КП «Централізована закупівельна організація Одеської обласної ради» уклала контракт із київською компанією «Унімед Груп» на постачання комплекту медичних меблів для Обласного центру соціально-психологічної допомоги. Загальна вартість угоди становить близько 5,2 млн грн. Однак ціна деяких позицій, які були включені в цей контракт, значно перевищує ринкові аналоги, що викликає питання щодо доцільності таких витрат.

Одна з найбільш обговорюваних позицій угоди – це 57 приліжкових тумбочок моделі SERA-10, де ціна за одиницю становить 42,57 тис. грн (без ПДВ — 39,59 тис. грн). Порівняно з ринковими цінами, такі меблі виглядають надзвичайно дорогими. Зокрема, на українському ринку можна знайти моделі, вироблені в Німеччині, з ціною близько 21,9 тис. грн за одиницю. Очевидно, що така велика різниця в ціні може викликати сумніви у законності та ефективності використання бюджетних коштів, особливо якщо йдеться про закупівлю товарів для соціальних закладів, де кожна гривня має велике значення.

Інші позиції договору також викликають питання. Медична шафа для інструментів AD 213-P оцінена у 120,96 тис. грн за штуку (для центру придбано дві), тоді як на ринку аналогічні шафи доступні за значно нижчими цінами — журналісти називають завищення більш ніж удвічі. За іншою позицією — шафа AD-206/P (7 одиниць по 98,28 тис. грн) — повні аналоги на закордонних порталах коштують до $500. І нарешті, стільці лікаря AD-261/H придбали по 46,44 тис. грн за штуку, тоді як подібні моделі на ринку продаються за тисячі (а не десятки тисяч) гривень.

Переплата за цим тендером сягнула щонайменше 2 млн грн. Як зазначається в публікації, компанія «Унімед Груп» також виконувала доставку та розмитнення обладнання.

Засновниками «Унімед Груп» згідно з відкритими даними є мешканці Києва та Київської області Микола Беззубенко та Микола Щирук. У 2019 році проєкт «Наші Гроші» публікував розслідування про бізнес Беззубенка та Щирука, у якому Беззубенка називали колишнім начальником управління економічної контррозвідки СБУ та пов’язували з мережею фармпостачальників. Після 2022 року, за даними публікацій, група компаній розширила діяльність і почала постачання медичного обладнання до лікарень.

Київська міська прокуратура досягла важливої перемоги в судовому процесі, пов’язаному із скасуванням реєстрації права власності на нежитлову будівлю площею 517,3 кв. м, що розташована за адресою вул. Спаська, 12 (Подільський район). У результаті зусиль прокуратури, 2 вересня 2025 року Господарський суд міста Києва задовольнив позов у справі №910/5325/25. Судове рішення стало важливим кроком у боротьбі з неправомірними діями у сфері нерухомості та сприяє посиленню правопорядку в державі.

В рамках судового розгляду, було скасовано державну реєстрацію права власності на зазначену будівлю за ТОВ «Блексквад», яке мало претензії на цей об'єкт нерухомості. Крім того, визнано недійсним договір купівлі-продажу між ТОВ «Блексквад» і ТОВ «Правова компанія «Ноосфера Плюс»», що став основою для незаконного переходу прав на нерухомість. У результаті анульовано також реєстрацію права власності за останньою компанією.

Ділянка з кадастровим номером 8000000000:85:362:0004 (0,22 га) перебуває в постійному користуванні Київського науково-методичного центру з охорони, реставрації та використання пам’яток (КНМЦ) на підставі акта від 27 лютого 2002 року. На цій же землі розташована історична садиба Апштейна — пам’ятка архітектури кін. XIX — поч. XX ст., в якій базується Департамент охорони культурної спадщини КМДА та підпорядкований йому КНМЦ. Через це справа викликала підвищену увагу медіа й громадськості.

У судовому рішенні йдеться, що державна реєстрація права власності ТОВ «Центр інвестиційно-будівельних досліджень» (пізніше — ТОВ «Блексквад») від 16 березня 2016 року відбулася на підставі документів, які насправді не видавалися відповідними органами, а розпорядження РДА, зазначене як підстава, стосувалося іншої адреси. КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» також повідомило прокуратурі, що нежитлова будівля за цією адресою ніким не реєструвалася.

Хто стоїть за спорудою, прокуратура прямо не називає, але в публічно доступних аналітичних довідках (YouControl) «Правова компанія «Ноосфера Плюс»» фігурує в орбіті бізнес-структур, пов’язаних із ексдепутатом Київради Павлом Тесленком. У матеріалах також згадується, що раніше низка об’єктів нерухомості у столиці потрапляла до компаній, близьких до його оточення. У рішенні суду й супровідних повідомленнях прокуратури ці факти подані як підґрунтя для посиленого контролю за подальшою долею цієї ділянки.

На момент публікації на сайті «Судова влада України» відсутні апеляційні скарги від відповідних компаній, але прокуратура і експерти не виключають, що «Блексквад» та «Ноосфера Плюс» можуть оскаржити рішення у апеляції.

Ця справа становить частину ширшої хвилі уваги до механізмів відведення міської землі без торгів, які в медіа та серед активістів відомі як «туалетні схеми». У Києві такими питаннями займаються й правоохоронні органи: у лютому 2025 року НАБУ і САП повідомили про підозри фігурантам великої операції проти корупційних схем із землею (операція «Чисте місто»; кримінальне провадження №52023000000000154), а прокуратура й міська влада декларують наміри повертати втрачені ділянки громаді.

Київська прокуратура заявляє, що подібні рішення суду — важливий крок для недопущення зловживань і захисту комунальної власності. Місто, своєю чергою, має вирішити питання охорони пам’ятки Апштейна та уникати ситуацій, коли сусідні «паперові» споруди створюють ризик неправомірного відведення землі.

Останній випуск популярного шоу «Хто зверху?» знову став темою для обговорень завдяки кумедному моменту, який стався між двома ведучими — Володимиром Дантесом та Лесею Нікітюк. Інцидент стався під час інтелектуального батлу, де учасники повинні були складати слова з літер, розташованих на руках і ногах гравців. В момент гри, коли Нікітюк повільно зачитувала слова своїй команді, Дантес почав нервувати, що не залишилося непоміченим глядачами.

У відповідь на це, ведуча жартівливо зазначила, що її відволікла цікава постать у студії — шоумен Даніель Салем. І ось тоді сталося несподіване: Дантес, зацікавлений у загостренні ситуації, кинув репліку: «А ти тримайся, ти ж уже заміжня!» Це було сказано в гумористичному тоні, але виглядало так, ніби під цим жартом ховається більше, ніж просто легка гра слів. Що саме ховав цей жарт — невідомо, однак його не можна не помітити в контексті того, як часто глядачі зауважують певні натяки між ведучими шоу.

Хоча раніше Нікітюк розповідала про заручини зі своїм коханим — військовим Дмитром Бабчуком — і у пари в червні 2025 року народився син, офіційного підтвердження факту весілля від самої ведучої не надходило. Тож репліка Дантеса може бути як жартом у студії, так і випадковим підтвердженням чуток — остаточної ясності наразі немає.

Поки що жодних офіційних коментарів від самої Лесі Нікітюк або від Володимира Дантеса щодо цього епізоду та можливого одруження публічно не було.

Грязьовий вулкан Старуня, розташований у мальовничому селі Старуня, що в 25 км від Івано-Франківська, є однією з найбільш незвичних природних особливостей України та Європи. Це діючий вулкан, який відрізняється від класичних лавових вулканів своїм розміром і природою вивержень. Унікальність цього об'єкта не тільки в його скромних габаритах, а й в тих геологічних процесах, які відбуваються тут, що робить вулкан цікавим не лише для вчених, а й для туристів і медиків.

Попри те, що діаметр кратера не перевищує 30 см, вулкан вражає своєю активністю. На його вершині утворюється незвичний бруд, який складається з глини, нафти, ропи та природних газів, що періодично викидаються в атмосферу. Ці викиди можуть досягати висоти до трьох метрів, що є вражаючим явищем для такого маленького вулкана. Коли вулкан активний, територія навколо нього виглядає майже безжиттєвою — на поверхні не росте трава, а сам кратер виглядає як ділянка обпеченого, чорного ґрунту.

Одна з найцікавіших властивостей Старуні — сейсмочутливість: вулкан реагує на землетруси, що відбуваються за тисячі кілометрів. Після сильних поштовхів (у Кавказі, Італії, Німеччині чи навіть у Середній Азії) на поверхні навколо вулкана з’являються тріщини шириною до трьох сантиметрів, які через кілька днів закриваються самостійно. Також спостерігаються провали, поява нових порогів і водоспадів, активне газовиділення та повільне підняття ґрунту — близько одного метра за сім років.

Геохімію Старуні пояснюють історією інтенсивної розробки нафтових і озокеритних родовищ у ХІХ–ХХ століттях: проникнення кисню в підземні води спричинило окислення нафти й хімічні реакції з виділенням тепла, яке й підтримує активність вулкана. Через це ж тут знаходять лікувальні грязі та мінералізовану воду; у складі речовини є озокерит — природний мінерал, що застосовується в термолікуванні.

Поруч із кратером горить «вічний вогонь» — джерело природного газу, яке місцеві мешканці підпалили понад 30 років тому, аби знизити загазованість повітря; відтоді воно не згасло. Ще одна важлива складова цінності Старуні — археологія: у довколишніх шарах знаходили добре збережені рештки доісторичних тварин. Найвідоміші знахідки — мамонт зі збереженими залишками трави у шлунку та кістки двох волохатих носорогів; експонати нині зберігаються в музеях Львова та Кракова.

Старуня — унікальне поєднання геології, лікувальних ресурсів та археології. Для регіону це і науковий інтерес, і туристичний об’єкт, що вимагає уваги з боку екологів і реставраторів. Зважаючи на чутливість вулкану до зовнішніх впливів і його значення для науки й медицини, важливо балансувати між доступністю для відвідувачів, збереженням унікальних ресурсів і охороною території.

Одеський припортовий завод, один з найбільших і стратегічно важливих об'єктів промислової інфраструктури України, став об'єктом палких обговорень та критичних зауважень на тлі проголошеної великої приватизації. У зв'язку з оголошенням Фондом державного майна про продаж активів цього підприємства через електронний аукціон, виникають серйозні питання щодо прозорості процесу та можливих порушень у підготовці до його проведення. Висловлюються побоювання щодо можливості маніпуляцій із результатами аукціону та того, що у нього може бути «узгоджений» переможець.

До приватизаційного лоту включено понад 99,5% акцій Одеського припортового заводу, а також пакет нерухомості, що складається з 45 одиниць, загальна площа яких перевищує 285 тис. кв. м. Це включає виробничі комплекси, логістичні потужності та інші об'єкти, що відіграють важливу роль у забезпеченні економічної діяльності країни, зокрема у хімічній промисловості та виробництві добрив.

Проте в низці дописів і заяв громадських активістів ідея «великої приватизації» подається як фасадна — і, мовляв, реальний розподіл активу вже відбувся в кулуарах. Зокрема, у повідомленнях фігурує назва компанії «Кернел Холдинг S.A.», яку пов’язують із бізнесменом Андрієм Веревським: нібито компанія вже внесла гарантійний внесок у розмірі 50 млн грн, через що сам аукціон розглядають багатьма як формальність із відомим наперед переможцем. Ці твердження подаються як позиція авторів публікацій і потребують підтвердження від сторін.

У публічних заявах активістів і експертів лунає ще одна критична претензія: відсутність актуальної державної екологічної оцінки стану заводу та прилеглих територій. Зауважують, що згідно з вимогами для приватизації стратегічних об’єктів та об’єктів з потенційним впливом на довкілля, має бути проведена відповідна екологічна експертиза або оцінка — й використання застарілих висновків може ставити під сумнів законність подальших рішень. Якщо ці оцінки відсутні або не відповідають чинним вимогам, це може стати підставою для оскарження результатів аукціону в судовому порядку, наголошують правники, опитані в публікаціях.

Критики приватизації також побоюються, що у разі передачі контрольного пакета «непрозорим» структурам буде створено ризики для національної безпеки та енергетичної незалежності: ОПЗ має важливі логістичні й виробничі функції, які можуть впливати на роботу критичної інфраструктури регіону. У світі подібні ризики зазвичай ретельно оцінюються компетентними органами під час продажу стратегічних активів, але у відкритих повідомленнях громадськості критикують швидкість і непрозорість поточної процедури.

У 2024 році державний бюджет компенсував народним депутатам витрати на оренду житла у Києві на загальну суму 26,3 мільйона гривень. Така допомога була надана третині депутатів Верховної Ради, а саме 117 парламентаріям, які відповідають вимогам закону: не мають власного житла в столиці або на відстані понад 30 км від Києва. Це дозволяє їм отримувати компенсацію за оренду житла, оскільки вони постійно приїжджають до Києва лише на періоди сесій.

Згідно з даними 2024 року, найбільшу частину коштів отримали представники фракції «Слуга народу». 87 депутатів цієї фракції отримали відшкодування на суму 19,8 мільйона гривень, що складає значну частину загальної суми виплат. Водночас інші політичні сили отримали відповідно менші суми. Так, фракція «Голос» мала 7 депутатів, яким було виплачено 1,5 мільйона гривень на оренду житла. Окрім того, «Європейська солідарність» і представники інших фракцій також скористалися цією допомогою, отримавши свою частку від загального бюджету.

Для порівняння: приблизно така сама сума (близько 26 млн грн) була спрямована в 2024 році на відновлення двоповерхового багатоквартирного будинку в Бородянці, зруйнованого під час воєнної агресії РФ — факт, який у публікаціях використовують для ілюстрації обсягу витрат на компенсації народним обранцям.

Практика виплат узгоджується із законодавчими нормами щодо забезпечення депутатів житлом під час роботи у парламенті.

Україна успішно побудувала потужну оборонну промисловість, здатну виробляти тисячі артилерійських снарядів, бронетехніки та безпілотників, що відіграє важливу роль у забезпеченні національної безпеки. З часу початку війни країна зробила значні кроки в модернізації виробничих потужностей та розвитку високотехнологічних систем озброєнь. Проте, як вказує авторитетне міжнародне видання The New York Times, поряд з успіхами, в українській оборонній сфері існують серйозні системні проблеми, зокрема у сфері державних закупівель озброєнь.

Згідно з даними внутрішніх урядових аудитів та оцінок експертів, існують численні порушення у процесі проведення тендерів та підписання контрактів. Однією з основних проблем є підписання угод не з тими учасниками торгів, які запропонували найнижчі ціни, що порушує принцип прозорості і справедливості конкурсів. Крім того, є побоювання щодо відсутності належної перевірки фінансових потоків у рамках деяких платежів, що також ставить під сумнів ефективність використання державних коштів у сфері оборони.

Критики наголошують на кількох проблемних трендах: укладення контрактів із компаніями, що пропонували дорожчі умови; передоплати за поставки, які були затримані або виконані не в повному обсязі; а також широкий залучення посередників, які отримували націнки замість прямих закупівель у виробників. Колишній радник агентства Тамерлан Вахабов в інтерв’ю виданню зазначав, що «в умовах воєнного стану відсутня політична воля робити все правильно», і що переплати відбувалися «з невідомих причин».

У відповідь керівництво Агентства з оборонних закупівель наголошує: нижчі пропозиції іноді відхиляли через невідповідність вимогам якості, строкам постачання або іншим критеріям. Директор агентства Арсен Жумаділов повідомив, що частина проблем спонукала відомство експериментувати з новими моделями закупівель, зокрема створенням онлайн-ринку, де командири можуть замовляти безпілотники безпосередньо у постачальників «в один-два кліки». За словами посадовця, це має зменшити бюрократію і підвищити прозорість постачань.

Аудити, які перевіряли період від початку 2024 року до березня 2025 року, не дали підстав для звинувачень у систематичній крадіжці, але виявили численні процедурні ризики: використання посередників у великій частці контрактів, відсутність документально підтверджених виробничих потужностей у деяких підрядників, а також випадки неповних або затриманих поставок. Частина закупівель здійснювалась через посередників із типовою націнкою близько 3%, що також викликало запитання в аудиторів.

На тлі швидкого зростання внутрішнього озброєння важливо не лише масштабувати виробництво, а й посилити контроль за закупівлями — щоб уникнути марних витрат і зберегти довіру донорів та платників податків. Запровадження електронного ринку і інших інноваційних механізмів закупівель розглядають як крок у правильному напрямі, але наголошують, що нові інструменти мають супроводжуватися жорсткою перевіркою постачальників і публічним звітуванням про витрати.

Олег Кивлюк, після свого звільнення з посади начальника Волинського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК), продовжив свою кар'єру в комунальному підприємстві «Луцькспецкомунтранс». Однак його нове місце роботи не стало єдиною причиною для обговорень у суспільстві. Згідно з інформацією, наданою детективним бюро Absolution, Кивлюк регулярно приїжджає на роботу на автомобілі Porsche Cayenne 2017 року випуску. Водночас цей автомобіль не фігурує в офіційних деклараціях посадовця.

Як виявилося, в деклараціях Олега Кивлюка зазначені лише два транспортні засоби: електричний Opel Ampera-e 2019 року та вантажівка MAN 2011 року випуску, обидва з яких, за даними розслідування, були придбані в 2025 році. Однак, щодо автомобіля Porsche Cayenne, який він використовує, жодної згадки в деклараціях немає, що викликає занепокоєння в контексті прозорості його фінансової діяльності.

Обслуговування Porsche здійснюється за рахунок громади — ця обставина, за твердженням журналістів, викликає додаткові запитання щодо джерел фінансування та прозорості витрат. Сам Кивлюк у коментарях нібито заявив, що така машина для нього «не гроші», — цитує джерело видання.

Інші невідповідності: декларації дружини Кивлюка, Богдани (яка є військовослужбовицею обласного ТЦК), містять відомості про інші автомобілі — Mazda CX-7 (2011) та Hyundai Santa Fe (2016). При цьому у 2023-2024 роках частина автопарку, за даними розслідування, була переписана на родичів: Hyundai продали у 2025 році за понад мільйон гривень брату Олега — Ігорю Кивлюку, а на нього ж оформлена й Mazda, яка раніше належала Богдані. Журналісти звертають увагу, що з 2021 року в деклараціях родина не вказує доходи чоловіка і формально не має задекларованого житла, хоча фактично мешкає у трикімнатній квартирі в новобудові в Луцьку, яку, за матеріалами розслідування, надало Міністерство оборони.

Окрім цього, в матеріалі згадується земельна ділянка у Володимирі, яку Кивлюк отримав від місцевої ради, — на ній, за свідченнями сусідів, збудували маєток, формально врахований як «незавершене будівництво». Також колишньому очільнику ТЦК нібито були надані ділянки поблизу озера Світязь та біля озера Олеандра на Турійщині; одну з них він пізніше продав.

Журналісти звертають увагу й на кадрові зв’язки: разом із Кивлюком до «Луцькспецкомунтранс» працевлаштувався Віктор Зелінський, колишній начальник Луцького об’єднаного ТЦК, який тепер працює радником директора підприємства. За словами авторів розслідування, подібні переходи можуть свідчити про сформовані мережі працевлаштування колишніх військових посадовців у комунальних структурах.

Дослідження, проведене вченими з Гонконгу, надає важливі нові дані щодо того, як різні типи жирової тканини в організмі можуть впливати на структуру і функції мозку. На основі аналізу більш ніж 40 тисяч осіб з використанням МРТ, функціональної МРТ та інших сучасних методів дослідження, науковці з’ясували, що не лише загальне ожиріння, але й розподіл жиру в організмі має різний вплив на мозкову діяльність.

Згідно з результатами, загальне ожиріння, яке супроводжується збільшенням загальної кількості жирової тканини, корелює зі зменшенням товщини коркового шару мозку в кількох його ділянках. Ці зміни можуть призводити до порушень у когнітивних функціях, таких як пам'ять та увага. Однак особливо важливим є виявлений зв'язок між вісцеральним жиром — жиром, що накопичується навколо внутрішніх органів, і змінами, що відбуваються в префронтальній корі головного мозку. Ця область є відповідальною за управління такими важливими функціями, як планування, прийняття рішень та когнітивний контроль.

Ключовий висновок роботи — індекс маси тіла (ІМТ) не дає повної картини нейрокогнітивних ризиків. ІМТ відображає загальну масу тіла, але не показує, як саме розподілено жир. Тому люди з однаковим ІМТ можуть мати різні профілі ризику, залежно від того, чи переважає в їхніх тілах вісцеральний жир.

Практичні наслідки дослідження: фокус охорони здоров’я має зміщуватися від одного лише контролю ваги до оцінки розподілу жирової тканини та метаболічного стану. Наявні методи (наприклад, вимір обхвату талії, оцінка співвідношення талія/стегна, у деяких випадках — візуалізація) допомагають виявити вісцеральне ожиріння і підказують напрямок втручань. Автори радять звертати увагу на маркери метаболічного ризику — інсулінорезистентність, підвищений артеріальний тиск і маркери запалення — і працювати з лікарем над зниженням саме вісцерального жиру через зміну харчування, фізичну активність і, за потреби, медичну терапію.

Дослідження підкреслює: боротьба з ризиками для мозку — це не тільки схуднення, а передусім поліпшення метаболічного профілю та зменшення вісцеральних відкладень. Подальші роботи мають уточнити, які втручання найефективніші саме для захисту мозку від наслідків вісцерального ожиріння.