У п’ятницю, 23 лютого, прем’єр-міністр України Денис Шмигаль оголосив про впровадження "Плану взаєморозуміння" щодо розблокування кордону з Польщею. Цей план передбачає реалізацію "болісних для нас компромісів" з метою полегшення економічних та торговельних обмежень, які виникли через блокаду кордону. Проблема цієї блокади має негативний вплив на економіку обох країн, що вимагає розумних рішень та конструктивного підходу для вирішення.

У межах "Плану взаєморозуміння" запропоновано кілька кроків, включаючи обмеження аграрного експорту до Європейського Союзу, проведення скринінгу якості української агропродукції, заклик до Польщі приєднатися до звернення щодо припинення російського аграрного експорту до ЄС, створення "Тристороннього штабу" для швидкого вирішення питання блокади кордону, а також вирішення питання пропуску на кордоні різних груп товарів.

Прем’єр-міністр відзначив, що такий план є справедливим та вигідним для обох сторін, і закликав до встановлення конструктивного діалогу для його успішної реалізації.

Український прем’єр-міністр Денис Шмигаль анонсував запровадження "Плану взаєморозуміння" для розблокування кордону з Польщею, викликаного "болісними компромісами". Цей план передбачає серію кроків, спрямованих на полегшення економічних обмежень та підтримку торгівлі між країнами. Зазначено, що блокада кордону негативно впливає на обидві економіки, тому необхідне швидке та ефективне рішення проблеми. "План взаєморозуміння" включає обмеження аграрного експорту до ЄС, вирішення питання якості української агропродукції, спільний звернення до Європейської комісії щодо припинення російського аграрного експорту, створення "Тристороннього штабу" та розв’язання питання пропуску на кордоні. Шмигаль закликав до конструктивного діалогу для успішної реалізації цього плану.

Командир Військово-повітряних сил Збройних Сил України, генерал-полковник Микола Олещук, оголосив про успішне збиття унікального російського літака радіолокаційного виявлення А-50У над Азовським морем. Подія сталася під час Дня захисника Вітчизни, що є символічним для українських військових. У своєму телеграм-каналі він висловив вдячність учасникам операції з обох боків, зазначивши роль військовослужбовців та розвідки у здійсненні успішного заходу. Підтвердження про збиття А-50У надано і Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України, яке також опублікувало інформацію щодо цього події та маршруту літака. Російські ЗМІ повідомили про падіння двох літальних апаратів у Краснодарському краї, однак жодних подальших коментарів щодо цього інциденту з боку російських військових чиновників поки не надано. Літак А-50У є важливим засобом радіолокаційного виявлення та управління для Росії, і його збиття становить важливий успіх для українських військових. Цей інцидент стає другим збитим українськими силами подібним літаком, вказуючи на ефективність заходів протидії агресії від Росії та її збройних сил.

Літак А-50 – це надзвичайно важливий актив. Їх кількість значно менша, ніж у винищувачів. В Росії було всього дев'ять літаків ДРЛО А-50 і чотири модернізовані версії – А-50У. Ці літаки виступають у ролі "очей та вух" авіаційного складу, а також його "нервового центру". Літак далекого радіолокаційного виявлення, відомий як А-50, виконує важливі завдання з контролю повітряного простору, виявлення цілей і керування повітряною боротьбою. Він здатний відслідковувати як повітряні, так і наземні цілі, такі як радари. Цей літак є ключовим елементом будь-якої сучасної авіаційної операції. Радіолокаційний обладунок розширює можливості контролю повітряного простору там, де відсутні потужні наземні станції та центри керування.

У висновку слід зазначити, що збиття унікального російського літака А-50У є значною перемогою для українських Військово-повітряних сил. Цей літак є ключовим елементом в російській авіаційній системі та відіграє важливу роль у контролі повітряного простору. Збиття А-50У підтверджує успішність розвідувальних та оборонних дій України та свідчить про високу ефективність українських ВПС. Такий успіх свідчить про зростання оборонної потужності України та готовність захищати свої кордони від будь-яких загроз.

Десятого березня цього року виповнюється рік з дня винесення вироку українському правозахиснику Максиму Буткевичу. Після присудження йому 13 років позбавлення волі, протягом останніх 20 місяців колишній журналіст ВВС перебуває у полоні в Росії. Останній візит адвоката та отримана інформація від батьків Буткевича до колонії суворого режиму №2 в окупованій Луганщині надихнули трохи оптимізму. Йому нарешті дозволили листування, але лише в межах Росії. Листи від друзів вже відправлені, але їх доставка може зайняти деякий час. Максим повідомив, що не отримав передачі від української сторони, яку планувалося передати військовополоненим напередодні новорічних свят. На жаль, разом з цією передачею Буткевич не отримав також листа від своїх батьків. Навіть після надходження посилки, російська сторона не підтвердила її вручення полоненим. Щодо умов у колонії, Буткевичу дозволили користуватися бібліотекою, що раніше було заборонено. Його зовнішній вигляд покращився, а харчування, за словами матері, теж мало б стати кращим. Наступного місяця, 13 березня, у Верховному суді Москви розглядатимуть касаційну скаргу на справу Буткевича. Батьки знову підтримують надію на зустріч з сином і надіються на його обмін. “Наша головна мета – дочекатися звільнення Максима. Ми не втрачаємо надію на його повернення”, – підкреслює Євгенія Буткевич.

Максим Буткевич вирішив долучитися до фронту на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, незважаючи на відсутність військового досвіду, крім навчання на військовій кафедрі, де отримав філософську освіту. У червні 2022 року він потрапив у полон разом із своїм підрозділом у районі захоплених росіянами пунктів Золоте і Гірське Луганської області. Після цього російські ЗМІ розпочали масштабну кампанію дезінформації, називаючи його “переконаним фашистом” та “головним підривником режимів” у Казахстані та Білорусі. Десятки російських сайтів поширювали фейкові новини, де його класифікували як “бойовика”, “нациста”, “пропагандиста” і “русофоба”, приписуючи йому навіть розпалювання громадянської війни. Також його називали “британським шпигуном” через його минулу роботу на BBC.

Максим Буткевич є відомим правозахисником в Україні, який протягом десятиліть адвокатував права людей та допомагав сотням мігрантів. У його біографії значиться робота в українській службі ВВС у Лондоні, викладання у Києво-Могилянській академії та робота в ООН.

Колеги та друзі описують Максима Буткевича як пацифіста та захисника мігрантів, який публічно засуджував різноманітні форми нетерпимості та фашизму. Майже 15 років свого життя він присвятив боротьбі за права людини. Максим був членом правління українського відділення Amnesty International та співзасновником організації “Без кордонів”, яка активно виступає проти ксенофобії та расизму в Україні, а також надає допомогу переселенцям. Він відзначився в боротьбі за визволення в’язнів Кремля, зокрема режисера Олега Сенцова.

“Максим боровся проти дискримінації, ворожніх висловлювань та виступав за те, щоб Україна не виганяла людей до країн, де їм загрожувала небезпека. Він допомагав їм знайти притулок тут”, – розповідає Володимир Яворський, юрист з Центру громадянських свобод, друг Максима.

Згідно з версією російських слідчих, у червні 2022 року Максим вистрілив із протитанкового гранатомета по під’їзду житлового будинку у Сєвєродонецьку, де, за їх словами, були двоє людей. Проте, за словами його матері, його підрозділ ніколи не перебував у Сєвєродонецьку, а воював біля Золотого й Гірського. У серпні 2023 року суд у Москві підтвердив вирок правозахиснику. Після цього Максим на три місяці зник у російській каральній системі, і ні рідні, ні адвокати не знали його місцезнаходження. Виявилося, що його перевели до колонії №2 на окупованій Луганщині у місті Боково-Хрустальне (Вахрушеве). Amnesty International називає вирок Максиму Буткевичу “помстою російської влади за його правозахисну діяльність”, а зізнання, яке він, за їхніми словами, зробив, – вимушеним.

У результаті дослідження статті про Максима Буткевича виявлено, що він є видатним правозахисником та активістом, який протягом багатьох років боровся за права людини та публічно виступав проти нетерпимості та фашизму. Його діяльність включала участь у роботі Amnesty International та співзаснування організації "Без кордонів", яка надавала допомогу переселенцям та боролася з ксенофобією та расизмом.

Проте, за версією російських слідчих, йому було пред'явлено обвинувачення у вистрілі з протитанкового гранатомета по житловому будинку у Сєвєродонецьку, що викликало смерть двох осіб. Однак згідно з відомостями його матері та інших джерел, його підрозділ не перебував у зазначеному місті.

Після вироку у Москві Максима Буткевича зник на три місяці, а потім виявилось, що його перевели до колонії №2 на окупованій Луганщині. Amnesty International та інші правозахисні організації вважають вирок Максиму неправомірним і спрямованим на помсту за його правозахисну діяльність.

Отже, справа Максима Буткевича є ще одним прикладом порушення прав людини та правозахисної діяльності у Росії, і необхідно продовжувати міжнародний тиск на владу цієї країни для його звільнення та захисту прав і свобод усіх громадян.

Верховна Рада України ухвалила за основу законопроєкт № 10313, який передбачає введення обмежень на поширення певного типу інформації військовослужбовцями. Згідно зі статтею цього законопроєкту, під назвою "Реалізація права військовослужбовців на інформацію", солдатам та офіцерам буде заборонено розголошувати у медіа, в інтернеті та інших загальнодоступних телекомунікаційних мережах певні дані, які можуть бути використані російськими окупантами для аналізу та використання. Ці обмеження охоплюють інформацію, яка дозволяє визначити місцеположення військових об'єктів, діяльність військових частин та деталі їхніх завдань.

У пояснювальній записці до законопроєкту зазначається, що такі заходи спрямовані на забезпечення безпеки військовослужбовців та унеможливлення можливості використання інформації противником. Проте експерт Інституту масової інформації, Іванка Мельник, висловила занепокоєння щодо широти формулювання обмежень, передбачених у законопроєкті. Вона вважає, що таке формулювання може призвести до необґрунтованих обмежень для військовослужбовців, тоді як більш конкретна заборона була б ефективнішою. Експертка сподівається, що народні депутати під час остаточного формулювання закону врахують ці побоювання, особливо з урахуванням суспільного контролю над цим питанням.

У результаті ухвалення законопроєкту № 10313 Верховною Радою України передбачається введення обмежень щодо поширення певної інформації військовослужбовцями, з метою захисту національної безпеки. Проте існує занепокоєння щодо широти формулювання цих обмежень, оскільки вони можуть призвести до необґрунтованих обмежень особистих прав військових. Експерти закликають до уважного розгляду та уточнення формулювань, з метою забезпечення ефективності заходів без порушення основних прав особистості.

Проходячи через два роки повномасштабного російського вторгнення в Україну, характер війни та передбачення щодо подальшого її розвитку значно змінилися. З початкового етапу очікування на підтримку та військові поставки від США та Європи до переходу в позиційну боротьбу, конфлікт продовжується у форматі війни на виснаження, з фронтом, який залишається майже незмінним. З’явилися нові елементи, такі як безпілотні системи, які стали значною частиною воєнного стратегічного ландшафту. Фронт дронів розширюється, а їхня ефективність та доступність роблять їх ключовими факторами війни. Використання безпілотників відбувається не лише у повітрі, але і на морі, де безекіпажні катери змушують російський флот перебрати свої кораблі, обмежуючи їхні дії. Такі зміни ведуть до нових технологічних вимірів у війні, де дистанційно керовані системи стають ключовими чинниками впливу на конфлікт та підсилюють стратегічні можливості обох сторін.

Дискусії експертів про вплив дронів на характер сучасної війни, як морських, так і повітряних, стають все більш актуальними. Проте, не всі погляди на цей питання є оптимістичними, оскільки нові збройні системи не є універсальними рішеннями для війни. Дрони не здатні захоплювати територію, і для цього потрібна піхота та бронетехніка. Традиційні засоби озброєнь залишаються ключовими елементами військових операцій. Водночас, з появою дронів активно розвиваються засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ) та скорострільна артилерія, які можуть працювати на великій відстані. Одним із новітніх напрямків у розвитку дронів є використання автономних оптико-електронних систем розпізнавання цілей, що можуть працювати незалежно від сигналів та навігаторів. Нові технології дозволяють дронам діяти в рою, що ускладнює їхнє протистояння. На морі безпілотні катери також стають все ефективнішими, але мають свої обмеження, такі як обмежений запас ходу та дальність плавання. Усі ці фактори роблять важливими зусилля України в розвиток безпілотної техніки та пошуки нових рішень для захисту від їхнього використання відповідно до сучасних потреб та можливостей.

Недавно Данія та Нідерланди обіцяли Україні понад 60 літаків F-16. Українські пілоти вже розпочали підготовку до польотів на цих винищувачах, проте конкретна дата завершення навчання та початку їхнього використання залишається невизначеною. Ймовірно, це може статися вже навесні або влітку 2024 року. Раніше розглядалася можливість отримання українською армією шведських винищувачів JAS 39 Gripen, які також відповідають потребам Збройних Сил України — сучасні літаки, здатні використовувати різноманітні боєприпаси європейського виробництва. Хоча українські чиновники заявляють, що ці літаки є критично важливими для ефективного протистояння Росії, деталі щодо їхнього використання та планів операцій залишаються конфіденційними.

Винищувачі можуть бути використані для ударів по наземним або морським цілям, повітряному бою, протидії протиповітряній обороні, перехоплення крилатих ракет та дронів, придушення противника та виконання інших завдань. Для України ці можливості надзвичайно важливі. Наприклад, під час активізації військових дій в Авдіївці російські війська отримували підтримку винищувачів-бомбардувальників ВКС, які здійснювали атаки з фугасними авіабомбами по цілях на лініях фронту. З винищувачами з ракетами "повітря-повітря" українські ВПС могли б ефективно перешкоджати таким бомбардуванням. Також важливою є можливість винищувачів забезпечувати підтримку наземним силам, наносячи удари по російським цілям.

Хоча деякі експерти висловлюють сумніви у важливості появи навіть десятків таких літаків у війні, при наявності значної кількості вони можуть стати суттєвим фактором. Велика кількість винищувачів може значно змінити обстановку на військовому театрі дій. Один з російських авіаційних експертів навіть зазначив у розмові з BBC, що ЗСУ можуть стати серйозною силою в протистоянні російським Повітряно-космічним Силам, якщо в Україні буде принаймні 200 винищувачів.

Багато від чого залежатиме від того, яку зброю будуть поставляти разом із літаками. Американські винищувачі F-16A, які стоять на озброєнні данських та нідерландських ВПС, — не найновіші машини. Деякі з них були введені в експлуатацію ще в першій половині 1980-х років. Це означає, що їхні радари та інші бортові системи застаріли. Проте їх можна модернізувати. Українські пілоти використовують досить старі МіГи і Су з самого початку війни, а F-16A — ефективний літак, який за багатьма параметрами перевершує МіГ-29. Крім того, велика кількість західних винищувачів зіграла би істотну роль — вона хоч якось компенсувала би застарілість.

Ще одним важливим аспектом є вміння пілотів ефективно використовувати літаки в бою, а також планування операцій з боку штабів авіаційних частин. Якщо всі ці фактори співпадатимуть, то хід війни зміниться — російська авіація буде відчувати ще менше впевненості біля лінії фронту.

Затримки у поставках західних боєприпасів та озброєнь вже призвели до послаблення української армії на фронті. Згідно з аналітичним матеріалом, опублікованим 16 лютого Інститутом світової економіки Кільського університету, до цього моменту обіцянки Сполучених Штатів про надання допомоги та реальні військові поставки Україні, фактично, припинилися через відсутність нових пакетів допомоги в Конгресі США.

У той же час допомога від Європейського Союзу продовжує зростати, хоча, за словами аналітиків інституту, в Європі спостерігається розрив між обіцянками та реально наданою допомогою, включаючи боєприпаси. Згідно з повідомленням, станом на 15 січня 2024 року Європейський союз та його держави-члени виділили Україні загалом 144 млрд євро допомоги, але з цієї суми на конкретні цілі було витрачено лише 77 млрд євро, зокрема на боєприпаси.

У березні минулого року ЄС затвердив план поставок мільйона снарядів калібру 155 мм в Україну протягом року. Ці снаряди використовуються у всій важкій артилерії країн НАТО. Зараз українська армія вже почуває недостачу снарядів, і це може вплинути на військові дії на фронті. Якщо США не зможуть вирішити політичне питання допомоги Україні, а в європейських країнах не вдасться відшкодувати брак американських поставок, це може спричинити подальше погіршення ситуації. Незважаючи на застосування високотехнологічних систем озброєння, військовий конфлікт в Україні залишається війною кількостей, і тому будь-яке скорочення ресурсів для ведення війни може негативно вплинути на ситуацію.

У війні кількостей чисельність угруповань на фронті відіграє не менш важливу роль, ніж наявність достатньої кількості боєприпасів. Зараз ситуація на фронті характеризується стійкістю, оскільки жодна зі сторін не може здійснити рішучого наступу, переважно через брак особового складу та техніки. Це стосується як Росії, так і України, і може призвести до нової хвилі мобілізації.

Раніше президент України Володимир Зеленський заявляв про можливість мобілізації у 2024 році 450-500 тисяч осіб. Проте ця ініціатива ще потребує обгрунтування з боку військового командування. В Україні розглядається законопроєкт, спрощуючий мобілізацію та знижуючий віковий поріг для призовників до 25 років. Однак ухвалення цього закону зараз ще уточнюється через велику кількість запропонованих поправок.

Можливість такої масштабної мобілізації в Україні дозволила б укомплектувати нові з’єднання та демобілізувати військових, які беруть участь у війні з початку конфлікту. В Росії також виникають проблеми з чисельністю армії, хоча це питання не відображено в законодавчих ініціативах. Протестний рух дружин мобілізованих в Росії свідчить про недовіру населення до влади, що може призвести до подальшої мобілізації.

Мобілізація потрібна як українській, так і російській армії, оскільки фронтові частини потребують регулярного відпочинку та поновлення військового складу через фізичне та психологічне виснаження. Збільшення чисельності військ на фронті може призвести до збільшення напруги в зоні бойових дій і вплинути на хід війни в обох країнах.

Під час того, як у Європі тривають перебудови та повільна реорганізація військово-промислового комплексу, російська економіка продемонструвала певні позитивні показники. У 2023 році вона навіть розпочала зростання. Однією з причин цієї стабільності є значні бюджетні видатки. Влада направляє значні кошти на потреби війни, і ці гроші розподіляються по всій економіці. Росія також інвестує у розширення військового виробництва. Багато заводів збільшили кількість змін, а також будують або вже збудували нові виробництва. При цьому Росія здійснює закупівлю озброєнь за кордоном, таких як іранські дрони, а також закуповує боєприпаси у КНДР. Однак така мілітаризована економіка, яка залежить від бюджетних грошей, вже починає перегріватися і, ймовірно, не зможе довго зростати такими ж темпами. Про це вже у 2023 році заявив Центральний банк Росії.

Європейські чиновники, які не хочуть розголошувати свої імена, заявили BBC, що Європейський союз у своїй стратегії протистояння з Росією сподівається не стільки на санкції, скільки на те, що російська економіка не витримає тиску, зумовленого війною. “Покищо російська економіка ще утримується на плаву, але вже видно, що витрати на війну почали споживати значну частину бюджету, яка раніше йшла на соціальні потреби, освіту та медицину. Проте у нас великий резерв часу — до середини 2025 року, але потім ми очікуємо серйозної фінансової кризи в російській економіці”, — сказав один з них. Сама економічна криза не змінить хід війни, але вона може вплинути на бажання російського керівництва продовжувати конфлікт. Наразі кінцевий результат війни, так само як і її початок, залежить від політичних рішень.

Українська громадськість і політичні аналітики, спостерігаючи зміни в російській економіці, також відзначають важливість цих подій. Зокрема, великий обсяг витрат на війну змушує Росію звертати увагу на внутрішні проблеми та економічні виклики. Це може вплинути на її здатність продовжувати військові операції в Україні. Українська сторона в цьому контексті сподівається на зміну відношення Росії до конфлікту та можливе врегулювання на дипломатичному рівні. Однак поки що багато залежить від реакції міжнародного співтовариства та складності політичних переговорів.

У висновку, стаття розкриває важливі аспекти щодо стратегії Європейського союзу у протистоянні з Росією, зокрема, акцентує увагу на економічних аспектах війни в Україні. Зазначається, що поки російська економіка ще витримує тиск війни, але наслідки від витрат на військові операції вже відчутні. Подальша ескалація фінансових проблем може вплинути на рішення російського керівництва та вплинути на хід конфлікту. Також зазначається, що кінцевий результат війни в Україні буде залежати від політичних рішень, які прийматимуться в майбутньому. Українське суспільство та політичні експерти сподіваються на зміну відношення Росії до конфлікту та можливе врегулювання на дипломатичному рівні, але це залишається предметом складних переговорів та вимагає активної участі міжнародного співтовариства.

Вищий антикорупційний суд продовжив термін виконання обов'язків колишнього заступника міністра з розвитку громад, територій та інфраструктури, Василя Лозинського, до 21 квітня. За інформацією Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Лозинський підозрюється у одержанні неправомірної вигоди у розмірі 400 тисяч доларів. Рішення про продовження терміну обов'язків було прийняте 21 лютого Вищим антикорупційним судом. Це рішення передбачає виконання Лозинським ряду умов, зокрема, відвідування вимог правоохоронних органів та здавання на зберігання закордонних паспортів. Лозинського звинувачують у спірництві у закупівлі обладнання за завищеними цінами, що стосується виділених на теплопостачання коштів у 2022 році.

• Вищий антикорупційний суд продовжив термін виконання обов'язків колишнього заступника міністра з розвитку громад, територій та інфраструктури, Василя Лозинського, до 21 квітня 2024 року.

• Лозинського підозрюють у неправомірному одержанні вигоди в розмірі 400 тисяч доларів згідно з інформацією Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

• Рішення про продовження терміну обов'язків було прийняте 21 лютого Вищим антикорупційним судом, яке передбачає дотримання Лозинським ряду умов, зокрема, відвідування вимог правоохоронних органів та здавання на зберігання закордонних паспортів.

• Лозинського звинувачують у спірництві у закупівлі обладнання за завищеними цінами, пов'язаного з виділеними на теплопостачання коштами у 2022 році.

Кабінет міністрів оголосив про призначення державного підприємства "Ізотоп" з Києва стратегічним об'єктом для економіки та безпеки держави, повідомив голова Фонду держмайна Віталій Коваль. Це важливе рішення відкриває перед підприємством широкі перспективи для розвитку та спонукає до розширення його діяльності, як стверджують представники Фонду держмайна. Державне підприємство "Ізотоп" вважається провідним постачальником радіоізотопної продукції та джерел іонізуючого випромінювання для медичних та енергетичних установ в Україні. Крім того, воно займається утилізацією джерел іонізуючого випромінювання. Завдяки своєму досвіду та кваліфікованому персоналу, підприємство є важливим активом для країни. Наступним етапом у його розвитку буде розширення спектру діяльності, зокрема планується виробництво радіофармпрепаратів. Фонд держмайна розпочав процес надання "Ізотопу" статусу стратегічного підприємства ще у січні 2024 року. "Новий статус призведе до зростання прибутку "Ізотопу", створення нових робочих місць та більшого надходження коштів до бюджету", — підкреслив Коваль. Державне підприємство "Ізотоп" було засновано у 1962 році і наразі співпрацює з компаніями з США, Канади та інших країн. Крім того, воно має досвід співпраці з урядом Німеччини у рамках програми захисту ядерних матеріалів. У липні 2023 року діяльність підприємства перевіряла місія МАГАТЕ з підтримки та допомоги у питаннях безпеки джерел іонізуючого випромінювання в Україні.

У результаті призначення державного підприємства "Ізотоп" стратегічним об'єктом для економіки та безпеки держави в Україні відкриваються широкі перспективи для його розвитку. Це рішення сприятиме зростанню прибутку підприємства, створенню нових робочих місць та збільшенню надходжень до державного бюджету. ДП "Ізотоп" вже є провідним постачальником радіоізотопної продукції та джерел іонізуючого випромінювання для медичних та енергетичних установ в Україні, а також займається утилізацією джерел іонізуючого випромінювання. Плани розширення діяльності на виробництво радіофармпрепаратів відображають стратегічні напрямки його подальшого розвитку. Важливою є також співпраця з міжнародними партнерами та використання досвіду управління ядерними матеріалами для підтримки безпеки джерел іонізуючого випромінювання в Україні.

Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) зафіксувало порушення вимог щодо запобігання конфлікту інтересів у діях Ростислава Шурми, заступника керівника Офісу Президента України. Йдеться про недопущенням участі у засіданнях Комітету електроенергетики, організованого під його керівництвом, де обговорювалися питання, пов'язані з виплатами електростанціям, що належать братові Шурми. Це порушення стосується прийняттям рішень, які мали вирішальний вплив на інтереси братової компанії, що може розглядатися як використання посадового становища для особистої користі. Така діяльність, як стверджує НАЗК, могла сприяти успішності бізнесу брата Ростислава Шурми, що є порушенням законодавства. Це важливий етап у боротьбі з корупцією, який свідчить про необхідність строгого контролю за дотриманням етичних норм та правил збереження прозорості та чесності у владних структурах.

За встановленими фактами, сонячні станції, які перебувають під російською окупацією та мають співвласника з оточення Ростислава Шурми, продовжували отримувати оплату за "зеленим тарифом" до літа 2023 року. Протягом періоду з липня 2022 по липень 2023 року ці компанії здобули понад 320 млн гривень оплати за електроенергію від державного підприємства "Гарантований покупець". Національним агентством з питань запобігання корупції було складено протокол про порушення Ростиславом Шурмою вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів. Цей протокол буде переданий до суду за статтею 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У разі визнання вини суд може накласти на нього штраф, а також дані про цього посадовця будуть внесені до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення. Це важливий крок у боротьбі з корупцією, що свідчить про незалежність та непохитність правової системи України у виявленні та покаранні порушників.

У результаті дослідження виявлено, що заступник керівника Офісу Президента України, Ростислав Шурма, порушив вимоги щодо запобігання конфлікту інтересів у справі з оплатою за електроенергію від сонячних станцій, співвласником яких є його брат. Національне агентство з питань запобігання корупції склало протокол про адміністративні правопорушення та направило його до суду. У разі визнання вини, Шурму може чекати штраф та внесення даних до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення. Цей крок свідчить про важливість боротьби з корупцією в Україні та непохитність правової системи в покаранні порушників.

Аналіз ситуації в Україні від заступника директора британського Королівського інституту об’єднаних досліджень, Джонатана Еяля, розкриває низку помилок у стратегії підтримки України з боку Заходу. Хоча український уряд залишається на плаву, Росія не змогла здійснити свій план захоплення, і українські сили захисту продовжують працювати. Однак міжнародна підтримка України виявилася недостатньою. Розбіжності в політиці США щодо постачання зброї і низька віра у перемогу України в Європі підкреслюють цю проблему. Спочатку стратегія Заходу передбачала обмежену підтримку України, але події відвернулися від цього. Хоча постачання зброї було здійснено, воно часто затримувалося і було несистематичним. Президент США Джо Байден підтримав обмеження збройної підтримки з метою уникнути ескалації конфлікту з Росією. Цей підхід обмежив можливості українських військ і призвів до обмежених дій на території супротивника.

Незважаючи на ряд помилок, які зауважив політолог, Захід може надіятися на корекцію ситуації в Україні. Військові втрати Росії значні, що може стати стримуючим фактором у подальшому розвитку конфлікту. Незважаючи на те, що росіяни, ймовірно, зможуть утримати частину української території, їхній ресурс може бути обмеженим для розширення бойових дій. Підтримка України з боку Заходу також може зрости, особливо якщо адміністрація Байдена отримає схвалення Конгресу на новий пакет військової допомоги. Проте, для того щоб зміцнити європейську підтримку, керівникам ЄС доведеться переглянути свою риторику щодо війни в Україні. Наразі жоден із впливових західних покровителів України не проявив готовності інвестувати в неї більше, ніж вже пообіцяв, що може ускладнити ситуацію. Таким чином, перший рік війни відзначився українською хоробрістю, другий – стійкістю, а третій може виявитися рішучим щодо подальшого розвитку конфлікту.

У висновку можна зазначити, що стаття розглядає різні аспекти конфлікту між Україною та Росією з погляду західних політичних експертів. Вона акцентує увагу на помилках, які, на їхню думку, допустили західні країни у своїй стратегії підтримки України, а також на можливих шляхах вирішення ситуації. Відзначається, що необхідно змінювати риторику щодо війни в Україні для зміцнення європейської підтримки, а також враховувати можливість нових пакетів військової допомоги з боку США. Зазначається, що перші два роки війни відзначилися великою хоробрістю та стійкістю України, але подальший розвиток подій може виявитися вирішальним для майбутнього конфлікту.

Інтенсивна мобілізація в Києві вже зачепила роботу комунального підприємства "Київпастранс", відчуваються перші негативні наслідки. Не вистачає робочих рук серед столичних транспортників. За словами активістів, які спостерігають за ситуацією, протягом наступного півроку-року може початися систематичний розпад транспортної системи міста. Наземний транспорт Києва стикається з серйозними перешкодами через деградацію енергетичної інфраструктури комунального транспорту, яка прогресивно втрачає свою працездатність.

Уже зараз відчутно не вистачає електромонтерів та кабельників, які відповідають за ремонт мереж для руху тролейбусів та трамваїв. Експерти стверджують, що КП "Київпастранс" не має достатнього числа фахівців, і тому активно мобілізує їх, а частина персоналу вже вирушила в армію як добровольці ще на початку конфлікту. Аналітики вважають, що жінки можуть замінити мобілізованих чоловіків на деяких посадах у "Київпастрансі", проте для цього необхідно створити сприятливі умови праці.

Сергій Литвинов, директор з транспорту КП "Київпастранс", повідомив, що мобілізація суттєво вплинула на кадрову ситуацію на підприємстві, як і на всіх підприємствах міста. Велику кількість водіїв КП було викликано на військову службу. Зараз "Київпастранс" активно привертає до роботи спеціалістів, які раніше також працювали на підприємстві. Повідомляється, що ресурси для цього є. Щодо проблеми з нестачею електромонтерів, які обслуговують електромережі підприємства, в "Київпастрансі" підтверджують, що така проблема існувала, але наразі ситуація поступово виправляється.

• Інтенсивна мобілізація серед населення Києва відчутно вплинула на роботу комунального підприємства "Київпастранс", що відповідає за наземний транспорт міста.

• Недостаток робочої сили серед працівників "Київпастрансу" призводить до проблем з обслуговуванням транспортних мереж, що загрожує зрушенням у плануванні та експлуатації транспортних маршрутів.

• Через недолік фахівців, які здатні проводити ремонтні роботи на електромережах, підприємство зазнає деградації і може стати нездатним забезпечити ефективний рух тролейбусів та трамваїв.

• Влада та керівництво підприємства повинні активно працювати над залученням додаткових працівників та створенням сприятливих умов для роботи, щоб запобігти можливому транспортному кризі в столиці.