Білоруська опозиція звернулася до української влади з детальним аналітичним звітом, в якому вказано на ряд факторів, що можуть вказувати на зміну безпекового статусу Білорусі та її потенційне зближення з Росією в контексті війни. Цей 30-сторінковий документ був скерований до Міністерства закордонних справ України представником Об’єднаного перехідного кабінету Білорусі Павлом Латушком.
Згідно з доповіддю, аналітики спирались на відкриту інформацію, офіційні укази білоруської влади та моніторинг військових і політичних дій Мінська. Вони виділили вісім ключових аспектів, які, на їхню думку, демонструють процеси мілітаризації та зближення з російськими військовими структурами.
Першим з цих аспектів є зміни у військовому законодавстві. Після внесення поправок до Конституції, Білорусь втратила статус нейтральної держави, а нова військова доктрина, ухвалена у 2024 році, закріплює можливість завдання превентивних ударів у разі загрози, а також розглядає варіанти використання армії поза межами країни.
Другим важливим фактором є зростання військового потенціалу. З 2022 року Білорусь значно збільшила чисельність контрактників, розширила мобілізаційний резерв до сотень тисяч осіб і створила нові оперативні структури в напрямку України, що може свідчити про підготовку до масштабніших військових дій.
Третім аспектом є економічна мілітаризація. Автори доповіді зазначають, що витрати на оборону зросли в кілька разів, а промисловість поступово переходить на виробництво військової продукції. Важливу роль у цьому процесі відіграє інтеграція білоруського оборонного сектора з російським, включаючи постачання нових видів озброєння.
Окрему увагу у звіті приділено військовій співпраці з Росією. Серед ознак цього процесу названо розташування російських стратегічних озброєнь на території Білорусі та участь російських інструкторів у підготовці білоруських військових, а також активність приватних військових компаній з РФ у навчальних програмах.
П’ятий напрямок стосується мілітаризації суспільства, зокрема посилення патріотичного виховання, обов'язкової військової підготовки у навчальних закладах, будівництва оборонних об'єктів на кордонах і залучення молоді до військових програм.
Шостий аспект охоплює підготовку цивільної інфраструктури до можливих військових дій. Зокрема, йдеться про оновлення медичних протоколів, регулярні навчальні тривоги та вдосконалення системи цивільного захисту.
Сьомим фактором є накопичення стратегічних запасів. Доповідь вказує на збільшення запасів пального та критичних матеріалів, а також на створення механізмів швидкого залучення цивільного транспорту у випадку потреби.
Восьмим аспектом є регулярні військові навчання, які можуть перевіряти боєготовність військ та відпрацьовувати сценарії взаємодії з російськими військовими.
У доповіді акцентується на тому, що це не звинувачення, а скоріше аналіз тенденцій, які можуть вплинути на безпекову ситуацію в регіоні. Також надано рекомендації щодо моніторингу цих процесів, щоб запобігти можливому загостренню.
У відповідь на ці сигнали, Україна, згідно з даними міжнародних спостерігачів, продовжує зміцнювати свої оборонні позиції на півночі, враховуючи зростання військової активності та ризики в прикордонних районах.