У п’ятницю, 31 жовтня, осінь в Україні знову подарує приємні температури, але з певними змінами в погодних умовах. У більшості регіонів країни збережеться тепло, зокрема в південних областях, де стовпчики термометрів піднімуться до +19…+20°. Проте не обійдеться без характерного осіннього вітру, який стане більш помітним у деяких частинах країни. Це може спричинити незначне похолодання на фоні теплої температури.

На сході та північному сході країни, а також у Дніпропетровській області можливі невеликі дощі, які не повинні сильно вплинути на загальний стан погоди, але варто бути готовими до тимчасових опадів. Водночас на заході України день обіцяє бути сухим і сонячним, із мінімальною хмарністю, що дозволить насолоджуватися останніми теплими променями осіннього сонця.

У центрі — хмарно з проясненнями, без істотних опадів.У Києві вночі +7°, вдень +14°. У Вінниці +7°…+14°, у Житомирі +7°…+13° та можливий невеликий дощ. У Черкасах очікується +7° вночі та +13° вдень, у Кропивницькому — до +15° вдень.

На сході збережеться мінлива хмарність, подекуди невеликий дощ.У Полтаві +6°…+13°, у Сумах +6°…+11°, у Харкові +3°…+12°. У Дніпрі температура коливатиметься від +6° вночі до +15° вдень, можливі короткочасні опади. У Краматорську й Сєвєродонецьку прогнозують дощ і максимум +12…+14°.

Найтепліше буде на півдні.В Одесі — хмарно з проясненнями, +8° вночі, +19° вдень. У Херсоні — до +18°, у Миколаєві — аналогічно. У Запоріжжі +8°…+17°, у Сімферополі — +9°…+19°.

Метеорологи зазначають, що така погода характерна для кінця жовтня: вологе, але ще тепле повітря надходить із південного заходу, поступово поступаючись холоднішому арктичному фронту, який може принести зниження температури вже на початку листопада.

У сучасному світі, де технології і глобалізація швидко змінюють наше повсякденне життя, питання збереження культурної спадщини набуває все більшого значення. Це важливо не лише для розуміння нашого минулого, але й для формування ідентичності майбутніх поколінь. Культурна спадщина — це не просто об'єкти чи традиції, це зв'язок між поколіннями, що допомагає нам зрозуміти, хто ми є, і якими цінностями керуємося.

Одним із ключових аспектів є збереження матеріальної та нематеріальної спадщини. Пам'ятки архітектури, картини, музичні твори, народні ремесла — все це є важливими елементами, які формують обличчя нації. Однак не менш важливим є і нематеріальний аспект — традиції, мовні особливості, фольклор та обряди, які визначають унікальність кожної культури.

Недостатній сонХронічний недосип змінює гормональний баланс. Рівень греліну — гормону, що викликає відчуття голоду — зростає, а лептину, який відповідає за насичення, навпаки, зменшується. Через це людина споживає більше їжі, навіть не відчуваючи сильного голоду, а тіло починає накопичувати жир.

Хронічний стресКоли організм постійно перебуває у стані напруги, підвищується рівень кортизолу. Цей гормон не лише уповільнює метаболізм, а й сприяє накопиченню жиру в ділянці живота. Тому навіть ідеальне меню не дає результатів, якщо ви живете в постійному стресі.

Гормональні коливанняПісля 25–30 років відбуваються зміни у роботі щитовидної залози, а також статевих гормонів — естрогену, тестостерону та прогестерону. Навіть незначні порушення можуть призвести до затримки рідини, уповільнення обміну речовин і стійкості ваги до будь-яких спроб її знизити.

Порада:Щоб схуднення стало ефективним, важливо не лише стежити за харчуванням і тренуваннями, а й:— спати не менше 7 годин на добу;— зменшувати рівень стресу, практикуючи релаксацію або дихальні техніки;— періодично перевіряти гормональний стан, особливо функцію щитовидної залози.

Комплексний підхід — це не лише про калорії, а про гармонію організму в цілому.

Технології стають невід’ємною частиною нашого життя, визначаючи розвиток як окремих індивідів, так і всього суспільства в цілому. Прогрес у сфері інформаційних технологій, штучного інтелекту та автоматизації не лише спрощує побут, але й змінює концепцію роботи, навчання та взаємодії між людьми. У світі, що швидко змінюється, важливо зрозуміти, як ці технології можуть покращити наше майбутнє та які виклики вони принесуть.

Інноваційні розробки дозволяють розвивати нові підходи до освіти, що стають важливими для підготовки поколінь до майбутніх змін на ринку праці. Використання онлайн-платформ, віртуальних симуляцій та інтерактивних інструментів відкриває нові можливості для навчання, доступу до інформації та розвитку критичного мислення. Технології також сприяють розвитку медицини, роблячи її більш доступною та ефективною завдяки телемедицині, роботизованим хірургічним системам та генетичним дослідженням.

«Чи хочу я мати дітей? Так», — сказала Астаф’єва. Вона пояснила, що в дитинстві не прожила багатьох речей, які мали б бути природними для дитини, і тепер надолужує це у стосунках зі своїм коханим. Артистка описує це як важливий етап — дозволити собі відчути безпеку, ніжність і прийняття, які в нормі людина отримує змалку. Вона вважає, що має пройти цей досвід «від початку до кінця», прожити й переосмислити його, перш ніж наважитися стати мамою.

Астаф’єва окремо підкреслила, що не хоче переносити власні травми у майбутню сім’ю. Вона каже, що багато пар не можуть стати батьками не лише з медичних причин, а й тому, що несуть у нові стосунки незаліковані образи від своїх батьків і власного дитинства. Для неї важливо не повторити цей сценарій.

«Я хочу бути хорошою мамою», — говорить артистка. За її словами, для цього вона зараз намагається «розслабити організм», прожити болючі моменти минулого і навчитися бути по-справжньому щасливою в особистому житті. Вона вірить, що коли відчує внутрішню готовність і спокій, тоді зможе реалізуватися і в материнстві.

Таким чином, позиція Астаф’євої не про відмову від дітей, а про готовність не повторювати чужі помилки та не народжувати «на вимогу аудиторії». Артистка хоче нормального шлюбу, стабільності й поваги до особистої межі — а не ще одного заголовка «коли вже дитина».

У сучасному світі обізнаність — це не лише ознака інтелекту, але й важливий ресурс для досягнення успіху. Прогрес, технології, нові знання та інформаційні потоки постійно змінюють наше життя, і лише той, хто активно слідкує за цими змінами, може зберігати конкурентоспроможність і ефективно розв'язувати нові виклики. Це стосується як особистого розвитку, так і професійної діяльності, де здатність швидко орієнтуватися в нових умовах стає ключем до успіху.

Наша обізнаність дозволяє нам не тільки адаптуватися до змін, а й активно формувати наше майбутнє. Технологічні інновації, наукові відкриття та нові підходи до управління та комунікацій визначають, як ми працюємо, навчаємося, взаємодіємо з іншими людьми та навіть проводимо своє дозвілля. І якщо ми будемо ігнорувати ці зміни, ми ризикуємо відстати від основних тенденцій і не використати всі можливості, які вони дають.

Ключовий вузол цієї історії — фінансова компанія «Єдиний простір». Формально це звичайна небанківська фінансова установа з невеликими показниками та без публічної історії великого бізнесу. Проте саме через неї проходять платежі в застосунку «Дія», і саме вона бере комісію з кожної транзакції — у середньому від 1,5% до 2,2%, за даними журналістських розслідувань.

Власником «Єдиного простору» є Ігор Зотько. До війни ця компанія фактично не була помітною на ринку, але отримала монопольну роль у платіжній інфраструктурі державного застосунку. Сам Зотько паралельно зайшов у гральний бізнес і став співвласником структур онлайн-казино Pin-Up, а також операційним директором цього бренду.

І тут виникає ключове питання: державний застосунок, яким зобов’язані користуватися мільйони громадян, інтегрований із приватною платіжною компанією, пов’язаною з онлайн-гемблінгом. Саме Pin-Up, за твердженнями розслідувачів, має ланцюжки власності, де фігурують російські бенефіціари, які після 2022 року формально вийшли з українських юросіб, але зберегли вплив через офшори та підставних власників. Тобто гроші, які рухаються навколо державного сервісу, перетинаються з гральними потоками, що мають російський слід.

Ще один гравець — FavBet. Компанію неодноразово пов’язували з використанням альтернативних платіжних маршрутів, зокрема сервісів на кшталт «Даймонд Пей», через які кошти виводять за кордон, у тому числі через підставні юрособи і «благодійні» фонди. У схемі фігурують також українські банки, які проводять транзакції під виглядом звичайних легальних виплат. За логікою критиків Міністерства цифрової трансформації, це не просто «фінтех-екосистема», а відпрацьований механізм перекачування грошей за межі України. Ці ж потоки, за даними джерел, можуть заходити в режим податкових пільг як «інноваційні» або «цифрові послуги».

Окрема історія — Cosmolot / Cosmobet. Це одна з найпотужніших гральних імперій в Україні, яку пов’язують із громадянином РФ Сергієм Токарєвим. Саме структурам, пов’язаним із Cosmolot/Cosmobet, правоохоронці інкримінують ухилення від сплати податків на суму понад 1 млрд грн (оцінки коливаються в районі 1,15–1,2 млрд грн). Частину коштів компаній, пов’язаних із цим брендом, слідство вважало предметом арешту на сотні мільйонів гривень.

Сам Токарєв, за даними відкритих джерел, збудував свій легальний статус в Україні через структури у сфері IT та інвестицій. Він вийшов у режим «Дія.City» — це спеціальний правовий і податковий режим для IT-компаній, який курує саме Мінцифри. Паралельно він асоціюється з фондами та проєктами в українській технологічній екосистемі (зокрема з інвестфондом Roosh), що дають йому репутацію «ІТ-інвестора», а не власника онлайн-казино з російським бекграундом. Саме завдяки цьому, як стверджують критики, гральний капітал з російським корінням отримав доступ до податкових пільг у статусі «інноваційного бізнесу», замість того щоб сплачувати повні ставки та поповнювати бюджет. Оцінка втрат держави від таких схем — щонайменше 1,2 млрд грн.

Фактично ми бачимо таку конструкцію.Перше: «Дія» переходить від статусу суто держсервісу до статусу платформи з монетизацією, маркетплейсу, де приватні структури отримують доступ до мільйонної аудиторії та критичної інфраструктури платежів. Це прямо підтверджував сам Федоров, коли говорив, що «Дія» стає комерційним сервісом, який з часом можуть навіть вивести в окрему компанію, а далі — до IPO.

Друге: ключовими бенефіціарами на цьому стику «держава — платформа — платежі» опиняються компанії, пов’язані з гральним бізнесом, включно з Pin-Up та Cosmolot/Cosmobet. Частина цих структур має російське походження або менеджмент, який до 2022 року працював на ринок РФ, і далі залишається у схемах через офшори.

Третє: режим «Дія.City», створений і просунутий командою Федорова, на практиці стає не лише «податковим раєм для українського IT», а й легальним коридором для дуже великих грошей, які традиційно асоціюються не з державними сервісами, а з казино й азартними іграми. Саме тут з’являються питання — хто реально виграє від цифрової реформи: бюджет чи приватні групи з офшорними «дахами» і російськими слідами?

На цьому фоні особистий імідж Федорова — яскраві презентації, анонси «економії 184 мільярдів», а поруч публічна демонстрація розкішного стилю життя його дружини — виглядає не просто як приватна історія сім’ї високопосадовця.

Це виглядає як вітрина, за якою працює система доступу до грошей, що йдуть через «цифрову державу», але контролюються не державою.

Ключовий ризик цієї історії — не тільки моральний, а й безпековий.Якщо компанії, пов’язані з російським капіталом або людьми з російським бекграундом, заходять у критичну цифрову інфраструктуру та платіжні шлюзи державних сервісів, це означає не лише виведення грошей, а й доступ до масивів даних і транзакцій. Тобто в руках приватних посередників опиняється фінансова кровоносна система «держави у смартфоні».

У Києві стався потужний вибух, який серйозно потряс столицю. Інцидент стався в одному з житлових районів, де вибухова хвиля пошкодила не лише будівлі, але й завдала шкоди багатьом інфраструктурним об'єктам. За попередніми даними, вибух спричинив численні пошкодження на вулицях, руйнуючи вікна в будинках та автомобілях, а також спричинив великі затори через блокування доріг. Влада вже оголосила надзвичайний стан і активно працює над ліквідацією наслідків.

За словами представників правоохоронних органів, наразі ведеться розслідування, але перші оцінки свідчать, що вибух був результатом терористичного акту або диверсії. Місто переживає важкі часи, але служби екстреної допомоги працюють без зупину, рятуючи людей і ліквідуючи наслідки. Місцеві жителі активно реагують на ситуацію, організовуючи допомогу постраждалим, надаючи першу медичну допомогу та забезпечуючи потреби тих, хто залишився без даху над головою.

Місцеві мешканці заявляють, що спорудження нового будинку у цій частині Березняків створює реальну небезпеку для навколишніх будинків. За інженерно-геологічними даними, ґрунти в районі заплавні, слабкі, потребують пальових фундаментів, а сусідні будівлі вже мають тріщини і просідання. “Це потенційна братська могила для мешканців”, — кажуть активісти, посилаючись на висновки фахівців про ризик руйнування конструкцій у разі продовження робіт.

Крім того, забудовник фактично позбавив громаду доступу до прибудинкових територій і скверу Тичини: ділянка оточена парканом, будівельна техніка пересувається тротуарами, створюючи небезпеку для людей. Громадські активісти заявили про погрози з боку охорони об’єкта та цинічні “поради” адвокатів забудовника — “продати квартири” або “домовитися”.

21 жовтня 2025 року мешканці Березняків зустрілися з представниками Державної інспекції архітектури та містобудування (ДІАМ), вимагаючи позапланової перевірки об’єкта. Водночас ГО “За збереження скверу ім. Павла Тичини” подала два позови до суду: до Департаменту містобудування КМДА — щодо скасування містобудівних умов і обмежень, та до ДІАМ — щодо анулювання дозволу на будівництво.

У громаді стверджують, що суд розглядає справу формально, і готують звернення до НАБУ через ознаки корупції. Паралельно Нацполіція відкрила кримінальне провадження №12025100040002871 за статтями про незаконне будівництво, порушення правил екологічної безпеки та самовільне зайняття земельної ділянки.

Сквер імені Павла Тичини офіційно з’явився у грудні 2022 року, коли Київрада перейменувала колишній сквер імені Леніна. Проте ділянку так і не оформили як зелену зону — вона не перебуває на балансі “Київзеленбуду” і юридично залишається у приватній власності.

Активісти кажуть, що землю під сквером у 2004 році передали в оренду британській компанії “Савона” для “офісного блоку громадського призначення”, а вже у 2006-му — продали їй за 3,5 млн грн. Після низки судових спорів ділянку придбала компанія “Будєвросервіс”, бенефіціаром якої є Іван Молчанов — син Владислави Молчанової, власниці девелоперської групи Stolitsa Group.

Саме “Будєвросервіс” отримав у 2020 році містобудівні умови від КМДА, у 2021-му — дозвіл ДІАМ на будівельні роботи, а нині намагається звести 26-поверхову висотку з 252 квартирами й апартаментами.

Компанії, пов’язані з Владиславою Молчановою, неодноразово фігурували у резонансних історіях — від “Патріотики на озерах” до проєктів на Виноградарі. У вересні 2025 року НАБУ повідомило Молчановій про підозру у справі щодо незаконного відчуження земель ринку “Столичний”.

Експерти вважають, що й нинішня ситуація на Березняках — продовження тієї самої моделі, коли земельні ділянки під зеленою зоною чи промисловими об’єктами перетворюються на житлові майданчики шляхом підміни класифікації і зміни функціонального призначення.

Поки громада готує нові позови, а ДІАМ планує перевірку, забудовник продовжує роботи. На місці колишнього скверу ростуть палі майбутнього 26-поверхового “багатофункціонального комплексу” — символа безсилля громади перед черговим київським хмарочосом.

Значення сталого розвитку для майбутніх поколінь: Важливість кожного кроку на шляху до змін

У сучасному світі сталий розвиток набуває особливого значення. Це не просто модна тенденція або короткотермінова мета, а необхідний шлях до збереження ресурсів, поліпшення екологічної ситуації та забезпечення сталого процвітання для майбутніх поколінь. Він охоплює не лише економічні чи екологічні аспекти, але й соціальні, культурні та етичні складові, що визначають наше сьогодення і майбутнє.

За інформацією слідчих, замовлення на ліквідацію чоловіка надійшло від жінки з Києва. Вона шукала виконавців через знайомих у кримінальних колах, і врешті вийшла на засуджених, які відбувають покарання у Ладижинській виправній колонії.

За 5 тисяч доларів троє ув’язнених, що раніше були засуджені за особливо тяжкі злочини, погодилися організувати злочин: знайти виконавця, зібрати дані про майбутню жертву та передати інформацію замовниці.

Організатором схеми, за даними правоохоронців, був 49-річний неодноразово судимий ув’язнений, який відбуває 12-річний термін за розбій і вимагання. У колонії він називав себе «кримінальним авторитетом». До плану він залучив двох співкамерників — 37-річного та 31-річного засуджених.

Ще у січні 2025 року оперативники дізналися про підготовку замовного вбивства й почали стежити за фігурантами. У червні провели обшуки за місцями їхнього утримання та проживання.

Під час слідчих дій вилучили мобільні телефони, банківські картки, комп’ютери, флешносії та чорнові записи з інформацією про потерпілого — його адресу, маршрути пересування та особисті дані.

49-річному організатору оголошено підозру у готуванні до умисного вбивства з корисливих мотивів, вчиненого на замовлення організованою групою (ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, п.п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 ККУ). Його спільникам — у співучасті за аналогічними статтями.

Досудове розслідування триває. Усім трьом фігурантам загрожує довічне позбавлення волі.

2024 рік може стати вирішальним для економіки України, що опиняється в складному фінансовому становищі. Народний депутат Ярослав Железняк, цитуючи матеріали міжнародних видань, зокрема The Economist, зазначив, що відсутність чітких рішень Євросоюзу щодо подальшої підтримки може призвести до того, що Україна опиниться на межі банкрутства вже до лютого наступного року. Така ситуація може мати катастрофічні наслідки для державного бюджету, що вже сьогодні вимагає значних фінансових вливань з боку міжнародних партнерів.

Один із найбільших ризиків, на які звертає увагу Железняк, полягає не лише в кількості обіцяних коштів, а й у тому, чи вдасться європейським країнам узгодити спільну стратегію допомоги Україні. Відсутність чіткого механізму фінансової підтримки створює серйозні невизначеності для українського уряду, який залежить від зовнішніх інвестицій та кредитів для покриття дефіциту бюджету.

У результаті маємо парадокс: про великі суми говорять, але жодної впевненості немає — ні коли вони надійдуть, ні на що саме їх дозволять витрачати. Железняк каже, що нині під питанням не тільки сам кредит у сотні мільярдів євро під російські активи, а й сфери його використання: оборона, бюджетні дірки, відновлення інфраструктури. Кожна з країн намагається нав’язати власні умови, і це затягує рішення.

Ще один чутливий момент, на який звертає увагу The Economist і який цитує депутат, — ставлення партнерів до ризику корупції в Україні. Західні уряди визнають, що українська оборонна промисловість навчилася швидко виробляти дрони та інші технології, які реально працюють на фронті. Але при цьому залишається недовіра до прозорості розподілу коштів. Для частини європейських столиць це аргумент не поспішати з прямими інвестиціями у військові програми всередині України.

Узагальнюючи цю позицію, Железняк описує ситуацію так: запас міжнародної підтримки обмежений у часі; у лютому ми можемо підійти до точки, коли без зовнішніх грошей бюджет просто не зведеться; навіть якщо ЄС погодиться на новий пакет, немає впевненості, що ці кошти справді підуть на критичні потреби, а не застрягнуть у політичних торгах між столицями Євросоюзу. І все це відбувається на тлі того, що український уряд всередині країни продовжує анонсувати програми підтримки бізнесу й соціальні ініціативи, тоді як зовнішні партнери бачать першочерговим питанням виживання бюджету й фінансування оборони.

Таким чином, і The Economist, і цитований ним Железняк описують один і той самий ризик: фінансова стійкість України тепер залежить не стільки від суми обіцяної допомоги, скільки від здатності ЄС домовитися й довіряти Києву в питанні використання цих грошей.

Сьогодні Україна стоїть на порозі важливих змін, адже культура та традиції є невід'ємною частиною нашої ідентичності. У глобалізованому світі ми стикаємося з викликами, коли необхідно зберегти унікальність нашої спадщини, одночасно адаптуючись до сучасних умов. Тому важливим завданням є створення умов для розвитку української культури, поширення її у світі та забезпечення її впливу на міжнародному рівні.

Українська культура, що має глибоке коріння, пережила багато випробувань протягом історії. Відзначаючи важливі віхи її розвитку, ми можемо побачити, як вона еволюціонувала під впливом різних етапів: від козацьких часів до сучасної незалежної України. Однак, сьогодні важливо не тільки зберігати традиції, але й створювати нові форми їхнього вираження, що відповідатимуть вимогам часу.

Це не перший випадок появи в деклараціях Порошенка угорських грошей. Восени 2023 року він уже задекларував понад 37 млн грн від Мінфіну Угорщини. Тоді це викликало політичну дискусію, тому що саме в цей період Порошенко готувався до поїздки в Будапешт і потенційної зустрічі з прем’єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном. Орбан відомий різкими заявами щодо України і постійними контактами з Кремлем, що робить будь-який неформальний канал із ним токсичним усередині української політики.

Політичний експерт Валентин Гладких тоді публічно припускав, що Порошенко через Орбана міг передати сигнал Москві та іншим зовнішнім гравцям про готовність взяти на себе роль переговорника щодо «примушення України до миру», посилаючись на досвід Мінських домовленостей часів його президентства. Це трактували як ознаку того, що Порошенко позиціонує себе не лише як опозиційного політика всередині країни, а й як суб’єкта зовнішньої гри.

У «Європейській солідарності» такі припущення називають маніпулятивними. Партія наполягає, що мова йде про суто фінансові інструменти: Порошенко вкладає кошти в державні та корпоративні цінні папери — в Україні та за кордоном — і надалі спрямовує дохід на підтримку Збройних сил України. Тобто фінансові потоки, за версією партії, не мають політичних умов і не є «оплатою» за якісь контакти з урядом Угорщини чи особисто з Орбаном.

Окремий штрих, який підкреслюють медіа: у серпні 2025 року Порошенко задекларував майже 1 млрд грн доходів за місяць. Це більше ніж у шість разів перевищує весь його задекларований прибуток за довоєнний 2021 рік. Такі суми дають його опонентам аргумент про «олігархічну природу» політика, але одночасно дозволяють самому Порошенку виставляти себе як людину, здатну фінансувати армію без звернення до бюджету.

Водночас історія з Угорщиною має очевидний політичний підтекст. Орбан у європейських інституціях системно блокує і затягує рішення, важливі для Києва, і публічно просуває ідею «мирних переговорів» із Росією на умовах, які українська влада називає капітуляційними. На цьому тлі будь-які приватні фінансові відносини українського топ-політика з угорським державним боргом стають не тільки економічним фактом, а й полем для інтерпретацій: чи не намагається Порошенко вибудовувати власний канал впливу в Будапешті. Це питання й далі піднімають його критики.

У відповідь команда Порошенка просуває іншу картинку — благодійні закупівлі для фронту, передача техніки, дронів, машин і тепловізорів. У публічній комунікації «ЄС» підкреслює, що походження грошей — інвестиційне, а використання — оборонне. Цей наратив напряму спрямований проти звинувачень у торгах із Орбаном.

Фактично маємо три лінії. Перша — офіційні цифри НАЗК: понад 55 млн грн доходу за жовтень, з яких більшість — від Мінфіну Угорщини як виплати за облігаціями. Друга — політична інтерпретація критиків: Порошенко нібито вибудовує канал із Орбаном і через нього — з Москвою. Третя — версія самої «Європейської солідарності»: це звичайний дохід від цінних паперів, який іде на підтримку армії, а не «орбанівські гроші за послуги».

ТОВ «БК КЛЕВЕР» (ЄДРПОУ 39440425) привернуло значну увагу через звинувачення в ухиленні від сплати податків та зв'язки з колишнім працівником податкової служби Романом Афоновим. За даними аналітиків, компанія стала частиною мережі фірм, які активно використовуються для мінімізації податкових зобов'язань, виведення коштів у готівку, а також для здійснення сумнівних фінансових операцій.

Попри численні судові рішення, які зобов'язали підприємство відшкодовувати значні суми, ТОВ «БК КЛЕВЕР» не припиняє накопичувати нові борги. Компанія продовжує бути фігурантом нових кримінальних справ, що ставить під сумнів її фінансову діяльність та прозорість. Більш того, виявлені факти свідчать про те, що підприємство вийшло за межі «звичайної» податкової практики, активно використовуючи схеми, які дозволяють йому уникати сплати належних податків, а також здійснювати небезпечні фінансові операції, які можуть зашкодити економічній стабільності.

У регіоні з цією діяльністю пов’язують не лише «БК КЛЕВЕР», а й інші структури, зокрема ТОВ «Сяйвомет» (ЄДРПОУ 40063752). Саме через «Сяйвомет», за інформацією правоохоронців, йшов метал, отриманий після розкрадання високовольтних ліній електропередач у Запорізькій області: кольоровий метал із демонтованих ЛЕП передавали на переплавку, де він легалізувався як «сировина». Цей ланцюжок — від крадіжки інфраструктури до заводського плавлення — уже розглядається не як поодинокий епізод, а як інструмент для тіньового обігу коштів.

На «БК КЛЕВЕР» уже є конкретні юридичні рішення. Васильківський міськрайонний суд Київської області у справі №362/1487/25 встановив, що керівництво компанії умисно не задекларувало дохід у розмірі 15,9 млн грн, порушивши податкове законодавство. У межах кримінального провадження ЄРДР №72025110400000002 підприємство зобов’язали сплатити понад 4,5 млн грн несплачених податків і штрафів до держбюджету.

Попри це «БК КЛЕВЕР» не демонструє поведінки компанії, яка збирається виконувати рішення держави. Уже після цього рішення, 7 жовтня 2025 року, до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов новий позов від Головного управління ДПС у Запорізькій області про стягнення з «БК КЛЕВЕР» податкового боргу на суму 116 485,25 грн. Це свідчить, що навіть після формальної поразки в суді та виставлених до сплати мільйонів компанія продовжує не платити.

Аналітичні матеріали, які описують діяльність «БК КЛЕВЕР», «Сяйвомет» і пов’язаних структур, вказують на ознаки класичної «мережі обналу»: фірми з мінімальним штатом, нестандартними грошовими потоками і повторюваними контрагентами. Такі підприємства зазвичай використовуються як «прокладки» — вони приймають кошти, мінімізують податкове навантаження, виводять гроші готівкою або через офшорні рахунки й поступово «спалюються», коли ризики викриття стають надто високими.

Цю історію підсилює те, що в ній фігурує колишній співробітник податкових органів. Це означає, що тіньові потоки роками будувалися не лише на безкарності, а й на доступі до інсайду — хто перевіряє, коли перевіряє, які схеми спрацьовують, а які краще не чіпати. Саме такі люди після звільнення з органів нерідко стають «консультантами» бізнесу, пропонуючи послуги з оптимізації, які по суті є схемами уникнення податків.

За оцінками експертів, діяльність таких мереж б’є не тільки по бюджету. Вона підриває базову довіру до податкової системи, коли чесний бізнес змушений платити повну ставку, а «свої» структури — ні. І вона напряму шкодить безпеці: історія з ЛЕП показує, що для таких схем немає меж — знищують навіть критичну інфраструктуру, аби лише дістати сировину й обернути її в гроші.

Цей кейс демонструє, що старі податкові «смотрящі» й далі присутні в економіці на рівні регіонів, а їхні «прокладки» працюють до моменту, поки ними не займеться суд. Але навіть після суду, як видно з прикладу «БК КЛЕВЕР», це не означає автоматичне повернення грошей державі.

У сучасному світі питання захисту навколишнього середовища набуває особливої актуальності, адже саме від наших дій залежить, в якому стані планета залишиться для майбутніх поколінь. Глобальні екологічні проблеми, такі як зміна клімату, забруднення води та повітря, знищення лісів і вимирання видів, поставили людство перед необхідністю кардинальних змін у способі життя. Це питання не можна відкладати, адже кожен рік бездіяльності погіршує ситуацію.

Важливим аспектом є розуміння того, що екологічні проблеми мають безпосередній вплив на наше здоров’я, економіку і навіть соціальну стабільність. Забруднення повітря, наприклад, може стати причиною численних захворювань, а зміна клімату впливає на сільське господарство, викликаючи неврожаї та зниження продовольчої безпеки. Це, у свою чергу, може призвести до масштабних міграційних процесів і політичної нестабільності в різних регіонах.

МАГАТЕ повідомило, що після цієї атаки його інспекційні команди на Південноукраїнській АЕС та Хмельницькій АЕС зафіксували втрату доступу кожної станції до однієї із зовнішніх ліній електропередачі. Зовнішні лінії — це канали постачання електроенергії, які живлять системи безпеки станцій у разі будь-яких позаштатних ситуацій. У нормальному режимі атомна станція не просто виробляє енергію, а й сама залежить від стабільного зовнішнього живлення для охолодження реакторів і ядерного палива. Втрата таких ліній робить систему більш вразливою.

Окремо команда МАГАТЕ на Рівненській АЕС повідомила, що станція була змушена знизити потужність двох із чотирьох енергоблоків на прохання оператора енергосистеми. Це робиться для стабілізації мережі в умовах дефіциту або розбалансування після масованого обстрілу. Тобто атака вдарила не лише по генерації теплової та гідроенергетики, а й безпосередньо зачепила ядерний сегмент, який в Україні залишається ключовим джерелом електроенергії.

Генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі заявив, що «ядерна загроза реальна», і знову закликав до максимальної військової стриманості в районах розташування ядерних об’єктів та до дотримання «семи незамінних принципів ядерної безпеки і захищеності». За позицією МАГАТЕ, будь-які удари, які можуть вплинути на зовнішнє електропостачання атомних станцій, автоматично створюють ризик для їхньої стабільної роботи.

Мова йде не лише про локальні перебої світла для споживачів. Ідеться про стратегічний ризик для всієї системи ядерної безпеки країни.

Експерти з ядерної й радіаційної безпеки вже попереджали, що навмисні удари Росії по критичних енергетичних підстанціях — це не тільки спроба залишити міста без світла, а й спосіб тиску через загрозу масштабного блекауту, який може паралізувати нормальне енергоживлення атомних станцій. Дослідник радіаційної безпеки і фахівець з ядерної енергетики Greenpeace Ян Ванде Путте наголошував, що удари по ключових підстанціях можуть призвести до повної втрати зовнішнього живлення діючих АЕС. У такому випадку країна ризикує отримати справжній технічний блекаут, коли реактори доведеться переводити на аварійні дизельні генератори, а це вже сценарій із ризиком ядерної аварії.

Greenpeace і профільні енергетичні аналітики описують цей сценарій як один із найнебезпечніших для України від початку повномасштабного вторгнення. Вони наголошують: якщо атомна станція втратить зовнішнє живлення, то системи охолодження реактора та відпрацьованого ядерного палива переходять на дизельні генератори та батареї. Це «остання лінія оборони», яка розрахована на обмежений час. Якщо пошкодження мережі не вдасться швидко відновити або доставити пальне, існує ризик перегріву і пошкодження ядерного палива, що в екстремальному випадку може означати викид радіоактивних речовин далеко за межі України. Greenpeace порівнює ці ризики з Фукусімою 2011 року або навіть із Чорнобилем, підкреслюючи, що Росія фактично використовує ядерну безпеку як інструмент шантажу.

Українське Міненерго ще у 2024 році офіційно попереджало, що Росія готує удари саме по критичних підстанціях, які забезпечують надійне живлення атомних електростанцій. Логіка цих атак проста: вдарити не лише по генерації, а по «нервах системи» — вузлових підстанціях, через які АЕС отримують стабільне живлення для своїх систем безпеки та передають електроенергію в загальну мережу. Такі об’єкти важко швидко відновити, а кожне пошкодження накопичує ризик для всієї енергосистеми. Це робить удари по енергетиці вже не просто воєнним злочином проти цивільної інфраструктури, а прямою загрозою ядерній безпеці в центрі Європи.

На тлі цих подій МАГАТЕ послідовно попереджає: ситуація з ядерною безпекою в Україні не є абстрактною, вона залишається критично крихкою. Організація неодноразово фіксувала вибухи безпілотників поруч із Південноукраїнською АЕС (менше кілометра від периметра станції) і рекордно довгі відключення зовнішнього живлення на захопленій росіянами Запорізькій АЕС, де блоки вже доводилося переводити на аварійні дизелі. Кожен такий інцидент — ще одне нагадування, що нова енергетична тактика РФ напряму зачіпає ядерну безпеку й може мати наслідки не лише для України, а й для сусідніх країн.