Позначка: військова техніка

  • Більше зброї за ті самі гроші: Міноборони вже показало перші результати нової системи закупівель

    Більше зброї за ті самі гроші: Міноборони вже показало перші результати нової системи закупівель

    Міністерство оборони України розпочало масштабну реформу системи оборонних закупівель, яка може кардинально змінити правила гри для постачальників озброєння, техніки та військового обладнання. У відомстві заявили про поступовий перехід до електронних конкурентних тендерів, що має зробити закупівлі для Сил оборони більш прозорими, ефективними та захищеними від корупційних ризиків. Про це повідомив заступник міністра оборони Мстислав Банік під час спеціального заходу, присвяченого прозорості та підзвітності оборонних закупівель.

    За словами посадовця, Україна вже сьогодні має одну з найоперативніших систем оборонних закупівель у світі, однак наступним завданням є забезпечення максимальної прозорості всіх процесів. Саме тому Міноборони поступово переводить закупівлі на електронну тендерну модель, де перемогу визначатимуть не лише технічні характеристики продукції, а й реальна конкуренція між виробниками за найкращу ціну та якість.

    Банік наголосив, що глобальна мета міністерства — перевести всі оборонні закупівлі на електронні тендери. За його словами, така система дозволяє отримувати кращі цінові пропозиції, створює справжню конкуренцію між постачальниками та стимулює виробників впроваджувати нові технології.

    Наразі в оборонній сфері вже тестують новий підхід на окремих категоріях закупівель. Одним із найбільш показових прикладів стала закупівля далекобійних артилерійських боєприпасів калібру 155 мм. Агенція оборонних закупівель провела конкурентні торги зі зниженням ціни, в результаті чого державі вдалося зекономити понад 16% бюджетних коштів. За рахунок цієї економії Міноборони отримало можливість придбати додатково десятки тисяч артилерійських снарядів для фронту.

    Ще одним масштабним кейсом став тендер на закупівлю 5 тисяч пікапів для потреб українських військових. Процедура була проведена у форматі рамкової угоди і тривала менш ніж тиждень від моменту оголошення до визначення переможців. За результатами конкурсу було відібрано чотирьох постачальників, а в Міністерстві оборони вже прогнозують суттєву економію бюджетних коштів.

    У Міноборони пояснюють, що нова система має одразу кілька стратегічних переваг. По-перше, конкуренція між учасниками дозволяє знижувати ціни та більш ефективно використовувати державний бюджет. По-друге, виробники змушені конкурувати якістю продукції та швидкістю виконання контрактів. По-третє, цифровізація процесів значно зменшує вплив людського фактора та мінімізує можливості для корупційних зловживань.

    Окремий акцент робиться на диверсифікації постачальників. Якщо раніше великі контракти часто отримувала одна компанія, то тепер замовлення можуть розподілятися між кількома виробниками. Це дозволяє уникнути ризиків зриву поставок і забезпечити безперервне постачання критично важливих ресурсів для війська.

    У Міноборони підкреслюють, що кожен постачальник отримуватиме обсяг замовлення відповідно до своїх реальних виробничих можливостей. Таким чином держава прагне створити стійку систему забезпечення армії, яка не залежатиме від одного виконавця.

    Банік зазначив, що реформа відбувається поступово, оскільки змінювати систему закупівель під час активної фази війни надзвичайно складно та відповідально. Саме тому кожна нова модель спочатку тестується на окремих закупівлях, а вже після підтвердження ефективності масштабується на інші напрями.

    Крім артилерійських боєприпасів та автомобільної техніки, найближчим часом Міноборони планує запуск електронних тендерів для закупівлі FPV-дронів, квадроциклів та інших видів військової техніки. За словами заступника міністра, поступово саме тендерна модель має стати базовою для більшості закупівель у секторі оборони.

    Реформа закупівель є одним із ключових завдань, які отримав Мстислав Банік після призначення на посаду заступника міністра оборони навесні 2026 року. Міністр оборони Михайло Федоров тоді заявив, що головна мета нової команди — зробити закупівлі для українського війська найбільш прозорими та ефективними у світі. До роботи в Міноборони Банік брав участь у створенні цифрових державних сервісів, зокрема проєкту «Дія», а також займався розвитком систем «Армія+» і «Резерв+».

    Паралельно Міністерство оборони працює над створенням єдиної цифрової екосистеми оборонних закупівель. Планується інтеграція різних електронних платформ та сервісів для того, щоб автоматизувати весь цикл закупівель — від формування потреб до укладання контрактів та контролю виконання замовлень.

    Експерти відзначають, що перехід до електронних тендерів є одним із ключових елементів модернізації української оборонної системи. В умовах війни, коли кожна гривня державного бюджету має використовуватися максимально ефективно, конкурентні процедури можуть забезпечити як економію коштів, так і швидше забезпечення військових необхідним озброєнням та технікою.

    У Міноборони переконані, що нова модель закупівель допоможе створити більш прогнозовані та зрозумілі правила роботи для українських виробників, залучити нових учасників ринку та підвищити довіру до державних контрактів у сфері оборони. Якщо реформа покаже ефективність на перших проєктах, уже найближчими місяцями електронні тендери можуть стати стандартом для значної частини закупівель Сил оборони України.

  • Європа змінює курс: більшість громадян підтримала збільшення витрат на оборону

    Європа змінює курс: більшість громадян підтримала збільшення витрат на оборону

    Більшість громадян європейських країн підтримують збільшення державних витрат на оборону та виступають за закупівлю більшої кількості озброєння у європейських виробників. Про це свідчать результати нового опитування Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR), оприлюднені та наведені виданням Euractiv.

    Дослідження проводилося у травні 2026 року та охопило понад 18 тисяч респондентів із 15 країн Європи. В опитуванні взяли участь жителі Австрії, Болгарії, Данії, Естонії, Франції, Німеччини, Угорщини, Італії, Нідерландів, Польщі, Португалії, Іспанії, Швеції, Швейцарії та Великої Британії. Отримані результати свідчать про помітне зростання суспільної підтримки зміцнення обороноздатності європейських держав на тлі нестабільної міжнародної ситуації.

    Згідно з опитуванням, більшість респондентів у переважній більшості країн висловилися за збільшення оборонних бюджетів. Єдиною країною, де противників нарощування військових витрат виявилося більше, ніж прихильників, стала Італія. В усіх інших державах більшість опитаних підтримала додаткові інвестиції в армію, озброєння та оборонні програми.

    Не менш показовими виявилися результати щодо закупівлі військової техніки. Більшість європейців заявили, що їхні країни повинні купувати більше зброї саме у європейських виробників, а не за межами континенту. Такий підхід, на думку респондентів, дозволить посилити оборонну самостійність Європи та водночас підтримати розвиток власного військово-промислового комплексу. І тут Італія стала винятком серед учасників дослідження.

    Окремий блок питань стосувався ставлення до закупівлі американського озброєння. Респондентів запитали, чи повинні їхні держави купувати більше зброї у США. Серед усіх опитаних країн лише в Польщі більшість громадян підтримала таку ідею. Це особливо примітно з огляду на те, що Польща вже сьогодні є одним із лідерів НАТО та Європейського Союзу за рівнем оборонних витрат відносно валового внутрішнього продукту.

    Дослідження також показало зміну суспільних настроїв щодо ролі Сполучених Штатів у забезпеченні безпеки Європи. У всіх 15 країнах більшість опитаних заявила, що не розраховує на захист США у разі військового нападу на їхню державу. Такі результати можуть свідчити про зростання усвідомлення необхідності самостійно дбати про власну безпеку та посилювати національні оборонні можливості.

    Водночас більшість респондентів у всіх країнах, окрім Болгарії, переконані, що принаймні деякі європейські держави прийдуть їм на допомогу в разі виникнення загрози. Це свідчить про високий рівень довіри до механізмів співпраці між країнами Європи та віру в принцип взаємної підтримки.

    Попри дедалі активніші дискусії щодо посилення оборонної автономії Європейського Союзу, більшість громадян продовжує довіряти НАТО більше, ніж ідеї створення нового оборонного об’єднання виключно в межах ЄС. Лише 29% респондентів загалом назвали таку ініціативу «дуже гарною» або «досить гарною». У жодній із 15 держав ця ідея не отримала підтримки більшості населення.

    Результати опитування були оприлюднені в період активних дискусій щодо майбутнього європейської безпеки та ролі Сполучених Штатів у системі колективної оборони. На початку червня Вашингтон підтвердив намір скоротити свій внесок у модель сил НАТО. Крім того, у США заявили про необхідність формування так званого «НАТО 3.0» — моделі Альянсу, яка менше залежатиме від американської підтримки та передбачатиме більшу відповідальність європейських союзників за власну оборону.

    На цьому тлі в Європейському Союзі продовжуються дискусії про створення нових механізмів співпраці у сфері безпеки. Зокрема, єврокомісар з питань оборони та космосу Андрюс Кубілюс раніше виступив за формування Європейського оборонного союзу, який дозволив би країнам-членам ЄС координувати оборонну політику та взяти на себе більшу відповідальність за захист континенту.

    Таким чином, результати дослідження ECFR свідчать про те, що більшість європейців підтримують зміцнення оборонного потенціалу своїх країн, виступають за розвиток власної оборонної промисловості та готові до збільшення військових витрат. Водночас громадяни континенту не демонструють бажання відмовлятися від НАТО, яке й надалі залишається головним гарантом безпеки для більшості європейських держав.

  • Росія втратила ще сотні одиниць техніки та тисячі дронів: свіже зведення Генштабу

    Росія втратила ще сотні одиниць техніки та тисячі дронів: свіже зведення Генштабу

    Російська армія продовжує зазнавати значних втрат у війні проти України. За даними Генерального штабу Збройних сил України, станом на ранок 9 червня 2026 року загальні бойові втрати Російської Федерації від початку повномасштабного вторгнення перевищили 1,376 мільйона військовослужбовців.

    Лише за останню добу українські захисники ліквідували ще 1370 російських окупантів. Таким чином загальна кількість втрат особового складу армії РФ з 24 лютого 2022 року досягла приблизно 1 376 320 осіб.

    Окрім живої сили, російські війська продовжують втрачати значну кількість військової техніки. За даними Генштабу, протягом останньої доби Сили оборони України знищили чотири танки, п’ять бойових броньованих машин, 75 артилерійських систем, чотири реактивні системи залпового вогню та два засоби протиповітряної оборони.

    Особливо відчутними залишаються втрати ворога у сфері безпілотних технологій. За добу українські військові знищили або вивели з ладу 2103 безпілотники оперативно-тактичного рівня. Загалом від початку повномасштабної війни Росія втратила вже понад 338 тисяч безпілотних літальних апаратів різних типів.

    Також українські захисники знищили сім наземних роботизованих комплексів, чотири одиниці спеціальної техніки та 382 одиниці автомобільної техніки й автоцистерн.

    Загальні втрати російської армії станом на 9 червня 2026 року становлять:

    • близько 1 376 320 військовослужбовців;
    • 12 001 танк;
    • 24 710 бойових броньованих машин;
    • 43 639 артилерійських систем;
    • 1 851 реактивну систему залпового вогню;
    • 1 411 засобів ППО;
    • 436 літаків;
    • 353 гелікоптери;
    • 338 327 безпілотників оперативно-тактичного рівня;
    • 4 733 крилаті ракети;
    • 33 кораблі та катери;
    • 2 підводні човни;
    • 104 796 одиниць автомобільної техніки та паливозаправників;
    • 4 253 одиниці спеціальної техніки.

    Одночасно Повітряні сили ЗСУ повідомили про результати відбиття чергової масованої повітряної атаки Росії.

    У ніч проти 9 червня ворог застосував ударні безпілотники типу Shahed, а також дрони «Гербера», «Італмас» та інші безпілотні апарати. Українська протиповітряна оборона продемонструвала високу ефективність, знищивши або подавивши засобами радіоелектронної боротьби 146 ворожих безпілотників.

    Водночас Повітряні сили зафіксували влучання двох керованих авіаційних ракет та 17 ударних безпілотників на 18 різних локаціях. Крім того, уламки збитих цілей впали ще на восьми окремих об’єктах.

    Росія продовжує активно використовувати дрони як один із головних інструментів атак на українську інфраструктуру та мирні міста. Водночас українська система протиповітряної оборони постійно нарощує ефективність, що дозволяє перехоплювати переважну більшість повітряних цілей.

    Експерти зазначають, що нинішній рівень втрат Росії залишається одним із найвищих за весь період повномасштабної війни. Особливо показовими є втрати у сфері безпілотних систем, які стали ключовим елементом сучасних бойових дій.

    Попри значні ресурси, які Кремль спрямовує на продовження війни, українські Сили оборони продовжують завдавати ворогу суттєвих втрат як на фронті, так і під час відбиття повітряних атак. Генеральний штаб наголошує, що боротьба триває на всіх напрямках, а українські військові продовжують утримувати оборону та знищувати наступальний потенціал російської армії.

    Повномасштабна війна Росії проти України триває вже 1567-му добу.

  • ЄС перевіряє поставки до Росії: ірландський завод опинився в центрі гучного скандалу

    ЄС перевіряє поставки до Росії: ірландський завод опинився в центрі гучного скандалу

    В Ірландії стрімко набирає обертів політичний та економічний скандал, який може мати далекосяжні наслідки не лише для самої країни, а й для всієї санкційної політики Європейського Союзу щодо Росії. У центрі уваги опинився найбільший у Європі виробник глинозему – завод Aughinish Alumina, який належить російській алюмінієвій корпорації «Русал». За даними Financial Times, продукція підприємства продовжує постачатися до Росії, де може використовуватися для виробництва алюмінію, необхідного для військової техніки, ракет, безпілотників та інших елементів російського військово-промислового комплексу.

    Публікація британського видання викликала широкий резонанс серед політиків, експертів із санкційної політики та українських дипломатів. На тлі війни Росії проти України дедалі більше європейських політиків ставлять питання про те, як стратегічна сировина з території Європейського Союзу продовжує потрапляти до країни-агресора, незважаючи на численні пакети санкцій та заяви про необхідність максимального обмеження можливостей Кремля фінансувати війну.

    Завод Aughinish, розташований у графстві Лімерик на південному заході Ірландії, є найбільшим виробником глинозему в Європі та одним із найбільших подібних підприємств у світі. Глинозем є ключовою сировиною для виробництва алюмінію, який використовується практично в усіх галузях сучасної промисловості – від будівництва й автомобілебудування до авіації та військового виробництва.

    Сам завод формально не перебуває під санкціями Європейського Союзу. Водночас його власником є російська компанія «Русал», яку заснував олігарх Олег Дерипаска. Сам Дерипаска перебуває під санкціями ЄС, Великої Британії та США через зв’язки з Кремлем і підтримку російських економічних інтересів. Хоча у 2019 році США вивели «Русал» з-під санкцій після зміни структури власності та зменшення формального впливу Дерипаски, компанія продовжує залишатися одним із найбільших промислових активів Росії та важливим елементом її економіки.

    Особливе занепокоєння викликали митні документи Російської Федерації за 2025 рік, які проаналізували журналісти Financial Times. З них випливає, що найбільшим отримувачем глинозему, виробленого в Ірландії, є алюмінієвий комбінат «Русала» у Красноярську. Саме цей регіон українські аналітики відносять до переліку стратегічно важливих центрів російського військово-промислового комплексу.

    Експерти Київської школи економіки наголошують, що Красноярськ відіграє важливу роль у забезпеченні російської оборонної промисловості. Підприємства регіону залучені до виробництва продукції для військових програм, а алюміній є одним із найважливіших матеріалів для сучасної зброї.

    За даними журналістських розслідувань, вироблений у Красноярську алюміній надалі постачається через торговельні компанії до підприємств, які працюють на потреби російської армії. Зокрема, згадується торговий дім ASK, який, за інформацією Irish Times, співпрацює з російським військово-промисловим комплексом.

    Фахівці пояснюють, що значення алюмінію для сучасної війни важко переоцінити. Цей метал використовується у виробництві танків, бронетехніки, літаків, вертольотів, крилатих ракет, артилерійських систем та різноманітних безпілотних літальних апаратів. Особливо важливими є високочисті алюмінієві сплави, які використовуються у високотехнологічному озброєнні.

    Експерт із санкційної політики Київської школи економіки Павло Шкуренко зазначив, що алюміній став одним із критично важливих компонентів для російської військової промисловості. За його словами, новітні модифікації безпілотників, включаючи реактивні версії ударних дронів типу «Герань», потребують саме високоякісних алюмінієвих сплавів, без яких виробництво таких систем значно ускладнюється.

    На цьому тлі особливу увагу привертають масштаби експорту з Ірландії до Росії. Згідно з даними Посольства України в Дубліні, обсяг експорту глинозему зріс із 196 мільйонів євро у 2021 році до 315 мільйонів євро у 2025 році. Таким чином, попри повномасштабну війну, санкційний режим та міжнародну ізоляцію Росії, торгівля стратегічною сировиною фактично не припинилася, а вартість поставок навіть зросла.

    Після появи цієї інформації в Ірландії розпочалася гостра політична дискусія. Представники правлячих партій і депутати Європарламенту почали вимагати від уряду негайного розслідування ситуації та оцінки можливих ризиків для національної репутації країни.

    Євродепутатка Реджина Догерті заявила, що навіть найменша ймовірність того, що вироблена в Ірландії продукція може бути використана для виготовлення зброї, яка застосовується проти України, вимагає негайних дій з боку влади. На її думку, уряд не може дозволити, щоб країна опосередковано ставала частиною ланцюга постачання для російської військової машини.

    До критики приєдналися й представники інших політичних сил. Співголова Європейської партії зелених Кіаран Каффе заявив, що стає дедалі очевиднішим зв’язок між поставками матеріалів із Європи та виробництвом російського озброєння. Він закликав Європейську комісію розглянути можливість запровадження нових санкцій проти всіх товарів подвійного призначення та стратегічної сировини, яка може використовуватися у військовій сфері.

    На тлі суспільного резонансу уряд Ірландії був змушений відреагувати. Міністр оборони країни Міхеал Мартін визнав важливість заводу Aughinish для місцевої економіки та зайнятості населення, однак наголосив, що Ірландія не зацікавлена в тому, щоб будь-яка продукція, вироблена на її території, використовувалася для створення зброї або боєприпасів, які потім застосовуються у війні проти України.

    Українська дипломатія також активно відреагувала на ситуацію. Посольство України в Дубліні виступило із заявою про серйозне занепокоєння через продовження експорту глинозему до Росії. Українські дипломати наголосили, що кожен подібний канал поставок потенційно допомагає російському військово-промисловому комплексу підтримувати виробництво зброї, яка використовується для атак на українські міста.

    У посольстві нагадали, що лише за останній тиждень Росія застосувала проти України понад 2900 ударних безпілотників, майже 1560 керованих авіаційних бомб та понад 150 ракет різних типів. На думку дипломатів, будь-які поставки стратегічних матеріалів до РФ мають оцінюватися з урахуванням того, що вони можуть бути використані для продовження війни.

    Скандал набуває особливої ваги ще й тому, що вже з 1 липня Ірландія головуватиме в Раді Європейського Союзу. Критики уряду зазначають, що країні буде складно одночасно виступати за підтримку України та збереження санкційного тиску на Росію, якщо на її території продовжує працювати підприємство, продукція якого може опинятися у виробничих ланцюгах російського ВПК.

    Наразі уряд Ірландії проводить перевірку обставин експорту, однак конкретних термінів завершення розслідування не називає. Тим часом дискусія навколо Aughinish та «Русала» може стати одним із найгучніших санкційних скандалів у Європі за останні місяці та вкотре поставити питання про ефективність контролю за експортом стратегічної сировини до Росії в умовах триваючої війни проти України.

  • КамАЗи-зебри на фронті: росіяни вигадали дивний захист від українських дронів, але експерти побачили проблему

    КамАЗи-зебри на фронті: росіяни вигадали дивний захист від українських дронів, але експерти побачили проблему

    Російська армія продовжує шукати способи захистити свою техніку від українських безпілотників, які дедалі ефективніше знищують логістику окупантів на фронті та в глибокому тилу. Цього разу в мережі з’явилися фото російських військових вантажівок, пофарбованих у дивний чорно-білий смугастий камуфляж, що нагадує забарвлення зебри. За версією військових аналітиків, окупанти намагаються адаптувати стару військову технологію часів Першої світової війни для боротьби з сучасними українськими дронами, однак експерти переконані: така ідея майже не має практичного сенсу.

    Фото: ЦАПЛІЄНКО_UKRAINE FIGHTS

    Перші фотографії незвичної техніки опублікував український моніторинговий паблік Exilenova+, який регулярно відстежує пересування та стан російської техніки на окупованих територіях. На знімках видно вантажний КамАЗ, кузов і навіть колеса якого вкриті контрастними чорними та білими смугами. Саме через це користувачі соцмереж одразу охрестили машину «КамАЗом-зеброю».

    Аналітики Defense Express вважають, що росіяни намагалися відтворити так званий «сліпучий камуфляж» або dazzle camouflage — систему маскування, яку активно використовували під час Першої світової війни для військових кораблів Великої Британії, США та інших держав. На відміну від традиційного камуфляжу, який має приховувати об’єкт від спостереження, сліпучий камуфляж був створений для іншої мети — спотворювати контури цілі та ускладнювати визначення її швидкості, напрямку руху й відстані до неї за допомогою оптичних приладів.

    Фото: ЦАПЛІЄНКО_UKRAINE FIGHTS

    У той час кораблі розфарбовували складними асиметричними геометричними фігурами різних кольорів. Такі візерунки створювали візуальну ілюзію та збивали з пантелику екіпажі ворожих кораблів і підводних човнів, які визначали параметри цілі через оптичні далекоміри. Через незвичне поєднання ліній і кольорів противнику було важче правильно розрахувати траєкторію артилерійського чи торпедного удару.

    Однак уже після Першої світової війни ефективність такого маскування почали ставити під сумнів. У Другу світову війну розвиток радарів фактично зробив оптичні камуфляжі застарілими. Спроби використовувати подібні принципи на літаках також не дали помітного результату. Саме тому сьогодні більшість військових експертів сприймає появу російських «зебр» скоріше як прояв пошуку будь-яких рішень на тлі серйозних проблем із захистом логістики від українських безпілотників.

    Фото: ЦАПЛІЄНКО_UKRAINE FIGHTS

    У Defense Express наголошують, що сучасні FPV-дрони та безпілотники із системами машинного зору працюють за зовсім іншими принципами, ніж оптичні далекоміри сторічної давності. Алгоритми штучного інтелекту аналізують форму об’єкта, теплові сигнатури, контури, рух та інші параметри. Тому чорно-білі смуги навряд чи здатні серйозно вплинути на точність наведення дронів. Особливо якщо оператор використовує тепловізійну камеру, яка фактично ігнорує зовнішнє фарбування техніки.

    «Поява такого КамАЗа-зебри у прицілі українського оператора дрона може викликати хіба що психологічний ефект. А може навіть залишитися непоміченою, якщо використовується тепловізійне наведення», — пояснюють аналітики.

    Водночас сама поява таких експериментів свідчить про зростання проблем російської логістики. За останні місяці українські сили значно наростили використання дронів середньої дальності, які регулярно атакують військові колони, склади, командні пункти та транспортні маршрути окупантів. Особливо складною ситуація стала на півдні України. Українські безпілотники дедалі частіше працюють по трасі Р-280 «Новоросія», яка з’єднує Ростовську область РФ з окупованими територіями Запорізької та Херсонської областей і далі веде до Криму. Саме цей маршрут вважається головною артерією так званого сухопутного коридору до півострова.

    Через постійні удари українських дронів окупаційна влада вже змушена обмежувати рух вантажного транспорту окремими ділянками окупованої Херсонщини. Раніше Головне управління розвідки Міністерства оборони України також оприлюднило кадри ураження російської логістики на маршрутах між окупованим Кримом і Донецькою областю. За оцінками експертів, саме постійні атаки безпілотників дедалі більше ускладнюють постачання російських військ на фронті.

    Додатково привертає увагу ще одна деталь. За інформацією Exilenova+, російським підрозділам рекомендують не лише перефарбовувати техніку у «нейтральні кольори», а й наносити символіку різних цивільних або громадських організацій, щоб ускладнити ідентифікацію військових машин. Також екіпажам радять частіше пересуватися в негоду, використовувати другорядні дороги та призначати окремих спостерігачів для контролю повітряної обстановки.

    На думку аналітиків, усе це демонструє, наскільки серйозною загрозою для російської армії стали українські безпілотні системи. Якщо ще два роки тому основний акцент робився на артилерії та ракетних ударах, то зараз саме дрони дедалі частіше визначають ситуацію на полі бою та впливають на можливості постачання військ.

    Фото: ЦАПЛІЄНКО_UKRAINE FIGHTS

    Поки що незрозуміло, чи стане «зебровий камуфляж» масовим явищем у російській армії. Однак уже зараз військові експерти називають цей підхід радше інформаційним курйозом, ніж реальною технологією захисту. На тлі розвитку українських FPV-дронів, автоматизованих систем наведення та тепловізійного спостереження спроби повернутися до принципів маскування часів Першої світової виглядають радше як ознака пошуку відчаєм будь-яких рішень для збереження техніки на фронті.

  • «Називали металобрухтом, а вони стали жахом для росіян: яка “застаріла” зброя Заходу несподівано змінила хід війни в Україні»

    «Називали металобрухтом, а вони стали жахом для росіян: яка “застаріла” зброя Заходу несподівано змінила хід війни в Україні»

    Війна Росії проти України не лише змінила уявлення про сучасне поле бою, а й змусила переглянути оцінки озброєння, яке ще кілька років тому вважалося морально застарілим. Чимало зразків військової техніки, які західні армії поступово списували або замінювали новішими системами, на українському фронті отримали друге життя та довели свою ефективність у боротьбі проти однієї з найбільших армій світу.

    Після початку повномасштабного вторгнення Україна отримала від союзників як новітні системи озброєнь, так і техніку, розроблену ще під час Холодної війни. Багато військових аналітиків тоді сумнівалися, що такі системи зможуть бути корисними на полі бою XXI століття. Однак реальні бойові дії продемонстрували протилежне.

    Одним із найяскравіших прикладів стала німецька самохідна зенітна установка Gepard. Ця машина була створена ще у 1970-х роках і до початку великої війни вважалася застарілою для потреб сучасних армій НАТО. Німеччина поступово виводила її з експлуатації, замінюючи більш сучасними системами протиповітряної оборони. Проте в Україні Gepard став одним із найефективніших засобів боротьби з іранськими дронами-камікадзе Shahed. Завдяки високій точності радарів та швидкострільним гарматам установка регулярно демонструє високий відсоток знищення повітряних цілей.

    Не менш показовою стала історія американських бронетранспортерів М113. Перші модифікації цієї машини були створені ще наприкінці 1950-х років і пройшли через десятки конфліктів по всьому світу. Попри поважний вік, М113 продовжує успішно виконувати функції транспортування особового складу, евакуації поранених та забезпечення мобільності українських підрозділів. Простота конструкції, легкість ремонту та велика кількість запчастин зробили ці машини надзвичайно цінними для фронту.

    Ще одним несподіваним успіхом стали британські бронемашини FV103 Spartan. Виготовлені у 1970-х роках, вони спочатку викликали скепсис через слабке бронювання та невеликі розміри. Однак українські військові високо оцінили їхню мобільність, швидкість та можливість діяти у складних умовах фронту, особливо під час рейдових операцій та доставки особового складу до передових позицій.

    Окремої уваги заслуговують радянські танки Т-72, модернізовані країнами Східної Європи та передані Україні. Хоча сама конструкція танка була розроблена понад пів століття тому, численні модернізації дозволили суттєво підвищити його бойові можливості. На початку війни саме ці машини стали основою бронетанкового кулака української армії та відіграли важливу роль у стримуванні російського наступу.

    Важливим прикладом є й американські гаубиці M777. Хоча їх не можна назвати застарілими у класичному розумінні, багато військових експертів ще до війни вважали буксирувану артилерію менш перспективною порівняно із самохідними системами. Однак український досвід довів, що завдяки високій точності та можливості застосування високоточних боєприпасів Excalibur ці гармати залишаються надзвичайно ефективною зброєю.

    Експерти пояснюють успіх такого озброєння кількома чинниками. По-перше, війна в Україні набула рис високоінтенсивного конфлікту, де критично важливими стали масовість та надійність техніки. По-друге, багато старих систем виявилися простішими в експлуатації та ремонті порівняно з новітніми аналогами. По-третє, українські військові продемонстрували здатність швидко адаптувати будь-яке озброєння до реальних потреб фронту.

    Сучасна війна показала, що поняття «застаріла зброя» часто є умовним. Якщо система здатна ефективно виконувати своє завдання, вона залишається цінною незалежно від року створення. Саме тому багато зразків техніки, які на Заході вже готувалися до списання, в Україні отримали друге життя і стали важливим елементом оборони держави.

    Український досвід сьогодні уважно вивчають армії НАТО та військові аналітики по всьому світу. Він доводить, що вирішальне значення має не лише технологічна новизна озброєння, а й правильна тактика застосування, підготовка особового складу та здатність швидко адаптуватися до умов сучасного поля бою.

  • “Орешнік” уже в Білорусі? ЗМІ назвали точне місце, де Росія могла сховати ракетний комплекс для ударів по Україні

    “Орешнік” уже в Білорусі? ЗМІ назвали точне місце, де Росія могла сховати ракетний комплекс для ударів по Україні

    У Білорусі, ймовірно, визначили місце базування російського ракетного комплексу середньої дальності «Орешнік», який Росія вже застосовувала для ударів по території України. За даними моніторингових ресурсів, елементи комплексу можуть перебувати на території колишнього військового аеродрому «Кричев-6» у Могильовській області, неподалік кордону з Росією.

    Інформацію про можливе розміщення комплексу оприлюднив ресурс «Сообщество железнодорожников Беларуси», який спеціалізується на моніторингу військових перевезень територією Білорусі. Аналітики звернули увагу на переміщення великого військового ешелону, який наприкінці грудня 2024 року прибув до району Кричева з російського полігону «Капустин Яр» в Астраханській області.

    Згідно з оприлюдненими даними, орієнтовно в період з 20 по 29 грудня військовий ешелон вирушив зі станції «Капустин Яр» Приволзької залізниці та прибув на станцію «Кричев I». Саме ця станція розташована найближче до колишньої авіабази «Кричев-6», яка останніми роками офіційно фігурує в документах як логістичний центр.

    Аналітики наголошують, що вибір пункту призначення навряд чи був випадковим. Станція «Кричев I» є ключовим залізничним вузлом для доставки великогабаритної військової техніки до території колишнього аеродрому. Саме тому експерти припускають, що частини комплексу «Орешнік» могли бути розгорнуті саме там.

    Тема розміщення новітньої російської ракети в Білорусі активно обговорюється ще з кінця 2024 року. Тоді під час зустрічі російського диктатора Володимир Путін та білоруського правителя Олександр Лукашенко вперше публічно прозвучала інформація про можливе перекидання комплексу на білоруську територію. Лукашенко тоді заявляв, що звертався до Москви з проханням розмістити відповідне озброєння для посилення оборонних можливостей Білорусі.

    Офіційних підтверджень фактичного розгортання «Орешніка» ні російська, ні білоруська сторона не надавали. Водночас численні ознаки військової активності навколо Кричева та незвичні перевезення із полігону «Капустин Яр» стали підставою для припущень, що комплекс уже перебуває на території союзної Росії держави.

    «Орешнік» вважається одним із найновіших ракетних комплексів Росії. За оцінками військових експертів, він створений на базі міжконтинентальної балістичної ракети «Ярс», але має меншу дальність польоту. Якщо «Ярс» належить до міжконтинентального класу, то «Орешнік» класифікують як ракету середньої дальності із заявленим радіусом дії до 5 тисяч кілометрів.

    Особливу увагу комплекс привернув після листопада 2024 року, коли Росія вперше застосувала його проти України. Тоді ракета вдарила по району підприємства «Південмаш» у Дніпрі. Унаслідок атаки були пошкоджені об’єкти інфраструктури, а також загинули та постраждали мирні жителі.

    Після цього російська пропаганда почала активно використовувати тему «Орешніка» як елемент психологічного тиску на Україну та країни Заходу. Кремль позиціонував нову ракету як зброю, здатну долати сучасні системи протиповітряної оборони та завдавати ударів на значних відстанях.

    Водночас низка західних аналітиків зазначає, що навколо комплексу досі залишається багато невідомих. Незалежних підтверджень заявлених технічних характеристик немає, а більшість інформації про ракету походить із російських офіційних джерел. Саме тому оцінки її можливостей можуть відрізнятися.

    Якщо інформація про базування комплексу на аеродромі «Кричев-6» підтвердиться, це означатиме подальше поглиблення військової інтеграції між Москвою та Мінськом. Білорусь уже надала свою територію для російських військових навчань, розміщення тактичної ядерної зброї та запусків ударних безпілотників. Розгортання комплексу середньої дальності стало б ще одним кроком до посилення російської військової присутності поблизу кордонів України та країн НАТО.

    На цьому тлі українські та західні розвідки продовжують уважно відстежувати переміщення російських ракетних підрозділів на території Білорусі. Будь-яке підтвердження розміщення «Орешніка» може мати важливе значення для оцінки безпекової ситуації в регіоні та планування заходів протиповітряної оборони.

    Наразі офіційного підтвердження інформації про дислокацію комплексу в Кричеві немає, однак оприлюднені дані про залізничні перевезення та логістику стали черговим свідченням активної військової співпраці між Росією та Білоруссю в умовах триваючої війни проти України.

  • Рада підтримала рекордне збільшення оборонного бюджету: на армію та безпеку планують спрямувати 1,56 трлн грн

    Рада підтримала рекордне збільшення оборонного бюджету: на армію та безпеку планують спрямувати 1,56 трлн грн

    Верховна Рада України підтримала у першому читанні масштабні зміни до державного бюджету, які передбачають рекордне збільшення фінансування сектору безпеки й оборони. Йдеться про додаткові 1,56 трильйона гривень, які планують спрямувати насамперед на забезпечення Збройних сил України, закупівлю озброєння, військової техніки та підтримку стійкості регіонів.

    За законопроєкт №15224 проголосували 240 народних депутатів. Рішення ухвалили під час засідання Верховної Ради 28 травня.

    Документ передбачає суттєве коригування державного бюджету на тлі продовження повномасштабної війни та зростання потреб української армії. Основним джерелом фінансування мають стати кошти міжнародної допомоги, зокрема підтримка від Європейського Союзу.

    Як зазначається у пояснювальних матеріалах, значна частина коштів піде на грошове забезпечення військовослужбовців, закупівлю зброї, боєприпасів, модернізацію військової техніки та підтримку українського оборонно-промислового комплексу.

    Крім того, законопроєкт закріплює цільове використання надходжень від військового збору та вивізного мита на товари військового призначення. Ці кошти також спрямують виключно на потреби оборони.

    Рішення парламенту стало одним із найбільших переглядів бюджету від початку повномасштабного вторгнення Росії.

    Напередодні прем’єр-міністерка Юлія Свириденко повідомляла, що уряд уже додатково виділив майже 11 мільярдів гривень на оборонні потреби. За її словами, держава продовжує шукати ресурси для стабільного фінансування армії та підтримки сектору безпеки.

    У новому законопроєкті окремо передбачено збільшення резервного фонду державного бюджету на 40 мільярдів гривень. Ці кошти можуть використовуватися для оперативного реагування на наслідки російських атак, надзвичайні ситуації, відновлення критичної інфраструктури та інші термінові потреби.

    Ще 40 мільярдів гривень планують спрямувати на реалізацію комплексних планів стійкості регіонів та окремих міст. Йдеться про підтримку областей, які регулярно зазнають російських обстрілів, а також фінансування захисної інфраструктури, енергетики та соціальних об’єктів.

    Після голосування Верховна Рада доручила бюджетному комітету доопрацювати законопроєкт до другого читання за скороченою процедурою. Очікується, що фінальна редакція документа може бути винесена на голосування вже найближчими тижнями.

    Збільшення оборонних витрат відбувається на тлі нових викликів для української армії. Останніми місяцями Росія значно посилила інтенсивність ракетних та дронових атак, а українська влада регулярно заявляє про необхідність додаткового фінансування оборонного сектору.

    Президент Володимир Зеленський неодноразово наголошував, що пріоритетом державного бюджету під час війни залишається саме оборона. За його словами, Україна має забезпечити стабільне фінансування військових, розвиток власного виробництва зброї та модернізацію армії.

    Водночас міжнародні партнери України також активізували фінансову підтримку Києва. Напередодні Верховна Рада ратифікувала масштабну угоду з Європейським Союзом про залучення до 90 мільярдів євро фінансової допомоги у 2026–2027 роках.

    Частина цих коштів має піти саме на оборонні потреби, закупівлю озброєння та підтримку українського ОПК.

    Зокрема, документ передбачає можливість спрямування понад 28 мільярдів євро на фінансування оборонно-промислового комплексу та виробництва зброї.

    На цьому тлі українська влада також активно обговорює розширення доступу оборонних підприємств до банківського кредитування. Раніше найбільші банки України заявили про готовність збільшити фінансування підприємств оборонного сектору.

    Аналітики зазначають, що нинішнє збільшення оборонного бюджету є безпрецедентним для України. У довоєнні роки подібні суми вважалися неможливими для державних фінансів.

    Водночас експерти попереджають, що подальше зростання військових витрат створює значний тиск на економіку та робить Україну ще більш залежною від міжнародної фінансової підтримки.

    Окрему дискусію викликає питання ефективності використання коштів. Частина громадськості та опозиційних політиків наголошують на необхідності посилення контролю за оборонними закупівлями та прозорістю витрат.

    У соцмережах після голосування активно обговорювали не лише рекордну суму збільшення бюджету, а й ризики корупції у сфері оборони.

    Попри це, в уряді наголошують: нині головним завданням залишається забезпечення української армії всім необхідним для продовження оборони країни.

    За оцінками Міністерства фінансів, у 2026 році оборонні витрати України можуть залишатися на рекордному рівні через затяжний характер війни та потребу у постійному оновленні озброєння.

    Очікується, що остаточне ухвалення змін до держбюджету стане одним із ключових фінансових рішень парламенту цього року.

  • Мільярд євро за ескадрилью: Україна може отримати нові західні вертольоти H225M

    Мільярд євро за ескадрилью: Україна може отримати нові західні вертольоти H225M

    Україна розглядає можливість розширення парку західної авіації за рахунок багатоцільових вертольотів Airbus H225M. На тлі війни та поступового переходу від радянської техніки до стандартів НАТО дедалі активніше обговорюють потенційну закупівлю цих машин для потреб українських сил безпеки та оборони.

    Про це повідомляє Defence Express.

    За оцінками аналітиків, один вертоліт H225M може коштувати близько 71 мільйона євро. Такий розрахунок зробили на основі контракту, який уклала Румунія — країна замовила 12 машин приблизно за 852 мільйони євро.

    При цьому остаточна ціна напряму залежить від комплектації, озброєння, електроніки, систем захисту та логістичного пакета. Наприклад, Нідерланди для своїх сил спеціальних операцій уклали контракт на 12 H225M, який оцінюють уже в 1–2,5 мільярда євро.

    Ще один контракт — із Об’єднаних Арабських Еміратів — передбачав закупівлю 12 вертольотів за 750–800 мільйонів євро, однак угоду пізніше скасували. Серед причин називали високу вартість експлуатації та складність інтеграції окремих систем.

    За попередніми оцінками, створення повноцінної ескадрильї з 12 вертольотів H225M для України може коштувати від 800 мільйонів до 1 мільярда євро. До цієї суми входять не лише самі машини, а й технічне обслуговування, озброєння, навчання екіпажів і допоміжні системи.

    Вертоліт H225M вважають сучасним західним аналогом радянських Мі-8 та Мі-17, які десятиліттями залишалися основою української транспортної авіації.

    Машина здатна перевозити до 28 військових або понад 5 тонн вантажу, а дальність польоту без додаткових паливних баків становить приблизно 920 кілометрів.

    Окрім транспортних місій, H225M може використовуватися для евакуації, пошуково-рятувальних операцій, підтримки спецпризначенців та навіть боротьби з безпілотниками, зокрема дронами типу Shahed.

    Аналітики також зазначають, що Україна теоретично могла б частково профінансувати закупівлю через європейські оборонні програми, зокрема SAFE, загальний фонд якої оцінюють у десятки мільярдів євро.

    Втім, експерти наголошують, що наразі для України пріоритетнішими залишаються системи ППО, ракети, боєприпаси, безпілотники та винищувачі.

    Серед альтернатив Київ також вивчає можливості співпраці з Leonardo щодо вертольотів Leonardo AW149 та з Bell Textron, де потенційно можуть розглядати локалізацію виробництва в Україні.

  • «Нова армія без солдатів»: Україна планує випустити 25 тисяч бойових роботів

    «Нова армія без солдатів»: Україна планує випустити 25 тисяч бойових роботів

    Україна у першій половині 2026 року планує різко наростити виробництво наземних роботизованих комплексів (НРК) — до близько 25 тисяч одиниць. Про це повідомляє The Telegraph із посиланням на українських посадовців та дані, озвучені на рівні військового керівництва.

    За інформацією видання, наземні бойові роботи вже стали одним із найдинамічніших елементів сучасної війни в Україні та поступово перетворюються на окремий сегмент бойового забезпечення. Йдеться не лише про експериментальні зразки, а про системне використання роботизованих платформ у бойових умовах.

    НРК виконують широкий спектр завдань на фронті. Вони використовуються для логістики, доставки боєприпасів і провізії, евакуації поранених, встановлення мін, а також виконання розвідувальних і навіть вогневих завдань. У військових підрозділах такі системи вже неформально називають «новою кавалерією» — через їхню мобільність та здатність швидко діяти в умовах високої небезпеки.

    Українські військові наголошують, що головним фактором масштабного впровадження роботів стала необхідність мінімізувати втрати особового складу. Лінія фронту дедалі частіше характеризується як «зона смерті», де будь-який рух людини або техніки швидко фіксується і стає ціллю для ураження. У таких умовах наземні роботи дозволяють виконувати завдання без ризику для життя військових.

    Командир батальйону НРК бригади «К-2» Олександр Афанасьєв зазначає, що використання наземних безпілотників стало вимушеним, але ефективним рішенням. Його підрозділ вважається одним із перших у світі, який повністю спеціалізується на бойовому застосуванні наземних роботизованих систем безпосередньо на передовій.

    Згідно з даними, які наводить The Telegraph із посиланням на українське військове керівництво, інтенсивність застосування НРК зростає в геометричній прогресії. Лише за квітень зафіксовано понад 10 тисяч операцій за участю наземних платформ. У середньому це сотні місій щодня, що свідчить про їхнє поступове перетворення на стандартний інструмент забезпечення підрозділів.

    Для порівняння, ще наприкінці минулого року кількість таких операцій була в рази меншою, що демонструє швидке масштабування технології в умовах бойових дій.

    Експерти Королівського інституту об’єднаних служб (RUSI) вважають, що розвиток наземних роботів є частиною глобальної трансформації війни. За їхніми оцінками, сучасні конфлікти поступово переходять до моделі, де дедалі більшу роль відіграють безпілотні та автономні системи, а взаємодія між роботизованими платформами може стати новим стандартом ведення бойових дій.

    Причиною прискореного впровадження НРК також є масове використання безпілотників ураження на фронті. Через постійну загрозу з повітря традиційна техніка та логістичні маршрути стають вразливими, що змушує армію шукати альтернативні способи доставки ресурсів і підтримки підрозділів. Наземні роботи в цьому контексті дозволяють виконувати завдання в умовах, де перебування людини є критично небезпечним.

    За даними українських військових, роботизовані системи вже довели свою ефективність у реальних бойових умовах, зокрема під час операцій, де частину завдань вдалося виконати без прямої участі піхоти. Це, як зазначається, відкриває новий етап у розвитку тактики на полі бою.

    Очікується, що подальше масштабування виробництва НРК у 2026 році дозволить не лише підвищити ефективність забезпечення підрозділів, а й ще більше зменшити ризики для військовослужбовців, змінюючи сам підхід до ведення бойових дій на сучасному фронті.