На паризькому стадіоні «Парк-де-Пренс» відбувся черговий матч групи D кваліфікації чемпіонату світу 2026 року, де збірна України зазнала тяжкої поразки від національної команди Франції. Господарі продемонстрували повну ігрову перевагу та здобули перемогу з розгромним рахунком 4:0, залишивши українським футболістам мінімум шансів на будь-який позитивний результат.

Поєдинок довгий час залишався без голів, однак після перерви французи різко додали в темпі й агресії. Рахунок відкрив Кіліан Мбаппе, впевнено реалізувавши пенальті на 55-й хвилині. Українська збірна намагалася вирівняти гру, але не встигала за швидкістю та технікою суперників.

Після цієї поразки збірна України залишилася на третій позиції у групі з 7 очками, поступаючись Ісландії за різницею забитих та пропущених м’ячів. Франція з 13 балами гарантувала собі перше місце та вихід на чемпіонат світу. На останній позиції групи — Азербайджан з одним очком.

У заключному турі 16 листопада українці в номінально домашньому матчі приймуть Ісландію, а Франція на виїзді зіграє з Азербайджаном. Важливість цього матчу для України зростає, адже від результату залежатиме шанс потрапити до плей-оф відбору ЧС-2026.

Ексначальник Департаменту захисту економіки Національної поліції України Ігор Купранець перетворив свій офіс у київському бізнес-центрі «Айсберг» на унікальний кластер, де зосередилися компанії, пов’язані з колишніми правоохоронцями, представниками енергетичного сектору та навіть експрезидентом країни. Примітно, що сама будівля бізнес-центру свого часу була зведена з порушеннями, проте рішення Київської міської ради щодо продажу землі під спорудою фактично узаконило її існування та подальшу діяльність.

Після звільнення зі служби у 2019 році Купранець активно займався розбудовою родинної бізнес-структури. За кілька років вона суттєво розрослася й охопила чималі активи у туристичній сфері — серед них готельні комплекси у Буковелі, Пилипці та Трускавці. Поступове розширення потребувало нового адміністративного центру, і вже у 2021 році більшість компаній, пов’язаних із родиною, були переведені до БЦ «Айсберг».

Окрім родинного бізнесу, в офісі оселилися фірми колишніх високопоставлених чиновників та політиків. Серед них фонд «Лео інвест груп» заснований Віктором Ющенком, компанії пов’язані з Леонідом Крючковим та колишнім співробітником САП Володимиром Кривенком, а також ТОВ «Бенкет» Руслана Марчука. Багато з цих компаній займаються видобувною, енергетичною та логістичною діяльністю, а деякі — у сфері ресторанного бізнесу.

Журналісти відзначають, що БЦ «Айсберг» став символом тісного переплетення бізнесу та правоохоронної системи. Попри кримінальні провадження щодо незаконного будівництва та участі колишніх поліцейських у бізнесі, суди та місцева влада фактично сприяли легалізації офісного центру.

Ігор Купранець, його родина та колишні правоохоронці, які оселилися в БЦ «Айсберг», продовжують вести бізнес у різних сферах, демонструючи, що після служби у силових структурах в Україні можна швидко інтегруватися у приватні прибуткові проєкти, залучаючи впливових партнерів.

Пересипський районний суд Одеси ухвалив рішення оголосити догану судді Андрію Лупенку та позбавити його доплат на один місяць після виявлення систематичних порушень під час розгляду справ щодо керування транспортними засобами у стані алкогольного сп’яніння. Ініціаторами скарги виступили юристи, які проаналізували низку судових рішень та встановили численні відхилення від вимог законодавства.

Згідно з матеріалами дисциплінарної справи, суддя Лупенко неодноразово ухилявся від застосування обов’язкового покарання у вигляді позбавлення водійських прав, навіть коли закон вимагав цього безальтернативно. У своїх рішеннях він посилався на «пом’якшувальні обставини» та заявляв про нібито наявність у правопорушників статусу військовослужбовців. Проте ретельна перевірка показала, що лише дві з восьми розглянутих справ дійсно стосувалися військових, тоді як решта порушників були цивільними особами, до яких такі винятки не могли застосовуватися.

У кількох випадках суддя враховував сумнівні характеристики, наприклад, від реабілітаційного центру, подаючи їх як волонтерські відгуки. Один водій з вмістом алкоголю в крові 2,13‰, який спричинив ДТП, отримав м’якше покарання через нібито «відсутність істотних наслідків».

Дисциплінарна палата вирішила, що дії Лупенка порушували закон та створювали небезпеку на дорогах, через що він отримав догану та тимчасове позбавлення доплат. Для порівняння, суддя Ткаченко з Кривого Рогу за подібні порушення отримала лише попередження.

Рішення Вищої ради правосуддя оцінюють як важливий крок у підтриманні законності та безпеки на дорогах України.

Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура завершили розслідування та передали до суду кримінальне провадження щодо колишнього заступника голови Харківської обласної ради Володимира Скоробагача. Йому інкримінують причетність до масштабних розкрадань у сфері енергетики в умовах воєнного стану — періоду, коли енергетична система країни переживала особливо важкі випробування.

За даними слідства, у 2022 році низка компаній, пов’язаних зі Скоробагачем, уклала угоди на закупівлю електроенергії, після чого значні суми були переказані через фінансові структури на рахунки підприємств, зареєстрованих у Болгарії. Такі операції, за версією правоохоронців, мали ознаки виведення коштів за кордон та були спрямовані на привласнення державних ресурсів.

Керівниця «Паверстоку» Ірина Хасьянова та колишня власниця «Оптима-Прайс» Яна Лаурінайчуте є партнерами родини Скоробагача в ряді комерційних проектів. Лаурінайчуте наразі мешкає в Дубаї та володіє інвестиційною компанією, а Вікторія Скоробагач, дружина ексчиновника, і діти родини перебувають у Європі та Лазуровому узбережжі.

Слідство також встановило зв’язки родини Скоробагача з діяльністю конвертаційних центрів та низкою юридичних осіб, які використовувалися для легалізації коштів. Дочка колишнього депутата Марія Скоробагач володіє великою кількістю земельних ділянок у Харківській області та навчалася у Лондоні.

Хоч Володимир Скоробагач заявив у соцмережах про готовність співпрацювати з правоохоронними органами, його нинішнє місце перебування – Лазурове узбережжя – ускладнює виконання правосуддя. Судовий розгляд справи має показати, чи понесе він відповідальність за масштабні розкрадання в енергетиці.

АТ «НАЕК «Енергоатом» уклало масштабний контракт на постачання технічної сірки за ціною, яка стала рекордною для українського ринку — $771 за тонну. Такий показник більш ніж удвічі перевищує вартість, зафіксовану на початку 2025 року, що одразу привернуло увагу експертів, економістів та аналітиків енергетичного сектору.

Загальна сума укладеної угоди сягає понад 244 млн грн. Постачальником продукції визначено харківську компанію «Торгсервіс», яка отримала право забезпечити державне підприємство необхідними обсягами сірки для технологічних потреб атомної галузі. Такий значний контракт у поєднанні з високою ціною став підставою для дискусій щодо ринкової обґрунтованості вартості та ефективності закупівельної політики.

Попередні закупівлі компанії «Енергоатом» показують значне зростання цін. У липні 2024 року аналогічна сірка коштувала $639 за тонну, а в лютому того ж року — лише $391 за тонну. На відміну від нинішнього тендеру, попередні закупівлі проводилися з конкуренцією, що дозволяло знижувати вартість.

Власники «Торгсервісу» мають попередні зв’язки з фігурантами гучних корупційних справ НАБУ та ВАКС. Зокрема, Сергій Євсєєв та Сергій Гринько раніше були пов’язані з ТОВ «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс» і ТОВ «Укрдонінвест», а їхні партнери фігурували у справах щодо розкрадань в «Енергоатомі» та «СхідГЗК».

У 2022 році керівники пов’язаних підприємств отримали вироки за корупційні схеми, що завдали державі збитків у десятки мільйонів гривень. Нині ж відсутність конкуренції та рекордні ціни на сірку піднімають питання прозорості державних закупівель і потенційного впливу на енергетичний сектор України.

Сьогоднішня дата об’єднує низку релігійних, професійних та світових подій, які мають важливе значення для віруючих, фахівців різних галузей та всієї міжнародної спільноти. За новим церковним календарем цього дня вшановується апостол Филип — один із перших учнів Христа, який почув Його заклик і став проповідувати віру серед різних народів. У християнській традиції Филипа згадують як приклад щирої відданості та готовності служити людям, не шукаючи вигоди чи слави.

Цього дня також звертають увагу на самовіддану працю медичних працівників — відзначається День операційної медичної сестри. Саме ці фахівці забезпечують безперебійну роботу операційних блоків, відповідають за стерильність, обладнання та підтримку хірургів під час найскладніших втручань. Їхня робота часто залишається непомітною для широкого загалу, але є ключовою для порятунку життя пацієнтів.

У народній традиції 14 листопада називали Пилипом або Пилипівкою. Казали: «Прийшов Пилип — зігрій кожух і шапку припасуй». Наші предки звертали увагу на погоду: вітер віщував заметілі взимку, сніг — ранню та стійку зиму, ясна погода — теплу. Цього дня не сварилися, не лінувалися та не виносили сміття з хати, аби «не винести достаток».

Іменини цього дня святкують Василь, Віктор, Гаврило, Георгій, Григорій, Дмитро, Костянтин, Михайло, Микола, Олександр, Олексій, Петро, Пилип, Сергій, Федір, Ганна. Талісманом народжених 14 листопада вважається смарагд — камінь гармонії та очищення, який здавна цінували у Стародавньому Єгипті.

14 листопада позначений і значущими подіями світової історії: від прийняття Олександром Македонським титулу фараона до появи нового острова Суртсей біля Ісландії та ухвалення документів, що визнавали незаконність депортацій народів у СРСР.

Своє професійне свято сьогодні відзначають операційні медичні сестри — фахівці, від яких залежить успіх хірургічних втручань. Також світ звертає увагу на проблему незаконного обігу культурних цінностей — явища, що завдає значної шкоди культурній спадщині народів. Крім того, відзначають Всесвітній день боротьби з діабетом, присвячений відкриттю інсуліну, що врятувало мільйони життів. А логопеди всього світу проводять тематичні акції, підкреслюючи важливість своєї роботи з відновлення та розвитку мовлення.

14 листопада — день, що поєднує духовні традиції, професійні визнання та історичну пам’ять, нагадуючи про зв’язок поколінь та важливість турботи про здоров’я й культуру.

Європейські дипломати дедалі різкіше висловлюються щодо ситуації в українському енергетичному секторі, називаючи масштаби корупції «огидними» та такими, що підривають довіру до країни на міжнародній арені. Про це повідомляють джерела серед представників ЄС, які уважно стежать за розвитком подій навколо гучного скандалу із «Енергоатомом».

Фокус Євросоюзу прикутий до ситуації, у якій фігурує Тимур Міндич — бізнесмен і давній соратник президента України. Його можливі зв’язки з підозрілими контрактами в одній із ключових державних компаній викликали занепокоєння європейських партнерів, адже йдеться про сферу, що має фундаментальне значення для енергетичної безпеки держави.

«Єврокомісії доведеться переоцінити, як витрачаються кошти на енергетичний сектор Києва. В майбутньому Україні доведеться приділяти більше уваги прозорості фінансування», — заявив один із європейських чиновників. Він також підкреслив, що президент Зеленський «повинен заспокоїти всіх», ймовірно, шляхом представлення плану боротьби з корупцією.

З 2022 року Єврокомісія надала Україні понад 3 мільярди євро на розвиток енергетичного сектору. Хоча цей корупційний скандал є «найгіршим із тих, що сталися за час президентства Зеленського», союзники не погрожують скороченням допомоги.

При цьому в Києві очікують, що Брюссель продовжить дотримуватися «загального табу на публічну критику України», але водночас збільшить вимоги до реформ, пов’язаних із фінансуванням країни.

Цей інцидент підкреслює, що, незважаючи на фінансову підтримку з боку ЄС, українська влада змушена активніше працювати над прозорістю й контролем витрат у ключових секторах економіки.

Заступниця Міністра соціальної політики з питань європейської інтеграції Ілона Гавронська представила стратегічне бачення України щодо повернення та подальшої реінтеграції громадян під час Міжнародного діалогу з питань міграції 2025, організованого Міжнародною організацією з міграції. Виступаючи в межах панелі «Rethinking Return and Reintegration Programming in Europe and Central Asia», вона окреслила основні принципи державної політики, спрямованої на створення справедливої, прозорої та передбачуваної системи підтримки українців, які ухвалюватимуть рішення про повернення додому.

Гавронська наголосила, що завершення режиму тимчасового захисту в країнах ЄС повинно проходити поступово та виважено, щоб уникнути різкого тиску на громадян і забезпечити їм можливість приймати рішення усвідомлено. Вона підкреслила важливість збереження права кожного українця самостійно визначати своє майбутнє, отримуючи при цьому всю необхідну інформацію щодо умов повернення, доступних соціальних послуг та державних програм підтримки.

Другим ключовим напрямком є посилення спроможності громад. Україна разом із європейськими партнерами напрацьовує підхід, що спрямовує ресурси на розвиток місцевих послуг, соціальну згуртованість та інтеграцію громадян.

Особливу увагу приділено підтримці вразливих груп — людей з інвалідністю, літніх осіб та сімей з дітьми. За словами Гавронської, важливо не лише допомогти українцям ухвалити поінформоване рішення про повернення, а й забезпечити умови для відновлення життя з гідністю та відчуттям належності.

Заступниця Міністра також наголосила на трьох принципах, які мають визначати процес повернення: єдність, гідність та партнерство. Єдність означає підтримку зв’язку українців із Батьківщиною та Європою, гідність — визнання активної участі громадян у житті країн, що їх прийняли, а партнерство — тісну координацію України та ЄС.

Наразі Україна розгортає Мережу єдності в Іспанії та Німеччині, щоб спростити повернення громадян із ЄС. За оцінками Мінсоцполітики, близько 4,7 млн українців перебувають у країнах ЄС у статусі тимчасового захисту, який діятиме до 4 березня 2027 року.

Артем Пивоваров залишається одним із найзагадковіших українських виконавців, який ретельно оберігає своє особисте життя від сторонніх очей. Артист неодноразово підкреслював, що не має наміру перетворювати власні стосунки на публічне шоу та уникає обговорень теми кохання чи сім’ї навіть у найвідвертіших інтерв’ю. Його позиція — тримати баланс між творчістю та приватністю, аби увага слухачів залишалася прикутою до музики, а не до особистих подробиць.

Попри мовчання співака, чутки навколо його особистого життя не вщухають. Фанати вже тривалий час приписують Пивоварову роман із дівчиною на ім’я Даша, яку нібито часто бачать поруч із ним за лаштунками концертів. У мережі навіть з’являлися припущення, що пара могла вже узаконити стосунки, однак підтверджень цьому немає. Сам Артем коментує ці розмови вкрай стримано, а іноді — з притаманною йому іронією, наголошуючи, що головне для нього — не плітки, а музика.

Нову хвилю обговорень запустив момент, зафіксований шанувальниками під час одного з останніх виступів Пивоварова. На кадрах видно, як співак виконує хіт “Блакить твоїх очей” і спрямовує особливо ніжний, зосереджений погляд на конкретну дівчину в залі. Вона дуже схожа на Дашу Чередниченко — саме з нею фанати пов’язують особисте життя артиста. Символічну “зачіпку” додає і те, що в самої Даші справді яскраві блакитні очі.

Чередниченко офіційно працює в команді Пивоварова — вона займається менеджментом, супроводжує артиста на подіях, з’являється поруч у робочому контексті. Але шанувальники давно звертають увагу, що деякі їхні спільні фото в соцмережах виглядають, м’яко кажучи, не лише “діловими”.

Окремий аргумент для фанатських теорій — кліп “Моя ніч”, де Артем і Даша з’являються разом у дуже близьких, емоційних сценах. Пристрасні поцілунки в кадрі багато хто сприйняв не як суто артистичну гру, а як відображення реальних стосунків.

Сам Пивоваров традиційно коментувати особисте життя відмовляється, залишаючи публіці право на здогадки. Тим часом кожен жест, погляд зі сцени чи нове відео з концертів моментально розбирають на деталі, а історія про “таємний роман із Дашею” стає своєрідним серіалом для відданих фанатів.

Система вручення повісток в Україні наразі не виконує своєї основної функції, оскільки значна частина чоловіків продовжує ігнорувати виклики до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Про це повідомив речник Полтавського обласного ТЦК та СП Роман Істомін в інтерв’ю виданню «Главком».

За його словами, чинна процедура вручення повісток має радше інформативний, ніж обов’язковий характер. Повістка, з юридичного погляду, є лише повідомленням про необхідність з’явитися до центру комплектування, але не гарантує, що громадянин справді виконає цей обов’язок. Навіть якщо особа відмовляється отримати документ, але зрозуміла його зміст, складається акт про відмову, і така людина формально вважається належним чином повідомленою.

Попри це, значна кількість призовників до центрів не приходить, свідомо порушуючи правила військового обліку. На думку Істоміна, сам формат “роздачі повісток” уже не можна вважати ефективним інструментом.

Він також звернув увагу, що проблема полягає не лише у ставленні громадян, а й у бездіяльності місцевої влади. Закон, зокрема постанова №1487, покладає на органи місцевого самоврядування істотні повноваження у сфері військового обліку, включно з обов’язковим щорічним дворовим обходом. Відповідальні особи мають перевіряти, чи призовники реально проживають за вказаними адресами, однак на практиці ці вимоги часто виконуються формально або взагалі ігноруються.

В окремих випадках через бездіяльність посадових осіб складалися протоколи про порушення. У підсумку, зазначив речник, основний тягар вручення повісток і контролю явки покладається на військових ТЦК, які змушені залучати до цієї роботи поліцію.

Істомін також розповів, що за час повномасштабної війни Полтавський обласний ТЦК розіслав велику кількість повісток поштою. Проте механізм виявився далеким від ідеального: значна частина громадян на рекомендовані листи не реагує, незалежно від того, хто саме є відправником.

За його словами, сьогодні існує два основних механізми поштового розсилання документів. Перший — централізований, коли списки призовників надходять із Генштабу, а Міністерство оборони забезпечує друк і відправку. Другий — місцевий, коли повістки формують безпосередньо в ТЦК, а витрати на поштові послуги покривають громади. Цей варіант він назвав більш зручним, оскільки дає можливість оперативно визначати адресатів.

Попри це, повістка залишається обов’язковим інструментом виклику до ТЦК, незалежно від способу вручення — особисто чи поштою. Невиконання її вимог, нагадав Істомін, розцінюється як порушення правил військового обліку й тягне за собою адміністративну відповідальність за статтею 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Інформація про осіб, які ігнорують повістки, передається до поліції. Правоохоронці отримують право здійснити адміністративне затримання і примусово доставити порушників до територіального центру комплектування для з’ясування обставин та уточнення облікових даних.