Фінансове забезпечення тимчасово окупованих територій залишається ключовим аспектом державної політики у воєнний період. Незважаючи на відсутність фактичного контролю над частиною громад, ці адміністративно-територіальні одиниці продовжують функціонувати, формуючи бюджети та плануючи відновлення після деокупації. Такий підхід дозволяє зберігати соціальну інфраструктуру, підтримувати освітні та медичні заклади, а також забезпечувати стабільність у місцевих громадах, навіть у складних умовах війни.

Бюджетне планування включає не лише поточні видатки на забезпечення базових потреб населення, але й довгострокові проєкти реконструкції та модернізації інфраструктури. Завдяки цьому громади готуються до швидкого відновлення після повернення під контроль держави. Ключовим фактором ефективності таких бюджетів є прозорість фінансових потоків та координація з центральними органами влади, що дозволяє уникнути дублювання витрат і забезпечує максимально ефективне використання наявних ресурсів.

Водночас бюджетна модель релокованих громад має суттєві обмеження. Понад 84% їхніх доходів формуються за рахунок державних трансфертів, що робить такі бюджети залежними від центральної влади. Втрата майна, землі та комунальної інфраструктури ускладнює формування власних доходів і перетворює бюджетний процес на значною мірою формальний. Попри це, до таких громад застосовується загальний механізм горизонтального вирівнювання та додаткові дотації з державного бюджету.

За останні роки видатки окремих окупованих громад суттєво зросли. У найбільших міських громадах вони вимірюються сотнями мільйонів гривень і в окремих випадках наближаються до мільярда. Для порівняння, бюджети деяких громад, що перебувають під повним контролем, мають співмірні показники. Це свідчить про значний масштаб фінансових ресурсів, які адмініструються навіть в умовах окупації.

Структура видатків у різних громадах відрізняється. Частина військових адміністрацій спрямовує переважну частину коштів на міжбюджетні трансферти, зокрема субвенції на підтримку Збройних сил України або на потреби інших громад. В окремих випадках ця стаття становить більшість бюджету. Такий механізм викликає дискусії щодо ефективності, пріоритетності та швидкості використання коштів у контексті потреб фронту.

Разом із цим значні суми витрачаються на утримання органів місцевої влади. У ряді громад видатки на управлінський апарат залишаються співмірними з показниками громад, які не зазнали окупації. Це ставить питання про можливість оптимізації адміністративних витрат, зокрема шляхом удосконалення структури військових адміністрацій. Однак будь-які зміни мають враховувати потреби внутрішньо переміщених осіб, адже в багатьох громадах значна частина бюджету спрямована саме на соціальні програми для них.

Окремою проблемою є нерівномірність доступу переселенців до послуг. У різних громадах частка видатків на соціальне забезпечення, освіту чи підтримку ВПО суттєво відрізняється. Це створює відмінності в обсязі допомоги та можливостях отримання сервісів залежно від того, до якої саме громади належить людина.

Також залишається питання прозорості. Мешканці тимчасово окупованих громад фактично обмежені у впливі на бюджетні рішення, а механізми громадських обговорень часто не застосовуються. Повнота оприлюднення даних про доходи та видатки інколи є недостатньою, що ускладнює громадський контроль і підзвітність.

Вирішення цих проблем потребує комплексного підходу: перегляду співвідношення адміністративних витрат і соціальних програм, забезпечення рівного доступу ВПО до послуг, підвищення прозорості бюджетного процесу та впровадження ефективних інструментів участі громадян. Оптимізація управлінських структур може дати економічний ефект, але вона має супроводжуватися гарантіями належного соціального захисту переселенців і збереженням спроможності громад до відновлення після деокупації.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів ухвалила рішення про припинення дисциплінарного провадження стосовно прокурора Летичівської окружної прокуратури Хмельницької області Андрій Благовісний. Після всебічного аналізу наданих матеріалів та перевірки викладених у скарзі обставин комісія встановила відсутність у його діях складу дисциплінарного проступку.

Дисциплінарне провадження було відкрито на підставі отриманого звернення, у якому заявник вказував на можливі порушення під час виконання прокурором службових обов’язків. У межах перевірки члени комісії дослідили документи, пояснення сторін, а також оцінили відповідність дій прокурора вимогам чинного законодавства та професійної етики. Особливу увагу приділили дотриманню стандартів неупередженості, законності та процесуальної дисципліни.

Ситуація навколо прокурора стала частиною ширшого суспільного обговорення щодо встановлення інвалідності окремим працівникам правоохоронних органів у Хмельницькій області. У межах службових перевірок та окремих кримінальних проваджень досліджувалися обставини оформлення інвалідності та можливі порушення процедур.

Під час розгляду дисциплінарної справи комісія вивчила матеріали службових розслідувань Генінспекції Офісу Генерального прокурора та Хмельницької обласної прокуратури, документи Державного бюро розслідувань, а також медичні висновки і результати переоглядів. За даними перевірок, ознак використання службового становища для отримання інвалідності не встановлено. ДБР не повідомляло прокурору про підозру та не проводило щодо нього процесуальних дій у межах кримінального провадження.

У 2019 році Благовісному було встановлено II групу інвалідності безстроково на підставі медичних документів, що підтверджували наявність вродженого захворювання серця та супутніх станів. Після суспільного резонансу 2024–2025 років його направили на повторний медичний огляд. У 2025 році групу інвалідності було змінено на III, а згодом підтверджено її безстроковий характер відповідно до чинних процедур оцінювання.

Комісія наголосила, що оцінка медичних критеріїв не належить до її повноважень, а питання стану здоров’я є конфіденційною інформацією. Доводи скарги, за висновком КДКП, не підтверджені належними доказами порушення закону «Про прокуратуру», присяги прокурора або правил професійної етики.

Рішення про закриття дисциплінарного провадження ухвалено одноголосно. Копії рішення буде надіслано до Генінспекції Офісу Генерального прокурора, Летичівської окружної прокуратури та самому прокурору.

26 лютого 2026 року правоохоронні органи провели масштабну операцію, у результаті якої було затримано Віталій Дичка, відомого у кримінальному середовищі під прізвиськом «Вітьок Малий». За попередніми даними, спецзаходи здійснювали співробітники Національна поліція України у межах відкритого кримінального провадження.

Операція з затримання готувалася заздалегідь і проходила під процесуальним керівництвом прокуратури. За інформацією з джерел у правоохоронних органах, підозрюваного тривалий час розробляли оперативні підрозділи. Слідчі зібрали достатню доказову базу, що дозволила провести затримання відповідно до чинного законодавства. Під час спецоперації було залучено кілька груп силовиків, аби мінімізувати ризики та забезпечити безпеку цивільних осіб.

Наразі відкрито кримінальне провадження за ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України — самовільне залишення військової частини в умовах воєнного стану. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Окремо варто зазначити, що раніше щодо Дички було ухвалено вирок — 15 років позбавлення волі за низкою тяжких злочинів. Після подання апеляційної скарги суд визначив запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 242 тисячі гривень на період перегляду справи. Заставу внесли, і він вийшов на свободу до рішення апеляційної інстанції.

Серед попередніх обвинувачень — умисне нанесення тілесних ушкоджень, розбій із проникненням або застосуванням зброї, незаконне зберігання зброї, вимагання в особливо великих розмірах, а також участь у кримінальній ієрархії.

Тепер до переліку можливих вироків може додатися ще один — за самовільне залишення служби під час воєнного стану. Слідчі дії тривають.

Після звільнення з посади експосадовиця Держаудитслужби Оксана Бершеда знову обіймає посаду завідувача сектору розгляду скарг Західного офісу Державної аудиторської служби України. Її повернення до структури державного фінансового контролю привернуло увагу громадськості не лише з огляду на кадрові рішення, а й через обсяг задекларованого майна, набутого протягом останніх років.

Згідно з даними декларації, значна частина активів була придбана у період 2016–2024 років. Основні об’єкти нерухомості перебувають у власності родини — самої Бершеди та її чоловіка Едуарда Остапишина, який є пенсіонером СБУ. До переліку майна входить житловий будинок площею 150,9 м² із господарськими спорудами, а також інші об’єкти нерухомості, що формують суттєву частину сімейних активів.

У 2024 році Бершеда придбала квартиру у Львові площею 71,5 м² за 2,55 млн грн. Також задекларовані два нежитлові приміщення (5,4 м² і 3,8 м²) загальною вартістю 100,8 тис. грн. Крім того, родина має машиномісце площею 12,7 м² (право користування у Бершеди, власність чоловіка з серпня 2022 року, вартість 195 тис. грн).

Сім’я володіє двома автомобілями: Hyundai Tucson (2018 року випуску, власність чоловіка з лютого 2019 року, вартість 609 тис. грн) та Hyundai i30 (2018 року, право користування у Бершеди, власність чоловіка з липня 2020 року, вартість 509,6 тис. грн).

Перед поверненням на державну службу Бершеда задекларувала 872 тис. грн заробітної плати від ТОВ «Надійна транспортна компанія» та 3 484 грн соціальних виплат від Львівського обласного центру зайнятості. Чоловік отримав 261,6 тис. грн пенсії від ГУ Пенсійного фонду у Львівській області та 106 тис. грн зарплати від ТОВ «Алан».

Грошові активи родини становлять 46 тис. доларів готівкою у Бершеди та 700 тис. грн готівкою у чоловіка. Банківські рахунки відкриті у кількох установах, зокрема в ПриватБанку, Універсал Банку та ПУМБ. Інших фінансових зобов’язань, цінних паперів чи корпоративних прав у декларації не зазначено.

Слідча Олександра Порузінська, яка працює у Головне управління Національної поліції в Житомирській області, відобразила у своїй декларації придбання квартири в Київській області загальною вартістю понад 3,3 мільйона гривень. Відомості про угоду були внесені до електронної системи декларування 9 лютого 2026 року, що привернуло увагу громадськості та журналістів.

Згідно з оприлюдненими даними, йдеться про об’єкт нерухомості в одному з населених пунктів Київщини, який характеризується розвиненою інфраструктурою та зручним транспортним сполученням зі столицею. Ринок житла в цьому регіоні залишається активним, попри економічні виклики, а вартість квартир суттєво залежить від площі, стану будинку та розташування.

У розділі витрат зазначено одноразову операцію на суму 665,5 тис. грн, пов’язану з придбанням нерухомості. Інших суттєвих змін у доходах або активах не вказано. Транспортні засоби, цінні папери та корпоративні права у звітності відсутні.

Бердичів та Житомир раніше фігурували у деклараційних даних посадовиці як місця безоплатного користування житлом. Зокрема, у Бердичеві вона користувалася будинком площею 42 м², а в Житомирі — квартирою площею 27 м².

У щорічній декларації за 2024 рік зазначено дохід у вигляді заробітної плати від Головне управління Національної поліції в Житомирській області на суму 437 тис. грн. У готівкових заощадженнях задекларовано 350 тис. грн. Також вказані рахунки в ПриватБанк без зазначення сум. Фінансові зобов’язання у звітності не відображені.

Ситуація привертає увагу з огляду на співвідношення задекларованих доходів і вартості нової нерухомості. Остаточні висновки можливі лише після перевірки джерел походження коштів у межах передбачених законом процедур.

До річниці повномасштабного вторгнення Росії в Україну на ютуб-каналі «Комерсант Український» з’явилося інтерв’ю з колишнім керівником Харківської обласної прокуратури Олександром Фільчаковим. Розмова стала важливим свідченням про події перших днів великої війни, коли Харківщина опинилася під безпосередньою загрозою, а правоохоронна система працювала в умовах постійних обстрілів, хаосу та невизначеності.

Олександр Фільчаков детально описує атмосферу 24 лютого 2022 року та наступних днів, коли рішення доводилося ухвалювати миттєво, без чітких алгоритмів і гарантій безпеки. За його словами, головним завданням стало збереження керованості процесів: координація роботи прокуратури, взаємодія з іншими правоохоронними органами, підтримання зв’язку з місцевою владою та військовими структурами. У надзвичайних умовах особливого значення набуло документування воєнних злочинів — кожен обстріл, кожна зруйнована будівля, кожна постраждала людина потребували правової оцінки та фіксації доказів.

Водночас у публічному просторі з’явилися твердження, що в зазначений період Фільчаков нібито перебував за межами Харківської області. Окремі джерела стверджують, що він міг виїхати на захід країни в перші дні повномасштабної агресії.

У зв’язку з цим лунають заклики до проведення перевірки з боку Офіс Генерального прокурора, зокрема його Генеральної інспекції. Порушуються питання щодо можливого службового розслідування обставин перебування посадовця у перші місяці війни та належного реагування з боку відповідальних осіб.

У публікаціях також згадується ім’я колишнього виконувача обов’язків керівника Генінспекції Івана Дзюби, а також колишнього очільника цього підрозділу Андрія Яковлева — у контексті можливого службового контролю. Офіційних повідомлень про результати перевірок наразі не оприлюднено.

Окремо обговорюється кадровий аспект. За інформацією з відкритих джерел, Фільчаков може претендувати на подальшу роботу в органах прокуратури. У цьому контексті частина громадськості ставить питання про необхідність повної та прозорої перевірки фактів, озвучених як у самому інтерв’ю, так і в публічних заявах його критиків.

Станом на тепер офіційної позиції правоохоронних органів щодо наведених тверджень не оприлюднено. Публічний резонанс навколо теми зберігається, а суспільний інтерес зосереджений на встановленні об’єктивних обставин подій початку повномасштабної війни.

Після початку повномасштабної війни мільйони українок були змушені залишити свої домівки та шукати прихистку в країнах Європейського Союзу. Разом із труднощами адаптації, мовним бар’єром і пошуком роботи вони стикаються з іншою серйозною проблемою — підвищеним ризиком фізичного, сексуального та психологічного насильства. Ці виклики потребують не лише суспільної уваги, а й комплексної відповіді на рівні держав та міжнародних інституцій.

Дослідження, оприлюднене European Union Agency for Fundamental Rights 24 лютого, засвідчує тривожну тенденцію: жінки-біженки з України частіше повідомляють про випадки домагань, експлуатації та різних форм насильства порівняно з місцевим населенням. Особливо вразливими є ті, хто подорожував самостійно з дітьми або не має стабільного доходу та житла. Нестача соціальних зв’язків і недостатня поінформованість про механізми захисту в приймаючих країнах створюють додаткові ризики.

Звіт базується на опитуванні 2024 року серед понад 1200 українок, які проживають у Чехії, Німеччині та Польщі, а також на інтерв’ю з 30 жінками, що зазнали насильства.

За даними дослідження, кожна четверта українка повідомила про фізичне або сексуальне насильство з початку війни. Із них 62% постраждали вже в одній із країн ЄС, ще 9% — під час втечі до Євросоюзу. Водночас 39% респонденток заявили про випадки насильства в Україні, у частині випадків — з боку російських військових.

Крім того, 51% опитаних повідомили про сексуальні домагання після початку війни, а 23% — про онлайн-домагання. Ці показники перевищують середній рівень серед жінок у країнах ЄС.

Також близько 54% респонденток стикалися з негативною реакцією або нападами після публічного спілкування українською мовою, особливо в Чехії та Польщі. Майже кожна четверта жінка отримувала пропозиції житла чи роботи, які могли мати ознаки експлуатації.

У FRA наголошують на необхідності посилення програм підтримки, інформування про права та створення безпечних механізмів повідомлення про випадки насильства.

Розслідування щодо можливого отримання неправомірної вигоди у розмірі 320 тисяч доларів та зловживань під час зведення захисних споруд для військових аеродромів набуває дедалі ширшого розголосу. Слідчі органи оприлюднили нову інформацію, яка може свідчити про існування складної схеми розподілу бюджетних коштів, виділених на стратегічно важливі об’єкти оборонної інфраструктури.

За попередніми даними, фінансування було передбачене для облаштування фортифікаційних конструкцій, укриттів для техніки та особового складу, а також для модернізації систем безпеки на території аеродромів. Однак частина коштів, імовірно, була виведена через підконтрольні підрядні компанії. У документації виявлено ознаки завищення вартості матеріалів, подвійного обліку робіт та внесення недостовірних відомостей до актів виконаних робіт.

За даними джерел, під час оперативних заходів були зафіксовані розмови, у яких обговорювалися проведення «потрібного аудиту», підписання формальних актів виконаних робіт і забезпечення швидкого проходження платежів. У записах, як стверджується, фігурують висловлювання про готовність «закрити питання» незалежно від фактичної якості збудованих укриттів.

Один із співрозмовників нібито запевняв, що всі формальності можна владнати «за тиждень», інший називав механізм проведення фінансування «математикою для першого класу». Слідство розцінює ці переговори як підтвердження узгоджених дій щодо легалізації значних бюджетних витрат через авансові платежі та формальні висновки контролюючих структур.

Саме аудіозаписи стали ключовими доказами під час проведення затримань. Правоохоронні органи продовжують слідчі дії та встановлюють повне коло причетних осіб. Офіційні підозри та процесуальний статус фігурантів наразі уточнюються.

Херсон уже тривалий час живе в умовах постійної небезпеки, спричиненої регулярними обстрілами та руйнуванням цивільної інфраструктури. У такій ситуації питання зведення надійних укриттів і створення безпечних просторів для населення набуває особливого значення. Саме тому будь-які підозри щодо нецільового використання коштів, передбачених для цих потреб, викликають широкий суспільний резонанс і потребують ретельної перевірки.

За наявною інформацією, правоохоронні органи аналізують документи та договори, пов’язані з будівництвом захисних споруд, а також перевіряють обсяги виконаних робіт і відповідність їх заявленій вартості. Йдеться про бюджетні кошти, які мали бути спрямовані на облаштування укриттів у навчальних закладах, медичних установах та житлових районах міста. Слідчі дії включають вивчення фінансової звітності, проведення експертиз і допити посадових осіб та підрядників.

Наразі три провадження на загальну суму 5,2 млн грн уже скеровано до суду. У цих справах завершено досудове розслідування та зібрано матеріали, які, за оцінкою слідства, містять достатні підстави для судового розгляду.

Решта кримінальних проваджень перебувають на стадії розслідування. Правоохоронці встановлюють можливі схеми розподілу коштів, коло причетних осіб та остаточний розмір завданих збитків.

У прокуратурі наголошують, що в умовах воєнного стану питання використання коштів на безпекові потреби перебуває на особливому контролі. Розслідування триває, а остаточну правову оцінку діям фігурантів надасть суд.

Українське медіа «Бабель» входить у нову фазу розвитку після зміни структури власності. Контрольний пакет акцій у розмірі 75% перейшов до Олексія Бабенка — CEO компанії з виробництва безпілотників «Вирій Індастрі». Відповідну частку було викуплено у словацької компанії «АйДжі», яка раніше виступала інвестором видання. Ще 25% корпоративних прав залишаються у головної редакторки, що забезпечує збереження редакційного впливу на стратегічні рішення.

Залучення до складу акціонерів представника технологічного сектору може означати посилення інвестицій у цифрову інфраструктуру, розвиток мультимедійних форматів та зміцнення позицій видання на українському інформаційному ринку. З огляду на досвід нового мажоритарного власника у сфері інноваційного виробництва, медіа отримує потенціал для масштабування, підвищення операційної ефективності та впровадження сучасних управлінських практик.

Останнім часом навколо Бабенка з’явилися публічні зауваження у медіапросторі. Зокрема, окремі ресурси заявляють про затримки у виконанні контрактів на постачання безпілотників. Йдеться про повідомлення щодо нібито невчасної поставки 100 000 дронів з оптоволоконним управлінням на загальну суму близько 7 млрд грн. Ці твердження поширювалися у відкритих джерелах та соціальних мережах і викликали суспільний резонанс.

Про цю ситуацію також писав журналіст Юрій Ніколов, звертаючи увагу на масштаби контрактів і строки їх виконання. Представники компанії публічно коментують виробничі процеси в межах комерційної та оборонної діяльності, наголошуючи на складності серійного виробництва та логістики в умовах воєнного часу.

На тлі зміни структури власності медіа експерти відзначають важливість прозорості управління та розмежування бізнес-активів і редакційної політики. Подальший розвиток подій залежатиме як від корпоративних рішень нових співвласників, так і від офіційних результатів перевірок щодо виконання оборонних контрактів.