Дружина керівника Бюро економічної безпеки у Закарпатській області Євгенія Калугіна — Альона Калугіна — протягом кількох років стала співвласницею помітної кількості бізнес-проєктів і об’єктів нерухомості в регіонах, де її чоловік раніше обіймав керівні посади. Така динаміка привернула увагу громадськості, адже розширення сімейних активів відбувалося паралельно з кар’єрним зростанням посадовця в системі економічної безпеки держави.

Після кожного нового призначення Євгенія Калугіна в тому чи іншому регіоні фіксувалася активізація підприємницької діяльності його дружини. Йшлося насамперед про участь у компаніях, пов’язаних із ринком нерухомості, а також про набуття прав на комерційні та житлові об’єкти. Географія цих активів часто збігалася з місцями службової діяльності посадовця, що породжувало додаткові запитання щодо джерел фінансування та можливих зв’язків між державною посадою і приватними інтересами родини.

Напередодні переведення Калугіна до Чернівецької області його мати, Тетяна Калугіна, стала співвласницею компанії «Голден Блек», яка почала розвивати мережу автозаправних станцій на Буковині. Згодом вона вийшла зі складу засновників, однак уже у вересні 2025 року компанія зі схожою назвою — «Голден Блек Спа» — взяла кредит на 40 млн грн для придбання двох будівель автозаправок. Йдеться про АЗС мережі GB Oil у Чернівецькій області. Співвласницею цієї компанії є Альона Калугіна.

Інвестиції родини на Буковині цим не обмежилися. У 2024 році Альона Калугіна разом із партнерками придбала земельну ділянку площею 1,73 га за 7 кілометрів від Чернівців. Уже влітку 2025 року на цій локації відкрився ресторанно-відпочинковий комплекс Black Lotus із басейном, а наприкінці того ж року — нічний клуб. Комплекс наразі розширюється. Ринкова вартість аналогічної ділянки поблизу сьогодні перевищує 12 млн грн. Партнеркою Альони Калугіної в ТзОВ «Голден Блек Спа» є Віоріка Чорней — мати першого заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури Вячеслава Чорнея.

Паралельно з цим у 2024 році дружина та мати Євгенія Калугіна придбали по 6 соток землі кожна у приватному секторі Ужгорода — поблизу словацького кордону. На ділянці, яка дісталася дружині, розташовувався житловий будинок, що був знесений. Наразі на його місці зводиться житловий комплекс. За оцінками ринку, земельна ділянка площею 12 соток у цій локації нині коштує понад 100 тисяч доларів. Водночас у декларації посадовця зазначено, що будинок із землею було придбано майже за 17 тисяч доларів.

У липні 2025 року Альона Калугіна інвестувала в аграрну компанію «Хрум», у власності якої перебуває понад 2 гектари землі на Закарпатті. Ринкова вартість цих земель оцінюється приблизно у 90 тисяч доларів.

Після призначення Євгенія Калугіна на посаду в БЕБ, у липні 2023 року, його батько Павло Калугін став власником понад пів гектара землі в Козині поблизу Києва. Ділянка розташована по сусідству з маєтком бізнесмена Ріната Ахметова. Наразі земля аналогічної площі в цій локації коштує близько 15 млн грн. Сам Павло Калугін заявив, що придбав ділянку за власні кошти.

Водночас офіційні доходи родини виглядають значно скромніше. За підрахунками журналістів, батьки Євгенія Калугіна за останні 15 років сукупно офіційно заробили близько 5 млн грн. Брат чиновника, Станіслав Калугін, володіє кількома міжнародними технологічними бізнесами і протягом кількох років здійснював грошові перекази Альоні Калугіній.

Сукупність цих фактів формує питання не лише до джерел походження сімейних активів, а й до потенційного конфлікту інтересів у діяльності очільника регіонального підрозділу БЕБ — структури, що покликана боротися з економічними злочинами та тіньовими схемами.

У Києві правоохоронці викрили шахрая, який пропонував військовозобов’язаному уникнути призову та знятися з військового обліку за значну суму грошей. За свої "послуги" чоловік вимагав 5200 доларів США. Згідно з матеріалами слідства, зловмисник отримав контактні дані військовозобов’язаного через своїх знайомих і зателефонував йому з пропозицією допомогти у вирішенні проблеми з військовим обліком.

Шахрай запевнив чоловіка, що має налагоджені зв’язки у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки і може організувати визнання його непридатним до служби. Окрім цього, він пообіцяв забезпечити виключення з військового обліку, що дало б можливість уникнути мобілізації. Для виконання цих дій зловмисник вказав суму, яку потрібно заплатити.

Як підтвердження «серйозності намірів» фігурант вимагав аванс. На банківську картку йому перерахували 1700 доларів США, що за курсом становило 70 800 гривень. Решту суми — 3500 доларів — він отримував через посередника.

Після передачі коштів чоловіка затримали правоохоронці. Йому готують повідомлення про підозру та обирають запобіжний захід. У разі доведення вини фігуранту загрожує кримінальна відповідальність за незаконне отримання неправомірної вигоди та сприяння ухиленню від мобілізації.

Правоохоронці наголошують, що подібні «послуги» є незаконними, а спроби вирішити питання через посередників можуть обернутися як втратою грошей, так і кримінальною відповідальністю.

Після гучної справи «Мідас» українська влада активно говорить про «перезапуск» і «очищення» енергетичного сектору. Проте за офіційними деклараціями приховані набагато гостріші процеси — справжня боротьба за контроль над АТ «НАЕК „Енергоатом“». Ця компанія забезпечує близько 60% виробництва електроенергії в Україні і володіє управлінням фінансовими потоками на сотні мільярдів гривень, що робить її стратегічно важливим об’єктом для різних груп впливу.

Сучасна ситуація показує, що заяви про реформу та підвищення ефективності часто маскують цілком прагматичні інтереси. Йдеться не стільки про оптимізацію процесів чи модернізацію інфраструктури, скільки про доступ до одного з найбільших фінансових ресурсів держави. В умовах непрозорого розподілу повноважень і слабкого контролю за корпоративними процесами конкуренція за керівні позиції «Енергоатому» перетворюється на справжнє поле битви між політичними групами та економічними елітами.

Однією з ключових кандидатур називають Ольгу Буславець — колишню виконувачку обов’язків міністра енергетики. Її ім’я тісно пов’язують з орбітою впливу Ріната Ахметова та експрем’єр-міністра Дениса Шмигаля. У 2020 році саме за її участі ухвалювалися рішення, вигідні для теплової генерації ДТЕК, тоді як атомні електростанції штучно обмежувалися у виробництві. Буславець фігурувала в антикорупційних перевірках щодо можливого конфлікту інтересів, зокрема у сфері закупівель ядерного палива. Її можливе призначення багато хто розцінює як сигнал повернення впливу теплової генерації за рахунок інтересів державної атомної компанії.

Ще більш резонансною є кандидатура Павла Павлишина — колишнього керівника Рівненської АЕС, а нині першого заступника мера міста Вараш. Його ім’я супроводжують численні скандали. У 2022 році його син Євген Павлишин жорстоко побив 64-річну жінку, яка згодом померла в лікарні. У 2025 році суд обмежився умовним покаранням. Походження статків родини Павлишиних — дорогі автомобілі Mercedes-Benz S400 та Zeekr, елітна нерухомість у Києві та Вараші — викликало питання у контролюючих органів, адже ці активи не корелюють з офіційними доходами посадовця.

Період керівництва Павлишина Рівненською АЕС супроводжувався замовчуванням аварійних інцидентів — від обвалу естакади під час транспортування трансформатора до падіння п’ятитонного редуктора в реакторному залі. Паралельно діяли схеми виведення коштів через пов’язані структури, зокрема групу «ТСП» («ТСП-Трансбуд», «ТСП-Сервіс») та ТОВ «Кортакоз». За матеріалами розслідувань, ці компанії використовувалися як прокладки для завищення вартості робіт у два–три рази. Попри вимоги депутатів Вараша відправити Павлишина у відставку, у столичних кабінетах його розглядають як потенційного керівника всієї атомної галузі.

Як компромісну фігуру також називають Андрія Козюру — чинного директора Хмельницької АЕС. Водночас і його діяльність супроводжується питаннями. У 2024–2025 роках енергоблок №2 ХАЕС через проблеми з турбіною працював лише на 80–85% потужності. В умовах дефіциту електроенергії це означало втрату сотень мегават. Галузеві фахівці пов’язують ці збої з неякісним ремонтом та управлінськими рішеннями керівництва станції.

На цьому тлі окремо вирізняється нинішній виконувач обов’язків голови правління Павло Ковтонюк. Він — професійний інженер, який не фігурує у корупційних схемах і, за внутрішніми документами так званого «Міндічгейту», вважається «незручним» керівником через відмову брати участь у тіньових домовленостях. Водночас саме йому бракує політичної підтримки: фінансові плани «Енергоатому» на 2025–2026 роки досі не затверджені.

Призначення керівника «Енергоатому» виходить далеко за межі кадрового питання. Це тест для влади — або під прикриттям гасел про реформи до атомної галузі повернуться старі клани з відпрацьованими схемами, або держава справді спробує зламати систему. Найближчі тижні покажуть, чи стане справа «Мідас» переломним моментом, чи лише ширмою для нового перерозподілу фінансових потоків.

Українцям слід очікувати на поступове підвищення цін на продукти в магазинах через вплив енергетичної кризи та загальну інфляцію. Проте, на думку економістів, панікувати або здійснювати масове скуповування товарів немає необхідності, оскільки на даний момент ситуація не вимагає таких крайнощів. Зокрема, Олег Пендзин, виконавчий директор Економічного дискусійного клубу, вказує на те, що подорожчання є невідворотним, але не екстраординарним, і його вплив на повсякденне життя українців має бути помірним.

Зростання вартості енергетичних ресурсів, яке на сьогоднішній день є одним із основних чинників інфляційних процесів, має безпосередній вплив на виробництво та логістику. Відповідно, ціни на енергетичні носії, такі як газ і електрика, прямо або опосередковано впливають на вартість продуктів, оскільки більшість процесів у харчовій промисловості потребує значних енерговитрат. Крім того, підвищення вартості пального також не минає безслідно, оскільки впливає на транспортні витрати, що є частиною формування кінцевої вартості продукту.

Пендзин наголошує, що існує природна «стеля» цін. Виробник не зможе продавати продукцію дорожче, ніж дозволяє платоспроможність населення, яка наразі знижується. Саме тому різкого цінового вибуху не очікується, а бізнес змушений балансувати між собівартістю та реальним попитом.

Оцінюючи ситуацію за окремими категоріями товарів, економіст зазначає, що хліб не подорожчає різко. Прогнози про зростання ціни на 20% він називає перебільшеними. Реалістичний сценарій — стабільне підвищення в межах 1–1,5% на місяць.

Ціни на м’ясо та яйця, за його словами, залишатимуться відносно стабільними. Якщо курятина або свинина суттєво подорожчають, попит різко впаде, і ринок швидко відреагує зниженням цін.

Найскладнішою залишається ситуація з молочними продуктами. Вітчизняні виробники змушені конкурувати з дешевшим імпортом, зокрема з країн ЄС. Це стримує різке подорожчання, але зростання все ж буде. Вершкове масло, яке подешевшало у січні через світові тенденції, у лютому знову почне дорожчати.

Овочі, зокрема так званий «борщовий набір», продовжують зростати в ціні через витрати на зберігання. Водночас картопля нині приблизно на 20% дешевша, ніж торік, завдяки хорошому врожаю 2025 року. Масовий імпорт картоплі очікується не раніше квітня.

Щодо соняшникової олії, економіст допускає підвищення ціни до рівня близько 100 гривень за літр. Водночас він сумнівається, що ціна зможе перевищити цей поріг, адже внутрішній попит не витримає рівня у 120 гривень.

Окремо Пендзин наголосив, що загроз дефіциту продуктів в Україні немає. Він вважає безпідставними заклики робити стратегічні запаси круп чи консервів.

За його оцінками, загальна інфляція за січень становитиме близько 2–2,5%. Ситуація залишається складною, але контрольованою. Головним стримувальним фактором для зростання цін є не бажання бізнесу, а низька платоспроможність населення.

Ідея тижневого енергетичного перемир’я, озвучена Володимиром Путіним, не виглядає проявом сили чи стратегічної впевненості. Таку інтерпретацію запропонував оглядач британського видання The Telegraph Хеміш де Бретон-Гордон — колишній офіцер регулярної армії Великої Британії. На його думку, ця ініціатива радше свідчить про гостру потребу Москви виграти час, аби стабілізувати ситуацію для війська, яке дедалі відчутніше втрачає боєздатність.

Аналітик звертає увагу на сукупність факторів, що вказують на системну кризу російських збройних сил. Виснаження особового складу, проблеми з логістикою та нестача підготовлених резервів змушують Кремль вдаватися до нестандартних і ризикованих кроків. Серед них — залучення іноземних контингентів, пошук «живої сили» за межами країни та активізація вербування найманців у різних регіонах світу.

Окреме занепокоєння, зазначає оглядач, викликають повідомлення про повернення на фронт поранених ув’язнених, зокрема тих, хто втратив кінцівки. Частині з них навіть не надали протезів — їх, за наявною інформацією, змушують повертатися до бойових дій на милицях, щоб компенсувати гостру нестачу особового складу.

На думку Бретон-Гордона, дії російської влади демонструють дві ключові тенденції.

По-перше, російська армія стрімко втрачає боєздатність. Незалежні оцінки свідчать, що темпи просування російських військ є повільнішими, ніж у окопних армій Першої світової війни, при цьому людські втрати мають співмірний масштаб. За останні два роки Росія захопила трохи більше одного відсотка території України, втративши понад 500 тисяч осіб убитими та пораненими. Щоденні втрати, за оцінками, сягають близько тисячі військових.

Оглядач називає це класичною війною на виснаження, де поранених солдатів використовують як витратний матеріал, розраховуючи на те, що в України рано чи пізно закінчаться боєприпаси. Він наголошує, що такий сценарій можливий лише в разі, якщо Захід дозволить цьому статися.

По-друге, ситуація свідчить про повне зневаження Кремля до власного населення. Поки пересічні росіяни потерпають від високої інфляції та стрімкого зростання відсоткових ставок, держава спрямовує залишки ресурсів на виробництво ракет і безпілотників для атак на українські міста.

За словами Бретон-Гордона, для російського керівництва армія є лише витратним ресурсом. Ув’язнені та іноземні найманці, підкреслює він, коштують для Кремля ще менше, ніж мобілізовані громадяни.

Водночас оглядач вважає, що саме нинішній момент може стати реальним важелем впливу на Москву. Якщо оцінка стану російської армії є точною, навіть відносно невелике збільшення західної військової підтримки здатне суттєво змінити хід війни на користь України.

Бретон-Гордон наголошує, що Україна має вести переговори виключно з позиції сили, а не йти на поступки заради політичних фантазій Москви. На його думку, у момент, коли у Путіна швидко вичерпується людський ресурс, саме жорсткий міжнародний тиск може змусити Кремль піти на реальні кроки до завершення війни.

Леся Нікітюк давно й щиро демонструє свою прив’язаність до рідного Хмельницького, не приховуючи теплого ставлення до міста, де минули її дитинство та юність. Нині телеведуча тимчасово мешкає у батьківському домі, куди переїхала разом із сином та улюбленим собакою. За словами Лесі, саме там вона відчуває більше спокою й затишку, ніж у столичному ритмі Києва, особливо в нинішніх непростих умовах.

Перебуваючи вдома, Нікітюк не змогла оминути одну з головних візитівок міста — знаменитий хмельницький базар. Це місце давно стало символом локального колориту, де можна знайти все — від побутових дрібниць до несподіваних стильних речей. Телеведуча зізналася, що прогулянки базаром для неї — це не лише шопінг, а й своєрідна терапія та повернення до спогадів.

Головним акцентом образу став пікантний виріз на спині біля шиї, який зав’язується на стрічку. До яскравого верху Леся підібрала чорні блискучі лосини, які вдало підкреслили її фігуру та додали образу ефектності.

Наприкінці відео ведуча дозволила собі легку провокацію — вона грайливо повернулася до камери спиною, продемонструвавши фігуру в обтислих лосинах. Такий жест традиційно викликав жваву реакцію підписників, які відзначили її впевненість і почуття гумору.

Відновлення теплових електроцентралей після руйнівних ракетних ударів в Україні здійснюється через компанії з ознаками фіктивності, що створює серйозну загрозу для стабільного теплопостачання у житлових будинках. Журналістське розслідування МЕЖІ показало, що 33 мільйони гривень, виділених на ремонт і відновлення ТЕЦ, були спрямовані на ТОВ «Нова Перспектива Люкс». Ця компанія не мала досвіду виконання масштабних енергетичних проектів і фактично не мала жодної матеріальної бази для проведення таких робіт.

Компанія була перекуплена у 2024 році та зареєстрована на підставну особу – Аллу Бурейко, яка раніше не займалася аналогічною діяльністю. Така структура власності створює серйозні ризики зловживань і непрозорого використання бюджетних коштів. Експерти попереджають, що залучення фірм без кваліфікаційного досвіду може призвести до затримок у відновленні критичної інфраструктури та до погіршення якості надання послуг для населення.

Експерти вказують на основні ознаки фіктивності компанії:

реєстрація на підставну особу;

участь у тендерах попри наявність більш вигідних пропозицій;

підроблений досвід виконання аналогічних робіт;

відсутність доходів і реальної господарської діяльності.

Голова МЕЖІ Мартина Богуславець зазначила, що компанія, ймовірно, завищить обсяг робіт у своїх проєктах, що безпосередньо вплине на формування кошторису та загальної вартості відновлення ТЕЦ.

У місті побоюються, що передача стратегічних об’єктів таким фірмам може поставити під загрозу своєчасне відновлення тепла у квартирах та збільшити витрати бюджету.

Колишній суддя Харківського апеляційного суду Ярослав Чопенко, який раніше набув публічності завдяки участі у справі керівника “Запоріжжяобленерго” Стасевського, домігся суттєвого збільшення своєї пенсії через судовий процес. До цього його виплати становили понад 138 тисяч гривень на місяць, тоді як після рішення суду вони зросли майже до 200 тисяч гривень.

Згідно з рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/1627/25, Чопенко ще минулого року звернувся до Пенсійного фонду України з проханням перерахувати пенсію у зв’язку зі зростанням заробітних плат суддів. Пенсійний фонд відмовив у задоволенні цієї вимоги, посилаючись на відсутність законних підстав для підвищення. Проте суд визнав аргументи колишнього судді переконливими і ухвалив рішення на його користь, що дозволило значно збільшити розмір пенсійних виплат.

Суддя отримав пенсію у розмірі 62% від зарплати судді Харківського апеляційного суду. Розрахунок провели із зарплати у 223,3 тис. грн, тоді як актуальний розмір посадового окладу становить 321 725 грн: базова ставка – 189 250 грн, доплата за вислугу років – 132 475 грн.

Після перерахунку пенсія Чопенка зросла до 199,4 тис. грн. Суд зобов’язав Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2024 року на підставі довідки Харківського апеляційного суду.

Таким чином, відставний суддя отримав пенсію, фактично прирівняну до зарплати чинних суддів, незважаючи на початкову відмову Пенсійного фонду.

У Дніпропетровській області правоохоронці викрили керівницю одного з відділів «Центру пробації», яку підозрюють у вимаганні значної суми коштів у пораненого захисника України. За версією слідства, посадовиця намагалася скористатися складним станом військовослужбовця та пообіцяла за винагороду посприяти його звільненню з лав Збройних сил.

Йдеться про військового, який тривалий час перебував на передовій і виконував бойові завдання на найнебезпечніших напрямках фронту. Унаслідок служби він зазнав трьох контузій і після цього був направлений на проходження військово-лікарської комісії. Стан здоров’я чоловіка суттєво погіршився, однак, попри наявні медичні показання, процес визнання його непридатним до подальшої служби затягувався.

Військовий розповів про ситуацію знайомому, який запропонував звернутися до своєї подруги, яка могла «допомогти». Жінка відкрито заявила, що бойовий досвід і поранення «нічого не варті», і назвала суму – 21 500 доларів США.

Правоохоронці затримали підозрювану та повідомили їй про підозру у вчиненні злочину, передбаченого статтями Кримінального кодексу України щодо вимагання неправомірної вигоди.

Слідство триває, встановлюються всі обставини справи та можливі співучасники.