Daypolitico

Позначка: житло

  • «Реконструкція під обстрілами, скільки часу потрібно Україні, щоб відродити ключові сектори економіки»

    «Реконструкція під обстрілами, скільки часу потрібно Україні, щоб відродити ключові сектори економіки»

    Чотири з половиною роки війни поставили перед Україною завдання безпрецедентного масштабу. Світовий банк, Європейська комісія, ООН та уряд у спільному звіті RDNA5 (лютий 2026) оцінили прямі збитки в 195,1 млрд доларів, а загальні економічні втрати — у 666,7 млрд. Щоб повернутися до нормального життя і вийти на новий рівень, країні потрібно залучити 587,7–588 млрд доларів протягом 2026–2035 років. Це майже трирічний ВВП за довоєнними прогнозами.

    Найважчі ділянки — транспорт (96 млрд), енергетика (91 млрд) і житло (90 млрд доларів). Саме вони стали пріоритетом перших відновлювальних проєктів. Уже зараз, попри постійні ризики, бригади відновлюють пошкоджені об’єкти, запускають тимчасові схеми енергопостачання та розпочинають компенсаційні програми для людей, які втратили домівки. Понад три мільйони домогосподарств (14% житлового фонду) чекають на допомогу, а руйнування найбільше вдарили по прифронтових регіонах.

    Фахівці впевнені: критичну інфраструктуру (енергетику, ключові дороги, порти) можна суттєво відновити за 3–7 років, якщо активно застосовувати принцип «будувати краще, ніж було». Житлове будівництво розтягнеться на 5–10 років і більше. Розмінування ж потребує десятиліть. Головні перешкоди — брак робочих рук через еміграцію та демографічні проблеми, зростання вартості матеріалів і загроза корупції. Але є й оптимізм: приватний бізнес за правильних умов готовий взяти на себе до 40% робіт.

    Порівняння з післявоєнною Німеччиною та Японією показує, що швидкість відновлення залежить не тільки від грошей, а й від реформ, політичної стабільності та суспільної єдності. Якщо все скластися вдало, вже через 5–7 років після закінчення активних бойових дій Україна зможе запустити повноцінне економічне зростання. Це буде справжнім тестом на спроможність країни перетворити руїни на фундамент нового майбутнього.

    Як повідомлялося раніше, експерти також наголошують, що відновлення України не обмежуватиметься реконструкцією зруйнованих міст і доріг. Не менш важливими викликами залишаються подолання демографічної кризи, реінтеграція ветеранів, розвиток сучасної системи психічного здоров’я та проведення глибоких реформ. За сприятливого сценарію країна зможе досягти стійкого економічного зростання, інтегруватися до європейського ринку та суттєво модернізувати економіку, однак реалізація такого сценарію залежатиме від гарантій безпеки, ефективності державного управління та збереження міжнародної підтримки.

  • Відродження України після війни

    Відродження України після війни

    Чотири з лишком роки повномасштабної війни завдали Україні безпрецедентної шкоди. За даними п’ятого спільного звіту Rapid Damage and Needs Assessment (RDNA5) Світового банку, Європейської комісії, ООН та уряду України (лютий 2026 року, станом на кінець грудня 2025-го), прямий фізичний збиток інфраструктурі та активам оцінюється в 195,1 млрд доларів. Загальні економічні втрати сягнули 666,7 млрд доларів. Потреби у відновленні та відбудові економіки на горизонті 2026–2035 років становлять 587,7–588 млрд доларів. Це майже втричі більше за прогнозований номінальний ВВП України на 2025 рік.

    Це не абстрактні цифри. Пошкоджено або знищено житло понад 3 млн домогосподарств (14% житлового фонду). Серйозно постраждали енергетика, транспорт, промисловість, освіта та охорона здоров’я. Концентрація руйнувань припадає на прифронтові області (Донецька, Харківська, Запорізька та інші).

    Однак за цими цифрами стоїть історія неймовірної людської стійкості. Українці продовжують працювати, навчати дітей, відновлювати те, що можна, навіть під обстрілами.

    Масштаб руйнувань і поточні потреби

    Згідно з RDNA5, найбільші потреби припадають на транспорт — близько 96 млрд доларів, енергетику — близько 91 млрд доларів, житло — близько 90 млрд доларів. Ці три сектори формують основу для всього іншого. Без надійної енергії та логістики неможливе повноцінне відновлення промисловості, сільського господарства та соціальної сфери. Розмінування потребує десятків мільярдів і десятиліть роботи — це окреме, надзвичайно складне завдання.

    Важливо розуміти: звіти RDNA оцінюють потреби на 10-річний горизонт за умови, що активні бойові дії поступово зменшуються або припиняються. Поки війна триває, потреби продовжують зростати (у 2025 році вони зросли на 12%+ порівняно з попередньою оцінкою).

    Приклади післявоєнного відновлення в інших країнах

    Історичний досвід інших країн показує, що терміни відновлення залежать не лише від масштабу руйнувань, а й від політичної волі, якості реформ, обсягу та ефективності міжнародної допомоги, а також від спроможності суспільства об’єднатися навколо спільної мети.

    Німеччина у 1945 році була повністю зруйнована. Промисловість працювала на 20–30% від довоєнного рівня, міста лежали в руїнах, мільйони людей були бездомними. Базову інфраструктуру (дороги, мости, енергетику, залізниці) відновили за 3–5 років. Ключову роль зіграв план Маршалла (1948–1952), за яким Західна Німеччина отримала близько 1,45 млрд доларів (у цінах того часу — величезна сума). Однак гроші працювали лише тому, що одночасно провели валютну реформу 1948 року та впровадили модель соціальної ринкової економіки Людвіга Ерхарда. Держава мінімізувала втручання в економіку, але створила умови для приватної ініціативи. Вже до середини 1950-х років Західна Німеччина демонструвала темпи зростання 8–10% на рік. Повноцінне повернення до високих стандартів життя та статусу однієї з провідних економік світу зайняло близько 10–15 років.

    Японія втратила до 40% національного багатства. Міста були знищені бомбардуваннями, промисловість — паралізована. Американська окупація провела радикальні реформи: земельну реформу, розпуск великих промислових конгломератів (дзайбацу), демократизацію та акцент на освіту. Країна обрала експортно-орієнтовану модель розвитку з сильною роллю держави в промисловій політиці. Вже в 1950-ті роки почалося швидке зростання, а в 1960-ті Японія здійснила «економічне диво». До 1968 року вона стала другою економікою світу після США. Повне відновлення та перетворення на технологічного лідера зайняло приблизно 15–20 років, але базову інфраструктуру та промисловість відновили значно швидше — за 7–10 років.

    У Боснії та Косово міжнародна допомога була дуже значною (у перерахунку на душу населення — одна з найбільших в історії). Однак відновлення йшло помітно повільніше, ніж у Німеччині чи Японії. Причини — глибокі етнічні розбіжності, політична нестабільність, корупція та слабкі інститути. Житло та базову інфраструктуру в більшості районів відновили за 5–10 років, але економічне зростання залишалося низьким, безробіття високим, а багато регіонів так і не повернулися до довоєнного рівня розвитку. Повне «загоєння» суспільства та економіки розтягнулося на десятиліття і досі не завершено повністю.

    Ці приклади показують важливий урок: гроші та допомога важливі, але без глибоких внутрішніх реформ, політичної стабільності та суспільного консенсусу відновлення може сильно затягнутися або залишитися неповним.

    Скільки часу знадобиться на відновлення інфраструктури

    Відновлення критичної інфраструктури (енергетика, основні дороги, порти, водопостачання) може показати суттєвий прогрес протягом 3–7 років. Вже зараз Україна відновлює пошкоджені об’єкти енергетики, попри атаки. Підхід «build back better» дозволить створити якіснішу та стійкішу інфраструктуру, хоча й вимагатиме додаткового часу.

    Масове відновлення та будівництво житла потребуватиме 5–10 років і більше. Програми компенсацій уже працюють, але масштаби руйнувань величезні. Розмінування критичних територій займе 5–10 років інтенсивної роботи, а повне очищення всіх забруднених земель — десятиліття. Відновлення соціальної інфраструктури (школи, лікарні, дитячі садки) йтиме паралельно з житлом, з акцентом на сучасні стандарти безпеки та енергоефективності.

    Головні фактори, що впливають на терміни: дефіцит робочої сили через демографічну кризу та міграцію, зростання цін на матеріали, координація проєктів і ризик корупції. За сприятливих умов приватний сектор здатний покрити до 40% потреб. Базове відновлення критичної інфраструктури та запуск економіки можливі за 5–7 років після закінчення активної фази, а повноцінна модернізація країни — за 10–15 років і більше.

    Економічне відновлення

    Станом на 2025 рік реальний ВВП України все ще приблизно на 21% нижчий за рівень 2021 року. Після падіння на 29–30% у 2022-му почалося поступове зростання, але війна суттєво обмежує потенціал.

    Після припинення активних бойових дій більшість прогнозів (ЄБРР, МВФ, Світовий банк) очікують масштабного реконструкційного буму з темпами зростання ВВП 4–6% і вище в перші роки. Україна зберігає сильні позиції в ІТ, аграрному секторі та високотехнологічних напрямах.

    Ключові фактори зростання: модернізація агропромислового комплексу, розвиток експорту з високою доданою вартістю, зелена енергетика та водневі технології, зміцнення оборонно-промислового комплексу, перетворення країни на регіональний логістичний хаб, а також цифрова економіка та креативні індустрії.

    Серйозні ризики залишаються: демографічна криза, відтік населення, залежність від зовнішнього фінансування та необхідність глибоких реформ (боротьба з корупцією, верховенство права, дерегуляція). Європейська інтеграція залишається одним із найважливіших факторів довгострокового розвитку, забезпечуючи доступ до ринків і чітку програму реформ.

    Психологічне та соціальне відновлення

    Не менш важливим залишається психологічний та соціальний вимір наслідків війни. Конфлікт залишив глибокі травми. Значно зріс рівень тривожності, депресії, хронічного стресу та ПТСР — особливо серед жителів зон бойових дій, окупації, переселенців, військових і дітей.

    Психологи та міжнародні організації (включаючи MSF, ВООЗ та українських фахівців) відзначають стійке зростання потреби в допомозі. Застосовуються доказові методи: EMDR, травмофокусована когнітивно-поведінкова терапія та наративна експозиційна терапія. Важлива не лише індивідуальна терапія, а й психосоціальна підтримка на рівні громад, шкіл і сімей.

    Психологічне відновлення має вирішальне значення: невирішені травми знижують продуктивність, впливають на сімейні стосунки та суспільну згуртованість. Особливої уваги потребує реінтеграція ветеранів, запобігання міжпоколінній передачі травми та боротьба з суспільною втомою від війни. Це не додаткова послуга, а фундаментальна інвестиція в людський капітал.

    Україна має шанс створити сучасну систему охорони психічного здоров’я, спираючись на найкращі світові практики та власний досвід стійкості. Високий рівень взаємодопомоги та волонтерства залишається важливим надбанням.

    Сценарії розвитку через десять років

    Майбутнє України не визначене. Експерти розглядають кілька сценаріїв на 2035–2036 роки. Український ренесанс (найбільш сприятливий): повноправне членство або близькість до ЄС, надійні гарантії безпеки, високі темпи зростання економіки (5–7%+), сучасна інфраструктура за принципом «build back better», повернення значної частини мігрантів, успішна реінтеграція ветеранів і розвинена система психологічної допомоги. Україна посідає лідируючі позиції в зеленій енергетиці, агротехнологіях, обороні та цифровій економіці.

    Нерівномірний підйом (базовий, найбільш імовірний): завершення активної фази війни за збереження окремих загроз. Зростання ВВП 3–5% в середньому, нерівномірний розвиток регіонів, поступова інтеграція в ЄС, активна участь приватного сектору. Демографічні проблеми частково пом’якшуються, але зберігаються регіональні та соціальні відмінності.

    Песимістичний сценарій: затяжний конфлікт, зниження міжнародної підтримки, низькі темпи зростання або стагнація, фрагментарне відновлення, посилення корупційних ризиків і психологічних наслідків.

    Вибір шляху залежить від гарантій безпеки, якості державного управління, реформ, залучення інвестицій, демографічної політики та суспільної згуртованості.

    Відновлення України — це марафон, а не спринт. Десять років — реалістичний термін для відновлення критичної інфраструктури та запуску стійкого зростання. Однак повноцінна трансформація суспільства, економіки та свідомості потребуватиме значно більшого часу — щонайменше життя одного покоління. Україна вже довела виняткову стійкість. Головний ресурс країни — люди, їхнє здоров’я, знання та віра в майбутнє. Саме інвестиції в психологічне відновлення, освіту та підтримку ветеранів і сімей визначать, якою стане Україна через десять років.

  • Ринок оренди чекають великі зміни: експерти прогнозують зростання цін

    Ринок оренди чекають великі зміни: експерти прогнозують зростання цін

    Ринок оренди житла в Україні може опинитися на порозі суттєвих змін. Після ухвалення Верховною Радою законопроєкту №15111-д експерти прогнозують поступовий вихід орендного ринку з тіні, однак попереджають: частину нових витрат власники квартир можуть перекласти на орендарів. У результаті вартість оренди житла може зрости вже найближчим часом.

    Про це заявила співзасновниця «Українського клубу нерухомості» Ольга Соловей в ефірі телеканалу «Інтер».

    За її словами, нові правила мають стимулювати орендодавців працювати офіційно та укладати легальні договори оренди. Головним стимулом стане суттєве зниження податкового навантаження.

    Зараз багато власників житла уникають офіційного оформлення оренди через необхідність сплачувати 18% податку на доходи фізичних осіб та військовий збір. Загальне податкове навантаження сягає близько 23%.

    Після набуття чинності нових норм ставка фактично може знизитися до 10%.

    «Поступово буде більше легальних договорів оренди. Це дуже суттєве зниження ставки оподаткування. Замість 23% фактично буде близько 10%», – пояснила Соловей.

    Експерти називають новий механізм своєрідним «батогом і пряником». З одного боку, держава пропонує значно нижче податкове навантаження. З іншого – посилює контроль за доходами громадян та операціями з орендою нерухомості.

    Однією з ключових новацій стане автоматичний обмін інформацією між банками, податковими органами та цифровими платформами.

    Йдеться як про довгострокову оренду квартир, так і про короткострокову здачу житла через міжнародні сервіси на кшталт Airbnb та Booking.com.

    У результаті податкові органи отримають значно більше можливостей для виявлення випадків приховування доходів від оренди.

    «Ризик виявлення нелегальної діяльності суттєво збільшується. Тому працювати офіційно стане вигідніше, ніж залишатися в тіні», – зазначає експертка.

    Разом із тим учасники ринку не виключають, що частину нових витрат власники житла намагатимуться компенсувати за рахунок підвищення орендних ставок.

    Саме тому вже зараз фахівці говорять про можливе подорожчання оренди у великих містах України.

    Особливо це стосується регіонів із високим попитом на житло, де ринок продовжує відчувати дефіцит якісних квартир.

    За даними платформи ЛУН, за останній рік вартість оренди двокімнатних квартир в Україні вже суттєво зросла.

    Вартість оренди двокімнатних квартир в Україні в 2026 році. Скріншот: ЛУН

    Найдорожчим містом для орендарів залишається Ужгород. Середня вартість оренди двокімнатної квартири тут досягла 33 тисяч гривень на місяць.

    Зростання пояснюється стабільним попитом з боку внутрішньо переміщених осіб, обмеженою пропозицією житла та відносною безпекою регіону.

    Водночас у Києві темпи подорожчання були значно нижчими. За рік середня вартість оренди двокімнатного житла в столиці збільшилася приблизно на 4%.

    Експерти пояснюють це поступовим насиченням ринку після хвиль внутрішньої міграції попередніх років.

    Нові правила можуть вплинути не лише на ринок квартир.

    Законопроєкт також охоплює сегмент невеликих комерційних об’єктів, які часто здавалися без офіційного оформлення. Йдеться про гаражі, склади, офісні приміщення та іншу нерухомість.

    Уряд розраховує, що реформа дозволить одночасно досягти кількох цілей: збільшити податкові надходження, зробити ринок прозорішим та забезпечити більший захист прав орендарів і власників житла.

    Перевагою легальної оренди стане наявність офіційного договору, який дозволяє сторонам захищати свої права в судовому порядку, а також спрощує врегулювання конфліктних ситуацій.

    Втім, для багатьох українців головним питанням залишається можливе зростання цін.

    Якщо значна частина власників квартир вирішить перекласти податкові витрати на орендарів, ринок може отримати нову хвилю подорожчання вже наприкінці 2026 року.

    Остаточний вплив реформи стане зрозумілим після її повноцінного запуску та початку роботи механізму обміну даними між банками, податковою службою та цифровими платформами.

    Поки ж експерти радять орендарям уважно стежити за змінами на ринку, адже найближчими місяцями умови оренди житла в Україні можуть суттєво змінитися.

  • Нові правила для ВПО: уряд збільшив строки компенсацій і запустив житлову програму

    Нові правила для ВПО: уряд збільшив строки компенсацій і запустив житлову програму

    Кабінет Міністрів України ухвалив комплекс рішень, спрямованих на розширення соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб та посилення державних гарантій у сфері забезпечення житлом дітей, які виховуються в сімейних формах опіки. Йдеться про оновлення підходів до компенсацій за розміщення переселенців, а також про запуск і масштабування державного фінансування для дитячих будинків сімейного типу, що мають отримати житло за рахунок бюджету.

    Про це повідомила прем’єр-міністерка Юлія Свириденко, коментуючи новий пакет урядових рішень, ухвалених у межах соціальної політики в умовах повномасштабної війни.

    За словами Свириденко, ключовою зміною стало продовження строку надання компенсацій закладам, які забезпечують тимчасове проживання внутрішньо переміщених осіб, що втратили документи через бойові дії або вимушене переміщення. Відтепер термін таких виплат збільшено з 60 до 90 днів. Уряд пояснює, що це рішення має на меті стабілізувати фінансування установ, які приймають переселенців, а також зменшити адміністративні затримки, що виникали під час обробки документів та підтвердження статусу отримувачів допомоги.

    У Кабміні наголошують, що система розміщення внутрішньо переміщених осіб залишається одним із ключових елементів гуманітарної відповіді держави на наслідки війни. Через постійні обстріли, руйнування житла та переміщення населення навантаження на заклади тимчасового проживання залишається високим, особливо у центральних і західних регіонах України. Саме тому урядові рішення спрямовані на те, щоб зробити фінансування більш передбачуваним і безперервним.

    Окремий блок ухвалених змін стосується підтримки дитячих будинків сімейного типу, які вважаються пріоритетною формою виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Уряд затвердив порядок і умови надання субвенцій із державного бюджету на забезпечення таких родин житлом, що передбачає централізоване фінансування придбання або будівництва житлових об’єктів для сімей, які беруть на виховання велику кількість дітей.

    У державному бюджеті на 2026 рік на ці цілі закладено 833 мільйони гривень. Ці кошти мають бути спрямовані на забезпечення житлом дитячих будинків сімейного типу по всій країні, з акцентом на регіони, де найбільше потреба у соціальному житлі та де зросла кількість сімей, що втратили житло через війну.

    Уряд визначив чіткі пріоритети для розподілу субвенцій. Насамперед підтримку отримають родини, які були змушені евакуюватися через бойові дії, повністю втратили власне житло або повертаються в Україну після тривалого перебування за кордоном. Такий підхід, за словами урядовців, має забезпечити адресність допомоги та спрямування ресурсів саме тим, хто перебуває у найскладніших життєвих обставинах.

    У ширшому контексті соціальної політики в Україні триває адаптація програм підтримки населення до умов тривалої війни. Раніше уряд повідомляв про зміни в механізмах виплат для окремих категорій внутрішньо переміщених осіб, а також про оновлення правил участі в програмах компенсацій за зруйноване або пошкоджене житло. Це включає як прямі грошові виплати, так і цифрові інструменти фіксації втрат.

    Зокрема, в межах програми «єВідновлення» держава розширює можливості для компенсації вартості втраченого житла, включно з об’єктами, що залишилися на тимчасово окупованих територіях. Окремі категорії громадян, зокрема ветерани та особи з інвалідністю внаслідок війни, отримали можливість використовувати житлові ваучери для придбання нового житла через цифрову платформу «Дія». Загальний обсяг фінансування цієї програми сягає мільярдів гривень і дозволяє забезпечити житлом тисячі родин.

    Уряд підкреслює, що поєднання короткострокових компенсаційних механізмів для переселенців із довгостроковими програмами житлового забезпечення є ключовою стратегією соціальної політики в умовах війни. Це дозволяє одночасно реагувати на термінові потреби людей, які втратили житло, і формувати системні рішення для відновлення житлової інфраструктури країни.

    Таким чином, ухвалені рішення є частиною ширшої державної стратегії, спрямованої на підтримку найбільш вразливих категорій населення, стабілізацію системи соціального захисту та поступове відновлення житлових можливостей для українських родин, які постраждали внаслідок війни.

  • Зруйноване житло тепер можна підтвердити дистанційно: уряд змінив правила

    Зруйноване житло тепер можна підтвердити дистанційно: уряд змінив правила

    Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про суттєве розширення механізмів підтвердження факту зруйнування або пошкодження житла, що стало наслідком російської агресії. Відтепер громадяни зможуть офіційно використовувати акт дистанційного обстеження як підставу для фіксації втрат і подальшого отримання компенсацій. Це рішення покликане прискорити процеси відновлення житлових прав людей у випадках, коли фізичний доступ до зруйнованих об’єктів є неможливим або обмеженим через бойові дії, окупацію чи загрозу безпеці.

    Про це повідомила прем’єр-міністерка Юлія Свириденко, коментуючи новий пакет урядових рішень, спрямованих на вдосконалення системи компенсацій для громадян, які втратили житло внаслідок війни.

    За словами Свириденко, впровадження механізму дистанційного обстеження є важливим кроком у цифровізації процесів фіксації збитків. Такий підхід дозволить використовувати альтернативні джерела доказів, зокрема супутникові знімки, матеріали аерофотозйомки, фото- та відеодокази, а також дані з державних реєстрів і місцевих органів влади. У сукупності це має забезпечити більш оперативне ухвалення рішень щодо компенсацій без необхідності фізичної присутності комісій на місці руйнування.

    В уряді наголошують, що новий інструмент особливо важливий для прифронтових територій та деокупованих районів, де зберігається висока небезпека повторних обстрілів або наявність мінної загрози. У таких умовах традиційні процедури обстеження часто є неможливими або надто тривалими, що затримує доступ громадян до компенсацій і відновлення житла.

    Паралельно уряд ухвалив ще одне важливе рішення, яке стосується внутрішньо переміщених осіб. Термін надання компенсацій закладам, що забезпечують тимчасове проживання ВПО, збільшено з 60 до 90 днів. Це рішення має на меті підвищити стабільність фінансування таких установ, зменшити адміністративне навантаження та уникнути затримок у виплатах, особливо в періоди пікового навантаження на систему розміщення переселенців.

    Окрему увагу уряд приділив питанням цифровізації та прозорості системи компенсацій. Як зазначила Свириденко, у електронному кабінеті Пенсійний фонд України буде розширено функціонал, який дозволить громадянам у режимі реального часу отримувати інформацію про стан своїх заяв. Зокрема, користувачі зможуть бачити, чи призначено компенсацію, які підстави для можливої відмови, як саме розраховано суму виплат і коли саме відбулося нарахування коштів. Уряд розраховує, що це суттєво зменшить кількість звернень до органів влади та підвищить довіру до системи.

    Ще одним напрямом урядових рішень стала підтримка дитячих будинків сімейного типу, які відіграють ключову роль у системі захисту дітей, позбавлених батьківського піклування. Визначено новий порядок і умови надання субвенцій з державного бюджету для забезпечення таких родин житлом. Пріоритет у розподілі ресурсів надаватиметься сім’ям, які були змушені евакуюватися через бойові дії, втратили власне житло або повертаються в Україну після тривалого перебування за кордоном.

    Уряд також повідомив, що у державному бюджеті на 2026 рік передбачено 833 мільйони гривень на реалізацію програми забезпечення житлом дитячих будинків сімейного типу. Ці кошти мають бути спрямовані на придбання або будівництво житла, яке дозволить створити стабільні умови проживання для дітей, що залишилися без батьківського піклування або були переміщені через війну.

    У ширшому контексті політики відновлення та компенсацій уряд нагадує, що раніше було ухвалено рішення про розширення переліку категорій шкоди та втрат, які можуть бути офіційно зафіксовані державними органами. До цього переліку додано ще 14 нових категорій, що дозволяє охопити ширший спектр наслідків російської агресії, включно з різними видами майнових, економічних та соціальних втрат.

    Крім того, Верховна Рада ратифікувала Конвенцію про створення Міжнародної компенсаційної комісії для України, яка має стати одним із ключових елементів майбутнього міжнародного механізму відшкодування збитків. Очікується, що цей інструмент дозволить у перспективі розглядати заяви громадян і держави в межах міжнародного Реєстру збитків та формувати юридичну основу для подальших компенсаційних процесів.

    Таким чином, ухвалені урядом рішення формують більш комплексну систему фіксації руйнувань, цифрового обліку втрат і фінансової підтримки постраждалих, адаптовану до умов тривалої війни та масштабних внутрішніх переміщень населення.

  • «Мільярд є, але гроші зависли»: Свириденко назвала області, які гальмують житло для переселенців

    «Мільярд є, але гроші зависли»: Свириденко назвала області, які гальмують житло для переселенців

    Прем’єр-міністерка України Юлія Свириденко провела масштабну селекторну нараду з регіонами щодо гуманітарної ситуації та забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб. Під час обговорення урядовці окремо зосередилися на використанні державної субвенції для облаштування житла для ВПО, а також на проблемах із реалізацією програм підтримки переселенців у деяких областях.

    Про це глава уряду повідомила у своєму Telegram.

    За словами Свириденко, ключовими темами наради стали житло для внутрішньо переміщених осіб, підтримка соціально вразливих категорій населення, а також функціонування соціальної інфраструктури в умовах війни.

    «Провели селекторну нараду з гуманітарних питань із регіонами. У фокусі – житло для ВПО, підтримка вразливих категорій людей та робота соціальної інфраструктури», – зазначила прем’єрка.

    Нарада з гуманітарних питань із регіонами. Фото: Офіційний канал новин і важливих повідомлень від Премʼєр-міністерки.

    Уряд наголошує, що проблема житла для переселенців залишається однією з найгостріших в Україні. Після початку повномасштабного вторгнення мільйони українців були змушені залишити свої домівки через бойові дії або окупацію територій.

    За офіційними даними Міністерства соціальної політики, станом на травень 2026 року в Україні офіційно зареєстровано понад 4,6 мільйона внутрішньо переміщених осіб. Значна частина з них досі не має постійного житла і проживає у тимчасових прихистках, модульних містечках, гуртожитках або орендованих квартирах.

    Свириденко повідомила, що уряд продовжує розширювати мережу місць тимчасового проживання для переселенців та соціальну підтримку людей, які втратили житло через війну.

    Особливу увагу під час наради приділили використанню державної субвенції у розмірі 1 мільярда гривень, виділеної регіонам для облаштування житла для ВПО.

    За словами прем’єрки, станом на зараз області вже розподілили майже 700 мільйонів гривень із цієї суми.

    «Із 1 млрд грн субвенції області вже розподілили майже 700 млн грн на облаштування житла для ВПО, зокрема для маломобільних людей та людей з інвалідністю», – повідомила Свириденко.

    Йдеться не лише про ремонт чи облаштування житлових приміщень, а й про створення доступного середовища для людей з інвалідністю та громадян із обмеженою мобільністю.

    У Кабміні наголошують, що частина регіонів уже повністю використала виділені державою кошти та активно реалізує житлові проєкти для переселенців.

    За словами прем’єрки, 14 областей уже повністю освоїли фінансування.

    Водночас уряд окремо звернув увагу на регіони, де процес використання коштів затягується.

    «Звернули увагу на затримки у Дніпропетровській, Вінницькій та Полтавській областях», – зазначила глава уряду.

    Причини затримок офіційно не уточнюються, однак, за інформацією джерел у регіональній владі, йдеться про складні процедури погодження, проблеми з документацією та затягування тендерних процесів.

    Окремим питанням наради став новий урядовий проєкт із придбання житла у сільській місцевості для переселенців.

    Свириденко повідомила, що уряд обговорив програму закупівлі тисячі будинків для ВПО.

    «Окремо обговорили проєкт програми з придбання 1000 будинків у сільській місцевості для ВПО», – повідомила прем’єрка.

    За попередніми задумами уряду, програма має одночасно вирішити одразу кілька проблем: забезпечити переселенців житлом, підтримати розвиток українського села та дати нове життя будинкам, які роками стояли порожніми.

    У Кабміні розглядають можливість викупу житла у громадах із подальшою передачею його внутрішньо переміщеним особам. Перевагу планують надавати регіонам із дефіцитом робочої сили та наявністю соціальної інфраструктури.

    Тим часом уряд продовжує реалізацію ще однієї великої програми підтримки переселенців – «Житло для ВПО з ТОТ».

    Нагадаємо, з 1 травня в Україні стартував новий етап державної програми допомоги людям, які виїхали з тимчасово окупованих територій.

    Відтепер українці, які мають житлові сертифікати за програмою «єВідновлення», можуть бронювати кошти для купівлі нового житла через застосунок «Дія».

    Також переселенці отримали можливість перевіряти свою чергу на фінансування онлайн.

    За даними уряду, станом на кінець травня вже 160 родин, які втратили житло через війну та окупацію, придбали нові оселі у межах програми «єВідновлення».

    Експерти ринку нерухомості зазначають, що державні програми підтримки ВПО вже почали впливати на ринок житла в окремих регіонах України. Найбільший попит спостерігається на квартири економкласу та приватні будинки у центральних і західних областях.

    Водночас фахівці попереджають: темпи реалізації житлових програм для переселенців досі значно нижчі за реальні потреби.

    За оцінками профільних організацій, сотні тисяч родин ВПО все ще залишаються без постійного житла, а потреба у нових механізмах підтримки лише зростає.

    На цьому тлі уряд намагається прискорити використання вже виділених коштів та змусити регіони активніше реалізовувати гуманітарні програми.

    У Кабміні наголошують: фінансування для допомоги переселенцям є, однак окремі області мають пришвидшити процес ухвалення рішень і запуску житлових проєктів.

  • Українці масово скуповують квартири у Польщі: придбали більше житла, ніж громадяни 115 країн разом

    Українці масово скуповують квартири у Польщі: придбали більше житла, ніж громадяни 115 країн разом

    Громадяни України стали найбільшими іноземними покупцями житла у Польщі, суттєво випередивши всіх інших іноземців. За підсумками 2025 року українці придбали в сусідній країні близько 9300 квартир — це більше, ніж сумарно купили громадяни ще 115 держав.

    Про це свідчать дані аналітичного звіту польського сервісу GetHome.pl, які наводить InPoland.

    За останні роки польський ринок нерухомості переживає справжній бум іноземних покупців, а українці стали його головною рушійною силою. Якщо порівнювати з попереднім десятиліттям, кількість угод за участю іноземців у Польщі зросла приблизно у п’ять разів.

    Аналітики зазначають, що різке зростання попиту на польське житло серед українців почалося після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році. Частина українців виїхала до Польщі як біженці, однак із часом багато хто почав закріплюватися там надовго — шукати роботу, відкривати бізнес, перевозити родини та інвестувати у власне житло.

    Загалом у 2025 році іноземці придбали у Польщі понад 17,7 тисячі квартир. Це приблизно на 2% більше, ніж роком раніше. Майже кожна друга квартира серед усіх покупок іноземців припала саме на громадян України.

    Сумарна площа житла, яке українці придбали у Польщі протягом минулого року, сягнула близько 548 тисяч квадратних метрів. Для порівняння — це більше, ніж загальна площа житла, купленого громадянами інших 115 країн світу разом узятих.

    Другими за активністю серед іноземців стали громадяни Білорусі. У 2025 році вони придбали близько 2700 квартир загальною площею 192 тисячі квадратних метрів. Польські експерти пов’язують це з політичною ситуацією у Білорусі та еміграцією після протестів і репресій режиму Олександра Лукашенка.

    Також помітно активізувалися покупці з Індії. За рік вони придбали у Польщі житло загальною площею приблизно 16 тисяч квадратних метрів. Переважно йдеться про спеціалістів у сферах IT, технологій та бізнес-послуг, які працюють у польських компаніях або міжнародних корпораціях.

    Громадяни Туреччини купили близько 10 тисяч квадратних метрів житла. Подібні показники зафіксували й серед чеських покупців. Експерти вважають, що чехи часто розглядають польську нерухомість як інвестицію або варіант другого житла поблизу кордону.

    Найбільш популярними містами серед іноземних покупців залишаються Варшава, Краків, Вроцлав, Гданськ та Познань. Саме там найбільш активно розвивається ринок праці та зосереджені великі міжнародні компанії.

    Польські рієлтори зазначають, що українці найчастіше купують квартири середнього сегмента — як для власного проживання, так і для інвестицій. Частина покупців орієнтується на новобудови, інші — на вторинний ринок у районах із розвиненою інфраструктурою.

    Водночас експерти звертають увагу, що інтерес до польської нерухомості з боку громадян Західної Європи поступово слабшає. Причинами називають різке подорожчання квартир, зниження прибутковості оренди та погіршення умов іпотечного кредитування.

    За даними польських аналітиків, за останні кілька років ціни на житло у великих містах Польщі суттєво зросли. Найбільше подорожчали квартири у Варшаві та Кракові, де попит стабільно перевищує пропозицію.

    Окремо польські економісти наголошують, що активність українців суттєво вплинула на ринок оренди житла. Через збільшення кількості мешканців у багатьох містах ціни на оренду різко пішли вгору, а дефіцит доступного житла став однією з головних проблем великих польських мегаполісів.

    Водночас частина експертів вважає, що присутність українців позитивно впливає на польську економіку. Українські громадяни активно працюють, сплачують податки, відкривають підприємства та підтримують внутрішній попит.

    На цьому тлі в Україні ситуація на ринку нерухомості залишається складною. Через війну, економічну нестабільність та високі ризики частина українців відкладає купівлю житла в країні або шукає можливості для інвестицій за кордоном.

    Паралельно в Україні продовжують зростати ціни на оренду. У деяких містах оренда однокімнатної квартири вже перевищує середню заробітну плату, що додатково стимулює частину громадян розглядати переїзд до ЄС.

    Аналітики прогнозують, що попит українців на польську нерухомість залишатиметься високим і надалі, особливо якщо війна затягнеться, а Польща збереже стабільний ринок праці та програми підтримки іноземців.

  • Кличко заявив про десятки загиблих після удару по Києву та розповів, які компенсації отримують постраждалі

    Кличко заявив про десятки загиблих після удару по Києву та розповів, які компенсації отримують постраждалі

    Міська влада Києва продовжує виплачувати компенсації мешканцям, чиє житло було пошкоджене внаслідок російських обстрілів, а також відновлює найбільш зруйновані будинки коштом міського бюджету. Після масованої атаки РФ 14 травня у столиці зафіксували пошкодження на 29 локаціях, а пошуково-рятувальна операція тривала майже добу.

    Про це в ефірі телеканалу «Київ» повідомив мер столиці Віталій Кличко.

    За словами Кличка, у Києві вже діє відпрацьований механізм допомоги постраждалим після російських атак.

    «Алгоритм опрацьований. Надаємо допомогу всім постраждалим. Ми виплачуємо по 10 тисяч гривень кожній постраждалій родині. 40 тисяч платимо одноразово. А тим, у кого сильно пошкоджене житло і в ньому не можна мешкати, виплачуємо родинам по 20 тисяч гривень на оренду житла, поки будинок не відбудуємо», — заявив Кличко.

    Міська влада також пропонує тимчасове розміщення у житлі з маневреного фонду, однак, за словами мера, більшість людей обирає оренду квартир у власному районі.

    «Як правило, люди беруть гроші, щоб знімати квартиру у своєму районі», — пояснив він.

    Після російського удару 14 травня найбільше руйнувань зафіксували у Дарницькому районі столиці. Там були оперативно розгорнуті штаби допомоги мешканцям.

    Напередодні рятувальники завершили пошуково-рятувальну операцію на місці влучання. За офіційними даними, внаслідок атаки загинули 24 людини, ще 48 дістали поранення.

    Загалом від початку повномасштабної війни у Києві пошкоджень різного ступеня зазнали майже 3100 житлових будинків.

    «Ми максимально допомагаємо людям у цій ситуації. Відновлюємо житло. Десь можуть бути вибиті вікна, інші не такі суттєві пошкодження, які швидше усувають. А є будинки, де значні руйнування», — зазначив Кличко.

    За словами мера, столиця вже фактично відбудувала 30 найбільш пошкоджених будинків, а ще понад 30 об’єктів наразі перебувають у процесі відновлення.

    На ці роботи місто спрямовує значні кошти. Лише у 2026 році на відновлення житла, пошкодженого російськими атаками, у бюджеті Києва передбачили 574 мільйони гривень.

    Останніми місяцями Росія суттєво посилила комбіновані атаки по українських містах, застосовуючи ракети різних типів та ударні дрони. Одним із головних напрямків ударів залишається столиця.

    Після масованої атаки 14 травня президент Володимир Зеленський заявив, що Україна готує відповідь на російські удари по цивільній інфраструктурі та житлових кварталах.

  • Заберуть чи ні: що змінює новий закон про борги і чи ризикуєте втратити єдине житло

    Заберуть чи ні: що змінює новий закон про борги і чи ризикуєте втратити єдине житло

    В Україні готуються до суттєвих змін у системі стягнення боргів, які можуть безпосередньо вплинути на власників майна. Верховна Рада ухвалила законопроєкт №14005, що передбачає повну цифровізацію виконавчого провадження і значно прискорює процес виконання судових рішень. Одне з головних питань, яке хвилює громадян, — чи можуть забрати єдине житло за борги, особливо під час воєнного стану.

    Новий підхід базується на автоматичному обміні даними між державними органами, банками та реєстрами. Після того як судове рішення набирає чинності, інформація про боржника одразу потрапляє в систему. Це означає, що виконавча служба швидко отримує доступ до даних про рахунки, нерухомість, транспорт і може оперативно накладати обмеження.

    Фактично система працюватиме без затримок, які раніше виникали через паперові процедури. Банки зобов’язані перевіряти клієнтів, а перебування в Єдиному реєстрі боржників ускладнює будь-які операції з майном. Зокрема, стає неможливим продаж або дарування нерухомості без врегулювання боргів.

    Водночас питання про вилучення єдиного житла має чіткі обмеження. Закон допускає таку можливість, але лише як крайній захід і за наявності значної заборгованості. Йдеться про суму, яка перевищує 50 мінімальних заробітних плат, тобто понад кількасот тисяч гривень. Для менших боргів, зокрема комунальних платежів, застосування такого механізму не передбачене.

    Важливо розуміти, що вилучення житла не є першим кроком. Система стягнення має чітку послідовність. Спочатку звертають увагу на готівкові кошти, потім — на банківські рахунки. І лише якщо цих ресурсів недостатньо для погашення боргу, розглядається можливість арешту і реалізації майна.

    Окремі правила діють під час воєнного стану. Закон встановлює захист для певних категорій громадян. Зокрема, для військовослужбовців і захисників України діє повна заборона на стягнення єдиного житла протягом усього періоду воєнного стану та ще один рік після його завершення. Це важлива гарантія, яка враховує особливі умови служби та ризики, з якими стикаються ці люди.

    Крім того, передбачені винятки для громадян, які проживають у зоні бойових дій або на тимчасово окупованих територіях. У таких випадках також діють додаткові обмеження щодо примусового стягнення майна.

    Експерти звертають увагу, що нова система має на меті не лише посилити контроль за боржниками, а й зробити процес більш прозорим і ефективним. Завдяки цифровізації зменшується можливість ухилення від виконання рішень суду, а також скорочується час між винесенням рішення і його виконанням.

    Водночас для громадян це означає необхідність більш відповідально ставитися до фінансових зобов’язань. Приховати активи або затягнути процес більше не вдасться, адже система працюватиме автоматично і без значних затримок.

    Очікується, що нові правила почнуть діяти через кілька місяців після підписання закону президентом. До цього часу органи влади мають підготувати технічну базу і запустити відповідні цифрові інструменти.

    Відповідь на головне питання виглядає так: єдине житло можуть забрати, але лише за великих боргів і як останній крок після використання інших можливостей стягнення. При цьому під час воєнного стану діють суттєві обмеження, які захищають найбільш вразливі категорії громадян.

    Новий закон змінює правила гри, роблячи систему більш жорсткою, але водночас більш зрозумілою і структурованою. Для багатьох це стане сигналом уважніше ставитися до своїх фінансів, адже механізм контролю тепер працюватиме значно швидше і ефективніше.

  • Європейська підтримка змінює формат: чому українські біженці можуть втратити житло у Литві і що це означає

    Європейська підтримка змінює формат: чому українські біженці можуть втратити житло у Литві і що це означає

    У Європі з’являються перші сигнали перегляду форматів підтримки українських біженців, які проживають за кордоном від початку повномасштабної війни. Литовський оператор системи передачі електроенергії Litgrid ухвалив рішення припинити фінансування оренди житла та комунальних послуг для українців — родин співробітників «Укренерго», які перебували у країні за програмою підтримки. Це рішення вже викликало дискусії як у Литві, так і в Україні, адже воно може стати маркером ширших змін у підходах європейських партнерів до допомоги. Про це повідомляє LRT.

    Йдеться про програму, яка діяла з 2022 року — фактично з перших місяців повномасштабного вторгнення Росії. Тоді багато європейських держав, компаній і організацій не лише приймали українців, а й запускали окремі ініціативи підтримки для спеціалістів критичних сфер, зокрема енергетики. У випадку Litgrid компанія взяла на себе витрати на проживання українських родин, щороку витрачаючи понад 200 тисяч євро.

    Рішення про припинення цієї програми було ухвалене після зміни керівництва компанії у лютому 2026 року. Новий генеральний директор Андрюс Шемешкявічюс пояснив, що підтримка від самого початку розглядалася як тимчасова і не може тривати безстроково, оскільки є добровільною ініціативою, а не зобов’язанням держави чи компанії.

    Водночас ситуація не є однозначною. Колишній керівник Litgrid Рокас Масюліс наголосив, що українські родини отримували сигнали про можливість продовження допомоги й у 2026 році. За його словами, програма мала не лише гуманітарний, а й стратегічний характер. Українські енергетики, які перебували у Литві, допомагали місцевим фахівцям у питаннях захисту енергетичної інфраструктури, а також брали участь у консультаціях щодо інтеграції енергосистем із європейською мережею.

    Саме цей аспект робить ситуацію показовою. З одного боку, допомога біженцям — це гуманітарна місія. З іншого — вона часто має взаємовигідний характер, особливо коли йдеться про висококваліфікованих спеціалістів. Українські енергетики після 2022 року стали одним із ключових джерел практичного досвіду для європейських країн у питаннях роботи енергосистем в умовах атак та кризових ситуацій.

    Попри рішення Litgrid, у литовському уряді запевняють, що загальний рівень підтримки України не зменшиться. Міністр енергетики Жигімантас Вайчюнас заявив про необхідність знайти баланс між завершенням окремих програм і недопущенням соціальних ризиків для людей. За його словами, держава та партнери мають напрацювати рішення, яке дозволить уникнути ситуацій, коли родини залишаються без житла.

    Цей випадок відбувається на тлі ширшого контексту. Європейський Союз продовжує залишатися одним із головних центрів прийому українських біженців. За останніми оцінками, кількість іммігрантів у ЄС у 2025 році досягла понад 64 мільйонів осіб, і значна частина приросту припала саме на громадян України. Водночас із плином часу змінюється і логіка підтримки — від екстреної допомоги до більш довгострокових інтеграційних моделей.

    Експерти зазначають, що подібні рішення можуть бути пов’язані не лише з внутрішніми факторами, а й із загальноєвропейською тенденцією. Після кількох років війни країни ЄС дедалі більше переходять від прямого фінансування проживання до стимулювання самостійності біженців — працевлаштування, інтеграції в місцеві громади, участі в економічному житті.

    У цьому контексті припинення окремих програм не означає автоматичного зменшення підтримки, але сигналізує про її трансформацію. Замість покриття витрат на житло можуть пропонуватися інші механізми — соціальні виплати, програми працевлаштування або компенсації через місцеві бюджети.

    Разом із тим, для конкретних людей такі зміни мають цілком практичні наслідки. Родини, які отримували підтримку від Litgrid, тепер можуть опинитися перед необхідністю самостійно вирішувати житлове питання. Це створює ризики, особливо з огляду на вартість оренди в європейських містах та обмежені фінансові можливості багатьох біженців.

    Аналітики також звертають увагу, що такі кейси можуть впливати на загальне сприйняття стабільності підтримки. Для українців за кордоном важливо розуміти, наскільки довгостроковими є ті чи інші програми допомоги. Непередбачувані зміни можуть ускладнювати планування життя і створювати додаткову невизначеність.

    Водночас важливо підкреслити, що Литва залишається однією з країн, які послідовно підтримують Україну як на політичному, так і на гуманітарному рівнях. Рішення окремої компанії не відображає загальної позиції держави, яка продовжує надавати допомогу українцям у різних формах.

    Ситуація з Litgrid може стати своєрідним індикатором нової фази у відносинах між Україною та європейськими партнерами. Вона демонструє, що навіть найбільш щирі ініціативи підтримки мають часові межі і потребують переосмислення в умовах затяжної війни.

    У підсумку, історія з припиненням фінансування житла для українських родин у Литві виходить за рамки локального рішення. Вона відображає ширший процес — поступову трансформацію системи підтримки біженців у Європі. І головне питання зараз полягає не лише в тому, чи збережеться допомога, а в тому, якою вона буде в майбутньому.