Позначка: Владислав Власюк

  • Кремлю перекривають доступ до технологій: під санкції потрапили розробники системи «Рассвєт»

    Кремлю перекривають доступ до технологій: під санкції потрапили розробники системи «Рассвєт»

    Україна запровадила нові санкції проти компаній та фізичних осіб, залучених до створення російської супутникової системи «Рассвєт», яку Москва планує використовувати для військового зв’язку та управління безпілотниками. Окремий пакет обмежень стосується 39 морських суден так званого тіньового флоту РФ, за допомогою яких Росія експортує нафту та інші енергоносії.

    Про нові санкційні рішення 30 жовтня повідомили в Офісі президента України.

    Президент Володимир Зеленський підписав укази про введення в дію відповідних рішень Ради національної безпеки і оборони. До санкційного переліку, пов’язаного з російським супутниковим проєктом, увійшли 10 компаній та 19 громадян РФ.

    Йдеться про підприємства й фахівців, які беруть участь у розробці, виробництві компонентів і підготовці запуску низькоорбітальної супутникової мережі «Рассвєт».

    Цю систему Росія створює як власну альтернативу американському Starlink. За задумом розробників, вона має забезпечувати високошвидкісний супутниковий зв’язок на значних територіях, зокрема там, де немає стабільного доступу до наземної телекомунікаційної інфраструктури.

    Однак українська сторона наголошує, що потенційне застосування такої технології виходить далеко за межі цивільного зв’язку.

    За оцінкою Офісу президента, після розгортання мережа може використовуватися російськими військами для передачі даних, координації підрозділів, управління ударними безпілотниками та наведення засобів ураження.

    Зокрема, йдеться про можливість забезпечення зв’язку з дронами типу «Шахед» і ракетними системами в режимі реального часу. Такі можливості потенційно можуть підвищити ефективність російських ударів і ускладнити протидію їм.

    Водночас повноцінне розгортання подібної системи потребує значної кількості супутників, наземної інфраструктури, абонентських терміналів і технологічного обладнання. Саме ці виробничі ланцюги Україна намагається обмежити санкціями.

    Серед підсанкційних підприємств — російське «Бюро 1440», яке виступає одним із ключових розробників та інтеграторів проєкту «Рассвєт».

    До переліку також внесли «Лабс 1440», що займається виробництвом сонячних батарей для космічної техніки, та «ФАБ Рассвєт», яка працює над створенням низькоорбітальних супутників зв’язку й абонентського обладнання.

    Окремо санкції застосували до білоруського підприємства «АероКосмічні прилади», залученого до розробки компонентів для аерокосмічних систем.

    До списку потрапили й постачальники промислового обладнання, електроніки та високоточних деталей.

    Зокрема, компанія «5С Групп» забезпечує російські підприємства промисловими комп’ютерами та іноземним обладнанням. За даними української сторони, її продукцію використовували в розробках, пов’язаних із «Бюро 1440».

    Санкційні обмеження також торкнулися виробничого об’єднання «Аквамаш», постачальника оптичного та телекомунікаційного обладнання «Ел-Оптікс», компанії «Елєсар-Групп» і підприємства «Малі космічні апарати».

    Радник — уповноважений президента з питань санкційної політики Владислав Власюк пояснив, що російський супутниковий проєкт значною мірою залежить від іноземних технологій, обладнання та комплектувальних деталей.

    За його словами, українська сторона прагне обмежити ці поставки ще до повноцінного розгортання системи.

    В Офісі президента також закликали міжнародних партнерів синхронізувати санкційні рішення, щоб російські виробники не могли продовжувати закупівлі через компанії-посередники та треті країни.

    Другий напрям нових обмежень стосується російського тіньового флоту.

    До санкційного списку внесли 39 суден, які, за інформацією української влади, використовуються для перевезення російської нафти, нафтопродуктів і газового конденсату.

    Особливістю цього флоту є використання суден під прапорами різних держав і територій, що може ускладнювати встановлення реальних власників, контроль за перевезеннями та застосування міжнародних санкцій.

    Із 39 суден 17 ходять під прапором Росії. Ще по три використовують прапори Барбадосу, Ліберії, Маршаллових Островів і Панами.

    Два судна зареєстровані під прапором Гонконгу, ще два — Джибуті. Решта використовують прапори Багамських Островів, Екваторіальної Гвінеї, Зімбабве, Камеруну, Палау та Сьєрра-Леоне.

    За даними Офісу президента, ці танкери та інші судна перевозять російські енергоносії до портів Китаю, Індії, Туреччини, Єгипту та інших країн.

    Для Кремля експорт нафти й нафтопродуктів залишається одним із важливих джерел бюджетних надходжень, які забезпечують фінансування державних видатків, зокрема військових.

    Українська влада розглядає боротьбу з тіньовим флотом як інструмент скорочення доходів Росії від міжнародної торгівлі енергоносіями.

    Водночас запровадження українських санкцій саме по собі не означає автоматичної заборони цим суднам заходити до портів усіх інших держав. Для посилення ефективності обмежень Київ домагається відповідних рішень від Європейського Союзу, США, Великої Британії та інших партнерів.

    Україна вже неодноразово застосовувала санкції проти суден, компаній і фізичних осіб, пов’язаних із російською нафтовою логістикою та військово-промисловим комплексом.

    Нинішні обмеження поєднують два напрями економічного тиску: перешкоджання розвитку нових військових технологій Росії та скорочення можливостей фінансувати війну за рахунок експорту енергоносіїв.

    Таким чином, нові санкційні рішення спрямовані одночасно проти 29 компаній та осіб, залучених до супутникового проєкту «Рассвєт», і 39 суден російського тіньового флоту.

    Подальша ефективність цих заходів значною мірою залежатиме від того, чи підтримають обмеження міжнародні партнери та наскільки вдасться перекрити Росії доступ до необхідного обладнання й зовнішніх ринків.

  • Південна Корея зближується з Кремлем після скандалу з Україною

    Південна Корея зближується з Кремлем після скандалу з Україною

    Південна Корея поступово відновлює економічні та дипломатичні контакти з Росією, попри повномасштабну війну проти України та військову співпрацю Москви з Північною Кореєю. Така політика Сеула викликає дедалі більше занепокоєння серед європейських союзників, які побоюються, що економічні інтереси можуть переважити підтримку України. Ситуація загострюється на тлі дипломатичного конфлікту між Києвом і Сеулом через передачу двох північнокорейських військовополонених.

    Про це повідомляє Financial Times із посиланням на європейських дипломатів, південнокорейських посадовців та експертів із міжнародної політики.

    За даними видання, після приходу до влади президента Лі Чже Мьона Південна Корея почала активніше шукати можливості для відновлення відносин із Москвою. Йдеться про політичні контакти, торговельні маршрути та перспективи майбутньої економічної співпраці.

    Одним із сигналів такого зближення став рейс південнокорейського контейнеровоза PanStar Acro Північним морським шляхом уздовж арктичного узбережжя Росії. Цей маршрут дозволяє скоротити час доставки вантажів між Азією та Європою, проте його використання потребує взаємодії з російською стороною.

    У європейських дипломатичних колах такі кроки сприймають як ознаку готовності Сеула поступово повертатися до співпраці з Москвою, не чекаючи завершення війни.

    Особливе занепокоєння викликали повідомлення про масштабні постачання пального до Росії з південнокорейських портів.

    Як раніше з’ясувала газета The Guardian, у липні та серпні 2026 року сім танкерів здійснили 14 рейсів із Південної Кореї до російського Далекого Сходу, перевізши понад 176 тисяч тонн нафтопродуктів. Основну частину вантажів становило дизельне пальне.

    Щонайменше три судна, залучені до перевезень, перебували під санкціями Великої Британії або Європейського Союзу. При цьому окремі танкери декларували інші пункти призначення, а деякі вантажі перевантажувалися між суднами безпосередньо в морі.

    Ці поставки збіглися за часом із посиленням українських ударів по російських нафтопереробних заводах, які спричинили скорочення виробництва пального всередині РФ.

    Уповноважений президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк заявив, що надходження нафтопродуктів із південнокорейських портів допомогло Москві частково компенсувати дефіцит дизеля після атак на російські НПЗ.

    Для України це питання має особливе значення, оскільки удари по нафтопереробній інфраструктурі спрямовані, зокрема, на обмеження можливостей Росії забезпечувати пальним свою економіку та військову логістику.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про російський імпорт дизеля з Азії після ударів по нафтопереробних заводах. Нетипові для Росії закупівлі нафтопродуктів почали фіксувати ще влітку 2026 року.

    Водночас офіційний Сеул заперечує, що країна здійснювала прямий задекларований експорт пального до Росії. За даними південнокорейської митниці, відповідних поставок у звітності немає.

    Уряд Південної Кореї заявив про готовність перевірити маршрути танкерів та можливі розбіжності між задекларованими пунктами призначення й фактичним рухом суден. При цьому сам факт відправлення пального з південнокорейських портів ще не доводить, що його експортували безпосередньо південнокорейські виробники або що всі перевезення порушували законодавство.

    Про офіційну реакцію Сеула на звинувачення щодо постачання пального до РФ «Ненька інфо» також писала раніше.

    Ще одним сигналом змін у зовнішній політиці Південної Кореї стало призначення політика Сон Йон Гіля радником президента з питань мирної дипломатії. Раніше він підтримував контакти з російським керівництвом та був нагороджений Володимиром Путіним орденом Дружби.

    За інформацією FT, між представниками Сеула та Москви тривають непублічні консультації. Російська сторона також заявляла, що отримує сигнали про бажання Південної Кореї нормалізувати двосторонні відносини після завершення війни.

    Європейські дипломати побоюються, що Сеул може заздалегідь готувати економічне повернення на російський ринок. При цьому вони звертають увагу, що Москва продовжує не лише війну проти України, а й військове співробітництво з КНДР, яка становить безпосередню загрозу національній безпеці Південної Кореї.

    На цьому тлі відносини Києва та Сеула переживають один із найскладніших періодів за останній час.

    Дипломатична суперечка розпочалася після того, як 23 вересня президент Володимир Зеленський під час виступу на Генеральній Асамблеї ООН повідомив про передачу Південній Кореї двох військовослужбовців КНДР, яких українські сили раніше взяли в полон.

    Президент Лі Чже Мьон звинуватив українську сторону в порушенні домовленостей щодо конфіденційності передачі полонених. У Сеулі пояснили, що публічне розкриття інформації могло поставити під загрозу безпеку самих військових та їхніх родичів, які залишаються у Північній Кореї.

    Українська сторона заперечила існування домовленості про повне нерозголошення факту передачі полонених. Згодом представники адміністрації південнокорейського президента уточнили, що Київ попереджав про можливу публічну згадку цієї історії, однак не погодив усіх деталей повідомлення.

    На тлі конфлікту Сеул відкликав свого посла з України для консультацій, а дипломатична присутність Південної Кореї в Києві скоротилася.

    Раніше «Ненька інфо» писала про критику президента Лі Чже Мьона всередині Південної Кореї. Представники опозиції закликали владу не загострювати відносини з Україною та звернули увагу на те, що Київ передав Сеулу військових держави, яка безпосередньо допомагає Росії вести війну.

    Попри занепокоєння європейських партнерів, Міністерство закордонних справ Південної Кореї відкидає припущення про зміну зовнішньополітичного курсу на користь Росії.

    У Сеулі наголошують, що країна підтримує міжнародні зусилля, спрямовані на припинення війни проти України, та продовжує дотримуватися встановлених обмежень на експорт товарів подвійного призначення.

    Південнокорейські експерти також застерігають від однозначних висновків про проросійський розворот. На їхню думку, адміністрація Лі Чже Мьона намагається проводити прагматичнішу зовнішню політику, враховуючи економічні інтереси країни та складну безпекову ситуацію в регіоні.

    Особливість становища Сеула полягає в тому, що Росія одночасно залишається важливим сусідом у регіональній політиці та одним із головних військових партнерів Північної Кореї. Допомога Москви Пхеньяну може безпосередньо впливати на безпеку Корейського півострова.

    Додаткову складність ситуації створюють економічні та оборонні зв’язки Південної Кореї з Європою. Зокрема, європейські держави закуповують значні обсяги південнокорейського озброєння, що робить Сеул важливим партнером у сфері оборонної промисловості.

    Поки що немає підстав говорити про офіційне стратегічне зближення Південної Кореї з Росією або відмову від співпраці із західними союзниками. Однак нові економічні контакти, суперечки щодо санкційних обмежень та дипломатичний конфлікт із Києвом свідчать про зростання розбіжностей між Сеулом і його європейськими партнерами.

    Для України ключовим питанням залишається не лише подальша позиція Південної Кореї щодо війни, а й те, чи зможуть міжнародні партнери перекрити торговельні маршрути, які допомагають Росії компенсувати наслідки українських ударів по її енергетичній та нафтопереробній інфраструктурі.

  • Трамп купує дизель у Путіна на дві години споживання США: в ОП розкрили абсурдність угоди

    Трамп купує дизель у Путіна на дві години споживання США: в ОП розкрили абсурдність угоди

    Анонсоване постачання російського дизельного пального до США здатне покрити менш ніж дві години американського споживання. Водночас Сполучені Штати самостійно експортують приблизно 1,5 мільйона барелів дизеля щодоби. На цю суперечність звернув увагу уповноважений президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк, коментуючи домовленість Дональда Трампа з Володимиром Путіним. За його підрахунками, поки російський танкер дістанеться американського узбережжя, США встигнуть експортувати приблизно у сто разів більше власного пального, ніж мають отримати від Москви.

    Про це Владислав Власюк повідомив 21 жовтня у Facebook. Його розрахунки наводять УНН та «Главком».

    Заява пролунала після повідомлення російського віцепрем’єра Олександра Новака про підготовку першого танкера з дизельним пальним до Сполучених Штатів.

    Російського дизеля вистачить менш ніж на дві години

    За словами Власюка, анонсований обсяг першого постачання становить 40 тисяч тонн дизельного пального.

    Це приблизно 300 тисяч барелів.

    Посадовець пояснив, що Сполучені Штати споживають близько 4 мільйонів барелів дизеля на добу.

    Якщо порівняти ці показники, отримуємо доволі несподіваний результат.

    Оголошеної партії російського дизеля вистачило б приблизно на 1 годину 48 хвилин американського споживання.

    Тобто навіть повний танкер не забезпечить двох годин потреб країни, якщо виходити з наведених Власюком показників.

    При цьому йдеться про умовне математичне порівняння: фактична роль імпортного пального залежить від конкретного регіону, логістики та структури попиту.

    США експортують набагато більше, ніж купують у Росії

    Власюк звернув увагу на ще один показник.

    За його словами, Сполучені Штати самі постачають на зовнішні ринки приблизно 1,5 мільйона барелів дизельного пального щодня.

    Це означає, що обсяг першої анонсованої російської партії відповідає менш ніж п’яти годинам американського експорту.

    Для порівняння, за добу США експортують приблизно вп’ятеро більше дизеля, ніж має перевезти російський танкер.

    Посадовець наголосив, що наведені ним дані ґрунтуються на статистиці Управління енергетичної інформації США — EIA.

    Американська енергетична статистика справді характеризує країну як великого експортера нафтопродуктів.

    Зокрема, EIA повідомляло, що у 2025 році дистилятне пальне, до якого належить переважно дизель, становило понад половину американського експорту основних транспортних видів пального.

    Поки танкер допливе до Америки, США продадуть мільйони тонн

    Окремо Власюк проаналізував тривалість морського перевезення.

    За його оцінкою, шлях танкера з російського порту Усть-Луга до американських терміналів займає приблизно 2,5–3 тижні.

    За цей час США здатні експортувати близько 4 мільйонів тонн власного дизельного пального.

    Це приблизно у сто разів більше за обсяг анонсованої російської партії.

    Власюк поставив під сумнів економічну доцільність такої операції з погляду загального американського паливного балансу.

    Водночас слід враховувати, що порівняння умовне: маршрути експорту та імпорту можуть обслуговувати різні регіональні ринки, а закупівля певної партії пального не обов’язково пов’язана з нестачею виробництва в усій країні.

    Крім того, конкретний порт відправлення російського судна офіційно не уточнили.

    Росія назвала дату першого постачання

    У середу, 21 жовтня, віцепрем’єр РФ Олександр Новак заявив, що перший танкер із дизельним пальним вирушить до США вже наступного дня — 22 жовтня.

    Про це повідомило міжнародне агентство Reuters.

    За словами російського посадовця, оформлення відповідного контракту перебуває на завершальній стадії.

    Він також заявив, що за першим судном мають вирушити наступні партії.

    Однак на момент повідомлення не було підтверджено, що танкер уже залишив порт.

    Є й важлива деталь: у частині повідомлень російських ЗМІ 40 тисяч тонн називають водотоннажністю судна, тоді як інші видання трактують цей показник як обсяг дизельного вантажу. Точна фактична кількість пального потребує підтвердження транспортними документами.

    Чому Трамп домовився з Путіним про дизель

    9 жовтня президент США Дональд Трамп оголосив про домовленість із Володимиром Путіним щодо збільшення постачання російського дизельного пального на міжнародні ринки.

    За оголошеним планом, Росія має забезпечити понад 300 тисяч тонн дизеля на початковому етапі.

    У листопаді постачання планують збільшити ще на 500 тисяч тонн, а згодом — на додатковий мільйон тонн.

    Вашингтон пояснює домовленості необхідністю стабілізувати паливний ринок і стримати зростання цін.

    Водночас Міністерство фінансів США тимчасово дозволило визначені операції з російським дизелем, які раніше підпадали під санкційні обмеження.

    Для Росії це означає можливість розширити експорт нафтопродуктів та отримати додаткову валютну виручку.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про домовленість Трампа з Путіним та розбіжності з Україною щодо ударів по російських НПЗ.

    Чому угоду критикують у США та Україні

    Рішення американської адміністрації викликало заперечення як в Україні, так і серед американських законодавців.

    Критики наголошують, що послаблення санкцій проти російського паливного сектору може збільшити доходи Кремля, який продовжує повномасштабну війну проти України.

    Особливе занепокоєння викликає той факт, що енергетична домовленість не супроводжувалася підтвердженим припиненням бойових дій.

    У Конгресі США також зареєстрували ініціативу, спрямовану на блокування дизельної угоди з Москвою.

    Водночас прихильники збільшення постачання пального вважають, що додаткові обсяги на ринку можуть допомогти зменшити ціновий тиск.

    Проте економічна ефективність цього рішення залишається предметом дискусії.

    За аналізом Reuters, оголошених російських постачань може виявитися недостатньо для помітного зниження світових цін на дизель.

    Економічна користь чи політична поступка Кремлю

    Розрахунки Владислава Власюка порушують питання про співвідношення економічної користі та політичної ціни американсько-російських домовленостей.

    З одного боку, окрема партія у 40 тисяч тонн справді є незначною на тлі загального споживання дизеля у США.

    З іншого — ціновий ефект міжнародних поставок залежить не лише від обсягу першого танкера, а й від усієї пропозиції пального на світовому ринку.

    Тому розрахунки Власюка показують насамперед обмежений масштаб першої анонсованої партії, але не є повною економічною оцінкою всієї домовленості.

    Головна суперечність, на яку звертає увагу український посадовець: США залишаються одним із найбільших експортерів дизельного пального, але водночас послаблюють санкційні обмеження, щоб отримати додаткові поставки з Росії.

    Для України принциповим залишається питання, чи не принесе така політика Москві додаткових доходів без реальних поступок щодо припинення війни.

  • Політв’язні в обмін на санкції: у Зеленського відкинули нову ідею США

    Політв’язні в обмін на санкції: у Зеленського відкинули нову ідею США

    В Україні критично оцінили ідею можливого послаблення американських санкцій проти Росії в обмін на звільнення політичних в’язнів. Уповноважений президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк заявив, що за нинішніх умов такі поступки Москві не наблизять завершення війни, а навпаки можуть переконати Кремль, що тиском і насильством можна домагатися поступок.

    Приводом для дискусії стала публікація The Atlantic, у якій повідомлялося про нову дипломатичну ініціативу спецпредставника президента США Джона Коула. За даними видання, він пропонує використати модель, яку Вашингтон уже частково застосовував у відносинах із Білоруссю: домагатися звільнення політичних в’язнів в обмін на певне послаблення санкцій і відновлення економічних контактів. The Atlantic також повідомляє, що Дональд Трамп підтримує такий підхід.

    Власюк у коментарі «Главкому» наголосив, що Київ не вважає санкційні поступки ефективним способом впливу на Росію.

    «Жодні поступки агресору, зокрема послаблення чи зняття санкцій, за нинішніх обставин не наблизять мир. Так це просто не працює: кожна поступка лише переконує Кремль, що тиском і терором можна домогтися свого», — заявив він.

    За словами Власюка, гуманітарна цінність звільнення людей із російських в’язниць не викликає сумнівів, однак поєднувати це питання із санкційним режимом проти держави, яка продовжує війну, українська сторона вважає помилковим.
    Він окремо підкреслив, що політичних заручників необхідно звільняти, але це не повинно ставати підставою для фактичного пом’якшення відповідальності тих, хто продовжує вести бойові дії проти України.

    Звідки взялася така схема

    Джон Коул уже має досвід переговорів за схожою моделлю з Білоруссю.
    Reuters повідомляв, що упродовж останнього року Коул вів переговори з режимом Олександра Лукашенка щодо звільнення ув’язнених. У вересні білоруська влада помилувала ще 15 осіб, а загалом під час попередніх раундів переговорів були звільнені сотні людей. Паралельно США частково пом’якшували санкційний режим.

    Саме цей досвід, за даними The Atlantic, Коул тепер пропонує спробувати використати у відносинах із Москвою.

    Йдеться не просто про одноразовий обмін. Ідея ширша — поступово створювати стимули для Росії через звільнення ув’язнених, відновлення окремих економічних контактів і часткове послаблення санкцій. Видання зазначає, що прихильники такого підходу розглядають його як інструмент гуманітарної дипломатії та можливий міст до ширших домовленостей між Вашингтоном і Москвою.

    Противники ж бачать у ньому серйозний ризик: авторитарні режими можуть отримати сигнал, що політичних в’язнів можна використовувати як своєрідний «торговельний актив» для отримання економічних поступок.

    Кремль поки не підтверджував переговорів саме про таку угоду

    Москва публічно не підтвердила, що конкретна схема «політв’язні в обмін на санкції» вже обговорюється між Росією та США.

    Водночас контакти між Вашингтоном і Москвою останніми тижнями активізувалися. Кремль заявляв про бажання відновити ширший діалог зі США, включно з питаннями контролю над озброєннями, економічними відносинами та війною в Україні.

    Питання звільнення утримуваних осіб також уже з’являлося у двосторонніх контактах. Reuters повідомляв, що Росія нещодавно звільнила американця Роберта Гілмана на прохання Трампа, а в останні роки між США та Росією проходили кілька великих обмінів ув’язненими.

    Це створює дипломатичний ґрунт для нових гуманітарних домовленостей, але не підтверджує існування конкретної угоди про санкції.

    Київ наполягає на протилежному — санкції треба посилювати

    Позиція України наразі прямо протилежна. Власюк заявив, що на тлі продовження російських ударів по Україні санкційний тиск має не зменшуватися, а збільшуватися. Особливі надії Київ покладає на нові американські санкційні інструменти та вторинні обмеження для держав, які продовжують купувати російські енергоносії.

    «Ненька інфо» раніше писала, що американський санкційний пакет, який у медіа називали «пекельними санкціями», створює механізм значно жорсткішого тиску не лише на Росію, а й на її ключових торговельних партнерів.

    Зокрема, документ передбачає можливість запровадження високих мит проти держав, які продовжують закуповувати російські енергоносії. При цьому рішення про застосування конкретних тарифів залишається за президентом США.

    Удар по нафтових доларах Москви: Трамп готується підписати нищівний закон проти покупців російських енергоресурсів 

    Також «Ненька інфо» повідомляла про зростання тиску в Конгресі США на адміністрацію Трампа з вимогою застосувати нові санкційні можливості проти Росії після серії ударів по Україні.

    «Удар по гаманцю диктатора»: Конгрес США посилює тиск щодо санкцій проти Кремля 

    Ще раніше видання писало, що санкційна стратегія США дедалі більше концентрується на вторинному тиску — передусім на країнах, які купують російську нафту та газ і таким чином забезпечують Кремлю валютні надходження.

    США готують «економічний молот» для Кремля: Сенат узявся за санкції проти Росії та її нафтових партнерів

    Чому ця дискусія зараз особливо важлива

    Санкції залишаються одним із небагатьох важелів тиску на Росію, які Захід може застосовувати без прямої військової участі у війні.

    Для Києва принциповим є те, щоб Москва не отримувала значного економічного полегшення до припинення бойових дій. Українська влада неодноразово попереджала, що додаткові доходи від енергетики, фінансового сектору чи відновлення міжнародної торгівлі можуть бути спрямовані на російський військово-промисловий комплекс.

    Паралельно сам Вашингтон намагається залишити собі простір для дипломатичного маневру.

    Саме тому навколо можливого обміну «санкції за політв’язнів» виникає фундаментальна суперечність. Для прихильників такого підходу це шанс визволити людей із російських в’язниць і створити хоча б мінімальний канал домовленостей із Москвою. Для України та критиків схеми — ризик того, що Кремль отримає економічну винагороду, не змінивши свою поведінку у війні.

    І поки йдеться лише про дипломатичну ідею, а не погоджену угоду.

    Станом на 1 жовтня немає публічного підтвердження, що Вашингтон і Москва домовилися про конкретне послаблення санкцій в обмін на звільнення політичних в’язнів. Є повідомлення The Atlantic про пропозицію Коула та підтримку ідеї Трампом, негативна оцінка Києва і попередній білоруський досвід, на який орієнтуються прихильники такого механізму.

    Для України ж позиція наразі однозначна: звільнення політичних заручників необхідне, але використовувати санкції проти Росії як плату за це Банкова не підтримує.

  • «Ніхто не сказав, що не підтримає»: Власюк розповів про перспективи санкційного «закону Ґрема» у США

    «Ніхто не сказав, що не підтримає»: Власюк розповів про перспективи санкційного «закону Ґрема» у США

    У Палаті представників США зберігаються шанси на підтримку масштабного законопроєкту про посилення санкцій проти Росії та Ірану, який раніше отримав переконливу двопартійну підтримку в Сенаті. Уповноважений президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк заявив, що під час його зустрічей із американськими конгресменами жоден із них прямо не сказав, що точно голосуватиме проти документа.

    Власюк провів у Вашингтоні три дні інтенсивних переговорів і зустрівся приблизно з двома десятками членів Палати представників. Крім Конгресу, український посадовець мав зустрічі в Міністерстві фінансів, Міністерстві торгівлі, Державному департаменті та ФБР. Мета візиту — переконати американських законодавців підтримати так званий санкційний «закон Ґрема», який уже пройшов Сенат, але поки не винесений на остаточне голосування у нижній палаті Конгресу.

    За словами Власюка, частина конгресменів одразу заявляла, що підтримує посилення санкцій проти Росії і виступає за якнайшвидше ухвалення документа. Інші висловлювали застереження щодо окремих положень, однак, за його словами, всі співрозмовники погоджувалися з необхідністю подальшого економічного тиску на Москву.

    Головним предметом дискусії стали вторинні тарифи проти держав, які купують російські енергоносії. Саме це положення викликає найбільше запитань у Палаті представників.

    «Ніхто не сказав, що він точно не буде підтримувати цей законопроєкт», — підсумував Власюк результати переговорів. Він додав, що навіть ті конгресмени, які поки не визначилися або схиляються до негативного рішення, залишаються відкритими до аргументів української сторони.

    За словами уповноваженого, під час зустрічей він намагався переконати американських політиків у необхідності збереження механізму вторинних тарифів. Київ розглядає його як один із ключових інструментів тиску не лише безпосередньо на Росію, а й на країни, які продовжують купувати значні обсяги російської нафти та газу.

    Санкційний законопроєкт, який отримав ім’я покійного сенатора-республіканця Ліндсі Ґрема, Сенат США схвалив 7 серпня 86 голосами проти 11. Це стало рідкісним прикладом широкої двопартійної підтримки жорсткіших економічних заходів проти Росії. Після схвалення Сенатом документ був переданий до Палати представників.

    Ініціативу тривалий час просували Ґрем та сенатор-демократ Річард Блюменталь. Після смерті Ґрема законопроєкт перейменували на його честь.

    Документ передбачає значне розширення санкційного тиску на Росію, російських посадовців, фінансові установи, енергетичні проєкти та судна, які використовуються для обходу нафтових обмежень. Окремий блок стосується Ірану.

    Одним із найрезонансніших положень є право президента США встановлювати мита до 100% проти найбільших покупців російської нафти й природного газу та держав, які допомагають обходити американські санкції на торгівлю російськими енергоресурсами. Серед найбільших покупців російської енергії фігурують Китай, Індія та Туреччина.

    Законопроєкт також дозволяє встановлювати мита до 500% на окремі товари російського походження, хоча для певних категорій, зокрема матеріалів, необхідних американській атомній енергетиці та медицині, передбачені винятки.

    Саме широкі тарифні повноваження президента Дональда Трампа стали одним із головних джерел суперечок у Конгресі. Частина демократів побоюється, що закон може надати Білому дому надто великий простір для застосування мит, а їхні наслідки можуть вийти далеко за межі санкційної політики щодо Росії.

    Є й суто економічні побоювання. У Палаті представників аналізують, чи не призведуть вторинні мита до подорожчання енергоносіїв і пального у США. Якщо великі імпортери російської нафти будуть змушені переорієнтуватися на інших постачальників, це може збільшити попит на альтернативні сорти нафти й вплинути на світові ціни.

    Через ці застереження перспектива швидкого голосування залишається невизначеною. Reuters наприкінці серпня повідомляв, що документ, попри сильну підтримку в Сенаті, стикається зі складнішим проходженням у Палаті представників. Лідер демократів у Палаті Хакім Джеффріс говорив про серйозні питання до тарифних положень законопроєкту, а окремі законодавці вважають, що президент США вже має достатньо повноважень для запровадження нових санкцій проти Росії.

    Водночас прихильники законопроєкту наполягають, що його ухвалення стане важливим політичним сигналом Москві та країнам, які допомагають Росії отримувати доходи від експорту енергоносіїв.

    Санкційний механізм задуманий так, щоб збільшити ціну співпраці з російським енергетичним сектором. Нафта й газ залишаються одним із ключових джерел валютних доходів Росії, тому автори документа розраховують тиснути не лише на російські компанії, а й на їхніх найбільших закордонних клієнтів.

    Сам Власюк під час поїздки намагається переконати конгресменів, що вторинні тарифи не варто вилучати з документа. За його оцінкою, після зустрічей частина скептично налаштованих законодавців принаймні почала додатково розглядати аргументи на користь цього механізму.

    Однак його слова не означають, що необхідна більшість у Палаті представників уже гарантована. Йдеться про оцінку українського посадовця за підсумками особистих зустрічей, тоді як офіційної дати голосування за законопроєкт поки не оголошено.

    Додатковою проблемою є календар Конгресу. Палата представників повернулася до Вашингтона після літньої перерви, але серед її першочергових завдань — бюджетні питання та недопущення нового припинення фінансування федерального уряду. Санкційний законопроєкт проти Росії при цьому залишається серед документів, доля яких ще не визначена.

    Таким чином, після переконливого голосування в Сенаті основна боротьба за санкційний пакет перемістилася до Палати представників. Українська сторона намагається зберегти найбільш жорсткі положення документа, насамперед механізм вторинних тарифів, тоді як частина американських законодавців прагне отримати більше гарантій щодо їхнього можливого впливу на ціни, торгівлю та повноваження президента.

    За оцінкою Власюка, головним позитивним сигналом після трьох днів переговорів стало те, що серед конгресменів, з якими він зустрічався, не було тих, хто категорично відкинув можливість підтримати законопроєкт. Чи перетвориться ця готовність до дискусії на необхідну кількість голосів, стане зрозуміло лише після того, як керівництво Палати представників визначиться з подальшим розглядом документа.

  • Зеленський ударив санкціями по «зерновому флоту» РФ: під обмеження потрапили 13 суден і десятки компаній

    Зеленський ударив санкціями по «зерновому флоту» РФ: під обмеження потрапили 13 суден і десятки компаній

    Президент України Володимир Зеленський увів у дію новий пакет санкцій проти мережі, яку українська влада пов’язує з незаконним вивезенням зерна з тимчасово окупованих Росією територій. Обмеження торкнулися одразу 13 морських суден, 11 громадян Росії та 28 юридичних осіб, а Київ уже готується передати зібрані матеріали міжнародним партнерам, щоб домагатися синхронізації санкцій в інших юрисдикціях.

    Відповідний указ №725/2026 Зеленський підписав, ввівши в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 серпня. В Офісі президента наголосили: йдеться не лише про безпосередніх перевізників, а про ширшу логістичну мережу — власників суден, капітанів та компанії, залучені до транспортування аграрної продукції з окупованих українських територій.

    Особливу увагу привертає географія реєстрації суден. Вісім із 13 суден ходять під російським прапором, три — під прапором Панами, ще по одному — під прапорами Белізу та Сент-Кітс і Невісу. Це вкотре демонструє характерну для російських морських операцій схему, за якої до перевезень залучають судна з різними прапорами та складними структурами власності. Українська сторона заявляє, що всі включені до нового пакета суб’єкти причетні саме до незаконного вивезення українського зерна.

    Радник – уповноважений президента з питань санкційної політики Владислав Власюк наголосив, що відповідальність має поширюватися на весь ланцюг перевезення — від компаній і судновласників до капітанів та самих суден. Київ також очікує, що партнери не дозволятимуть такій продукції потрапляти на їхні ринки.

    Це важлива деталь, оскільки самі українські санкції не можуть автоматично заблокувати роботу судна у всіх міжнародних портах. Значно сильніший ефект виникає, коли українські обмеження синхронізують Європейський Союз, Велика Британія, США та інші держави. У такому разі для суден і компаній можуть ускладнитися доступ до портів, страхування, банківських операцій, технічного обслуговування та інших послуг, без яких міжнародні морські перевезення стають суттєво складнішими.

    Саме тому Офіс президента окремо повідомив, що Україна передасть міжнародним партнерам необхідні матеріали щодо нових фігурантів санкційного списку. Це фактично наступний етап кампанії: Київ намагається перевести внутрішні обмеження у міжнародний режим тиску.

    ЄС уже карає судна за перевезення викраденого українського зерна

    Тема не є новою для Євросоюзу. Чинний санкційний режим ЄС прямо дозволяє вводити обмеження проти суден, які використовуються для перевезення викраденого українського зерна, поряд із танкерами російського «тіньового флоту», суднами, що транспортують військову техніку, або допомагають обходити нафтові санкції.

    Станом на 23 липня 2026 року Євросоюз уже включив до відповідного переліку понад 670 суден. Для них, зокрема, діють заборона на доступ до портів ЄС та обмеження на широкий спектр морських послуг. Європейська рада зазначає, що такі судна часто використовують непрозорі структури власності, змінюють прапори, вимикають або маніпулюють системами автоматичної ідентифікації та застосовують інші способи приховування маршруту й характеру вантажу.

    У документах ЄС уже окремо описували судна, задіяні у перевезенні зерна з окупованих територій України. Зокрема, європейські матеріали вказували на заходи до окупованого кримського порту Комиш-Бурун та використання неправдивих прапорів і ризикованих морських практик. ЄС прямо характеризує системне вивезення зерна з окупованих територій як частину російської політики експлуатації захоплених українських ресурсів.

    Ще у 19-му санкційному пакеті ЄС, ухваленому восени 2025 року, до переліку було внесено додаткові 117 суден. Частину цих обмежень Брюссель обґрунтовував не лише обходом нафтового ембарго, а й перевезенням військових вантажів та викраденого українського зерна.

    Отже, український пакет від серпня 2026 року може стати основою для нових європейських або британських персональних і секторальних обмежень, якщо партнери підтвердять отримані від Києва дані.

    Чому Росії потрібне зерно з окупованих територій

    Аграрний сектор був одним із ключових експортних ресурсів України ще до початку повномасштабної війни. Після вторгнення Росія не лише блокувала українські чорноморські порти, а й отримала фізичний контроль над значними сільськогосподарськими районами півдня та сходу країни.

    Європейський Союз нагадує, що російське вторгнення суттєво порушило український аграрний експорт. Після початку великої війни російські військові кораблі протягом кількох місяців блокували українські порти, через які традиційно вивозили значну частину зернових. Лише домовленість про Чорноморську зернову ініціативу дозволила з липня 2022-го до липня 2023 року експортувати морем майже 33 млн тонн зерна та інших продовольчих товарів.

    Після виходу Росії із зернової угоди в липні 2023 року ситуація знову погіршилася. ЄС зазначав, що до цього приблизно 40% українського зернового експорту проходило Чорним морем, ще близько 60% — сухопутними «шляхами солідарності».

    Паралельно Україна та міжнародні партнери роками документують вивезення російською стороною аграрної продукції з окупованого Криму та інших захоплених регіонів. Однією з ключових проблем є встановлення походження такого вантажу: зерно може перевозитися через російські або окуповані порти, змішуватися з російською продукцією, а судна — змінювати маршрути, документи чи прапори.

    Саме морський компонент такого ланцюга поступово стає однією з головних цілей санкцій.

    Під удар потрапляє не лише саме судно

    Нова українська модель санкцій показова тим, що Київ намагається не обмежуватися внесенням до списку конкретних кораблів. Якщо санкціонувати лише судно, оператор може спробувати замінити його іншим або переоформити актив. Значно складніше продовжувати операції, коли під обмеження одночасно потрапляють юридичний власник, оператор, капітан, посередники та інші учасники логістичної мережі.

    Схожий принцип уже застосовує ЄС у боротьбі з російським «тіньовим флотом». Європейські санкції спрямовуються не лише проти танкерів, а й проти компаній, які ними управляють, трейдерів, реєстраторів та інших учасників ланцюга.

    Велика Британія також продовжує розширювати морські санкції проти Росії. У червні 2026 року Лондон запровадив нові обмеження проти понад 20 суден та структур, які забезпечують роботу російського морського експорту, включно зі страховими й сервісними компаніями.

    Україна тепер намагається застосувати такий самий принцип до «зернового флоту».

    Якщо міжнародні партнери синхронізують нові українські обмеження, наслідки для фігурантів можуть бути значно серйознішими за формальне потрапляння до українського санкційного переліку. Йдеться про можливе блокування активів, втрату доступу до портової та страхової інфраструктури, складнощі з платежами та ризик вторинних обмежень для компаній, які продовжать із ними співпрацювати.

    Таким чином, указ Зеленського є не стільки завершенням санкційної процедури, скільки початком нового етапу тиску. Київ сформував список суден, капітанів, власників і компаній, а тепер головним питанням стане те, скільки партнерів України погодяться перенести ці обмеження у власні санкційні режими.

    Україна намагається зробити незаконне вивезення зерна економічно токсичним на кожному етапі — від завантаження в окупованому порту до спроби продати вантаж на зовнішньому ринку. І саме міжнародна синхронізація визначить, наскільки болючим для цієї схеми стане новий пакет санкцій.

  • За 3,5 км від будинку, де загинула родина: знайшли місце падіння другої ракети KN-23

    За 3,5 км від будинку, де загинула родина: знайшли місце падіння другої ракети KN-23

    Українські фахівці виявили місце падіння другої північнокорейської балістичної ракети KN-23, яку російські війська застосували під час масованої атаки по Україні в ніч на 30 липня. За словами радника – уповноваженого Президента України з питань санкційної політики Владислава Власюка, вирва від ракети знаходиться лише за 3,5 кілометра від будинку в селищі Радушне на Дніпропетровщині, де внаслідок іншого удару загинула багатодітна родина.

    Про нову знахідку Власюк повідомив у соціальних мережах, оприлюднивши фотографії вирви та уламків ракети. За його словами, аналіз місцевості свідчить, що поблизу місця падіння відсутні будь-які військові чи інші потенційні цілі.

    «Між цими влучаннями 3,5 кілометра. Ніяких потенційних цілей немає в радіусі 5 кілометрів. Така точність», – зазначив він, коментуючи результати огляду місця падіння ракети.

    Друга ракета впала неподалік Радушного

    За інформацією Власюка, друга ракета KN-23 впала неподалік населеного пункту Радушне у Дніпропетровській області, залишивши велику вирву в полі. Інша ракета цього ж типу влучила безпосередньо у житловий будинок багатодітної родини.

    Саме цей удар став одним із найтрагічніших епізодів масованої атаки РФ. Внаслідок руйнування будинку загинули шестеро людей, серед яких були діти. Президент України Володимир Зеленський раніше повідомив, що за попередніми даними будинок було зруйновано саме північнокорейською балістичною ракетою KN-23.

    Опубліковані фотографії демонструють величезну вирву, яка утворилася після вибуху, а також фрагменти корпусу ракети, що залишилися після удару.

    KN-23 називають аналогом російського «Іскандера»

    Владислав Власюк наголосив, що KN-23 практично повністю повторює конструкцію російської балістичної ракети «Іскандер-М». За його словами, обидва типи озброєння мають багато однакових конструктивних рішень і використовують схожі комплектуючі, значна частина яких вироблена за межами Росії та Північної Кореї.

    Раніше українські військові інженери та науковці Міністерства оборони вже досліджували уламки ракет KN-23 і KN-24. Під час аналізу вони встановили, що ці ракети мають характерну геометрію та містять численні електронні компоненти цивільного призначення іноземного виробництва. Серед них були деталі зі США, Японії, Швейцарії та інших країн, які потрапили до ракет попри міжнародні санкції.

    Масована атака 30 липня

    У ніч із 29 на 30 липня Росія здійснила одну з наймасштабніших комбінованих атак останніх місяців. За даними Повітряних сил ЗСУ, окупанти випустили по Україні понад 70 ракет різних типів та майже 300 ударних безпілотників.

    Під час цієї атаки, як повідомили українські військові, російська армія вперше за тривалий час знову застосувала північнокорейські балістичні ракети KN-23. Їх використання підтвердили результати аналізу уламків та попередня ідентифікація типу озброєння.

    Україна продовжує досліджувати іноземні компоненти російської зброї

    Виявлення уламків KN-23 стало частиною масштабної роботи українських експертів із документування російського озброєння. Команда, яка займається санкційною політикою, систематично досліджує ракети та безпілотники, що використовує Росія, встановлюючи походження їхніх комплектуючих.

    За словами Владислава Власюка, лише за останні місяці Україна передала партнерам сотні серійних номерів іноземних компонентів, знайдених у російських ракетах і дронах. Це дозволяє урядам інших держав та виробникам відстежувати шляхи потрапляння своїх деталей до російського військово-промислового комплексу та посилювати експортний контроль.

    Власюк також раніше зазначав, що санкційний тиск уже дає результати: окремі західні комплектуючі зникли з російських «Шахедів», однак Росія активно замінює їх китайськими аналогами або шукає нові канали постачання. Водночас у сучасних російських ракетах досі знаходять деталі, виготовлені у 2025 році, що свідчить про продовження обходу санкцій.

    Трагедія у Радушному стала символом ударів по цивільних

    Знахідка другої вирви ще раз підтвердила масштаби атаки на Дніпропетровщину. Відстань між двома місцями падіння становить лише 3,5 кілометра, при цьому, за словами українських фахівців, жодних військових об’єктів поблизу не було.

    Саме тому оприлюднені дані можуть стати ще одним доказом для міжнародних партнерів щодо характеру російських ударів по цивільній інфраструктурі та необхідності подальшого посилення санкційного тиску як на Росію, так і на держави, що допомагають їй постачанням озброєння або компонентів для його виробництва.

  • “Орєшнік” майже повністю став російсько-білоруським

    “Орєшнік” майже повністю став російсько-білоруським

    Росія майже повністю відмовилася від використання іноземних компонентів під час виробництва балістичної ракети середньої дальності “Орєшнік”. Наразі основу її елементної бази становлять комплектуючі російського та білоруського виробництва. Про це журналістам повідомив радник президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк.

    За його словами, аналіз уламків ракети свідчить про суттєву зміну структури виробництва російського озброєння. Під час демонстрації фрагментів “Орєшніка” та крилатої ракети “Бандероль” Власюк зазначив, що в новій балістичній ракеті вже налічується понад тисячу компонентів, виготовлених у Росії, а ще приблизно сотня деталей має білоруське походження.

    Як пояснив радник президента, більшість виявлених комплектуючих були вироблені у 2023–2025 роках, що свідчить про безперервне функціонування російського військово-промислового комплексу попри санкційний тиск Заходу.

    “Основна частина виготовлена в 2023–24 роках, є 2025 рік. Тобто вони випускають прямо зараз якісь речі свої”, – зазначив Власюк.

    За його словами, такі результати свідчать про те, що Росія практично досягла самодостатності у виробництві “Орєшніка” та вже майже не залежить від імпортних комплектуючих, які раніше були одним із найбільш уразливих місць російської оборонної промисловості.

    Окрему увагу Власюк звернув на бойову частину ракети. Він продемонстрував журналістам елементи кінетичного заряду та зазначив, що ракета містить 36 уражаючих елементів, які, ймовірно, виготовлені з вольфраму. Саме такі елементи призначені для завдання максимальної шкоди після ураження цілі.

    Представник Офісу президента наголосив, що результати дослідження уламків вкотре демонструють необхідність посилення санкцій не лише проти Росії, а й проти підприємств у Білорусі, які продовжують брати участь у виробництві компонентів для російського озброєння.

    Поява значної кількості білоруських деталей у сучасній російській ракеті також свідчить про дедалі тіснішу інтеграцію військово-промислових комплексів Москви та Мінська. Це означає, що санкційний тиск має охоплювати весь виробничий ланцюг, а не лише російські підприємства.

    Раніше українські фахівці повідомляли, що балістичні ракети “Орєшнік” можуть відхилятися від заданої цілі на десятки кілометрів через можливі недоліки систем наведення. Водночас в американському Інституті вивчення війни (ISW) припускали, що регулярні заяви Кремля про можливість нових ударів із застосуванням “Орєшніка” можуть бути частиною інформаційно-психологічної кампанії, спрямованої на залякування України та її партнерів.

    Відомо також, що пуски цих ракет здійснюються з російського полігону “Капустин Яр”, розташованого поблизу кордону з Казахстаном. Саме звідти Росія проводить випробування та бойові запуски новітнього ракетного озброєння. Попри масштабні інвестиції у військову сферу, населені пункти поблизу полігону, за даними журналістів, залишаються депресивними та перебувають у складному соціально-економічному становищі.

  • Відновлення прав Олімпійського комітету Росії суперечить санкціям

    Відновлення прав Олімпійського комітету Росії суперечить санкціям

    Відновлення Міжнародним олімпійським комітетом прав Олімпійського комітету Росії викликає серйозне занепокоєння України, адже таке рішення суперечить міжнародній політиці санкційного тиску на державу-агресора та може стати небезпечним прецедентом для поступового повернення російського спорту на світову арену. В Офісі президента наголошують, що російський спорт давно став складовою державної пропаганди, а значна частина спортсменів та спортивних функціонерів відкрито підтримують війну проти України.

    Про це журналістам повідомив уповноважений президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк.

    За його словами, рішення МОК щодо відновлення прав Олімпійського комітету Росії викликає особливе занепокоєння саме зараз, коли міжнародна спільнота, навпаки, посилює санкційний тиск на Російську Федерацію через триваючу повномасштабну агресію проти України. На думку української сторони, будь-які кроки, які можуть бути сприйняті як пом’якшення міжнародної ізоляції Росії, створюють небезпечний сигнал і суперечать загальній логіці санкційної політики.

    Владислав Власюк звернув увагу, що багато російських спортсменів, які представляють країну на міжнародних змаганнях, фактично є частиною силових структур Росії. Значна кількість атлетів виступає за спортивні клуби Міністерства оборони РФ, Росгвардії та інших державних силових відомств. Частина спортсменів має офіційні військові звання, а окремі олімпійські чемпіони неодноразово брали участь у заходах, організованих російською владою для підтримки війни проти України.

    За словами уповноваженого президента, серед таких спортсменів є відомі представники російського спорту, які відкрито демонстрували підтримку Кремля та військової агресії. Зокрема, йдеться про Ангеліну Мельникову, Яну Єгорян, Владислава Ларіна, Світлану Дашанімаєву та інших спортсменів, які брали участь у пропагандистських кампаніях, відвідували тимчасово окуповані території України та публічно підтримували політику російського керівництва.

    “Серед них – Ангеліна Мельникова, Яна Єгорян, Владислав Ларін, Світлана Дашанімаєва та ін. Вони брали участь у пропагандистських заходах, відвідували ТОТ України та публічно схвалювали політику Кремля. Саме за такі дії Україна вже запровадила санкції проти них”, — повідомив Владислав Власюк.

    В Офісі президента наголошують, що саме такі факти свідчать про нерозривний зв’язок між російським спортом та державною політикою Кремля. Україна неодноразово заявляла міжнародним партнерам, що спортивні досягнення Росії активно використовуються як елемент зовнішньополітичної пропаганди, а успіхи спортсменів — як інструмент формування позитивного іміджу держави, яка продовжує вести війну проти сусідньої країни.

    Окрему увагу українська сторона приділяє і діяльності російських спортивних чиновників. За словами Власюка, найближчим часом санкційний тиск може поширитися й на керівництво окремих міжнародних та російських спортивних організацій.

    Зокрема, до 21-го пакета санкцій Європейського Союзу можуть включити президента Міжнародної шахової федерації (ФІДЕ) Аркадія Дворковича. Він уже перебуває під українськими санкціями, а тепер питання про запровадження аналогічних обмежень розглядають і в ЄС.

    Крім Дворковича, у Брюсселі обговорюють можливість внесення до санкційного списку ще кількох високопосадовців російського спортивного керівництва. Серед них — міністр спорту Росії Михайло Дегтярьов, президент Федерації спортивної боротьби Росії Михайло Маміашвілі, а також колишній президент Олімпійського комітету Росії Станіслав Поздняков. Усі вони, за даними української сторони, відкрито підтримували політику Кремля та російську військову агресію.

    Власюк наголосив, що на цьому тлі рішення про відновлення прав Олімпійського комітету Росії виглядає нелогічним і суперечить політиці міжнародної ізоляції держави-агресора.

    “На цьому тлі будь-які кроки до відновлення повноцінної участі російських спортивних структур у міжнародному спортивному русі суперечать логіці санкційного тиску”, — підкреслив він.

    Українська влада вкотре заявила, що міжнародні спортивні організації мають не послаблювати існуючі обмеження, а навпаки — зберігати та посилювати політику ізоляції щодо всіх спортсменів, функціонерів і структур, які прямо чи опосередковано підтримують агресію Росії.

    У Києві наголошують, що російський спорт давно перестав бути виключно сферою змагань і перетворився на один із елементів державної політики Кремля. Через спортивні федерації, міжнародні турніри та участь відомих спортсменів російська влада намагається демонструвати світові видимість нормальності попри повномасштабну війну, санкції та численні воєнні злочини.

    На тлі рішення МОК дедалі більше дискусій точиться і навколо перспектив повернення російських команд до міжнародних турнірів. Зокрема, раніше стало відомо, що Міжнародна федерація футболу (ФІФА) вже розпочала підготовку до офіційного обговорення можливого скасування заборони на участь російських збірних та клубів у міжнародних футбольних змаганнях.

    Поштовхом до таких консультацій, за інформацією ЗМІ, стало саме рішення Міжнародного олімпійського комітету про відновлення прав Олімпійського комітету Росії та відповідне інформування міжнародних спортивних федерацій. Україна ж наполягає, що до завершення війни та припинення російської агресії будь-яке повернення російських спортивних структур до міжнародного спортивного життя є передчасним і суперечить принципам міжнародної солідарності та відповідальності.

  • ЄС хоче вдарити по виробництву “Шахедів”: під санкціями може опинитися “Комета”

    ЄС хоче вдарити по виробництву “Шахедів”: під санкціями може опинитися “Комета”

    Європейський Союз уже наступного тижня може затвердити новий пакет санкцій, спрямований проти підприємств і структур, які забезпечують виробництво російських ударних безпілотників типу “Шахед”. До нового переліку обмежень із високою ймовірністю увійдуть виробники ключових комплектуючих для цих дронів, зокрема навігаційної системи “Комета”, яка використовується для наведення безпілотників на цілі. Таким чином ЄС продовжує курс на посилення санкційного тиску не лише на російський військово-промисловий комплекс загалом, а й на конкретні технології та підприємства, без яких виробництво сучасного озброєння стає значно складнішим.

    Про це повідомив уповноважений президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк в ефірі телеканалу “Ми-Україна”.

    За його словами, Європейський Союз уже найближчими днями може погодити черговий пакет санкцій, який буде значно меншим за масштабами, ніж попередні. Водночас його значення полягає не в кількості нових фігурантів, а у виборі цілей, адже обмеження стосуватимуться саме виробників критично важливих компонентів для російських ударних безпілотників.

    Власюк зазначив, що наразі йдеться про пакет, який включатиме менш як десять позицій. До нього увійдуть компанії та структури, діяльність яких пов’язана із виробництвом або постачанням окремих елементів, необхідних для створення дронів-камікадзе, які Росія регулярно використовує під час масованих атак по території України.

    “Це буде зовсім невеликий пакет – менше 10 позицій, пов’язаних із виробниками деяких ключових компонентів для “Шахедів”, – повідомив уповноважений президента.

    За словами Власюка, одним із найімовірніших кандидатів на запровадження санкцій є навігаційна система “Комета”. Саме вона забезпечує орієнтування безпілотників під час польоту та допомагає їм досягати визначених цілей. Українська сторона вже тривалий час рекомендує міжнародним партнерам звернути особливу увагу саме на цей компонент, оскільки його виробництво має важливе значення для функціонування російських ударних дронів.

    “Дуже ймовірно, що до нього увійде навігаційна система “Комета”. Це гарна мета, це наша рекомендація”, – заявив Власюк.

    Він наголосив, що санкційна політика має бути максимально точковою та спрямованою на ті підприємства, які фактично забезпечують роботу російського військово-промислового комплексу. На його думку, обмеження проти виробників критично важливих комплектуючих можуть виявитися значно ефективнішими, ніж санкції лише проти готової військової продукції або окремих державних підприємств.

    Україна вже неодноразово закликала західних партнерів приділяти більше уваги саме виробничим ланцюгам, які забезпечують випуск російської зброї. Йдеться про виробників електроніки, навігаційного обладнання, мікросхем, систем зв’язку та інших технологічних компонентів, без яких виготовлення сучасних ракет і безпілотників є неможливим або суттєво ускладнюється.

    Особливу увагу українська влада приділяє боротьбі зі схемами обходу міжнародних санкцій. Попри масштабні обмеження, запроваджені після початку повномасштабного вторгнення, Росія продовжує отримувати окремі компоненти через треті країни, використовуючи мережу посередників, фіктивних компаній та механізми паралельного імпорту. Саме тому Київ регулярно передає партнерам інформацію про виробників, постачальників і логістичні маршрути, які допомагають російському оборонному сектору уникати санкційного тиску.

    За оцінками української влади, перекриття каналів постачання ключових комплектуючих здатне істотно скоротити темпи виробництва ударних безпілотників. Це особливо важливо на тлі того, що Росія майже щодня застосовує “Шахеди” для атак на українські міста, енергетичну інфраструктуру, промислові підприємства та цивільні об’єкти. Масовані нічні атаки дронами стали одним із головних елементів російської повітряної кампанії, а тому будь-яке обмеження можливостей їхнього виробництва розглядається Україною як важливий внесок у зміцнення безпеки.

    Новий пакет санкцій також демонструє зміну підходу Європейського Союзу до санкційної політики. Якщо на початку повномасштабної війни основний акцент робився на фінансових установах, великих державних корпораціях, енергетичному секторі та російських посадовцях, то тепер дедалі більше уваги приділяється підприємствам, які забезпечують функціонування оборонної промисловості Росії. Мета такого підходу полягає у поступовому руйнуванні виробничих ланцюгів, необхідних для виготовлення сучасного озброєння.

    Українська сторона розраховує, що санкційний тиск і надалі посилюватиметься, а перелік компаній, причетних до виробництва російських ракет, безпілотників та інших видів озброєння, поступово розширюватиметься. У Києві наголошують, що ефективність санкцій значною мірою залежить від швидкості їхнього запровадження, координації між союзниками та здатності оперативно реагувати на нові схеми обходу обмежень.

    Водночас Україна продовжує інформувати міжнародних партнерів про походження комплектуючих, які використовує Росія у своєму озброєнні. Зокрема, раніше українська влада передала китайській стороні матеріали, що, за її даними, свідчать про використання китайських компонентів у російських системах озброєння. Однак, як зазначалося, протягом останніх шести місяців офіційної реакції Пекіна на ці матеріали так і не було.