Daypolitico

Позначка: відбудова

  • Корупція в умовах війни: хто насправді керує потоками Одещини

    Корупція в умовах війни: хто насправді керує потоками Одещини

    Поки одесити спостерігають за скандалами навколо мера Геннадія Труханова, в тіні формується значно потужніший тандем. Голова Одеської ОВА Олег Кіпер і колишній очільник Дніпропетровської області, генерал Сергій Лисак, замикають на собі ключові фінансові потоки регіону — від укриттів і бюджетних підрядів до схем із санкційними активами. Їхній союз уже називають одним із найвпливовіших неформальних центрів ухвалення рішень на півдні України.

    Олег Кіпер давно перебуває в епіцентрі критики. Його стиль управління описують як поєднання ручного контролю над силовими структурами та використання адміністративних ресурсів у приватних інтересах. Епатажний гардероб із піджаків Zegna й Brioni лише підкреслює дисонанс між публічними деклараціями та реальним рівнем життя.

    За словами місцевих депутатів та експертів, Кіпер фактично побудував власну «вертикаль» впливу. Вона охоплює тендерні комітети, керівників комунальних структур, частину суддівського корпусу та низку бізнес-груп, які працюють переважно на державних підрядах. У воєнний час така концентрація повноважень дала можливість розширити схеми, які раніше були локальними, до масштабу області.

    Поява Лисака: чому генерал став новим партнером губернатора

    Прихід Сергія Лисака в одеську політичну архітектуру експерти пояснюють просто: регіон потребував силового «наглядача», здатного забезпечити стабільність схем усередині вертикалі. У Дніпропетровській області Лисак уже здобув репутацію посадовця, який контролював обраних підрядників і фактично формував ринок оборонних та будівельних робіт.

    На Одещині він з’явився як союзник Кіпера — і дуже швидко влився в місцеву систему. Джерела в обласних структурах стверджують: саме Лисак став ключовим комунікатором між Кіпером і підрядниками, які заходять на проєкти відбудови та будівництва укриттів. Його поява забезпечила «силове прикриття» схем і додала тандему впевненості у безкарності.

    Одним із найбільших скандалів, який привів до появи дуету в медійному полі, стала історія з активами російського бізнесмена Ігоря Наумця. Після запровадження санкцій його майно мало перейти у власність держави. Натомість — відповідно до документів та матеріалів журналістських розслідувань — воно опинилося у структурах, пов’язаних із колишнім депутатом Сергієм Шапраном.

    Схема виглядала класично: перереєстрація компаній, фіктивні договори, заниження вартості та судові рішення, що «очищали» активи. За інформацією джерел, частина цих операцій відбувалася за мовчазного сприяння структури Кіпера, а нові компанії, які отримували активи, надалі вели діяльність, пов’язану з російськими контрагентами. Це ставить під сумнів не лише законність, а й безпековий аспект таких оборудок.

    Найбільш відчутним для мешканців області став напрям будівництва укриттів. Після повномасштабного вторгнення Одещина отримала сотні мільйонів гривень на ці потреби. Проте темпи роботи та якість об’єктів викликали все більше запитань.

    Громади скаржаться на укриття, які коштують дорожче за приватні будинки, на проєкти з невиправдано великими бюджетами й на ситуації, коли завершення об’єктів затягується без видимих причин. У регіоні вже працюють кілька підрядників, які регулярно отримують великі контракти. Неформально їх пов’язують із оточенням Кіпера, хоча офіційних підтверджень немає.

    Поява Лисака на цьому напрямі лише посилила підозри. За словами місцевих чиновників, саме він неформально курує частину оборонних і будівельних проєктів, забезпечуючи «потрібні рішення» на рівні силових структур.

    Скандал із добривами: схема, що може коштувати державі мільярди

    Новий виток критики стався після оприлюднення інформації про спробу легалізувати імпорт мінеральних добрив через специфічну схему з мінімізацією податків. За даними медіа, саме Кіпер лобіював інтереси груп, які прагнули завести на ринок велику партію продукції з порушенням правил. Якщо схема буде реалізована, бюджет ризикує втратити мільярди гривень, а стратегічний сектор залишиться без контролю держави.

    Цей епізод суттєво збільшив увагу до дуету Кіпер–Лисак. Антикорупційні організації вже заявляють, що мають намір передати матеріали до правоохоронних органів, хоча перспективи реального розслідування поки туманні.

    Аналітики відзначають, що феномен дуету Кіпер–Лисак став можливим через слабку координацію між силовими та цивільними структурами, а також через відсутність системного контролю за регіональними витратами у воєнний час. Одещина отримує значні державні кошти, особливо на оборонні й інфраструктурні проєкти, а реальний механізм контролю за їх використанням практично відсутній.

    У результаті сформувалася тіньова система ухвалення рішень, яка впливає на розподіл бюджетів, доступ до підрядів та управління стратегічними активами. І хоча публічно Кіпер і Лисак позиціонують себе як керівники, які працюють заради оборони регіону, фактична діяльність їхнього оточення викликає дедалі більше питань.

  • Схема “для своїх”: як на Харківщині зникають мільйони під прикриттям відбудови

    Схема “для своїх”: як на Харківщині зникають мільйони під прикриттям відбудови

    Поки держава рахує кожну копійку на відбудову зруйнованої інфраструктури, у Харківській області, схоже, ніхто й не планував “затягувати паски”. Під прикриттям гучних назв і стратегічних підприємств уже понад рік, за повідомленнями джерел, діє масштабна корупційна схема, що охоплює одразу кілька структур: «Харківобленерго», «Дороги Харківщини», «Південну залізницю» та «Чугуївський авіаремонтний завод».

    Суть схеми типова для українських реалій: державні підприємства проводять тендери формально, але фактично “під своїх”. Переможцями знову й знову стають одні й ті самі компанії — ТОВ «ПСК Енергобуд», ТОВ «Регіон-Буд», ПП «Голден І К», ТОВ «Техімпекс». Конкуренції немає взагалі: один учасник, завищені у два-три рази ціни, потрібні підписи — і чергові десятки мільйонів бюджетних гривень “освоєні”.

    Показовий кейс — договір «Енергобуду» на аварійно-відновлювальні роботи в Харкові. Сума — понад 17 мільйонів гривень. За документами — серйозний обсяг будівництва та ремонту. На практиці — місцеві мешканці не бачили ні техніки, ні бригад, ні реальних робіт.

    Натомість акти виконаних робіт існують і виглядають бездоганно з точки зору паперів. Їх підписують особисто керівники державних підприємств, фактично легалізуючи роботи, яких не було.

    Далі, за інформацією джерел, запускається класична “пральня”: гроші заходять на рахунки фірм-переможців, потім проходять через низку рахунків-одноденок, “обробляються” через фіктивний ПДВ, знімаються готівкою і розчиняються в “чорній касі”. Самі ж компанії, які формально виграють тендери, часто не мають ні власної техніки, ні штату працівників, ні навіть нормального офісу. Зате мають головне — зв’язки і покровителів у регіональній владі.

    Найбільш показове у цій історії — реакція правоохоронців. За словами співрозмовників, слідчі структури про цю схему знають уже щонайменше півтора року. Однак за цей час не було жодних реальних процесуальних дій: ані гучних обшуків, ані підозр, ані кадрових рішень щодо керівників держпідприємств, які ставлять підписи під актами.

    Усі фігуранти продовжують залишатися на своїх посадах і далі розпоряджатися бюджетними потоками. Тим часом через фінансові “віялові маршрути” й надалі можуть зникати десятки мільйонів гривень — тих самих, яких формально бракує на відбудову міст, доріг та енергетики.

    На тлі постійних заяв про дефіцит бюджету, необхідність міжнародних кредитів і донатів від громадян, історія із харківськими тендерами виглядає особливо цинічно. Поки одні збирають гроші на генератори, будматеріали та відновлення домівок, інші перетворюють державні підряди на механізм збагачення обмеженого кола людей.

    По колу ходять одні й ті самі компанії — «Енергобуди», «Регіон-Буди», «Голдени», — а кінцеві вигодонабувачі, за словами джерел, роками залишаються тими ж: впливові фігури, які контролюють ключові сфери в регіоні.

    Тож коли наступного разу пролунає фраза, що держава “не має коштів на відновлення”, варто згадати про іншу сторону медалі: гроші є, але значна їх частина продовжує “освоюватися” через тендери “для своїх”. І якщо найближчим часом у кабінетах «Харківобленерго» та інших згаданих структур таки почнуться обшуки, цьому навряд чи хтось щиро здивується.

  • Харківщина: директор департаменту відбудови підозрюється у розподілі мільярдів без конкуренції

    Харківщина: директор департаменту відбудови підозрюється у розподілі мільярдів без конкуренції

    Директор Департаменту капітального будівництва Харківської обласної військової адміністрації Ігор Лялюк є ключовою фігурою у розподілі державних коштів на відновлення прифронтового регіону. Від його відомства залежить реалізація більшості багатомільйонних проєктів – від реконструкції лікарень до будівництва укриттів для шкіл.

    Однак, замість реальної відбудови регіону, виграють тендери одні й ті самі компанії. Наприклад, будівельна компанія «Пантеон» отримала підряд на 121 млн грн нібито на ремонт фасадів та покрівлі обласної клінічної лікарні. Інша компанія – ТОВ «Житлобуд-3» – регулярно виграє тендери на будівництво захисних споруд для навчальних закладів. За словами експертів, конкуренція у тендерах існує лише формально, а схема маніпуляцій дозволяє підрядникам уникати контролю та завищувати вартість робіт.

    На пряме запитання журналістів Лялюк відповів: “Треба порадитися з вищим керівництвом.” У структурі ОВА “вищим керівництвом” є голова Харківської ОВА Олег Синєгубов, який погоджує більшість рішень департаменту та закриває очі на тендерні маніпуляції.

    Попри відкриті кримінальні провадження, Лялюк продовжує очолювати департамент і контролювати грошові потоки, які мали б іти на безпеку та розвиток Харківщини. За оцінками, мільярди гривень державного та донорського фінансування опиняються у кишенях підрядників – «Житлобуд», «Білдінг Груп», «Промтекс» та інших.

    В офіційній декларації чиновника зазначено 173 350 грн зарплати директора департаменту та 574 082 грн – у державному підприємстві “Дороги Харківщини”. Проте за цими цифрами стоїть система, яка блокує справжню відбудову регіону.

    Поки Харківщина чекає на нові лікарні, школи й укриття, Ігор Лялюк продовжує “будувати” власну імперію впливу.

  • У Харкові стартує будівництво онкоцентру за 3 млрд: ціни на матеріали суттєво завищені

    У Харкові стартує будівництво онкоцентру за 3 млрд: ціни на матеріали суттєво завищені

    У Харкові розпочали будівництво нового обласного онкоцентру вартістю понад 3 мільярди гривень, профінансованого у межах програми Ukraine Facility. Департамент капітального будівництва Харківської ОДА уклав угоду з консорціумом «Білдінг Груп», який має завершити першу чергу об’єкта до кінця 2028 року. Планується зведення лікувального корпусу, енергетичного блоку, станції медичних газів та облаштування укриття на понад тисячу осіб.

    Попри важливість проєкту, журналісти «Наших грошей» виявили ознаки можливих завищень у кошторисі. Частина будівельних матеріалів зазначена за цінами, що перевищують ринкові. Наприклад, керамічна цегла у документах коштує майже вдвічі дорожче, ніж у місцевих постачальників, а вартість гіпсових сумішей — у кілька разів вища за пропозиції великих ритейлерів. Також у графі транспортування матеріалів нерідко стоять нулі, що може означати «вбудовану» вартість доставки без розшифрування. За попередніми оцінками, лише за трьома позиціями потенційна переплата може сягати близько 30 мільйонів гривень.

    Консорціум став єдиним учасником тендеру. Замовник вимагав підтвердження значного досвіду виконання складних будівельних робіт, а підрядник послався на кілька попередніх проєктів у Харківській області, включно з реконструкцією лікарні та адміністративних будівель. До робіт планують залучити низку субпідрядних компаній.

    Журналісти також відзначають зв’язки частини учасників консорціуму з бізнес-структурами, пов’язаними з колишнім народним депутатом від «Партії регіонів» Анатолієм Денисенком. Раніше ці компанії вже отримували значні держзамовлення, а аналітики неодноразово фіксували у них підозріло високі кошториси.

    Будівництво онкоцентру — один із найбільших проєктів медичної інфраструктури у прифронтовому Харкові. Від прозорості і ефективності використання коштів буде залежати не лише строки реалізації, а й довіра до відновлювальних програм у регіоні, який щодня перебуває під загрозою обстрілів.

  • ДБР розслідує можливе привласнення коштів за участі «Автомагістраль-Південь» та посадовців профільних відомств

    ДБР розслідує можливе привласнення коштів за участі «Автомагістраль-Південь» та посадовців профільних відомств

    Територіальне управління ДБР у Києві внесло відомості до ЄРДР № 62025100110000222 від 22.10.2025 за ознаками ч. 5 ст. 191 ККУ (привласнення майна в особливо великих розмірах). Слідство перевіряє можливу змову керівництва ТОВ «Автомагістраль-Південь» з посадовцями Міністерства розвитку громад та територій і Держагентства відновлення та розвитку інфраструктури щодо розкрадання державних і міжнародних коштів на інфраструктурних проєктах.

    У центрі ймовірної координації процесу — Юрій Голик, колишній куратор «Великого будівництва». Використовуючи зв’язки, він нібито сприяв погодженню тендерів і укладенню контрактів, після чого кошти «розчинялися» через мережу підконтрольних структур, зокрема ТОВ «УКРТРАНСМІСТ» і «Автомагістраль-Південь». Механіка схеми, за версією слідства: завищення кошторисів, підроблення актів виконаних робіт, фіктивні субпідряди та конвертація в готівку.

    Найбільші ризикові епізоди стосуються будівництва й реконструкції водогонів у Миколаївській та Дніпропетровській областях після руйнування Каховської ГЕС. На папері йшлося про «масштабну відбудову», але на практиці, як стверджують заявники, — про «повітряні труби» і відсутність підтверджених обсягів робіт на сотні мільйонів гривень.

    Отримані аванси, за даними розслідування, проводили через ланцюги фірм-прокладок і переводили у готівку для подальшого розподілу між учасниками. Йдеться про кошти як державного бюджету, так і міжнародних програм відновлення.

    ДБР розслідує причетність посадовців центральних і обласних органів влади. Про підозри конкретним особам у повідомленні не йдеться. Сторони, згадані у матеріалах, публічно свою позицію щодо наведених звинувачень не озвучували/не коментували. Редакційне застереження: усі особи вважаються невинуватими, доки їхню вину не буде доведено в суді.

    «Автомагістраль-Південь» раніше фігурувала у медійних розслідуваннях щодо великих підрядів у межах «Великого будівництва» та відбудови після підриву Каховської ГЕС. Критики говорили про завищені кошториси та низьку якість робіт; компанія системно вигравала тендери на мільярди гривень.

    Очікуються експертизи кошторисів, перевірка актів виконаних робіт, трасування фінансових потоків та допити посадовців замовників і підрядників. У разі підтвердження збитків у «особливо великих розмірах» фігурантам може загрожувати до 12 років ув’язнення з конфіскацією.

  • Україні доведеться відкрити ринок праці для мігрантів з Азії

    Україні доведеться відкрити ринок праці для мігрантів з Азії

    В українському політичному дискурсі зростає консенсус: демографічна яма і повоєнна відбудова штовхають країну до керованої трудової міграції. Ексміністр Дмитро Кулеба визнає, що «можливо, доведеться відкривати країну для Бангладешу, Непалу, Індії, Філіппін, В’єтнаму». Президент KSE і радник ОП Тимофій Мілованов говорить про критичний дефіцит кадрів і попереджає: імпорт працівників рахується не «десятками тисяч, а мільйонами». Експерти, опитані порталом «Коментарі», пояснюють, як це позначиться на економіці, поверненні українців і суспільній напрузі.

    Україна входить у фазу, коли відбудова потребуватиме масових рук — від будівництва ГЕС, портів і аеропортів до модернізації залізниці. Політексперт Володимир Цибулько вважає, що запит вимірюватиметься мільйонами позицій: іноземні підрядники (зокрема європейські і турецькі) привозитимуть команди разом із технікою; внутрішній ринок всотуватиме додаткових працівників у будкомплексі. На його думку, інтеграція не стане шоком: наявні спільноти вже приймають українські «правила гри», створюють релігійні інфраструктури без антидержавних жестів і вчать мову.

    Політолог Володимир Фесенко закликає зменшити градус драматизації. Демографічна криза — факт, але дефіцит буде точковим, за регіонами й спеціальностями. Ключовий брак — інженери, висококваліфіковані технічні кадри, зварювальники та сезонні працівники в агросекторі. Імпорт фахівців слід налаштовувати адресно, під проєкти і з урахуванням кваліфікацій. Частину проблем вирішуватимуть самі компанії: як і нині на інфраструктурних об’єктах, генпідрядники заводитимуть власний персонал. Водночас очікується маятник міграції українців: після відкриття кордонів чимало людей поїдуть, але частина — повернеться, зіткнувшись із реальністю ринків праці за кордоном.

    Окремий чинник — технології. За оцінкою Фесенка, протягом 5–10 років автоматизація та ШІ скоротять потребу у низці масових професій (зокрема у перевезеннях), перерозподіляючи попит із «людських рук» на «розумні» системи. Це ще більше підштовхне державу до таргетованої, а не «валової» імміграційної політики.

    Соціальний вимір не менш важливий за економічний. Із ростом міграції неминуче підніматимуться антимігрантські настрої, особливо в консервативніших регіонах. Уже нині мовні тертя між місцевими та переселенцями показують, наскільки делікатно доведеться вибудовувати політику інтеграції. Рецепт — прозорі правила допуску, вимоги до мови й дотримання закону, розселення без «гетто», інвестиції в освіту і професійне навчання, а також чесна комунікація, чому країні потрібні саме ці працівники й на який термін.

    Найближче десятиліття визначить комбінація трьох речей: керована імміграція під конкретні проєкти, масова перекваліфікація українців і швидка автоматизація секторів. Без перших двох складно втримати темп відбудови; без третьої — залишимося неконкурентними. Від того, як держава поєднає ці вектори, залежатимуть і економіка, і баланс української ідентичності у новій, більш відкритій Україні.

  • ПП «Промтекс» отримало 171,45 млн грн від Харківради для ремонту пошкодженого будинку за завищеними цінами

    ПП «Промтекс» отримало 171,45 млн грн від Харківради для ремонту пошкодженого будинку за завищеними цінами

    За даними проекту «Наші гроші», Департамент з благоустрою, відбудови та реконструкції Харківської міськради 9 жовтня підписав договір із ПП «Будівельна фірма «Промтекс»» на капітальний ремонт багатоквартирного будинку, пошкодженого обстрілами. Сума контракту — 171,45 млн грн, фінансування — з Ukraine Facility. Роботи мають завершити до кінця 2026 року.

    Проєкт розробило ПП «Паллада», експертизу провела харківська філія ДП «Укрдержбудекспертиза». У кошторис включено доставку матеріалів по місту, проте експерти звертають увагу на явні завищення окремих позицій. Так, у документації вказані ціни, що суттєво перевищують ринкові пропозиції:

    • плити НТ Фасад 135 (150 мм) — 1 193 грн/кв. м (ринкова: 534–765 грн/кв. м);

    • полістирол EPS 200 Graphite 150 мм — 1 405 грн/кв. м (ринкова: 634–765 грн/кв. м);

    • кабель ВВГ нгд 5х10 — 392 грн/м (ринкова: 299 грн/м);

    • армувальний клей Weber Therm S80 — 23 грн/кг (ринкова: 6 грн/кг).

    За підрахунками експертів, тільки на перелічених позиціях ймовірна переплата може складати щонайменше 5 млн грн. На торгах був дешевший конкурент — ТОВ «Автомагістраль-Захід», яке запропонувало на 17,65 млн грн меншу суму, проте його пропозицію відхилили через нібито технічні невідповідності.

    ПП «Будівельна фірма «Промтекс»» входить до консорціуму «Білдінг Груп», власниками якого названі Руслан Малий, Станіслав Бровін та Наталія Головко. Консорціум пов’язують з інвестиційно-будівельною корпорацією «Авантаж», ключовою особою якої є колишній депутат Харківської міськради та народний депутат Анатолій Денисенко. З 2016 року «Промтекс» отримав державних замовлень на загальну суму 3,74 млрд грн, переважно від нинішнього замовника.

    Пояснювальна записка з детальним обґрунтуванням вартості робіт і матеріалів до публічної інформації не оприлюднена, що залишає відкритим питання прозорості оцінки кошторису та доцільності вибору підрядника. Замовник і підрядник мають надати повні роз’яснення щодо формування цін у кошторисі та причин відхилення дешевшої пропозиції, щоб виключити підозри в необґрунтованих витратах бюджетних і донорських коштів.

  • У Харкові ремонт однієї багатоповерхівки коштуватиме як сотня нових квартир

    У Харкові ремонт однієї багатоповерхівки коштуватиме як сотня нових квартир

    Департамент з благоустрою, відбудови та реконструкції Харківської міськради замовив ремонт будинку на вул. Бучми, 28/64 у приватного підприємства «Будівельна фірма «Промтекс». Вартість проєкту – 138,3 млн грн, фінансування надходить із програми Ukraine Facility. Завершити роботи планують до кінця 2026 року.

    Будинок дійсно зазнав пошкоджень від російських обстрілів, однак кошторис викликає підозри. У документації зафіксовані ціни на будматеріали, завищені у два-три рази. Так, теплоізоляційні плити обійшлися місту по 1 224 грн/м², хоча у харківських магазинах їхня ціна стартує від 474 грн. Грунтовку заклали по 511 грн/кг (ринкова – 277 грн), ремонтний розчин – 179 грн/кг (ринкова – 59 грн), шпаклівку – 146 грн/кг (ринкова – 62 грн). Лише на цих позиціях імовірна переплата перевищує 4 млн грн.

    Фірма «Промтекс» – давній фаворит міськради. Вона вже отримала понад 3,4 млрд грн державних замовлень, здебільшого від цього ж департаменту. Конкуренція в тендері виглядала радше імітацією: дорожчу пропозицію подало ТОВ «Автомагістраль-Захід», а вимоги до підтвердження досвіду виконання аналогічних робіт взагалі не ставилися.

    Таким чином, під виглядом відновлення зруйнованого житла на Салтівці з бюджету та донорських коштів викачуються десятки мільйонів. Вартість ремонту однієї багатоповерхівки фактично дорівнює вартості сотні нових квартир. Для громади Харкова це означає не відбудову, а черговий приклад цинічного бізнесу на руїнах міста.

  • Реконструкція окупованого Маріуполя перетворилася на бізнес для кремлівських компаній

    Реконструкція окупованого Маріуполя перетворилася на бізнес для кремлівських компаній

    Російська окупаційна влада на захоплених територіях України проводить масові конфіскації житла, оголошуючи квартири українців “безхазяйними” та передаючи їх новим мешканцям з РФ. Як пише The Wall Street Journal, цим супроводжується програма переселення етнічних росіян у Маріуполь, що відкриває ринок нерухомості для пов’язаних із Кремлем будівельних компаній.

    За даними видання, тисячі квартир у місті вже визнано “безхазяйними”, а колишні власники стикаються з перепонами у поверненні, підтвердженні права власності або отриманні компенсацій. Для переселенців з Росії діють пільгові умови — зокрема, іпотека під 2% на новобудови.

    Подібна стратегія, коли місцевих жителів заміщують етнічними росіянами, вже реалізовувалася Москвою раніше. Після захоплення Маріуполя окупанти почали розпродаж квартир мешканців, що втекли, іноді за копійки. Поки робітники розчищали завали, ріелтори скуповували нерухомість, а приїжджі з РФ оформлювали покупки.

    Так, росіянка з Сибіру придбала квартиру, яка потребувала лише невеликого ремонту, і планує провести там пенсію. Тимчасово вона здаватиме житло москвичці, яка вже працює в Маріуполі.

    Колишній мешканець міста Олександр Носоченко розповів, що його дачу на березі моря зайняв російський військовий. Через ризик мобілізації він не може приїхати за компенсацією, а його дружина відмовляється повертатися з принципових причин.

    Особливим символом перетворення міста став “Будинок з годинником” — пам’ятка Маріуполя, яку окупанти включили до плану реконструкції. Спершу мешканцям пообіцяли квартири у новій будівлі, зведеній на його місці, але згодом змінили закон і дозволили лише переселення в будь-яку іншу точку міста.

    Мешканка Олена Пудак розповіла, що її матері відмовили у в’їзді до Росії, коли вона спробувала приїхати за компенсацією. Пудак вважає, що окупаційна влада навмисно блокує доступ тим, хто має майнові претензії.

    Хоча російські медіа показують відео “відбудованого” Маріуполя, реальність інша. За свідченнями місцевих, ремонти проводять лише на центральних вулицях для картинки, а камери привозять спеціально для зйомок. У той час чимало людей досі мешкає в напівзруйнованих квартирах, де стіни ледь тримаються.

    Маріуполь перебуває під окупацією вже понад три роки, і, за оцінками журналістів, програма “відбудови” насправді стала інструментом перерозподілу житла та зміни демографічного складу міста.

  • Відновлення за 23 мільйони в прифронтовому Тростянці веде фірма фігуранта справи НАБУ

    Відновлення за 23 мільйони в прифронтовому Тростянці веде фірма фігуранта справи НАБУ

    За 30 кілометрів від російського кордону — масштабне будівництво за бюджетні кошти. У місті Тростянець Сумської області розпочалася реконструкція привокзальної площі 40-ї Армії, зруйнованої у перші дні повномасштабного вторгнення. Підряд отримала одеська компанія «Автомагістраль-Південь», яка фігурує у кримінальному провадженні щодо ймовірного привласнення державних коштів.

    Контракт на 23 мільйони гривень уклала 9 червня Служба відновлення у Сумській області. А перед тим на демонтаж вже пішло ще 9,5 мільйона — на ці роботи обрали іншу компанію. Загальна вартість реконструкції лише на першому етапі сягає понад 32 мільйонів гривень.

    Місто Тростянець, яке стало одним із символів спротиву у перші тижні війни, зазнало значних руйнувань. Окупанти завдали ударів по залізничному вокзалу і практично стерли площу 40-ї Армії з лиця землі. Після звільнення місто увійшло до пілотного державного проєкту з відновлення зруйнованих населених пунктів.

    Відновлення площі передбачає не лише благоустрій і нові інженерні мережі, а й меморіальний комплекс на честь визволення від російських військ. Роботи фінансуються з фонду ліквідації наслідків збройної агресії.

    Однак сам підрядник, який узявся за реконструкцію, викликає багато запитань.

    Ця компанія є лідером серед підрядників президентської програми і лише з 2016 року отримала держзамовлень на понад 132 мільярди гривень. Власник компанії — Олександр Бойко — 19 червня разом із ще чотирма особами отримав підозру у справі щодо розкрадання коштів на будівництві водогону для Кривого Рогу.

    Йдеться про проєкт стратегічного значення — будівництво водогону після знищення Каховської ГЕС. За даними слідства, компанія Бойка закуповувала труби через підконтрольні фірми, завищуючи ціну на понад 40% від ринкової. Сума можливих збитків держави — 240 мільйонів гривень.

    Попри це, підприємство продовжує отримувати нові контракти, у тому числі в прикордонних і прифронтових регіонах.

    Площа в Тростянці — не єдиний масштабний проєкт на небезпечній відстані від фронту. Зокрема, у Киселівці на Херсонщині, що розташована лише за 20–25 км від лінії бойових дій, стартувала реконструкція гімназії вартістю понад 100 мільйонів гривень.

    А в Кривому Розі — капремонт дитячого садка №180 за понад 108 мільйонів, фінансування якого йде з місцевого бюджету. Завершити його мають до кінця 2026 року.

    Найдорожчим будівництвом поблизу фронту на сьогодні є проєкт у селі Посад-Покровське на Херсонщині. Тамтешнє будівництво також фінансується в межах державної програми відновлення.

    Реконструкція в зоні ризику — вимушений крок у час війни. Але питання доброчесності підрядників, особливо коли мова про фігурантів гучних кримінальних справ, не можуть ігноруватись. Чому компанія, яку підозрюють у привласненні сотень мільйонів, безперешкодно отримує нові держзамовлення? І хто несе відповідальність за цей вибір?

    Поки ж у Тростянці ремонтують площу, а в інших прифронтових містах — школи й дитсадки, фірми з історією скандалів і надприбутків продовжують заробляти на бюджеті — навіть на відстані прямої досяжності ворожої артилерії.