Україна переживає одну з найсерйозніших демографічних криз з моменту здобуття незалежності. Хоча повномасштабна війна не стала причиною виникнення цієї проблеми, вона істотно посилила наявні тенденції: населення старіє, народжуваність знижується, смертність залишається високою, а мільйони українців знаходяться за кордоном. Уряд ухвалив Стратегію демографічного розвитку до 2040 року, а також план її реалізації на 2024–2027 роки, акцентуючи на низькій народжуваності, передчасній смертності, масовій міграції та нестачі робочої сили як на головних викликах.
Відтік населення, за даними UNHCR, на осінь 2025 року становить 5,75 мільйона українських біженців, з яких близько 5,2 мільйона перебувають у Європі, а ще 3,75 мільйона залишаються внутрішньо переміщеними. Ця ситуація призводить не тільки до зниження чисельності населення, а й до втрати значної кількості економічно активних громадян, необхідних для підтримки економіки та її відновлення в майбутньому.
У той же час спостерігається загострення проблеми на ринку праці. Демограф і голова Офісу міграційної політики Василь Воскобойник зауважує, що навіть до війни Україна щороку втрачала 250–300 тисяч людей природним шляхом. Для стабільності населення необхідно було б залучати близько 300 тисяч мігрантів щороку, але реальна ситуація з видачею дозволів на працевлаштування іноземців значно відрізняється. До війни їх кількість становила 20–22 тисяч, а у 2025 році — лише 9,5 тисячі.
Таким чином, сценарій швидкої заміни біженців новими трудовими мігрантами з інших країн виглядає малоймовірним. Воскобойник зазначає, що потенційні робітники з-за кордону порівнюватимуть умови роботи в Україні з Польщею або Німеччиною, де можливості заробітку та безпеки вищі. Протягом наступних 5–10 років країна може розраховувати на десятки тисяч нових працівників, а не на сотні тисяч.
Елла Лібанова, директорка Інституту демографії та соціальних досліджень, підкреслює, що після закінчення бойових дій потреба у працівниках зросте. Вона повідомила про роботу міжнародних партнерів над планом відновлення, який вимагатиме збільшення робочої сили, особливо в будівництві. Водночас Україні слід активніше залучати людей старшого віку до ринку праці, адаптуючи його під нові демографічні реалії.
За даними Європейської Бізнес Асоціації, 75% опитаних компаній у Дніпропетровській області вже відчувають нестачу кваліфікованих працівників. Ці дані підтверджують й оцінки Воскобойника, який зазначає, що 75% бізнесу стикається з труднощами у закритті вакансій.
Ситуація з народжуваністю також викликає занепокоєння. В 2025 році в Україні зафіксували 168 778 новонароджених, а падіння народжуваності триває: у 2022 році зниження становило 25%, у 2024 році — 6%, а в 2025 — 4,5%. Середня тривалість життя також скоротилася, зокрема у чоловіків — з 65,2 до 57,3 року, а у жінок — з 74,4 до 70,9 року. Загальна чисельність населення України, що до початку війни становила близько 42 мільйонів, вже зменшилася до менш ніж 36 мільйонів.
Довгострокові прогнози не обнадіюють: Інститут демографії прогнозує, що до 2051 року населення може зменшитися до 25,2 мільйона. Попри це, експерти запевняють, що повного колапсу не відбудеться — принаймні 28–30 мільйонів людей залишаються в Україні. Головним питанням є не зникнення робочої сили, а її якість і структура.
Уряд вважає повернення українців із-за кордону основним резервом для покращення демографічної ситуації. Стратегія демографічного розвитку передбачає покращення соціальних послуг, гнучкі умови праці, програми для ветеранів та осіб з інвалідністю, а також заходи для активізації старшого населення.
Часовий фактор також сприяє частковому поверненню: країни ЄС продовжили тимчасовий захист для українців до березня 2027 року, що може призвести до повернення 10–15% біженців у найближчі 1–2 роки.
Таким чином, Україні необхідно зосередитися на зменшенні демографічних втрат, поверненні біженців і перезапуску ринку праці для складної економіки, щоб забезпечити успішне відновлення.