На Львівщині правоохоронці затримали Романа Шлярпа, першого заступника голови Дрогобицької райдержадміністрації, якого підозрюють в організації незаконної схеми заволодіння земельною ділянкою поблизу курортного селища Східниця. За даними Львівської обласної прокуратури, посадовець, будучи колишнім поліцейським, мав намір незаконно відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 0,65 гектара, що знаходиться в селі Новий Кропивник.

Відомо, що для реалізації цього плану Шлярп залучив до участі свого знайомого, мешканця Дрогобича. Той, у свою чергу, погодився виконати роль формального учасника угоди за певну винагороду. План полягав у фальсифікації документів, щоб зробити ділянку належною іншій особі, хоча вона була власністю громади. Слідчі органи вже розпочали розслідування, і посадовцю інкримінують організацію незаконної схеми, яка могла завдати значних збитків місцевій громаді.

За версією слідства, у 2021 році Шлярп отримав підроблене рішення сільради, на підставі якого було виготовлено проєкт землеустрою. Надалі його спільник оформив право власності на землю, завдавши громаді збитків на понад 700 тисяч гривень.

Посадовця затримали за підозрою в організації заволодіння чужим майном за попередньою змовою групою осіб та організації використання підроблених документів (ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України). Йому загрожує до восьми років позбавлення волі.

Прокуратура готує клопотання про обрання запобіжного заходу та відсторонення посадовця від виконання обов’язків. Його співучаснику вже повідомлено про підозру у шахрайстві, легалізації незаконно здобутого майна та використанні підроблених документів.

Відомо, що Роман Шлярп раніше працював у поліції — зокрема, у підрозділах боротьби з економічною злочинністю Дрогобицького відділу поліції та у секторі запобігання корупції поліції Львівщини.

Сьогодні в Україні відзначають низку значущих подій, які охоплюють як професійні, так і церковні свята, а також міжнародні знаменні дати. Цей день є особливим, адже він сплітає в собі багатогранні аспекти історії, духовності та соціальної свідомості. Він нагадує нам про важливість поваги до віри, героїзму військових, самовідданості медиків та мужності звичайних людей, які щодня працюють на благо своєї громади та країни.

За новим календарем сьогодні віряни вшановують пам'ять святої преподобномучениці Анастасії. Вона народилася в Римі в побожній родині і з юних років вирізнялася глибокою вірою та відданістю служінню Богу. Після того, як її батьки пішли з життя, вона присвятила себе монашому життю, намагаючись допомагати тим, хто потрапляв у біду. В умовах римських переслідувань християн у III столітті свята Анастасія не зреклася своєї віри, навіть зазнавши численних тортур і мученицької смерті. Її подвиг став символом безстрашної відданості своїм переконанням, навіть коли це вимагало великих жертв.

У народі 29 жовтня називають днем Анастасії Осінньої. Казали: «Прийшла Анастасія — осінь до кінця дійшла». Вважалося, що цього дня природа остаточно засинає, а зима стоїть уже на порозі. Сонячна погода віщує коротку зиму, туман — довгу і сніжну, а зоряне небо — холодну, але суху пору.

Цього дня радять уникати сварок і конфліктів, не палити сміття та не дивитися в дзеркало зі смутком. Вважалося, що будь-який прояв гніву чи смутку притягує біду, а мир і доброта — навпаки, захищають душу.

29 жовтня відзначають День військового фінансиста Збройних Сил України — професійне свято, встановлене у 1999 році. Його мета — підвищити престиж військових фінансистів, які забезпечують стабільність і ефективність роботи армії.

Також цього дня — День робітників служби позавідомчої охорони МВС України. Це професійне свято охоронців, які відповідають за безпеку стратегічних об’єктів і громадського порядку.

29 жовтня світ відзначає кілька важливих міжнародних дат:

Всесвітній день боротьби з інсультом — нагадування про важливість профілактики і підтримки тих, хто пережив хворобу;

Всесвітній день псоріазу — день солідарності з людьми, які живуть із цим хронічним захворюванням;

Міжнародний день догляду та підтримки — присвячений тим, хто щодня допомагає людям похилого віку, хворим і вразливим верствам населення.

Цього дня святкують іменини Андрій, Опанас, Василь, Віктор, Євген, Іван, Кирило, Леонід, Микола, Олексій, Павло, Тимофій, Пилип, Агата, Анастасія, Ганна та Марія.

Народжені цього дня мають талісман — топаз, який, за народними віруваннями, дарує спокій, зміцнює нерви й повертає життєву рівновагу.

Комунальне підприємство «Головне управління комунального господарства» Вишневої міської ради без проведення публічних торгів замовило додаткові роботи консорціуму «Будівельно проєктний консорціум» на суму майже 85 мільйонів гривень. Це значно збільшило загальну вартість реконструкції будівлі на вул. Святошинській, 11 у Вишневому, яка тепер сягнула 269 мільйонів гривень. Відповідна інформація стала доступною через систему «Прозорро».

Реконструкція цього об'єкта, колишнього кінотеатру, є частиною амбітного проєкту перетворення будівлі на багатофункціональну громадську споруду. У новому приміщенні планується створення центру надання адміністративних послуг, що дозволить зібрати важливі державні і муніципальні послуги в одному місці для зручності місцевих мешканців.

Проєкт має довгу та скандальну історію. Ще у 2023 році підряд на реконструкцію отримала компанія «Максима Буд» за 193 мільйони гривень, однак після публікації розслідування «Наших грошей» договір розірвали без оплати. У 2024 році тендер провели повторно — переможцем стало ТОВ «Нідком» із ціною 186 мільйонів гривень, але і цей договір згодом анулювали без пояснень.

У січні 2025 року новий контракт уклав консорціум «Будівельно проєктний консорціум» — уже за 184 мільйони гривень. Зниження вартості пояснювали заміною дорогих алюмінієвих вікон на дешевші металопластикові. Проте тепер, згідно з новими додатковими роботами, алюмінієві вікна знову повернули — за завищеними цінами.

Так, на віконні блоки з алюмінієвим профілем закладено майже 10 мільйонів гривень за ціною понад 23 тисячі гривень за квадратний метр, тоді як ринкова вартість аналогічних виробів на 38–80% нижча. Ймовірна переплата може сягати близько 4 мільйонів гривень. Також кошторис передбачає дорогі офісні перегородки, скляне огородження атріуму та експлуатацію дизельного генератора за завищеною ціною.

Директором КП є Руслан Лисенко, мером Вишневого — Ілля Діков. Сам «Будівельно проєктний консорціум» створили лише наприкінці 2024 року. Його очолює Ірина Восколович, а серед учасників — компанії «Оріон Білд», «Світ Лайн», «Інженерно монтажна компанія “Світ-Лайн”» та «АМК Інжиніринг». Всі вони пов’язані між собою через спільних засновників і вже отримали від цього ж замовника два підряди загальною вартістю понад 269 мільйонів гривень.

Згідно з повідомленнями джерел видання 360.ua.news, Австрія ухвалила рішення не видавати колишнього генерал-лейтенанта, екс-начальника управління внутрішньої безпеки центрального апарату СБУ Андрія Наумова, аргументуючи це наявною загрозою його життю в Україні. За словами джерела, під час утримання Наумова у Сербії європейська сторона забезпечила йому охорону, відповідно до його прохання, враховуючи ймовірність фізичної розправи над ним після повернення на батьківщину.

Це рішення викликало чимало запитань серед політичних експертів, адже воно підтверджує серйозні побоювання щодо безпеки колишнього посадовця після його можливої екстрадиції. Австрійська влада, після ретельної оцінки ситуації, дійшла висновку, що відправлення Наумова назад в Україну може призвести до серйозних наслідків для його здоров'я та життя.

Також європейці надали американській стороні гарантії безпеки під час переправки Андрія Наумова до Австрії, де він наразі перебуває під цілодобовою охороною.

За інформацією джерела, американці вважають що Андрій Наумов може стати наступним у списку жертв, фігурантів “історій з виведенням грошей” пов’язаних з близьким до українських владних кіл Тімуром Міндічем.

Варто відзначити, що за інформацією джерела, через “історії з виведенням грошей” тільки цього місяця було ліквідовано кілька ключових осіб.

Зокрема мова йде про 32-річного криптоблогера Костянтина Ганіча (Kostya Kudo), який був знайдений 11 жовтня 2025 року з вогнепальним пораненням в голову у своєму автомобілі.

За інформацією правоохоронців причиною смерті Ганіча стало самогубство. Водночас, за інформацією джерела “його проблема в тому, що він починаючи з 2022 року виводив гроші людей близьких до Президента”.

Друга смерть “через історії з виведенням грошей” – вбивство кіпрського бізнесмена, президента футбольного клубу Карміотісса Ставроса Дімостенуса 17 жовтня цього року.

Ставрос Дімостенус був тісно пов’язаний з кримінальними колами та казино Pin-Up, через яке з України могли вивести більш ніж 500 мільйонів доларів.

За інформацією джерела, Андрій Наумов знав про схеми виведення грошей з України та був причетний до деяких з них. Тож американці приймають безпосередню участь у “кейсі Наумова”, задля формування додаткових важелів впливу на Володимира Зеленського та його близьке оточення.

За інформацією джерела, у “кейсі Наумова” інтереси американців та росіян збігаються.

Лідер українського гурту «Бумбокс» Андрій Хливнюк вкотре підкреслив свою впевненість у тому, що не має наміру відмовлятися від своїх російськомовних пісень, незважаючи на складну політичну ситуацію в країні. У новому інтерв'ю під час участі в музичному шоу на YouTube він чітко висловив свою позицію щодо цього питання, заявивши, що для нього мова, якою виконуються пісні, не є визначальним фактором, якщо це стосується музичної культури та самовираження.

Окрім цього, Хливнюк висловив свою думку про творчість іншого популярного українського артиста — Макса Барських, зокрема, щодо його пісні «Все ОК». Лідер «Бумбокса» зазначив, що ця композиція не є для нього. «Я таку музику не люблю», — зауважив Андрій, уточнивши, що це не стосується особистих уподобань Барських, а більше того, як звучить музика цього жанру в цілому. На думку Хливнюка, поп-музика повинна мати або особливу інструментальну красу та віртуозність виконання, або ж глибокий зміст. Для порівняння він згадав одного з найбільших майстрів світової музики — Стіві Вандера, творчість якого вважає взірцем віртуозності та глибокої емоційності.

Водночас Барських не лишив коментар Хливнюка без реакції. У коментарях до відео з’явився його запис: «Сидять дві естетки. ». Така відповідь артисту додала гумору до ситуації, перетворивши її з критики на медійний діалог.

Ця подія викликала інтерес серед фанатів української музики: з одного боку — позиція Хливнюка як одного з популярних рок-артистів, з іншого — Барських, який репрезентує комерційну поп-сцену. Обидва виконавці мають свою фанбазу, але їхні погляди на музику й аудиторію помітно різняться.

Дискусія також підкреслила кілька тенденцій у музичній індустрії:

Артисти рок- чи альтернативного спрямування часто критикують поп-музику за її формулою, комерційністю чи відсутністю «глибокого сенсу».

Поп-артисти іноді відповідають з гумором чи іронією, що підкреслює соціокультурну дистанцію між жанрами.

В українському музичному просторі також присутня тема мови: здебільшого артисти працюють українською, але Хливнюк не приховує, що використовує й інші мови у творчості, хоч це й викликає критику окремих фанатів.

Хливнюк зазначав раніше, що для нього важливими є індивідуальність, художня глибина й музична імпровізація. Барських же — майстер поп-формули, чітко орієнтований на масову аудиторію. Тож їхня «сутичка» стала своєрідним відображенням різних підходів у музичному мистецтві.

На завершення можна сказати: навіть критика не перешкодила виконати задум — трек Макса Барських «Все ОК» продовжує набирати перегляди, а Хливнюк – залишатись у полі публічного діалогу. І хоч кожен лишається на своїй сцені, обидва артисти виграють — музикою, рекордними цифрами чи увагою до теми.

Поки українські військові на передовій жертвували своїми життями через дефектні боєприпаси, в тилу розгорнулась стабільна і прибуткова комерційна схема з постачання неякісних комплектуючих для мінометних снарядів. Згідно з матеріалами кримінального провадження № 42016040010000006, Богдан Пукіш, бізнесмен, що стоїть за схемою, організував поставки бракованих деталей через свою компанію ПП «ВЕСТХІМ». Йдеться про важливі компоненти, такі як корпуси, кришки, кювети і гільзи, що постачались на державне оборонне підприємство «НВО “ПХЗ”». Важливо, що ці комплектуючі не відповідали стандартам безпеки та якості, а їхня вартість була завищена в кілька разів.

З 2022 по 2025 рік обсяг поставок таких деталей став величезним, і це спричинило серйозні наслідки як для військових, так і для національної безпеки. Проблеми із боєприпасами стали однією з причин, чому українські військові неодноразово зазнавали втрат через технічні неполадки під час бойових дій. Паралельно з цим, група осіб, що діяла через ПП «ВЕСТХІМ», продовжувала отримувати значні прибутки від постачання цих небезпечних товарів.

Механіка схеми виглядала так: ПП «ВЕСТХІМ» постачало «ПХЗ» металеві елементи мін із дешевої, несертифікованої сировини, які не відповідали технічній документації та держстандартам. Частина корпусів мала відхилення від проєктних параметрів, у деяких випадках використовувалися матеріали з нижчою міцністю. Зафіксовано постачання корпусів «осколково-фугасної міни сталистого чавуну “М-120”» у кількості 98 960 штук на суму 478 698 800 грн без ПДВ. Ціна одиниці при цьому «гуляла» від 5 540 грн до 4 500 грн залежно від періоду поставки, що дало підстави говорити не про ринок, а про навмисне ручне ціноутворення.

Ця економіка напряму вбиває. Браковані мінометні боєприпаси, зібрані з таких деталей, поводилися непередбачувано. Військові на фронті скаржилися, що частина мін після пострілу просто залишалася у стволі, інші — вибухали на надто малій відстані від позицій. Це створювало смертельну небезпеку для розрахунків мінометів і призводило до втрати озброєння та техніки. У низці випадків ідеться не про те, що зброя “не працювала”, а про те, що вона становила загрозу для власних бійців. Ці інциденти системно фіксувалися військовими, які передавали інформацію правоохоронним органам.

На тлі цього ПП «ВЕСТХІМ» дозволяло собі ще один рівень заробітку — цінову арифметику. За даними договорів, одна й та сама номенклатура деталей (наприклад, гільзи) продавалася різним замовникам за різними цінами. Для одного держпідприємства вартість гільзи становила 171 грн за штуку, тоді як іншому — 160 грн. Такі «коливання» лише по цій позиції призвели до переплати понад 3,19 млн грн бюджетних коштів. Це вказує не на виробничі ризики чи логістику, а на ручне розподілення грошей між підконтрольними ланками.

Формально ця історія — про неякісні запчастини. По суті — про криву оборонку, яка може вбити своїх і знищити довіру до держзакупівель у воєнний час.

У квітні 2025 року СБУ повідомила про затримання двох керівників державного підприємства «НВО “ПХЗ”» та двох посадовців Міністерства оборони, які відповідали за приймання продукції. Їм обрали запобіжні заходи. За версією СБУ, метою було «здешевити виробництво і збільшити прибуток із держзамовлення», фактично приймаючи неякісну продукцію в армію.

Але є критичний момент: ланка постачальника — ті, хто виготовляв і завозив ці деталі — досі не пройшла повноцінної перевірки. Попри те що саме постачальник відповідає за якість металу, сертифікацію, фінальне тестування та відповідність технічним умовам, офіційні підозри в першу чергу отримали приймальники на держпідприємстві, а не ті, хто виставляв рахунки, завищував ціни й привозив брак. Це створює ризик, що відповідальність залишиться локальною і «згорить» на рівні менеджменту заводу, тоді як схема в цілому не буде демонтована.

Окремо потрібно звернути увагу на політичні зв’язки бізнесмена Богдана Пукіша. За відкритими даними, його пов’язували зі структурою Віктора Медведчука, що могло забезпечувати йому як вихід на оборонні контракти, так і захист від реакції правоохоронних органів. Саме цей зв’язок може бути причиною дивного гальмування розслідування, попри наявні матеріали та заяви безпосередньо від людей, які працювали з цими боєприпасами на фронті.

Як стверджують військові та волонтери, правоохоронні органи намагалися не помічати проблему навіть тоді, коли бійці офіційно зверталися і повідомляли про небезпечні мінометні міни українського виробництва. Окремі звернення до СБУ, поліції та спеціалізованої прокуратури у сфері оборони або залишалися без реального руху, або супроводжувалися відписками. У деяких випадках військовим навіть відмовляли у статусі потерпілих.

Постачання неякісних компонентів до боєприпасів — це не лише про економіку. Це про виживання конкретних підрозділів. Кожен бракований корпус міни — це потенційний нештатний підрив поряд із позицією. Кожна «зекономлена» гривня на металі — це ризик, що мінометний розрахунок не повернеться з позиції.

Це також про оборонну репутацію країни. Україна воює, і те, як вона контролює власне озброєння, — питання не тільки внутрішньої корупції, а й міжнародної довіри партнерів, які дають зброю та гроші.

Колишній нападник київського «Динамо» та збірної України Артем Мілевський став учасником незвичайної ситуації, коли застряг у ліфті через відключення електропостачання. Футболіст розповів про інцидент у своїх соціальних мережах, поділившись деталями через Instagram-сторіс. За словами Мілевського, він не перевірив попередньо графік планових відключень електроенергії і безтурботно поїхав ліфтом. Однак під час руху будинку електропостачання було припинено, і кабіна ліфта раптово зупинилась між поверхами.

Футболіст зазначив, що ситуація була досить неприємною, але, на щастя, він не зазнав травм і зміг швидко вибратися з ліфта. Це нагадування про важливість перевіряти графіки відключень у великих містах, де такі інциденти можуть траплятись досить часто.

«Вранці все добре було. Світло на весь день… Не подивився, ліфт піднявся – застряг, сиди і чекай. Кого чекати?» — емоційно описав Мілевський ситуацію, не добираючи цензурних слів.

Футболіст провів у ліфті деякий час, поки не прийшла допомога. За словами Мілевського, його зрештою визволив ліфтер на ім’я Вадим.

«Порятунок. Добре, хоч світло не ввімкнули», — пожартував ексгравець «Динамо», маючи на увазі, що його дістали вручну, без відновлення електрики.

Історія швидко розійшлася в спортмедіа та фанатських пабліках, бо 40-річний Мілевський (ексзірці «Динамо» не раз приписували імідж футбольного денді поза полем) показав себе в досить буденній і, чесно, дуже впізнаваній для українців ситуації енергетичних відключень.

Артем Мілевський завершив професійну кар’єру у 2021 році. За «Динамо» він зіграв 276 матчів, забив 87 голів і віддав 74 результативні передачі. Також виступав за клуби з Білорусі, Хорватії, Росії, Румунії, Угорщини та Туреччини. У складі збірної України провів 50+ матчів і брав участь у Євро-2012, де збірна грала домашній турнір.

Ситуація з ліфтом, схоже, стала черговим нагадуванням: у період планових і аварійних відключень електроенергії краще ходити сходами, навіть якщо ти легенда «Динамо»

Вчора в Чернівецькій області стався землетрус, про що повідомили фахівці Головного центру спеціального контролю. Підземні поштовхи зафіксували у Дністровському районі Буковини, що є частиною західної України. За попередніми даними, магнітуда землетрусу склала 1,4 бала за шкалою Ріхтера, що вказує на досить слабке явище. Епіцентр перебував на глибині близько 3 кілометрів під поверхнею землі.

Слід зазначити, що на території України землетруси подібної сили не є рідкістю, але вони майже завжди мають незначний вплив на життя людей. Однак, в разі збільшення активності, фахівці закликають бути обережними та стежити за оновленнями від відповідних органів.

«За класифікацією землетрусів цей належить до невідчутних», — зазначили у Центрі, наголосивши, що коливання не становлять загрози для населення.

Це вже другий землетрус у Чернівецькій області за останні тижні. Попередній стався 16 жовтня поблизу Новодністровська, тоді магнітуда сягнула 2,1 бала.

За словами провідного наукового співробітника Інституту геофізики ім. С. І. Субботіна НАН України, доктора фізико-математичних наук Дмитра Гриня, сейсмічна активність на території України не є винятковим явищем.

Найбільший вплив на країну має зона Вранча, розташована в Румунії, однак підземні поштовхи фіксують і в інших регіонах. Зокрема, у Чорному морі час від часу трапляються землетруси силою 3–4 бали, а до сейсмонебезпечних територій належать і Карпати.

Крім того, сучасні прилади виявляють певну сейсмоактивність у межах Українського кристалічного щита — на Полтавщині та в районі Кривого Рогу. Раніше ці зони вважали відносно спокійними, проте нині зафіксовано підземні коливання силою до 4–4,5 бала.

Фахівці наголошують: навіть незначні поштовхи — це нагадування про потребу вдосконалювати системи моніторингу та готовність до можливих природних катаклізмів.

У 2024 році місцева влада Сіверськодонецька, що була евакуйована через окупацію, звітувала про виконання закупівель, спрямованих на підтримку військових. Серед придбаного – FPV-дрони, станції радіоелектронної боротьби та спеціалізоване обладнання для протидії ворожим безпілотникам. Загальна сума витрачених коштів склала понад 5,5 мільйонів гривень. Здавалося б, все йде за планом: укладені контракти, акти приймання-передачі, забезпечення армії необхідними засобами для боротьби з ворогом. Однак після детальних розслідувань детективами та журналістами виявилось, що значна частина техніки так і не потрапила до військових частин.

Корупційна схема, яка стала результатом цієї історії, вражає своєю масштабністю. Гроші були виділені на закупівлю високотехнологічного обладнання, необхідного для захисту наших військових на передовій. Проте дрони так і не надійшли в армію, а кошти, ймовірно, були спрямовані в інші напрямки, залишаючи армію без необхідної техніки. Це не тільки підриває ефективність оборони, але й ставить під сумнів довіру до державних інститутів, які мають забезпечувати безпеку країни.

У випадку Сіверськодонецька ця ж схема стала прикриттям для виведення коштів.

За даними слідства, посадовці місцевої військової адміністрації разом із керівництвом КП фактично імітували постачання оборонної техніки. Під конкретні «потреби військової частини» оформлювали листи-запити, миттєво отримували «комерційну пропозицію» від заздалегідь визначеного постачальника, підписували договір і одразу складали акт приймання. У Prozorro з’являлися вже готові контракти — без оголошень, без конкуренції, без порівняння ринку. На папері — ідеально. На фронті — порожньо.

У квітні 2024 року КП «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» придбало (за документами) 20 багатоканальних станцій РЕБ «для протидії FPV-дронам» на суму 2 млн 960 тис. грн. У липні було укладено ще один контракт — на 150 FPV-дронів і три наземні станції управління загальною вартістю 2 млн 574 тис. грн. Сукупно – 5,53 млн грн. Самі закупівлі оголосили як «термінову оборонну необхідність», тобто без відкритих торгів.

Далі задіювався другий поверх схеми. Кошти переказувалися на рахунки обраних приватних компаній, після чого «прокачувалися» через низку пов’язаних ФОПів, конвертувалися в готівку та розподілялися між учасниками. За даними слідства, ці документи — договори, накладні, акти приймання, договори «відповідального зберігання» — мали одну мету: створити ілюзію, що техніка нібито є і вже передана військовим.

Досудове розслідування відкрите за ч. 4 та ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України — привласнення або розтрата майна в особливо великих розмірах, у тому числі за попередньою змовою групою осіб. Максимальна санкція за цими статтями — до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна і забороною обіймати посади. Тобто слідчі БЕБ уже кваліфікують історію не як «управлінську недбалість», а як організоване виведення бюджетних коштів під час війни.

Ключовими виконавцями виступили дві компанії, які формально не мають жодного відношення до виробництва або постачання військової техніки.

ТОВ «Промислова група А.С.Д.» отримало контракт на постачання 150 FPV-дронів і трьох наземних станцій управління на суму близько 2,57 млн грн. На папері компанія займається спецодягом, меблями, деревиною, технікою для офісу, металами — список видів діяльності розкиданий від текстилю до хімії. У відкритих реєстрах компанія фігурує у кримінальних провадженнях за ст. 191 ККУ («розтрата майна»), неодноразово змінювала керівництво й зареєстрована за адресою масової реєстрації, де існують десятки інших фірм. Нинішнім власником і директором називають Дмитра Добровольського із Запоріжжя. Раніше бенефіціаром був Максим Карпов.

ТОВ «НВО “Металіт”» отримало замовлення на 20 багатоканальних станцій РЕБ на суму майже 2,96 млн грн. Ця фірма формально торгує господарськими товарами, займається будматеріалами, меблями та дрібними підрядами — від встановлення поручнів до поставок мікрофонів і гучномовців. Вона також фігурує у кримінальних провадженнях за розтрату майна й так само змінювала власників і директорів у прискореному режимі: нині нею керує запоріжець Олександр Латій.

Обидві фірми пов’язані між собою через ту саму людину — Максима Карпова. Він фігурує як колишній бенефіціар «Промислової групи А.С.Д.» і водночас як керівник «Металіту» в попередні періоди. Така «перекличка» менеджменту виглядає як ознака контрольованої мережі компаній, через яку можна обслуговувати схеми з бюджетом: сьогодні — «робочий одяг», завтра — «системи РЕБ для фронту».

По-перше, масштаби. Йдеться не про один сумнівний договір на кілька сотень тисяч гривень, а про понад 5,5 млн грн «оборонки» у прифронтовому регіоні, де кожен робочий FPV-дрон — це збережене життя на позиції. Це гроші, які мали перетворитись на очі й зброю для штурмових груп, а не на готівку в кишенях місцевих «менеджерів війни».

По-друге, модель. Програма шефської допомоги військовим частинам створювалася як інструмент швидкої підтримки армії без бюрократії. Але відсутність відкритих торгів, мінімум контролю та можливість проводити закупівлі через комунальні підприємства перетворюють її на ідеальний канал для відпрацьованих схем. У випадку Сіверськодонецька ми бачимо типові маркери корупційної мережі: фіктивне постачання, підставні фірми з десятком випадкових КВЕДів, «збіги» в менеджменті, переведення коштів у готівку через підконтрольних ФОПів. Це не випадковий збій – це бізнес-модель.

По-третє, повторюваність. Ті самі компанії з’являються не тільки у «дронових» контрактах. Журналісти нагадують: після угод про FPV і РЕБ «Промислова група А.С.Д.» та «Металіт» почали отримувати інші бюджетні підряди від структур, пов’язаних із Сіверськодонецькою громадою — наприклад, від «Сєвєродонецькводоканалу» (контракти більш ніж на 2 млн грн) та КНП «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» (навіть «інформаційні послуги»). Це вказує, що мова йде не про разову оборудку «під фронт», а про розгалужену мережу отримувачів бюджетних грошей.

Розслідування триває. БЕБ і Спеціалізована прокуратура у сфері оборони працюють за статтею про розтрату в особливо великих розмірах, що передбачає до 12 років ув’язнення з конфіскацією. Публічно детективи поки не називають прізвища конкретних фігурантів, але фіксують, що в схемі були задіяні посадовці місцевої військової адміністрації, керівництво комунального підприємства та директори компаній-постачальників.

Важливий аспект — те, що оборонні кошти витягувалися в тилу, при цьому Сили оборони саме в цей період масово просили FPV-дрони і станції РЕБ як критичний інструмент на передовій. Тобто історія не просто про «економічні злочини», а буквально про те, що частина заявленої для війська зброї існувала тільки у вигляді підписаних актів.

Це справа не про бюрократію. Це справа про життя на нулі.

В Україні існує чітке законодавче регулювання мінімальної пенсії, яка не може бути нижчою за встановлену державою межу. Основою для визначення цієї межі є прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. У 2025 році ця сума становить 2 361 гривню, і саме на неї орієнтується юридичний мінімум пенсії за віком. Однак варто зазначити, що на практиці більшість пенсіонерів отримує більш велику суму завдяки доплатам за вік і стаж, які держава передбачила для різних категорій громадян.

Ці доплати є важливим елементом пенсійної системи України, оскільки вони покликані забезпечити пенсіонерів з більшим трудовим стажем або старшого віку додатковими виплатами. Такі доплати дозволяють підвищити рівень життя людей, які вже не працюють, але зробили значний внесок у економіку країни протягом свого життя.

Найвищий рівень гарантують пенсіонерам старшого віку зі стажем. Якщо людині виповнилося 65 років і вона має повний трудовий стаж (30 років для жінок і 35 років для чоловіків), то її щомісячна виплата не може бути меншою за 3 758 гривень. Такий самий поріг застосовують і до людей віком від 80 років, але для них вимагають дещо менший стаж — 20 років у жінок і 25 років у чоловіків. Це найбільш захищена група: держава визнає, що в цьому віці люди зазвичай уже не працюють і потребують стабільної підтримки.

Для наступної вікової групи — від 70 до 79 років — гарантований розмір пенсії дещо нижчий. Якщо людина не працює і має повний страховий стаж, їй нараховують не менше 3 613 гривень на місяць. Ідеться про тих, хто формально ще не досяг порогу у 80+, але вже має підвищені вікові витрати на лікування, ліки, догляд.

Ті, хто ще не дотягнув до 70 років, але має достатній стаж або належить до осіб з інвалідністю І групи, теж не залишаються на «голій» базі в 2 361 гривню. Для них держава встановила свій нижній рівень — 3 323 гривні на місяць. Окрема планка існує і для інших непрацюючих пенсіонерів, які не входять у перелічені категорії. Для них мінімальною фактичною сумою виплати у 2025 році визначено 3 038 гривень.

Водночас є категорія людей, для яких ці підвищені гарантії не спрацьовують. Йдеться про працюючих пенсіонерів. Вони юридично залишаються прив’язаними саме до базового прожиткового мінімуму. Для них мінімальний розмір пенсії у 2025 році — ті ж самі 2 361 гривню. Логіка держави тут проста: якщо людина продовжує працювати, вона має додаткове джерело доходу, тож не отримує частину надбавок, які нараховують непрацюючим пенсіонерам старшого віку.

Фінансова картина виходить нерівною, але пояснюваною. Дві людини можуть одночасно бути пенсіонерами і при цьому отримувати абсолютно різні виплати, і обидві суми будуть «мінімальними» в юридичному сенсі. Наприклад, 66-річна жінка зі стажем 30 років, яка не працює, не повинна опускатися нижче 3 758 гривень. А чоловік 60 років, який уже на пенсії, але продовжує працювати, може отримувати на рівні 2 361 гривні — і формально держава свої зобов’язання перед ним виконує.

Окремо слід сказати про верхню межу. В Україні діє обмеження на максимальну пенсію: зараз стеля зафіксована на рівні 23 610 гривень на місяць. Це десятикратний прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, і така планка, за нинішнім підходом уряду, збережеться щонайменше до 2027 року.

У підсумку картина така. Формально мінімальна пенсія — 2 361 гривня. Фактично — для більшості літніх людей, які вже не можуть працювати, мінімум значно вищий і стартує від 3 тисяч гривень. Найбільш захищені — це люди похилого віку з великим стажем, яким держава гарантує не менше 3,7 тисяч гривень на місяць. Але ті, хто продовжує працювати після виходу на пенсію, залишаються внизу цієї шкали й не отримують надбавок за вік.