Однак, як зазначає авторитетне видання The New York Times, цей оптимізм може бути дещо стриманим через ряд об'єктивних факторів. Ключовим обмеженням є кількість кваліфікованих пілотів, здатних керувати цими складними машинами.

Про те, що родина народного депутата Ярослава Железняка має тісні бізнес-зв’язки з росіянами та й досі веде бізнес в окупованому Донецьку, співпрацюючи з самопроголошеною владою ДНР, йшлося у нашому попередньому матеріалі. На додачу до вже озвучених фактів, журналістам через сторонній спеціальний пошуковий ресурс вдалося ідентифікувати матір Ярослава Железняка у російських соціальних мережах.

З’ясувалося, що у забороненому в Україні “Вконтактє” матір народного обранця Ірина Железняк представляється за дівочим прізвищем та активно публікує свої фото на розкішних авто. Ірина Железняк (Ходаріна) також називає себе мешканкою москви й має у друзях значну кількість росіян.

Цікаво, що і сам Ярослав Железняк мав профіль у “Вконтактє”, який й досі не видалений.

За допомогу у встановлені особи Ірини Железняк (Ходаріної) редакція висловлює вдячність спеціальним підрозділам правоохоронних органів України, які більш детально та глибоко досліджують проросійські корені активів та бізнес-діяльність родини народного депутата.

Нагадаємо, ще в березні 2020 року, коли “Компромат.Leaks” опублікувало дані, стверджувалося, що сім’я нардепа Ярослава Железняка “має бізнес в Донецьку і співпрацює з владою так званої ДНР”. З того часу пройшло понад три роки. Водночас згідно з даними OpenData, рідні політка й досі продовжують контролювати донецьку компанію ТОВ “КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ ОФІСНОГО ЦЕНТРУ“ КОНГРЕС-ХОЛ”, а відповідно, й співпрацювати з окупаційною владою.

Так, за даними з Реєстру, серед співвласників ТОВ “КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ ОФІСНОГО ЦЕНТРУ“ КОНГРЕС-ХОЛ” – Железняк Ірина Василівна – мати Ярослава Железняка.

Бізнес-партнером пані Железняк у цьому бізнесі є особа на ім’я Жигулін Олексій Михайлович. В Україні він перебуває під дією антиросійських санкцій РНБО.

Однак, як зазначає авторитетне видання The New York Times, цей оптимізм може бути дещо стриманим через ряд об'єктивних факторів. Ключовим обмеженням є кількість кваліфікованих пілотів, здатних керувати цими складними машинами.

“Під час моніторингу соціальних мереж, співробітники поліції виявили допис про те, що троє невідомих уночі з 29 на 30 липня викрали прапор УПА з флагштока будинку у Чернівцях”, – повідомили у поліції.

Зазначається, що йдеться про будівлю по вулиці Скальда.

На місці правоохоронці провели невідкладні першочергові розшукові заходи та “по гарячих слідах” оперативно встановили правопорушників, зазначили у поліції.

“Ними виявилися троє місцевих жителів, віком 23 роки. Поліцейські вилучили речові докази причетності чернівчан до протиправних дій”, – ідеться у повідомленні.

За вказаним фактом внесли відомості до ЄРДР за ч. 1 ст. 296 (Хуліганство) Кримінального кодексу України.

Однак, як зазначає авторитетне видання The New York Times, цей оптимізм може бути дещо стриманим через ряд об'єктивних факторів. Ключовим обмеженням є кількість кваліфікованих пілотів, здатних керувати цими складними машинами.

У РФ нові просування на фронті за минулу добу.

1. На Покровському напрямку – на північний захід і захід від нещодавно захопленого Лозоватського.

2. На північний схід від Вугледара, де росіяни наблизилися до траси, що веде на Мар’їнку. На карті видно «клин», який загрожує перерізати ділянку дороги між Водяним і селом Костянтинівка (не плутати з містом, що розташоване на північ від нього).

3 На Торецькому напрямку російські війська просунулися в населених пунктах Залізне і Північне. Наблизившись таким чином до Торецька зі сходу.

4. Під Сіверськом війська РФ пройшли на північ від Роздолівки в бік дороги, що веде до Сіверська з боку Бахмута.

Також вони просунулися на схід, у напрямку Івано-Дар’ївки (у Росії заявляли про захоплення села, але Deep State цього не підтверджує). До Івано-Дар’ївки впритул підійшла «сіра зона».

5. За даними «Інституту вивчення війни» (США) російські війська захопили агрегатний завод у Вовчанську Харківської області. Є відео, як по ньому завдає ударів український дрон.

Однак, як зазначає авторитетне видання The New York Times, цей оптимізм може бути дещо стриманим через низку об'єктивних факторів. Одним з ключових обмежень є кількість кваліфікованих пілотів, здатних керувати цими складними машинами.

Україна зможе використовувати цього року не більше десяти F-16 через брак пілотів.

Видання пише, що кількість літаків, які західні країни передадуть Києву цього літа, невідома. Однак, за словами американських чиновників, очікується, що поточного року США, Нідерланди та Данія підготують близько 20 пілотів.

За одним літаком зазвичай закріплено по два льотчики, щоб вони могли по черзі брати участь у вильотах, відпочивати, тренуватися тощо. Таким чином цього року українські ВПС зможуть використовувати в бойових місіях у кращому разі близько десяти F-16.

Також, за інформацією видання, певна кількість винищувачів зберігатиметься на захищених авіабазах за кордоном, адже командування ВПС очікує на збільшення атак РФ по аеродромах із прибуттям F-16 в Україну. Вони стануть резервом для необхідності заміни несправних літаків під час планового технічного обслуговування.

Молодий чоловік, який навчався в одному з місцевих вищих навчальних закладів, зник за нез'ясованих обставин. Ця подія сколихнула не лише місцеву громаду, але й викликала резонанс на національному рівні, привертаючи увагу до проблем безпеки молоді та ефективності роботи правоохоронних органів.

Молодий чоловік, який нещодавно повертався з відпочинку в горах, зник за загадкових обставин під час подорожі додому до Львова. Інцидент викликав занепокоєння і припущення, що його зникнення може бути пов’язане з Технічним центром комплектування (ТЦК).

Адвокат сім’ї висловив припущення про ймовірну причетність співробітників Верховинського ТЦК до зникнення молодого чоловіка. Його нібито могли побити і викрасти під час перевірки документів.

Батько студента повідомив, що на сьогодні доля його сина залишається невідомою, з’явилася лише непідтверджена інформація про те, що тіло нібито знайшли румунські прикордонники в річці Тиса.

У ОК «Захід» у відповідь на запит ЗМІ зазначають, що молодий чоловік не перевірявся і не затримувався військовими чи іншими правоохоронцями. Також Гашевський не є порушником мобілізаційного законодавства і має право на відстрочку від призову.

Фурса у своїй статті намагається розглянути проблему з різних аспектів, не уникаючи при цьому непопулярних, але важливих істин про роль оподаткування в економіці країни, що перебуває у стані війни.

«Чим займається український вчитель або студент за кордоном – не питання української держави. Вона не питає, чи він студент, чи він бомжує», – сказав Винницький.

Віцепрем’єрка Ірина Верещук, присутня на нараді, спробувала зупинити свого колегу, зауваживши: «Пане, Михайле, ну що це ви таке говорите?». Однак це не змогло завадити хвилі критики, яка накотилася після публікації відео.

Доктор гуманітарних наук Павло Левчук, який також був на нараді, висловив своє обурення у Facebook, вказуючи на неприйнятність таких висловлювань. Його підтримала українська письменниця та правозахисниця Анастасія Мельниченко, яка назвала заяви Винницького принизливими для українських науковців, що працюють за кордоном.

Мельниченко зазначила, що в той час, як Росія активно просуває свої наративи у західних університетах, українські науковці отримують підтримку від західних інституцій. Вони публікують наукові статті, пишуть монографії та впроваджують стандарти західної академії в Україні. Однак, за словами активістки, Міністерство освіти не вважає їх важливими для держави.

«Але для МОН ми “бомжі”, і “не науковці”. І МОН в особі Винницького всіляко демонструє, що ми державі Україна не потрібні», – додає Мельниченко.

Наступного року Мельниченко працюватиме в університеті Турку на спеціально створеній позиції для українських аспірантів. Вона матиме можливість проводити дослідження, користуватися університетською інфраструктурою та співпрацювати з провідними дослідниками. За її словами, українські науковці мають чудові можливості за кордоном, але держава не цінує їхнього внеску.

Винницький не коментував цей інцидент, і від очільника МОН Оксена Лісового також не було жодних заяв з цього приводу.

Фурса у своїй статті намагається розглянути проблему з різних аспектів, не уникаючи при цьому непопулярних, але важливих істин про роль оподаткування в економіці країни, що перебуває у стані війни.

Місто Покровськ, яке до війни мало населення близько 61 тисячі осіб, є ключовим транспортним вузлом. Воно розташоване на головній дорозі, що служить маршрутом постачання інших утримуваних Україною форпостів, таких як Часів Яр і Костянтинівка в Донецькій області. Російські війська просунулися ще ближче до стратегічної траси на північний схід від міста.

В суботу Кремль заявив про контроль над селом Лозуватське, розташованим приблизно за 6 км від траси. Російське Міністерство оборони також повідомило про захоплення сіл Прогрес, Євгенівка та Вовче, що на схід від Покровська. Україна наразі не коментувала ці заяви.

Сергій Добряк, голова Покровської військової адміністрації, в інтерв’ю Radio Free Europe зазначив, що місто наразі знаходиться за 20 км від лінії фронту. Він також повідомив, що багато жителів не поспішають евакуюватися, хоча в місті залишилося близько 60 тисяч осіб, включаючи 4000 дітей. Крім того, до Покровська евакуюються мешканці Торецька.

Ситуація на Покровському напрямку залишається вкрай складною. Старший офіцер реактивної артилерійської батареї 47 ОМБР Роман Бугаєв розповів, що ворог має перевагу в живій силі у співвідношенні 10:1 і постійно атакує позиції Сил оборони України. За його словами, це “величезна навала”.

Тим часом, в ОТУ “Харків” повідомляють про підготовку російських штурмових груп до наступу в районах Глибокого. Окупанти також посилюють пости бойової охорони на своїй території в районі Сотницького Козачка.

Війна в Україні триває, і ситуація залишається напруженою на всіх напрямках фронту.

Фурса у своїй статті намагається розглянути проблему з різних аспектів, не уникаючи при цьому непопулярних, але важливих істин про роль оподаткування в економіці країни, що перебуває у стані війни.

На це є лише одна неприємна відповідь. Ні. Не можна.

Неприємна бо ніхто не любить платити податки. Це взагалі не природньо любити платити податки. А особливо ніхто не любить, коли податки зростають. Принаймні серед тих, хто їх дійсно платить. І це дійсно погано впливає на економіку. Підвищення податків шкодить економіці. Тому як не дивись, а підвищення податків – то річ неприємна і непопулярна.

В Україні з початку війни склалося унікальна ситуація. Досі не було підвищено податків. На початку війни навіть робилися податкові пільги. І це вперше трапилось у історії людства. Коли країна перебуває у війні, причому такий масштабній війні, яка зачіпає всю твою територію і потребує мобілізації, а в країні не підвищуються податки. Так не буває. Бо війна це дорого. Дуже дорого. І завжди супроводжується підвищенням податків. Навіть в Росії зараз спостерігається найбільше в історії зростання податків. Хоча ми всі звикли вірити, що у Росії є якись нескінчені ресурси.

Але в Україні сталося диво. Завдяки грошам наших західних партнерів. І удар по економіці був набагато менший. Він був амортизований. Була збережена макроекономічна стабільність. І люди стали сприймати це як даність. Що можна мати війну і низьку інфляцію. Що можна мати війну і економіку в тилу, яка майже не відрізняється від того, що було до війни. Що можна мати війну і не мати підвищення податків.

Аномалія стала сприйматися як норма. І тому коли настав час підвищувати податки, то суспільство виявилось до цього не готовим. Хоча, наприклад, якби такі кроки були зроблені в перші тижні війни, вони були б сприйняті з розумінням.

Чому цей час настав? Бо війна це дорого. І грошей для фінансування армії не вистачає. А наші західні партнери у своїй фінансовій підтримці мають одне просте правило. Їх гроші йдуть на все, окрім фінансування оборони. Вся соціалка, всі зарплати чиновникам – це все гроші наших партнерів. Тому, до речі, не можна забрати гроші у чиновника із зарплати і передати військовому. Не можна, навіть якби це мало сенс. Але не можна. На початку року, відчуваючи дефіцит боєприпасів, уряд витратив на імпорт озброєнь більше грошей, ніж закладав у бюджет. І тепер стикнувся з проблемою, що грошей може не вистачити навіть на зарплати військовим. Напряд чи країна, яка перебуває у стані війни, може собі це дозволити, аргументуючи це тим, що це зашкодить бізнесу в тилу. Кожного разу в такі моменти треба питати себе, а який там бізнес клімат у Маріуполі чи Бахмуті.

Чи можна уникнути підняття податків? Часто можна почути, що є ж тіньова економіка, є митниця, є багато зловживань при витратах державних грошей. І це правда. Це все є. А от чого немає, так це чарівної кнопки, натиснувши яку, можна з 1-го вересня зупинити корупцію чи отримати реформовану митницю. Будь-які зміни, які можуть привезти до збільшення доходів бюджету за рахунок зменшення корупції мають бути системними, а результат від них буде за 2-3 роки. Так це працює. Нажаль. Хоча дуже б хотілося.

Чи означає це, що не треба реформувати податкову чи митницю? Ні. Треба. Причому, для збільшення довіри між суспільством і владою, між бізнесом і чиновниками, неминуче підняття податків має супроводжуватись системними кроками по реформуванню податкової і митниці, по зменшенню тиску на бізнес. Проте треба розуміти, що ці кроки ніяк не відмінять необхідність знаходження коштів для фінансування армії тут і зараз. Просто треба демонструвати політичну волю для змін, треба демонструвати, що удар іде не тільки по бізнесу. І треба зробити вже зараз ті кроки, які зменшать потреби у додатковому підняттю податків за 2-3 роки. Причому нічого вигадувати не треба. Всі кроки вже давно прописані в програмі МВФ.

Але саме підняття податків є невідворотнім. І питання тут лише в тому, які саме податки мають бути підвищенні. Бізнес дуже здивувався, коли податковий тиск на нього був обраний як база для надходжень бюджету, коли побачили значне зростання військового збору і, фактично, податок на оборот, замість простого збільшення ПДВ. Що зачепило би всіх, але рівномірно. І не було б виключно тиском на світлий бізнес. Бо що сірі ділки, що люди зі світлої прозорої частини економіки, всі витрачають кошти. Всі споживають. І витрачаючи їх сплачують ПДВ. Пропорційно до власного споживання. І в результаті, чим більше ви витрачаєте, тим більше ви платите. Що є справедливим. А от військовий збір будуть платити більше ті, хто і так вже є чесним платником податків. Що є не дуже справедливим.

Коли держава просить затягнути пояси, то люди мають особливо звертати увагу на питання справедливості. І так, під час війни не можна уникнути затягування поясів. Але можна уникнути відвертої несправедливості. І синхронізація давно назрілих реформ, які потрібно було робити 2, 5 , 7, 15 років тому, і підняття податків може стати демонстрацією того, що влада розуміє важливість справедливості.

2023 рік став знаковим для української переробної промисловості, продемонструвавши її стійкість та потенціал до зростання навіть у складних економічних умовах. Згідно з даними Індексу Опендатабота, десять провідних компаній галузі досягли вражаючих фінансових результатів, що стало позитивним сигналом для всієї економіки країни.

Основну частину доходів серед лідерів переробної промисловості забезпечили компанії групи СКМ Ріната Ахметова. Незважаючи на значні суми доходів, чотири з цих компаній за підсумками року відзначились збитками. Найбільший чистий прибуток серед топ-компаній отримала «Рошен».

Топ-10 лідерів переробної промисловості очолює «Запоріжсталь», яка наростила дохід на 20%, досягши 56,4 млрд грн. Проте компанія вже другий рік поспіль зазнає значних збитків, які склали 4 млрд грн.

Друге місце в рейтингу посідає ще одна компанія з групи СКМ – «Камет сталь», з доходом 43,07 млрд грн, що на 14% більше ніж попереднього року. Незважаючи на це, «Камет сталь» зазнала збитків у 1,4 раза більше, досягши 950 млн грн.

Третє місце у рейтингу зайняло «Арселорміттал», відомий колишній «Криворіжсталь», з доходом 41,84 млрд грн, що на 5% менше ніж у попередньому році. Однак компанії вдалося суттєво зменшити свої збитки, які тепер складають 12 млрд грн.

Найбільший приріст чистого прибутку продемонструвала «Кока-Кола», яка збільшила свій прибуток в 37 разів, досягнувши 1,64 млрд грн.

Компанія «Рошен» Олексія Порошенка також відзначилась позитивними результатами, збільшивши прибуток до 5,64 млрд грн, що є найбільшим прибутком серед топ-10.

До десятки кращих компаній потрапили і два підприємства з групи МХП Юрія Косюка, з загальним доходом 61,57 млрд грн, що складає 19% від доходу всього рейтингу. Серед них:

«Українська бронетехніка» показала найбільший приріст доходу, який зріс у 2,5 раза до 32,42 млрд грн, а чистий прибуток виріс в 4 рази до 708 млн грн.

Компанія «Інтерпайп Ніко Тьюб» з групи EastOne Віктора Пінчука також досягла значного зростання доходу на 25%, до 20,5 млрд грн, з подвоєнням чистого прибутку до 4,95 млрд грн.

З рейтингу випали такі компанії як:

Фурса у своїй статті намагається розглянути проблему з різних аспектів, не уникаючи при цьому непопулярних, але важливих істин про роль оподаткування в економіці країни, що перебуває у стані війни.

Він зазначає, що такі розбіжності можуть стати проблемою в різних ситуаціях, наприклад, при виїзді за кордон, отриманні соціальних виплат або користуванні іншими державними послугами.

Щоб вирішити проблему, юрист рекомендує наступні кроки:

Спеціалісти ТЦК та СП перевірять вашу інформацію, виправлять помилки та оновлять дані в обох системах – паперовій та електронній.

Франчук підкреслює, що обидва документи – паперовий і електронний військовий квиток – мають однакову юридичну силу. Проте електронний військовий квиток (витяг з Реєстру військовозобов’язаних) може бути актуальнішим, оскільки дані в ньому оновлюються частіше. Процес оновлення може займати деякий час, але серйозних проблем з актуальністю інформації виникнути не повинно.

Юрист також рекомендує після виправлення даних отримати новий витяг з Реєстру військовозобов’язаних та перевірити, чи всі дані вірні. Зберігайте документи, що підтверджують правильність ваших даних, і в разі виникнення проблем звертайтеся до вищестоящих органів військового управління або до омбудсмена з питань захисту прав людини.