювати повідомлення про те, що голлівудську зірку помітили дорогою до Львова, а вже 30 серпня з’явилися світлини, які, за твердженнями місцевих медіа, були зроблені під час її нового перебування в Україні.

    Більше того, сьогодні очевидці повідомляють уже про появу Джолі в Тернополі. Таким чином, якщо інформація підтвердиться, акторка могла вирушити зі Львова далі Україною.

    Про нові фото Джолі 30 серпня повідомив львівський телеканал НТА. Видання зазначає, що напередодні знаменитість бачили у Львові, а сьогодні — в Тернополі. У мережі також оприлюднили фотографії акторки.

    При цьому найважливіша деталь поки залишається незмінною: ані сама Анджеліна Джолі, ані її представники офіційно не оголошували про нову поїздку до України. Так само наразі немає повідомлення від української влади чи міжнародної гуманітарної організації, яке б пояснювало мету її візиту.

    Тому поки коректніше говорити саме про ймовірний новий приїзд Джолі, а не про підтверджену офіційну поїздку.

    Анджеліна Джолі знову в Україні: з’явилося фото голлівудської зірки

    Спочатку Джолі помітили дорогою до Львова

    Перші повідомлення почали активно поширюватися у другій половині дня 29 серпня.

    За словами очевидців, акторку нібито побачили в автомобілі дорогою до Львова. Джолі, як стверджувалося, їхала у супроводі охорони. Фотографії та повідомлення швидко розійшлися місцевими Telegram-каналами.

    Однак уже тоді медіа звертали увагу на відсутність офіційного підтвердження.

    УНІАН, зокрема, писав, що інформація про можливий візит активно обговорювалася у соцмережах, але підтверджень того, що Джолі справді прямує до Львова або вже перебуває в місті, на той момент не було.

    30 серпня ситуація змінилася: з’явилися нові світлини, а місцеве львівське медіа повідомило, що акторку бачили вже в Україні.

    Але інтриги додало інше повідомлення.

    За даними очевидців, цього ж дня Анджеліну Джолі нібито помітили вже у Тернополі. Подробиць її перебування там поки практично немає.

    Невідомо також, чи Львів і Тернопіль є кінцевими пунктами поїздки або лише частиною маршруту акторки.

    Мета поїздки залишається таємницею

    Саме це зараз є головною загадкою нового можливого візиту Джолі.

    Акторка вже неодноразово демонструвала, що під час поїздок до України не обмежується символічними появами у великих містах. Її попередні візити були пов’язані з гуманітарними питаннями та допомогою людям, які постраждали внаслідок російського вторгнення.

    Тому не виключено, що й цього разу поїздка може мати гуманітарну мету.

    Проте жодних підтверджених даних про програму її перебування, зустрічі чи подальший маршрут наразі немає, тому приписувати Джолі конкретну місію передчасно. НТА також зазначає, що мета та деталі візиту не повідомляються.

    Цікаво, що приховані від публіки маршрути для акторки вже не новина.

    Уперше Джолі несподівано з’явилася у Львові ще у 2022 році

    Перший приїзд Анджеліни Джолі після початку повномасштабного російського вторгнення став справжньою сенсацією.

    30 квітня 2022 року голлівудську акторку несподівано побачили у Львові.

    Одним із найвідоміших кадрів того візиту стала поява Джолі у звичайному львівському кафе. Відео миттєво розлетілося соцмережами: акторку впізнали відвідувачі, вона посміхалася та віталася з людьми.

    Але розважальною появою її поїздка не обмежувалася.

    Джолі відвідала львівський залізничний вокзал, де спілкувалася з українцями, які евакуювалися із зони бойових дій. Зокрема, вона зустрічала евакуаційний потяг із Покровська.

    Також акторка зустрічалася з дітьми та людьми, які були змушені залишити свої домівки через війну.

    Тоді її поїздка мала гуманітарний характер.

    У 2025 році Джолі поїхала значно ближче до фронту

    Ще важливішим став наступний візит знаменитості.

    У листопаді 2025 року Анджеліна Джолі приїхала вже не лише на захід України, а вирушила до Херсона та Миколаєва.

    Поїздка відбувалася разом із міжнародною благодійною організацією Legacy of War Foundation. Джолі відвідала медичні заклади, зокрема дитячу лікарню та пологовий будинок, спілкувалася з медиками, родинами та дітьми.

    Фотографії тієї поїздки були зовсім не схожі на традиційні зіркові візити.

    Акторку фотографували у бронежилеті та під антидроновими сітками — у реальності міста, яке постійно перебуває під загрозою російських ударів.

    Саме тому нинішня поява Джолі на заході України викликає особливий інтерес: попередній досвід показує, що Львів або Тернопіль зовсім не обов’язково мають бути кінцевою точкою її маршруту.

    Проте наразі це лише припущення.

    Джолі вже бувала і в Тернополі

    Є ще одна цікава деталь.

    Тернопіль, де акторку, за повідомленнями очевидців, могли бачити сьогодні, також уже з’являвся у маршруті Джолі.

    Після поїздки на південь України у листопаді 2025 року знаменитість бачили у Тернополі — тоді вона зупинялася на місцевій АЗС за кавою.

    Тому нинішні повідомлення про її появу в цьому місті самі по собі не виглядають неймовірними.

    Водночас саме відсутність офіційних заяв може бути цілком свідомою. Під час війни маршрути відомих іноземних гостей, особливо якщо вони можуть прямувати у регіони підвищеного ризику, часто не розголошують заздалегідь із міркувань безпеки.

    Чому новий візит Джолі важливий для України

    Навіть без інформації про конкретну мету поїздки поява Анджеліни Джолі в Україні має значний інформаційний ефект.

    Йдеться про одну з найбільш упізнаваних акторок світу, яка протягом багатьох років займається гуманітарними проблемами, біженцями та наслідками воєн.

    Її попередні українські поїздки отримували висвітлення далеко за межами України.

    Особливо важливо, що Джолі приїжджала сюди не тільки у перші місяці після початку повномасштабної війни, коли увага світових медіа до України була максимальною.

    Вона повернулася у 2025 році, а тепер, судячи з повідомлень українських медіа та очевидців, могла зробити це знову у серпні 2026-го.

    Це робить нинішню історію значно цікавішою за звичайну появу знаменитості.

    Якщо новий візит підтвердиться, це буде вже щонайменше третя відома поїздка Анджеліни Джолі до України від початку повномасштабного вторгнення: Львів у 2022 році, Херсон і Миколаїв у 2025-му та нинішній можливий маршрут через Львів і Тернопіль.

    Поки ж головна інтрига залишається відкритою: для чого саме Анджеліна Джолі цього разу приїхала в Україну і куди вона вирушить далі.