Міністерство цифрової трансформації України оголосило про вражаюче зростання виробничих потужностей дронової індустрії, які цього року збільшилися з 300 тисяч до 4 мільйонів одиниць. Це свідчить про стрімкий розвиток технологій та зростаючу роль дронів у військових та цивільних цілях.
Мінцифри провело дослідження сфери виробництва дронів разом з Київською школою економіки (KSE) та кластером Brave1.
У 10+ разів збільшились виробничі потужності української дронової індустрії у 2024 році порівняно з 2023,
За даними Мінцифри, виробничі потужності зросли з 300 тисяч дронів у 2023 році до 4 мільйонів у 2024 році.
У відомстві зазначили, що після запуску масового виробництва акцент перейшов на підвищення ефективності та впровадження новітніх технологій. Експерти прогнозують, що в найближчі роки конкуренція сприятиме об’єднанню виробників.
У Мінцифри також повідомили, що спостерігається значний прогрес у створенні повітряних, морських і наземних дронів, а також у розвитку систем радіоелектронної боротьби. Серед основних тенденцій – використання технологій комп’ютерного зору, “ройових” систем, інновацій у навігації та зв’язку.
Харківське сімейне підприємство Vegetus, яке спеціалізується на виробництві веганських і вегетаріанських ковбас, зазнало значних збитків через нещодавню повінь у Чехії. Ця катастрофа стала черговим ударом для підприємства, яке вже пережило важкі часи через російські обстріли в Україні.
Фірма працювала в селищі Ческа Вес, у районі міста Єсенік, зазначає Radio Prague. У 2022 р. Лариса Гонська з чоловіком перенесли туди компанію з Харкова, який обстрілюють російські загарбники.
Під час повені вода, що проникла у виробничі приміщення, затопила і зробила непридатними обладнання, сировину та готову продукцію, яка там зберігалася. Українська пара планує почати все заново, проте зараз у них не вистачає коштів на відновлення виробництва, повністю зруйнованого повінню, і підприємці організували збір коштів, повідомляє ČTK.
Компанія Vegetus виробляла 20 видів вегетаріанських ковбас, сосисок, гамбургерів і спеціальних соусів. Приблизно 90% продукції вона відправляла в Україну, частину – як гуманітарну допомогу. 10% товару реалізовувалася в Чехії та Німеччині.
“Підприємство практично зруйноване. Вода затопила всі виробничі приміщення на висоту близько одного метра. Ми здивовані її силою. Підлоги в холодильних камерах були вирвані, деяке обладнання та великі холодильні камери або піддони з сировиною віднесло течією в різні частини заводу. Вода відкрила двері складу і винесла деякі предмети на подвір’я та в річку. Вода також затопила все технологічне обладнання та його електричні частини, електродвигуни, компресори, насоси. Знищено всі запаси та пакувальні матеріали. Це смертельний удар по нашому маленькому виробничому бізнесу. Ми дякуємо Богу, що ми живі і що наша дочка в безпеці, тому що її школа в Харкові, як і наш будинок, потрапила під російські бомби. Але це дуже важко і сумно. Врятувати виробництво від бомб і вогню, щоб потім бути затопленим у Чеській Весі – це незбагненно. За цей час ми перевезли 20 вантажівок обладнання та сировини з Харкова, тікаючи від війни, і все це було затоплено високою водою. На жаль, компанія не мала страховки. ” – кажуть власники.
В умовах війни в Україні підприємства, що працюють у зонах активних бойових дій, стикаються з серйозними викликами, пов’язаними з мобілізацією кадрів. Денис Морозов, перший заступник генерального директора компанії “Інтерпайп”, висловив необхідність змін у політиці бронювання персоналу для підприємств, розташованих у таких зонах.
На конференції “Український експорт. Вікно відкривається?”, що відбулася в Києві 25 вересня, Морозов наголосив на важливості дозволити підприємствам, включеним до переліку територій активних бойових дій, бронювати 100% свого персоналу. Наразі, за його словами, дозволено резервувати лише половину колективу, що не відповідає реаліям роботи в умовах бойових дій.
Прикладом служить трубний завод “Інтерпайп Ніко Тьюб”, розташований у Нікополі, який щодня піддається обстрілам російської армії. Морозов підкреслив, що у місті залишилося працювати небагато людей, і ті, хто залишився, “справжні герої”, що забезпечують безперервну роботу підприємства. Незважаючи на складні умови, завод вже повернувся до довоєнних обсягів виробництва, проте поточна система бронювання персоналу не відповідає потребам.
Олександр Каленков, президент ОП “Укрметалургпром”, також підтвердив, що на всіх підприємствах гірничо-металургійного комплексу, які визнані критично важливими для економіки, мобілізовано в середньому 20% працівників. Це свідчить про термінову потребу в перегляді підходів до бронювання кадрів для підтримки економіки в умовах війни.
Нещодавно оприлюднена інформація про українську далекобійну ракету-дрон «Паляниця» підтверджує, що ця зброя є «абсолютно новою розробкою», а не модернізацією радянських проектів. Про це в інтерв’ю Associated Press анонімно розповів один з фахівців, які брали участь у створенні ракети-дрона.
За його словами, робота над новою зброєю почалася близько 18 місяців тому. Тобто приблизно в лютому 2023 року, через рік після вторгнення.
Ракету розганяє твердопаливний прискорювач, а потім вмикається реактивний двигун. Коштує одна така ракета менше мільйона доларів, при цьому військові звертаються до бізнесу, щоб ще більше знизити виробничі витрати.
«Приватний ринок генерує рішення неймовірно швидко», – заявив міністр цифрової трансформації Федоров.
Він упевнений, що Україна вироблятиме всі типи ракет, а величезна територія РФ стане її вразливістю.
«Неможливо виробити достатньо систем ППО для захисту такої великої території. Для нас це відкриває можливість діяти глибоко в тилу противника», – заявив міністр.
Попри те, що Україна має технічні можливості для виробництва власних ракет, постійна затримка у налагодженні регулярного випуску військових ракет викликає занепокоєння. Економіст Павло Вернівський, що активно аналізує ситуацію в оборонній промисловості України, пояснює, чому країна, яка потребує потужних і сучасних ракетних систем, не може вийти на необхідний обсяг виробництва.
Чому Україна не виготовляє ракети? Озвучу власну версію.
У нас не виготовляють ракети не тому, що не вміють. Якщо трохи погуглити, то можна побачити безліч перспективних розробок. І ОТРК “Грім-2”, наш аналог “Іскандера”. І крилаті ракети “Коршун”. Навіть рік тому хтось там хвалився, що в нас переробили ракету “Нептун” для ударів по наземних цілях.
Тож проблема не в тому, що ми не можемо виробляти ракети. Проблема в тому, що ми робимо це дуже повільно та в недостатній кількості. А це тому, що нам не вистачає системності, пріоритетності. Плюс — ефективних і якісних управлінських рішень для пришвидшення розробок і подальшого виробництва. І увесь цей комплекс питань, а саме відсутність розуміння та бажання втручатися у виробничі процеси, породжує ситуацію, коли “верхи не розуміють, а низи не можуть”. І, ймовірно, саме через це вітчизняна ракетна програма досі буксує.
Загалом усі проблеми, які заважають розробці й виробництву власних ракет, спостерігалися ще до початку повномасштабного вторгнення протягом усіх років незалежності. Українська промисловість деградувала упродовж 30 років, багато чого втрачено й забуто. А деякі процеси, від логістичних звʼязків і до внутрішніх виробничих процесів, були порушені. Усе потрібно відбудовувати, та цим наразі практично ніхто не займається.
Для аналогії уявіть, що у вас є автомобіль, який побував у декількох ДТП і починає барахлити. За аналогією з таким автомобілем, механізми українського ВПК неадекватно працюють, але замість того, щоб поремонтувати, усі вважають, що він поїде самостійно, достатньо лише залити бензин. Однак це так не працює.
Водночас люди, які дали вказівку розробляти ракетну програму, вважають: для того, щоб вирішити проблему, треба лише виділити кошти і дати держзамовлення. На цьому вся їхня робота закінчується. Проте, навіть якщо на ракетну програму знайдуть гроші, так само, як колись для заводу “Антонов”, коли Зеленський пообіцяв закупити його літаки, це не гарантує швидкої появи цих ракет. Тим паче, що багато проблем, які наразі стоять перед підприємствами оборонного сектору, вони самостійно вирішити не в змозі.
Ще одна українська розробка — ракета “Нептун”
Фото: Укроборонпром
Наприклад, візьмемо процес розробки. Будь-яка промислова продукція — це своєрідний конструктор, який збирають із різних деталей та компонентів. Певні деталі цього умовного конструктора ми можемо імпортувати, але є компоненти, які імпортувати дуже важко, тому що країни-власники цих технологій можуть встановлювати обмеження на їхній експорт. У США експорт ракетних технологій регулюється спеціальним режимом — Missile Technology Control Regime (MTCR), який обмежує доступ до цих технологій усім охочим і дозволяє постачати їх лише ключовим країнам-партнерам. Однак, навіть з урахуванням того, що зараз Україна є партнером США, це не означає, що дозвіл на отримання цих технологій ми отримали автоматично. Його треба отримувати окремо. А це, у свою чергу, політичне питання. Тобто навіть у цьому напрямку потрібна системна робота, аналогічна тій, яка ведеться для отримання вже готової зброї від Заходу. Частково вона триває, але не є системною, водночас здебільшого ця ініціатива йде знизу, від компаній. А далі до неї приєднуються політики, щоб попіаритися, підписати якийсь меморандум — і все. Тож політична робота для пришвидшення отримання цієї технології не ведеться взагалі.
Додатково у виробників можуть виникати проблеми з кадрами. Дуже часто цю проблему важко вирішити, бо через деградацію сектору в галузі залишилося мало фахівців. Тому тут теж потрібні й політичні, й управлінські рішення для пошуку та підготовки необхідних кадрів. Причому, додатково треба заново популяризувати професію, шукати фахівців з інших галузей чи й залучати іноземних фахівців, які б закривали наші слабкі місця у певних сферах. Цієї роботи також немає.
Окремо потрібно відзначити, що проблеми спостерігаються не лише на етапі розробки, а й у виробництві. Тобто, коли вже є якась готова розроблена зброя, але навіть її ми не можемо випускати у великих кількостях. Усе це пояснюється деградацією виробництва, втратою кадрів, навичок організації виробництва. Про що тут говорити, якщо ці люди зараз не можуть створити навіть масового виробництва простіших реактивних снарядів для РСЗО чи навіть снарядів, тобто елементарнішого продукту, аніж технологічні ракети. І якщо ми не можемо вирішити проблему зі снарядами, то я не думаю, що варто очікувати просування у ракетній програмі, адже для цього не створено відповідних передумов.
Не виключаю навіть саботажу на виробництвах зброї, адже росіяни можуть вербувати співробітників сектору ВПК так само, як і коригувальників для ракетних ударів. І учасники процесу можуть цілеспрямовано гальмувати процес, розповідаючи наших держдіячам, які в тому не петрають, що швидше й більше зробити неможливо.
Тому у мене є сумніви, що ці проблеми буде вирішено. Якби було помітно, що в управлінців є бажання вирішувати ці проблеми, то, можливо, у мене був би кращий прогноз. Зараз я цього не бачу.
Компанія Krauss-Maffei Wegmann і Nexter Systems (KNDS), що спеціалізується на виробництві бронетехніки, оголосила про неможливість надання додаткового озброєння для українських військових у найближчий час. Директор KNDS Ральф Кетцель пояснив, що здатність до швидкого виробництва була вичерпана, оскільки складно було передбачити тривалість війни на українській території. Країни НАТО також виявили потребу у новій техніці, що ускладнює ситуацію.
Кетцель висловив думку, що стратегічне рішення про поставки могло б бути прийняте раніше, дозволяючи компанії забезпечити Україну необхідним озброєнням. Він також наголосив на важливості підтримки союзників та партнерів для ефективного забезпечення української армії.
Зазначаючи складнощі відновлення техніки на місці, Кетцель висловив занепокоєння щодо того, що ремонт танків Leoprad у зоні конфлікту може зайняти довгий час. Закупівля запчастин також залишається проблемою, особливо з урахуванням потреб Німеччини в готовності до можливих конфліктів.
Нещодавно міністр оборони України Рустем Умєров закликав світові оборонні компанії та технологічні гіганти інвестувати в українське виробництво зброї, що свідчить про стратегічний курс України на зміцнення своїх військових потужностей.
Українські військові, зі свого боку, вже почали використовувати нідерландські зенітні установки під назвою Cheetah для знищення ворожих цілей, продовжуючи розвивати свої оборонні можливості.
Заступник міністра оборони України Дмитро Кліменков повідомив, що майже всі дрони розробляються в Україні, з великим внеском приватного бізнесу, що сприяє економіці.
Нещодавно агенція оборонних закупівель оголосила закриті конкурентні торги через систему Prozorro на закупівлю 20 000 дронів вартістю до 3 мільярдів гривень.
Частина цих торгів вже відбулася, і законтрактовано близько 7000 дронів. Кліменков підкреслив, що результати були дуже хорошими як за якістю продукту, так і за ціною. Ще 7000 дронів проходять перевірку та кваліфікацію, з понад 1 мільярд гривень вже використано. Він додав, що мова йде про широку номенклатуру дронів.
Раніше, 30 травня, Головне управління розвідки Міноборони України знищило два ворожі катери в тимчасово окупованому Криму, використовуючи українські ударні морські дрони Magura V5. Росіяни 32 рази підіймали в небо бойову авіацію та застосовували стрілецьку зброю і 30-мм гармати для знешкодження дронів. Внаслідок удару були знищені два російські швидкісні транспортно-десантні катери КС-701 “Тунєц”.
“Винниківська тютюнова фабрика” бажає активно сприяти економічному розвитку України, збільшуючи виробництво та сплачуючи більше податків у державний бюджет. Проте, компанія зазнає значних труднощів через постійні перевірки та тиск з боку контрольних органів, повідомляє прес-служба фабрики.
Ці перешкоди ускладнюють функціонування підприємства та перешкоджають його розвитку. У 2023 році “Винниківська тютюнова фабрика” сплатила понад 7 млрд грн податків, але через негативний вплив перевірок у 2024 цей показник не досягнуто. Дії контрольних органів створюють штучні бар’єри для розвитку фабрики та загрожують її подальшому функціонуванню.
Понад 700 працівників залишились без роботи та зарплати через блокування діяльності підприємства, що сталося в найважчий час. Ситуація також вплинула на соціальну програму компанії.
“Винниківська тютюнова фабрика” закликає до негайного вирішення ситуації та вимагає, щоб контрольні органи діяли в межах закону та не ускладнювали роботу платників податків. Група компаній регулярно входить у топ-5 найбільших платників галузі за обсягом сплачених податків.
Наразі частка продукції “Винниківської тютюнової фабрики” на ринку становить 8,2% та продовжує зростати. Компанія має велику дистрибуційну мережу та забезпечує роботою понад 1500 працівників.
Успішні підприємства, як “Винниківська тютюнова фабрика”, є ключовими для економічного розвитку країни, тому їм потрібна підтримка держави для подальшого зростання та внеску у громадське добро.
Українська компанія Vyriy Drone оголосила про початок масового виробництва FPV-дронів з функцією автонаведення та тепловізійною камерою для виявлення цілей. Про це повідомив Олексій Бабенко, представник компанії.
Ці дрони стали основою для курсу “Народний FPV”, який вже успішно пройшли десятки тисяч українців.
За словами Бабенка, до кінця травня планується випустити кілька тисяч таких дронів (остаточна кількість залежить від поставок комплектуючих). FPV-дрони компанії оснащені тепловізійними камерами, що значно полегшує процес виявлення цілей за допомогою систем комп’ютерного зору.
“Тепловізори дозволяють ефективно виявляти замасковану техніку та піхоту, що є одним із найскладніших завдань”, пояснив топ-менеджер.
Система “машинного зору” є додатковою функцією для звичайних безпілотних літальних апаратів, що дозволяє FPV-дронам автоматично захоплювати цілі без участі пілота, що підвищує ефективність і допомагає уникнути від ворожих систем РЕБ. Розробка автопілота для коптерів також виявилася складною задачею, але була успішно вирішена. Виробничі потужності компанії Vyriy Drone розподілені по всій Україні, надаючи перевагу найбільш захищеним системами ППО містам. Компанія вживає заходів для забезпечення захисту місць збору безпілотників від можливих атак і викрадення технологій російськими окупантами.
Генеральний директор Акціонерного товариства “Українська оборонна промисловість” Герман Сметанін повідомив, що обсяги виробництва військової техніки в Україні втричі зросли, а за деякими напрямками – навіть в десятки разів.
“Зусиллями наших підприємств обсяги виробництва військової техніки збільшилися втричі. На цей рік маємо не менш амбіційні плани – збільшення виробництва з такою самою динамікою. За деякими напрямами – навіть в десятки разів, за іншими – менше, в залежності від потреб Міністерства оборони та Збройних сил України”, – пояснив він.
Сметанін також зазначив, що підприємства оборонно-промислового комплексу все активніше переходять до виробництва боєприпасів натовських калібрів. “Україна значно збільшила виробництво боєприпасів – це головна номенклатура, яку очікує фронт. Підприємства не лише налагоджують та масштабують серійне виробництво артилерійських снарядів і мінометних мін радянських калібрів, але й поступово переходять до виготовлення боєприпасів калібрів НАТО – 60-мм мінометних мін”, – додав посадовець.
Також він привів приклад успішного застосування засобів протиповітряної оборони, розроблених в рамках українсько-американського проекту під назвою FrankenSAM. За його словами, із відстані 9 кілометрів був збитий іранський дрон-камікадзе Shahed.
