Румунія вступила в нову стадію політичної невизначеності, оскільки Соціал-демократична партія (PSD) вирішила вивести своїх представників з уряду прем'єра Іліє Боложана. Це рішення не призвело до автоматичної відставки кабінету, проте суттєво підриває внутрішній баланс коаліції та викликає сумніви щодо здатності держави ефективно управляти в умовах економічного тиску та зростаючої популярності радикальних партій.
Коаліція, яка була сформована після парламентських виборів 2024 року, об'єднала політичні сили з різними ідеологіями, але з одним спільним завданням — не допустити приходу до влади ультраправих. До неї входили соціал-демократи, ліберали, реформісти з Союзу порятунку Румунії та представники угорської меншини. Основою угоди стала ротаційна модель прем'єрства, де Іліє Боложан повинен був залишатися на посаді до 2027 року, а потім його місце мав зайняти представник PSD. Вихід соціал-демократів з коаліції фактично означає відмову від цієї угоди.
Основні причини кризи пов'язані з економічними проблемами. Румунія стикається з одним із найвищих бюджетних дефіцитів в ЄС — близько 7,9% ВВП за підсумками 2025 року. Європейські інститути наполягають на необхідності скорочення витрат і впровадження фіскальної дисципліни, оскільки це критично впливає на доступ країни до фінансування в рамках європейських програм, включаючи Національний план відновлення та стійкості. У відповідь на ці виклики, уряд Боложана розпочав політику жорсткої економії, що включала підвищення податків, скорочення державного апарату, перевірку державних компаній та обмеження соціальних витрат.
Ці заходи виявилися неприйнятними для PSD, оскільки партія традиційно підтримує інтереси виборців, пов'язаних із державним сектором і соціальними програмами. Підтримка таких реформ ризикувала б призвести до політичних втрат, тому PSD обрала шлях дистанціювання від уряду. Цей крок спровокував додаткову нестабільність у момент, коли країна потребує максимальної фінансової дисципліни.
Президент Румунії Нікушор Дан відреагував на ситуацію, підписавши відставки міністрів від PSD та призначивши їх тимчасових замінників. Він активно проводить консультації з проєвропейськими політичними силами, намагаючись зберегти стабільність у державі та виконання основних зобов'язань перед ЄС, які охоплюють не лише економічні програми, але й оборонні ініціативи в умовах загострення безпеки в регіоні.
Прем'єр Іліє Боложан також не має наміру залишати свою посаду. Він висловив готовність продовжувати роботу навіть у форматі уряду меншості, спираючись на підтримку Націонал-ліберальної партії та ситуативні голоси в парламенті. Такий сценарій ускладнює ухвалення рішень і робить уряд залежним від політичних компромісів.
Важливо зазначити, що вихід PSD не означає автоматичну відставку уряду, оскільки для цього необхідно провести голосування про недовіру, яке повинно підтримати більшість у парламенті — 233 депутати та сенатори. Наразі опозиція не має гарантованої кількості голосів для цього. Навіть у разі об'єднання PSD з ультраправою партією AUR та іншими малими силами їм не вистачає підтримки. Крім того, багато дрібних партій і позафракційних депутатів діють неузгоджено, що ускладнює прогнозування результатів голосувань.
Досвід попередніх парламентських голосувань показує, що навіть опозиційні сили іноді підтримують урядові ініціативи з прагматичних міркувань. Наприклад, бюджет на 2026 рік було прийнято не лише голосами коаліції, але й з підтримкою частини депутатів, які висловлюють критику на адресу уряду, але не бажають блокувати державні процеси. Це свідчить про те, що політична ситуація в країні є складною, але не однозначно кризовою.
Проте, найбільший ризик полягає не в можливому швидкому падінні уряду, а в зміні політичної динаміки. Ультраправі сили, зокрема партія AUR, можуть використовувати теперішню кризу для зміцнення своїх позицій, підкреслюючи нездатність традиційних політичних гравців. Лідер AUR Джордже Сіміон вже озвучив намір ініціювати вотум недовіри та пропагує необхідність створення "нової більшості".
Соціологічні дані свідчать про те, що підтримка ультраправих дещо знизилася за останні місяці, але політична нестабільність може змінити цей тренд. У разі дострокових виборів AUR має всі шанси стати однією з провідних політичних сил, що ускладнить формування проєвропейського кабінету.
Серед можливих сценаріїв — продовження роботи уряду меншості, спроба опозиції ініціювати вотум недовіри, затягування процесу через конституційні процедури або навіть проведення дострокових виборів. Останній варіант вважається найризикованішим, оскільки може призвести до глобальних змін у політичній системі Румунії.
Ця політична криза має важливе значення для Європейського Союзу, адже Румунія є ключовим партнером у регіоні в питаннях безпеки, енергетики та підтримки України. Нестабільність у Бухаресті може негативно вплинути на виконання спільних програм та загальну політичну рівновагу в Європі.
На сьогоднішній день уряд в Румунії залишається при владі, але його позиції значно ослаблені. Подальший розвиток подій залежатиме від здатності політичних сил досягати компромісів та знаходити баланс між економічними потребами та політичною доцільністю.