В умовах глобалізації, коли різноманітність культур зливається у єдиний потік, особливо важливо зберігати та підтримувати національні традиції. Для кожної нації культура є не лише елементом ідентичності, а й запорукою єдності та сталого розвитку. Українська культура, зі своєю багатою історією, мовними особливостями та народними звичаями, потребує особливої уваги та збереження, аби її багатство не було забуте чи витіснене чужими впливами. Роль держави, громадських організацій і кожного громадянина у цьому процесі надзвичайно важлива.

Протягом століть українці формували свою самобутність через традиції, мистецтво, мову та звичаї. Кожне покоління вносило свій вклад у розвиток національної культури, що відображало не лише зовнішні впливи, але й глибокі внутрішні переживання та прагнення до збереження своєї ідентичності. Мова, як основний носій культури, є тим механізмом, який передає мудрість поколінь. Саме завдяки мові зберігаються народні пісні, казки, обряди та святкові традиції.

Крім того, ексчиновник задекларував гараж і недобудований дачний будинок площею 258 квадратних метрів. Земельною ділянкою під цим об’єктом він користується разом із батьком.

Із рухомого майна Руслану Магомедову належить Volkswagen Touareg 2021 року випуску. Також у декларації зазначено значні суми готівки — 112 тисяч доларів США та 87,3 тисячі євро.

Окремо в декларації фігурує співмешканка ексголови комісії Євгенія Грищенко. Вона задекларувала квартиру в Києві площею 134,3 квадратних метра, три земельні ділянки — дві по 1000 квадратних метрів у Яблунівці та одну площею 900 квадратних метрів у Києві.

На неї також записані кілька транспортних засобів преміумкласу: Lexus RX200t, Mercedes-Benz C43, а також амфібійний квадроцикл Gibbs Quadski. Крім цього, Грищенко володіє понад 900 державними облігаціями та є власницею 100% офшорної компанії Narsure Ltd, зареєстрованої на Британських Віргінських островах.

У фінансовій частині декларації зазначено, що співмешканка ексчиновника зберігає 17,35 тисячі доларів готівкою, понад 17 мільйонів гривень на банківських рахунках, а також більше ніж пів мільйона гривень у пенсійному фонді та інвестиційних інструментах.

У Білорусі розпочалась масштабна перевірка бойової готовності збройних сил, ініційована рішенням президента Олександра Лукашенка. Ця перевірка, яка триватиме не менше ніж кілька тижнів, стала важливим кроком у зміцненні обороноздатності країни, враховуючи зростаючу напруженість у регіоні та можливі зовнішні загрози. Протягом цього періоду Білорусь проводить комплексні навчання, що охоплюють не лише сухопутні війська, а й повітряні сили, а також різноманітні підрозділи спеціального призначення.

Перевірка бойової готовності в Білорусі може також бути сигналом того, що країна готується до ймовірних змін у безпековій ситуації на міжнародній арені. Незважаючи на те, що офіційна мета цих заходів — перевірка здатності до швидкого реагування та мобілізації, політичні аналітики вважають, що за цим стоїть ширша стратегія, спрямована на підвищення впливу Білорусі в геополітичних справах регіону.

Українська сторона уважно фіксує активність білоруської армії, оскільки Білорусь від початку повномасштабної війни відіграє допоміжну, але важливу роль у військовій інфраструктурі Росії. Саме з білоруської території у 2022 році здійснювалися ракетні удари по північних регіонах України, а логістика російських військ тривалий час проходила через білоруські залізниці.

Хоча згодом присутність російських підрозділів у Білорусі скоротилася, Мінськ і надалі надає свою територію як військовий плацдарм. Це включає навчальні полігони, казарми, транспортні маршрути та інфраструктурну підтримку.

Попри тісну військову співпрацю з Москвою, білоруська армія безпосередньо не бере участі в бойових діях проти України. Причина — внутрішня ситуація в самій Білорусі. Війна залишається вкрай непопулярною серед населення, а відправлення солдатів за межі країни несе для режиму ризик внутрішньої дестабілізації.

На початку повномасштабного вторгнення частина білоруських військових і офіцерів відкрито виступила проти втягування країни у війну. Деякі з них залишили службу або взагалі виїхали з країни. Цей фактор і надалі стримує Лукашенка від прямої участі у війні живою силою.

Відмова від відправлення солдатів не означає нейтралітету. Білоруська промисловість працює на потреби російської армії, а територія країни використовується для запусків дронів і розміщення елементів ударної інфраструктури. Восени 2025 року в Білорусі було розгорнуто російські ракети середньої дальності, які офіційно декларуються як «оборонні».

Крім того, під час нинішніх навчань білоруська влада заявила про намір посилити охорону кордону з Україною та інвестувати в нові військові об’єкти поблизу прикордонних районів. Будівництво полігонів і модернізація пунктів пропуску створюють додаткові ризики для північного напрямку.

Для України головна проблема — відсутність чітких гарантій. Лукашенко публічно запевняє, що не планує воювати, однак водночас зберігає повну військову інтеграцію з Росією. Це змушує українське командування тримати північний кордон у стані підвищеної готовності та закладати потенційні сценарії загроз.

Навіть без прямого вторгнення з білоруської території, сама можливість такого розвитку подій примушує Україну утримувати значні сили на півночі, що впливає на загальну конфігурацію оборони.

У найближчі місяці ситуація навколо Білорусі залишатиметься фактором стратегічної невизначеності. Україна та її партнери продовжать уважно стежити за розвитком подій, адже будь-яка зміна позиції Мінська може мати серйозні наслідки для регіональної безпеки.

В Україні активно розробляються комплексні підходи для вирішення конфліктних ситуацій, які виникають навколо територіальних центрів комплектування. Одним із пріоритетних завдань є зниження випадків самовільного залишення військовими частин, що стає серйозною проблемою для обороноздатності країни. За словами народного депутата від фракції «Слуга народу», наразі проводяться численні консультації з військовими, правозахисниками та представниками громадських організацій для вироблення найбільш ефективних заходів, що дозволять зменшити напругу і підвищити довіру до процесу комплектування армії.

За останні роки питання комплектування Збройних Сил України стало однією з найбільш обговорюваних тем у суспільстві. Одним із найбільших викликів залишається необхідність забезпечити рівновагу між вимогами військової служби та правами самих військовослужбовців. Останні зміни в законодавстві та в механізмах призову на службу мають на меті не лише запобігти конфліктам, а й сприяти створенню більш прозорої та зрозумілої системи взаємодії з призовниками.

Веніславський зазначив, що на закритих засіданнях комітету Верховної Ради з нацбезпеки та оборони вже відбулися обговорення шляхів виходу з кризових ситуацій. Йдеться не лише про роботу територіальних центрів комплектування, а й про врегулювання питань, пов’язаних із самовільним залишенням частини та подальшим поверненням військових до служби.

Окремо він наголосив, що процесом напрацювання змін безпосередньо займається міністр оборони. Формується єдиний підхід, який має охопити мобілізацію загалом — від комунікації з громадянами до практичних рішень щодо комплектування бойових підрозділів.

Також народний депутат повідомив, що вже наступного тижня очікується ухвалення рішення щодо відстрочки для контрактників віком від 18 до 25 років, які вже відслужили встановлений строк.

Паралельно у військовому командуванні наголошують, що військовослужбовці, які повертаються після самовільного залишення частини, спрямовуються насамперед у підрозділи на найскладніших і найнебезпечніших ділянках фронту. Такий підхід, за оцінками командування, дозволяє швидко посилювати бойові спроможності там, де це критично необхідно.

Водночас у Збройних силах зазначають, що масове повернення військових із СЗЧ могло б суттєво змінити ситуацію на полі бою. За оцінками командирів, у разі повернення значної кількості таких бійців українська армія отримала б можливість як активніше наступати, так і ефективніше стримувати ворога.

Наприкінці січня цього року відділ житлово-комунального господарства, комунальної власності, транспорту та благоустрою Східницької селищної ради уклав угоду щодо капітального ремонту нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою вулиця Промислова, 28. Вартість робіт, визначена у договорі, забезпечить проведення всіх необхідних реставраційних та реконструкційних заходів для покращення стану будівлі та її подальшого використання.

Цей проект є важливим етапом в оновленні інфраструктури Східницької громади, сприяючи не лише покращенню естетичного вигляду селища, а й розвитку економічного потенціалу. Виконання робіт дозволить перетворити будівлю на сучасний об’єкт, який може стати основою для розвитку малого бізнесу, офісних приміщень чи соціальних об'єктів.

До кінця 2027 року підрядник має повністю демонтувати старі вікна, сходи, підлоги та штукатурку. Далі — відновлення приміщень «з нуля»: чорнові дощаті підлоги, ДВП, паркет, дворазове лакування, підвісні стелі, нові стіни. Договірна ціна тверда і включає понад 1,4 мільйона гривень на покриття інфляції.

Проєкт розробляла приватна проєктувальниця, експертизу проводила спеціалізована фірма. Формально всі документи наявні, однак саме кошторис викликає найбільше запитань.

У кошторисі зафіксовані позиції з цінами, що суттєво перевищують середні ринкові:

– паркетний клей закладено більш ніж по тисячі гривень за кілограм, тоді як у роздрібних мережах аналогічний товар коштує у 2–3 рази дешевше;– фасадну силіконову фарбу врахували за ціною, яка мінімум удвічі перевищує пропозиції великих будівельних магазинів;– сталеві радіатори з боковим підключенням прописані майже по 27 тисяч гривень за одиницю, хоча ринок пропонує їх у діапазоні від 7 до 14 тисяч;– сухі штукатурні суміші та повнотіла цегла також закладені за цінами, які подекуди вдвічі вищі за роздрібні.

Лише на цих позиціях потенційна переплата може сягати понад пів мільйона гривень.

Окрема проблема — великі суми без деталізації. Найдорожчою позицією у кошторисі став паркет із деревини майже по 3 тисячі гривень за квадратний метр без уточнення породи, виробника чи класу. Аналогічна ситуація з міжкімнатними дерев’яними дверима, які вписали за цінами, що значно перевищують навіть преміальні пропозиції масового ринку.

Такі формулювання ускладнюють контроль за фактичним виконанням робіт і залишають простір для маніпуляцій із матеріалами.

Підрядник отримав договір без жодного конкурента. На відкриті торги більше ніхто не прийшов. Вимоги до учасників виявилися надзвичайно жорсткими: обов’язкова наявність техніки з підтвердженими правами користування, щонайменше вісім штатних працівників, цілий перелік сертифікованих спеціалістів, а також не менше чотирьох аналогічних договорів саме з державними або комунальними замовниками, укладених не раніше 2024 року.

Фінансовий бар’єр також був високим — чистий дохід за минулий рік мав становити не менше 90% очікуваної вартості закупівлі. За таких умов реальна конкуренція фактично зникла ще до початку аукціону.

Відділ ЖКГ Східницької селищної ради очолює Ігор Кеньо. Саме цей підрозділ виступив замовником ремонту.

ТОВ «Неопалима купина» зареєстроване у 1995 році на Львівщині. Компанією керує Ольга Лукавецька, власником є Віталій Галинський із Дрогобича. За останні роки фірма активно працює з бюджетними замовленнями і з 2019 року отримала підрядів майже на 179 мільйонів гривень.

При цьому компанія вже фігурувала в історіях, де реальне виконання робіт не відповідало укладеним договорам. Це лише підсилює питання до контролю за виконанням нинішнього проєкту у Східниці.

Невідомо, яке саме приміщення ремонтують, для чого воно використовуватиметься і чому для цього обрано саме формат, характерний для музеїв. Водночас кошторисні ціни та відсутність конкуренції створюють ризик того, що значна частина бюджетних коштів піде не на якість, а на завищені витрати.

Ремонт розтягнеться на кілька років, тож реальні обсяги робіт і матеріалів ще можна буде перевірити. Питання лише в тому, чи захоче це зробити місцева влада.

Алкоголь часто сприймається як невід’ємна частина повсякденного життя. Келих вина після робочого дня або кілька коктейлів на вечірці не викликають у багатьох жодних занепокоєнь. Проте, якщо розглядати це з медичної точки зору, навіть такі, здавалося б, невинні звички можуть призвести до серйозних наслідків. Регулярне вживання алкоголю, навіть у помірних дозах, поступово впливає на організм, спричиняючи низку змін, які не завжди одразу даються взнаки.

Вплив спиртних напоїв на організм є поступовим і часто не помітним на перших етапах. Невеликі дози можуть не викликати явних симптомів, проте на молекулярному рівні алкоголь починає негативно впливати на функціонування внутрішніх органів. Найбільше страждають печінка, серце та нервова система. Печінка, яка відповідає за фільтрацію токсинів, з часом втрачає свою здатність ефективно справлятися з навантаженнями, що може призвести до розвитку таких хвороб, як цироз або жировий гепатоз. Серце, в свою чергу, стає вразливим до аритмій, підвищеного тиску та інших серцево-судинних захворювань. Нервова система також відчуває постійну «атаку», що може спричинити погіршення когнітивних функцій і розвиток депресій.

Алкоголь здатен швидко викликати сонливість, але якість такого сну різко знижується. Порушується фаза глибокого відновлення, відповідальна за пам’ять, концентрацію та емоційну стабільність. У результаті людина прокидається втомленою, навіть якщо спала достатню кількість годин.

Окрему небезпеку становлять порушення дихання уві сні. Алкоголь розслабляє м’язи дихальних шляхів, що може призводити до короткочасних зупинок дихання та дефіциту кисню.

Тимчасове відчуття розслаблення після алкоголю часто змінюється протилежним ефектом. Регулярне вживання підсилює тривожність, дратівливість і депресивні стани. Організм поступово звикає до зовнішнього стимулятора, і без алкоголю емоційний фон стає ще гіршим.

Це формує небезпечну залежність: людина п’є не для задоволення, а щоб «нормально себе почувати».

Алкоголь втручається в роботу гормональної системи. У чоловіків знижується рівень тестостерону, що впливає на лібідо, витривалість і репродуктивну функцію. У жінок спиртне може викликати зниження сексуального бажання, сухість слизових та загальні порушення гормонального балансу.

Такі зміни розвиваються поступово, тому їх рідко пов’язують саме з алкоголем.

Печінка довго «мовчить», навіть коли зазнає серйозних ушкоджень. Алкогольні токсини провокують запалення, жирове переродження, а з часом — рубцювання тканин. Небезпека в тому, що серйозні захворювання печінки можуть розвиватися без болю та явних симптомів.

Регулярне вживання алкоголю підвищує навантаження на серце. Зростає ризик порушень серцевого ритму, стрибків тиску та структурних змін серцевого м’яза. У довгостроковій перспективі це збільшує ймовірність інсультів і серцевої недостатності.

Тривалий вплив алкоголю на мозок пов’язують зі зниженням когнітивних здібностей. Погіршується пам’ять, з’являється розсіяність, труднощі з навчанням і прийняттям рішень. У тяжких випадках можливі глибокі порушення мислення та дезорієнтація.

Алкоголь подразнює слизову оболонку шлунка, підвищує кислотність і може спричиняти запалення. За регулярного вживання зростає ризик ерозій, виразок і внутрішніх кровотеч, які часто виникають раптово.

Фахівці наголошують: питання не лише в кількості, а в регулярності. Навіть «соціальне» споживання алкоголю з часом може призвести до системних проблем. Найефективніша профілактика — усвідомлений контроль або повна відмова від спиртного.

Ситуація на фронті в Україні свідчить про те, що Росія готується до активних військових дій на кількох напрямках, прагнучи збільшити тиск на українські позиції. Активізація російських військ, зокрема на сході та півдні, вказує на відсутність намірів Кремля завершити конфлікт шляхом мирних переговорів. Замість цього, Росія продовжує робити ставку на силові методи, намагаючись утвердити свою владу на тимчасово окупованих територіях і розширити зону контролю.

Зростаючі військові маневри, зміцнення оборонних позицій та посилення військової присутності на фронті чітко свідчать про підготовку до нового етапу бойових дій, де одним із головних завдань є спроби захоплення стратегічних об'єктів та підрив морального духу українських захисників. Станом на сьогодні, не можна виключати можливості масштабного наступу, який Росія може почати найближчим часом. Водночас, в Україні активно зміцнюється оборона, готуються нові контрнаступальні операції, і військові сили працюють над удосконаленням тактики та стратегічного планування.

Аналітики зазначають, що сам факт накопичення резервів і планування широкомасштабних операцій свідчить про небажання Москви припиняти війну. Навпаки, Кремль розглядає 2026 рік як можливість змінити ситуацію на полі бою шляхом концентрації сил і спроби прориву української оборони.

Водночас експерти звертають увагу на серйозні обмеження, з якими стикається російська армія. Основною проблемою залишається нестача живої сили. Постійні втрати на фронті ускладнюють здатність Росії підтримувати високий темп бойових дій упродовж тривалого часу.

За оцінками аналітиків, наявні резерви можуть виявитися недостатніми для досягнення заявлених військових цілей. Труднощі з поповненням особового складу, логістичні проблеми та виснаження підрозділів знижують потенціал Росії для проведення довготривалих і масштабних наступальних операцій.

Таким чином, попри підготовку до нового наступу, можливості Кремля залишаються обмеженими, а ставка на силовий сценарій не гарантує Росії стратегічного успіху у війні проти України.

Україна зробила свій вибір щодо представника на Євробаченні-2026. Переможницею національного відбору, який пройшов 7 лютого, стала співачка LELÉKA, що привернула увагу своєю піснею «Ridnym». Ця композиція, яка гармонійно поєднує народні мотиви з сучасними музичними тенденціями, здобула найвищі оцінки як від журі, так і від глядачів, що підкреслює її особливу атмосферу та емоційну глибину.

LELÉKA, що є сценічним псевдонімом молодої української співачки, продемонструвала на сцені неперевершену енергетику та глибоке розуміння музики. Її виступ не залишив байдужим нікого, а поєднання традиційних українських мотивів з новими музичними напрямами стало справжнім відкриттям для слухачів. Пісня «Ridnym», яка в перекладі означає «рідним», глибоко торкається теми родини, коріння і зв'язку з батьківщиною, що є дуже важливим у контексті сучасних викликів, з якими стикається Україна.

Фахову освіту Вікторія здобула у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, де навчалася на акторському факультеті. Після завершення навчання працювала в Молодому театрі, поєднуючи акторську діяльність із вокалом.

Згодом співачка переїхала до Німеччини, де продовжила професійний розвиток у сфері музики. Вона отримала магістерську освіту з джазового вокалу та композиції, а також навчалася роботі з музикою для кіно й серіалів. Саме цей період сформував її як артистку, відкриту до експериментів і міжжанрових поєднань.

У 2016 році в Берліні Вікторія заснувала музичний проєкт LELÉKA — українсько-німецький етноджазовий гурт, що працює з автентичним фольклором у сучасному аранжуванні. Проєкт здобув міжнародне визнання, виступав на європейських сценах і випустив кілька альбомів. Паралельно Корнікова працювала як композиторка й аранжувальниця для кіно.

Попри те, що LELÉKA відома передусім як гуртовий проєкт, у фіналі національного відбору артистка виступала сольно. Її конкурсна пісня Ridnym — це лірична історія про рідних, пам’ять про дім, зв’язок із Батьківщиною та внутрішню стійкість. Композиція побудована на мінімалізмі, де ключову роль відіграє голос і емоційна подача.

Сценічний номер був стриманим і виваженим: лаконічне світло, відсутність зайвих ефектів і максимальна концентрація на вокалі. Саме ця чесність і внутрішня напруга, за оцінками журі та глядачів, стали вирішальними у боротьбі за перемогу.

Творчість LELÉKA часто описують як ніжну й автентичну, але водночас експериментальну. Артистка послідовно популяризує українську музику за кордоном і наголошує на важливості збереження мови та культурної ідентичності в діаспорі. З таким меседжем вона представить Україну на Євробаченні-2026.

Навесні 2026 року в Україні традиційно буде проведено індексацію пенсій, але не всі пенсіонери зможуть отримати підвищення своїх виплат. Згідно з чинним законодавством та порядком нарахування, частина громадян залишиться поза межами перерахунку. Це пов’язано з кількома ключовими факторами, зокрема з розміром пенсії, наявністю певних доплат і особливостями індивідуальних випадків.

Індексація пенсій — це регулярний процес, який здійснюється з метою компенсації зниження купівельної спроможності грошей через інфляцію. В Україні цей процес передбачений законодавчо, і кожен рік пенсії мають бути збільшені на певний відсоток. Однак через відсутність чітких механізмів для автоматичного підвищення для всіх пенсіонерів, існують категорії громадян, для яких зміни не відбудуться.

Також підвищення не торкнеться осіб, які отримують так звані спеціальні пенсії. Йдеться, зокрема, про військовослужбовців, суддів, прокурорів, чорнобильців та інші категорії, пенсійне забезпечення яких регулюється окремими законами. Для них механізм індексації відрізняється від загального та залежить від спеціальних нормативних актів.

Розмір індексації для решти пенсіонерів щороку визначається за спеціальною формулою. Коефіцієнт підвищення встановлюється Кабінетом Міністрів з урахуванням рівня інфляції за попередній рік та темпів зростання середньої заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески.

У державному бюджеті на 2026 рік на пенсійні виплати для понад 10 мільйонів українських пенсіонерів передбачено 251,3 мільярда гривень. Частину цих коштів планують спрямувати саме на індексацію, щоб частково компенсувати знецінення доходів через інфляцію.

Водночас експерти наголошують, що навіть після індексації розмір підвищення для багатьох пенсіонерів залишатиметься обмеженим і не завжди перекриватиме реальне зростання цін.

Сучасні технології вже давно стали не лише частиною повсякденного життя, але й ключовим елементом розвитку освіти на всіх її етапах. Вони змінюють традиційні підходи до навчання, дозволяючи створювати нові можливості для учнів, студентів та педагогів. Від дистанційного навчання до інтерактивних платформ, технології відкривають безліч шляхів для інновацій, що сприяють покращенню якості освіти.

Одним із найбільших досягнень є можливість навчатися в будь-який час і з будь-якого місця завдяки онлайн-курсах і цифровим ресурсам. Це особливо важливо для тих, хто живе в віддалених районах або має обмежений доступ до традиційних навчальних закладів. Інтернет-платформи дозволяють отримати знання від найкращих викладачів у світі, не покидаючи свого дому.

Ще більший обсяг активів зосереджений на дружині посадовця — Оксані Іванині. Вона задекларувала житловий будинок площею 245,7 квадратного метра в Ужгороді, три квартири в обласному центрі різної площі, земельну ділянку та два нежитлові приміщення, набуті у 2022 році. Таким чином, у власності родини перебуває щонайменше чотири квартири та два приватні будинки в Закарпатській області.

На дружину також зареєстровано автопарк, який включає позашляховик Toyota Land Cruiser 150 2022 року випуску, кросовер Hyundai Tucson 2019 року та автобус Ponticelli ER-120U 1995 року.

Фінансова частина декларації викликає окремі питання. Загальний дохід Сергія Іванини за 2025 рік становив близько 748 тисяч гривень. Основну частину склали виплати грошового забезпечення від Закарпатського обласного ТЦК та СП, а також пенсія. Додаткові надходження мали епізодичний характер і включали незначні соціальні виплати та зарплату за сумісництвом.

Дружина посадовця задекларувала символічний дохід у розмірі 4451 гривні за роботу за сумісництвом через ФОП. Водночас вона є кінцевим бенефіціарним власником товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Міжгір’я ТВ».

У декларації відсутні відомості про об’єкти незавершеного будівництва, значні фінансові зобов’язання, кредити або масштабні витрати, які могли б пояснити походження сотень тисяч доларів та євро готівкою. Такий розрив між задекларованими доходами та обсягом активів родини ставить під сумнів фінансову прозорість колишнього керівника одного з підрозділів ТЦК у Закарпатській області.