24 жовтня 2025 року, слідчий суддя Шевченківського районного суду Києва виніс рішення, яким наклав арешт на все майно, вилучене під час обшуків на підприємствах, пов’язаних з колишнім податківцем Романом Афоновим і бізнесменом Феліксом Кусаєвим. Це рішення стосується справи №761/44359/25, яку розглядав Офіс генерального прокурора. Арешт також поширюється на два відділення АТ «АБ «РАДАБАНК» у Запоріжжі, що є частиною широкої кримінальної справи, яка охоплює схему незаконного обороту металобрухту.

За даними слідства, група осіб, до якої входили Афонов і Кусаєв, організувала злочинну схему, що функціонувала з 2020 року. Підконтрольні їм транзитно-конвертаційні підприємства займалися реєстрацією фіктивних податкових накладних на реалізацію брухту чорних і кольорових металів. Загальна сума операцій у рамках цієї афери склала понад 2 мільярди гривень. Такі махінації дозволяли учасникам схеми незаконно отримувати податкові пільги та ухилятись від сплати податків, наносячи суттєву шкоду державному бюджету України.

Для легалізації походження металобрухту організатори складали акти приймання-передачі від фізичних осіб, які фактично не займалися заготівлею та не мали доступу до банківських рахунків, на які надходили кошти.

Надалі безготівкові кошти дробилися на рахунки підконтрольних фізичних та юридичних осіб і обготівковувалися у банках та через банкомати за допомогою платіжних карток. Слідство зазначає, що до схеми могли бути причетні й посадові особи банківських установ.

Судовий арешт покликаний забезпечити збереження активів до завершення досудового розслідування та розгляду справи в суді.

Голова Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев висловив переконання, що творці контенту на платформі OnlyFans мають можливість суттєво поповнити державний бюджет України, приносячи близько 1 мільярда гривень щороку. За словами Гетманцева, для реалізації цього потенціалу необхідно змінити підхід до регулювання діяльності таких платформ в Україні, зокрема, припинити політичне "псевдоморалізаторство" та вирішити питання декриміналізації статті 301 Кримінального кодексу України, яка сьогодні фактично ставить під загрозу діяльність контент-створювачів для дорослих.

У своєму виступі Гетманцев розкритикував поточну політику щодо регулювання індустрії для дорослих в Україні, зазначивши, що державні органи витрачають значні ресурси на контрольні закупівлі та кримінальні провадження, які, на його думку, не лише не призводять до значних результатів у боротьбі з порушеннями, але й вкрай неефективні. За словами політика, замість того, щоб використовувати державні кошти на боротьбу з цими явищами, варто створити прозорі механізми оподаткування та підтримки творців контенту, що сприятиме розвитку індустрії і, в свою чергу, забезпечить надходження до бюджету.

Гетманцев звернув увагу на розбіжності між реальними доходами та задекларованими сумами: за його даними, у 2023 році 7 914 українців отримали на платформі доходи близько 5 млрд грн, тоді як у 2024 році лише 152 фізособи задекларували 132,8 млн грн доходу від OnlyFans і сплатили понад 13 млн грн податку. У період 2020–2022 років, за словами голови комітету, створювачі контенту мають податкову заборгованість понад 380 млн грн.

Політик пов’язує низький рівень легального оподаткування з кримінальним статусом виробництва контенту для дорослих — ст. 301 ККУ — і наполягає на необхідності її декриміналізації. На його думку, сьогоднішня практика, коли держава одночасно прагне брати податки і притягувати авторів до кримінальної відповідальності, є суперечливою й неефективною.

Як показує статистика Офісу Генерального прокурора, за січень–серпень 2025 року правоохоронці зареєстрували 1 464 кримінальні провадження, пов’язані зі створенням або розповсюдженням порнографічного контенту. З початку повномасштабної війни суди винесли 247 вироків, за якими 287 осіб визнано винними, але майже всі засуджені уникли реального ув’язнення — покарання замінювали іспитовими строками. Тільки десятеро осіб мали відбути реальний термін позбавлення волі, однак ці вироки ще перебувають на апеляції.

Гетманцев також звернув увагу на витрати держави на судово-криміналістичні експертизи у таких справах. Згідно з підрахунками, середня вартість експертиз у межах одного вироку — близько 11,3 тис. грн; загальні витрати з 2022 року могли сягати майже 4,9 млн грн. При цьому експерти отримують, зокрема, винагороду за перегляд відеоматеріалів, що, на думку автора публікації, виглядає як неефективне використання бюджетних коштів у боротьбі за «моральність».

Петиція про декриміналізацію виробництва контенту для дорослих, нагадує Гетманцев, вже зібрала необхідні 25 тисяч підписів. Її авторка стверджує, що сплатила понад 40 млн грн податків, але водночас стикалася з погрозами кримінального переслідування.

Гетманцев закликає парламент «не брехати самим собі» і відмовитися від риторики, яка, на його думку, перешкоджає легалізації галузі та наповненню держбюджету. Він вважає, що ефективна фіскальна політика в цьому сегменті може перетворити «підпільні» доходи на стабільні податкові надходження, водночас захищаючи права та безпеку створювачів контенту.

США висловили повну підтримку пропозиції Європейської комісії, яка передбачає можливість використання частини заморожених російських суверенних активів для фінансової допомоги Україні та тиску на Кремль. Йдеться про механізм, який дозволить задіяти до 185 мільярдів євро із загальної суми заморожених російських активів, що перебувають в Європі після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році. За інформацією агентства Reuters, цей крок передбачає використання коштів без їх формальної конфіскації, що означає збереження юридичного статусу активів, але з можливістю їхнього розподілу через спеціально створену структуру.

Ідея полягає в тому, щоб частину заблокованих активів направити на відновлення України, що сильно постраждала від російської агресії, а також на підтримку її обороноздатності та економічної стабільності. Окрім цього, ініціатива передбачає використання цих фінансових ресурсів як інструмент тиску на Кремль, що має змусити Росію піти на переговори та зупинити військову агресію проти суверенної держави.

Однак план наразі гальмується через заперечення низки держав, зокрема Бельгії — саме там зосереджена більша частина цих активів (через інфраструктуру розрахунків та зберігання фінансових інструментів). За повідомленнями, бельгійська влада вимагає «чітких і надійних гарантій» перед тим, як погодитися на використання активів. Крім того, останні інциденти з виявленням дронів над бельгійськими аеропортами і військовими об’єктами підштовхнули Берлін і Брюссель до обережності — Німеччина прямо пов’язує ці інциденти з тиском у дискусії про російські активи. Кремль заперечує причетність до випадків із дронами та попереджає про «болючу відповідь» у разі вилучення своїх коштів.

У Вашингтоні, за інформацією Reuters, підтвердили — Америка «абсолютно підтримує» кроки ЄС щодо можливості використання заморожених активів як інструменту тиску на Кремль та допомоги Україні. Джерела в США наголошують, що це узгоджується з політикою посилення економічних заходів проти Москви.

Паралельно з обговоренням механізму використання заморожених активів США продовжують посилювати санкційний тиск на російський енергетичний сектор: наприкінці жовтня американська адміністрація ввела обмеження проти великих нафтових компаній РФ, серед яких — Rosneft і Lukoil. Це рішення має на меті скоротити фінансові можливості Кремля для ведення війни та примусити його до переговорів. Reuters відзначає, що економічні заходи доповнюються можливими подальшими заходами та ретельним моніторингом наслідків санкцій.

Увага до діяльності судді Печерського районного суду Києва Євгена Хайнацького останнім часом значно зросла через низку процесуальних рішень та декларацію майна його родини. Останні дослідження показують, що в офіційних документах його сім'ї зазначено значну кількість земельних наділів, елітних квартир та дорогих автомобілів, що може викликати питання щодо можливих конфліктів інтересів. Крім того, варто звернути увагу на низку судових рішень, що стосуються відмов у розгляді скарг на бездіяльність прокурорів. Ці рішення, зокрема у резонансних справах, ставлять під сумнів не лише правомірність судових актів, а й прозорість судової системи в цілому.

Аналізуючи публічні декларації судді та його сім’ї, можна побачити певні суперечності між задекларованими доходами та рівнем життя, який демонструє родина Хайнацьких. Зокрема, питання викликає наявність кількох земельних ділянок у Київській області, а також об’єктів нерухомості, що є важливими для розуміння фінансової спроможності родини судді. Водночас важливим є і те, що жодне з цих питань не отримало належного судового розгляду, незважаючи на численні запити та публічні звернення.

За даними декларації за 2024 рік, родина судді володіє значним майном. У документі вказані два земельні наділи — у Чернігівській та Київській областях. Більшість нерухомості задекларована на дружину Юлію Кияновську: квартира в Києві, заміський маєток під столицею, десятки земельних ділянок у Чернігівській області та селах Київщини, а також частка у спільній власності будинку. У 2024 році, ідеться у публікаціях, Кияновська придбала ще одну столичну квартиру за понад 2,3 млн грн.

Автопарк родини також виглядає представницьким: згадується Lexus RX 350, зареєстрований на дружину, а BMW X5 і BMW X7 — якими сім’я користується нібито безоплатно від підприємств, пов’язаних із нею. Окрім того, у відкритих реєстрах Кияновська фігурує як акціонерка ПрАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла», тоді як у декларації судді відсутні відомості про корпоративні права.

Разом із майновими деклараціями увагу привертає й судова практика Хайнацького. Суддя систематично відмовляє в скаргах на бездіяльність прокурорів у випадках, коли йдеться про невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР). Як приклад можна навести скаргу, пов’язану з головою Одеської ОВА Олегом Кіпером: матеріали розслідування містили ознаки можливих протиправних дій — від використання підконтрольних схем до розкрадань і рейдерських захоплень. Офіс Генерального прокурора відмовився вносити відомості до ЄРДР, а суддя Хайнацький залишив без задоволення скаргу, пославшись на «недостатність обʼєктивних відомостей».

У низці інших резонансних справ суддя також ухвалював рішення, які ускладнюють доступ до ефективного розслідування і тим самим можуть захищати інтереси впливових осіб та бізнес-кіл. Поєднання великого майна родини й судової практики, яка часто спричиняє відсутність слідчих дій, викликає занепокоєння щодо можливих конфліктів інтересів та прозорості рішень.

Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю Шевченківського району Києва уклав угоду з ТОВ “Європерспектива” на виконання капітального ремонту будівлі за суму 126,63 млн грн. Загалом, із врахуванням попередніх контрактів, вартість реконструкції має досягти 163,37 млн грн. Оновлення приміщення, яке знаходиться за адресою вулиця Зоологічна, 3, триватиме до кінця 2026 року. Про це повідомляють джерела в ЗМІ.

Це оновлення стало предметом уваги не лише через обсяг фінансування, а й через певні питання, які виникають під час виконання робіт. Ще в грудні 2024 року журналісти виявили завищення вартості будівельних матеріалів у попередніх угодах на суму 36,74 млн грн. Цей момент викликав додаткову увагу до питання ефективності витрачання бюджетних коштів та прозорості тендерних процедур.

Фінансування робіт передбачено з місцевого бюджету: 44,14 млн грн у 2025 році та 82,49 млн грн у 2026-му. Проєкт розробило ТОВ “Проєктія”, експертизу провела філія “Київоблбудекспертиза”. Ціна договору — тверда, вона включає 1,67 млн грн на ризики і 11,99 млн грн на інфляцію.

Теплоізоляція для повітропроводів врахована по 1 489 грн/м² — ринкова ціна 504–881 грн/м² (переплата у 2–3 рази).

Кутовий відбійник — 2 310 грн/м, тоді як на ринку 260–554 грн/м (дорожче у 4–9 разів).

Настінний поручень — 7 331 грн/шт, аналоги коштують 1 200–1 776 грн/шт.

Вогнезахисна фарба — 589 грн/кг замість 438 грн/кг.

Арматура — 46 475 грн/т замість 32 435–34 150 грн/т.

Декоративні екрани для радіаторів — 5 341 грн/шт при ринкових 849–1 090 грн.

Гранітна плитка — 5 904 грн/м² при ринковій ціні 1 104–2 856 грн/м².

Лише за цими позиціями, за оцінками журналістів, можлива переплата перевищує 3 млн грн — це еквівалентно вартості близько 20 дронів DJI Matrice 4T.

Кошторис також містить 5,31 млн грн на приховані двері преміумкласу, 5,24 млн грн на стелі Armstrong та 1,34 млн грн на індивідуальні вітражі. Зарплата будівельників у документі вказана 26 515 грн на місяць — значно нижче реального середнього рівня по Києву (близько 40 000 грн), що може свідчити про приховані виплати через завищення вартості матеріалів.

Підрядника обрали без конкуренції — на тендер не подався жоден інший учасник. Вимоги до потенційних підрядників включали 111 одиниць техніки, попередні підтверджені акти вивозу будівельних відходів, а також роботу без авансу.

Тимчасовий керівник Центру — Іван Ручка, за закупівлі відповідає Наталія Кузуб.ТОВ “Європерспектива” зареєстроване у 2017 році, нинішній власник — Олексій Масалов. Попередній — Олексій Ющенко, очільник релігійної громади та громадської організації. Із 2023 року компанія отримала у Шевченківському районі підрядів на 186,16 млн грн, переважно від того ж замовника.

Захоплення Покровська може здаватися важливим кроком для Росії, однак, як зазначає експерт Марк Чемпіон у своїй колонці для Bloomberg, контроль над руїнами цього міста не забезпечить Москві значної військової переваги. Бойові дії навколо таких міст, як Покровськ, показують, що ці «міські трофеї» не є вирішальними у визначенні кінцевого результату війни. Чемпіон підкреслює, що хоча вигляд захоплених міст може виглядати як тимчасова перемога, реальний виклик для Росії полягає в здатності продовжувати бойові дії та утримувати контроль над великими територіями.

З початку великомасштабного вторгнення в 2022 році Росія виявилася неспроможною здійснити блискавичний наступ і захопити стратегічно важливі міста на всіх фронтах. Невдачі в першому етапі війни змусили Кремль змінити тактику, перейшовши до більш повільного і поетапного захоплення окремих населених пунктів, що є складним та високовартісним процесом. Справжня ціна таких наступів, як на Покровськ, стає надзвичайно високою для Росії, що змушує ставити під сумнів ефективність цього підходу.

Автор наголошує, що захоплення Покровська не означатиме відкритого шляху для наступу на інші райони Донбасу: за містом проходить нова лінія оборони Збройних сил України, і географічно контроль над руїнами не гарантує подальшого маневру чи швидкого просування. Чемпіон проводить паралель із Авдіївкою: навіть після її захоплення російським силам знадобилося ще майже два роки, щоб просунутися лише на десятки кілометрів — при цьому людські втрати ворога зросли багаторазово.

Головним фактором, на думку оглядача, залишаються не конкретні міські опорні пункти, а загальна витривалість та воля сторін продовжувати боротьбу. Якщо Київ і його партнери зможуть підтримувати постачання, мобілізацію та мораль, а Україна — утримувати ефективний опір, то втрата окремих населених пунктів не матиме вирішального стратегічного значення. Для Кремля ж кожен «успіх» обходиться неймовірно дорого з точки зору людських ресурсів і техніки.

Також автор звертає увагу на політичний вимір події: хоча військовий ефект може бути обмеженим, сам факт падіння міста може стати пропагандистським та політичним козирем для Москви. Чемпіон попереджає, що Путін може використати подібні «досягнення», щоб переконати західних політиків — зокрема Дональда Трампа — нібито про крах української стійкості й необхідність інших підходів у відносинах з Росією. Це вже має свої ризики у дипломатичній та інформаційній площині.

Покровськ, навіть якщо опиниться під контролем російських сил, навряд чи стане переломним моментом у війні: його воєнна ціна занадто висока, а стратегічні перспективи — обмежені. Натомість реальне значення цього епізоду лежатиме в площині моралі, пропаганди та дипломатичних впливів — факторів, які можуть відсунутися у часі, але вимагатимуть пильної реакції з боку Києва та його партнерів.

Правоохоронці Києва ініціювали кримінальне розслідування з приводу ймовірних зловживань під час закупівель лікарських засобів і медичних виробів для міських медичних установ. В ході слідства встановлено, що чиновники Департаменту охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації (КМДА) могли сприяти певним постачальникам, що призвело до значного завищення вартості медичних товарів. За даними слідства, ціни на деякі товари зростали в кілька разів — у 3–5 разів більше, ніж їх ринкова вартість.

Ця ситуація привернула увагу правоохоронців через можливі масові зловживання бюджетними коштами, що могли бути використані неефективно або незаконно. Розслідування проводиться в рамках кримінальної справи №12025100000000988, відкрита 31 липня 2025 року. Дане провадження стосується не лише факту завищення цін, але й можливих порушень під час самого процесу закупівель, що може вказувати на системні недоліки в управлінні державними коштами.

За даними слідчих, посадовці департаменту організували «злочинний механізм» постачань ліків і медвиробів за завищеними цінами — при щорічних обсягах закупівель, що перевищують 2 млрд грн. У фокусі розслідування — низка постачальників, зокрема ТОВ «Медгарант», ТОВ «Протек солюшнз Україна», ТОВ «Артек медікал груп» та ПП «Науково-виробнича фірма «Като» — саме їх, за версією слідства, лобіювали у тендерах.

Правоохоронці стверджують, що одна з ключових ролей у схемі належала раднику нині вже колишнього першого заступника голови КМДА Миколи Поворозника. Нібито цей радник погоджував із постачальниками технічні завдання та надсилав їх до заступника директора Департаменту, який курирував робочу групу з підготовки вимог до закупівель. Далі робоча група, як стверджує слідство, «безперешкодно» затверджувала ці технічні вимоги — що фактично звужувало коло можливих учасників торгів і забезпечувало перемогу потрібним компаніям.

У матеріалах кримінального провадження окремо названий кейс: закупівля ендопротезів та комплектів інструментарію навесні 2025 року (очікувана вартість — 123,3 млн грн). За даними слідства, техніко-медичні вимоги до цієї закупівлі розробляли представники ПП «Като», а документи потрапили до департаменту через посередників — зокрема лікарів відповідної лікарні. Переможцем у відповідному лоті стало саме це приватне підприємство.

Під час розслідування правоохоронці провели низку обшуків — зокрема за місцем проживання уповноваженої особи з публічних закупівель Департаменту (с. Требухів Броварського району). Вилучені мобільні телефони та інші носії інформації визнані речовими доказами; на частину з них накладено арешт судовими ухвалами, на частину — відмовлено через недоведеність необхідності арешту.

Слідство поки не оприлюднює оцінки загальних можливих втрат бюджету — у судових ухвалах немає орієнтовних цифр. Правоохоронці повідомляють, що активна фаза розслідування ще триває й набирає обертів.

Із переліку фігурантів і структур, згаданих у матеріалах, видно, що увага правоохоронців зосереджена на періоді роботи Департаменту під керівництвом Валентини Гінзбург (директорка з 23 жовтня 2017 року по 13 жовтня 2025 року). Офіційно її звільнення / відхід на пенсію співпав у часі з початком активних слідчих дій. Також у тексті справи фігурує ім’я Миколи Поворозника — багаторічного першого заступника голови КМДА, якого називали куратором «медичного» напрямку у мерії; за даними слідства, радник Поворозника нібито координував роботу з постачальниками.

Що відомо про компанії, згадані в розслідуванні:

ТОВ «Медгарант» — постачальник медобладнання, має значну кількість державних договорів; керівник — Артур Жулінський, бенефіціар — Олександр Островський.

ТОВ «Протек солюшнз Україна» та ТОВ «Артек медікал груп» — також активні учасники держтендерів; у медіа раніше пов’язували їх з оточенням бізнесмена Миколи Кузьми.

ПП «Науково-виробнича фірма «Като»» — постачальник, який, за версією слідства, підготував вимоги для тендеру на ендопротези.

Інциденти та питання до роботи Департаменту охорони здоров’я Києва не є новиною: у 2020 році Валентину Гінзбург критикували за звітність щодо забезпечення медзакладів засобами захисту на початку пандемії; також у 2021 році окремі її заступники потрапляли під підозру у різних епізодах, пов’язаних із закупівлями. Проте до теперішнього моменту остаточних висновків у багатьох із попередніх випадків не було.

Після відходу Гінзбург тимчасово очолила департамент Тетяна Мостепан; контроль за роботою департаменту після відходу Миколи Поворозника здійснює перший заступник голови КМДА Петро Пантелеєв (в.о.). Представники столичної мерії поки не надавали публічних детальних коментарів щодо ходу слідства та можливих фінансових втрат бюджету.

Правоохоронні органи продовжують слідчі дії й документообіг: вилучають електронні носії, опитують фігурантів та з’ясовують обсяги й механізми ймовірних зловживань. Остаточні висновки та розмір можливих збитків міському бюджету будуть відомі після завершення експертиз і відповідних процесуальних кроків.

Ексміністр закордонних справ України Дмитро Кулеба зробив важливий крок у особистому житті, запропонувавши руку та серце своїй коханій, співзасновниці видавництва «Книголав» Світлані Павелецькій. Цей момент став справжнім сюрпризом для прихильників пари, оскільки вони довго не ділилися подробицями свого особистого життя. Після освідчення, закохані оприлюднили відео, в якому Світлана показала свою обручку. Цей маленький, але важливий фрагмент викликав великий інтерес у соціальних мережах та медіа.

Нещодавно пара з’явилася в ефірі популярної програми «Ранок у великому місті», де Світлана ненадовго продемонструвала прикрасу, що стала символом їхнього союзу. Задоволені гості і шанувальники зазначили, що обручка виглядає дуже елегантно і стримано. Попри те, що журналісти не змогли детально розглянути всі риси прикраси, її стиль було охарактеризовано як витончений і сучасний, що ідеально підходить для цієї пари.

Кулеба та Павелецька живуть разом з 2021 року. У 2022 році Дмитро офіційно розлучився зі своєю першою дружиною. Раніше пара зізнавалася, що не ставила перед собою жорстких планів щодо офіційного шлюбу, проте останні події свідчать, що вони вирішили зробити цей крок разом.

Під час інтерв’ю, яке відбулося незадовго до публікації відео, журналісти запитали Кулебу про можливість одруження; політик відповів лаконічно: «Що ж ви мені сюрприз псуєте». Як виявилося, саме тоді пропозиція вже була зроблена — і подальші кадри підтвердили згоди нареченої.

Про деталі планів пари — дата весілля чи інші подробиці — офіційно не повідомляли. У пресі також згадують, де мешкає пара: раніше з’являлися публікації про їхню трикімнатну квартиру вартістю близько $282 тис., однак наразі подружжя утримується від коментарів щодо побутових і фінансових аспектів життя.

Для обох цей крок став знаковим: у публічних коментарях вони підкреслювали важливість прийняття рішень разом і повагу до особистого простору. Заручини стали яскравою, але приватною подією, яка одразу потрапила в інформаційний простір завдяки ефіру й короткому відео.

Що відомо про партнеркуСвітлана Павелецька — співзасновниця книжкового магазину «Книголав», публічна особа у культурному середовищі. У своїх інтерв’ю вона неодноразово наголошувала на увазі до приватності, однак не приховує підтримки у стосунках із Кулебою. Пара кілька разів говорила про спільні плани, але раніше відкладала офіційні кроки через особисті та професійні причини.

«Укренерго» — ключова ланка енергетичної безпеки України, на плечах якої лежить стабільність національної енергосистеми та розвиток інфраструктури передачі електроенергії. Проте останні роки стали для компанії періодом серйозних випробувань — низка кримінальних проваджень, гучні публічні скандали та численні фінансові претензії поставили під сумнів прозорість її діяльності. Серед найгостріших звинувачень — проведення сумнівних тендерів із фіктивними переможцями, укладання контрактів із пов’язаними структурами, завищення вартості підрядів і завдання державі збитків, що, за оцінками слідства, сягають понад 380 мільйонів гривень.

Період, коли управління офісом проєктів очолив Володимир Кудрицький, став переломним для підприємства. Йому доручили розробку довгострокової стратегії та визначення інвестиційної політики компанії. Саме тоді «Укренерго» опинилося на роздоріжжі між реформами, що мали забезпечити ефективність та відкритість, і старими практиками, які тягнули за собою конфлікти інтересів, внутрішні суперечності та недовіру з боку суспільства.

У 2016 році попри програш у офіційному конкурсі на посаду голови «Укренерго», Ковальчук утримав крісло за неформальної підтримки впливових осіб. Саме в цей період Кудрицький поступово став ключовою фігурою всередині структури.

З 2018 по 2020 рік підприємство уклало серію контрактів, що згодом стали об’єктом кримінальних проваджень. Один із найрезонансніших — із ТОВ «Візін Річ». Компанія з капіталом 100 гривень, формальним директором-пенсіонером і частою зміною юридичних адрес отримала підряди на десятки мільйонів. За матеріалами слідства, саме Кудрицький і відповідальний за економічну безпеку Сергій Тоцький підписували контракти, загальна сума яких перевищила 13 млн гривень.

Банк «Конкорд», що виступав гарантом фірми, офіційно заявив у суді, що угоди суперечать інтересам держави — фактично підтвердивши їхній фіктивний характер.

Окрема історія — будівництво підстанції 500 кВ «Кремінська» на Луганщині. З 2016 року кошторис об’єкта зріс із 500 млн до 1,7 млрд гривень. За даними слідства, умови тендеру сформували так, щоб відхилити дешевші пропозиції. Завдані державі збитки оцінили у 380 млн гривень. У 2021 році колишнім посадовцям оголосили підозри за ст. 364 ККУ.

Попри розслідування, у 2020 році «Укренерго» уклало нові контракти — зокрема, на 65 млн гривень із корпорацією «Союз», пов’язаною з бізнесменом Костянтином Григоришиним і заводом «Запоріжтрансформатор». Вартість обладнання була співмірною з попередніми тендерами, фігурантами кримінальних справ щодо завищення цін.

Матеріали журналістських розслідувань також вказували на інтереси керівництва компанії у секторі «зеленої енергетики». Компанії «Хорос» і «Проенерджі», очолювані колишніми підлеглими Ковальчука, отримували вигідні контракти на підключення вітрових і сонячних електростанцій, включно з об’єктами «Нікопольської СЕС» Ріната Ахметова.

Паралельно компанія демонструвала фінансові втрати. За 2021 рік збитки «Укренерго» перевищили 2,7 млрд гривень. При цьому керівник компанії у 2021 році отримував в середньому 558 тис. гривень щомісяця — один із найвищих показників у держсекторі.

Також виникли питання щодо особистої декларації. У 2020 році Кудрицький не подав щорічний звіт, аргументуючи це тим, що «Укренерго» стало приватним АТ після корпоратизації. Водночас 100% акцій компанії залишається у державній власності.

У 2020 році було створено ТОВ «Укренерго Цифрові рішення», співвласником якого став Кудрицький. Керівником компанії призначили його заступника Андрія Немировського. Фірма, створена у жовтні, уже через два місяці показала доходи у майже мільйон гривень, а згодом виграла тендери, зокрема на 750 тис. гривень для організації корпоративних заходів. Ці обставини експерти називають ознаками потенційного конфлікту інтересів.

Перевірка НКРЕКП у 2021 році підтвердила численні порушення — від невиконання інвестиційних програм до неефективного використання коштів. Але суттєвих кадрових рішень або покарань не відбулося.

Сьогодні «Укренерго» залишається критично важливим для енергобезпеки України — особливо в умовах війни. Але історія останніх років демонструє, що реформаторські обіцянки трансформувалися у низку корупційних епізодів, кадрових рішень без конкурсу, фінансових втрат і кримінальних справ без вироків.