Міністерство оборони України активно нарощує забезпечення Збройних сил наземними роботизованими комплексами (НРК), роблячи ставку на технології як ключовий фактор сучасної війни. Станом на квітень 2026 року вже укладено 19 контрактів із виробниками на загальну суму 11 мільярдів гривень, а загальний план на перше півріччя передбачає постачання до 25 тисяч таких систем для фронту. Це свідчить про безпрецедентне масштабування напрямку, який ще кілька років тому практично не існував як окремий сектор оборонної індустрії.
Йдеться про стрімкий розвиток українського defence tech, де наземна робототехніка стала одним із найдинамічніших сегментів. За даними Міноборони, нині цей ринок об’єднує понад 280 компаній і більше ніж 550 різних технологічних рішень, створених за підтримки державної платформи Brave1. Така кількість учасників і розробок свідчить про формування повноцінної екосистеми військових інновацій, здатної швидко реагувати на потреби фронту.
Основна мета цих закупівель — максимально швидко забезпечити підрозділи сучасними роботизованими системами, які виконують широкий спектр завдань. НРК уже активно застосовуються для логістики, доставки боєприпасів і провізії, евакуації поранених, а також для виконання бойових і інженерних функцій. Зокрема, вони використовуються для мінування, розмінування, ударних операцій і навіть як роботизовані платформи-камікадзе. Лише за березень 2026 року українські військові здійснили понад 9 тисяч місій із використанням таких систем, що демонструє їхню ефективність і важливість на сучасному полі бою.
Порівняно з попереднім роком масштаби закупівель суттєво зросли. Якщо у 2025 році обсяги постачання були значно меншими, то вже у першій половині 2026 року планується законтрактувати вдвічі більше техніки. Це свідчить про перехід від експериментального використання роботизованих систем до їхнього системного впровадження у військах.
У Міноборони наголошують, що одним із ключових завдань є поступовий перехід значної частини фронтової логістики на роботизовані рішення. У перспективі йдеться про максимально можливу автоматизацію процесів, що дозволить суттєво знизити ризики для військовослужбовців і підвищити ефективність виконання завдань. У сучасній війні це особливо важливо, адже саме логістика часто стає найбільш уразливою ланкою.
Для пришвидшення закупівель держава вже впровадила низку системних змін. Зокрема, було спрощено процедури контрактування, синхронізовано бюджетне фінансування та збільшено обсяги виділених коштів. Також оптимізовано роботу Агенції оборонних закупівель, що дозволило швидше укладати угоди з виробниками. Окремо готується запуск центру компетенцій НРК при Міністерстві оборони, який має стати єдиною точкою взаємодії між військовими, виробниками та Генеральним штабом. Це дозволить оперативніше впроваджувати нові розробки та адаптувати їх до реальних умов бойових дій.
Важливою новацією є зміна підходу до планування. Виробники отримають можливість укладати контракти наперед, що дозволить їм прогнозувати виробничі цикли, інвестувати у розвиток і масштабування, а також забезпечувати стабільні поставки техніки. Такий підхід наближає український оборонний сектор до сучасних світових практик, де довгострокове планування є ключовим фактором ефективності.
Попри амбітні плани, існують і певні виклики. За оцінками фахівців, загальна потреба Збройних сил України у 2026 році становить близько 30 тисяч наземних роботизованих комплексів. Водночас наявне фінансування дозволяє забезпечити лише частину цієї потреби — орієнтовно 12–15 тисяч одиниць. Це пов’язано з бюджетними обмеженнями та податковими питаннями, які ще потребують врегулювання.
Експерти зазначають, що розвиток наземної робототехніки є логічним продовженням еволюції війни в Україні, де безпілотні системи вже стали ключовим інструментом. Наземні роботи доповнюють дрони, створюючи комплексну систему автоматизованого ведення бойових дій. Такий підхід дозволяє мінімізувати участь людини у найнебезпечніших операціях і водночас підвищити точність та ефективність ударів.
Таким чином, Україна поступово переходить від точкових закупівель до системного розвитку ринку військової робототехніки. Укладання контрактів на 11 мільярдів гривень і плани щодо постачання десятків тисяч НРК демонструють стратегічний курс держави на технологічну перевагу. У сучасних умовах війни саме інновації, автоматизація та швидкість впровадження нових рішень стають визначальними факторами успіху на полі бою.