Президент України Володимир Зеленський в рамках чергової Ставки Верховного головнокомандувача зосередив увагу на оцінці ситуації на фронті та питаннях фортифікації, як повідомляється у прес-релізі пресслужби глави держави. У засіданні взяли участь голова Адміністрації президента Олександр Сирський, начальник Генерального штабу Анатолій Баргілевич, а також командувачі в зоні бойових дій. Згідно зі словами Зеленського, розглядалися питання на різних напрямках, включаючи Куп’янський, Лиманський, Бахмутський, Авдіївський, Мар’їнський та Південний. Також на засіданні була представлена доповідь міністра оборони Рустема Умєрова та голови Міністерства стратегічних галузей та оборонно-промислового комплексу Олександра Камишіна щодо забезпечення фронту всім необхідним. Особлива увага приділялася питанням поставок боєприпасів та озброєння, а також можливостям власного виробництва. Зеленський також зазначив, що однією з ключових тем засідання була фортифікація. За його словами, у прем’єр-міністра Дениса Шмигаля представлено звіт про темпи зведення нових оборонних рубежів у трьох смугах завдовжки 2000 кілометрів. Згідно з повідомленням, темпи робіт є задовільними, і розраховується на своєчасне завершення цього важливого завдання.

У рамках чергової Ставки Верховного головнокомандувача Президент України Володимир Зеленський обговорив ситуацію на фронті та питання фортифікації. На засіданні були присутні головні представники влади та командувачі в зоні бойових дій. Зеленський наголосив на важливості швидкого та якісного зведення нових оборонних рубежів у трьох смугах завдовжки 2000 кілометрів кожна. Висновок засідання вказує на задовільні темпи робіт, і розраховується на їх своєчасне завершення.

Початок Всеукраїнської економічної платформи "Зроблено в Україні" у січні відбувся за указом Президента. Цей крок визначає важливу роль платформи у забезпеченні економічної стійкості України під час війни, коли актуальною стає максимальна мобілізація внутрішніх ресурсів. Метою "Зроблено в Україні" є об'єднання усіх зацікавлених сторін — державних органів, бізнесу, іноземних інвесторів та громадських об'єднань — для спільного пошуку рішень. Це сприятиме виявленню та реалізації внутрішніх економічних потенціалів та вирішенню проблем, що виникають через тривалу війну.

У контексті зазначеного, платформа передбачає створення як цифрових, так і фізичних просторів для полегшення комунікації між зацікавленими сторонами та розробки спеціалізованих сервісів для більш ефективного та швидкого розв'язання проблем. "Зроблено в Україні" також має стати постійно діючим органом, що консультує уряд та бізнес. Серед завдань платформи — відновлення бізнес-зв'язків, підтримка вітчизняних виробників та просування українських товарів на світових ринках.

У зв'язку з гострою необхідністю вирішення проблем українського бізнесу під час воєнного стану, платформа сформулювала місію, яка включає в себе такі аспекти, як активізація підприємництва та застосування найкращого міжнародного досвіду у кризових періодах. Особлива увага платформи приділяється просуванню промислової адженди, розвитку альтернативних джерел енергії та підтримці вуглезалежних підприємств.

Таким чином, "Зроблено в Україні" планує активно впроваджувати стратегії, спрямовані на підтримку та розвиток промислового сектору, забезпечуючи економічну стійкість та конкурентоспроможність країни. Очікувані практичні результати роботи платформи включають збереження та розвиток підприємницького потенціалу, активізацію промисловості та розвиток енергетичних технологій.

Платформа "Зроблено в Україні" має додаткову мету сприяти отриманню доступу до міжнародної грантової підтримки для мікропідприємств та малих підприємств. Також вона спрямована на просування українських товарів на світових ринках, зокрема в Європі. Ефективність роботи платформи залежить від універсальності її структури. Важливою є формування екосистеми, де рішення та консультації надаються на галузевих майданчиках, структурованих за видами економічної діяльності та регіонами. Серед пріоритетних напрямків діяльності платформи — надання консультаційних послуг з питань ділового адміністрування та експертиза нормативно-правового середовища. Варто підкреслити, що пропоновані напрямки та структурні елементи платформи піддаються постійному перегляду та розширенню з урахуванням змін безпекових та економічних умов. Отже, платформа "Зроблено в Україні" може стати гнучким інструментом, спрямованим на захист національних економічних інтересів та формування внутрішніх резервів економічної стійкості країни, з особливим акцентом на малих і середніх підприємствах.

У висновках можна підкреслити, що платформа "Зроблено в Україні" стане важливим інструментом для забезпечення економічної стійкості країни в умовах війни. Її додаткові мети, такі як сприяння отриманню міжнародної грантової підтримки та просування українських товарів на світових ринках, будуть сприяти розвитку мікропідприємств та малих підприємств. Ефективність платформи буде залежати від універсальності її структури та постійного оновлення напрямків діяльності з урахуванням змін у політичних, економічних та безпекових умовах. Важливою буде також співпраця між державними органами, бізнесом, іноземними інвесторами та громадськими об'єднаннями для досягнення спільних цілей забезпечення економічного розвитку та стабільності країни.

Уряд розглядає план виключити осіб з високими заробітними платами з обов'язкової мобілізації до армії. За словами народного депутата Олексія Гончаренка, це означає, що деякі категорії працівників будуть звільнені від призову у збройні сили.

Законопроект передбачає закріплення заборони на мобілізацію працівників з певних секторів бізнесу. Крім того, згідно з Гончаренком, особи, які мають дохід від 35 тисяч гривень або більше, щомісячно сплачують податок на доходи фізичних осіб у розмірі не менше 6,3 тисяч гривень та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі не менше 7,7 тисяч гривень, також отримають відстрочку від мобілізації.

У цю категорію також входять іТ-спеціалісти, зокрема резиденти Дія сіті, якщо вони регулярно сплачують податок на доходи фізичних осіб у розмірі не менше 6,3 тисяч гривень.

"Таке рішення вже обговорювалося з Офісом Президента місяць тому, але тоді його відхилили, особливо через критику статті про мінімальний дохід у 35 000 гривень. Такий підхід можна вважати соціальним дарвінізмом. За такою логікою: чиновники та заможні люди не мають ризикувати життям", – підкреслив народний депутат.

У висновку можна зазначити, що уряд розглядає план виключення осіб з високими заробітними платами з обов'язкової мобілізації до армії. Цей крок передбачає надання відстрочки від мобілізації особам, які мають стабільний дохід на рівні 35 тисяч гривень і більше щомісячно, а також регулярно сплачують відповідні податки та внески. Однак такий підхід викликає обгрунтовану критику з точки зору соціальної справедливості та рівності перед законом, що потребує подальшого обговорення та уточнень.

За повідомленням нашого джерела в Офісі Президента, очікувані поставки літаків F-16 в Україну, заплановані на липень, не відбудуться. Інформація про це була поширена для підтримки бойового духу. Спочатку обіцяли надіслати перші літаки до кінця 2023 року, а потім весною 2024 року цілу ескадрилью, але всі поставки відкладаються, переважно з боку наших партнерів. Проте Офіс Президента вже шукає десять пілотів-найманців у країнах НАТО, яким пропонується 100 тисяч доларів на місяць, хоча літаки ще не надійшли. За даними американського видання The New York Times, у Румунії на авіабазі Фетешті був створений навчальний центр спеціально для навчання українських льотчиків роботі з F-16. Однак за повідомленнями журналістів, українські льотчики досі не розпочали там навчання, що значно уповільнює передачу західної авіації Україні. У той же час, частина пілотів продовжує проходити підготовку у США, Британії та Данії. За даними ЗМІ, Україна може отримати перші 6 із 45 обіцяних літаків F-16 вже у липні цього року. Проте залишається невизначеність стосовно того, коли і як багато літаків буде передано від кожного з партнерів України.

Згідно з отриманою інформацією, поставки літаків F-16 в Україну, заплановані на липень, будуть затримані. Ці новини могли бути поширені для підтримки бойового настрою, але факт відкладення поставок підтверджується. Офіс Президента вже шукає пілотів-найманців, але поки що літаки не надійшли. Навчальний центр у Румунії, призначений для підготовки українських льотчиків, також не почав функціонувати. Незважаючи на це, частина пілотів продовжує отримувати підготовку в інших країнах. Очікується, що перші 6 літаків можуть бути передані Україні у липні, але залишається невизначеність щодо подальших поставок.

Українська політична арена знову огортається хмарами нестабільності, що викликає серйозну тривогу серед керівництва країни. Недавно президент Володимир Зеленський разом з представниками правоохоронних органів та спецслужб висловили обурення щодо загрози можливого державного перевороту. За словами спікера Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Андрія Юсова, Росія налагоджує активні заходи з дестабілізації ситуації, купуючи українські телеграм-канали та створюючи тисячі фейкових акаунтів для ботів. Все це свідчить про новий етап інформаційної війни Росії проти України.

Згідно з опублікованим матеріалом в газеті Washington Post, російські сили запустили обширну інформаційну кампанію з метою дискредитації президента Зеленського. Серед відомих журналістів акцентується увага на зв'язку російського Інформаційно-психологічного центру "Дев'ятий вал" з організацією провокацій проти України. Відомо, що цей центр має на меті посилення позицій Росії у відносинах з ЄС та США, а також намагається вплинути на публічну думку стосовно переговорів з Росією та розподілу уваги до України.

Аналізуючи діяльність російського Інформаційно-психологічного центру, не можна виключити його участь у плануванні "дискредитації влади" в Україні. Раніше російські структури активно пропагували розкол між Офісом Президента та військовими та розповсюджували претензії Заходу до України. Ймовірно, вони також брали участь у плануванні можливого державного перевороту з метою поглиблення хаосу, що може призвести до розпаду фронту та втрати Україною своєї незалежності та суверенітету.

У висновку можна зазначити, що ситуація в Україні набуває все більшої напруженості через можливий державний переворот та активні дії Росії щодо дестабілізації політичної та інформаційної ситуації в країні. Інформаційна війна, яку веде Росія проти України, набуває нових розмірів через використання телеграм-каналів, соціальних мереж та інших медіа-платформ для поширення дезінформації та дестабілізації ситуації. Важливою є увага та реакція українських владних структур на ці загрози та прийняття відповідних заходів для захисту національних інтересів та державної безпеки.

Український фільм "20 днів у Маріуполі", режисера Мстислава Чернова, визнаний переможцем престижної премії Оскар у номінації "Найкращий документальний фільм". Це історична подія для України, оскільки вперше український фільм отримав таке визнання на світовому рівні. Стрічка розповідає про жахливі події, які трапилися в Маріуполі під час обстрілів російських військ. Український режисер під час церемонії вручення Оскара висловив свою вдячність за нагороду, але також закликав до миру та безпеки для України. Фотокореспонденту Євгену Малолєтці та продюсерці стрічки Василісі Степаненко також було вручено Оскар, вони разом з режисером працювали в Маріуполі. Цей успіх став важливою подією для українського кіномистецтва, підкресливши його вагу та високий рівень.

На всіх кінофестивалях, де фільм "20 днів у Маріуполі" здобував нагороди, режисер Мстислав Чернов використовував їх платформу, щоб привернути увагу до трагедії, яка сталася в Маріуполі та наслідків війни. Його документальний фільм розповідає про перші тижні російського вторгнення в місто: обстріли, трагічні втрати серед цивільного населення, бомбардування медичних закладів. Стрічка відтворює жахливі події та сцени смерті багатьох місцевих мешканців від рук російських військ. Режисер постійно наголошує глядачам на те, що війна продовжується в Україні, і все, що вони бачать на екрані, відбувається зараз. Спільно з фотографом Євгеном Малолєткою та продюсеркою Василісою Степаненко вони вирушили до Маріуполя 23 лютого 2022 року, перед вторгненням. Їхній репортаж допоміг світові побачити реальність того, що відбувалося в місті. За цю роботу вони отримали Пулітцерівську премію, найпрестижнішу нагороду для журналістів. У фільмі також змальовано особисте життя воєнних кореспондентів і документування історії. Журналісти ризикували життям, знімаючи події в Маріуполі. Перед тим, як фільм "20 днів у Маріуполі" отримав Оскар, він вже був визнаний численними нагородами та відзнаками у всьому світі. Газета New York Times описала стрічку як "безжальний і дійсно важливий документальний фільм". Журнал Rolling Stone наголосив на "жахливому свідченні необхідності і високої ціни документування життя в зоні конфлікту". На головному фестивалі незалежного кіно у світі Sundance у 2023 році "20 днів у Маріуполі" отримав приз глядацьких симпатій. Кінокритики з США визнали його кращим у номінаціях "режисерський дебют" та "політична документалістика" на Critics’ Choice Documentary Awards. Український фільм став найкасовішою документальною стрічкою минулого року в Україні, зібравши понад 500 тисяч гривень тільки за перший вікенд прокату. Мстислав Чернов був удостоєний премії Гільдії режисерів Америки. Під час нагородження премією BAFTA у Лондоні він висловився про Маріуполь як символ боротьби та віри, закликавши продовжувати боротьбу. Після отримання Оскара режисер висловив надію, що його фільм приверне увагу до ситуації в Україні та допоможе зупинити війну.

Український документальний фільм "20 днів у Маріуполі" став переможцем Оскара у номінації "Найкращий документальний фільм", що є історичною подією для українського кінематографа. Режисер Мстислав Чернов разом зі своєю командою відобразили жахливі події під час російського вторгнення в Маріуполь, дозволяючи світові побачити реальність війни. Фільм засвідчує важливість документування подій в умовах конфлікту та ризики, які при цьому виникають. Нагороди та визнання на різних фестивалях свідчать про високу цінність цієї стрічки в очах кінокритиків та глядачів. Перемога на Оскарі стала важливим кроком для привернення уваги світу до ситуації в Україні та закликом до зупинки війни.

Починаючи з кінця минулого року, українська армія, після невдачі в наступі, змінила свій підхід на стратегічну оборону, яка включає побудову масштабних оборонних ліній. Проте у Києві зіткнулися зі значними труднощами у втіленні цього плану. "Ми бачили лише окопи по коліно і все", – так військовослужбовець Микола описує стан інженерно-фортифікаційних споруд на другій лінії оборони, куди нещодавно був переміщений його підрозділ на Сході. Ця проблема є поширеним явищем, особливо відчутним стало це у лютому, коли українські війська були змушені відступати з Авдіївки під тиском російських військ. Бійці стверджують, що за містом не було готових оборонних рубежів, що дозволило противнику швидко просунутися на захід на майже 10 км. Самі бійці, військові експерти, аналітики і політики говорять про недостатність, непідготовленість та навіть погану якість українських оборонних ліній. Парламентська опозиція вимагає звіту від прем’єр-міністра щодо "проваленої програми будівництва фортифікацій" і проведення розслідування цього. Прем’єр-міністр Денис Шмигаль заявляє про виділення рекордних 20 мільярдів гривень з початку року на створення оборонних рубежів та інтенсифікацію цих робіт. Після оприлюднення інформації про плачевний стан українських фортифікацій, цей процес значно прискорився. Щоденно військові підрозділи та обласні адміністрації почали оприлюднювати фотозвіти про копання окопів та будівництво бункерів, а координувати цей процес став "непублічний куратор" від влади. Спочатку слід розібратися, що саме означають терміни "оборонні споруди". Це військові фортифікаційні споруди, які будуються біля лінії зіткнення та на певній відстані від неї. Зазвичай лінія оборони складається з трьох основних частин. Перша – "передпілля", яке може включати мінні поля, загородження з колючого дроту, протитанкові рови та бетонні перешкоди – так звані "зуби дракона". Друга – головна лінія оборони, яка включає бункери, земляні оборонні пункти, траншеї, земляні укриття, бункери та позиції для кулеметів. Третя – резервна лінія, а також місця для розташування артилерійських гармат. Прикладом такої системи є "лінія Суровікіна", яку російські силовики побудували на окупованій території Запорізької та Донецької областей за півроку – з жовтня 2022 по весну 2023 року. Україна почала будувати свої оборонні лінії ще з 2015 року вздовж лінії розмежування на Сході. Однак вони не були настільки міцними та ефективними, і розташовані не в тих районах, де зараз ведуться бойові дії.

Віктор Кевлюк, колишній командир штабу оперативно-тактичного угруповання "Луганськ" та зараз експерт Центру оборонних стратегій, розглядаючи ситуацію на Луганщині, розповів про те, як інженерно-фортифікаційні споруди були зведені вздовж річки Сіверський Донець. "Передня лінія оборони пролягала вздовж річки, друга лінія оборони була побудована паралельно Сіверському Донцю і перпендикулярно до сучасної лінії фронту. Тому питання: яка користь від цієї лінії сьогодні, якщо напрямок ведення бойових дій зі сходу на захід, а не з півдня на північ?" — пояснив Кевлюк. За його словами, по всьому державному кордоні з Російською Федерацією на Луганщині не було жодних оборонних рубежів. На деяких ділянках були лише взводні опорні пункти, а на інших — лише концентрація резервів у тилу. Це призвело до того, що російським військам вдалося швидко окупувати більшу частину Луганщини та просунутись вглиб області під час початкової фази вторгнення у 2022 році.

У багатьох інших ділянках фронту, особливо на півдні Донецької області, українські війська були змушені відступити з першої лінії оборони на другу під тиском противника, але третю лінію оборони не підготували. За даними джерела з командування інженерних військ, оборонні рубежі, які були зведені з 2015 року, виявилися неефективними на початку повномасштабної війни, оскільки російська армія фактично їх обійшла і просунулась вглиб території на багатьох ділянках фронту. Останніми "старими" лініями оборони залишились Мар'їнка і Авдіївка, які впали на початку цього року під час тиску російських військ.

Тепер Україна прискорено намагається збудувати нову лінію оборони, особливо на найбільш критичних ділянках, таких як біля Запоріжжя, на заході Донеччини, а також біля Куп'янська та вздовж східного кордону з Росією. Проте залишається відкритим питання: чому почати зводити нову потужну оборонну лінію не було розпочато в перші два роки великої війни? Співрозмовники з ВВС Україна зазначають різні версії причин. Це може бути пов'язано з хаосом у перші місяці конфлікту, обмеженими фінансовими ресурсами держави та акцентом на наступальні, а не оборонні стратегії українського уряду.

Основну частину робіт зі зведення оборонних рубежів поблизу фронту виконують інженерні війська, що входять до Сил підтримки Збройних Сил України. В початку березня президент Володимир Зеленський змінив командира Сил підтримки. Новим керівником став начальник інженерних військ Олександр Яковець.

На думку полковника запасу Віктора Кевлюка, Україна стикається з дефіцитом інженерних підрозділів, що є наслідком їх значного зменшення на початку 2000-х років. Зараз, як пояснює експерт, командувач оперативного командування на фронті має у своєму розпорядженні лише один полк оперативного забезпечення з трьох батальйонів, який може здійснювати роботи з фортифікаційного облаштування, оскільки він має необхідне обладнання та техніку. Однак, за словами Кевлюка, цього виявляється недостатньо. "Для здійснення оборонної операції в оперативному командуванні потрібно приблизно 5-8 інженерних батальйонів, а маємо лише 1. Питання: чому немає інших? Невідомо", — зауважує Кевлюк.

Ще однією проблемою є те, що процес облаштування фортифікацій відбувався "знизу – догори", тобто кожний конкретний підрозділ відповідав лише за створення лінії оборони на своїй ділянці. Для того, щоб створити щось більш надійне, ніж звичайні окопи, потрібно було постійно звертатися до вищого командування за виділенням деревини, бетону чи техніки. Це призвело до того, що зведені фортифікації на кожній окремій ділянці значно відрізнялися одна від одної і не створювали щільного та суцільного оборонного рубежу. Така ситуація надавала російським військам можливість продавлювати українську оборону на "слабких" ділянках і заходити у фланг інших підрозділів.

Оголосивши про перехід до "стратегічної оборони", в грудні 2023 року українська влада визначила, що замовниками при закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення для будівництва фортифікаційних споруд є відразу кілька відомств. Серед них Міністерство оборони, державна спеціальна служба транспорту, місцеві адміністрації і державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури. Однак, часто фактично координувати цей процес виявляється надто складно, і місцеві адміністрації у деяких випадках не надають необхідної допомоги військовим, що вимушені в умовах відсутності спецтехніки і матеріалів нашвидкуруч зводити фортифікаційні споруди біля лінії бойових дій.

Член парламентського комітету з питань національної безпеки і оборони Сергій Рахманін (фракція "Голос") вказує на проблему з вилученням будівельної техніки для робіт з облаштування оборонних рубежів Збройних Сил України (ЗСУ). За словами Рахманіна, хоча ЗСУ мають законне право вилучати необхідну техніку, це відбувається не завжди через місцеві військові адміністрації. З його точки зору, ця проблема виникає через низьку "виконавчу дисципліну" в Україні, де немає когось, хто міг би дійсно навести порядок.

Неочікуваним рішенням стало призначення колишнього заступника голови Офісу Президента України Кирила Тимошенка на посаду радника міністра оборони Рустема Умєрова з питань облаштування фортифікацій. Це стало причиною занепокоєння і сумнівів, оскільки Тимошенко відомий своєю суперечливою репутацією. Він не бажав розкривати деталі своєї причетності до фортифікаційної тематики, залишаючи питання про його роль у процесі облаштування оборонних укріплень без відповіді.

Тим не менш, Міністерство оборони заявило, що Тимошенко відповідає за роботу з облаштування фортифікацій, а також за комунікаційну політику. Однак, кон

Висновки з вищезгаданої статті можуть бути наступними:

• Наявність дефіциту інженерних підрозділів у Збройних Силах України створює проблеми у роботі з облаштування оборонних рубежів.

• Недостатня виконавча дисципліна та низький рівень координації в українській системі управління ведуть до затримок у вирішенні питань щодо отримання необхідних матеріалів і техніки для фортифікаційних робіт.

• Призначення Кирила Тимошенка на посаду радника міністра оборони може стати першим кроком у поліпшенні комунікаційної політики в Збройних Силах, але його причетність до робіт з фортифікації залишається неясною.

• Важливість вирішення цих питань для зміцнення обороноздатності України та створення надійних оборонних укріплень на фронті.

Кабінет міністрів прийняв рішення про впровадження трьох електронних державних реєстрів для процесу відбудови та відновлення країни. Ці реєстри, які стануть частинами містобудівного кадастру державного рівня, будуть включати Єдиний державний реєстр адміністративно-територіальних одиниць (ЄДРАТО), Єдиний державний реєстр будівель та споруд (ЄДРБС) та Єдиний державний реєстр адрес (ЄДРА). Ця ініціатива має сприяти подальшій цифровізації будівельної сфери та зменшенню корупційних ризиків. Планується, що запуск державних реєстрів відбудеться протягом двох років в рамках експериментального проєкту. Це стало можливим завдяки реалізації закону №2486-IX, що має на меті забезпечення вимог цивільного захисту під час планування та забудови територій. Важливою метою нових реєстрів є уніфікація відомостей про адміністративно-територіальні одиниці та адреси об’єктів нерухомості, що сприятиме впорядкуванню інформації щодо містобудування, майнових прав та обліку будівель і споруд. Нова електронна система вже дала значний антикорупційний ефект, і запуск нових реєстрів в Єдиному державному реєстрі обіцяє продовжити цей позитивний тренд.

Ухвалення рішення Кабінетом Міністрів про створення трьох електронних державних реєстрів є кроком у напрямку впровадження цифрових інструментів для відновлення країни та підвищення транспарентності у будівництві. Ці реєстри, включаючи ЄДРАТО, ЄДРБС та ЄДРА, сприятимуть уніфікації та стандартизації інформації про територіальні одиниці та об'єкти нерухомості. Впровадження цих заходів покликане зменшити ризики корупції в будівельній сфері та сприяти подальшому розвитку країни. Реалізація електронних реєстрів в межах експериментального проєкту протягом двох років є важливим кроком у реформуванні державного управління та підвищенні ефективності державного адміністрування.

Протягом останніх п'яти років, Україна пережила вражаючий стрибок до лідерства серед країн-імпортерів зброї. За період з 2019 по 2023 рік, згідно з даними Стокгольмського інституту дослідження проблем миру (SIPRI), обсяг імпорту зброї зріс на неймовірних 6633%, порівняно з попереднім п'ятиріччям з 2014 по 2018 рік. Цей ріст призвів до того, що Україна зараз очолює світовий список імпортерів зброї.

Результати аналізу свідчать, що в той самий період експорт зброї з Росії вдвічі скоротився, що призвело до зниження її позицій у світовому рейтингу експортерів. Україна наразі займає перше місце серед країн Європи та четверте у світі за обсягом імпорту зброї.

Цей успіх став можливим завдяки широкому спектру отриманої основної зброї від понад 30 країн з 2022 року. Серед основних постачальників України є США (39% озброєння), Німеччина (14% озброєння) і Польща (13% озброєння).

У той же час, Росія втратила свої позиції на ринку зброї. Російські поставки були випереджені Францією, яка збільшила свій експорт озброєння на 47%. Крім того, експорт російської зброї впав на рекордні 53% за останні два роки, зменшившись до 10% загального обсягу на світовому ринку.

США залишаються найбільшим експортером зброї, забезпечивши 55% світового експорту, що на 20% більше, ніж у попередньому п’ятирічному періоді.

У висновках можна підкреслити, що Україна за останні п'ять років стала визнаним лідером серед імпортерів зброї, демонструючи значний зріст у цьому напрямку згідно з даними Стокгольмського інституту дослідження проблем миру. Цей ріст є наслідком рішучих кроків у розвитку оборонної галузі та стратегічних дипломатичних зусиль України.

Спадщина успіху полягає у широкому спектрі отриманої основної зброї від численних країн, що вказує на довіру міжнародного співтовариства до українських оборонних потреб. Це досягнення відображає високий рівень технологічного потенціалу та здатність України забезпечити власну безпеку в умовах геополітичних викликів.

Подальші перспективи України як лідера в імпорті зброї залежать від здатності країни до підтримки цього темпу розвитку та збереження стратегічних партнерств з ключовими постачальниками зброї. Такий успіх має важливе значення для зміцнення оборонної потужності України та забезпечення національної безпеки в умовах складної геополітичної ситуації.

Глава фракції "Слуга народу" Давид Арахамія висловив упевненість у вирішенні питань, пов'язаних із Першою, Другою та Третьою групами осіб з інвалідністю. Він закликав утриматися від негативних коментарів стосовно цього пункту в законопроекті про мобілізацію. Цю інформацію він оприлюднив у своєму Telegram-каналі. Арахамія наголосив, що в чинному законодавстві передбачено одного доглядача на одну особу з інвалідністю за її вибором, що відповідає справжнім потребам. Він підтримав цей пункт і підкреслив, що розгляд поправок розпочнеться наступного тижня.

Додатково, Арахамія зазначив, що аналогічні заходи будуть застосовані і до аспірантів, обіцяючи вирішити питання стосовно надання їм відстрочки від мобілізації, незалежно від форми навчання. Раніше Єгор Чернєв, народний депутат України та заступник голови комітету Ради з питань національної безпеки, зазначив, що ухвалення законопроекту про мобілізацію наразі складне через велику кількість правок і різний час набрання чинності різними положеннями документа.

У підсумку, Давид Арахамія, глава фракції "Слуга народу", висловив впевненість у вирішенні питань, що стосуються осіб з інвалідністю, включаючи Першу, Другу та Третю групи. Він закликав утриматися від негативних коментарів і наголосив на важливості підтримки законопроекту про мобілізацію. Також було зазначено, що розгляд поправок до цього закону розпочнеться наступного тижня. Політик обіцяв вирішити питання відстрочки від мобілізації для аспірантів незалежно від форми навчання. Ці кроки свідчать про прагнення забезпечити права та підтримку осіб з інвалідністю та аспірантів в контексті мобілізаційних заходів.