Події

У понеділок, 26 лютого, стало відомо, що Національна поліція здійснила затримання директора одного з департаментів Укрнафти за підозрою у корупційних діях. Цю інформацію оприлюднили пресслужба Офісу генерального прокурора та поліція міста Києва. Компанія Укрнафта підтвердила факт затримання і заявила про рішучу боротьбу з будь-якими проявами корупції.

За даними слідства, затриманий, який у 2018 році вже мав високу посаду в компанії, запропонував знайомій можливість використовувати певну ділянку землі, що належала Укрнафті. Угода передбачала сплату значної суми грошей щорічно особисто йому. Проте у 2022 році жінка не встигла виконати умови угоди через проблеми з врожаєм. Після цього затриманий почав застосовувати тиск на неї, вимагаючи гроші та загрожуючи забрати землю.

У грудні 2023 року жінка звернулася з проханням укласти офіційний договір на користування землею. Проте затриманий вимагав подвійну суму вже за попередній період та обіцяв допомогти укласти договори лише після оплати. Під час передачі другої частини грошей менеджера затримали в центрі Києва біля Південного вокзалу. Йому пред’явлено звинувачення згідно зі статтею Кримінального кодексу України, яка стосується зловживання впливом.

• Національна поліція здійснила затримання директора департаменту Укрнафти за підозрою у корупційних діях, яке підтвердила пресслужба Офісу генпрокурора та поліція міста Києва.

• Укрнафта заявила про рішучу боротьбу з будь-якими проявами корупції та підтвердила факт затримання директора.

• Стратегія затриманого полягала в незаконному використанні земельних ресурсів компанії, за що він вимагав значну суму грошей від особи, яка прагнула отримати доступ до цих ресурсів.

• Затриманий також використовував тиск на зазначену особу, що загрожувало їй втратити доступ до землі, якщо вона не виконає його вимоги.

• У результаті слідства затриманому було пред'явлено звинувачення за статтею Кримінального кодексу України, що стосується зловживання впливом.

• Цей випадок ще раз підкреслює необхідність посилення боротьби з корупцією в енергетичному секторі та важливість ефективного використання земельних ресурсів у корпоративному секторі України.

Український екс-депутат Сергій Пашинський вийшов на свободу зі Служби виконання покарань за внесену заставу у вражаючому розмірі – 299 мільйонів гривень. За словами самого Пашинського, ця сума була забезпечена підприємствами Національної асоціації підприємств оборонної промисловості. Він висловив свою вдячність за підтримку, однак висловив серйозне занепокоєння стосовно використання коштів, призначених для виробництва зброї, на його власну заставу через вигадані обвинувачення. Пашинський підкреслив, що має намір повернути кожну копійку та запевнив про невинуватість у звинуваченнях.

Водночас він заявив про фальсифікацію розповсюджених в мережі обвинувачень та подав на це офіційну заяву. Екс-депутата підозрюють у співучасті в злочинній організації, яка завдала значних збитків державі на суму 967 мільйонів гривень за період з 2014 по 2018 роки. Ця справа, відома як "справа палива Курченка", охоплює ще п'ятьох осіб, серед яких виділяється український бізнесмен і олігарх Сергій Курченко, власник групи компаній СЄПЕК, що перебуває у Москві після подій Революції гідності. Йому приписують привласнення та легалізацію майна та коштів державних підприємств на суму понад 12 мільярдів гривень.

У висновку слід зазначити, що справа Сергія Пашинського є складною та обговорюваною в українському суспільстві. Його звільнення за заставою у рекордній сумі викликає обговорення стосовно джерел цих коштів та можливості використання їх для особистих цілей. Також важливо зазначити, що підозри щодо Пашинського включають його співучасть у серйозних злочинах, а саме участь у злочинній організації, що завдала значних збитків державі. Спільно з цим розглядаються інші аспекти справи, зокрема відносини з іншими підозрюваними, зокрема Сергієм Курченком. Важливо, щоб правоохоронні органи продовжили ретельне розслідування цієї справи та забезпечили об'єктивне вирішення на основі доказів і закону.

Величезний скандал охопив один з найбільших торгово-розважальних центрів у Києві, ТРЦ "Республіка", розкриваючи широкомасштабні обманні схеми та підозри на масштабні корупційні дії на рівні олігархічних структур. Антимонопольний комітет виявив підозри щодо певних структур, пов'язаних з угрупованням, з якими пов'язані Дмитро Фірташ та Віталій Хомутинник, у спільних діях, які, за словами слідства, призвели до збитків держави в понад мільярд гривень через штучне заниження вартості об'єкта на аукціоні, при цьому об'єкт фактично залишився у руках попередніх власників. Василь Астіон, відомий своїми впливовими зв'язками в бізнесі та політиці, відігравав ключову роль у цьому складному плані. Його зв'язки з Хомутинником, які можуть бути пов'язані з Фірташем, стають особливо важливими у контексті реалізації проєкту ТРЦ "Республіка". З'ясувалося, що компанія "Ділідженс", яка керувала цим гігантським торгово-розважальним центром, насправді мала бенефіціарами саме Хомутинника та Толстунова через офшорні структури. Треба відзначити, що будівництво "Республіки" фінансувалося коштами, отриманими від банку "Надра", контроль над яким, відповідно до джерел, належав Фірташу. Компанія "Мегаполісжитлобуд", також пов'язана з проросійським олігархом, була відповідальна за процес будівництва. У 2019 році об'єкт було придбано на аукціоні за значно заниженою ціною особами, пов'язаними з Хомутинником. Компанія "Солтекс Капітал", представлена Василем Астіоном, стала переможцем та придбала "Республіку" за лише 777,1 мільйонів гривень, в той час як початкова вартість становила близько 2,6 мільярда гривень. Цікаво, що саме Астіон є кінцевим бенефіціаром декількох інших фірм, які також брали участь у торгах за "Республіку". У 2020 році національна поліція розпочала розслідування можливої змови між посадовими особами Національного банку, банку "Надра", іншими компаніями, а також "Солтекс Капітал" на аукціоні. Загалом, завдяки цій схемі держава втратила понад мільярд гривень, при цьому сам об'єкт залишився у руках колишніх власників.

У результаті дослідження ситуації навколо торгово-розважального центру "Республіка" у Києві можна зробити кілька висновків. Перш за все, виявлено значні підозри на корупційні дії та шахрайські схеми, які спричинили великі збитки державі через недооцінення вартості об'єкта та незаконні дії на аукціоні. У розслідуванні беруть участь різні структури, включаючи підсанкційних осіб та бізнесменів з великим впливом. Також виявлено роль ключових фігур, які здатні маніпулювати ситуацією на користь себе та спільництва за рахунок державних ресурсів. Зокрема, важливу роль у цій схемі відіграє Василь Астіон, який має впливові зв'язки в бізнесі та політиці. Загалом, виявлено серйозну проблему з корупцією та недобросовісними практиками в сфері комерційної нерухомості, що потребує ретельного розслідування та прийняття відповідних заходів з боку влади для запобігання подібним ситуаціям у майбутньому.

Національне антикорупційне бюро (НАБУ) разом з Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою (САП) розкрили довготривалу злочинну діяльність групи, яка протягом трьох років вчиняла крадіжки у Укрзалізниці на загальну суму 11,4 мільйона гривень. Інформацію про це оприлюднила пресслужба НАБУ у понеділок, 26 лютого. За даними слідства, розслідування охоплює період з 2018 по 2021 рік. У 2018 році голова злочинної організації, який на той момент був підприємцем, почав маніпулювати товарами та грошовими потоками Укрзалізниці. За допомогою своїх зв'язків серед представників уряду, він забезпечив призначення членів своєї групи на керівні посади в Укрзалізниці. Протягом 2018-2021 років ці особи маніпулювали тендерами на закупівлю пневматичного інструменту, де підконтрольна групі компанія завдяки спеціальним маніпуляціям завоювала перемогу. Після цього товар поставлявся філіям Укрзалізниці за завищеними цінами, що призвело до переплати на суму 11,4 мільйона гривень. Згодом ці кошти були розподілені серед учасників групи. Підозру у цій справі оголошено дев’яти особам, зокрема двом керівникам групи, шістьом посадовцям Укрзалізниці та бенефіціару приватної компанії. Лідера організації вже затримано, проводяться розслідування щодо інших епізодів їхньої злочинної діяльності.

Розкриття злочинної схеми, яка діяла у межах Укрзалізниці, є важливим кроком у боротьбі з корупцією в Україні. Результати розслідування, проведеного Національним антикорупційним бюро (НАБУ) та Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою (САП), свідчать про систематичні порушення та зловживання в організації державних закупівель. Затримання та оголошення підозр у діях дев'яти осіб, включаючи керівників та посадовців Укрзалізниці, свідчать про серйозний крок у напрямі відновлення законності та прозорості в сфері управління державними фінансами. Виявлення та припинення подібних корупційних схем є важливим завданням для забезпечення ефективного функціонування державних підприємств та збереження довіри громадян до державної влади.

Суд тримає Ігоря Гринкевича за ґратами до 29 березня: на що вказує подовження запобіжного заходу

Суд утримує підприємця зі Львова, Ігоря Гринкевича, під вартою до 29 березня у зв’язку з справою про надання неякісного одягу та білизни для Збройних Сил України. Рішення щодо подовження запобіжного заходу було прийнято судом 23 лютого. Раніше апеляційний суд відхилив апеляцію Гринкевича на рішення Печерського районного суду про тримання під вартою. За цим рішенням, Ігоря Гринкевича тримають за ґратами з можливістю внесення застави у розмірі понад 429 мільйонів гривень.

Гринкевича затримали через спробу надання хабара одному з керівників Державного бюро розслідувань. Його сімейні компанії підозрюють у маніпуляціях з закупівлями для Міністерства оборони на суму 1,5 мільярда гривень. Деякі компанії, пов’язані з Гринкевичем, постачали бронежилети й шоломи для Збройних Сил за завищеними цінами.

Після розкриття корупційного скандалу, обласна рада Львівщини та інші установи припинили співпрацю з благодійним фондом, що належить Гринкевичу. Майно та рахунки компаній Гринкевича було арештовано, а експерти підтвердили низьку якість продукції, яку вони поставляли для ЗСУ. Агентство з управління активами АРМА також виявило значні активи в майні та обігах Гринкевича і його оточення.

АРМА: Більшість коштів, одержаних від Міноборони Ігорем Гринкевичем, пішла на інші компанії

Агентство з управління активами (АРМА) повідомило, що більшість бюджетних коштів, які надійшли від Міністерства оборони за діяльність Ігоря Гринкевича, були переведені на користь інших афілійованих компаній. Ці операції, за даними АРМА, проводилися ризиковими, безтоварними методами, а 40% коштів спрямовувалися на забезпечення державних контрактів та переказувалися на рахунки турецьких виробників у Туреччині.

Пізніше Печерський суд оприлюднив подробиці затримання бізнесмена Ігоря Гринкевича, а Державне бюро розслідувань (ДБР) звітувало про поточний стан справи. 17 січня ДБР оголосило підозру членам злочинної організації, керівництво якої відносять до Гринкевича, які завдали збитків державі на майже мільярд гривень.

У наступних етапах розслідування ДБР викривло подробиці справи Гринкевичів і оголосило про арешт квартир і земельної ділянки Романа Гринкевича. ЗМІ також повідомили про можливість співучасників у справі Гринкевичів, включаючи два львівські підприємства зі спільним директором.

У висновках важливо підкреслити наступне:

• Більшість коштів, одержаних від Міністерства оборони, Ігорем Гринкевичем, були спрямовані на інші компанії, що створило значні збитки.

• Дії Гринкевича та його співучасників стали об'єктом ретельного розслідування з боку Державного бюро розслідувань та Агентства з управління активами.

• Подальше розслідування справи Гринкевичів може розкрити нові деталі і викрити інших можливих співучасників у злочинних діях.

• Результати розслідування вказують на необхідність зміцнення контролю над розпорядженням бюджетними коштами та підвищення відповідальності за корупційні дії в сфері закупівель для оборони.

У 2010-му році Микола Греченюк став депутатом Підвиноградівської сільської ради на Закарпатті. Це невелике село, де проживає близько 4000 осіб, займає значне місце у вузьких колах регіону. Завдяки своїм бізнесам, зокрема ФОПу, Греченюк став впливовою особистістю в місцевих справах. Його успіхи в державних тендерах на ремонт доріг, прибирання снігу та інші комунальні послуги відомі у всьому районі.

Населення заздрить його успіхам і неабиякої розкоші, якою він живе. Це викликає обговорення та підозри щодо можливих шляхів фінансування цього розмаху, зокрема, через недекларовані доходи або контрабанду.

Тим не менш, життя дочки Миколи Греченюка, Беатриси, нагадує казку. Хоча вона не належить до королівської родини, але має всі привілеї, що супроводжують такий статус. Її розкішне життя, яке вона активно демонструє в соціальних мережах, зачіпає уяву громадськості і викликає питання щодо джерел її достатку.

Таке контурування розкладу між двома світами, а також підозри щодо можливої корупції чи нелегального фінансування, створюють певну напругу в суспільстві і вимагають уваги правоохоронних органів та антикорупційних служб.

У 2015 році, під час депутатства Миколи Греченюка у сільській раді від Партії регіонів, його родичі та близькі отримали принаймні чотири земельні ділянки у Підвиноградові. Це стало можливим завдяки рішенню сільської ради, яка реалізувала їхнє право на безкоштовне отримання землі, передбачене українською Конституцією. Отримали ділянки: донька Греченюка Беатриса Миколаївна, брат Михайло Васильович Греченюк, а також Михайло Михайлович Крайнер (по даним ЗМІ, водій Греченюка) та Маріанна Олександрівна Крайнер (дружина водія Греченюка). Судові процеси щодо виділення цих ділянок тривали до 2021 року, але зазначені особи все ж відстояли своє право на землю.

Сам Микола Греченюк має в Підвиноградові чотири земельні ділянки та будинок, а його дочка Беатриса володіє загалом трема ділянками та власним маєтком. Покрім того, крім ФОПу, Микола Греченюк є засновником ТОВ "Лігаспецбуд", якому також пощастило у тендерах. За даними "Прозоро", ця компанія брала участь у щонайменше 124 конкурсах і виграла підрядів на суму приблизно 370 мільйонів гривень.

Беатриса Греченюк, хоча вказується як Беатрікс у реєстрах, живе розкішним життям, яке активно демонструє на своєму Instagram. Вона не поступається своїм розкошам подружкам, серед яких сестра розкрадача армійської техніки Романа Гринкевича, Ольга, та колишня дружина народного депутата від "Слуги народу" Миколи Тищенка, Алла Барановська. Її чоловік, Андрій Петьовка, також відома особистість, син народного депутата Василя Петьовки, який є двоюрідним братом іншого нардепа Івана Балоги.

Вірогідно, Беатриса Греченюк може мати певні права на Замок Закарпаття "Паланок", який у 2008 році Мукачівська міська рада передала в оренду компанії дружини Петьовки. Цей замок може бути для неї місцем відпочинку та відповідати її іміджу "справжньої принцеси". Крім того, Беатриса вказує у своєму Instagram, що є дизайнером інтер'єрів, а також володіє рестораном Darlin’ restobar у Мукачевому, де подаються розкішні страви та дорогі вина.

У 2022 році, під час розгортання війни Росії проти України, драматичні події відбувалися і на Закарпатті. Андрій Петьовка, чоловік Беатриси, діяв у складних обставинах, пов'язаних із замовленням перепусток на виїзд за кордон для себе та свого свата Миколи Греченюка. Незважаючи на запити національних органів контролю, щодо законності цих дій, після обіцянок про волонтерську допомогу, ситуація знайшла свій розв'язок.

У цей період також народилася донька Беатриси, що, здається, мала би вимагати усієї уваги та зусиль. Проте, нещодавно виявлені фотографії з Instagram Беатриси Греченюк свідчать про те, що вона разом з чоловіком, можливо, і дочкою, відправилася у розкішну подорож до Італії. Їхня здатність до розкошів та бажання вражати неабиякі.

Проте, зауваження, які з'явилися відносно можливої контрабанди через Закарпаття, підштовхують до замислення. Чи всі ці розкішні придбання та подорожі фінансуються чесним шляхом, чи може, є ще один більш сумний джерело їхнього походження? Відомо, що саме ця область має сумну репутацію лідера з поставок незадекларованих товарів. Тому, необхідно приділити увагу цьому питанню для визначення його справжнього характеру та наслідків.

У висновках можна зазначити, що описаний у тексті приклад є лише одним із численних випадків, коли в Україні влада, бізнес та привілеї об'єднуються в одній особі або родині. Спільне володіння бізнесом, політична активність та розкішний спосіб життя стають визначними рисами окремих елітних класів, які не завжди відповідають закону і моралі.

Зазначений у тексті приклад також відображає загальну проблему корупції та контрабанди в Україні, особливо в регіонах, де контроль за оборотом товарів та послугами є менш ефективним. Це свідчить про необхідність подальших заходів з боротьби з корупцією, підвищення прозорості та відповідальності влади перед громадянами.

Нарешті, висновок полягає у необхідності посилення контролю та відкритості щодо діяльності представників влади та бізнесу, а також у підтримці механізмів, спрямованих на забезпечення суворої відповідальності за порушення закону та зловживання владою. Тільки таким шляхом можна досягти більшої справедливості та розвитку суспільства в цілому.

Українська принцеса: як дочка сільського депутата з Закарпаття живе у розкішних замках і виграє державні тендери

У 2015 році під час депутатських обов'язків Микола Греченюк та його близькі отримали у Підвиноградові кілька земельних ділянок, дотримуючись законів країни. Після тривалих судових процесів вони відстояли своє право на ці ділянки. Микола Греченюк, крім того, має значний бізнесовий успіх у сфері тендерів, а його донька Беатриса насолоджується розкішним життям, демонструючи його на своєму Instagram. Також варто зазначити, що чоловік Беатриси, Андрій Петьовка, є членом відомої політичної родини і також займає значну позицію в бізнесі та громадському житті.

У 2015 році, коли Греченюк був депутатом сільської ради від Партії регіонів, його рідні та наближені особи отримали в Підвиноградові щонайменше чотири земельні ділянки. Таким чином вони реалізували своє право на безкоштовне отримання землі, гарантоване кожному українцю Конституцією. Так, за рішенням сільської ради ділянки отримали Греченюк Беатриса Миколаївна (дочка), Греченюк Михайло Васильович (брат), Крайнер Михайло Михайлович (за даними ЗМІ, водій Греченюка), Крайнер Маріанна Олександрівна (дружина водія Греченюка). Суди з приводу виділення цих земельних ділянок тривали аж до 2021 року. Але своє право на землю зазначені особи таки відстояли. Сам Микола Греченюк має в Підвиноградові чотири земельні ділянки та будинок. Його дочка Беатриса загалом три ділянки та власний маєток. Окрім ФОПа, Микола Греченюк також є засновником ТОВ «Лігаспецбуд», якому теж щастить із тендерами. Так, за даними «Прозоро» ця фірма була учасником щонайменше 124 конкурсів і загалом виграла підрядів на суму близько 370 млн гривень. Чесно кажучи, суми не надто захмарні, якщо порівняти з іншими «тендерними воротилами». Але це не заважає дочці Миколи Греченюка Беатрисі (чи Беатрікс, як вона вказується в реєстрах) жити своє краще життя тут і зараз. Сумки Hermes, автівка Porshe, відпочинок в Парижі, Дубаї, на Сардинії та гірськолижних курортах, прикраси найдорожчих брендів світу. Все це Беатриса показує в своєму Instagram, не відстаючи від подружок, серед яких сестра опального розкрадача армії Романа Гринкевича – Ольга, та колишня дружина народного депутата від «Слуги народу» Миколи Тищенка Алла Барановська. Чоловіком Беатриси є не менш відома особистість. Андрій Петьовка – син народного депутата Василя Петьовки, який є двоюрідним братом іншого нардепа Івана Балоги. Петьовки хоча й мають давню ненависть до Балог, однак це не заважає обидвом родинам керувати рідним краєм з особливим розмахом. Так, у 2008 році Мукачівська міська рада передала в оренду компанії дружини Петьовки найвідоміший замок Закарпаття «Паланок». Ймовірно, що Беатриса Греченюк цілком може мати в ньому й свої покої, як «справжня принцеса». У своєму Instagram дочка Греченюка також вказує, що є дизайнером інтер’єрів. Зокрема, вона показувала підписникам свій дім, дизайн в якому нібито зробила сама. Ще одним бізнесом Беатриси є ресторан Darlin’ restobar в Мукачевому. У меню розкішні блюда, як-то Філе міньйон із фуа-гра та дорогі вина.

У вищезазначеному матеріалі висвітлено приклад надмірного володіння земельними ділянками та успішного участі у державних тендерах деяких осіб з родин та наближених колах впливових політиків на Закарпатті. Зазначено, що діти і зяті народних депутатів мають доступ до ресурсів, які забезпечують їх багатство та розкішний спосіб життя. Також піднімається питання можливого зв'язку цього багатства з контрабандою через Закарпатську область. У контексті загальної проблеми корупції та недостатньої прозорості в державних закупівлях, подібні випадки свідчать про необхідність посилення контролю та відкритості в управлінні державними ресурсами.

У приміщенні Одеського господарського суду відбулося наступне засідання, присвячене розгляду позову, ініційованого військовою прокуратурою проти ТОВ "Баско". Суть позову полягала в тому, щоб отримати майновий комплекс компанії, розташований в Одесі, який був проданий Міністерством оборони двадцять років тому.

Учасники засідання з прокуратури та Міноборони намагалися переконати суд у незаконності угоди про продаж майна. Проте їх аргументи виявилися менш переконливими порівняно з аргументами представників адвокатського об’єднання "Баско". Більшість засідання було присвячено обговоренню легітимності довіреності, на підставі якої був здійснений продаж об’єкта. Це стало ще одним підтвердженням того, що позиція прокуратури та Міноборони у цій справі має суттєві недоліки.

Позивач знову наголошував на тому, що начальник Центрального управління Міноборони не мав права видавати дозвіл на продаж об’єкта. Проте адвокати відповідача підкріпили, що нотаріальна довіреність може бути відкликана лише через нотаріуса, що не сталося у визначений термін. Усі звинувачення проти "Баско" розпадалися на підтверджені факти та аргументи адвокатів, які документально підтвердили законність угоди купівлі-продажу.

Заяви прокуратури про незаконну перепродажу майнового комплексу не знайшли підтвердження в поданих на засіданні доказах. Загалом, судове засідання підтвердило, що спроби прокуратури знову відкрити цю справу без будь-яких нових доказів або аргументів виглядають дивними. Суддя Гут призначив наступний розгляд справи на 7 березня. Ми сподіваємося, що навесні суд прийме справедливе рішення, ґрунтуючись на фактах та документах, що представлені у цій справі.

• Засідання Одеського господарського суду щодо позову, поданого військовою прокуратурою проти ТОВ "Баско", підтвердило складність та спірність цієї справи.

• Представники прокуратури та Міноборони намагалися довести незаконність угоди про продаж майна, але їх аргументи були менш переконливими порівняно з аргументами адвокатів "Баско".

• Засідання зосереджувалося на легітимності довіреності, яка була використана для здійснення продажу майнового комплексу. Це підтверджує наявність недоліків у позиції прокуратури та Міноборони.

• Позивач наголошував на незаконності дій по продажу об'єкта, але адвокати відповідача успішно підтвердили законність угоди купівлі-продажу, використовуючи документальні докази.

• Засідання показало, що спроби прокуратури знову відкрити справу мають мало підстав і виглядають сумнівно. Наступне засідання призначено на 7 березня, і сподіваємося на справедливе рішення суду, засноване на фактах та документах, представлених у справі.

Десятого березня цього року виповнюється рік з дня винесення вироку українському правозахиснику Максиму Буткевичу. Після присудження йому 13 років позбавлення волі, протягом останніх 20 місяців колишній журналіст ВВС перебуває у полоні в Росії. Останній візит адвоката та отримана інформація від батьків Буткевича до колонії суворого режиму №2 в окупованій Луганщині надихнули трохи оптимізму. Йому нарешті дозволили листування, але лише в межах Росії. Листи від друзів вже відправлені, але їх доставка може зайняти деякий час. Максим повідомив, що не отримав передачі від української сторони, яку планувалося передати військовополоненим напередодні новорічних свят. На жаль, разом з цією передачею Буткевич не отримав також листа від своїх батьків. Навіть після надходження посилки, російська сторона не підтвердила її вручення полоненим. Щодо умов у колонії, Буткевичу дозволили користуватися бібліотекою, що раніше було заборонено. Його зовнішній вигляд покращився, а харчування, за словами матері, теж мало б стати кращим. Наступного місяця, 13 березня, у Верховному суді Москви розглядатимуть касаційну скаргу на справу Буткевича. Батьки знову підтримують надію на зустріч з сином і надіються на його обмін. “Наша головна мета – дочекатися звільнення Максима. Ми не втрачаємо надію на його повернення”, – підкреслює Євгенія Буткевич.

Максим Буткевич вирішив долучитися до фронту на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, незважаючи на відсутність військового досвіду, крім навчання на військовій кафедрі, де отримав філософську освіту. У червні 2022 року він потрапив у полон разом із своїм підрозділом у районі захоплених росіянами пунктів Золоте і Гірське Луганської області. Після цього російські ЗМІ розпочали масштабну кампанію дезінформації, називаючи його “переконаним фашистом” та “головним підривником режимів” у Казахстані та Білорусі. Десятки російських сайтів поширювали фейкові новини, де його класифікували як “бойовика”, “нациста”, “пропагандиста” і “русофоба”, приписуючи йому навіть розпалювання громадянської війни. Також його називали “британським шпигуном” через його минулу роботу на BBC.

Максим Буткевич є відомим правозахисником в Україні, який протягом десятиліть адвокатував права людей та допомагав сотням мігрантів. У його біографії значиться робота в українській службі ВВС у Лондоні, викладання у Києво-Могилянській академії та робота в ООН.

Колеги та друзі описують Максима Буткевича як пацифіста та захисника мігрантів, який публічно засуджував різноманітні форми нетерпимості та фашизму. Майже 15 років свого життя він присвятив боротьбі за права людини. Максим був членом правління українського відділення Amnesty International та співзасновником організації “Без кордонів”, яка активно виступає проти ксенофобії та расизму в Україні, а також надає допомогу переселенцям. Він відзначився в боротьбі за визволення в’язнів Кремля, зокрема режисера Олега Сенцова.

“Максим боровся проти дискримінації, ворожніх висловлювань та виступав за те, щоб Україна не виганяла людей до країн, де їм загрожувала небезпека. Він допомагав їм знайти притулок тут”, – розповідає Володимир Яворський, юрист з Центру громадянських свобод, друг Максима.

Згідно з версією російських слідчих, у червні 2022 року Максим вистрілив із протитанкового гранатомета по під’їзду житлового будинку у Сєвєродонецьку, де, за їх словами, були двоє людей. Проте, за словами його матері, його підрозділ ніколи не перебував у Сєвєродонецьку, а воював біля Золотого й Гірського. У серпні 2023 року суд у Москві підтвердив вирок правозахиснику. Після цього Максим на три місяці зник у російській каральній системі, і ні рідні, ні адвокати не знали його місцезнаходження. Виявилося, що його перевели до колонії №2 на окупованій Луганщині у місті Боково-Хрустальне (Вахрушеве). Amnesty International називає вирок Максиму Буткевичу “помстою російської влади за його правозахисну діяльність”, а зізнання, яке він, за їхніми словами, зробив, – вимушеним.

У результаті дослідження статті про Максима Буткевича виявлено, що він є видатним правозахисником та активістом, який протягом багатьох років боровся за права людини та публічно виступав проти нетерпимості та фашизму. Його діяльність включала участь у роботі Amnesty International та співзаснування організації "Без кордонів", яка надавала допомогу переселенцям та боролася з ксенофобією та расизмом.

Проте, за версією російських слідчих, йому було пред'явлено обвинувачення у вистрілі з протитанкового гранатомета по житловому будинку у Сєвєродонецьку, що викликало смерть двох осіб. Однак згідно з відомостями його матері та інших джерел, його підрозділ не перебував у зазначеному місті.

Після вироку у Москві Максима Буткевича зник на три місяці, а потім виявилось, що його перевели до колонії №2 на окупованій Луганщині. Amnesty International та інші правозахисні організації вважають вирок Максиму неправомірним і спрямованим на помсту за його правозахисну діяльність.

Отже, справа Максима Буткевича є ще одним прикладом порушення прав людини та правозахисної діяльності у Росії, і необхідно продовжувати міжнародний тиск на владу цієї країни для його звільнення та захисту прав і свобод усіх громадян.

Вищий антикорупційний суд продовжив термін виконання обов'язків колишнього заступника міністра з розвитку громад, територій та інфраструктури, Василя Лозинського, до 21 квітня. За інформацією Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Лозинський підозрюється у одержанні неправомірної вигоди у розмірі 400 тисяч доларів. Рішення про продовження терміну обов'язків було прийняте 21 лютого Вищим антикорупційним судом. Це рішення передбачає виконання Лозинським ряду умов, зокрема, відвідування вимог правоохоронних органів та здавання на зберігання закордонних паспортів. Лозинського звинувачують у спірництві у закупівлі обладнання за завищеними цінами, що стосується виділених на теплопостачання коштів у 2022 році.

• Вищий антикорупційний суд продовжив термін виконання обов'язків колишнього заступника міністра з розвитку громад, територій та інфраструктури, Василя Лозинського, до 21 квітня 2024 року.

• Лозинського підозрюють у неправомірному одержанні вигоди в розмірі 400 тисяч доларів згідно з інформацією Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

• Рішення про продовження терміну обов'язків було прийняте 21 лютого Вищим антикорупційним судом, яке передбачає дотримання Лозинським ряду умов, зокрема, відвідування вимог правоохоронних органів та здавання на зберігання закордонних паспортів.

• Лозинського звинувачують у спірництві у закупівлі обладнання за завищеними цінами, пов'язаного з виділеними на теплопостачання коштами у 2022 році.