Daypolitico

Позначка: втрати Росії

  • У НАТО відреагували на звільнення Федорова: Рютте назвав головну вимогу до нового очільника Міноборони

    У НАТО відреагували на звільнення Федорова: Рютте назвав головну вимогу до нового очільника Міноборони

    Генеральний секретар НАТО Марк Рютте заявив, що після зміни керівництва Міністерства оборони України очікує збереження нинішнього оборонного курсу та послідовності у діях Києва. Коментуючи звільнення Михайла Федорова, глава Північноатлантичного альянсу наголосив, що мав із ним добрі робочі відносини, однак не вважає, що кадрове рішення має призвести до суттєвого перегляду української стратегії у війні проти Росії.

    Заяву Рютте зробив у коментарі німецькому агентству dpa. За словами генсека НАТО, він очікує, що майбутній очільник українського оборонного відомства продовжить курс, який проводив Федоров. Рютте також побажав колишньому міністру успіхів і підкреслив, що заміна однієї посадової особи не повинна зруйнувати вже створені механізми співпраці між Україною та її союзниками.

    «У мене були добрі робочі стосунки з Михайлом Федоровим. Я бажаю йому всього найкращого, і його наступник, без сумніву, продовжить цей курс», — заявив керівник Альянсу.

    Фактично Рютте дав зрозуміти, що в НАТО розглядають українську оборонну політику як довгостроковий державний курс, а не як набір ініціатив, прив’язаних до конкретного міністра. Для партнерів важливо, щоб після кадрових перестановок не сповільнилися постачання озброєння, розвиток оборонного виробництва, впровадження безпілотних систем, координація допомоги та обмін інформацією.

    Михайло Федоров очолив Міністерство оборони 14 січня 2026 року. Його призначення тоді підтримали 277 народних депутатів. До переходу в оборонне відомство він протягом кількох років відповідав за цифрову трансформацію держави, а після призначення міністром оборони мав перенести технологічний підхід у військове управління.

    У липні Федоров підтвердив, що залишає посаду. Під час формування нового Кабінету Міністрів його кандидатуру повторно не внесли, а посада керівника Міноборони залишилася вакантною. Станом на момент заяви Рютте офіційного рішення Верховної Ради про призначення постійного наступника Федорова ще не було оприлюднено.

    Саме тому слова генсека НАТО про «послідовність» стосуються не лише персоналії майбутнього міністра. Йдеться про збереження темпу реформ і військових операцій у момент, коли Україна одночасно протистоїть російському наступу, нарощує власне виробництво зброї та намагається переконати союзників у необхідності довгострокової підтримки.

    Рютте побачив покращення на фронті

    Коментуючи ситуацію на полі бою, Марк Рютте заявив, що українські військові нині діють значно краще, ніж на початку року. За його оцінкою, російські війська продовжують просування, але роблять це дуже повільно, тоді як українським силам вдалося провести контратаки на окремих напрямках.

    Генсек НАТО не назвав конкретних ділянок фронту та не розкрив деталей операцій. Тому його слова слід сприймати як загальну політичну й військову оцінку, а не як офіційне повідомлення про масштабний контрнаступ.

    Водночас ця заява має важливий сигнал для союзників: попри складну ситуацію, Україна зберігає здатність не лише оборонятися, а й проводити локальні наступальні дії. Рютте наголосив, що російська армія не змогла досягти швидкого прориву, хоча продовжує витрачати величезні людські та матеріальні ресурси.

    Окремо глава НАТО відзначив спроможність України завдавати ударів на значній відстані від лінії фронту. За його словами, українські сили уражають об’єкти російської енергетичної інфраструктури та промислової бази, послаблюючи можливості Москви фінансувати й забезпечувати війну.

    Такі операції останніми місяцями стали одним із ключових елементів української стратегії. Їхня мета полягає у зниженні спроможності Росії виробляти озброєння, ремонтувати військову техніку, постачати пальне армії та отримувати доходи від енергетичного сектору.

    Росія втрачає до 35 тисяч військових щомісяця

    Марк Рютте також навів оцінку російських втрат. За його словами, армія РФ щомісяця втрачає від 25 тисяч до 35 тисяч військовослужбовців. Генсек НАТО назвав такі показники жахливими для самих військових та їхніх родин.

    Він звернувся до росіян, які лише розглядають можливість підписати контракт із військом, попередивши, що вони можуть опинитися серед приблизно 30 тисяч військових, яких Росія втратить цього або наступного місяця.

    При цьому Рютте не представив методологію розрахунку й не уточнив у своїй заяві, чи йдеться виключно про загиблих, чи про сукупні втрати вбитими та тяжкопораненими. В інших повідомленнях із переказом його слів ці цифри трактуються саме як загальні бойові втрати. Тому називати всі 25–35 тисяч загиблими без додаткового підтвердження було б некоректно.

    Український Генеральний штаб публікує власні щоденні оцінки втрат російських сил. Наприклад, лише за 14 липня українська сторона оцінювала втрати особового складу РФ у 1470 осіб. Ці дані є оцінками воєнного часу та не можуть бути незалежно перевірені в режимі реального часу.

    Високі втрати, за логікою Рютте, демонструють ціну надзвичайно повільного просування російської армії. Москва продовжує поповнювати підрозділи контрактниками, пропонуючи значні виплати, однак водночас змушена компенсувати постійне вибуття людей на фронті.

    Чому НАТО важлива наступність у Міноборони

    Для союзників кадрова стабільність в українському оборонному секторі важлива через велику кількість довгострокових програм. Частина з них передбачає не одноразове передавання техніки, а спільне виробництво озброєння, підготовку військових, технічне обслуговування систем та інтеграцію українських структур зі стандартами Альянсу.

    Зміна міністра сама по собі не означає припинення цих програм. Однак кожному новому керівникові необхідно швидко вибудувати робочі відносини з іноземними партнерами, військовим командуванням, українськими виробниками та парламентом.

    Саме тому Рютте не став публічно втручатися у внутрішнє кадрове рішення України, але чітко озвучив очікування НАТО: нинішній напрям має бути збережений.

    Для Альянсу значення має й те, що Україна продовжує розвивати технологічні спроможності. За час роботи Федорова у Міноборони акцент робився на цифровізації управління, застосуванні дронів, розвитку засобів перехоплення безпілотників і масштабуванні технологічних рішень. Партнери очікують, що новий міністр не відмовиться від цих напрямів і не допустить паузи в реалізації вже започаткованих проєктів.

    Відставка викликала суперечки в Україні

    Рішення не залишати Федорова на чолі Міноборони спричинило широку суспільну дискусію. Частина військових, волонтерів і представників технологічного сектору висловила занепокоєння, що кадрова зміна може загальмувати реформи й розвиток безпілотних систем.

    Водночас офіційні причини непризначення Федорова до нового складу уряду вичерпно не пояснювалися. У медіа з’являлися версії про конфлікти навколо закупівель, мобілізаційної політики та взаємин із військовим командуванням, однак значна частина цих тверджень спирається на анонімні джерела і не підтверджена офіційними документами.

    Через це позиція Рютте виглядає максимально обережною. Він не оцінював мотиви звільнення, не підтримував жодну зі сторін внутрішньої дискусії та не називав бажаного кандидата. Генсек лише відзначив роботу Федорова й висловив упевненість, що наступник продовжить обраний курс.

    Головний сигнал НАТО полягає у тому, що кадрові перестановки в Києві не повинні вплинути на здатність України вести війну, розвивати власну оборонну промисловість і координувати допомогу із союзниками. На тлі повільного російського просування, високих втрат армії РФ та українських ударів по об’єктах у російському тилу Рютте очікує не зміни стратегії, а її послідовного продовження.

  • Перші чотири роки «триденної війни» найважчі: у Німеччині висміяли геніальний «план Путіна»

    Перші чотири роки «триденної війни» найважчі: у Німеччині висміяли геніальний «план Путіна»

    Німецький письменник і публіцист Крістоф Брумме у сатиричній колонці для видання Frankfurter Allgemeine Zeitung проаналізував головну формулу російської пропаганди — твердження Кремля про те, що війна проти України нібито продовжує розвиватися «за планом». На його думку, ця фраза давно втратила будь-який зв’язок із реальністю, але залишається незамінною для російського режиму, який змушений видавати колосальні втрати, військові невдачі та економічні проблеми за частину продуманої стратегії.

    Авторський матеріал про «успіхи» Путіна в Україні вийшов в Frankfurter Allgemeine Zeitung під заголовком «Кожен день успішний з усіх точок зору»

    Український переклад матеріалу опублікував «Главком» під назвою «План Путіна. Що не день – то нові успіхи». Автор іронічно описує війну, яку російське керівництво планувало провести блискавично, але яка триває вже п’ятий календарний рік. Брумме використовує популярний жарт про «перші чотири роки триденної війни», щоб підкреслити величезну прірву між початковими очікуваннями Кремля та фактичними результатами російського вторгнення.

    За логікою російської пропаганди, зазначає автор, практично будь-яку подію можна оголосити частиною великого задуму президента РФ. Знищення російської техніки стає доказом самовідданості армії, удари дронів по нафтопереробних заводах — можливістю перевірити роботу протиповітряної оборони, а вибухи в Москві чи ліквідації російських генералів — черговими епізодами боротьби з нібито всесильним Заходом.

    Особливо показовою Брумме називає ситуацію з Чорноморським флотом РФ. Росія, яка ще до повномасштабного вторгнення мала значну перевагу на морі, втратила частину кораблів і була змушена відвести основні сили від окупованого Севастополя. Україна при цьому не мала класичного великого військового флоту, однак завдяки ракетам, безпілотним системам і морським дронам змогла істотно обмежити можливості російських кораблів у західній частині Чорного моря.

    Не менш промовистою є ситуація на суші. Кремль регулярно заявляє про успіхи «на всіх напрямках», хоча реальні темпи російського просування залишаються надзвичайно повільними порівняно з масштабами людських і матеріальних ресурсів, які Москва кидає у війну. За оцінкою Інституту вивчення війни, у червні 2026 року російські війська просувалися в середньому приблизно на один квадратний кілометр на добу.

    Дані українського аналітичного проєкту DeepState також свідчать, що за червень російські сили захопили близько 84 квадратних кілометрів української території. Водночас, якщо враховувати ділянки, звільнені Силами оборони України, чистий результат для РФ міг бути значно меншим, а за окремими підрахунками — навіть від’ємним другий місяць поспіль.

    Водночас головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський наприкінці червня заявив, що від початку 2026 року українські підрозділи повернули під контроль понад 670 квадратних кілометрів території. Ці цифри не означають завершення російського наступу чи зникнення загрози, однак демонструють, наскільки пропагандистське уявлення про безперервне просування РФ відрізняється від складної та мінливої ситуації на фронті.

    Брумме наголошує, що для путінського режиму визнання поразки або навіть серйозної невдачі є майже неможливим. Російська пропаганда роками переконувала населення, що українці не є окремою нацією, Україна нібито не здатна самостійно ухвалювати рішення, а її керівництво повністю контролюється Заходом. Тому нездатність швидко перемогти країну, яку Кремль зображав слабкою та неспроможною чинити опір, стала б руйнівним ударом по міфу про «непереможну російську армію».

    Саме через це офіційна Москва постійно змінює пояснення причин і цілей війни. Спочатку йшлося про так звані «демілітаризацію» та «денацифікацію», згодом російська пропаганда почала стверджувати, що РФ воює не з Україною, а з усім блоком НАТО. Така інтерпретація дозволяє Кремлю пояснювати, чому війна, яку планували як коротку операцію, затягнулася на роки й потребує дедалі більшої кількості військових, грошей і техніки.

    Водночас теза про війну проти НАТО має очевидну суперечність: країни Альянсу підтримують Україну зброєю, фінансами та розвідданими, але їхні регулярні армії не беруть безпосередньої участі у бойових діях проти Росії. НАТО не зазнає втрат на фронті, тоді як основний тягар війни несуть українські військові та цивільне населення.

    Щоб виправдати затягування війни та величезні втрати, російська пропаганда дедалі частіше використовує релігійну й апокаліптичну риторику. Державні телеведучі називають вторгнення «священною війною», а західні країни — силами «сатанізму». Така мова допомагає перевести обговорення з площини конкретних військових результатів у площину міфічного протистояння добра і зла. Якщо війна оголошена священною, будь-які втрати можна представити як необхідну жертву, а будь-які переговори — як зраду.

    Автор також звертає увагу, що невизначеність російських цілей є не випадковістю, а важливим елементом політичної конструкції. Коли цілі не сформульовані чітко, Кремль може змінювати критерії перемоги залежно від ситуації. Захоплення Києва не вдалося — значить, це нібито й не було головним завданням. Росія не змогла встановити контроль над усією Україною — отже, перемогою можна оголосити утримання сухопутного коридору до Криму чи частини окупованих областей.

    Подібний механізм уже простежується в матеріалах про можливу інформаційну підготовку російського суспільства до завершення війни без досягнення максимальних цілей. У травні 2026 року видання The Telegraph повідомило про внутрішній документ, який свідчив, що Путін не має чіткої стратегії виходу з війни, а його найближче оточення перебуває у стані політичного паралічу й не може відкрито заперечувати президентові.

    За описом Брумме, Кремль здатен оголосити перемогою навіть вимушене перемир’я. Російському населенню можуть заявити, що країна здобула нові території, ресурси, вихід до Азовського моря та сухопутний коридор до окупованого Криму. Величезні людські втрати, санкції, руйнування економіки та нездатність підкорити Україну при цьому будуть винесені за межі офіційної картини.

    Окрему увагу автор приділяє імперській суті російської політики. На його переконання, кінцевою метою Москви залишається не лише захоплення територій, а й позбавлення України політичної суб’єктності. Кремль прагне отримати можливість впливати на українську внутрішню та зовнішню політику, обмежити її зв’язки із Заходом і примусити Київ існувати в межах російської сфери контролю.

    Брумме також нагадує про історичну практику радянської та російської влади використовувати депортації, примусове переселення та зміну демографічного складу територій як засоби підкорення народів. Саме тому риторика російських чиновників про «перевиховання», освоєння Сибіру або переселення населення окупованих регіонів сприймається в Україні не як абстрактна пропаганда, а як реальна загроза.

    У колонці підкреслюється, що російська агресія проти України не є історичним винятком. У додатках до російського закону «Про ветеранів» перелічені десятки військових кампаній і бойових операцій, у яких після Другої світової війни брали участь радянські та російські військові. До них належать події в Угорщині, Китаї, Кореї, В’єтнамі, Афганістані, Анголі, Мозамбіку, Сирії, Чечні, Грузії та інших країнах.

    Російський соціолог Лев Гудков пояснював агресивну антизахідну риторику комплексом меншовартості та відчуттям історичної образи, яке систематично підтримує державна пропаганда. Після розпаду СРСР Росія не змогла перетворитися на сучасну демократичну державу та сприйняла успіхи сусідніх країн не як приклад, а як загрозу власній імперській моделі.

    У цій системі Захід постає одночасно слабким, розбещеним і надзвичайно небезпечним. Російська пропаганда переконує громадян, що західні держави десятиліттями мріють знищити Росію, але водночас нібито не здатні витримати тривалу конфронтацію. Кремль розраховує на політичну втому, суперечки між союзниками України та прагнення європейців якнайшвидше повернутися до звичного життя.

    Саме тому Брумме критикує й західні країни, які досі не сформували єдиного довгострокового плану протидії російській агресії. Москва прагне нав’язати світу порядок, заснований на силі, шантажі та праві великих держав контролювати слабших сусідів. Європа ж декларує захист міжнародних правил, але часто діє повільно та нерішуче.

    Головний висновок автора полягає в тому, що легендарний «план Путіна» — це не детально продумана стратегія перемоги, а механізм збереження влади. Його суть полягає у тому, щоб ніколи не визнавати помилок, постійно змінювати цілі, пояснювати невдачі втручанням Заходу та оголошувати будь-який результат історичним досягненням.

    За такої моделі війна може тривати доти, доки російське суспільство погоджується приймати пропагандистську картину світу. Кораблі можуть тонути, нафтобази — палати, економіка — втрачати технології, а армія — витрачати місяці на захоплення невеликих населених пунктів. Проте державне телебачення щодня повторюватиме незмінну формулу: Росія знову досягла успіху, а все відбувається точно за планом.

  • Зеленський заявив, що Росія програла Чорне море

    Зеленський заявив, що Росія програла Чорне море

    Про це повідомляє Telegram президента України Володимира Зеленського.

    Відповідну заяву президент зробив напередодні Дня Військово-морських сил Збройних сил України під час зустрічі з військовослужбовцями та командуванням ВМС. Зеленський наголосив, що саме українські моряки разом з іншими підрозділами Сил оборони та безпеки змогли переламати ситуацію на одному з найважливіших театрів бойових дій, який Росія ще до початку повномасштабного вторгнення вважала своєю беззаперечною зоною домінування.

    “ВМС України разом з іншими складовими Сил оборони та безпеки зробили те, що багато хто вважав неможливим. Росія програла Чорне море”, – наголосив глава держави.

    Президент підкреслив, що шлях до цього результату був тривалим і складався з низки успішних військових операцій, які поступово змінювали баланс сил. За його словами, переломним моментом стало звільнення острова Зміїний, після чого українські військові розпочали системну кампанію зі знищення кораблів Чорноморського флоту РФ, ударів по військово-морських базах, складах боєприпасів, командних пунктах, аеродромах та інших об’єктах російської військової інфраструктури у тимчасово окупованому Криму.

    Зеленський зазначив, що саме ці операції дозволили Україні позбавити Росію можливості безкарно діяти поблизу українського узбережжя, а також забезпечили функціонування українського морського експортного коридору, який став одним із ключових чинників стабілізації економіки країни під час війни.

    Глава держави наголосив, що сьогодні Чорне та Азовське моря більше не можуть вважатися безпечними для російських військових кораблів. Він підкреслив, що українські сили фактично змусили противника перейти до оборони, а багато кораблів були переведені з окупованого Севастополя до Новоросійська через постійну загрозу нових ударів.

    Президент також заявив, що Україна поступово переносить війну туди, звідки вона була розпочата Росією.

    “Кожен зараз бачить, що ми відібрали ініціативу у Росії і повертаємо цю війну туди, звідки вона і прийшла – на російську землю, у російське небо, до російських берегів. У рідну гавань цієї війни. І кожне чисте серце у світі чекає від України тільки одного – що ми здолаємо цю російську сволоту”, – заявив Зеленський.

    Під час урочистостей президент також відзначив українських військовослужбовців державними нагородами за успішне виконання бойових завдань. Окремим військовим частинам були вручені бойовий прапор та почесні стрічки “За мужність та відвагу”, якими відзначають підрозділи, що проявили особливу стійкість і професіоналізм під час бойових дій.

    Крім того, президент повідомив про створення нової Академії військово-морських сил в Одесі. За словами Зеленського, розвиток військово-морської освіти є одним із ключових напрямків посилення обороноздатності країни, адже сучасна війна на морі потребує нових знань, сучасної підготовки офіцерів та розвитку інноваційних технологій.

    Президент зазначив, що сьогодні існує і кадровий потенціал, і необхідна матеріальна база для реалізації цього проєкту. Він наголосив, що серед молоді спостерігається значний інтерес до служби у ВМС України, а держава зі свого боку повинна забезпечити майбутніх офіцерів якісною освітою та сучасною підготовкою.

    У той самий день Володимир Зеленський провів координаційну нараду з командуванням Військово-морських сил щодо ситуації на південному напрямку, захисту українського узбережжя, розвитку морських спроможностей та подальших операцій проти російських сил.

    Особливу увагу після оприлюднення відео із засідання привернула схема, яка випадково потрапила у кадр під час доповіді військових. На неї звернув увагу радник міністра оборони України Сергій Стерненко.

    На схемі були відображені основні сили Чорноморського флоту Росії та рівень їхніх втрат від початку повномасштабної війни.

    Згідно з інформацією, яка була помітна на екрані, із 33 основних бойових кораблів російського флоту чотири були повністю знищені, ще вісім отримали пошкодження різного ступеня.

    Ще більших втрат зазнали десантні кораблі, які Росія активно використовувала для забезпечення своїх військ та потенційних десантних операцій. Із 34 десантних кораблів 15 були знищені, ще десять – уражені українськими силами.

    Також серйозно постраждав допоміжний флот. Із 23 допоміжних суден три були повністю знищені, а дев’ять отримали пошкодження.

    Хоча офіційних коментарів щодо цих цифр Генеральний штаб чи командування ВМС не оприлюднювали, вони узгоджуються із численними повідомленнями про успішні українські операції проти російського флоту, які проводилися протягом останніх років.

    З початку повномасштабного вторгнення Україна здійснила десятки успішних ударів по кораблях і береговій інфраструктурі Чорноморського флоту. Під атаки потрапляли великі десантні кораблі, ракетні корвети, патрульні кораблі, штаб Чорноморського флоту в Севастополі, військово-морські бази, склади боєприпасів, ремонтні підприємства та аеродроми.

    Особливої ефективності українські сили досягли завдяки розвитку власних морських безпілотників, які стали одним із символів сучасної війни. Саме морські дрони неодноразово проникали до бухт окупованого Севастополя та атакували російські кораблі навіть у добре захищених районах базування.

    Крім морських безпілотників, Україна активно використовує високоточні крилаті ракети, ударні безпілотники та інші сучасні засоби ураження, що дозволяє регулярно завдавати ударів по військовій інфраструктурі Росії на значній відстані.

    Водночас Росія змушена постійно адаптуватися до нових загроз. За інформацією британської розвідки, російські військові вже почали встановлювати спеціальні захисні конструкції навіть на підводних човнах, намагаючись убезпечити їх від атак українських морських безпілотників. Крім того, останніми місяцями дедалі частіше з’являються повідомлення про поступове переміщення частини командування Чорноморського флоту із Севастополя до Новоросійська.

    Українські військові також продовжують працювати над розвитком нових технологій ведення бойових дій на морі. Нещодавно представники Головного управління розвідки повідомили про створення нового покоління морських дронів, які в перспективі зможуть не лише завдавати ударів по кораблях противника, а й здійснювати затримання та конфіскацію суден, що перебувають під міжнародними санкціями.

    Заява президента України прозвучала на тлі триваючого протистояння в акваторії Чорного моря, яке залишається одним із ключових напрямків війни. Українське керівництво переконане, що успішні дії Військово-морських сил та інших складових Сил оборони вже змінили стратегічний баланс у регіоні, позбавивши Росію можливості безроздільно домінувати на морі та використовувати свій флот як інструмент тиску на Україну і країни Чорноморського басейну.

  • “Острів Москва” замість Криму: Зеленський пояснив, що насправді може змусити Путіна до переговорів

    “Острів Москва” замість Криму: Зеленський пояснив, що насправді може змусити Путіна до переговорів

    Президент України Володимир Зеленський заявив, що російського диктатора Володимира Путіна може змусити до реальних переговорів не ситуація навколо тимчасово окупованого Криму, а лише загроза для самої Москви. Таку заяву глава держави зробив 2 липня під час спілкування з журналістами на місці російського удару в Дарницькому районі Києва, де внаслідок масованої атаки були зруйновані житлові будинки та загинули мирні мешканці.

    За словами Зеленського, українські операції та фактичне зупинення російських військ на полі бою створюють для Кремля серйозні внутрішні проблеми. Президент наголосив, що Путіну дедалі важче пояснювати російському суспільству, чому після років повномасштабної війни Москва так і не отримала обіцяної “великої перемоги”.

    Глава держави зазначив, що навіть лояльні до Кремля питання росіян стають для Путіна незручними, адже реальна ситуація на фронті не відповідає пропагандистській картинці. “Безумовно, українська операція і фактичне зупинення їх на полі бою в Україні не дає спокійно відповідати Путіну на і без того лояльні запитання їхнього суспільства. Йому дуже складно відповідати, тому що у них великі проблеми”, — сказав Зеленський.

    На запитання журналістів, чи може “острів Крим” змусити Путіна до реальних переговорів, Зеленський відповів різко: на російського диктатора може вплинути лише “острів Москва”. Президент підкреслив, що всі заяви Путіна про нібито особливе значення Криму для нього є брехнею, адже російський лідер не знає ані півострова, ані інших окупованих територій України.

    За словами Зеленського, Путін знає тимчасово окуповані українські міста та села лише з доповідей своїх військових. Президент наголосив, що російський диктатор не бував у більшості населених пунктів, які Москва окупувала, і насправді використовує тему Криму та Донбасу виключно як інструмент внутрішньої пропаганди.

    “Йому треба продати своєму суспільству велику перемогу. Перемоги немає. Перемоги не буде”, — заявив Зеленський. На його думку, саме відсутність реальних успіхів на фронті змушує Кремль посилювати ракетний терор проти українських міст, погрожувати новою ескалацією та намагатися психологічно тиснути на українське суспільство.

    Заява президента пролунала на тлі однієї з наймасштабніших атак РФ на Київ. У ніч проти 2 липня Росія застосувала ракети різних типів та сотні ударних безпілотників. Основний удар припав саме на столицю. У Києві були пошкоджені житлові багатоповерхівки, цивільна інфраструктура, медичні та комерційні об’єкти. Кількість загиблих упродовж дня зростала, а рятувальники продовжували пошуки людей під завалами.

    Цей контекст зробив заяву Зеленського особливо показовою: президент говорив не з кабінету, а безпосередньо на місці російського удару по житловому району. Він наголосив, що Росія використовує атаки по цивільних як спробу залякати українців і створити в суспільстві запит на поступки. Водночас, за словами Зеленського, такі дії не змінять позиції України.

    Окремо президент закликав міжнародних партнерів не знижувати темп підтримки України. Він наголосив, що для стримування Росії потрібні спільні дії — військова допомога, посилення протиповітряної оборони, санкції та політична єдність союзників. “Треба підтримувати Україну, тому що треба боротися разом”, — підсумував Зеленський.

    Слова президента збігаються з оцінками західних аналітиків про зростання проблем російської армії. За даними дослідження Центру стратегічних і міжнародних досліджень, яке цитує The Guardian, загальні військові втрати Росії від початку повномасштабного вторгнення можуть сягати близько 1,4 млн військових, включно із загиблими, пораненими та зниклими безвісти. Дослідники також вказують, що у 2026 році співвідношення втрат дедалі більше змінюється не на користь РФ.

    Крім людських втрат, Росія стикається з дедалі серйознішими економічними та логістичними проблемами. Українські удари по нафтовій інфраструктурі, складах, НПЗ і транспортних вузлах ускладнюють забезпечення російської армії пальним та ресурсами. На цьому тлі Кремль намагається компенсувати провали на полі бою масованими ударами по українських містах, але такі атаки лише посилюють міжнародну підтримку України та поглиблюють ізоляцію Росії.

    Зеленський фактично дав зрозуміти: Україна не вважає, що Путіна можна переконати поступками або апеляціями до Криму. На думку президента, російський диктатор реагує лише на силу, реальні втрати та загрозу для власної системи влади. Саме тому Україна продовжить бити по воєнному потенціалу РФ, зупиняти окупантів на фронті та домагатися від партнерів більшої підтримки.

    Тож формула, яку озвучив Зеленський, звучить максимально жорстко: для Кремля болючим є не “острів Крим”, який Путін використовує у пропаганді, а “острів Москва” — тобто загроза самому центру російської влади. І саме це, за словами президента, може стати тим фактором, який змусить Путіна рахуватися з реальністю та припинити війну.

  • Російська армія стрімко виснажується: втрати окупантів зросли до рекордного співвідношення 8:1 — CSIS

    Російська армія стрімко виснажується: втрати окупантів зросли до рекордного співвідношення 8:1 — CSIS

    Російська армія у першій половині 2026 року почала зазнавати значно більших втрат, ніж українські Сили оборони. За оцінкою американського Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), співвідношення російських та українських втрат зросло приблизно до 8:1, тоді як протягом більшої частини повномасштабної війни цей показник коливався в межах 2–3:1. Автори дослідження вважають, що це стало наслідком поєднання кількох факторів: масового застосування Україною ударних безпілотників, погіршення ефективності російської армії та проблем із поповненням особового складу.

    Про це йдеться у новому дослідженні «Russian Blood and Treasure: The Ballooning Costs of Putin’s War», яке підготували аналітики CSIS Сет Джонс та Райлі Маккейб. Автори проаналізували великий масив даних про бойові дії, понад 20 тисяч ударів по російських військових об’єктах та іншу відкриту інформацію, дійшовши висновку, що Росія фактично втратила військову ініціативу, а ціна війни для Кремля продовжує стрімко зростати.

    За оцінками дослідників, від початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року до червня 2026 року сукупні бойові втрати Росії становили приблизно 1,4 мільйона військовослужбовців. До цієї цифри входять загиблі, поранені та зниклі безвісти. Із них від 400 до 450 тисяч вважаються безповоротними втратами. Для порівняння, втрати України оцінюються у 525–625 тисяч військових, а кількість загиблих українських захисників — у 125–150 тисяч осіб. При цьому самі автори наголошують, що Київ і Москва не оприлюднюють офіційних повних даних про втрати, тому ці цифри є аналітичною оцінкою, побудованою на математичному моделюванні та аналізі розвідувальної інформації.

    Одним із головних висновків дослідження стало різке зростання співвідношення втрат на користь України. Якщо раніше на одного загиблого чи пораненого українського військового припадало приблизно два-три російські, то у першій половині 2026 року цей показник зріс приблизно до восьми російських втрат на одну українську. На думку аналітиків CSIS, це пояснюється насамперед стрімким розвитком українських безпілотних технологій та зміною тактики ведення бойових дій.

    У звіті зазначається, що понад 90% російських втрат у так званій ударній зоні фронту пов’язані саме із застосуванням українських безпілотників, а не безпосередніми піхотними боями. Аналітики також звертають увагу на активне використання Україною автономних дронів із системами штучного інтелекту, які здатні самостійно аналізувати відео, розпізнавати цілі та діяти навіть в умовах придушення супутникової навігації або радіоелектронної боротьби.

    Водночас CSIS вказує на низку внутрішніх проблем російської армії, які сприяють зростанню втрат. Серед них — неефективна взаємодія між підрозділами, слабка підготовка мобілізованих і контрактників, помилки командування, корупція, низький моральний стан особового складу та загальне погіршення якості управління військами. Додатковим чинником, який міг вплинути на ситуацію, автори називають відключення терміналів Starlink, що, за їхньою оцінкою, використовували окремі російські підрозділи.

    Окрему увагу дослідники приділили темпам поповнення російської армії. За їхніми підрахунками, у першій половині 2026 року Росія щомісяця втрачала приблизно 30–34 тисячі військовослужбовців, тоді як темпи вербування нових добровольців становили близько 27 тисяч осіб на місяць. Таким чином, кількість втрат уже перевищує можливості Кремля компенсувати їх новими контрактниками, що створює дедалі більший кадровий дефіцит.

    Ще одним важливим висновком дослідження стало уповільнення російського наступу. За оцінкою CSIS, темпи просування окупаційних військ зараз є одними з найнижчих серед усіх великих воєн за останнє століття та нагадують окремі епізоди Першої світової війни. Поблизу Костянтинівки російські війська просуваються в середньому приблизно на 50 метрів на добу, біля Покровська — близько 70 метрів, а на напрямку Слов’янська — приблизно 90 метрів. При цьому навесні 2026 року російська армія вперше з серпня 2024 року почала втрачати більше території, ніж змогла захопити: у квітні та травні чиста втрата контрольованої площі становила близько 400 квадратних кілометрів.

    Автори дослідження наголошують, що війна дедалі більше переходить у технологічну площину, де ключову роль відіграють безпілотні системи, високоточні удари та штучний інтелект. На їхню думку, саме розвиток українських технологій, системне ураження російської логістики та критичної інфраструктури, а також виснаження людських ресурсів РФ стали основними чинниками, які змінили співвідношення втрат і суттєво ускладнили подальший наступ російських військ. Водночас дослідники зазначають, що наведені оцінки є аналітичними розрахунками незалежного дослідницького центру, а не офіційною статистикою сторін конфлікту.

  • Генштаб повідомив про понад 1,4 мільйона втрат окупантів у війні проти України

    Генштаб повідомив про понад 1,4 мільйона втрат окупантів у війні проти України

    Російська армія продовжує зазнавати колосальних втрат у повномасштабній війні проти України. За оновленими даними Генерального штабу Збройних сил України, станом на 28 червня 2026 року загальні безповоротні та санітарні втрати російських окупаційних військ з початку повномасштабного вторгнення перевищили психологічну позначку у 1,4 мільйона осіб. Лише за останню добу українські захисники ліквідували ще близько 1 250 військовослужбовців армії РФ.

    Відповідно до ранкового зведення Генштабу, загальні втрати російських військ із 24 лютого 2022 року по 28 червня 2026 року орієнтовно становлять 1 400 970 осіб. Це один із найбільших показників військових втрат у сучасній світовій історії, який продовжує зростати щодня завдяки успішним діям Сил оборони України.

    Окрім живої сили, російська армія щоденно втрачає значну кількість озброєння та військової техніки. За останню добу українські військові знищили три російські танки, дев’ять бойових броньованих машин, 63 артилерійські системи, дві реактивні системи залпового вогню та сім засобів протиповітряної оборони.

    Особливо відчутними залишаються втрати окупантів у безпілотній техніці. За добу Сили оборони України знищили або вивели з ладу 1 889 безпілотних літальних апаратів оперативно-тактичного рівня. Загалом від початку повномасштабної війни Росія вже втратила 377 500 таких дронів. Це свідчить про надзвичайно інтенсивне використання безпілотників обома сторонами конфлікту та постійну боротьбу за перевагу у повітрі.

    Суттєвими залишаються й втрати автомобільної техніки. Протягом останньої доби українські військові знищили ще 501 одиницю автомобільної техніки та автоцистерн, які використовувалися для забезпечення російських військ боєприпасами, пальним і матеріально-технічними ресурсами. Загальна кількість таких втрат вже досягла 113 135 одиниць.

    Також Генеральний штаб повідомив про знищення 14 наземних робототехнічних комплексів, які останнім часом дедалі активніше використовуються російськими військами для виконання інженерних, логістичних та розвідувальних завдань. Загальні втрати такої техніки становлять уже 1 754 комплекси.

    Загалом від початку широкомасштабного вторгнення Росія, за даними Генштабу ЗСУ, втратила:

    • близько 1 400 970 військовослужбовців;
    • 12 063 танки;
    • 24 844 бойові броньовані машини;
    • 44 920 артилерійських систем;
    • 1 901 реактивну систему залпового вогню;
    • 1 454 засоби протиповітряної оборони;
    • 377 500 безпілотних літальних апаратів оперативно-тактичного рівня;
    • 113 135 одиниць автомобільної техніки та автоцистерн;
    • 4 360 одиниць спеціальної техніки;
    • 1 754 наземні робототехнічні комплекси.

    У Генеральному штабі традиційно наголошують, що всі показники є орієнтовними. Через високу інтенсивність бойових дій та складність отримання оперативної інформації безпосередньо з районів боїв остаточні цифри можуть уточнюватися.

    Водночас військові експерти неодноразово зазначали, що саме системне знищення логістики, артилерії, бронетехніки та живої сили противника значною мірою впливає на здатність російської армії вести наступальні дії. Українські підрозділи продовжують активно застосовувати високоточне озброєння, ударні безпілотники, контрбатарейну боротьбу та сучасні розвідувальні системи для ураження російських військових об’єктів уздовж усієї лінії фронту.

    Водночас українська влада закликає громадян довіряти лише офіційним повідомленням Генерального штабу ЗСУ та інших державних органів, оскільки саме вони регулярно оновлюють інформацію про втрати противника та ситуацію на фронті.

    Повномасштабна війна триває вже понад чотири роки, а втрати російської армії продовжують зростати практично щодня. За оцінками українського військового командування, кожна доба бойових дій приносить окупаційним військам нові значні втрати як у живій силі, так і в техніці, що поступово виснажує військовий потенціал Росії.

  • Російська армія під тиском втрат — заява Сирського

    Російська армія під тиском втрат — заява Сирського

    Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський заявив, що втрати російської армії у повномасштабній війні проти України перевищують темпи її мобілізаційного поповнення, що, за його оцінкою, створює для Росії довгостроковий дефіцит особового складу. Про це він розповів в інтерв’ю британському виданню The Times, коментуючи поточну динаміку бойових дій та загальні тенденції на фронті.

    За словами Сирського, з 1 січня 2026 року українські Сили оборони ліквідували або важко поранили 183 500 російських військовослужбовців. Він наголосив, що ця цифра перевищує показники мобілізації в Російській Федерації за аналогічний період, які, за його даними, становили близько 180 500 осіб. Таким чином, як стверджує головнокомандувач, російська армія стикається з ситуацією, коли бойові втрати не компенсуються у повному обсязі за рахунок нових наборів особового складу.

    Сирський підкреслив, що українська стратегія спрямована на системне виснаження російських сил і полягає у створенні умов, за яких противник щоденно зазнає втрат, що перевищують його можливості відновлення. Він зазначив, що метою є підтримання такого рівня втрат, який унеможливлює стабільне поповнення підрозділів і поступово знижує загальний наступальний потенціал російської армії. За його словами, йдеться не лише про тактичні результати на окремих ділянках фронту, а про довготривалий процес, який впливає на стратегічну стійкість противника.

    Окремо головнокомандувач ЗСУ заявив, що на полі бою фіксується значна диспропорція між загиблими та пораненими російськими військовими. За його словами, співвідношення втрат становить приблизно три до одного, якщо порівнювати поранених із загиблими. Він також послався на дані російських джерел, перехоплених українською розвідкою, згідно з якими близько 62% втрат російської армії становлять загиблі військові, тоді як 38% — поранені, що, за його словами, відображає надзвичайно високу інтенсивність бойових дій і складні умови на фронті.

    У ширшому контексті ситуації на війні раніше президент України Володимир Зеленський неодноразово заявляв, що щомісячні втрати російських військ становлять десятки тисяч осіб, а на окремих ділянках фронту співвідношення втрат може суттєво змінюватися на користь українських сил. Такі оцінки, за його словами, демонструють виснаження російських ресурсів і зростання навантаження на систему мобілізації в РФ.

    У попередніх оцінках західних аналітичних структур також зазначалося, що загальні втрати російської армії від початку повномасштабного вторгнення вимірюються сотнями тисяч осіб. Зокрема, британська розвідка оцінювала сукупні втрати Росії майже у пів мільйона військових, включно з убитими та пораненими. Паралельно аналітики відзначають зростання фінансового навантаження на російський військовий бюджет, що змушує Кремль збільшувати витрати на компенсації, набір нових військових і утримання армійської інфраструктури.

    На цьому тлі, за оцінкою українського військового керівництва, збереження поточної динаміки втрат і мобілізації поступово формує для Росії структурний дисбаланс, який ускладнює ротацію підрозділів, знижує якість підготовки новобранців і впливає на здатність підтримувати інтенсивність бойових дій на всій лінії фронту.

  • Росія почала втрачати головний ресурс війни

    Росія почала втрачати головний ресурс війни

    Росія поступово втрачає одну з ключових переваг у війні проти України — стабільну можливість поповнювати армію новими контрактниками, що починає створювати системний тиск як на фронті, так і всередині країни. Про це повідомляє CNN із посиланням на західні розвідувальні оцінки та думки військових аналітиків.

    За даними видання, Кремль продовжує масштабну кампанію з набору військових, використовуючи фінансові стимули, соціальні обіцянки та адміністративні механізми тиску. У різних регіонах Росії активно діє рекрутингова система, яка пропонує значні одноразові виплати за підписання контракту, а також додаткові бонуси, списання боргів і пільги для родин військових. У деяких випадках, за оцінками CNN, сукупні виплати та компенсації можуть сягати десятків тисяч доларів у перерахунку, що для багатьох регіонів Росії є суттєвим економічним стимулом.

    Однак попри розширення рекламних кампаній, використання білбордів, соціальних мереж і державних програм заохочення, ефективність набору почала знижуватися. За оцінками західних аналітиків, темпи поповнення російської армії у першому кварталі 2026 року впали приблизно на 20% порівняно з попереднім роком. Це відбувається на тлі високих і стабільних втрат на фронті, які, за різними оцінками, залишаються значними протягом усього періоду повномасштабної війни.

    CNN наводить оцінки, згідно з якими загальні втрати російської армії з початку вторгнення можуть сягати сотень тисяч осіб, включно з убитими та пораненими. Щомісячні втрати, за даними окремих західних розвідок, становлять десятки тисяч військових, що створює постійний дефіцит особового складу на різних ділянках фронту.

    Старший науковий співробітник Міжнародного інституту стратегічних досліджень Найджел Гулд-Девіс зазначає, що система фінансового стимулювання, на якій Росія значною мірою побудувала контрактну армію, може поступово втрачати ефективність. За його словами, з’являються ознаки того, що країна почала втрачати більше військових, ніж здатна оперативно набрати, що формує довгостроковий дисбаланс у системі комплектування збройних сил.

    Окремо наголошується, що російська влада вже неодноразово розширювала джерела поповнення армії. Йдеться про залучення колишніх ув’язнених, мігрантів, а також громадян із соціально вразливих регіонів. Також фіксувалися випадки вербування іноземців та використання різних форм напівпримусової мобілізації через регіональні адміністрації та роботодавців.

    Попри це, навіть такі заходи не компенсують втрати у повному обсязі. На цьому тлі експерти не виключають, що у майбутньому Росія може вдатися до нових хвиль мобілізації або посилення обмежень для чоловіків призовного віку, зокрема щодо виїзду з країни. Подібний сценарій уже частково реалізовувався під час мобілізації 2022 року, яка викликала масову еміграцію та суспільну напругу.

    Паралельно з військовими проблемами зростає і навантаження на російську економіку. Відтік чоловіків на фронт і високі втрати створюють дефіцит робочої сили в багатьох секторах, включно з промисловістю, будівництвом і транспортом. Підприємства змушені підвищувати зарплати для утримання працівників, однак це відбувається на тлі високої інфляції, що частково нівелює зростання доходів населення.

    CNN також зазначає, що російський оборонний сектор працює на межі виробничих можливостей, а збільшення навантаження не завжди супроводжується пропорційним зростанням ефективності. Це створює додаткові структурні проблеми в економіці, яка вже перебуває під тиском санкцій і переорієнтації на військові потреби.

    Експерти підкреслюють, що поєднання високих втрат, уповільнення набору та економічного перенапруження формує складну ситуацію для російського керівництва. У довгостроковій перспективі це може обмежувати здатність Росії підтримувати інтенсивність бойових дій на нинішньому рівні без додаткової мобілізації ресурсів.

    Таким чином, за оцінками CNN, Росія поступово входить у фазу, коли людський ресурс перестає бути гарантовано відновлюваним у темпах, необхідних для війни високої інтенсивності, що може стати одним із ключових факторів впливу на подальший хід конфлікту.

  • Росія втратила понад тисячу військових за добу: Генштаб оновив втрати армії РФ

    Росія втратила понад тисячу військових за добу: Генштаб оновив втрати армії РФ

    Генеральний штаб Збройних сил України оприлюднив оновлені дані щодо втрат російської армії у війні проти України. За минулу добу українські Сили оборони ліквідували або поранили ще 1110 російських окупантів.

    Загальні втрати армії РФ від початку повномасштабного вторгнення, за оцінками Генштабу, вже сягнули близько 1 355 920 військових.

    Окрім живої сили, російські війська за добу втратили значну кількість техніки та озброєння. Зокрема, українські захисники знищили:

    • 1 танк;
    • 4 бойові броньовані машини;
    • 61 артилерійську систему;
    • 1 реактивну систему залпового вогню;
    • 2 засоби протиповітряної оборони;
    • 7 наземних роботизованих комплексів;
    • 1843 безпілотники оперативно-тактичного рівня;
    • 292 одиниці автомобільної техніки та автоцистерн;
    • 4 одиниці спеціальної техніки.

    У Генштабі наголосили, що наведені цифри продовжують уточнюватися через інтенсивність бойових дій на фронті.

    Від початку повномасштабної війни Росія, за даними українського військового командування, вже втратила близько 11 950 танків, 24 603 бойові броньовані машини, 42 640 артилерійських систем та 1800 реактивних систем залпового вогню.

    На тлі активних бойових дій Росія продовжує масовані атаки по українських містах. У ніч проти 24 травня ворог здійснив масштабний комбінований удар по Києву із застосуванням дронів, крилатих та балістичних ракет. За даними міської влади, пошкодження зафіксували більш ніж на 40 локаціях у різних районах столиці.

    Під ударами опинилися житлові будинки, торгові центри, ринки, об’єкти інфраструктури та навчальні заклади. Найбільше постраждали Шевченківський район та Лук’янівка, де вигорів ТРЦ «Квадрат» і Лук’янівський ринок.

    У Генштабі та Силах оборони неодноразово наголошували, що високі втрати російської армії пов’язані з активними бойовими діями одразу на кількох напрямках фронту, а також із постійними ударами українських військових по складах, логістиці та техніці окупантів.

  • Зеленський: РФ зупиняє свердловини через українські удари

    Зеленський: РФ зупиняє свердловини через українські удари

    Президент України Володимир Зеленський заявив, що українські далекобійні удари по російській енергетичній інфраструктурі вже спричинили відчутне скорочення нафтопереробки в Росії та змусили окремі нафтові компанії зупиняти свердловини.

    Про це він повідомив у вечірньому зверненні 18 травня, посилаючись на доповідь української розвідки щодо економічних втрат РФ від українських дій.

    За словами глави держави, лише за останні місяці обсяги російської нафтопереробки скоротилися приблизно на 10%, що є суттєвим ударом по ключовій галузі російської економіки, яка традиційно забезпечує значну частину доходів федерального бюджету.

    Зеленський наголосив, що ситуація для російського нафтового сектору ускладнюється не лише зменшенням переробки, але й необхідністю зупинки свердловин, що має довгострокові наслідки для видобутку.

    “Сьогодні була доповідь розвідки по російських втратах від наших санкцій. Тільки цими місяцями мінус 10 % російської нафтопереробки. Важливо також відзначити, що російські нафтові компанії змушені зупиняти свердловини. Це ще більш суттєво. Природа російського нафтовидобутку така, що їм саме це найбільш неприємно”, — сказав президент.

    За його словами, структура російського нафтовидобутку є вразливою до таких зупинок, оскільки повторний запуск свердловин часто є технічно складним, дорогим або взагалі неможливим без втрати частини видобувного потенціалу.

    Президент також зазначив, що Росія накопичувала фінансові ресурси для ведення війни проти України, однак ці резерви не є безмежними.

    “Путін відклав грошей на війну, але точно не стільки, щоб воювати безкінечно”, — наголосив Зеленський.

    Він підкреслив, що українські удари по російській інфраструктурі разом із міжнародними санкціями поступово виснажують економічні можливості Кремля та змушують Росію шукати дедалі складніші способи підтримки своєї економіки.

    “Кожен наш удар у відповідь, кожен наш спільний із партнерами крок тиску – все це штовхає Росію закінчувати свою війну. Зараз у них вже значна кількість регіонів у стані банкрутства, і Путін веде до банкрутства Росію. І різні схеми, які вони придумують, щоб заробити грошей, їм не допоможуть. Ми бачимо ці російські схеми, ми фіксуємо їх. Ми будемо ламати їх”, — заявив президент.

    У своєму зверненні Зеленський також повідомив, що українська розвідка отримала нові дані щодо масштабів втрат російського паливно-енергетичного комплексу. За його словами, удари України по нафтовій інфраструктурі РФ вже стали системними та спрямовані на зниження здатності Росії фінансувати війну.

    Передісторія свідчить, що з початку року Україна здійснила понад 20 ударів по об’єктах російської нафтопереробної та експортної інфраструктури. Під атаки потрапляли нафтопереробні заводи, трубопроводи та термінали, що, за оцінками української сторони, вже призвело до втрат Росії на рівні понад 7 мільярдів доларів.

    Аналітики відзначають, що подібні удари мають не лише тактичний ефект, але й стратегічне значення, оскільки впливають на здатність Росії стабільно експортувати нафту та отримувати валютні надходження, які є критично важливими для фінансування державного бюджету та військових витрат.

    Водночас у Москві традиційно не коментують заяви України щодо масштабів втрат, однак російські джерела неодноразово повідомляли про перебої в роботі окремих нафтопереробних підприємств після серії атак безпілотників.

    Україна, зі свого боку, продовжує розглядати удари по енергетичній інфраструктурі РФ як частину стратегії послаблення військово-економічного потенціалу Росії у війні проти України.