Позначка: війна України з Росією

  • Стратегічна помилка: чому відмова США від допомоги Україні може змінити все

    Стратегічна помилка: чому відмова США від допомоги Україні може змінити все

    Відмова від надання допомоги Україні абсолютно несприятлива для політичних інтересів США, застерігає аналітик Айзек Шорр. Такий крок позбавить Америку ролі лідера вільного світу і може призвести до наближення її до ядерної катастрофи.

    Президент України Володимир Зеленський у вівторок вирушив на Капітолійський пагорб, щоб захистити свою справу. Його зустріли зі скептицизмом і навіть деякою ворожістю.

    Сенатор Джей Ді Венс (республіканець від штату Огайо) очолив антиукраїнську атаку, назвавши заклики Зеленського до збільшення допомоги “ганебними” і припустивши, що ті, кого вони переконали, “скоротять соціальне забезпечення” для фінансування іноземної корупції.

    Тим часом спікер Майк Джонсон висловив зацікавленість у продовженні підтримки справи Зеленського, але тільки за умови, що буде ухвалено “перетворювальний” закон про безпеку кордонів, а адміністрація Байдена сформулює “чітку стратегію” для війни в Україні.

    Об’єднаний пакет заходів щодо України, кордонів та Ізраїлю, який відстоює Білий дім, недосконалий і мало що зробить для пом’якшення міграційної кризи. Відповідно, небажання республіканців підписати його — і навіть їхнє прагнення використовувати допомогу Україні як розмінну монету — цілком зрозумілі.

    Проте вони повинні відкинути позицію Венса, яку поділяють інші члени партії, про те, що “жодної копійки більше” не повинно бути надіслано в Україну, і вжити заходів для захисту не тільки людей Зеленського, а й безпеки та авторитету Сполучених Штатів у всьому світі.

    Росія Володимира Путіна — це ворог, у якого є засоби і наміри підірвати Америку і світовий порядок, який вона підтримує. Путін об’єднався з тоталітарною Комуністичною партією Китаю і муллами Ірану, сіючи хаос, смерть і руйнування на Близькому Сході та в Європі.

    Світ, який він прагне створити, — це світ, у якому сила пригнічує правих, а зловмисні суб’єкти можуть безкарно діяти за межами як людського, так і природного права.

    Якщо йому вдасться анексувати всю або значну частину України, незважаючи на вже перенесені невдачі, він виконає цю місію.

    Його успіх буде посилено, якщо його перемога буде зумовлена апатією Америки, оскільки авторитету Сполучених Штатів як союзника і лідера вільного світу буде завдано потенційно смертельного удару.

    Китай буде натхнений до такої міри, що може почати вторгнення на Тайвань, яке потенційно може спровокувати світову війну.

    Велика терористична мережа Ірану втішилася б тим фактом, що “Великий Сатана” моргнув.

    Дійсно, навіть якщо ви поділяєте заявлені пріоритети найістеричніших критиків України, які попереджають, що американська підтримка України наближає нас до небезпечної близькості до обміну ядерними ударами з Росією, відмова від Зеленського та його співвітчизників — більш небезпечний шлях.

    США і Росія наразі не перебувають у стані війни. Але приєднання України до Росії поставить Путіна на кордон НАТО, який Америка змушена захищати згідно з договором. З огляду на ненаситні амбіції російського диктатора і незліченні життя, вже принесені в жертву ним, саме цей сценарій, а не його запобігання, наблизить нас до Армагеддону.

    Ціна повної відмови на основі брехливих аргументів Венса або навіть розумних побоювань Джонсона занадто висока.

    Те, що відбувається на південному кордоні Сполучених Штатів щодня, являє собою гуманітарну кризу і відповідальність за національну безпеку. Якщо республіканці зможуть домовитися про реальну імміграційну реформу або навіть про якісь ефективні короткострокові заходи зі скорочення цієї національної скрути, це буде для них великою заслугою.

    Але вони не повинні дати змогу ідеальному стати ворогом хорошого або допустити, щоб наполегливість демократів у тому, щоб взяти на себе відповідальність за катастрофу на кордоні, ввела їх в оману і змусила визнати геополітичну катастрофу своєю власністю.

    Останніми роками обидві сторони, схоже, засвоїли ідею про те, що вибір довгого шляху еквівалентний капітуляції в нинiшнiй момент.

    Це згубна брехня, яка відкидає країну та її союзників назад.

  • Глибокі удари по Росії змінюють геополітичну картину — аналітики

    Глибокі удари по Росії змінюють геополітичну картину — аналітики

    Успішні удари України по російських військових аеродромах, а також чергове пошкодження Кримського мосту можуть стати поворотним моментом у війні. Про це пишуть західні аналітики, зокрема The Wall Street Journal та The Conversation, наголошуючи: ці дії свідчать про початок нової фази конфлікту.

    Американське видання WSJ зауважує, що війна виходить за межі позиційного глухого кута. З обох сторін помітне прагнення до ескалації, а спроби дипломатичного врегулювання, зокрема за посередництва США, стають усе менш реалістичними.

    Останні тижні Росія інтенсивно обстрілює Україну ракетами та дронами, атакуючи цивільну інфраструктуру, житлові квартали та енергетичні об’єкти. Жертвами стають десятки мирних мешканців. Утім, на цьому фоні українська відповідь набуває нової якості.

    Несподівані точкові удари, зокрема за участі СБУ, підривають військові спроможності Росії та сигналізують про вміння України діяти асиметрично. На думку західних експертів, удари по тилових військових об’єктах, а також диверсії на Кримському мосту можуть мати “далекосяжні геополітичні наслідки”.

    Аналітики The Conversation зазначають, що масовані атаки українських безпілотників по російських авіабазах ставлять під сумнів здатність РФ до захисту своїх стратегічних об’єктів. Це також розширює уявлення про досяжність російських цілей для українських сил — навіть далеко за лінією фронту.

    Фактично, на думку оглядачів, війна переходить до нового рівня, де фактор несподіванки та точності може переважити чисельну перевагу чи масштабне озброєння.

  • Трамп різко змінив риторику щодо війни в Україні

    Трамп різко змінив риторику щодо війни в Україні

    Президент США Дональд Трамп, відомий своєю неоднозначною позицією щодо війни Росії проти України, несподівано виступив із жорсткою заявою на адресу Кремля. В інтерв’ю NBC News він наголосив: «Росія повинна буде віддати всю Україну», визнавши, що початковою метою Путіна була не частина території, а повне захоплення країни.

    «Росія хоче всю Україну. І якби я не втрутився, вони б зараз продовжували воювати за всю Україну. Їй не потрібен лише той шматок, який вона має — їй потрібна вся країна», — заявив Трамп.

    Більше того, він додав, що нині саме він, а не Путін, «очолює атаку», маючи на увазі ініціативу у питанні майбутніх мирних домовленостей. Таку зміну тону журналісти пов’язують із недавньою зустріччю Трампа з президентом Володимиром Зеленським, яка відбулася у Ватикані 27 квітня.

    За інформацією джерел, саме під час цієї розмови Зеленському вдалося донести до Трампа важливість твердої позиції щодо Росії та необхідність зберігати підтримку України.

    «Без тиску з боку США Путін не піде на поступки», — аргументував Зеленський, наголошуючи на потребі безумовного припинення вогню як основи для переговорів.

    Трамп, як стверджують джерела Axios та The Economist, визнав цю логіку, хоча офіційних коментарів після зустрічі не зробив. Він лише додав в інтерв’ю, що Америка «ближча з однією зі сторін», не уточнивши — з якою саме.

    Паралельно у Конгресі США знову заговорили про нові санкції проти Москви, зокрема ініціативу сенатора-республіканця Ліндсі Грема щодо 500% тарифів на імпорт з країн, які купують російську нафту, газ чи уран, а також заборону на купівлю американцями держоблігацій РФ.

    Трамп же підкреслив: «Ми хочемо мирної угоди. Ми вважаємо, що досить близькі до цього», зазначивши, що це врятує життя і зекономить кошти.

    Цікаво, що раніше Трамп уникав чіткої критики Путіна, а питання Криму залишав відкритим. Під час розмови з Зеленським він нібито не наполягав на зміні позиції Києва, але за неофіційними даними розглядав варіант, за яким США могли б теоретично визнати Крим російським — без юридичного підтвердження з боку України.

    Зеленський, за словами джерел, відповів жорстко: «Крим — це Україна», і поступок у питанні територіальної цілісності бути не може.

    Водночас президент України дав зрозуміти, що готовий до компромісів, але лише за умови гарантій безпеки. Без них будь-яке припинення вогню — фікція, а не шлях до миру.

  • У Мюнхені українській делегації озвучать, від яких претензій готові відмовитися росіяни

    У Мюнхені українській делегації озвучать, від яких претензій готові відмовитися росіяни

    На фоні підготовки до мирних переговорів щорічна Мюнхенська безпекова конференція стане стартовою площадкою для визначення основних позицій сторін.

    Наші джерела, близькі до однієї з переговорних груп, поділились переліком ключових питань, які будуть на порядку денному.

    Так, у Мюнхені українській делегації буде озвучено, від яких претензій готові відмовитися росіяни в рамках реалізації мирного треку. З того, про що наразі домовилися, чисельність і озброєння української армії не обмежуватимуть.

    З приводу повернення уже захоплених українських територій, росіяни готові на певні поступки. Але позиція американців, щодо повернення Україні Запорізької АЕС і родовища літію не знаходить підтримки у представників РФ.

    Питання репарації Україні з боку РФ також на порядку денному. Попередньо, у разі якщо росіяни повернуть родовища, то виплачувати репарації не будуть.

  • Київ вимагатиме значних репарацій від Кремля на переговорах

    Київ вимагатиме значних репарацій від Кремля на переговорах

    Наші джерела в Офісі Президента повідомляють, що Андрій Єрмак готує ключовий драфт, метою якого є встановлення умов для переговорів, неприйнятних для Кремля. План передбачає вимогу від Росії виплатити Україні репарації в розмірі одного трильйона доларів.

    Деталі плану

    За задумом Єрмака, ця сума має бути погашена в два етапи:

    1. Заморожені активи Росії стануть основою для початкового погашення боргу.
    2. Решту коштів Москва повинна буде виплачувати щорічно протягом десяти років.

    Такі умови, як передбачається, викличуть категоричну відмову Кремля, що дозволить Україні звинуватити Росію в небажанні завершувати війну.

    Чого домагається Київ?

    Ця стратегія має на меті:

    • Зберегти позиції України у переговорному процесі.
    • Вивести Росію з переговорів, виставивши її у невигідному світлі на міжнародній арені.
    • Відкрити шлях для подальшої ізоляції Москви в очах Заходу.

    Очікується, що вимога репарацій у такому масштабі стане “червоним прапором” для російської сторони. Кремль неодноразово заявляв про категоричне несприйняття подібних умов, що підтверджує розрахунок української дипломатії.

    Україна прагне використати переговорний процес як ще один важіль тиску на Росію. Водночас вимога репарацій стане яскравим сигналом для міжнародних партнерів про те, що Київ продовжує наполягати на справедливості та компенсації за завдані збитки.

    Цей план — ризикований, але потенційно ефективний дипломатичний крок, що може суттєво змінити хід подій на міжнародній арені.

  • Активізація дій на Курському напрямку є спробою посилити переговорні позиції України перед інавгурацією Трампа

    Активізація дій на Курському напрямку є спробою посилити переговорні позиції України перед інавгурацією Трампа

    Україна перебуває в активному пошуку способів посилити свої переговорні позиції на міжнародній арені. За словами джерела в Офісі Президента, саме з цією метою було розпочато масштабну наступальну операцію в Курській області. Ця операція має на меті не лише стабілізувати ситуацію на фронті, а й стати демонстрацією військових можливостей України перед інавгурацією Дональда Трампа у США.

    Ситуація на фронті залишається вкрай напруженою. Збройні Сили України втратили дві третини територій, які раніше вдалося звільнити на російській стороні. Це створило серйозні виклики для військової та політичної верхівки. Генерал Олександр Сирський, виступаючи на ставці, пообіцяв стабілізувати ситуацію, зупинити просування противника і повернути ініціативу. Наступальна операція в Курській області покликана стати ключовим елементом цієї стратегії.

    Організація наступу саме зараз пояснюється не лише військовими, але й дипломатичними факторами. Інавгурація Дональда Трампа, відомого своїм критичним ставленням до військової допомоги Україні, може змінити зовнішньополітичний ландшафт. Тому Київ прагне показати свою здатність вести активну війну, щоб зміцнити довіру західних партнерів і переконати нову адміністрацію США у важливості підтримки України.

    Водночас такі дії несуть у собі чималі ризики. Активізація бойових дій вимагає значних ресурсів, і втрати можуть бути болючими. Але Україна зараз опинилася в ситуації, коли демонстрація сили необхідна для збереження партнерської підтримки та уникнення примусового “заморожування” конфлікту, яке вигідне лише Росії.

    Попри всі виклики, в Офісі Президента переконані, що перед інавгурацією Трампа Україна має продемонструвати ініціативу на фронті. За словами джерела, плануються масштабні атаки по всій лінії фронту. Це не лише підтвердить здатність ЗСУ проводити наступальні операції, а й підтримає моральний дух військових і суспільства.

    Сьогодні Україна стоїть перед складним вибором: ризикувати заради посилення міжнародних позицій чи зберігати ресурси, чекаючи на дипломатичні перемовини. У кожному разі, події в Курській області можуть стати важливим тестом для української стратегії, яка базується на силі, витривалості та незламній вірі у перемогу.

  • Центр протидії дезінформації: Москва готується воювати до 2027 року

    Центр протидії дезінформації: Москва готується воювати до 2027 року

    Російське керівництво не має наміру завершувати війну проти України шляхом серйозних переговорів, натомість активно накопичує ресурси для продовження бойових дій до 2027 року. Про це в етері телеканалу “Еспресо” заявив керівник Центру протидії дезінформації при РНБО Андрій Коваленко.

    Андрій Коваленко наголосив, що робота російського військово-промислового комплексу, економічні акценти та заяви Путіна свідчать про підготовку РФ до тривалої війни. За словами експерта, Кремль прагне не лише воювати, а й водночас вести інформаційні маніпуляції, дискредитуючи українське керівництво на міжнародній арені.

    “Вони намагаються використовувати наратив про нелегітимність президента України, аби вести переговори щодо війни без участі України. У цьому контексті Москва покладає надії на новообраного президента США Дональда Трампа”, – зазначив Коваленко.

    Попри амбіції Кремля, його ресурси не безмежні. РФ залежить від підтримки партнерів, таких як Китай, які допомагають обходити санкції та підтримувати військово-промисловий комплекс.

    “Якщо вдасться залучити Китай до переговорів і переконати його зайняти нейтральну або проукраїнську позицію, це може змінити риторику Москви”, – вважає Коваленко.

    Ще одним важливим аспектом є спроби Росії змінити міжнародну позицію щодо євроінтеграції України. Кремль активно просуває ідею, що Україна не повинна стати членом НАТО, та намагається нав’язати ці думки команді Трампа.

    “Наше завдання – запобігти маніпуляціям із безпековими гарантіями, щоб вони не включали поступок, які могли б ослабити євроінтеграцію України чи гарантії її безпеки”, – акцентував Коваленко.

    Росія прагне затягнути війну, посилити свою дипломатичну гру та скористатися потенційними змінами у світовій політиці. Утім, українська дипломатія разом із міжнародними партнерами має попереджати спроби Москви використати переговори як інструмент маніпуляцій.

  • Росія не зможе наступати на кількох фронтах одночасно

    Росія не зможе наступати на кількох фронтах одночасно

    Росія обмежена у можливостях для масштабного наступу на кількох фронтах одночасно.

    Полковник запасу ЗСУ Сергій Грабський в ефірі “Radio NV” поділився своїм аналізом ситуації на полі бою. Він зазначив, що російські сили концентруються на певних ділянках фронту, але навіть там їхні ресурси залишаються під питанням.

    Головним напрямком для росіян зараз є район Покровського виступу та Курахового. Саме тут противник намагається зосередити свої сили для просування. “Після завершення операцій у Кураховому та Покровську росіяни можуть перекинути ресурси до Куп’янська, але чи вистачить їм сил – це питання залишається відкритим”, – вважає Грабський.

    Експерт допускає можливість наступальних дій у районі Куп’янська, але вони не будуть настільки масовими, як в Донецькій області. “Куп’янськ добре укріплений, а оборону тут тримають підрозділи, які знають місцевість. Це створює серйозні виклики для росіян”, – зазначив Грабський.

    Окрема загроза походить від плацдарму, який російські війська здобули на правому березі річки Оскіл. За словами Грабського, ця локація є стратегічно незручною для розвитку наступу, але може бути використана для відволікаючих маневрів.

    Сергій Грабський наголошує, що росіяни можуть проводити лише окремі наступальні операції на другорядних напрямках, таких як Куп’янськ, Лиманський район, Сіверськ та Херсонські острови. Проте масованого наступу на всіх цих ділянках водночас вони здійснити не зможуть.

  • Стефанішина пояснила, чому не можна знижувати вік мобілізації

    Стефанішина пояснила, чому не можна знижувати вік мобілізації

    Віцепрем’єрка України Ольга Стефанішина висловилася щодо вимог адміністрації Байдена знизити вік мобілізації в Україні. За її словами, такі заяви є спробою зняти відповідальність з США за недопостачання зброї.

    “Зниження віку мобілізації в Україні не може бути продиктоване заявами чиновників Білого дому або будь-ким іншим”, – заявила Стефанішина. Вона додала, що мобілізація — це реальність, яку не можна підлаштовувати під політичні вимоги, і що воїни мають бути забезпечені всім необхідним для ефективного виконання своїх обов’язків.

    Стефанішина також висловила думку, що заклики знизити мобілізаційний вік до 18 років можуть бути частиною політичних маневрів. “Я особисто сприймаю це як бажання зняти відповідальність за домовленості, які були раніше”, – зазначила вона.

    Українська влада вже неодноразово заявляла, що відкидає заклики США знизити вік мобілізації, зокрема до 18 років, і має намір використовувати альтернативні методи, такі як добровільні набори з виплатами. Нещодавно стало відомо, що Україна планує виплачувати півмільйона гривень тим молодим хлопцям, які добровільно приєднаються до лав армії.

    Водночас, за даними джерел, Банкова не хоче знижувати мінімальний вік мобілізації, який наразі становить 25 років, з огляду на ймовірність завершення війни в найближчі роки, після інавгурації Дональда Трампа. Влада хоче використовувати свою позицію як елемент передвиборчої кампанії, заявляючи, що не дозволить знищити “генофонд” нації. Однак, якщо війна продовжиться ще довго, Україна може змінити свою політику і знизити мобілізаційний вік.

  • Виробництво українських ракет набирає обертів – ворог про це знає і цього боїться

    Виробництво українських ракет набирає обертів – ворог про це знає і цього боїться

    Російський диктатор Володимир Путін, наказуючи завдати удару по дніпровському заводу “Південмаш”, не лише намагався продемонструвати силу, а й видав власні страхи. Дедалі очевидніше, що Україна наближається до створення власної балістичної ракети.

    “Південмаш” — легендарне підприємство, яке ще за часів СРСР випускало ракети, здатні знищити будь-яке місто на планеті. Одна з таких розробок, міжконтинентальна ракета Р-36, навіть отримала від американців прізвисько “Сатана”. У сучасній Україні завод залишається серцем ракетобудування, навіть якщо його колишній масштаб — лише тінь радянського минулого.

    Попри це, у “Південмашу” є ключова перевага — інфраструктура, розрахована витримати навіть ядерний удар. Жителі Дніпра жартують, що завод сховався під землею настільки надійно, що “Орєшнік” його лише подряпав.

    У розробці балістичної ракети “Грім-2” Україна зосередила не лише науковий, а й інтелектуальний потенціал. Проект, який базується на попередніх розробках, зокрема “Сапсані”, може стати проривом у стримуванні Росії. Заявлена дальність — до 500 км, що робить Кремль цілком досяжною метою.

    Олексій Петров, директор “Спецтехноекспорту”, зазначив, що вже наступного року ЗСУ можуть отримати як крилаті, так і балістичні ракети. Це підтверджує, що робота ведеться на різних рівнях — як державними підприємствами, так і приватними.

    Окрім балістичних ракет, Україна робить ставку на безпілотники. Міністр оборони Рустем Умєров вже оголосив про плани створення 30 тисяч безпілотників дальньої дії, які можуть досягти Москви.

    Стратегія поєднання ударних дронів і ракет дозволить подолати російську ППО, яка на разі продовжує залишатися значною перепоною для масованих атак.

    Критики сумніваються, чи зможе країна, яка перебуває в умовах постійного обстрілу, виробляти балістичні ракети у великих кількостях. Адже їхнє виробництво — складний і дорогий процес, що потребує величезних ресурсів.

    Однак інтелектуальний потенціал та винахідливість українців дають надію на те, що навіть невелика кількість ракет може змінити хід війни. Як влучно сказав професор Василь Шевцов, у кожного виду є свої унікальні риси для виживання. У зайців — довгі ноги, у лисиць — великі вуха. А в українців є інтелект.

    Що далі?

    На тлі російських страхів і спроб зупинити українську ракетну програму очевидно одне: розробка “Грім-2” і ударних безпілотників є не лише військовою, а й політичною необхідністю. Ці системи стануть ключовими у формуванні нової системи стримування, що дозволить Україні не лише оборонятися, а й диктувати власні умови на полі бою.