Економіка

У внутрішньому листі Національного банку України під номером 24-0006/28104, який став доступний для ЗМІ, міститься запит до українських банків щодо надання інформації про аномальні платежі. У цьому документі регулятор приводить кілька прикладів трансакцій, які він розглядає як незвичайні. Серед таких прикладів вказані перекази з однієї картки на безліч інших або отримання коштів на свій рахунок з різних джерел. Це може стосуватися як внутрішніх переказів між картками одного банку, так і між картками різних банків, наприклад, з Приватбанку на Monobank або Сенс Банк, А-Банк тощо.

В документі також наголошується, що під такі описи потрапляють і звичайні перекази між картками осіб, а також peer-to-peer (p2p) перекази. Попередньо користувачі різних обмінних платформ зіткнулися з блокуванням своїх рахунків, якими вони здійснювали перекази. Крім того, Національний банк України запитав у банків інформацію щодо інших видів операцій, які вони вважають аномальними, без надання конкретного опису.

У листі, що був згаданий раніше, регулятор вимагає від фінансових установ повідомити, чи розпочали вони впровадження рекомендацій щодо відстеження та аналізу грошових переказів за картками клієнтів. Також фінансистів цікавить, чи впровадили вони правила моніторингу, які дозволяють виявляти, відстежувати і зупиняти платежі для заборонених видів господарської діяльності. Зокрема, мова йде про незаконну організацію азартних ігор (гемблінг), виведення коштів, отриманих злочинним шляхом, включаючи шахрайські схеми.

Також НБУ проявляє інтерес до того, чи є у банків власні методи виявлення скомпрометованих карток, які публікуються в мережі Інтернет на сайтах нелегальних казино та організаторів азартних ігор, а також на ресурсах продажу підакцизних товарів у соціальних мережах і месенджерах, на сторінках псевдоплатіжних сервісів, наприклад, Geopay Settlepay.

У разі виявлення будь-яких аномальних або підозрілих трансакцій банки зобов'язані зупиняти платежі, а в разі недостатнього пояснення з боку клієнта навіть блокувати його рахунок і закривати його примусово. Банкіри, навіть неофіційно, рекомендують клієнтам мати рахунки у різних банках.

Проблема полягає в тому, що Національний банк України використовує надто абстрактні формулювання, наприклад, "безліч надісланих платежів" або "безліч отриманих платежів", які вважаються аномалією. Однак не вказується, що означає саме "безліч". Кожен банк, згідно з логікою регулятора, повинен самостійно визначати це поняття для себе та своїх клієнтів. Для одного банку "безліч" може означати до 10 переказів коштів на сторонні картки, тоді як для іншого це може бути вже 20. Можливо, у майбутньому НБУ встановить свій критерій, але наразі цього немає. Тому фінансисти радять рідше здійснювати перекидання грошей між одними й тими ж рахунками. Тому що краще мати більше карткових рахунків у різних банках. Сьогодні використовуєш картку одного банку, завтра — іншого, наступного дня — третього тощо. Один банк не знає, що відбувається в іншому, тому можна не привертати до себе зайву увагу, радять експерти.

У висновку можна зазначити, що запит Національного банку України до українських банків щодо інформації про аномальні платежі викликав певні недорозуміння через відсутність чітких критеріїв та конкретизації понять, таких як "безліч надісланих/отриманих платежів". Відсутність визначення точних кількісних меж може призвести до різночинних трактувань від банків, що ускладнює роботу та співпрацю з регулятором.

Рекомендацією фінансистів є рідше використання переказів між різними рахунками та наявність більшої кількості карткових рахунків у різних банках, що дозволить уникнути зайвої уваги та сприятиме безпеці операцій для клієнтів. Важливо, щоб Національний банк у майбутньому уточнив свої критерії та надав більш конкретні вказівки щодо аномальних платежів, що сприятиме уніфікації підходів та забезпечить більшу чіткість та прозорість у фінансовій сфері.

У зв'язку з масованими атаками Російської Федерації на об'єкти енергетики у деяких регіонах України спостерігається різке зростання попиту на бензин. Свідчить про це директор консалтингової компанії А-95, Сергій Куюн: "Додатковий попит на бензин в певних регіонах, зокрема в Харкові та Одесі, вже зафіксований. Власники заправних станцій підтверджують, що внаслідок цих атак спостерігається збільшення обсягів продажу. Однак, якщо енергетичні відключення стануть глобальними та охоплять всі регіони, очікується ще значніше збільшення попиту". За словами Куюна, підвищений попит на паливо не призведе до зростання його вартості, оскільки на ціну впливає нестача, якої наразі в Україні немає.

Зростання попиту на бензин у деяких регіонах України внаслідок масових атак РФ на об'єкти енергетики є очевидним фактом. Власники заправних станцій підтверджують збільшення обсягів продажу внаслідок цих подій. Однак, зауважується, що підвищений попит не призводить до зростання цін на паливо через відсутність дефіциту на ринку. Такі ситуації, як масові атаки на енергетичні об'єкти, вимагають уваги та дієвих заходів з боку влади для забезпечення безпеки та стабільності енергетичного сектору країни.

Сценарій “чорної зими”, що вже попереджував українців минулої зими, у 2024-2025 роках набуває надзвичайної актуальності, оскільки теплова та енергетична інфраструктура вже на межі виснаження. Міста загрожує перетворення на "темні плями", де перебувати буде неможливо. Українські експерти неустанно б’ють на сполох, наголошуючи, що знищення Трипільської теплової електростанції, попереднє руйнування Дніпровської гідроелектростанції та інших об’єктів генерації означають, що в країні вже найближчим часом виникне катастрофічний дефіцит електроенергії (простий приклад – недостача енергії виникне вже з першими спекотними днями, коли люди вмикають кондиціонери). Це ще без урахування подальших можливих атак на енергетичну систему України, які, ймовірно, будуть тривати. Ще більше, відновлення генераційних потужностей до настання зими не є реальним за жодних умов. Завдані шкоди надзвичайно серйозні, а зруйновані об’єкти не можна відремонтувати в найближчі роки. Отже, якщо торік Російська Федерація атакувала електропідстанції, то їх можна було швидко відновити (просто переставивши трансформатор, наліпивши дротів, заклеївши скотчем апаратуру тощо). А от щодо генерації – це набагато серйозніша проблема. Якщо не буде можливості підтримувати рівень електроенергії, то у містах можуть просто припинити працювати насоси каналізації.

Висновки до цієї статті наголошують на критичності ситуації, пов'язаної з можливим настанням "чорної зими" в Україні. Зруйновання енергетичної і теплової інфраструктури створює серйозну загрозу для життя і здоров'я населення, а також для функціонування міст. Відновлення інфраструктури до настання зими неможливе, що ставить під загрозу нормальне функціонування електропостачання та інших важливих систем у містах. Необхідні невідкладні заходи для запобігання катастрофічним наслідкам "чорної зими" та забезпечення безпеки та комфорту для українського населення.

У 2022 році внаслідок обстеження компанією Investico, яке включало аналіз щорічних звітів, розгляд документальних витоків та інтерв'ю з колишніми агентами ФБР, було встановлено, що олігарх Рінат Ахметов має давні стосунки з банківським сектором Нідерландів, особливо з ING Group, що була втягнута в значні фінансові маніпуляції. Використовуючи свої зв'язки в нідерландському фінансовому секторі, компанія отримувала величезні кредити та здійснювала безконтрольні офшорні операції. Заснована 21 травня 2001 року, перша нідерландська компанія Ахметова Metinvest B.V., була зареєстрована за допомогою юридичної фірми та нотаріуса Houthoff Buruma з метою консолідації його металургійного та гірничодобувного бізнесу. Через деякий час з'явилася й ДТЕК, зареєстрована в Торгово-промисловій палаті, яка стала 17-м енергетичним підрозділом імперії Ахметова. Поміж іншими банками, Ахметов співпрацював з ABN Amro та ING, що видавали йому мільярдні кредити, а також з відділенням Deutsche Bank у Амстердамі. Хоча іноземні банки, зокрема Barclays, почали відмовлятися від співпраці з Ахметовим приблизно з 2015 року через повторні обвинувачення його у відмиванні грошей та корупційних схемах, це не змусило його покинути Нідерланди. За даними FinCEN, ING також отримувала значну кількість платежів. Наприкінці травня 2014 року протягом п'яти днів Ахметов переказав $145,5 млн з особистої компанії BVI на рахунок у банку ING Bank. Незважаючи на підозрілі перекази, банк ING не запитав у Ахметова про походження коштів. Навіть із усвідомленням високих ризиків, ING у 2018 році надала фінансування "Метінвесту" на $1,5 млрд, всього через три роки після блокування Barclays банківських рахунків компанії. Того ж року ING Bank, Deutsche Bank Amsterdam та інші надали кредит на суму понад $2,2 млрд для реструктуризації боргу "Метінвесту". До недавнього часу компанії Ахметова мали непогашені заборгованості щонайменше перед п'ятьма нідерландськими компаніями, включаючи підприємства роздрібної торгівлі, POSTNL і KLM, які субсидували бізнес Ахметова. Незважаючи на свою репутацію банку, що легалізує корупційні доходи у Східній Європі, ING була вовлечена в скандальну справу з відмивання грошей російських олігархів через російську "дочку" банку ING на суму кілька сотень мільйонів євро.

Комерційні підприємства, які належать Рінату Ахметову та його бізнес-партнеру Вадиму Новинському, мають реєстрацію в Нідерландах. У 2019 році трастовий фонд ITPS, що керував декількома компаніями, отримав повідомлення про підозру від De Nederlandsche Bank (DNB) через невдалий контроль клієнтів і, за словами одного з власників, був ліквідований. Починаючи з минулого року, нідерландські компанії, що належать Ахметову, перейшли під управління кількох колишніх працівників трастового фонду; це означає, що ці компанії фактично вийшли з-під контролю DNB.

Висновки з цієї статті вказують на те, що ділові інтереси Ріната Ахметова та його співробітників в Нідерландах є значними. Реєстрація їхніх компаній у цій країні свідчить про важливість його присутності на міжнародному рівні. Факт того, що трастовий фонд, який керував частиною цих компаній, був розпущений через порушення контрольних процедур, може вказувати на недоліки у фінансовому управлінні. Передача управління колишнім працівникам трастового фонду може викликати питання щодо надійності управління та контролю за цими компаніями у майбутньому.

Зафіксовано факт, що Петро Порошенко значно збільшив свої статки лише за лютого місяця 2024 року на понад 250 мільйонів гривень. Це вражаючий ріст, порівняно з його доходами за увесь минулий 2021 рік, повідомляє Національне агентство з питань запобігання корупції. Згідно з чотирма поданими до НАЗК деклараціями про зміну майнового стану, у лютому 2024 року лідер фракції "Європейська солідарність" заробив 251 мільйон 194 тисячі 907 гривень. Його доходи включають відчуження цінних паперів та корпоративних прав, а також дивіденди та проценти від цінних паперів.

Порівняно з цим, за весь 2021 рік Порошенко збагатився лише на 162 мільйони 138 тисяч гривень, що на 89 мільйонів гривень менше, ніж за один лише лютень 2024 року. Його статки за рік війни зросли на $224 мільйони, роблячи його одним із трьох найбагатших олігархів країни. Наразі, капітал Порошенка оцінюється приблизно у $1 мільярд.

За вищезгаданими даними можна зробити кілька висновків. По-перше, статки Петра Порошенка значно зросли лише за короткий період, відзначившись вражаючим ростом у лютому 2024 року порівняно з усім минулим 2021 роком. Його доходи включають різноманітні джерела, такі як відчуження цінних паперів та корпоративних прав, дивіденди та проценти від цінних паперів.

По-друге, цей ріст у статках порівнюється з іншими періодами, зокрема з 2021 роком, і виявляється набагато значущішим, що може викликати певні питання щодо джерел цього зростання.

Зрештою, ці дані підкреслюють важливість контролю за майновим станом та декларуванням доходів у політичних осіб, щоб забезпечити прозорість та відповідність закону.

Під час телемарафону міністр енергетики України Герман Галущенко висловив серйозне занепокоєння через стійкі напади на енергетичну інфраструктуру країни. Він підкреслив, що остання серйозна атака сталася 22 березня і виявилася найсерйознішою від початку конфлікту. Зазначивши, що агресори мають на меті викликати повний блекаут в Україні, Галущенко підкреслив, що на даний момент енергетична система функціонує стабільно, хоча існує підвищений рівень загрози.

Міністр особливо підкреслив критичну ситуацію в Харкові, де були введені тимчасові відключення електропостачання. Також було повідомлено про значні пошкодження на Трипільській тепловій електростанції, де ведеться оцінка збитків. Галущенко закликав громадян готуватися до можливих труднощів, обладнавши себе генераторами та повербанками, та наголосив, що влада робить усе можливе для мінімізації наслідків триваючих атак.

Раніше заступник міністра енергетики України Світлана Грінчук також під час телемарафону закликала громадян зменшувати споживання електроенергії в пікові ранкові та вечірні години через дефіцит потужності в енергосистемі, що змушує країну шукати підтримку у закордонних партнерів.

У висновках можна відзначити, що ситуація з енергетичною безпекою України залишається напруженою через постійні напади на енергетичну інфраструктуру країни. Міністр енергетики Герман Галущенко наголосив на серйозності останньої атаки та підвищеному рівні загрози. Він закликав громадян готуватися до можливих труднощів та вживати заходів для забезпечення електропостачання в разі потреби. Незважаючи на це, влада заявила про вжиття всіх можливих заходів для мінімізації наслідків атак та забезпечення стабільності енергетичної системи. Також варто враховувати заклики заступника міністра енергетики Світлани Грінчук щодо раціонального споживання електроенергії для зменшення навантаження на систему в пікові години.

Російські атаки на українську енергетику досягли нового піку за всю період війни порівняно з попередніми нападами, які почалися восени 2022 року. Ці атаки характеризуються неймовірною точністю та великим руйнівним потенціалом. Міністр енергетики Герман Галущенко вже вранці 11 квітня зробив заяву про нову хвилю атак у соціальних мережах, повідомивши про напади росіян на електростанції та енергосистему у Харківській, Запорізькій, Львівській та Київській областях, які охопили практично всю територію України. Внаслідок цих атак було повідомлено про руйнування Трипільської ТЕС, однієї з найбільших в країні. "Центренерго", яка є власником станції, повідомила, що всі її потужності були зруйновані. Нова хвиля російських атак розпочалася наприкінці березня і включала ракетні та дронові удари з великою точністю. Пізніші атаки часто були спрямовані на об'єкти, які вижили попередні напади.

Міненерго закликало громадян утримувати інформацію про наслідки атак в таємниці — місце та назви об'єктів, кількість поразок, рівень руйнування. Експерти вже зауважують, що відновлення енергосистеми України до попереднього рівня буде надзвичайно складним, якщо взагалі можливим. Уряд також розпочав обговорення можливості підвищення тарифів для населення через цю ситуацію. "Російські атаки на об'єкти енергетичної інфраструктури вражають своєю точністю та цілеспрямованістю, непередбаченими ще на початку війни", — відзначає заступниця міністра енергетики Світлана Гринчук. За її словами, оцінка руйнувань триває, але значна частина теплової генерації зазнала пошкоджень.

Крім того, атаки також вплинули на гідрогенерацію, включаючи найбільшу гідростанцію на каскаді ДніпроГЕС. Існує загроза пошкодження греблі, що може призвести до екологічних проблем. Генеральний директор "Укргідноенерго" Ігор Сирота заявив, що відновлення станції займе не лише дні або місяці, а роки. Після атак 11 квітня компанія "Центренерго" оголосила про загибель всієї своєї генерації через руйнування Трипільської ТЕС на Київщині. "Масштаби руйнувань — неоціненні. Гроші не можуть виправити цю ситуацію. Це найбільший виклик у нашій історії", — зазначив голова наглядової ради ПАТ "Центренерго" Андрій Гота. Трипільська ТЕС була основним постачальником електроенергії для Київської, Черкаської та Житомирської областей. Також пошкоджені об'єкти оператора системи передачі електроенергії "Укренерго", які забезпечують передачу енергії від виробників до споживачів.

Ситуація в Харківській, Дніпропетровській та Одеській областях стала надзвичайно складною, коли доводилося встановлювати погодинні відключення електропостачання. Часто графіки відключень скасовували, але після нових обстрілів доводилося повертати їх. Саме в цих областях ситуація виявилася на найгіршому рівні. "Енергетики роблять все можливе для швидкого відновлення та перенаправлення енергії, але деякі об’єкти мають настільки серйозні пошкодження, що відновити їх так швидко не вдасться, навіть за наявності обладнання", – додала Гринчук.

Місцеві органи влади та представники енергетичних компаній поділилися додатковими деталями про наслідки останніх атак на енергетичну інфраструктуру. У ДТЕК, найбільшій приватній енергетичній компанії, яка контролює значну частку теплової генерації в країні до початку війни, описують нові російські атаки на енергетику як найруйнівніші протягом останніх двох років конфлікту. Вже після першого удару 22 березня ДТЕК втратив 50% своєї генераційної потужності, а ТЕС в Бурштині та Ладижині постраждали. Проте після другої атаки 29 березня компанія оголосила ще серйозніші наслідки. “5 з 6 наших ТЕС отримали серйозні пошкодження, деякі з них майже повністю зруйновані”, – повідомив виконавчий директор ДТЕК Дмитро Сахарук під час телемарафону. У компанії, яка належить інвестиційній групі SCM Ріната Ахметова, підкреслили, що масштаб руйнувань настільки великий, що без міжнародної допомоги компанії не вдасться відновитися.

У Харкові, другому за величиною місті країни, на деякий час відсутнє електропостачання. Хоча подачу електроенергії відновлено з перебоями, міський голова Ігор Терехов зазначив, що фактично всі основні енергетичні об’єкти були пошкоджені. Це стосується не лише електроенергії, а й тепла. Зокрема, Зміївська ТЕС, що належить “Центренерго”, зазнала серйозних руйнувань. Голова компанії Андрій Гота відзначив, що все, що відремонтували минулої осені, тепер знищено. Попри плани щодо відновлення, терміни та витрати залишаються невідомими. Також значних пошкоджень зазнала “Харківська ТЕЦ-5”. За словами її керівника Олександра Мінковича, навіть за повного фінансування і робочого обладнання процес реконструкції займе багато часу. “ТЕЦ не лише виробляють електроенергію, а й постачають тепло. І якщо електроенергію можна якось підключити до інших джерел, то щодо тепла ситуація значно складніша”, – зазначила аналітик Міжнародного інституту сталого розвитку та член правління ГО “Екодія” Анна Акерманн.

Ймовірно, містам доведеться шукати альтернативні системи опалення, оскільки відновлення систем централізованого теплопостачання до наступного опалювального сезону буде неможливе, визнав мер Харкова після оцінок руйнувань. Після російських атак на українську енергетику у березні, деякі спостерігачі почали асоціювати їх з нападами на російські нафтопереробні заводи, називаючи такий зв’язок "істеричною реакцією" на збитки в Росії. Після атаки 11 квітня, росіяни також висловили концепцію "помсти". "Удари були завдані у відповідь на спроби київського режиму нанести збитки об’єктам нафтогазової галузі та енергетики Росії", – повідомили у російському міноборони. Проте енергетики та експерти стверджують, що українська енергетична система залишається однією з основних цілей для росіян, які прагнуть паралізувати економіку України та налякати населення. "Ці атаки не можна пояснювати помстою за будь-які збитки російських нафтопереробних заводів або інші причини", – вказує Марія Цатурян, директорка з комунікацій НЕК "Укренерго" в коментарі для ВВС Україна. Атаки були підготовлені наперед, метували на конкретні об’єкти і мали на меті повний розпад української енергосистеми. "Те, що їм не вдалося зробити у 2022-2023 роках, вони намагаються реалізувати поетапно", – пояснює представниця "Укренерго". За словами Марії Цатурян, стратегічна мета росіян залишається незмінною з початку війни – повний розпад української енергосистеми. Проте змінилася тактика. Порівняно з минулими атаками, росіяни зберегли тактику обстрілу саме тих електростанцій, які важливі для забезпечення балансу системи у періоди пікового споживання – ранок та вечір, каже Цатурян. Це стосується теплових і гідроелектростанцій, які можуть швидко реагувати на зміну потужності за директивою диспетчера. Проте, якщо раніше росіяни використовували тактику "килимових бомбардувань" всіх об’єктів енергосистеми, то зараз вони активно атакують конкретні регіони. Цим способом вони намагаються відрізати від енергопостачання великі міста та промислові райони – Харківську, Дніпропетровську, Запорізьку, зауважує речниця "Укренерго". Атаками також постраждали західні області – Львівська, Хмельницька, Івано-Франківська. Розглядається також і інфраструктура, яка дозволяє Україні імпортувати електроенергію. Це допомагає у скрутний момент, а також є джерелом експортних доходів в періоди, коли Україна може експортувати електроенергію.

“З минулої зими – 2022-2023 років – росіяни намагалися досягти від’єднання від європейської енергосистеми, але ці системи з’єднані не однією, але кількома лініями електропередачі”, – зауважує представниця “Укренерго”. Тому повне від’єднання є малоймовірним. Справді, під час попередніх масових атак росіяни намагалися відрізати регіони з виробництвом електроенергії від регіонів без нього, щоб нарушити мережу, зауважує президент аналітичного центру Dixi Group, Олена Павленко, оцінюючи зміну тактики росіян. Тепер точкові удари спрямовані на потужності, які забезпечують гнучкість та маневреність системи в періоди піків та спадів споживання. Проте експертка вказує на ще одну мету: знайти слабке місце в системі та вдарити туди, де недостатньо захисту. “Там, звісно, є стратегія, але в першу чергу (росіяни хочуть) знайти хоч якусь дірку і далі в неї лупити. Що є незахищеним – в те й лупити”, – стверджує Павленко.

Одним із секретів стійкості української енергетичної системи є елементи, що функціонували ще до війни, зауважує заступниця міністра енергетики, Світлана Гринчук. Різні класи напруги та дуже розгалужена мережа системи передачі допомагають енергетикам “дуже швидко змінювати схеми підключення та відновлювати пошкоджені об’єкти”. Українські енергетики викликали реагування після воєнної зими і вдалося поповнити запаси високовольтного обладнання, привернувши для цього понад 1,2 мільярда доларів міжнародних кредитів та грантів. “Це обладнання вже є, і щотижня воно прибуває в Україну, що свідчить про наявність обладнання, технічні здібності до ремонтних робіт та наявність ресурсів”, – додає речниця “Укренерго”. Самі ремонтні роботи в компанії проводять близько півтори тисячі фахівців, які мають можливість швидко виконувати складні роботи з габаритним високовольтним обладнанням – від демонтажу пошкодженого до монтажу нового.

Атаки у 2022-2023 роках також заставили подумати про фізичний захист енергетичних об’єктів. Цей захист буде продовжуватися, оскільки він показав свою ефективність. “Не можу ділитися деталями, але можу сказати, що якби не цей захист принаймні на наших об’єктах, то удари були б у 2-3 рази більшими та масштабнішими”, – підкреслює Марія Цатурян. Після березневих атак в енергосистемі не відбулось дефіциту, а обмеження для промислових та побутових споживачів були пов’язані не з дефіцитом потужностей, а з пошкодженням мережі.

Крім того, певну частку балансу української енергосистеми складає імпорт європейської електроенергії, яка, за словами Цатурян, “майже повністю завантажена”. “Все, що може працювати, усі енергоблоки – вони працюють”, – підкреслює представниця “Укренерго”. До того ж, працюють вітрова та сонячна генерація, що дозволило швидше відновити енергопостачання в одному із найбільш проблемних регіонів – на Одещині. Але після атаки 11 квітня в “Укренерго” заявили, що “зараз на шальці виробництва значно менше електроенергії, ніж було ще вчора, до атаки”, і для того, щоб зберегти рівновагу, “потрібно розвантажити шальку споживання”. Особливо ощадливо треба споживати електроенергію ввечері – з 19:00 до 22:00.

Дуже тепла весна дозволила Україні не лише завершити опалювальний сезон майже на місяць раніше, ніж зазвичай, але й витримати удари по енергогенерації. За “підняття” резервів на атомних станціях, які служать базою для генерації, та залучення імпорту та сонячної енергії для балансу, попит поки що вдається задовольняти. Але, як показали атаки 11 квітня, це може змінитися дуже швидко, навіть до наступного літнього піку споживання. “Ми можемо стикнутися з проблемою дефіциту, коли споживання почне зростати”, – зауважує заступниця міністра енергетики Світлана Гринчук. За її словами, “до літа ми не зможемо відновити (потужності) до того рівня, що був до атаки 22 березня”. І до зими відновити “необхідний мінімум” буде складно. “Ми маємо плани щодо встановлення нової генерації, яка також допоможе пройти як літо, так і наступний опалювальний сезон. Однак відновлення пошкоджених об’єктів до рівня, що був до цих атак, буде дуже складним”, – додає Світлана Гринчук.

Перша воєнна зима далася Україні дуже важко, коли “енергетики робили дійсно неймовірні речі, коли вони перепідключалися різними способами, і система продовжувала працювати”, зауважує Анна Акерманн. “Після цього було достатньо потужностей, але в якийсь момент може статися так, що їх буде недостатньо. І тоді почнуться відключення. Постійно. Тому що додаткових потужностей просто не буде”, – прогнозує експертка. Несподівано, але кризова ситуація в енергетиці змусила українську владу звернутися до питання кардинальних змін у енергетичній системі, про які раніше не було політичної волі у мирний час. Однією з таких змін є відмова від радянської спадщини у вигляді великих теплових електростанцій на користь менших форм генерації – розподіленої або розосередженої.

Вважається, що багато малих об’єктів складніше знищити, ніж один великий. Також нові будівництва повинні бути менш шкідливими для довкілля, ніж колишні вугільні гіганти. У лютому президент Зеленський висловив думку, що Україні потрібно децентралізувати та “озеленити” енергетику, щоб мінімізувати ризики енергетичних перебоїв через подальші атаки Росії. Після березневих атак на енергосистему потребу у новій розподіленій генерації підтвердив голова правління “Укренерго” Володимир Кудрицький. Проте втілити цю модель можливо лише після розв’язання проблеми боргів на ринку на мільярди гривень. Без цього очікувати на прихід інвесторів у розподілену енергетику не варто. Проте, чи можливо це під час війни?

“Коли ми в “Укренерго” чуємо, що щось неможливо, ми посміхаємося, бо нам казали, що неможливо інтегруватися у європейську енергосистему”, – нагадує речниця компанії Марія Цатурян події березня 2022 року, коли Україна на півтора роки раніше запланованого приєдналася до ENTSO. Вона також вважає, що розподілена генерація можлива навіть під час війни, якщо на ринку не буде боргів. Але для цього “треба лікувати регуляціями” та “припинити можливість не платити за електрику”, додає вона. Проте, визнає вона, розподілена генерація – це не проєкт на кілька тижнів чи навіть рік, і до наступної зими енергетикам доведеться відновлювати якість старих потужностей, поки розподіленої генерації немає.

Проте основна проблема полягає не лише в боргах або в часі – Україна не має достатньо коштів для того, щоб реалізувати цю красиву ідею децентралізованої генерації, вважає Олена Павленко. Зокрема, зовнішні донори можуть встановити умову, щоб нова генерація була екологічно чистою. З одного боку, перспективність зеленого напрямку вже підтверджена самими інвесторами, які продовжують реалізовувати нові проєкти навіть у період війни та не вирішену ще до неї проблему з зеленим тарифом. Вони просто виходять на ринок та розпочинають роботу як звичайна генерація, зауважує Павленко. Проте, щоб задовольнити найнеобхідніші потреби до наступної зими, Україні доведеться відновлювати частину теплових електростанцій на вугіллі або газі. У майбутньому не варто відкидати навіть малі ядерні реактори чи будівництво атомних електростанцій, якщо Україна має намір мати потужні промислові бази та експортувати електроенергію.

На основі викладеного тексту можна зробити наступні висновки:

• Необхідність децентралізації та "озеленення" енергетики: Україні необхідно переходити до більш децентралізованої системи генерації енергії та звертати увагу на розвиток екологічно чистих джерел енергії.

• Використання розподіленої генерації як стратегії: Розподілена генерація може стати ефективною стратегією для забезпечення енергетичної безпеки під час війни, але потребує розв'язання проблеми боргів та створення сприятливого регулятивного середовища.

• Проблеми з фінансуванням та інвестиціями: Україні необхідно залучати достатньо коштів для реалізації планів з розвитку нових форм генерації енергії та покриття потреб до наступної зими.

• Диверсифікація джерел енергії: Потрібно розглядати різноманітні джерела енергії, включаючи вугілля, газ, ядерну енергію та відновлювані джерела, для забезпечення стабільності та безпеки енергопостачання в майбутньому.

Українська енергетична біржа (УЕБ) виступає активним пропонентом впровадження місцевого ринку природного газу в Україні. Цю ініціативу підкреслила заступник Голови біржового комітету УЕБ, Інна Щербина. Вона наголосила, що в інших європейських країнах успішно функціонують місцеві газові ринки, які сприяють формуванню адекватних цінових сигналів та зниженню цінових ризиків.

"Ми вважаємо, що такий місцевий ринок має бути створений і в Україні", — підкреслила Щербина. За її словами, успішна підтримка біржового ринку в Україні ґрунтується на чотирьох ключових факторах. По-перше, це забезпечення ліквідності шляхом введення обов'язку продажу та закупівлі газу на біржі. Другим важливим аспектом є стандартизація продуктів на ринку, що сприятиме утворенню стабільних цінових індикативів.

"Наша пропозиція полягає у впровадженні цих заходів, і я сподіваюся, що з часом вона буде врахована, оскільки ми говоримо про це не один рік", — додала Щербина. Вона також зазначила, що обов'язкове виконання угод та котирування біржових курсів також є важливими елементами успішного функціонування місцевого ринку газу в Україні.

У висновку можна зазначити, що ініціатива створення місцевого ринку природного газу в Україні отримала підтримку з боку Української енергетичної біржи. Заступник Голови біржового комітету УЕБ Інна Щербина висловила переконання в необхідності цього кроку, посилаючись на позитивний досвід інших європейських країн. Її висновки стосуються важливості забезпечення ліквідності, стандартизації продуктів, обов'язкового виконання угод та котирування біржових курсів для успішного функціонування ринку. Вона закликає до уваги до цієї проблематики та сподівається на швидке врахування пропозицій для подальшого розвитку енергетичного сектору в Україні.

Внаслідок російських атак на енергетичну інфраструктуру України в березні цього року, питання підвищення тарифів на електроенергію для населення стало предметом активних дискусій і суттєвого обговорення в суспільстві. Населення зацікавлене в тому, чи дійсно мешканцям доведеться витрачати більше коштів через наслідки цих нападів, і чи можуть тарифи збільшитися вже у найближчі місяці.

Протягом останніх двох тижнів українці почули різноманітні погляди щодо майбутнього рівня тарифів на електроенергію, від тверджень про необхідність їх підвищення до більш обережного підходу, де заявляють, що уряд досліджує різні можливості. Проте, споживачів мало що надихає на оптимізм. У червні минулого року після зимових нападів ціни на електроенергію зросли практично вдвічі, а наразі ситуація стала ще складнішою.

Поки що не вдалося остаточно оцінити збитки, проте говорять, що вони нараховуються на мільярди доларів. Різні заяви свідчать про те, що споживачів не лише планують залучити до покриття витрат, але й відновлення інфраструктури після ракетних атак.

Проте, зауважують експерти, говорити про те, що українцям доведеться відшкодовувати наслідки російських нападів за рахунок підвищеного тарифу, було б нечесно. Експерт з енергетики Українського інституту майбутнього Андріан Прокіп наголошує, що споживачі оплачують усі витрати, незалежно від того, яким чином це відбувається. Якщо один не платить, то платитиме інший.

З іншого боку, поточні рахунки, які отримує населення, не відображають повних витрат компаній. Українські споживачі не платять реальну ціну через субсидію. Енергоатом, Укргідроенерго та експортери електроенергії є донорами субсидій. Проте з джерелами субсидування виникли проблеми. Можна передбачити, що в умовах, які складаються, експорту не буде, а отже, це джерело відпадає. Укргідроенерго втратило частину потужностей, що призводить до зменшення виробництва та прибутку. Енергоатом поки що працює, але влітку планується зупинка блоків на технічне обслуговування, і грошей на субсидії також буде недостатньо.

За словами директора енергетичних програм Центру Разумкова Володимира Омельченка, жодне підвищення тарифів не зможе повністю компенсувати втрати від ракетних атак. Потрібно переглянути принцип ціноутворення, забезпечити ринкову ціну, щоб покрити всі витрати компаній, окрім збитків від атак. Ідея полягає в тому, що ті, хто може, мають платити. Для тих, хто не може, має бути ринкова ціна та компенсація з бюджету у грошовій формі.

Експертне співтовариство розглядає економічно обґрунтовану ціну на електроенергію як складне питання, вимагаюче уважного аналізу та розгляду різних факторів. За думкою Прокіпа, якщо мова йде про виробників, таких як Енергоатом, вартість електроенергії може становити приблизно 1 гривню на кіловатт-годину поряд із поточним тарифом 2,64 гривні. Інші виробники, з урахуванням витрат на передачу, розподіл та податки, можуть збільшити цю ціну до 8-9 гривень за кіловатт-годину. Проте експерт наголошує, що найчастіше підвищення тарифів відбувається в крайніх випадках, коли ситуація стає критичною, спрямовано на зменшення навантаження на донорів та спрощення проблеми з боргами на ринку, забезпечуючи учасникам ланцюжка поставок більше фінансових ресурсів.

Прокіп підкреслює, що передбачити реакцію уряду складно, проте ймовірно, що будуть шукатися варіанти, щоб уникнути навантаження на споживачів, можливо, шляхом введення диференціації залежно від обсягу споживання. Водночас, варто бути свідомими того, що противник може активізувати інформаційну кампанію щодо цієї проблеми, що може стати ще більш актуальним у травні, оскільки це питання, безперечно, є дуже соціально чутливим.

За думкою Омельченка, економічно обґрунтованою ціною на електроенергію можна вважати ціну для непобутових споживачів, яка зараз коливається навколо 6 гривень за кіловатт-годину разом з тарифами на розподіл та передачу. Щодо підвищення тарифів, він вважає, що це передусім політичне питання, яке буде вирішуватися на політичному рівні, оскільки нерішучість у цьому питанні може призвести до серйозного дефіциту потужностей та тривалих планових відключень.

Корольчук висловлює думку, що ймовірне підвищення тарифів на електроенергію може відбутися у червні-липні, а середній новий тариф може становити від 3,5 до 4 гривень за кіловатт-годину. Щодо впливу на інфляцію, економісти стверджують, що він буде помітним, хоча складно прогнозувати його точні параметри.

• Питання економічно обґрунтованої ціни на електроенергію є складним та потребує уважного аналізу різних факторів, таких як виробництво, передача, розподіл та оподаткування.

• Підвищення тарифів на електроенергію може стати необхідним у крайніх випадках для забезпечення фінансової стабільності компаній та зменшення навантаження на донорів.

• Розглядаються різні варіанти зменшення навантаження на споживачів, такі як введення диференціації тарифів залежно від обсягу споживання.

• Важливо враховувати соціальну чутливість питання підвищення тарифів на електроенергію та можливий вплив на інфляцію та господарську ситуацію.

• Рішення щодо підвищення тарифів на електроенергію в Україні буде вирішуватися на політичному рівні та може мати серйозні наслідки для економіки та соціального становища населення.

У Миколаєві, спільно з міжнародними партнерами, прийнято стратегічне рішення щодо впровадження системи прозорості та чесності. Ця важлива ініціатива націлена на відновлення довіри до міста, яке постраждало від наслідків агресії Росії. Мер Миколаєва, Олександр Сєнкевич, оголосив про це під час п’ятого міжнародного саміту мерів у молдовському Данчені. Він підкреслив, що побудова чесної системи стає ключовим елементом відновлення міста, яке стало жертвою агресії Росії. У владних структурах акцент робиться на боротьбі з корупцією, адже довіра є основною складовою успішної співпраці з міжнародними партнерами. Місто активно співпрацює з Антикорупційною європейською ініціативою, проводить реформи в комунальних підприємствах та впроваджує прозору систему закупівель. Планується створення спеціального веб-сайту для моніторингу міжнародної допомоги, що підкреслить прозорість та ефективне використання коштів. Окрім цього, мер розповів про виклики, які стоять перед містом після агресії Росії, та подякував міжнародним партнерам, зокрема Данії, за підтримку та співпрацю в удосконаленні Миколаєва. Генеральний план розвитку, який розробляється наразі, стане основою для реабілітації та подальшого розвитку міста.

Ці новини виходять попереду звітів про 5-й Міжнародний саміт мерів (IMS), що відбувається у молдовському місті Данчені. Заснований у 2016 році, цей захід почав як платформа для обміну досвідом між лідерами місцевого самоврядування, а з часом переріс у щось більше, ніж просто конференцію, ставши місцем зародження нових проєктів та партнерств. Саміт отримав підтримку президентки Молдови Маї Санду. Серед учасників – представники Франції, Італії, Швеції, Словаччини, Румунії, Польщі, Литви, Молдови та України. Темою цьогорічного заходу стала "Розбудова стійких громад через інновації та співпрацю". На саміті зібралися понад 200 мерів та представників громад, серед яких – представники Чортківа, Копичинців, Миколаєва, Львова, Хмельницького, Вінниці, а також потенційні інвестори та представники Європейського Союзу.

У звіті про 5-й Міжнародний саміт мерів (IMS) у молдовському місті Данчені виділяється важливість обміну досвідом між місцевими лідерами та розвиток партнерств для створення стійких громад. Підтримка президентки Молдови Маї Санду свідчить про значимість заходу. Участь представників різних країн, включаючи Україну, підкреслює міжнародний характер саміту та його вплив на розвиток муніципалітетів. Тема цьогорічного заходу, "Розбудова стійких громад через інновації та співпрацю", показує акцент на важливості інноваційного підходу до розвитку міст та сел. Участь різних рівнів влади, потенційних інвесторів та представників Європейського Союзу свідчить про широкий інтерес до зміцнення місцевого самоврядування та розвитку громад.