Економіст і колишній урядовець Тимофій Милованов опинився в центрі уваги через високі зарплати, які він отримує від державних компаній.
Згідно з інформацією, поширеною у ЗМІ та соцмережах, за вересень 2025 року Милованов отримав значні виплати від двох великих державних підприємств.
Зокрема, у НАЕК “Енергоатом” він отримав 352 000 гривень як член Наглядової ради компанії (виплата відбулась 10 жовтня). Додатково від акціонерного товариства “Українська оборонна промисловість” (колишній “Укроборонпром”) Милованов отримав 290 000 гривень за членство у наглядовій раді.
Таким чином, за один місяць роботи у двох державних наглядових радах загальна сума виплат сягнула 642 000 гривень, що викликало резонанс серед громадськості та у медіа.
Скандал навколо засновниці мережі салонів краси G.Bar Саби Мусіної набирає обертів. Після заяв блогера Андрія Трушковського, який у своєму відео стверджував, що стартовий капітал її бізнесу нібито походив із грошей, вкрадених з «Укроборонпрому», підприємниця публічно відреагувала.
За словами Трушковського, перший чоловік Мусіної, Костянтин Чередниченко, який мав стосунок до «Укроборонпрому», дав їй 50 тисяч доларів на відкриття салонів. Блогер заявив, що ці кошти були «гроші армії».
У відповідь Саба Мусіна у своєму зверненні підкреслила, що її шлюб із Чередниченком завершився понад десять років тому, і з того часу вона не має жодних зв’язків із його особистим чи фінансовим життям.
«Будь-які спроби пов’язати моє ім’я, мій бізнес або мою команду з кримінальним провадженням, відкритим проти нього, є маніпуляцією та введенням суспільства в оману», – написала вона.
Мусіна додала, що їй знадобився час, аби відреагувати, адже почуті звинувачення стали для неї шоком. Водночас вона наголосила: за наклеп і спроби зруйнувати її честь, гідність та ділову репутацію доведеться відповідати в суді.
«Мої юристи вже готують позов, за яким ми будемо вимагати фактів. Нехай суд проаналізує «докази» і дасть їм оцінку», – повідомила засновниця G.Bar.
Щодо інших чуток, озвучених Трушковським, бізнесвумен коментувати відмовилася, заявивши, що «увага – це єдине, чого прагне джерело, з якого черпають подібні новини». Вона також подякувала всім, хто підтримав її під час скандалу.
На державній платформі Prozorro з’явився тендер на проведення аудиту фінансової звітності держконцерну «Українська оборонна промисловість» (колишній «Укроборонпром») за 2025–2027 роки. Очікувана вартість послуг – майже 32 мільйони гривень.
У той час, як на фронті триває війна та потрібні безперервні поставки дронів, бронетехніки, пального та засобів зв’язку, державна оборонна компанія витрачає десятки мільйонів на бухгалтерський аудит та КАСКО для службових авто.
Раніше аналітики фіксували системні зловживання у «Укроборонпромі»: через фіктивні тендери державні кошти потрапляли до афілійованих структур, серед яких ТОВ «МДМ-Технологія», ТОВ «Компанія інженерної взаємодії в авіації», ТОВ «Спецтрансгруп» та ТОВ «Важтрансмаш».
Умови закупівель штучно обмежували конкуренцію, а контракти передбачали завищену вартість продукції військового призначення. Частина бюджетних коштів виводилась через фіктивних ФОПів та конвертаційні центри з подальшою легалізацією та використанням у приватних цілях.
Крім того, вплив компаній у територіальних центрах комплектування дозволяв їхнім працівникам незаконно отримувати бронювання. Розслідування кримінального провадження №62021000000000748 триває з 2021 року, але жоден із ключових посадовців наразі не поніс відповідальності. Це свідчить про політичне прикриття та системний саботаж правоохоронних органів.
Експерти звертають увагу на невідповідність пріоритетів: у час, коли держава має гарантувати фронту критично важливі ресурси, десятки мільйонів витрачаються на внутрішній аудит, який не захищає від системних махінацій та розкрадань.
Тендер на виготовлення тимчасових надгробних споруд для Національного військового меморіального кладовища виграла компанія, яка спеціалізується на торгівлі автозапчастинами. При цьому її директорка, ймовірно, одночасно є головним бухгалтером іншого учасника конкурсу.
У травні завершився відкритий конкурс на суму понад 50 мільйонів гривень. За ці кошти планується виготовлення трьох тисяч дерев’яних хрестів для тимчасових поховань. Згідно з вимогами, 250 із них мають бути готові протягом двох тижнів — ймовірно, через заплановані на травень перші церемонії поховань на кладовищі.
Участь у закупівлі взяли три київські компанії:
ПП «Кардан Моторз Плюс» — запропонувало виконати замовлення за 49,34 млн грн;
ТОВ «Карше» — 50,04 млн грн;
ТОВ «Стайл-центр» — 50,07 млн грн.
Переможцем торгів стала «Кардан Моторз Плюс» з мінімальним ціновим відривом. Водночас жоден з інших учасників не знизив початкову вартість під час аукціону, що викликає підозри щодо конкурентності процедури.
Компанія-переможець офіційно займається оптовою торгівлею автозапчастинами. Її статутний капітал складає лише 1 тисячу гривень. У документації зазначено, що для виконання замовлення фірма орендує необхідне деревообробне обладнання.
У коментарі журналістам директорка компанії Оксана Устич заявила, що підприємство має досвід роботи з деревиною з 2010–2015 років. На уточнення щодо використання власного ФОП, який вона зареєструвала незадовго до оголошення тендера, відповіла, що не планує його залучати до виконання підряду.
Згідно з аналітикою з YouControl, у 2024 році компанія задекларувала дохід у 10,29 млн грн. Для порівняння: у 2023 році її дохід становив 90,5 тис. грн, а в попередні роки — не перевищував кількох сотень тисяч гривень.
Окрему увагу журналісти звернули на зв’язок між переможцем і ще одним учасником тендера — компанією «Карше». На сайті останньої вказано, що головною бухгалтеркою є все та ж Оксана Устич. Сама вона на запитання про це відповіла: «Не знаю, не можу пояснити».
Згодом у компанії «Карше» повідомили, що Устич нібито звільнилася з посади. Але підтвердити дату звільнення чи надати додаткову інформацію про це відмовилися.
ТОВ «Карше» спеціалізується на організації виставок і конгресів. У 2019 році, зокрема, фірма брала участь у підготовці стенду для «Укроборонпрому». Наявність фахової компетенції у виробництві дерев’яних надгробків у неї також не підтверджено.
Журналісти звернулися до компанії-переможця з низкою запитань: щодо закупівлі деревини, залучених працівників, форми розрахунків, а також причин раптового зростання доходу. Відповідей надано не було — в компанії послалися на комерційну таємницю.
Ситуація навколо багатомільйонного тендера викликає питання щодо обґрунтованості вибору переможця, прозорості процедури й потенційного конфлікту інтересів. Участь маловідомих компаній з незначними доходами, сумнівними зв’язками та відсутністю досвіду — при обмежених термінах реалізації державного проєкту — ставить під сумнів належне виконання замовлення.
Наразі жодної офіційної реакції від замовника чи правоохоронних органів щодо перевірки учасників тендеру немає.
Приватна компанія «Оборонні технології», пов’язана з експосадовцем часів Януковича Дмитром Пляцуком, отримала 2 мільярди гривень від держави на ремонт систем протиповітряної оборони. Це викликає серйозні питання, адже підприємство вже зривало строки виконання контрактів і навіть має судове рішення щодо виплати штрафу та пені.
Про це пише СтопКор.
Приватна компанія Дмитра Пляцука за період від 2022 по 2024 роки отримала від держави майже 2 мільярди гривень на ремонт протиповітряної оборони. До того ж, як повідомляє Українська правда, державні контракти на ремонт систем ППО виконуються без розкриття інформації про походження документації та запчастин. І вже стає цікаво: що ж не хоче показувати ексчиновник режиму Януковича?
Журналістів так зацікавив пан Пляцук не випадково, адже за часів Януковича він був заступником міністра оборони України та нагороджений орденом “За заслуги” ІІІ ступеня.
У січні 2015 року ексчиновник заснував компанію “Оборонні технології”, офіс якої розташований в Києві, на проспекті Голосіївському, 114 у звичайному житловому будинку, де також зареєстровано ще 52 компанії. І от уже з 2016 року ця компанія почала викуповувати частинами збанкрутілий Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння, який спеціалізувався на ремонті військової інженерної техніки, включно із землерийними машинами, переправочно-десантною технікою та автокранами. Здавалося б, навіщо пропадати добру, нехай працює на благо держави. Але тут варто розібратися саме із банкрутством цього заводу. Якась дуже цікава ситуація виходить. Дмитро Пляцук призначений на посаду заступника міністра оборони України 18 лютого 2012 року, а вже 16 листопада 2012 року щодо Державного підприємства “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння”, який належав до Державного концерну “Укроборонпром”, порушено справу про банкрутство. І це не голослівна інформація, про це йдеться в ухвалі суду.
І саме тут ще варто згадати теж не менш важливий факт у послужному списку Пляцука. Перед тим як стати заступником міністра, він працював заступником генерального директора “Укроборонпрому”. Збіг чи закономірність дій з отримання заводу?
Тут є ще одна цікава інформація. Ще 10 листопада 2013 року СБУ разом з групою “Альфа” увійшла до Державного концерну “Укроборонпром” і провела вилучення документів в офісі компанії-спецекспортера “Укрспецекспорт”. Тоді “Дзеркало тижня” повідомило, що такі події пов’язані з активною діяльністю колишніх керівників цих компаній, а також Міноборони Дмитра Саламатіна та Дмитра Пляцука з продажу комерсантам бойової зброї. Але справа тільки тим і закінчилась. До речі, сьогодні пан Саламатін перебуває у розшуку за звинуваченням у заволодінні чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем та вчиненні державної зради в інтересах російської федерації, підриві обороноздатності, державної та економічної безпеки України шляхом вчинення умисних дій, спрямованих на витіснення України зі світових ринків зброї на користь рф. І тут справа не стосувалася якогось збагачення, а мета її – послаблення української армії.
Отож, нині виробничі потужності “Оборонних технологій” розташовані в Ніжині (Чернігівська обл.) на базі колишнього державного підприємства (ДП) “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння”, який виставлений на приватизацію.
Щоправда, у 2022 році держава відчужила деякі об’єкти на території заводу. Та вже у квітні 2023 року “Оборонні технології”, власником яких є Пляцук, подали до суду і вимагають відшкодування у 40 млн гривень та повернення цих об’єктів.
До урядового кварталу для Пляцука зайти не проблема
Під час воєнного стану до урядового кварталу не можна вільно зайти, потрібно мати спеціальну перепустку. Але для Пляцука і це не проблема. Таку перепустку замовляє для нього секретар народного депутата від фракції “Слуга народу” Ігоря Копитіна Зінор Аблязієв. Нагадаємо, що саме Копитін є головою підкомітету з питань оборонної промисловості Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Аблязієв, як повідомляє сам Пляцук, є також співробітником компанії “Байкар”. Для тих, хто не в курсі, саме ця компанія виготовляла для України Байрактари. За інформацією “Київ 24”, у 2021 році один з помічників Копитіна також мав довіреність від компанії Пляцука, яка надавала право представляти інтереси підприємства та підписувати документи під час переговорів з турецькою оборонною компанією.
Постає питання: чому експосадовець режиму Януковича, приватний підприємець має такі великі контракти, а державні компанії – ні? Так от у розслідуванні повідомляється, що деякі чинні топпосадовці чинили тиск на управлінців державного оборонного комплексу з метою співпраці саме з компанією Дмитра Пляцука.
І це не вперше, коли державне замовлення віддається пану Пляцуку. У 2017 році між ТОВ “Оборонні технології” та ДП “Спецтехноекспорт” було укладено договір на ремонт і модернізацію зенітно-ракетно-гарматного комплексу “Тунгуска” для іноземного замовника. Тож як підприємство без відповідного досвіду отримало доступ до документації для ремонту таких виробів і чи здатне воно взагалі виконати таку модернізацію? І головне, чому договір не було укладено з ДП “Балаклійський ремонтний завод” — єдиним спеціалізованим підприємством, яке має досвід у таких роботах? До того ж, як стверджують у медіа, “Балаклійський ремонтний завод” звертався до “Укроборонпрому” з проханням долучити його до виконання цього зовнішньоекономічного контракту. Однак, як відомо, ні “Укроборонпром”, ні “Спецтехноекспорт” тоді не дали жодної відповіді на звернення підприємства.
Добре, коли маєш впливових друзів
Під час аналізу цієї інформації виникає слушне питання: як так вдається пану Пляцуку успішно освоювати державні договори при любій владі? Мабуть, все-таки допомагають зв’язки.
Наприклад, один з таких – це Павло Букін, який обіймав керівні посади в оборонній сфері.
Він також був генеральним директором державного концерну “Укроборонпром” з 2018 до 2019 року. А коли пішов звідти, то успішно влаштувався в компанію Пляцука. Щоравда, на сьогодні він мігрував у Відень, адже отримав підозру у справі Свинарчуків. Українська правда говорить про те, нібито Букін там спілкується з Пляцуком. До речі, сім’я якого нині також проживає у Відні.
Що ж до договору між ТОВ “Оборонні технології” та ДП “Спецтехноекспорт”, тут теж є своя зв’язкова ланка. І тут потрібно звернути увагу на ще одну засновницю ТОВ “Оборонні технології” Тетяну Сутко.
Саме в її квартирі мешкає, згідно з його декларацією, колишній директор ДП “Український центр “Безпека” (при Мінекономіки) і колишній співробітник “Укроборонсервісу” Владислав Глазунов.
І тут знову конфуз. У грудні 2019 року НАБУ повідомило Глазунову про підозру у вчиненні ним державної зради.
Але, як знову ж таки повідомляє Українська правда, нині Пляцук спокійно їздить за кордон, користуючись “бронею” від мобілізації. Ба більше, поки шоферів рейсових автобусів серед дороги мобілізують, водій бізнесмена також спочатку вільно їздив у службові відрядження за кордон, а згодом ще й отримав інвалідність другої групи.
Тож незрозумілою стає позиція Міністерства оборони України, коли контракти віддаються приватній фірмі з ознаками причетності до неї осіб, підозрюваних у державній зраді. Чи не станеться так, що інформація щодо нашої обороноздатності матиме витік до росії? Адже під час ремонту надається, мабуть, допуск до військової частини та до військової техніки, і ворог може дізнатися про готовність наших військ та місце їх розташування.
Правоохоронці викрили колишнього керівника одного з державних спецекспортерів, який за допомогою фіктивних агентських послуг відмивав мільйони доларів через міжнародні рахунки. Злочин був виявлений в межах розслідування заволодіння коштами концерну “Укроборонпром”, що призвело до формування численних підозр і кримінальних проваджень.
Згідно з інформацією, яку надали Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП), підозрюваний колишній посадовець, у змові з іншими особами, незаконно переказував кошти державних підприємств, що входять до складу концерну “Укроборонпром”, на рахунки іноземних компаній під виглядом “агентських послуг” з продажу української військової техніки.
Загальна сума таких незаконних переказів перевищує $46 млн.
Частина цих коштів, а саме щонайменше 13 млн євро, була переведена через низку транзитних компаній і осіла на рахунках самого підозрюваного. Ці гроші, в свою чергу, були використані для придбання елітної нерухомості у Франції, серед якої значаться:
Вілла, вартістю 86 млн грн;
Виноробня, корпоративні права та 105 земельних ділянок — 229 млн грн;
Ще 27 виноробних ділянок — 37 млн грн.
Ці активи вже були арештовані французьким судом, і зараз НАБУ домагатиметься екстрадиції підозрюваного на територію України.
Для приховування походження коштів, підозрюваний використовував банківські рахунки в різних країнах. Це вимагало значних зусиль з боку міжнародних правоохоронних органів та активної співпраці між державами. Справа про легалізацію коштів була передана французькими правоохоронними органами до НАБУ і САП в межах міжнародного співробітництва.
Завдяки зусиллям міжнародних партнерів, майно, придбане за незаконно виведені кошти, було виявлено та заарештовано, що є важливим кроком у боротьбі з відмиванням грошей і корупцією.
За результатами розслідування, експосадовцю повідомили про підозру у причетності до заволодіння коштами на суму понад 387 млн грн, що є частиною більшого злочинного ланцюга. Його дії кваліфіковані за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України.
Оскільки підозрюваний переховується від органу досудового розслідування, повідомлення про підозру було вручено в порядку ст. 135 та ст. 278 КПК України, що дозволяє продовжити досудове слідство в разі його відсутності на території України.
Справи щодо відмивання коштів і заволодіння державними активами в Україні набирають обертів, і це розслідування не є єдиним. Проте проблема боротьби з корупцією і відмиванням грошей вимагає комплексного підходу та безперервної міжнародної співпраці.
Наразі українські правоохоронці продовжують працювати над екстрадицією підозрюваного та сприяти розслідуванню всіх пов’язаних злочинних схем. Водночас, для відновлення справедливості, важливо не лише повернути кошти, але й забезпечити належне покарання для тих, хто ставить свої інтереси вище інтересів держави.
Наглядова рада акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» призначила новим генеральним директором Олега Гуляка. Це рішення було прийнято після ретельного відбору кандидатів, проведеного міжнародною компанією Odgers Berndtson, яка спеціалізується на пошуку керівників вищої ланки. На посаду претендували понад 20 осіб, серед яких лише три кандидати дійшли до фінального етапу співбесіди.
Особливістю цього процесу стало залучення представників посольств США, Великої Британії та Німеччини, що підкреслює міжнародне значення посади генерального директора найбільшого українського оборонного концерну. За словами міністра стратегічних галузей промисловості Германа Сметаніна, Олег Гуляк відзначається глибоким розумінням потреб українських військових і має значний досвід у логістиці Збройних Сил України.
Досвід і досягнення Олега Гуляка
Олег Гуляк має понад 30 років служби у Збройних Силах України, починаючи з 1993 року, коли він був заступником командира розвідувальної роти. Він був командиром миротворчого контингенту в Іраку, керував 95-ю аеромобільною бригадою і Одеською військовою академією, а також займав ключові логістичні посади у військових операціях.
До свого призначення Гуляк працював радником генерального директора з питань військового співробітництва в «Укроборонпромі», що дозволило йому краще зрозуміти внутрішню структуру компанії та її співпрацю з українськими військовими.
Основні завдання на новій посаді
На посаді генерального директора Олег Гуляк має кілька ключових завдань, серед яких:
Збільшення обсягів виробництва військової техніки;
Завершення реформ у державному секторі оборонно-промислового комплексу;
Голова наглядової ради «Укроборонпрому» Давід Ломджарія підкреслив, що багаторічний досвід Гуляка в Міністерстві оборони робить його ідеальним кандидатом для подальшого розвитку оборонної промисловості України.
Звільнення Олександра Кубракова з посади віце-прем’єра з відновлення, ініційоване підконтрольними ОП депутатами Верховної Ради, пов’язане із намаганням усунути від влади структури Джорджа Сороса, яскравим представником яких є Кубраков.
Олександр Кубраков народився 20 серпня 1982 року у Первомайську Дніпропетровської області. Закінчив Київський економічний університет за спеціальністю – маркетолог, а також пройшов програму у Harvard Kennedy School. Закінчивши інститут, став співзасновником групи компаній “Місто для людей“.
На посаду міністра інфраструктури України Кубраков перейшов з посади голови Державного агентства автомобільних доріг (Укравтодор), будучи протеже прем’єр-міністра Шмигаля. Команда Володимира Зеленського планувала за 3 роки реалізувати свідомо утопічний проект щодо покращення якості доріг, спираючись на експертну думку Олександра Кубракова, який експертом у цій галузі ніколи не був.
Також Курбаков наполягав на тому, щоб капітальним ремонтом доріг, на який піде близько 150 млрд. грн., займалися лише західні компанії.
Примітно, що роль експерта IT-ринку та ринку мобільного зв’язку справді відповідає реальності. Кубраков мав великий досвід роботи у телекомунікаційній сфері, обіймаючи різні посади у компанії ЗАТ “Київстар”.
З 2011 по 2015 рік він був радником мера Києва. Спочатку Олександра Попова, потім Віталія Кличка з питань IT та технологій. Працюючи на Кличка – Курбаков став фігурантом декількох корупційних скандалів.
У 2015–2016 роках – Кубраков став керівником проектного офісу Міністерства юстиції. Також він працював у державних агенціях і менш як п’ять місяців був народним депутатом України від партії президента Зеленського “Слуга Народу”.
З 2016 по 2019 рік Кубраков займав посаду керівника напряму IT та телекомунікацій в “Офісі ефективного регулювання” BRDO – фінансованому Євросоюзом експертно-аналітичному центрі, створеному з ініціативи минулого міністра економічного розвитку та торгівлі, Айвараса Абромавічуса, безпосередньо пов’язаного із Соросом. Незважаючи на гучні заяви, Центр більше займався “імітацією реформ” в економічній сфері.
Проект Кубракова в BRDO з підключення до інтернету шкіл, по суті являвся не більше ніж освоєння грантів фонду Сороса.
BRDO до приходу до ВП була під керуванням Олексія Гончарука.
Олександр Кубраков потрапив до Слуги Народу разом з іншими членами BRDO: Оленою Шуляк, Олексієм Оржель, Денисом Малюською. Як бачимо, через своє близьке оточення, Кубраков міг генерувати значні корупційні потоки.
Екс-віце-прем’єр з відновлення України та міністр розвитку громад, територій та інфраструктури займав важливе місце у “харчовому ланцюжку” та був введений свого часу до складу Ставки Верховного Головнокомандувача. Про його політичну значущість свідчить той факт, що він був одним із підписантів угоди “зернової угоди” з Туреччиною та ООН 22 липня 2022 року в Стамбулі.
Олексій Гончарук
Олексій Гончарук
Олексій Гончарук, член наглядової ради “Укроборонпрому”, системно пов’язаний з американськими глобальними групами через Atlantic Council. За часів свого головування у президентському апараті вимагав дозволити тотальну приватизацію в Україні, лобіював скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення та запуск ринку землі. Олександр Кубраков був помічником і довіреною особою Гончарука.
У той же період Кубраков став засновником “Eurocomunservice” LLC та “City for People” LLC group. Нині кінцевим бенефіціарним власником цих компаній, які посіли фактично монопольне становище на ринку ЖКГ, є давній партнер екс-міністра Руслан Крамаренко.
Руслан Крамаренко
Руслан Крамаренко
У 2010-2014 роках Крамаренко також був заступником голови КМДА Олександра Попова та раніше працював у Кабінеті міністрів Віктора Януковича.
Як “Місто для людей”, так і “Єврокомунсервіс” зареєстровані як дочірні фірми литовської компанії Mdl House Service, Uab. У 2017 році через ЗАТ “Сівініті Україна” (Литва), що належить балтійській групі Civinity, бенефіціарним власником “Міста для людей” став Руслан Крамаренко, колишній заступник голови КМДА при Леоніді Черновецькому.
З 2007 до середини 2010 року Крамаренко був заступником міністра з питань ЖКГ спочатку Олександра Попова, а потім – Олексія Кучеренка. Першими співзасновниками “Місто для людей” були згаданий Крамаренко (60%), екс-радник голови КМДА (на той час Олександра Попова) Олександр Кубраков (на правах співзасновника групи разом із Крамаренком), Андрій Пазинич (10%), Віктор Шкурат (10%) та Сергій Шкурат (10%).
“Єврокомунсервіс” журналісти називають компанією-примарою, відомою завдяки скандалу в місті Рівному, пов’язаного з ЖКГ.
Також стало відомо, що у липні 2021 року Кубраков задекларував продаж Руслану Крамаренко корпоративних прав на суму 9,86 млн грн., проте які саме права було продано – невідомо.
З міністром Кубраковим Крамаренко пов’язує також незадекларований офшор на Британських Віргінських островах, заснований ним разом із ще одним постійним партнером Іллею Солодовським.
Йдеться про офшор Officium SW Ltd на Віргінських островах. Чиновник володів ним із 2018 року, але жодного разу його не декларував. Кубраков пояснив факт володіння офшором недовірою системі захисту інтелектуальної власності у своїй країні.
Відомо, що згадані Крамаренко, Ілля Солодовський та Олександр Томашпольський донедавна були співвласниками комп’ютерної компанії зі схожою назвою – “Офіціум”, на даний момент перейменована на “Фавор Лімітед”.
Директором компанії замість Лариси Кулик призначено Улугбека Ахмаджонова з Узбекистану, а саму фірму перереєстровано з Києва до Запоріжжя, у той час, коли Кубраков балотувався до Верховної Ради у 2019 році і подавав декларацію кандидата в нардепи від “Слуги народу” і на посаду голови.
Ілля Солодовський
Згаданий вище Ілля Солодовський являється для Кубракова головним конфідентом в IT та телекомунікаційній сфері та швейцарськими структурами бутікових фінансів. Раніше у 2011 році його було введено до наглядової ради “Укртелекому”.
Крім того, Солодовський був директором ТОВ “ЄСУ”, через яке проводилась приватизація “Укртелекому”.
З Солодовським Кубраков також пов’язаний через телекомунікаційну компанію Global Message Services (GMS), розташовану в Баарі, яка має філії у Сполучених Штатах. Засновником цієї компанії є Віктор Гнехм, який керував з моменту заснування.
Разом з ним у складі GMS Олександр Панов (Alexander Panov), колишній CFO скандально відомого “Центрбудінвесту”. Про Панова відомо з аудиторського розслідування KMPG в контексті виведення коштів засновників банку “Надра” через махінації з інвестиційними сертифікатами.
Віктор Гнехм
Швейцарський фінансовий професіонал Віктор Лоренц Гнем (Victor Lorenz Gnehm), безпосередньо супроводжував угоду купівлі SCM Group олігарха Ріната Ахметова Укртелекому у австрійської Epic, консультантом якої він виступав від заснованої ним Nützi & Partners (Швейцарія).
Згідно відкитих даних, дочірня компанія GMS ТОВ “Центр Глобальних Повідомлень Україна” (ТОВ “ЦДПУ”) була заснована у 2006 році Іллею Солодовським та Юрієм Макаренком. Однак чільну роль у цьому грав Віктором Гнєхм, який був не лише засновником і членом ради директорів швейцарської GMS, а й головою правління до 2017 року.
Віктор Гнехм почав свою кар’єру як інвестиційний банкір і спеціаліст з ринків капіталу, що розвиваються, в одному з провідних світових банків Швейцарії і відомий як досвідчений юрист зі злиття і поглинання. Гнехм виступав як медіатор у великих угодах і консультаціях, обіймав різні посади у банку у Швейцарії, Росії та Україні, де як член місцевої виконавчої ради створив та очолив групу структурованого та торговельного фінансування.
Статус Гнехма як довіреної особи та фінансового консультанта українських олігархів підтверджується тим, що він виступив заступником голови Eastern Energy & Infrastructure Invest (EEII AG), мажоритарна частка якої належить Gehold SA – компанії, заснованої Larisa Chertok – сестрою Ігоря Коломойського.
Інвестиційна мета компанії полягає у максимізації довгострокового прибутку для акціонерів за рахунок інвестицій у стратегічно обрані компанії у секторі розподілу енергії. Географічним фокусом інвестицій є Швейцарія та Європа. У деяких сферах діяльності компанію консультує Weissenstein & Partner AG, фірма з управління активами в Цюріху.
У витоку пов’язаному з Panama Papers, згадується про широку тіньову мережу панамських компаній під керівництвом Віктора Гнехма. Крім того, Гнехм також приймає участь в управлінні впливовою швейцарською інвестиційною компанією бутикових фінансів Plenum Investments.
Доходи ТОВ “ЦДПУ” з початку військових дій та переділу внутрішнього ринку збільшилися у 4,6 раза: з 27 млн гривень у 2021 році до 126 мільйонів у 2023. Головним клієнтом компанії виступає Укрпошта із сумою тендерів на 100 мільйонів грн.
Крім того, раніше компанія стала фігурантом корупційного скандалу з Укрпоштою, яка уклала з GMS великий контракт щодо переговорної процедури в обхід тендерної системи.
Непрямі дані свідчать про кумівство – Солодовський є співвласником ТОВ “Садове товариство “Нові лісники”” разом із Ігорем Зіміним та Георгієм Дзеконом, керівником “Укртелекому”, який проводив приватизацію державної компанії.
Після Майдану Дзекон з цієї причини спочатку був оголошений у розшук, а потім знятий з посади. Ігор Зімін є батьком колишнього нардепа від БЮТ Євгена Зіміна, який нещодавно призначений керівником ІТ-відділу “Укрпошти”. Євген Зімін також є бізнес-партнером Дзекона з низки фірм.
Доступ GMS, афілійованої з найближчим оточенням Кубракова до чутливих даних за ключовими банківськими, логістичними та інфраструктурними інформаційними базами в країні, дає повноту інформації про транзакції та персональні вразливості користувачів, включаючи компромат та наміри конкуруючих груп.
Крім того, спеціалізація та зв’язки Солодовського та Крамаренка дозволяють Кубракову використовувати державну владу в інтересах, пов’язаних особистим впливом підприємств у цілому галузевому бізнес-кластері: інфраструктурі, IT, ЖКГ, телекомунікації. Зокрема, після обрання президентом Володимира Зеленського фірма Солодовського ТОВ “ЮНІП Україна” стала постачальником обладнання для парковок у Дніпрі, Вінниці та Львові.
Американська авіакомпанія Boeing та українська компанія “Антонов” уклали меморандум про потенційну співпрацю у виробництві безпілотників для військових потреб України. Угода, підписана в рамках Міжнародного авіасалону Farnborough 2024, включає в себе навчання, логістичну підтримку та ремонт тактичних безпілотних літальних апаратів (БПЛА), зокрема моделі ScanEagle, для Збройних Сил України.
В угоді визначені такі сфери потенційної співпраці: навчання, логістична підтримка та послуги з капітального ремонту тактичних безпілотних літальних систем, які використовуються ЗСУ, зокрема ScanEagle. Крім того, компанії також вивчатимуть можливості надання “Антонов” інженерної підтримки Boeing.
Ми раді продовжити співпрацю з ДП “Антонов” для підтримки розвитку та економічного зростання України. Ця угода демонструє наші постійні зусилля, спрямовані на пошук нових можливостей для співпраці з українською промисловістю, що було підкреслено підписанням нами раніше цього року Договору про співпрацю з оборонно-промисловим комплексом України,
Генеральний директор ДП “Антонов” Євген Гаврилов заявив, що ця угода може посприяти подальшому розвитку оборонної промисловості України, “на додаток до можливості майбутніх проєктів з Boeing в аерокосмічній та оборонній промисловості”.
Державний концерн “Укроборонпром” відкрив своє перше закордонне представництво у Вашингтоні, з метою зміцнення співпраці з оборонною промисловістю США, залучення інвестицій, сприяння передачі технологій та реалізації спільних проєктів.
За короткий період часу Україні вдалося розробити та запустити в серійне виробництво власні далекобійні ударні дрони. Про це в інтерв’ю заявив генеральний директор Укроборонпрому Герман Сметанін.
За його словами, ці дрони нині вражають стратегічні об’єкти ворога на відстані понад 1000 км.
Сметанін також нагадав, що Україна вже успішно розгорнула масове виробництво FPV-дронів.
«Чималий внесок зробили наші підприємства, які налагодили тісну співпрацю з приватними компаніями та допомогли їм масштабувати виробництво», – зазначив він.
Він підкреслив, що ворога не можна недооцінювати, особливо такого потужного, як Росія.
«Ми стали більш нелінійними та інноваційними. Росія має величезні ресурси та потужну промисловість, тому сліпо копіювати її підхід немає сенсу. Ми змушені бути гнучкими та винахідливими. Як Давид, який зрозумів, що боротися з Голіафом його ж методами – хибна ідея, ми обрали зброю, яка може принести перемогу, і вміло її застосовуємо», – додав Сметанін.
