Дослідження показують, що під час повного місяця люди часто відчувають труднощі зі сном, спостерігаючи його погіршення порівняно з іншими днями. Це явище не має містичного підґрунтя, а базується на цілком природних факторах. За словами доцентки неврології Джоанни Фонг-Ісаріявонгсе, яскраве світло, яке Місяць випромінює за кілька днів до досягнення повної фази, значно впливає на наш організм, зокрема на тривалість та якість сну.

Існує кілька причин, чому під час повного місяця ми спимо гірше. Вчені зазначають, що освітленість вночі може знижувати рівень вироблення мелатоніну — гормону, що відповідає за регулювання циклу сну та бадьорості. Зменшення його вироблення може викликати проблеми із засинанням і збільшенням кількості пробуджень вночі. Крім того, яскраве світло Місяця може перешкоджати глибоким фазам сну, що призводить до того, що ми відчуваємо себе менш відпочилими вранці.

Масштабні дослідження показали, що під час повного місяця люди зазвичай лягають пізніше й отримують менше відновлювального відпочинку. Основний фактор — світло, яке знижує вироблення мелатоніну, гормону, що відповідає за сигнали «час спати».

Виявлено й гендерні відмінності: чоловіки частіше скаржаться на проблеми зі сном під час зростання Місяця, а у жінок саме в дні повного місяця сон стає менш відновлювальним.

Науковці спростовують популярні міфи про «місячні припливи» чи гравітаційний вплив Місяця на організм. Експерти вважають, що віру в «місячний ефект» підтримують когнітивні упередження — люди запам’ятовують незвичні події, що збігаються з повним місяцем, і ігнорують схожі ситуації в інші дні.

Головний висновок досліджень: будь-яке світло вночі — природне чи штучне — здатне збити циркадні ритми, спровокувати поверхневий сон і ранкову втому. Тож проблеми з безсонням у ніч повного місяця часто пояснюються не самим Місяцем, а надмірним освітленням навколо та використанням гаджетів.

Сім викладачів Державного університету «Київський авіаційний інститут» увійшли до престижного рейтингу двох відсотків найцитованіших науковців світу, згідно з даними, наданими Elsevier та Стенфордським університетом. Цей рейтинг є одним з найвищих визнань наукової спільноти, що оцінює вплив досліджень вчених на світовий науковий простір. Заснований на даних бази Scopus, рейтинг враховує цитованість наукових робіт, що є індикатором їхньої значущості та впливовості на міжнародній арені.

Важливим аспектом цього досягнення є те, що роботи науковців з Київського авіаційного інституту активно цитуються колегами з різних країн, що підтверджує високу якість досліджень, що проводяться в університеті. Таке визнання не лише підвищує статус навчального закладу, а й сприяє розвитку науки та інновацій в Україні. Відомо, що до цього рейтингу потрапили представники факультету аеронавігації, електроніки та телекомунікацій, серед яких особливо виділяється професор Віктор Синєглаз.

Університет зазначає, що це визнання не лише особистих досягнень учених, а й потужності наукової школи КАІ. Науковці працюють над безпекою польотів, розвитком штучного інтелекту в авіації, телекомунікаційними та навігаційними системами, радіолокацією, формуючи майбутнє української науки.

Попри міжнародне визнання, викладачі КАІ продовжують активно розвивати освіту, підвищуючи кваліфікацію студентів і залучаючи їх до передових наукових досліджень.

У своєму дослідженні «God, the Science, the Evidence» французькі вчені Олів’є Боннассьє та Мішель-Ів Боллоре розглядають тему, яка давно є предметом дискусій і суперечок: чи можуть наука та релігія співіснувати, чи є між ними непереборна опозиція. Автори, спираючись на думки 62 лауреатів Нобелівської премії та більше сотні провідних учених, пропонують новий підхід до цієї теми. Вони не тільки досліджують погляди видатних особистостей на роль релігії у наукових досягненнях, але й намагаються знайти спільні точки перетину, які підтверджують, що наука і релігія не є обов’язково взаємовиключними.

Ця робота вказує на важливість розуміння науки як інструменту для пізнання фізичного світу, а релігії – як способу осмислення духовних і моральних аспектів людського буття. Водночас, автори зазначають, що багато великих учених, серед яких Альберт Ейнштейн і Макс Планк, не були атеїстами і вважали, що наука і релігія можуть доповнювати одна одну.

Теорія Великого вибуху натякає на позафізичний початок Всесвіту.

Тонке налаштування фізичних констант (fine-tuning) робить випадкове виникнення життя надзвичайно малоймовірним.

Складність життя і механізми ДНК здаються майже «чудом», що вказує на можливе божественне втручання.

Відкриття квантової механіки та теорії відносності стимулюють філософські роздуми про реальність поза матеріальним світом.

Книга охоплює не лише науку, а й філософію, етику та історію розвитку наукових концепцій. Вона покликана відкрити дискусію про Бога і творіння, а не надати остаточний доказ. Передмову до видання написав видатний фізик та лауреат Нобелівської премії Роберт В. Вілсон.

«God, the Science, the Evidence» буде цікава широкому колу читачів: від віруючих, які шукають наукове підкріплення своєї віри, до скептиків, зацікавлених у сучасних наукових аргументах щодо походження Всесвіту і життя.

На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну багато людей опинилися перед вибором: залишитися на своїх посадах та виконувати обов’язки, чи взяти на себе більш радикальні дії. Олександр Привала, колишній начальник Оболонського територіального центру комплектування, обрав інший шлях — він покинув свою службу, перевдягнувшись у цивільне. Однак його рішення залишити фронт не було випадковим і не зумовлене лише військовими обставинами.

Згідно з інформацією, яку вдалося отримати з різних джерел, Привала організував корупційну схему, завдяки якій ціна на послуги щодо проходження військової служби та комплектування територіальних центрів стартувала від 3 тисяч доларів США і могла значно збільшуватися в залежності від умов. Це свідчить про наявність серйозної мережі корупційних зв'язків, де важливу роль відігравали не тільки він сам, але й інші співучасники, зокрема Федорчук Х.О. — особа, яка активно сприяла і допомагала в реалізації цього незаконного бізнесу.

Чеботаєв, незважаючи на довідку про нестабільний психічний стан, відновився на службі, підключив поліцію до своїх дій та заробляв власними схемами. Проте через манію переслідування не зміг довго утримати посаду, виплатив Привалі кошти за квартиру та перевівся на іншу службу поза межами ТЦК.

Наступною на посаді стала Бачинська О.О., яка швидко оформила інвалідність, отримала виплати, організувала електронні білети для військовозобов’язаних і забезпечила їх незаконний пропуск. Після звільнення вона придбала автомобіль і поїхала за кордон, оформивши відстрочки для своїх синів.

Наразі посаду очолила Федорчук Х.О., багаторічна коханка та права рука Привали, яка продовжує схеми свого попередника. За даними джерел, вони мають кілька комплектів печаток та штампів із зміненими літерами, займаються підробкою та вилученням даних з особових справ та інших документів.

У ТЦК залишилися лише «слухняні» військовослужбовці, які працюють за наказом керівництва. Інших залучають до цілодобового патрулювання без права на відпочинок чи лікарняний або відправляють у бойові частини, у той час як «слухняні» незаконно визнаються обмежено придатними за висновком внутрішнього ВЛК.

Влада Німеччини працює над новим законопроектом, який може позбавити громадян України права на отримання соціальних виплат по безробіттю, зокрема Bürgergeld. Це рішення обґрунтоване значним потоком української молоді, яка після відкриття кордонів для осіб віком від 18 до 22 років почала активно переїжджати до Німеччини. За офіційними даними, на сьогодні в країні перебувають майже 490 тисяч громадян України, що перебувають у працездатному віці.

Причиною розгляду цього законопроекту стали побоювання щодо можливого перенавантаження соціальної системи Німеччини, зокрема, в частині безробіття. Влада вважає, що в умовах зростаючої кількості нових мігрантів країна повинна захищати свої соціальні виплати і при цьому запобігти зловживанням. Очікується, що це рішення викличе широкий резонанс як серед українських мігрантів, так і в самій Німеччині, де питання імміграції залишається вкрай актуальним.

«Ми не зацікавлені в тому, щоб молоді українці проводили час у Німеччині замість того, щоб захищати свою країну», — заявив Юрген Хардт, високопоставлений депутат ХДС з питань зовнішньої політики. Він наголосив, що Україна приймає власні рішення, однак останні зміни у законодавстві ФРГ призвели до зростання тенденції еміграції, яку необхідно контролювати.

Коаліція канцлера Мерца, яка стикається з бюджетним тиском та прагне скоротити витрати на соціальне забезпечення, активно працює над законопроектом. Водночас представники СДПГ висловили незгоду з колегами по коаліції. Інші політики пропонують дочекатися подальшого розвитку ситуації та оцінити, чи залишатиметься високим потік прибулих, перед ухваленням рішень.

Новозаводський районний суд міста Чернігова виніс вирок блогеру, який публічно підбурював до насильства проти працівників Територіальних центрів комплектування та поширював антисемітські висловлювання. Як повідомляє видання «Судовий репортер», вирок був оголошений 24 жовтня 2025 року.

Згідно з матеріалами справи, підсудний, використовуючи свої платформи в соціальних мережах, активно пропагував насильницькі дії, що стосувалися співробітників ТЦК, а також висловлював негативні та образливі зауваження щодо представників певних національних груп, зокрема, поширюючи антисемітські меседжі. Суд, розглянувши усі обставини, визнав його дії злочинними та такими, що порушують норми не лише кримінального, а й морального законодавства.

У липні 2023 року чоловік, який веде YouTube-канал під назвою «ЗвиЧАЙний хлопецЬ», опублікував відео з назвою «Против шаболд ТЦК. САМООБОРОНА. Молоток, камни, соль, перец, песок, лимонная кислота, бензин, арматура». У ролику він демонстрував знаряддя, якими радив «захищатися» від представників ТЦК, фактично закликаючи до застосування сили проти військових комісарів.

Через два місяці блогер виклав інше відео під назвою «Самые жестокие ТЦКашники в Украине», у якому називав співробітників на ім’я, показував їхні обличчя та місце перебування, поширюючи відверто агресивні та небезпечні заклики.

Крім того, на його каналі були знайдені відео з антисемітськими висловлюваннями. Під час судового розгляду обвинувачений намагався виправдатися, заявивши, що не має ненависті до єврейського народу і що публікації здійснював його модератор.

За даними суду, чоловік є уродженцем Республіки Саха (РФ) і на момент затримання у квітні 2024 року вже перебував у розшуку за ухилення від мобілізації. У суді він відмовився визнавати себе громадянином України, стверджуючи, що «народився в СРСР» і не визнає легітимності українських військових структур.

Психіатрична експертиза виявила у чоловіка емоційно нестійкий розлад особистості, але встановила, що він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Суд визнав блогера винним у перешкоджанні законній діяльності Збройних сил України та розпалюванні національної ворожнечі. Його засудили до п’яти років позбавлення волі.

Начальник Київського міського військового адміністративного управління (КМВА) Тимур Ткаченко зробив гучну заяву, звинувативши директора Департаменту фінансів Київської міської державної адміністрації (КМДА) Володимира Репіка в умисному саботажі розгортання системи мобільних укриттів у столиці. За словами Ткаченка, саме підпис цього посадовця став підставою для того, що районні державні адміністрації отримали роз’яснення, яке містило вказівку на те, що закупівлю мобільних укриттів мають здійснювати виключно апарати РДА.

Ткаченко, обурений такою ситуацією, зазначив, що це рішення є небезпечним і може серйозно затримати запуск необхідних для безпеки киян укриттів. Він пояснив, що апарати РДА не мають відповідних можливостей для реалізації таких закупівель, адже їхня діяльність обмежується виключно адміністративними функціями – обробкою документів, управлінням персоналом та іншими технічними завданнями. «Це бомба, яку фінансисти мерії свідомо підкладають під райони, адже апарати не можуть купувати нічого, крім паперу, кнопок і комп'ютерів», – написав Ткаченко на своїй сторінці.

Очільник КМВА підкреслив, що закупівлями інженерних споруд повинні займатися структурні підрозділи КМДА, які мають підготовлених фахівців у сфері закупівель і добре розбираються у будівельних конструкціях.

Володимир Репік підпорядковується заступникові голови КМДА Петру Пантелеєву, а обидва чиновники призначаються мером Києва Віталієм Кличком і перебувають під його контролем. За словами Ткаченка, вони усвідомлюють свої дії і навмисно блокують появу мобільних укриттів, хоча раніше мер презентував їх як особисту перемогу.

Ситуація викликає занепокоєння серед керівництва КМВА та голів районних адміністрацій, оскільки через бюрократичні перепони терміни розгортання системи безпечних укриттів значно затягуються.

12 грудня 2021 року суддя Люда Кропивна уклала угоду, яка привернула увагу як серед експертів, так і серед громадськості. Вона придбала будинок в Козині площею 260 кв. м з басейном та земельною ділянкою на 20 соток. У контракті зазначено, що загальна сума продажу становила 8,2 млн гривень, з яких 5,8 млн було сплачено до укладання угоди, а решту 2,4 млн — через півроку.

Це угода викликає серйозні питання щодо її реальної вартості. За словами аналітиків, ціна будинку виглядає значно нижчою за ринкову. Така ситуація одразу викликає підозри щодо можливих схем маніпуляцій із цінами чи використання неофіційних джерел фінансування.

Раніше цей будинок був виставлений на продаж за 999 тисяч доларів — майже на 19 млн більше, ніж вказано у договорі. Оцінка земельної ділянки в 20 соток на березі річки у Козині лише у 300 тис. грн також викликає питання до правоохоронних органів.

Додатковим підтвердженням того, що оплата могла перевищувати зазначені у договорі суми, є факт укладання угоди у приміщенні банку, що дозволяє контролювати рух великих грошових сум.

Для громадян цей будинок — приклад розкоші: високоякісний ремонт, техніка від світових брендів і екологічно чисті матеріали, що дає змогу на хвилину відчути себе суддею Кропивною.

Ганна Лиско, яка нещодавно прийняла рішення покинути свою посаду у Громадській раді доброчесності, стала фігурою, що привернула увагу не лише своєю кар'єрою, але й фінансовими аспектами. У своїй декларації, яку вона подала перед відставкою, Лиско вказала на наявність 80 тисяч доларів, значні банківські заощадження, а також інвестиції в нерухомість. Зокрема, вона придбала нову квартиру у Львові, що також стало частиною публічної уваги щодо її матеріального становища.

Ганна Лиско є відомою адвокаткою та співзасновницею юридичного об’єднання «Лі Партнерс». Її активність охоплює різні напрямки, серед яких варто виокремити членство у правлінні громадської організації «Львівський центр медіації». Водночас Громадська рада доброчесності, до складу якої Лиско входила, виконує важливу роль у оцінці діяльності суддів щодо етичних стандартів. І хоча звільнення з посади не є рідкісним явищем у такій інституції, особистий фінансовий профіль Лиско додає новий вимір до публічної дискусії навколо її діяльності та відставки.

Попри високі стандарти «доброчесності», Лиско володіє трьома об’єктами нерухомості у Львові та ще одним — у процесі будівництва. Її активи включають садовий будинок площею 88 м², земельну ділянку на 705 м², квартиру на 70 м² у спільній власності з родичами та нову квартиру в новобудові, придбану цього літа за 895 тисяч гривень.

Крім того, у травні 2025 року вона продала нерухомість, отримавши 2,24 мільйона гривень. В автопарку Лиско — Nissan Rogue 2017 року вартістю понад 600 тисяч гривень.

У декларації також зазначено дериватив у інвестиційному фонді «Дінант», придбаний за 1,75 млн грн. Основним джерелом доходу Лиско за 2025 рік став продаж нерухомості — понад 2,2 млн грн. Загальний дохід за рік склав 2,66 млн грн, з яких незначну частку становили дивіденди від адвокатського бізнесу та підприємницькі прибутки.

На рахунках адвокатки — понад 70 тисяч доларів і 100 тисяч гривень у «Кредобанку». Готівкою вона задекларувала ще 10 тисяч доларів, а її мати — стільки ж.

На тлі таких фінансових показників рішення про звільнення виглядає не стільки кар’єрним, скільки стратегічним — можливо, перед новим етапом у власному бізнесі.