У робочих кабінетах Верховної Ради України активно обговорюється новий законопроєкт, що спрямований на активну боротьбу з проблемою дезертирства у Збройних Силах України (ЗСУ). Цей ініціативний крок відображає прагнення держави до вдосконалення системи військової дисципліни та підвищення морально-психологічного клімату серед військовослужбовців.

Однією з ключових пропозицій у цьому законопроєкті є зміна підходу до покарання бійців, які здійснили самовільне залишення військової частини. Зокрема, пропонується відмовитися від накладання тюремного строку на військовослужбовців, які добровільно повернулися до своєї військової частини до завершення розслідування. Такий підхід передбачає більш гуманне ставлення до військовослужбовців і може стимулювати їх до власної ініціативи щодо врегулювання ситуацій, пов'язаних із залишенням військової служби.

Необхідно визнати, що цей законопроєкт відображає розуміння складності сучасних умов бойових дій та важливість підтримки військового персоналу в умовах стресу та небезпеки. Його прийняття може сприяти покращенню дисципліни та внутрішньої стабільності в Збройних Силах, а також зміцненню їхньої бойової готовності та ефективності виконання поставлених завдань.

Зазначений законопроєкт є важливим кроком у напрямку модернізації військового законодавства та підвищення його відповідності сучасним вимогам міжнародного гуманітарного права. Його ухвалення стане важливим досягненням на шляху до створення сучасних, гнучких та гуманних механізмів управління військовими силами України.

Відповідний законопроєкт вже розміщено на сайті Верховної Ради. Серед ініціаторів закону – відомі депутати від “Слуги народу”: Федір Веніславський, Сергій Іонушас, Олександр Бакумов, Мар’яна Безугла, Юрій Здебський та інші. Це свідчить про високі шанси на ухвалення документа.

За даними законопроєкту, лише за січень-квітень 2024 року було відкрито понад 10,5 тисяч кримінальних справ щодо СЗЧ і понад 7 тисяч – за дезертирство. Чинне кримінальне законодавство не передбачає можливості звільнення військовослужбовців від кримінальної відповідальності за перше вчинення таких правопорушень, навіть за умови щирого каяття та бажання повернутися до служби. Відсутність таких положень не дозволяє військовослужбовцям продовжити захист суверенітету і територіальної цілісності України від агресії РФ.

Законопроєкт пропонує змінити цю ситуацію. Якщо злочин (СЗЧ чи дезертирство) вчинено вперше, а до закінчення розслідування людина добровільно повернеться до частини, її звільнять від кримінальної відповідальності.

Проблема дезертирства є значущою для України. Офіційні дані свідчать про десятки тисяч кримінальних проваджень щодо СЗЧ та дезертирства. Держава змушена вдаватися до заохочувальних заходів, таких як звільнення від відповідальності у випадку каяття та повернення до частини.

Причини, через які деякі українці залишають місця служби, включають хронічну перевтому, психологічні проблеми, відсутність чітких критеріїв та строків демобілізації, а також випадки примусової мобілізації з фізичним тиском на особу.

Наші інформатори в Оперативному Підрозділі повідомили, що Генеральний Штаб армії наполягає на впровадженні електронних повісток, а питання цього планування планують розглянути в липні, коли стануть очевидними результати мобілізаційних заходів.

Українці вносять зміни у свої військові дані через застосунок “Резерв+”. З’ясовано, чи планується використовувати його для розсилання повісток та направлень на ВЛК.

Член комітету Верховної Ради з нацбезпеки, оборони та розвідки, народний депутат Федір Веніславський, поділився інформацією про можливе використання електронних повісток та направлень на ВЛК у контексті посилення мобілізації в Україні.

Веніславський підкреслив, що не планується впроваджувати електронні повістки через застосунок “Резерв+”. Він пояснив це рішенням, прийнятим під час обговорення законопроєкту про мобілізацію. Ідея електронних повісток не знайшла підтримки серед учасників дискусії, тому вона не буде реалізована.

Щодо направлень на медичну комісію, Веніславський уточнив, що закон про мобілізацію не передбачає можливості використовувати електронні засоби комунікації для цієї цілі. Таким чином, через застосунок “Резерв+” не будуть надсилатися направлення на ВЛК згідно з чинним законодавством.

У важкі часи злочинні елементи нерідко використовують найнеочікуваніші методи для здійснення своїх незаконних дій. Так, у випадку, що стався 9 червня, невідомі особи вчинили аудаційний крок, прорвавши україно-угорський кордон на території Закарпаття. Цей нелегальний перетин межі стався в області між пунктами пропуску "Косино" та "Велика Бийгань", викликаючи серйозне занепокоєння серед місцевих жителів та правоохоронних органів.

Такий інцидент викликає серйозні питання стосовно ефективності заходів контролю за кордоном та безпеки національного простору. Недбалість чи можлива спільність діяльності організованих злочинних груп вимагає ретельного розслідування та негайних заходів для запобігання подібним подіям у майбутньому.

Зростання таких подій може негативно вплинути на безпеку та стабільність регіону, тому необхідно негайно залучити всі необхідні ресурси для розкриття цього інциденту та запобігання подібним в майбутньому.

Інформацію про прорив кордону на Закарпатті надав журналіст Віталій Глагола, посилаючись на джерела з правоохоронних органів. За його словами, сліди від автомобіля були виявлені на контрольній смузі, що свідчило про перетин держкордону неподалік від 225-го прикордонного знаку. За фактом негайно було вислано патрульну групу для пошуку правопорушників.

Відеозаписи з камер спостереження підтвердили, що вантажівка ГАЗ-66 з чорними військовими номерами “4736 А1” пересувалася від польової дороги через поле у напрямку державного кордону. Після перевірки транспортного засобу в ДПСУ виявилося, що автомобіль не мав військового призначення та не зареєстрований у військових частинах. Пізніше вантажівку знайшли вже на угорській території, а всі пасажири покинули автомобіль.

Незабаром надійшла інформація від угорської поліції про затримання 32 осіб поблизу селища Барабаш. Усі подробиці цього інциденту наразі встановлюються.

На важливості агросектору, що становить 62% валютної виручки країни, згенерованої за результатами експорту у 2023 році, звернула увагу віцепрем’єр-міністрка із європейської та євроатлантичної інтеграції України, Ольга Стефанішина, під час презентації Стратегії розвитку сільського господарства та сільських територій до 2030 року. Цей напрямок є ключовим для забезпечення стабільності та процвітання країни, адже сільське господарство не лише забезпечує продовольчу безпеку, але й є сильним стимулом для економічного зростання та розвитку регіонів.

Стратегія розвитку сільського господарства та сільських територій до 2030 року передбачає комплексний підхід до вирішення проблем галузі, зокрема, стимулювання інновацій, підвищення ефективності виробництва, розвиток сільського туризму та підтримку малого та середнього сільського бізнесу. Важливою складовою стратегії є також збереження та відновлення природних ресурсів, зокрема, ґрунтів та водних ресурсів, для забезпечення сталого розвитку сільських територій.

Зусилля уряду спрямовані на створення сприятливих умов для розвитку агросектору, враховуючи міжнародні стандарти та найкращі практики. Партнерство з міжнародними організаціями та країнами-партнерами також є важливим аспектом стратегії, оскільки спільна діяльність сприятиме обміну досвідом та технологіями, а також відкриє нові можливості для експорту української сільськогосподарської продукції на світові ринки.

Ольга Стефанішина підкреслила, що успішна реалізація стратегії потребує комплексного підходу та спільних зусиль всіх галузей влади, бізнесу та громадськості. Тільки таким чином Україна зможе зберегти своє лідерство на світовому аграрному ринку та забезпечити стабільний та процвітаючий розвиток сільських територій до 2030 року.

Стефанішина зазначила, що українське сільське господарство продовжує ефективно працювати, підтримуючи економіку та гарантуючи продовольчу безпеку не лише в Україні, а й у різних країнах світу. Зокрема, значна частина української агропродукції експортується до країн Європейського Союзу, де діє зона вільної торгівлі.

За словами віцепрем’єрки, підтримка Європейським Союзом, яка включає автономні торговельні преференції та розширені логістичні можливості через ініціативу “Шляхи солідарності”, важлива для розвитку українського агросектору.

Стефанішина також відзначила, що Україна вперше пропонує стратегію членства в Європейському Союзі, що передбачає стати частиною внутрішнього ринку ЄС. Вона підкреслила, що впровадження стратегії розвитку сільського господарства сприятиме досягненню європейських стандартів, зростанню експорту, створенню нових робочих місць і підвищенню конкурентоспроможності.

Стефанішина висловила впевненість, що реалізація стратегії підвищить продуктивність агросектору, стимулює виробництво товарів із доданою вартістю, а також забезпечить стабільне та безпечне зростання виробництва в Україні.

Україна продовжує демонструвати вражаючу стійкість у газовій сфері, навіть у найскладніші періоди своєї історії, коли країна знаходилася у стані повномасштабної війни. Вдалий баланс між імпортними поставками та активним розширенням власного газовидобутку став ключовим фактором забезпечення енергетичної незалежності та стабільності країни.

Не дивлячись на військові дії та геополітичні турбулентності, Україна змогла зберегти невідворотний розвиток у газовій сфері завдяки комплексному підходу до проблеми. Зокрема, ретельно спланована стратегія щодо диверсифікації джерел постачання, активне використання альтернативних джерел енергії та поступове зростання обсягів внутрішнього видобутку газу дозволили країні уникнути критичних енергетичних залежностей.

Підтримка внутрішнього газовидобутку, розвиток вітчизняних технологій у цій сфері, а також інвестиції у модернізацію газотранспортної інфраструктури стали важливими елементами стратегії національного енергетичного забезпечення. Водночас, відкритість до співпраці з міжнародними партнерами та відповідальне ведення енергетичної політики забезпечили Україні стабільне місце на енергетичній карті Європи та світу.

Такий успішний досвід України у газовій сфері став прикладом для багатьох інших країн, що стикаються з викликами енергетичної безпеки та забезпечення стійкості у глобальному енергетичному ландшафті.

Україна відмовилася від прямих поставок російського газу ще у листопаді 2015 року. Це рішення підтримується до цього дня, і підтверджується “Укртрансгазом”, який веде лічильник “still alive”, що нараховує вже 3118 днів. Таким чином, Україна протягом майже дев’яти років успішно функціонує без газу від свого колишнього постачальника.

За цей час український газовий ринок пройшов значні зміни, включаючи реформи у “Нафтогазі”, які перестали бути збитковими. Перед 2014 роком Україна імпортувала значні обсяги газу під вигідними умовами від “Газпрому”, але після 2015 року це сталося лише з європейських джерел.

“Україна купує газ на європейському ринку, всі угоди та контракти укладені з європейськими контрагентами. Принципова позиція України – не мати угоди та контракти на купівлю газу з російським “Газпромом”, тому що Кремль давно використовує газ як політичну зброю”, – пояснював у травні 2022-го голова парламентського комітету з питань енергетики Андрій Герус.

Раніше Кремль розраховував на те, що Україна підкориться у газовому питанні, але це не сталося. Втім, успішно забезпечити газом країну вдалося завдяки імпорту з інших джерел та зростанню власного видобутку.

Нещодавно Україна споживала приблизно 30 млрд кубометрів газу на рік, з яких приблизно третину становили імпортні поставки з Європи. Це відмінно від 2013 року, коли споживання було значно вище, а імпорт з Росії складав близько 30 млрд кубометрів.

Відмова від прямих поставок з країни-агресора принесла Україні не лише ринкову, а й енергетичну та політичну незалежність. Однак перекриття вентиля було лише початком, оскільки контракт з дискримінаційними умовами діяв до 2019 року.

Згідно з цим контрактом, Україна повинна була купувати 52 млрд кубометрів газу або сплачувати штраф. Однак ціни були прив’язані до нафтових цін, що робило газ дорожчим, ніж на європейському ринку. Така ситуація ускладнювала виконання умов контракту, що призвело до збільшення боргу перед Росією до 50 млрд доларів.

Урегулювання цього питання було завдяки Стокгольмському арбітражу, який у лютому 2018 року вирішив впереджати “Нафтогаз” та присудив майже 5 млрд доларів. Частина цієї суми була виплачена грошима російською стороною, а решта залишилася зарахованою за газ, поставлений у 2014 році.

Пізнання того, що за поставки газу Москва може шантажувати Київ та вимагати політичних поступок, підштовхнуло до пошуку альтернативних постачальників. Розмови про можливість отримання газу з Європи розпочалися вже під час газової війни 2009 року, але фактично їх реалізували весною 2014 року, коли європейські компанії згодилися на поставки через Польщу, Угорщину та Словаччину.

У підсумку, у 2014 році з західного кордону було імпортовано 5 млрд кубометрів газу. Ці поставки були реальним реверсом, оскільки тодішні контракти передбачали контроль за електронно-вимірювальними приладами на виході з ГТС України, що належали росіянам, і для реверсу доводилося створювати петлі через кордон.

Загалом у 2014 році чверть українського імпорту газу становилося реверсом з Європи, з рештою поставок від “Газпрому”. Проте вже наступного року частка “Газпрому” у структурі українського імпорту впала до нуля.

У 2020 році розпочався віртуальний реверс, коли газові потоки взаємозаліковувалися. Через українську ГТС російський газ потрапляв до країн Європи, а Україна, згідно з домовленостями, отримувала певну кількість для своїх сховищ, не фізично виходячи із трубопроводів.

Проте російсько-угорський контракт зупинив можливість віртуального реверсу з Угорщини. Тоді шляхи поставок газу були наступні:

Ці європейські маршрути підвищили енергетичну безпеку України в умовах повномасштабної війни. За даними Оператора ГТС, у 2023 році з країн Європейського союзу та Молдови надійшло понад 4,3 млрд кубометрів газу, що вдвічі більше, ніж у 2022-му. Це значна цифра, враховуючи, що рівень споживання газу у 2023 році становив 19,8 млрд кубометрів.

Основні обсяги газу надходили під час сезону закачування до ПСГ. Приблизно 42% від загального обсягу надійшло зі словацького напрямку, 31% – з угорського, 14% – з польського, 13% – з румунсько-молдавського.

Наразі триває робота з розширення реверсних потужностей, зокрема, через Трансбалканський трубопровід у співпраці з Румунією та Молдовою. Також у липні стартує новий етап ініціативи “Вертикальний коридор” за участю операторів газотранспортних систем Центральної, Південної та Східної Європи.

Повномасштабна війна спричинила спад у споживанні газу на 30% – з 28,7 млрд кубометрів у 2021 році до 19,8 млрд у 2023-му. Основна частина цього спаду – майже 60% – припала на промисловість. В результаті Україна вперше забезпечила себе газом протягом зими за рахунок власних ресурсів.

“Історична подія. Десять років тому в це ніхто не повірив би. Два роки тому, коли розпочалася повномасштабна війна, у це теж складно було повірити”, – казав у березні голова “Нафтогазу” Олексій Чернишов.

Видобуток природного газу завжди був викликом для України, який став ще складнішим у період незалежності через гібридну війну Росії. Після вторгнення в лютому 2022 року обсяги видобутку раптово зменшилися майже на 10%. Частину родовищ окупанти контролюють, а інші зупинені через наближення до фронту.

Найбільші родовища газу розташовані у Харківській та Полтавській областях, такі як Шебелинське, Західно-Хрестищенське та Єфремівське, з загальними запасами понад 970 млрд кубометрів. Приблизно 17% видобутку припадає на родовища в Івано-Франківській області.

Компанія “Укргазвидобування” зуміла стримати обсяги видобутку, уникнувши різкого спаду, який спостерігався у приватному секторі. У 2023 році вона показала стабільний приріст. Якщо 2022 рік був приурочений до стабілізації видобутку, то у 2023 році відбувся впевнений зріст, перевищивши показники не лише попереднього року, але і 2021 року до повномасштабного вторгнення.

У результаті Україна збільшила видобуток газу на 0,9% у 2023 році, досягнувши показника 18,7 млрд кубометрів. З цієї суми “Укргазвидобування” витягло 13,9 млрд кубометрів, “Укрнафта” – майже 1,1 млрд, а решта 3,7 млрд припадає на приватні компанії.

За словами міністра енергетики Германа Галущенка, Україна може самодостатньо забезпечувати себе газом власного видобутку вже у 2024 році.

“Ми дуже близькі до цього. Є реальні шанси досягти нульового газового балансу вже цього року … Важливо розуміти, що наше споживання значно скоротилося. Багато залежатиме від подальшого розвитку галузі та економіки”, – сказав він у січневому інтерв’ю Reuters.

Як і минулого року, нарощування видобутку газу залишається основним пріоритетом.

“Наша мета на 2024 рік – збільшити видобуток природного газу щонайменше на півмільярда кубометрів. Ми прискорюємо процес буріння нових свердловин і використовуємо передові технології як для геологічних досліджень, так і для ефективного видобутку”, – підкреслив у березні Олексій Чернишов.

Як результат, у лютому “Укргазвидобування” досягло найвищого рівня добового видобутку за останні п’ять років. Зокрема, за підсумками 8 лютого 2024 року компанія отримала 38,54 млн кубометрів товарного газу.

“Це вражаючий результат, досягнутий завдяки введенню в експлуатацію рекордної кількості нових свердловин, включаючи значну кількість високодебітних, які забезпечують видобуток понад 100 тисяч кубометрів на добу”, – додав він.

У квітні група “Нафтогазу” встановила історичний рекорд місячної проходки. За другий місяць весни Бурове управління “Укрбургаз” пробурило свердловин понад 40 000 метрів. Цей показник на 24% перевищив попереднє максимальне історичне досягнення з проходки, встановлене у листопаді 2023 року.

У травні “Укргазвидобування” ввело в експлуатацію дві високодебітні свердловини на одному з найглибших родовищ на сході України. Сумарно вони дають 390 тисяч кубометрів на добу. Ці свердловини пробурені на одному пласті і майже одночасно, тому на технічному сленгу їх називають “близнючками”.

Причому пробурили їх теж у рекордні терміни. Раніше буріння свердловин глибиною понад 6 000 метрів займало від двох до трьох років. Ці ж були готові за 8 місяців. Як уточнювали в “Нафтогазі” у травні, у 2024 році планується вже вийти на 15 млрд кубометрів річного видобутку. Загалом за перші п’ять місяців цього року “Укргазвидобування” наростило виробництво природного газу на 10% порівняно з аналогічним періодом 2023-го.

Загалом з початку року “Укргазвидобування” запустило 36 нових свердловин, у тому числі 11 високодебітних. Якщо темп збережеться, то плани, швидше за все, будуть реалізовані.

Стаття 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення ставить за мету забезпечити своєчасне оновлення даних щодо військовозобов’язаних, відповідно до законодавства країни. Згідно з цією нормою, особи, які зобов'язані надавати такі дані, зобов'язані здійснювати їхнє оновлення не пізніше, ніж за 60 днів від дати зміни інформації.

Недотримання цього обов'язку може призвести до притягнення до адміністративної відповідальності, яка включає у себе передбачені законом штрафні санкції. Згідно зі статтею 210, за порушення обов'язку оновлення даних військовозобов'язаного у встановлений строк, може бути застосований штраф в розмірі від 17 000 до 25 500 гривень.

Ця норма спрямована на забезпечення точності та актуальності даних щодо військовозобов'язаних, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки та обороноздатності країни. Тому дотримання вимог, встановлених статтею 210 Кодексу про адміністративні правопорушення, є обов'язковим для всіх громадян, які підпадають під цю категорію.

У разі несплати штрафу може розпочатися виконавче провадження, в ході якого виконавець має право на стягнення боргу з рахунків боржника та рухомого майна. Звернення стягнення на нерухоме майно відбувається тільки у разі відсутності достатніх коштів чи рухомого майна для задоволення вимог стягувача.

Юристи розповіли, що накладання арешту на нерухоме майно військовозобов’язаних є малоймовірним, оскільки оціночна вартість нерухомості зазвичай перевищує розмір штрафу. Закон передбачає також, що у разі володіння майном разом з іншими особами стягнення здійснюється лише на частку боржника.

Таким чином, у випадку, коли нерухоме майно оформлено на інших осіб або у випадку, коли оціночна вартість майна перевищує розмір штрафу, накладання арешту для стягнення не здійснюється.

Національна безпека України надзвичайно важлива. Відтак, Збройні сили країни ведуть постійну роботу над удосконаленням своїх технологій та збройних систем. Новини про найближче тестування керованих авіабомб вітчизняного виробництва викликають загальний інтерес та підтримку серед українських громадян.

Керовані авіабомби — це не лише символ сучасності в українській військовій сфері, а й невід’ємна складова стратегічного потенціалу країни. Їх впровадження в дію дозволить значно посилити обороноздатність та ефективність оборони в умовах сучасних загроз та викликів. Такий крок свідчить про поступовий розвиток національної військово-промислової бази та готовність до захисту суверенітету та територіальної цілісності України.

Перед початком тестувань велика увага приділяється якісній підготовці та випробуванню кожного елементу цих авіабомб. Тільки відповідно до найвищих стандартів безпеки й ефективності можна говорити про їхнє використання в реальних бойових умовах. Відповідно, тестування відіграє критичну роль у забезпеченні оптимального функціонування нової технології та визначенні можливостей її використання на практиці.

Завдяки впровадженню сучасних технологій та виробничих процесів українська військова промисловість виявляє свою конкурентоспроможність на міжнародному ринку зброї та військової техніки. Це не лише додає престижу нашій країні на світовій арені, а й сприяє підвищенню обороноздатності не лише України, а й партнерів у рамках міжнародних оборонних співтовариств.

Таким чином, тестування керованих авіабомб вітчизняного виробництва — це крок досягнення нових висот в розвитку української військової техніки та підтвердження нашої готовності до викликів сучасності.

Про це розповів начальник авіації командування Повітряних сил ЗСУ Сергій Голубцов. Він зазначив, що зараз тривають роботи з переобладнання і створення коригованих авіабомб на базі звичайних вільнопадаючих.

Сергій Голубцов пояснив, що ці бомби мають певні конструктивні аспекти: необхідно підібрати крило, GPS-модуль та модуль управління.

“Через декілька тижнів ми маємо розпочати перші випробування перших партій таких бомб, вже українських”, – додав Голубцов.

За його словами, Повітряні сили ЗСУ наразі використовують КАБи західного виробництва: GBU-39, GBU-62 різних калібрів. Голубцов також повідомив, що на даний момент ЗСУ використовують від 100 до 300 високоточних іноземних авіабомб на місяць, тоді як Росія – 3000 шт/місяць.

Росія щодня завдає ударів по цивільній інфраструктурі України, застосовуючи для цього, зокрема, і керовані авіабомби. Щомісяця на територію України прилітає понад три тисячі таких КАБів. Лише у травні Росія скинула на нашу країну 3,2 тисячі цих снарядів.

У цей день, 9 червня 2024 року, в історії України настала нова сторінка, коли український військовий літак вперше здійснив удар по цілі на території Росії. Цей акт має важливе стратегічне і символічне значення, що підкреслює відчайдушність та рішучість України в захисті своєї незалежності та територіальної цілісності. Він свідчить про новий етап у військовому протистоянні між двома країнами, підкреслюючи важливість стратегічних рішень та інновацій у веденні війни. Цей подія визначає динаміку подальших подій у регіоні та може мати вирішальний вплив на майбутнє відносин між Україною та Росією.

Про це повідомили джерела серед українських військових, з посиланням на Sky News.

Зазначається, що було уражено “російський командний вузол” в районі Бєлгорода.

“Хоча оцінка шкоди ще триває, підтверджено, що це було пряме влучення. Це перший боєприпас ЗСУ, доставлений з повітря, який вдарив по цілі в Росії”, — йдеться в повідомленні.

Наразі невідомо, який боєприпас використовувався для удару.

8 червня 2024 року на території аеродрому “Ахтубінск” в Астраханській області Росії уражено багатоцільовий винищувач держави-агресора Су-57.

На Закарпатті сталася скандальна історія, що створила хвилю негативного резонансу серед громадськості. Співробітник Служби безпеки України виконав свої службові обов'язки, документуючи діяльність працівника Державної прикордонної служби. Однак, замість того, щоб дотримуватися професійних стандартів і етики, він вирішив скористатися своїм становищем для власної користі.

Слідчі встановили, що СБУшник шантажував свого попереднього підлеглого, вимагаючи велику суму грошей у розмірі понад півмільйона доларів. Цей випадок став символом порушення довіри та корупції в ряду правоохоронних органів.

Щастям, зафіксувати цей випадок допоміг Національний антикорупційний бюро України. Набушник виконав свої обов'язки і документував нечесні дії співробітника СБУ. Його безжальна та непоодинока практика виявлення та протидії корупції знову довела свою ефективність.

На зламі справи стали обшуки, що були проведені детективами Національного антикорупційного бюро України. Ця діяльність спрямована на розкриття всіх аспектів корупційних схем і припинення беззаконня, що поширюється серед правоохоронних органів.

Цей випадок став ще одним кроком у боротьбі з корупцією в Україні. Він показав, що ніхто, навіть ті, хто мають на себе певні службові повноваження, не може залишитися поза межами закону і уникнути відповідальності за свої дії.

Ситуація дуже цікава: співробітник СБУ здійснював документування протиправної діяльності співробітника ДПСУ, начальника відділу прикордонної служби «Соломоново» Марущака С.В протягом півтора року, але вирішив не діяти в правовому полі, а просто шантажувати його отриманими даними через Панькуш С.В.

При особистих зустрічах Панькуш розповів Марущаку як, куди і скільки коштів потрібно буде передавати за мовчання працівника СБУ. Крім того, йому давали вказівки по пропуску певних авто з контрабандою через КПП «Тиса».

Згідно отриманих мною даних, Марущак перевів на криптогаманець СБУшника 5 тисяч доларів, а з часом відправив різними траншами аж цілих 358 тисяч доларів.

СБУшник через Панькуш знаючи, що кожного місяця Марущак отримує близько 40-50 тисяч доларів США неправомірної вигоди від своєї роботи на посаді в ДПСУ – продовжив вимагати гроші з останнього.

На цей раз він вимагав черговий хабар у сумі 58 тисяч доларів. Вказану протиправну схему успішно задокументували співробітники НАБУ.

Що ми маємо у підсумку: Марущак – начальник відділу прикордонної служби «Соломоново» який щомісяця отримував близько півтора мільйона гривень неправомірної вигоди та дав 14,5 мільйони гривень хабаря співробітнику СБУ через Панькуша.

Співробітник СБУ, який замість того, щоб довести справу до кінця взяв хабар у розмірі 14,5 мільйонів гривень, а потім ще вимагав близько 2,3 мільйона гривень, не враховуючи щомісячні платежі ($5 тис).

Та був ще співробітник НАБУ, який успішно задокументував весь протиправний механізм. І довго документував, як прикордонника «доїть» сбушник.

Під час розслідування корупційних схем, що пов'язані з будівництвом фортифікаційних споруд, правоохоронні органи України розпочали близько 30 кримінальних проваджень. Сума коштів, що фігурує у цих справах, нараховує понад 20 мільярдів гривень. Ця інформація викликає серйозне занепокоєння стосовно ефективності управління державними фінансами та контролю за витратами на потреби оборони. Виявлені порушення свідчать про необхідність посилення механізмів контролю та перегляду процедур у галузі будівництва оборонних споруд для запобігання подібним випадкам у майбутньому. Реакція суспільства та владних структур на ці факти буде визначальною для забезпечення прозорості та відповідальності у сфері використання державних коштів та збереження національної безпеки.

Такі цифри навели правоохоронці на закритому засіданні слідчої комісії Ради з питань фортифікацій, заявив секретар ТСК Михайло Бондар. Він повідомив у кулуарах Ради, що подробиці про ці справи розкриють на наступному засіданні комісії за тиждень.

За словами Бондаря, Міноборони та обласні військові адміністрації мають дати інформацію про освоєння бюджетних грошей на будівництво укріплень, графік їхнього зведення та місце розташування. Після цього депутати плануватимуть ревізію фортифікацій.

“Наразі вже відкрито близько 30 кримінальних проваджень щодо розтрати коштів під час побудови фортифікаційних споруд. Члени комісії від «Слуг народу», почувши такі цифри, одразу спробували захищати розпорядників коштів. А левова частка – це військово-цивільні адміністрації – це вертикаль президента. Наступного разу ми маємо отримати по кожному провадженню – за якою статтею, хто там фігурує і які суми”, – сказав Бондар.