Українська принцеса: як дочка сільського депутата з Закарпаття живе у розкішних замках і виграє державні тендери

У 2015 році під час депутатських обов'язків Микола Греченюк та його близькі отримали у Підвиноградові кілька земельних ділянок, дотримуючись законів країни. Після тривалих судових процесів вони відстояли своє право на ці ділянки. Микола Греченюк, крім того, має значний бізнесовий успіх у сфері тендерів, а його донька Беатриса насолоджується розкішним життям, демонструючи його на своєму Instagram. Також варто зазначити, що чоловік Беатриси, Андрій Петьовка, є членом відомої політичної родини і також займає значну позицію в бізнесі та громадському житті.

У 2015 році, коли Греченюк був депутатом сільської ради від Партії регіонів, його рідні та наближені особи отримали в Підвиноградові щонайменше чотири земельні ділянки. Таким чином вони реалізували своє право на безкоштовне отримання землі, гарантоване кожному українцю Конституцією. Так, за рішенням сільської ради ділянки отримали Греченюк Беатриса Миколаївна (дочка), Греченюк Михайло Васильович (брат), Крайнер Михайло Михайлович (за даними ЗМІ, водій Греченюка), Крайнер Маріанна Олександрівна (дружина водія Греченюка). Суди з приводу виділення цих земельних ділянок тривали аж до 2021 року. Але своє право на землю зазначені особи таки відстояли. Сам Микола Греченюк має в Підвиноградові чотири земельні ділянки та будинок. Його дочка Беатриса загалом три ділянки та власний маєток. Окрім ФОПа, Микола Греченюк також є засновником ТОВ «Лігаспецбуд», якому теж щастить із тендерами. Так, за даними «Прозоро» ця фірма була учасником щонайменше 124 конкурсів і загалом виграла підрядів на суму близько 370 млн гривень. Чесно кажучи, суми не надто захмарні, якщо порівняти з іншими «тендерними воротилами». Але це не заважає дочці Миколи Греченюка Беатрисі (чи Беатрікс, як вона вказується в реєстрах) жити своє краще життя тут і зараз. Сумки Hermes, автівка Porshe, відпочинок в Парижі, Дубаї, на Сардинії та гірськолижних курортах, прикраси найдорожчих брендів світу. Все це Беатриса показує в своєму Instagram, не відстаючи від подружок, серед яких сестра опального розкрадача армії Романа Гринкевича – Ольга, та колишня дружина народного депутата від «Слуги народу» Миколи Тищенка Алла Барановська. Чоловіком Беатриси є не менш відома особистість. Андрій Петьовка – син народного депутата Василя Петьовки, який є двоюрідним братом іншого нардепа Івана Балоги. Петьовки хоча й мають давню ненависть до Балог, однак це не заважає обидвом родинам керувати рідним краєм з особливим розмахом. Так, у 2008 році Мукачівська міська рада передала в оренду компанії дружини Петьовки найвідоміший замок Закарпаття «Паланок». Ймовірно, що Беатриса Греченюк цілком може мати в ньому й свої покої, як «справжня принцеса». У своєму Instagram дочка Греченюка також вказує, що є дизайнером інтер’єрів. Зокрема, вона показувала підписникам свій дім, дизайн в якому нібито зробила сама. Ще одним бізнесом Беатриси є ресторан Darlin’ restobar в Мукачевому. У меню розкішні блюда, як-то Філе міньйон із фуа-гра та дорогі вина.

У вищезазначеному матеріалі висвітлено приклад надмірного володіння земельними ділянками та успішного участі у державних тендерах деяких осіб з родин та наближених колах впливових політиків на Закарпатті. Зазначено, що діти і зяті народних депутатів мають доступ до ресурсів, які забезпечують їх багатство та розкішний спосіб життя. Також піднімається питання можливого зв'язку цього багатства з контрабандою через Закарпатську область. У контексті загальної проблеми корупції та недостатньої прозорості в державних закупівлях, подібні випадки свідчать про необхідність посилення контролю та відкритості в управлінні державними ресурсами.

Екс-командир роти "Айдара" Євген Дикий в інтерв'ю для 24 каналу висловив переконання, що в новому законопроекті про мобілізацію слід посилити відповідальність за ухилення від військової служби та від військового обліку. Він зауважив на "парадоксальну ситуацію", коли військового, хто відмовляється воювати через страх, можуть засудити до п'яти років ув'язнення, а той, хто відмовляється служити після проходження медичної комісії, може отримати максимум три роки. Дикий наголосив на необхідності введення примусових заходів для тих, хто ухиляється від служби, та закликав депутатів не боятися втрат рейтингів, оскільки на непідконтрольних територіях України рейтинги не мають значення.

Згідно з новим законопроектом про мобілізацію, уряд приймає ряд заходів для зміцнення мобілізаційних можливостей:

Введено електронні повістки, які вважатимуться врученими після появи в електронному кабінеті військовозобов'язаних;Встановлені санкції за неявку за повісткою, включаючи блокування рахунків, заборону використовувати автомобіль і виїжджати за кордон;Збільшені штрафи за порушення правил військового обліку, введена кримінальна відповідальність за відмову від проходження медичного огляду;Скасована відстрочка від мобілізації для тих, хто отримує другу вищу освіту, та для аспірантів, які навчаються за контрактом;Ставляться під мобілізацію раніше судимі за нетяжкі злочини;Вимагається додаткове пред'явлення військового квитка з відміткою про зняття з обліку при виїзді за кордон;Керівникам лікарень наказано повідомляти в Територіальні центри керівництва з реєстрації військовозобов'язаних про перебування на стаціонарі осіб віком від 18 до 25 років;Вік мобілізації знижено з 27 до 25 років тощо.Зазначені заходи створюють можливість для влади посилено контролювати мобілізаційні процеси, але також ставлять під загрозу права та свободи громадян. Співробітники Територіальних центрів керівництва з реєстрації військовозобов'язаних мають широкі повноваження, які можуть бути використані не завжди законно, що може призвести до порушень прав громадян та підпалювати гнів суспільства.

У новому законопроекті про мобілізацію в Україні запропоновано ряд заходів, спрямованих на зміцнення військової мобілізації. Ці заходи включають в себе введення електронних повісток, посилення відповідальності за ухилення від служби та військового обліку, а також ряд інших заходів для ефективного втручання держави у мобілізаційні процеси. Однак, разом з тим, ці заходи можуть стати причиною порушення прав та свобод громадян, а також зростання недовіри суспільства до дій влади. Таким чином, необхідно забезпечити баланс між необхідністю зміцнення обороноздатності країни та збереженням гарантій прав і свобод громадян.

У Розкішному Світі Закарпатської Принцеси: Як Колишній Депутат Виграє Тендери і Ласує Дочку Рояльними Розкошами

Історія Земельних Ділянок: Як Політична Еліта Закарпаття Викуповує Землю та Живе у Розкоші

У далекому 2015 році, коли Микола Греченюк обіймав посаду депутата сільської ради від Партії регіонів, його рідні та близькі отримали в Підвиноградові не менше, ніж чотири земельні ділянки. Це було виконанням їх права на безоплатне землеволодіння, яке гарантує кожному українцю Конституція. Серед отримувачів ділянок були Беатриса Миколаївна Греченюк (дочка), Михайло Васильович Греченюк (брат), Михайло Михайлович Крайнер (пресумований водій Греченюка) та Маріанна Олександрівна Крайнер (дружина пресумованого водія Греченюка). Судові процеси щодо цих земель тривали аж до 2021 року, але зазначені особи все ж отримали право на власність.

Сам Микола Греченюк володіє чотирма земельними ділянками та будинком в Підвиноградові, тоді як його дочка Беатриса володіє трема ділянками та власним маєтком. Крім того, Микола Греченюк є засновником ТОВ "Лігаспецбуд", якому теж щасливо супроводжується тендерами. За даними "Прозоро", ця фірма брала участь у не менше, ніж 124 конкурсах і виграла підряди на суму близько 370 мільйонів гривень.

Суми можуть здаватися не такими великими порівняно з іншими учасниками тендерів, але це не заважає Беатрисі Греченюк насолоджуватися своїм життям у розкоші. Сумки Hermes, автомобіль Porsche, відпочинок у Парижі, Дубаї, на Сардинії та гірськолижних курортах, прикраси найпрестижніших брендів світу — все це Беатриса демонструє у своєму Instagram, не відстаючи від подружок, серед яких сестра Романа Гринкевича, опального розкрадача армії, Ольга, та колишня дружина народного депутата від "Слуги народу" Миколи Тищенка, Алла Барановська.

Чоловіком Беатриси є не менш відома особистість — Андрій Петьовка, син народного депутата Василя Петьовки, який є двоюрідним братом іншого нардепа Івана Балоги. Петьовки, хоча й мають давню неприязнь до Балог, але це не заважає обом родинам керувати своєю областю з величністю.

У 2008 році Мукачівська міська рада передала в оренду компанії дружини Петьовки найвідоміший замок Закарпаття "Паланок". Ймовірно, Беатриса Греченюк має там свої покої, як справжня принцеса.

У своєму Instagram дочка Греченюка також зазначає, що є дизайнером інтер'єрів. Вона показувала свій дім, інтер'єр якого вона, за її словами, розробила сама. Іншим її бізнесом є ресторан Darlin’ restobar у Мукачевому, де подаються розкішні страви та дорогі вина.

Складно не помітити, як життя деяких осіб переплітається з політикою, бізнесом та суспільними відносинами. Чоловік Беатриси, Андрій Петьовка, це ще один приклад особистості, яка об'єднує в собі кілька сфер діяльності. Він, за вказівкою партії «Рідне Закарпаття», вирішив випробувати свої сили у політиці, але, на жаль, ця спроба не увінчалася успіхом.

Його батько, нардеп Василь Петьовка, у розпал війни з Росією просив дозвіл на виїзд за кордон для сина терміном на 3 місяці. Це запросило певні питання, адже перепустки отримали також інші особи, серед них і Микола Греченюк, сват Беатриси. Такий крок зібрав на себе увагу Національного агентства з питань запобігання корупції, і адмінпротокол був складений на Петьовку.

Проте, після того як було зазначено, що обидва повернулися з волонтерською місією, НАЗК припинило свої претензії. Але життя продовжувалося, і в липні 2022 року, коли ще діяли перепустки, Беатриса Греченюк народила дочку. Можливо, запит на виїзд за кордон був пов'язаний не з волонтерством, а з покупкою подарунків на родинне свято.

А ось у вересні 2023 року Беатриса, разом із дочкою і, можливо, чоловіком, вирушила у захоплюючу подорож до Італії. І не просто у готель, а у справжній палац. Їхня здатність до розкошів та любов до всього шикарного давно відома, особливо серед світських колах.

Однак, можливо, варто задати собі питання, чи все це багатство не здобуто через контрабанду, яка тоннами незаконно проникає через Закарпатську область. Підвозити незадекларовані товари через кордон — це темна сторона, яка може ховати в собі небезпеку та порушення закону. І саме Закарпаття стає лідером серед областей України у постачанні незаконних товарів.

У цій статті ми розглянули життя Беатриси Греченюк, дочки колишнього сільського депутата Миколи Греченюка з Закарпаття, яка на перший погляд живе розкішним та безтурботним життям. Вона отримує доступ до розкішних подорожей, має замки та дорогі прикраси, що викликає певні запитання щодо джерел її доходів. Аналізуючи різноманітні аспекти її життя, включаючи сімейні зв'язки з політичними особистостями, можна зробити припущення про можливість зв'язку цих розкішних благ з контрабандою, що проходить через Закарпаття. Такі підозри підтримуються деякими подіями, які відбувалися в її оточенні, такими як надання перепусток на виїзд за кордон на підставі волонтерської діяльності, а також різноманітні сімейні зв'язки з політичними діячами, які можуть використовуватися для отримання користей. Таким чином, хоча зовнішній вигляд може бути розкішним, необхідно докладати зусиль для розкриття можливих схем корупції та контрабанди, які можуть ховатися за цими благами.

У країні британській принцеса Беатріс – дитина князя, другого сина покійної великої королеви Єлизавети II. Вона знайома з величними балами та світськими раутами, розташована в замку, оточена усіма привілеями королівської сім'ї. У світі незалежності та замків є своя Беатріса, донька Миколи Греченюка, колишнього депутата від села Підвиноградів на Закарпатті. Хоча її батько має селянські корені, але Беатриса не знає браку розкошів, прикрас та розваг. Зазвичай вона насолоджується курортами світового рівня та має власні замки, які прикрашають закарпатські простори.

Беатриса Миколаївна Греченюк – дівчина, яка може похвалитися не тільки багатством, але і статусом світської особи. Її батько, Микола Греченюк, здобуває перемоги в тендерах, які стосуються ремонту та догляду за дорогами у Виноградівському районі Закарпатської області. Саме він є власником ФОПу та завойовує першість у державних конкурсах. Завдяки своєму бізнесу та депутатській діяльності в сільській раді, Греченюк має можливість надавати свої послуги та розкривати потенціал розвитку свого села.

Саме село Підвиноградів, де проживає родина Греченюків, є відоме своїми особливостями та багатством. Воно розташоване поруч з угорським та румунським кордонами, зібравши навколо себе неймовірний ансамбль розкоші та смаку. Журналісти "Української правди" зняли сюжет про найбагатше ромське поселення Закарпаття, яке вразило світ своєю розкішшю та архітектурними перлинами. Серед них – будівлі з мармуровими колонами, золотими воротами та вежами, що створюють неповторну атмосферу розкішного життя.

У 2015 році, коли Микола Греченюк обіймав посаду депутата сільської ради від Партії регіонів, його родичі та близькі отримали в Підвиноградові принаймні чотири земельні ділянки. Це було реалізацією їхнього права на безоплатне землеволодіння, що гарантоване кожному громадянину згідно з Конституцією. Сільська рада прийняла рішення виділити ділянки на ім'я Беатриси Миколаївни Греченюк (дочка), Михайла Васильовича Греченюка (брат), Михайла Михайловича Крайнера (за даними ЗМІ, водія Греченюка) та Маріанни Олександрівни Крайнер (дружина водія Греченюка). Судові процеси стосовно виділення цих земель тривали до 2021 року, але зазначені особи відстояли своє право на землю.

Сам Микола Греченюк володіє у Підвиноградові чотирма земельними ділянками та будинком. Власність Беатриси Миколаївни складається з трьох ділянок та власного маєтку. Крім ФОПу, Микола Греченюк також є засновником ТОВ "Лігаспецбуд", якому вдається участь у тендерах. За даними "Прозоро", ця компанія брала участь принаймні в 124 конкурсах і виграла підряди на суму близько 370 млн гривень. Хоча ці суми можуть здаватися не дуже великими порівняно з іншими "тендерними воротилами", але це не заважає Беатрисі Греченюк жити в розкоші. Вона розміщує у своєму Instagram фотографії з Hermes, автомобілями Porsche та відпочинком у Парижі, Дубаї, на Сардинії та гірських курортах, а також прикрасами від найдорожчих брендів світу.

На її сторінці також з'являються фотографії з подругами, серед яких сестра опального військового Романа Гринкевича – Ольга, та колишня дружина народного депутата від "Слуги народу" Миколи Тищенка – Алла Барановська. Чоловіком Беатриси є Андрій Петьовка – син народного депутата Василя Петьовки, який є двоюрідним братом іншого народного депутата Івана Балоги. Навіть ненависть між родинами Петьовків та Балогів не заважає їм керувати рідним краєм з величністю. У 2008 році Мукачівська міська рада передала в оренду компанії дружини Петьовки найвідоміший замок Закарпаття "Паланок". Ймовірно, що Беатриса Греченюк має в ньому свої власні покої, як "справжня принцеса". У своєму Instagram донька Греченюка також зазначає, що є дизайнером інтер'єрів і показує свій власний будинок, дизайн якого, за її словами, вона сама створила. Іншим бізнесом Беатриси є ресторан Darlin’ restobar у Мукачевому, де пропонуються розкішні страви та вина.

Чоловіком Беатриси є Андрій Петьовка, який займається автобізнесом і у 2022 році невдало балотувався в Мукачевому від партії "Рідне Закарпаття". У червні того ж року, коли Росія вторглася на територію України, народний депутат Василь Петьовка звернувся до керівництва Закарпатської обласної військової адміністрації з проханням видати його синові дозвіл на виїзд за кордон на 3 місяці. Підтримано це прохання було заявкою, що Андрій Петьовка є волонтером від Благодійного фонду "Наша паляниця". У списку осіб, для кого був зроблений запит на виїзд, також фігурував і Микола Греченюк, сват Петьовки. Щодо цього факту національне агентство з питань запобігання корупції склало на Петьовку адміністративний протокол. Проте після запевнень, що як син, так і сват повернулися до України після волонтерської місії, НАЗК припинило переслідування щодо них.

У липні 2022 року, коли діяли згадані вище дозволи на виїзд, Беатриса Греченюк народила доньку, тому можна припустити, що у цей час батько і чоловік просили дозвіл на виїзд не для волонтерства, а для покупки подарунків на родинне свято. Однак насправді, в розкішну подорож, як свідчать фотографії з Instagram, Беатриса Греченюк вирушила у вересні 2023 року, разом із своєю дочкою, а можливо, і чоловіком, у Італію. І це не просто відпочинок в готелі, а проживання у справжньому палаці. Вихідці з Закарпаття завжди вражали своїм прагненням до розкошів, золота і інших дорогоцінностей.

Проте те, що можна побачити на сторінках соціальних мереж доньки колишнього сільського депутата та дружини сина народного депутата, здивує навіть найвідоміших світських левиць світу. Це варто розглянути, можливо, чи не фінансується все це благополуччя за рахунок контрабанди, яка масово ввозиться через Закарпатську область. Адже саме Закарпаття є лідером серед областей України з постачання незадекларованих товарів.

У висновку, зазначена стаття розкриває складний механізм взаємодії влади, бізнесу та суспільства на прикладі конкретних осіб і подій. Вона вказує на можливі порушення законодавства та етичних норм з боку політичних діячів та їхніх родичів, а також на можливу зловживання владою для особистих цілей. Крім того, стаття ставить під сумнів легітимність джерел доходів окремих осіб та висуває гіпотезу про зв'язок їхнього благополуччя з можливою контрабандою та іншими нелегальними діями. Таким чином, текст спонукає до подальшого дослідження та відкритого обговорення проблеми корупції та недодержання закону в українському суспільстві.

Беатриса з Закарпаття: історія Миколи Греченюка, який перемагає в тендерах та балує свою дочку розкішними прикрасами

У 2015 році, коли Микола Греченюк був депутатом сільської ради від Партії регіонів, його родичі та близькі отримали щонайменше чотири земельні ділянки в Підвиноградові. Це було здійснено в межах права на безкоштовне отримання землі, яке гарантується Конституцією України. Ділянки отримали Беатриса Миколаївна Греченюк (дочка), Михайло Васильович Греченюк (брат), Михайло Михайлович Крайнер (водій Греченюка за даними ЗМІ) та Маріанна Олександрівна Крайнер (дружина водія Греченюка). Судові процеси щодо виділення цих земельних ділянок тривали до 2021 року, але зазначені особи все ж отримали право на землю.

Сам Микола Греченюк володіє в Підвиноградові чотирма земельними ділянками та будинком. У свою чергу, його дочка Беатриса має у своєму володінні три ділянки та власний маєток. Крім того, Микола Греченюк є засновником ТОВ "Лігаспецбуд", якому вдалося перемогти в ряді тендерів. Згідно з даними "Прозоро", ця компанія брала участь у щонайменше 124 конкурсах і виграла підрядів на загальну суму близько 370 мільйонів гривень.

Життя Беатриси Миколаївни Греченюк, або Беатрікс, як вона зазначається у реєстрах, мало пов'язане з простотою. Вона демонструє своє розкішне життя на своїй сторінці в Instagram, де не поступається своїм подружкам, серед яких сестра Романа Гринкевича – Ольга, та колишня дружина народного депутата Миколи Тищенка – Алла Барановська. Її чоловік, Андрій Петьовка, син народного депутата Василя Петьовки, також є відомою особистістю. Пара веде розкішне життя, яке оздоблюється поїздками в екзотичні країни та шануванням розкішних товарів. Крім того, Беатриса вказує у своєму Instagram, що займається дизайном інтер'єрів та володіє рестораном Darlin' restobar у Мукачевому, де подаються розкішні страви та вино.

У 2015 році Беатриса Греченюк вийшла заміж за Андрія Петьовку, який, крім автобізнесу, також невдало балотувався в Мукачевому від партії "Рідне Закарпаття". У червні 2022 року, коли загострився конфлікт між Україною та Росією, нардеп Василь Петьовка звернувся до керівництва Закарпатської обласної військової адміністрації з проханням про перепустку для свого сина на виїзд за кордон на три місяці. Зазначено, що Андрій Петьовка волонтерить від Благодійного фонду "Наша паляниця". Серед інших осіб, для яких просив дозвіл на виїзд, був і Микола Греченюк, сват Андрія Петьовки. Національне агентство з питань запобігання корупції склало на Петьовку адмінпротокол за цим фактом, але після того, як було підтверджено їхнє повернення в Україну, претензій більше не виникло.

У липні 2022 року, коли діяли зазначені перепустки, Беатриса Греченюк народила дочку. Ймовірно, саме в цей час чоловік та батько подорожували за кордоном не для волонтерства, а для придбання подарунків на родинне свято. Проте, згідно з Instagram, найрозкішнішу подорож Беатриса влаштувала у вересні 2023 року в Італії, можливо, разом із своєю сім'єю. Їхня подорож пройшла не просто в готелі, а в справжньому палаці.

Сім'я з Закарпаття завжди відзначалася своєю пристрастю до розкошів, але те, що можна побачити на їхніх сторінках у соціальних мережах, може здивувати найвідоміших світських левиць. Варто замислитися, чи не фінансується це все за рахунок контрабанди, яка масово ввозиться через Закарпатську область, яка є лідером серед областей України за обсягами незадекларованих товарів.

У вищезгаданій статті висвітлено приклад недоречного використання влади та впливу для особистих користей. Розкрито, як члени сімей впливових осіб використовують свої зв'язки для отримання переваг, таких як земельні ділянки та дозволи на виїзд за кордон, навіть у період війни. Ця практика викликає сумніви щодо коректності та прозорості дій у владних структурах.

Крім того, стаття розкриває життя осіб, які мають вибагливий спосіб життя, який суперечить їхньому статусу та джерелу доходу. Зауважується, що деякі елементи розкішного способу життя можуть бути фінансовані з тіньових джерел, зокрема контрабанди, що створює загрозу для законності та економічної стабільності країни.

Узагальнюючи, стаття наголошує на необхідності боротьби з корупцією, забезпеченні прозорості та відповідальності владних структур перед громадянами, а також на важливості розвитку механізмів контролю за діяльністю посадових осіб та їхніх родичів.

Президент Зеленський у рамках стратегії стимулювання внутрішнього ринку та підтримки вітчизняних виробників анонсував нову програму українського кешбеку. Згідно з інформацією від Forbes, ця програма, під назвою «Купуй українське», передбачає часткове повернення коштів громадянам України за покупку вітчизняних товарів.

Очікується, що програма національного кешбеку розпочне свою роботу вже у цьому році. Її мета — стимулювати споживання внутрішнього виробництва та підтримати розвиток українських компаній. Держава планує зробити все можливе, щоб зберегти та розвинути українські підприємства, роблячи акцент на споживання вітчизняних товарів.

В рамках програми покупці зможуть отримувати повернення частини коштів на спеціальну карту за придбання визначених товарів та послуг, вироблених в Україні. Технічні та фінансові параметри програми наразі у розробці з метою її успішного запуску у найближчий час.

Уряд уже прийняв постанову щодо популяризації товарів українського виробництва, зокрема підтримку бренду «Зроблено в Україні». Про джерела фінансування програми кешбеку не було надано докладної інформації, проте прем’єр-міністр Денис Шмигаль наголосив на важливості збільшення споживання вітчизняної продукції в контексті подолання наслідків війни та відновлення економіки України.

Український кешбековий проект "Купуй українське", який анонсував президент Зеленський, є важливим кроком у підтримці вітчизняного виробництва та стимулюванні внутрішнього ринку. Ця програма передбачає часткове повернення коштів громадянам за покупку українських товарів і послуг, що сприятиме підвищенню споживання внутрішнього виробництва та підтримці розвитку місцевих компаній.

Наразі уряд працює над технічними та фінансовими параметрами програми з метою її успішного запуску. Важливою складовою є підтримка уряду у популяризації вітчизняних товарів та бренду "Зроблено в Україні".

Зазначено, що поповнення внутрішнього ринку українською продукцією допоможе країні подолати наслідки війни та стати більш конкурентоздатною на міжнародній арені. Такі ініціативи сприяють зближенню громадян зі своєю країною та сприяють її економічному зростанню.

Українська влада, відповідно до вимог екс-командира роти "Айдара" Євгена Дикого, активно працює над оновленням законодавства щодо мобілізації, спрямовуючи зусилля на посилення відповідальності за ухилення від служби та від військового обліку. Нові законодавчі ініціативи передбачають ряд заходів для забезпечення ефективності та обов'язковості виконання військових обов'язків. Влада зосереджує увагу на вдосконаленні механізмів виявлення та притягнення до відповідальності тих, хто ухиляється від служби, та забезпечує необхідність дотримання військового обліку. Окрім того, пропонуються нові заходи, такі як введення електронних повісток, санкції за неявку за повісткою, збільшення штрафів та кримінальна відповідальність за порушення правил військового обліку. Такий комплексний підхід спрямований на підвищення готовності та мобілізаційної потужності країни в умовах збройного конфлікту.

У результаті інтерв'ю з екс-командиром роти "Айдара" Євгеном Диким стало зрозуміло, що в Україні актуальним питанням є необхідність посилення відповідальності за ухилення від служби та від військового обліку у контексті мобілізації. Нові законодавчі ініціативи спрямовані на удосконалення механізмів забезпечення обов'язковості виконання військових обов'язків та зміцнення обороноздатності країни. Важливою є впровадження електронних повісток, введення санкцій за їх невиконання, а також збільшення штрафів і кримінальна відповідальність за порушення правил військового обліку. Такий підхід має на меті підвищення готовності та ефективності військових структур країни в умовах загрози з боку зовнішнього ворога.

Теза про "русский город Киев" стала заголовною темою у російських медіа, проте наразі не спостерігається концентрації сил та створення ударних угруповань для можливого нового походу на Київ. Експерти зазначають, що формування таких угруповань у Білорусі або російських областях буде помітним для розвідки. Російській армії вже не вдасться досягти оперативної раптовості, яка була в лютому 2022 року, коли російські десантно-штурмові колони швидко дійшли до передмість Києва.

У лютому 2022 року російські батальйонно-тактичні групи рушили на Київ з кількох напрямків, але основними ударними силами були угруповання, що пройшли через Чорнобильську зону та з боку Дніпра. Проте росіяни не змогли здійснити десант у Гостомелі або в аеропорту у Василькові.

Аналіз британського Королівського інституту досліджень оборони та безпеки показує, що головним напрямом була "північна вісь" з метою оточення та захоплення Києва. Російські сили були розділені на дві групи, одна з Білорусі та інша з російської території. Обидві групи мали важливі завдання для забезпечення успішного наступу.

Усі ці фактори свідчать про те, що хоча загроза атаки на Київ залишається, але підготовка до неї може бути ускладненою і менш ефективною порівняно з минулим.

Невизначеність у цифрах, пов'язана з чисельністю та озброєнням російських батальйонно-тактичних груп (БТГр), пояснюється різноманітністю їх складу та зброєю. За даними RUSI, росіяни мали намір виконати всі свої основні бойові завдання протягом десяти днів вторгнення, а після цього здійснити зачистку ЗСУ та "націоналістичних підрозділів". Планувалося, що анексія України мала завершитися до серпня 2022 року.

Навіть з урахуванням успіхів на півдні України, де російські війська швидко виступили до Криму та оточили Маріуполь, всі плани росіян з першого наступу на Київ зірвало протистояння ЗСУ. Ефективні дії українських маневрених піхотних підрозділів, розвідки та артилерії, а також протиповітряна оборона допомогли українським силам відстояти місто та відновити координовану оборонну діяльність.

За аналізом Генштабу ЗСУ, невдалі спроби російських військ продовжувалися до 19 березня, після чого вони перейшли до оборони та почали окопуватись. Контрнаступ українських сил дозволив визволити територію Київщини від залишків російських військ до квітня.

Хоча амбіції Росії захопити Київ періодично згадуються у російських медіа та серед політиків, підготовки до нового походу зараз не спостерігається, зазначають військові. Командувач оперативно-стратегічного угрупування ЗСУ "Північ" Сергій Наєв відзначав відсутність збільшення сил противника у січні, що підтверджується відсутністю накопичення ворожих сил у Київському напрямку.

Інформація про кількість російських військових біля півночі України та біля українського кордону з Білоруссю залишається невизначеною, але говориться про наявність угруповань розміром близько 20 тисяч військових. Попри це, офіційних повідомлень про збільшення кількості російських сил на "київському" напрямку не надходило. Голова ГУР МО Кирило Буданов висловив сумніви у планах російської армії знову атакувати Київ, вказавши на відсутність підтвердження таких замірів.

Незважаючи на це, всі опитані військові експерти визнають, що можливий новий наступ на Київ. Роман Погорілий зазначає, що загроза може виникнути з будь-якого напрямку, але шлях через Білорусь є найбільш коротким. Однак зараз немає даних про глибоку підготовку російських сил до атаки на Київ.

Тарас Чмут зазначив, що загроза повторного наступу на Київ зросла в останні місяці, і підкреслив, що Україна готується до можливого наступу. Він підкреслив, що війна має свої власні закономірності, і відзначив, що рік буде складним.

Зокрема, існують чіткі сигнали, які можуть свідчити про підготовку нового наступу на Київ з Білорусі або найближчих до міста областей Росії. Ці індикатори були помічені й у лютому 2022 року, але тоді їх інтерпретували як елементи політичного тиску з боку Москви.

Під час розгортання російських сил можна очікувати деяких ознак, що свідчать про це. Військові експерти зазначають, що таке розгортання може стати відомим принаймні за місяць до початку реальних дій, оскільки великі переміщення військ не можна приховати в умовах супутникового спостереження. Проте російське командування може імітувати наступ на Київ, щоб відволікти увагу від інших напрямків.

Важливо пам'ятати, що реальний наступ на Київ буде відрізнятися від дій диверсійних груп, які постійно активні на півночі України, але не завжди відображаються в інформаційних зведеннях. Це може бути лише загальновійськова операція з великою кількістю російських військових.

Одним із основних індикаторів нового наступу на Київ може стати нова хвиля відкритої мобілізації в РФ. Проте аналітики зауважують, що це залежатиме від стратегії, обраної російським військово-політичним керівництвом. Якщо їхня мета полягає у збереженні контролю над захопленими територіями, то мобілізація може бути прихованою. В іншому випадку, якщо росіяни готуються до нових дій, то це може бути відображено в оголошенні масштабної мобілізації.

Варто також враховувати можливість, що після президентських виборів у РФ 15-17 березня може відбутися нова хвиля мобілізації росіян. Такі можливості розглядає рекрут легіону "Свобода Росії" та колишній адвокат Олексій Барановський.

Логіка тут проста: після березневої "електоральної процедури", яку Кремль перетворює фактично на референдум підтримки війни, руки Путіна будуть остаточно розв’язані. Це не лише стосується України, а й життя самого населення Росії. Після того, як 80% віддали свою підтримку Путіну, він отримує вільну руку для втручання.

Путін може вважати, що його армія вже настільки підготовлена, що зможе повторити марш на Київ за три дні. Однак результат буде тим самим, а можливо, ще катастрофічнішим для Кремля. Українські сили готові відбити новий наступ на Київ, а легіон "Свобода Росії" приєднається до оборони згідно з поставленими завданнями.

Для повторного наступу на Київ росіянам потрібно буде зосередити десятки тисяч бійців і величезну кількість техніки. Ураховуючи підготовку української армії на півночі, це означає значно більше угруповання сил. Зрозуміло, що тепер без "оперативної раптовості" вже неможливо очікувати стрімкого просування російських колон на БМД і БМП углиб Київщини на десятки кілометрів за день, як це було під час попередніх атак. Однак це не означає, що загроза для Києва зникає.

Тема може стати актуальною в будь-який момент. Потенційними напрямками нового великого наступу можуть бути інші міста або об'єкти, такі як Харків, Хмельницька чи Рівненська атомна електростанція. Важливо зрозуміти, що війна торкнеться всіх, і від неї не відійти. А ті, хто відмовиться воювати за амбіції Путіна в складі армії окупації, можуть опинитися в набагато більш складному положенні.

У висновку слід зазначити, що стаття розкриває потенційні загрози з боку Росії та можливі сценарії подальшого розвитку ситуації в Україні. Зокрема, обговорюється можливість нового наступу на Київ з боку російських військ та вказується на підготовку України до цього варіанту розвитку подій. Зазначається, що деякі російські експерти вважають, що результати майбутніх президентських виборів у Росії можуть вплинути на ситуацію в Україні. Також стаття підкреслює важливість готовності України до можливого наступу та необхідність уважного моніторингу рухів російських військ.

Другий рік повномасштабного вторгнення Росії в Україну свідчить про тенденцію до "замороження" конфлікту. Навіть за таких умов відбулися битви, які ввійдуть в історію. Протягом 2023 і на початку 2024 року Росія змогла виграти криваві й жорсткі битви за два міста на Донеччині – Бахмут і Авдіївку. Україна, незважаючи на це, пробила потужну російську лінію оборони в Запорізькій області і провела надзвичайно складну операцію з форсування Дніпра та утримання плацдарму на лівобережжі Херсонщини.

Наприкінці 2022 року Росія розпочала наступальну операцію на Донбасі, зокрема на Бахмут. Загони найманців приватної військової компанії "Вагнер", вербовані з в'язнів російських тюрем, атакували Бахмут. Після успішного прориву російських сил оборона українських військ ускладнилася, і виникли дискусії щодо стратегії влади України.

У цій битві важливе значення мала рішучість українських військових триматися до останнього, незважаючи на тиску з зовнішніх джерел. Місто Бахмут, попри важкі обставини, залишалося українським. Ця битва, хоч і з масивними російськими втратами, свідчила про стійкість та визначеність українських військових.

У травні 20-го числа російські війська повідомили про захоплення міста Бахмуту, однак українська влада не підтвердила цю інформацію. Операція на цьому напрямку отримала назву "Бахмутська м’ясорубка" через величезні втрати обох сторін, загиблих ще досі невідомої кількості.

Паралельно з битвою за Бахмут, Україна готувала нові підрозділи для проведення свого наступу. Нові бригади, навчені на Заході та озброєні іноземною бронетехнікою, розпочали наступ у Запорізькій області 4 червня. Одним із ключових напрямків удару стало село Роботине, що лежить між Оріхівом та Токмаком, контроль над яким був важливим для перерізання російського сухопутного коридору з Криму на Донбас.

Українські війська зазнали значних втрат у боях під Роботиним, але після тримісячних бойових дій 28 серпня змогли визволити село від російських військ. Однак ця перемога обійшлася дорого втратами сил і часу, через що Українські війська не змогли рухатися далі в напрямку Токмака та Мелітополя. На кінець осені наступ на цьому фронті практично припинився.

У зимовий період російські війська розпочали атаку на Роботине, спрямовуючи свої дії на нейтралізацію успіхів українських сил у цьому районі. Незважаючи на це, одним із найбільших досягнень для Збройних Сил України у 2023 році стало створення плацдарму на лівому березі Херсонщини. Після визволення Херсона від окупантів у 2022 році лінія фронту між українськими і російськими військами проходила по річці Дніпро, перетин якої обидві сторони не могли вдало форсувати.

Восени 2023 року стало відомо, що українські війська змогли переправитись через Дніпро та створити плацдарм на лівому березі. Протягом тривалого часу цю інформацію не робили публічною, але середині листопада українська влада оголосила про його існування. Плацдарм, розташований біля села Кринки, піддається постійним обстрілам та бомбардуванням з боку російської армії, що призвело до практичної знищення цього населеного пункту. Незважаючи на це, українським військам вдається утримувати плацдарм, який має важливе стратегічне значен

Українська влада, ймовірно, зосередиться на стратегічній обороні та формуванні нових військових резервів. У разі збереження міжнародної підтримки та постачання військової техніки від Заходу, Україні може вдалося виконати локальні наступальні операції в Запорізькій області та на Херсонщині. Ці дії можуть мати успіх за умови надходження великої кількості дальнобійних ракет і обіцяних літаків F-16. Сучасні винищувачі забезпечать необхідне повітряне прикриття для сухопутних операцій. Однак більшість аналітиків переконані, що третій рік великої війни буде для України переважно роком стратегічної оборони та мобілізації нових військових ресурсів.

У висновку можна зазначити, що українська влада орієнтується на стратегічну оборону та мобілізацію нових військових сил. Залежно від підтримки Заходу та постачання необхідної військової техніки, можливі локальні наступальні операції у Запорізькій області та на Херсонщині. Однак більшість експертів вважають, що українські війська переважно будуть зосереджені на стратегічній обороні протягом третього року великої війни.

Наше джерело розкриває, що польське керівництво, представлене прем’єром Туском, виявило нездатність зупинити протести фермерів та перевізників, що блокують український кордон. Політики з Варшави виправдовували свою пасивність, стверджуючи, що польська громадськість підтримує протести. Такий крок спрямований на запобігання подібних акцій протесту у власній країні. Проте, Туск поставив перед президентом Зеленським умови підтримки польських фермерів і перевізників на кордоні, обіцяючи нові кредити для України. Хоча кредити були надані, умови для українського сільського господарства та перевізників погіршилися. Важливо відзначити, що Зеленський відмовився від подання скарги до міжнародного суду щодо блокування транспортування українського зерна, навіть за умови незадовільного рішення для України.

Висновки з цієї статті наступні:

• Польське керівництво, в особі прем’єра Туска, не змогло ефективно зупинити протести фермерів та перевізників на кордоні з Україною через підтримку цих протестів у власній країні.

• Вимоги Туска до президента Зеленського щодо підтримки польських фермерів та перевізників були пов'язані з обіцянками нових кредитів для України, однак умови кредитів не виявилися вигідними для українського сільського господарства та перевізників.

• Незважаючи на це, Зеленський відмовився від подання скарги до міжнародного суду щодо блокування транспортування українського зерна, що може бути вважено певним компромісом у вирішенні конфлікту з Польщею.

Ці висновки підкреслюють складність ситуації на польсько-українському кордоні та необхідність пошуку компромісних рішень для збереження стабільності та співпраці між двома країнами.