Політика

Стало відомо про значні витрати мера Жупанина на навчання своєї служниці в Лондоні. Згідно з офіційною інформацією, Жупанин, який отримує річну зарплату у 600 тисяч гривень, витратив понад півмільйона гривень на освіту свого підлеглого за кордоном.

Цей епізод викликав значні обговорення серед громадськості та представників місцевої влади. Багато громадян висловлюють своє обурення відносно таких витрат у контексті фінансових обмежень і внутрішніх проблем міста. Зокрема, підноситься питання про доцільність і етичність таких витрат, особливо у ситуації, коли бюджетні кошти можуть бути спрямовані на інші, більш важливі потреби міста та його мешканців.

Публічна дискусія також акцентує увагу на транспарентності та відповідальності в управлінні місцевими ресурсами. Громадськість вимагає відкритості щодо витрат коштів з бюджету міста, а також більш прозорих механізмів контролю за використанням цих коштів.

Зауважується, що інцидент підштовхує до ретельнішого аналізу і підвищення вимог до діяльності місцевих чиновників, які повинні бути обрані та визначені перш за все своїми відповідальністю перед громадськістю і дотриманням принципів ефективного та чесного управління.

Усвідомлюючи важливість відкритого обговорення і вирішення подібних питань, громадяни сподіваються на вжиття конструктивних заходів для забезпечення економічної ефективності та відповідального управління ресурсами міста у майбутньому.

Нардеп від фракції “Слуга народу” Андрій Жупанин, згідно з даними його декларації у 2023 році отримав від ВРУ заробітну плату в розмірі 618 932 грн.

Водночас 30 квітня депутата подав до НАЗК відомості про суттєві зміни свого майнового стану. Зокрема, він вказав, що 26 квітня сплатив за навчання майже 550 тис. грн, тобто майже 90% свого річного заробітку.

За навчання “слуга” сплачував у Великій Британії, де, згідно з декларацією, навчається у London Business School.

Його дружина Жупанина Богдана, до слова, має посвідку на проживання в Англії, а за минулий рік заробила всього 7 тис. грн.

Про те, які надходження, окрім офіційної заробітної плати у Раді дозволяють Жупанину оплачувати собі таке вартісне навчання закордоном поки невідомо.

За даними видання Washington Post, президент України Володимир Зеленський висловив глибоке розчарування під час своєї останньої зустрічі з американським держсекретарем Ентоні Блінкеном. Західні партнери вновь підкреслили важливість посилення боротьби з корупцією в Україні.

Як передає американське видання “The Washington Post” випустив матеріал про все більш напружені відносини між Києвом, Вашингтоном та іншими західними партнерами щодо боротьби з корупцією.

У матеріалі йдеться про те, що українські чиновники наполягають на тому, що вони борються з корупцією так само запекло, як їхні війська воюють із російськими окупантами на сході.

Але західні уряди, включаючи Сполучені Штати, кажуть, що цього все ще недостатньо, і це джерело все більшої напруженості у відносинах між Києвом та деякими з його найсильніших прихильників, що створює постійну загрозу для додаткової економічної та військової допомоги.

У статті йдеться про гучні справи та антикорупційні агенції, але, як зазначають автори матеріалу, американські чиновники, включаючи держсекретаря Ентоні Блінкена, кажуть, що цього все ще недостатньо.

Видання наводить слова українських чиновників про те, що ці справи свідчать про узгоджені та успішні зусилля щодо боротьби з хабарництвом. Однак усі обвинувачені наполягають на своїй невинності, і їхні справи ще не передано до суду.

“Те, що кількість справ подвоїлася, не означає, що корупції побільшало вдвічі. Навпаки: Це означає, що ми працюємо вдвічі ефективніше, ніж раніше”, — цитує видання главу САП Олександра Клименка.

Західні столиці, зазначає WP, проте не так у цьому впевнені. На кону боротьби з корупцією в Україні стоять мільярди – не лише власні податкові кошти, а й західна військова та економічна допомога.

“Багато хто в таборі Зеленського у приватних розмовах стверджує, що, хоча корупція залишається проблемою, антикорупційні зусилля будуть відволікати від того, що, на їхню думку, має бути головним: перемоги над Росією”, — пише WP.

При цьому, зазначає The Washington Post, українські чиновники скаржаться, що американці та європейці часто використовують стереотип про корумпованість України як привід для затримки чи протидії життєво необхідної допомоги, “і що це звинувачення є не лише кліше, а й свідченням лицемірства у столицях, які мають власні проблеми із корупцією”.

У депутатському коридорі Верховної Ради 19 червня о 12:00 годині планувалося виступ генпрокурора Костіна з поясненням щодо розслідування, пов'язаного з його заступником Дмитром Вербицьким. Згідно з інформацією з журналістських джерел, "Схеми" розкрили, що дівчина цього посадовця у цьому році придбала автомобіль та нерухомість на загальну суму в 52 мільйони гривень, хоча за останні 10 років вона офіційно заробила лише 360 тисяч гривень.

Впевнений, що гроші підкинули.

Але вийшло так, що Костін не прийшов до Ради. Маєте питання як до цього дійшло?

Історія наступна:

Вербицький зайшов на посаду у вересні 2022 року, раніше працюючи у слідчих органах Одещини та Миколаївщини, зокрема, був заступником керівника Одеської обласної прокуратури. В Офісі генпрокурора Вербицький займається питаннями протидії економічним злочинам, ухиленням від сплати податків та захистом інвестицій.

Журналісти «Схем» нещодавно повідомили, що Вербицький оселився у будинку в елітному котеджному містечку «Коник» в Києві, який його племінник придбав за довіреністю від одеського бізнесмена за понад 2 мільйони гривень. Ця сума є заниженою в 6 разів порівняно з ринковою вартістю. Варто зазначити, що ДБР раніше відкрило кримінальне провадження щодо компанії-забудовника цього котеджного містечка, процесуальне керівництво яким здійснює Офіс генерального прокурора, де Вербицький є заступником голови. Останнім часом у цій справі не було проведено жодних слідчих дій, а арешти на майно забудовника були зняті.

Ця історія спонукала журналістів дослідити інших власників нерухомості в котеджному містечку. Вони звернули увагу на розкішніші сусідні маєтки на березі річки Коник, кожен з яких має ринкову вартість близько 48 мільйонів гривень. З’ясувалося, що власницею одного з них у травні 2024 року стала Христина Ільницька, з якою офіційно розлучений Вербицький перебуває у стосунках. Це підтверджують і вони самі, не спростувавши цей факт у коментарі «Схемам», а також публікації Ільницької в соцмережах.

Крім того, журналісти виявили, що кілька місяців тому Ільницька придбала автомобіль Porsche Macan T 2023 року випуску вартістю 100 тисяч доларів (близько 4 мільйонів гривень). У день купівлі маєтку у «Конику» вони разом пересувалися Києвом на цьому авто, що зафіксували камери відеоспостереження. Водночас власний сукупний дохід Ільницької, прозвітований перед державою за останні десять років, склав трохи більше 360 тисяч гривень.

Постає питання: звідки ж у Христини Ільницької гроші на новий Porsche та маєток вартістю понад мільйон доларів?

Христина Ільницька відома в мережі переважно як фахівчиня з оренди та продажу яхт. Водночас, її також можна знайти у кількох відео, де вона виступає як психологиня. Наприклад, під час пандемії коронавірусу Ільницька на проросійському телеканалі давала поради, як пережити постковідний період. Попри те, що Ільницька часто публікує відео, де вона прогулюється дорогими яхтами, її офіційний дохід є досить скромним.

Згідно з інформацією джерел «Схем», офіційні доходи Ільницької за останні 10 років склали лише 360 тисяч гривень, причому за останні три роки вона взагалі не заробила офіційно жодної копійки.

Нещодавно її майновий стан значно покращився. До початку цього року Ільницька володіла лише квартирою у спальному районі Києва, придбаною в 2020 році, та автомобілем Mercedes, купленим у 2021 році. Проте вже у лютому цього року, напередодні свого дня народження, вона стала власницею новенького автомобіля Porsche Macan T 2023 року випуску, вартість якого майже 4 мільйони гривень (100 тисяч доларів).

Наступного дня після покупки, камери системи МВС зафіксували перевищення швидкості за цим автомобілем. З того часу Ільницька часто публікує відео, де вона кермує цим авто, наприклад, приїжджаючи в салон краси.

Водночас постає питання: звідки у Ільницької могли взятися 100 тисяч доларів на авто, якщо її офіційні доходи за останнє десятиліття складали лише десяту частину від цієї суми?

У той же період, коли Ільницька придбала нове авто, в її соцмережах почав з’являтися один чоловік. Наприклад, на відео за лютий 2024 року вона танцює на тенісному корті, і за її спиною з’являється чоловік, якого журналісти спочатку не могли ідентифікувати. Однак на інших відео і фото за той же лютий, де Ільницька грає в теніс, у кадрі з’являється заступник генерального прокурора Дмитро Вербицький. Він наразі не одружений – торік офіційно розлучився.

На фото з камер «Безпечного міста» за квітень та травень цього року видно той самий Porsche, куплений Ільницькою у лютому. Дмитро Вербицький сидить на пасажирському сидінні поруч з Ільницькою. На іншому фото він вже сам кермує авто.

На інших світлинах, які публікує Ільницька, вона разом з сином перебуває в компанії племінника Вербицького – Євгенія. Це той самий племінник, який за довіреністю купував нерухомість у котеджному містечку «Коник» для одеського бізнесмена за заниженою вартістю, де згодом оселився сам заступник генпрокурора.

1 травня цього року Христина Ільницька стала власницею нерухомості в котеджному містечку «Коник». Камери «Безпечного міста» знову зафіксували її за кермом Porsche разом із Вербицьким у день купівлі котеджу.

Це триповерховий котедж на березі річки Коник. На першому поверсі знаходиться вітальня з домашнім кінотеатром, італійськими меблями, каміном та гардеробом. На другому поверсі – спальня з дубовим паркетом та підігрівом, два окремих гардероби. На третьому – дві тераси. Рекламне відео показує, що милуватися пейзажами можна з власної сауни або гідромасажної ванни на терасі.

Скільки ж коштує такий будинок? На профільних сайтах можна знайти оголошення про продаж аналогічного котеджу в цьому ж містечку за майже 1,2 мільйона доларів, що становить приблизно 48 мільйонів гривень. Проте «Схеми» отримали договір купівлі-продажу цього будинку, де вказано, що Ільницька заплатила за нього лише близько 2 мільйонів гривень (1,9 мільйона за будинок і 200 тисяч за землю), що є у 24 рази менше від ринкової вартості.

Як можна пояснити таку велику різницю між реальною вартістю та ціною в контракті? Експерт з нерухомості Євгеній Полунов пояснює, що зазвичай сторони у договорах купівлі-продажу вказують занижені ціни, щоб зменшити податкове навантаження.

За словами експерта, держава могла б отримати близько 3,5 мільйонів гривень, якби у договорі купівлі-продажу котеджу була вказана реальна ринкова вартість.

«Тобто це 5%-й податок на доходи фізичних осіб, воєнний збір і пенсійний фонд з договору купівлі-продажу будинку, це мав би покупець сплатити, ну, цілком десь – 3,5-3,6 мільйона гривень. А вийшло, я так розумію, якщо брати цей договір, про який ви казали, десь 160 тисяч гривень», – підсумував Полунов.

«Схеми» зв’язались із продавцем нерухомості, щоб запитати, чому будинок вирішили продати за такою заниженою вартістю.

–Чому ви погодилися продати будинок за 2,1 мільйона гривень Христині Ільницькій? – запитав журналіст «Схем» Георгій Шабаєв у Жанни Мазіної, колишньої власниці котеджу у «Конику», проданого Христині Ільницькій.

– Я не відповідаю на ці запитання, – відповіла Мазіна.

– Чому?

– Вибачайте. Я не знаю, хто ви.

– Я вам можу скинути своє посвідчення, ви пересвідчитеся, що я журналіст.

– Це безпредметний договір… розговір, вибачайте.

Водночас, Христина Ільницька не мала офіційних доходів для придбання майна в котеджному містечку “Коник” – ні за ціною, вказаною у договорі, ні за ринковою вартістю, яка була у 24 рази вищою. Її котедж розташований поруч із таунхаусом, де офіційно проживає заступник генпрокурора Дмитро Вербицький. У день купівлі котеджу вони були разом і пересувались на її новенькому Porsche вартістю приблизно 100 тисяч доларів. У соцмережах Ільницька публікує спільні фото та відео з Вербицьким, що може свідчити про їхні стосунки.

Залишається питання: звідки у пари могли взятися десятки мільйонів гривень на це майно? Перед виходом матеріалу стало відомо, що 29 травня Ільницька подарувала будинок своїй матері та зареєструвалася як ФОП з основним видом діяльності – надання в оренду водних транспортних засобів. Незважаючи на переоформлення будинку, Ільницька продовжує публікувати фото та відео з нього.

На відео Ільницька приїжджає до салону краси на новому Porsche. У сторіз за 31 травня вона розповідає, що її часто запитують, хто подарував їй цей салон. Вона відповідає, що «співпраця» – не варіант, і приємно чути, що підписники вірять, що вона сама його придбала.

Журналісти звернулися до Офісу генпрокурора з проханням прокоментувати ситуацію. Вербицький відповів, що знайомий з Ільницькою з кінця 2022 року, їхні стосунки не мають сімейного характеру, і він не брав участі в придбанні нею майна. Щодо автомобіля, він зазначив, що лише кілька разів сідав за кермо разом із власницею.

Ільницька у письмовій відповіді зазначила, що з Вербицьким знайома з кінця 2022 року, і їхні стосунки були дружніми. Вона додала, що на даний момент проживає з сином та матір’ю і чоловіки не беруть участі в купівлі її майна. На питання про доходи Ільницька відповіла, що гроші отримала від колишніх чоловіків та неназваного хлопця, з яким займалася яхтовим бізнесом, і який після розриву стосунків залишив їй активи.

Жінка не надала більше доказів, але журналісти знайшли у відкритих джерелах, що у 2021 році вона публікувала фото з підприємцем Олегом Солодуховим, який виїхав до Росії і став громадянином цієї країни. Солодухов у коментарі зазначив, що не залишав їй значних активів.

«Схеми» встановили особу іншого чоловіка – Юрія Васильовича Приймака, який помер у 2020 році. Ільницька отримувала зарплату у його фірмі. Чи саме про нього йдеться, вона не коментує. Важко встановити, чи мав Приймак достатньо доходів, щоб залишити їй значний спадок, адже його фірма звітувала про збитковість.

Вдова покійного бізнесмена Юрія Приймака підтвердила журналістам, що він складав заповіт на Христину Ільницьку, але згодом скасував його. «Він відмінив його. Спочатку писав, потім скасував. Вона не отримала нічого у спадок у юридичному плані. Жодного майна, яке було на нього, по документах на неї не перейшло», – повідомила Наталія Приймак. “Схемам” вдалося знайти підтвердження її слів: заповіт Приймака був нотаріально посвідчений наприкінці 2019 року, але влітку 2020-го його скасували. Це підтвердили джерела зі Спадкового реєстру.

Ільницька відповіла “Схемам” щодо котеджу, який за договором придбала у 24 рази дешевше від ринкової вартості, внаслідок чого бюджет міг недоотримати понад 3 мільйони гривень податків: «Щодо ціни будинку, то це особисті домовленості з продавцем, бо він зацікавлений у мені в яхтовій індустрії. У нас був складений попередній договір, який виконаний. Після його виконання будинок був куплений за собівартістю». Проте в реєстраційній справі цього будинку журналісти не знайшли жодних попередніх договорів.

Щодо Porsche, Ільницька заявила, що купила його без сторонньої допомоги. Вона планувала подарувати свій мерседес синові, але він йому «не сподобався», тому вона його продала у травні цього року та планує купити іншу машину. Про салон краси жінка відповідати не захотіла.

Наприкінці Ільницька писала до “Схем” з погрозами: «Якщо я почую наклепи на свою адресу, я вживу заходів відносно вашого видання і конкретно щодо вас».

Журналісти спирались на офіційні дані про доходи Ільницької, яка за десятиліття заробила лише 360 тисяч гривень. Чи справді її обдарували грошима та активами в минулому і на яку суму, чи вистачило б цього для придбання будинку вартістю 48 мільйонів, Porsche за 4 мільйони гривень та, можливо, салону краси? Чи не забагато прогалин у цій версії?

Як суспільству бути певним, що це ніяк не пов’язано з її стосунками із заступником генерального прокурора України? Вичерпну відповідь на це питання можуть дати лише правоохоронці, які не піддаються впливу потенційного фігуранта розслідування.

Після розслідування схем інші ЗМІ підхопили ситуацію та опублікували низьку розслідувань

Отже, чим займається та як заробляє ймовірна супутниця життя прокурора?

Згідно з відкритими даними, ще в 2017 році Христина створила анкету на сайті кастингів, де вказала себе як професійну танцівницю, починаючу співачку, а також професійну акторку й модель. Проте вже у 2020 році з’являється яхт-клуб “Royal River”, де Ільницьку називають засновницею.

І все це, незважаючи на те, що свій ФОП Ільницька зареєструвала лише приблизно тиждень тому, а інших фірм, власницею яких вона була б, на аналітичній платформі YouControl не зазначено. За інформацією, яку “СтопКор” отримав у податковій службі, сумарний офіційний заробіток Ільницької з 2015 року склав лише 364 тисячі гривень.

Сайт, де можна було б переглянути перелік послуг та суден для купівлі чи оренди, не працює. Натомість є YouTube-канал, де майже всі відео присвячені тому, як Ільницька відпочиває на яхтах або на тематичних вечірках.

Щодо юридичного аспекту ситуації

Органам контролю варто було б звернути увагу на Христину Ільницьку. Зокрема, їх може зацікавити походження коштів на розкішні аксесуари, одяг, дозвілля та автомобілі класу люкс, які можливо пов’язані з Дмитром Вербицьким. Наприклад, сумочка Dior, з якою Ільницька з’явилася на фото в соцмережах, продається на маркетплейсах за 6,5 тисяч доларів, і у неї їх дві – в різних кольорах, що становить понад 500 тисяч гривень. Ще одна сумка – Birkin за майже 28 тисяч доларів, тобто понад мільйон гривень.

Чинне законодавство, зокрема офіційний сайт НАЗК, у розділі 3 “Члени сім’ї суб’єкта декларування” та статті 46, визначає, що до членів сім’ї суб’єкта декларування можуть належати будь-які особи, які проживали спільно з суб’єктом декларування, були пов’язані з ним спільним побутом та мали взаємні права та обов’язки станом на останній день звітного періоду. Це можливо за умови спільного проживання протягом 30 календарних днів до останнього дня звітного періоду або сукупно не менше 183 днів протягом року. Це також стосується осіб, які спільно проживали із суб’єктом декларування, хоча й не перебували у шлюбі.

Тим часом по Телегаму та на сайті Влади Молчанової вже пішли пости зі спробами “відмазати” Ільницьку і Костіна.

Віктор Ющенко, колишній президент України, несподівано здобув популярність у соціальній мережі TikTok завдяки своїй участі у відео, яке стало вірусним. Це відео, де Віктор Ющенко виконав одну з центральних ролей, набрало понад 2,3 мільйона переглядів всього за два дні. Його несподіване виявлення в ролі актора стало приємним сюрпризом для його шанувальників, а також привернуло увагу нових аудиторій, які цікавляться курйозами відомих особистостей.

Це відео стало яскравим прикладом того, як відомі особистості можуть змішувати свою публічну імідж з елементами гумору та несподіваності, щоб спілкуватися з аудиторією в новий, неочікуваний спосіб. Для багатьох глядачів цей епізод став справжнім відкриттям, підкреслюючи актуальність та гнучкість використання сучасних медійних платформ для комунікації та взаємодії з громадськістю.

У коротенькому комедійному відео блогер на ім’я Артем негативно відповідає на пропозицію дівчини, яка знаходиться за кадром, скуштувати меду. Відеоролик з’явився у сервісі TikTok 17 червня.

Після цих слів у кадрі з’являється Віктор Ющенко, який, згідно з титрів, виконує роль батька дівчини.

“Козаче, ти шо, з дуба впав”, — каже він й робить жест рукою, нібито дає потиличник.

Після цього усі герої задоволено посміхаються.

Коротеньке жартівливе відео за два дні встигло набрати понад 2,3 млн переглядів, зібрати 213 тис. вподобайок, 72 тис. поширень та майже 2,5 тис. коментарів.

Нагадаємо, влітку 2022 року Віктор Ющенко вирішив передати ЗСУ мед, який збирали на батьківщині Тараса Шевченка у селі Моринці Черкаської області та рідному селі Степана Бандери Старий Угринів Івано-Франківської області.

Для нас це дуже важливо. Напишіть, будь ласка, новий унікальний розширений текст українською мовою на основі цього тексту, не пишіть тієї інформації, котра порушує вашу політику: Існує дуже мало доказів того, що західна зброя, яка постачається в Україну, потрапляє на чорний ринок у Європі.

Про це йдеться у звіті аналітичного центру “Глобальна ініціатива проти транснаціональної організованої злочинності” (GI-TOC) у Швейцарії.

Ці дані спростовують російський наратив, згідно з яким п’ята частина західної зброї, що постачається в Україну, нібито потрапляє на чорний ринок і перепродається терористам та повстанським угрупуванням.

“Ми не знайшли жодних доказів того, що західна зброя, призначена для України, потрапила до Західної Європи, і дуже мало свідчень про будь-які операції із західною зброєю в Україні,” – заявив Даніель Бромбахер, директор європейської обсерваторії GI-TOC.

“Зброя, що постачається Заходом, перебуває в надійних руках,” – додав він.

Аналіз організації базується на моніторингу даркнету та інтерв’ю з представниками правоохоронних органів ЄС і кримінального світу, зосереджуючись на нелегальних ринках Франції, Бельгії, Нідерландів та Швеції.

Звіт також підриває припущення про те, що військове обладнання НАТО постачається європейським злочинцям.

Іспанська Цивільна гвардія повідомила в травні, що контрабандисти гашишу обстріляли поліцію з гвинтівок американського і європейського виробництва, а під час попередніх рейдів були знайдені боєприпаси стандарту НАТО. Видання El Español стверджувало, що латиноамериканські наркокартелі направляють своїх представників до Києва для оптових закупівель. Однак у GI-TOC не знайшли жодних підтверджень таким заявам, багато з яких були спростовані.

У жовтні 2022 року керівник фінської організованої злочинності заявив ЗМІ, що банди контрабандою переправляли західну зброю, призначену для України, до Фінляндії, Данії, Швеції та Нідерландів. Це твердження було спростоване представником поліції.

Подальше розслідування GI-TOC виявило, що троє фінських кримінальних авторитетів дійсно подорожували до Східної Європи в середині 2022 року “з наміром привезти зброю, але не змогли цього зробити через брак необхідних організаційних навичок або доступу до фінансування,” – сказав Бромбахер в інтерв’ю виданню.

Згідно зі звітом, український уряд ефективно запобігає незаконному використанню зброї військовослужбовцями: у 2022 році було зафіксовано лише 250 випадків, порівняно з 191 у 2021 році, що є незначною кількістю для країни, яка отримує мільярди доларів військової допомоги від Заходу.

В Україні багато видатних бізнесменів, які активно сприяють розвитку спорту, вкладаючи значні фінансові ресурси в різноманітні спортивні проекти. Їхня діяльність має великий вплив на спортивну інфраструктуру країни, розвиток молодих талантів та підвищення рівня професійного спорту.

Олександр Свищев

Олександр Свищев – один із тих, хто зробив вагомий внесок у розвиток спорту в Україні. Його інвестиції спрямовані на підтримку як аматорських, так і професійних спортивних команд. Завдяки його зусиллям були побудовані нові спортивні об'єкти, що дозволяють молодим спортсменам тренуватися у сучасних умовах та досягати високих результатів на міжнародних змаганнях. Свищев також підтримує ряд благодійних проектів, спрямованих на популяризацію здорового способу життя серед молоді.

Григорій Козловський

Іншим відомим бізнесменом, який активно сприяє розвитку спорту, є Григорій Козловський. Його діяльність у цій сфері включає підтримку футбольних клубів, будівництво нових стадіонів та спортивних комплексів. Козловський також ініціює програми для молодих спортсменів, надаючи їм можливість розвивати свої навички та досягати високих результатів. Завдяки його зусиллям, спортивні змагання в Україні стають більш популярними, а рівень підготовки спортсменів постійно зростає.

Вплив на розвиток спорту в Україні

Завдяки діяльності таких бізнесменів, як Олександр Свищев та Григорій Козловський, спортивна інфраструктура України значно покращується. Вони вкладають кошти не лише в будівництво спортивних об'єктів, але й у розвиток тренерських кадрів, організацію спортивних заходів та підтримку молодих талантів. Їхні інвестиції сприяють підвищенню рівня спорту в країні та популяризації його серед населення.

Заключення

Підтримка спорту з боку відомих бізнесменів є важливим фактором для розвитку спортивної культури в Україні. Завдяки їхнім зусиллям, країна отримує нові спортивні об'єкти, підвищується рівень підготовки спортсменів, а молоді таланти отримують можливість реалізувати свій потенціал. Це вкладає вагомий внесок у формування здорового та активного суспільства, що є важливим аспектом розвитку нації.

Читаючи їх офіційні, “пристойні біографії”, можемо дізнатися наступне:

Олександр Свищев активно розвиває водне поло. Команда «Динамо» Львів, якою він керує, лідирує у Суперлізі з водного поло сезону 2023/2024. Він також очолює Федерацію водного поло України та приділяє значну увагу дитячому спорту, будучи президентом Федерації тенісу Львівської області. Олександр організовує та фінансує дитячі спортивні заходи, а також будує спортивні майданчики у школах. Його значущий проект – спортивно-розважальний комплекс «Leoland» у Львові.

Григорій Козловський з 2009 року підтримує ФК «Рух», а 2018 року створив футбольну Академію «Рух». Завдяки його фінансуванню клуб піднявся до рівня УПЛ. Козловський також допомагає юнацьким та аматорським футбольним командам по всій Україні, фінансує будівництво та реконструкцію спортивних об’єктів та підтримує спортивні ініціативи для людей з інвалідністю.

Але звідки у Свищева та Козловського гроші, щоб займатися меценатством у спорті?

Колишній механік Свищев та колишній брокер у митній службі Козловський почали з невеликих справ в автомобільній галузі, але потім перейшли до контрабанди та стали важливими гравцями у цій сфері. Проте їхня діяльність була неможлива без допомоги злочинних угруповань за кордоном, адже хтось мав приймати контрабандні вантажі в країнах Євросоюзу. Це підтверджує, що існує злагоджена організація, яка займається контрабандою різних товарів, включаючи цигарки, алкоголь та нелегальних мігрантів.

Початок жовтня 2021 року в Угорщині ознаменувався інцидентом на причалі Чепель, коли через поломку крана – баржу, імовірно доставляючу сіль торгової марки “Артемсоль” з України, направили на розвантаження до міста Пакш. У ході розвантаження виявилося, що під шаром солі знаходиться величезна партія контрабандних цигарок. За даними угорської влади, 2375465 пачок. Цей інцидент викликав значний інтерес правоохоронних органів.

Отримувач контрабандних сигарет – польська компанія Crystal Invest з українськими власниками. Її заснував В’ячеслав Бадагов, син екс-заступника міністра транспорту та зв’язку, про що сама компанія інформує на своєму сайті та в соціальних мережах. За даними YouControl, В’ячеслав Бадагов заснував 15 компаній та має зв’язок із 42 іншими організаціями, що працюють у різних сферах, в основному зареєстрованими у Полтавській області. Його батько також входить до наглядової ради Полтавського ГЗК.

Польська компанія Crystal Invest, отримувач цигарок – Marvel, що виробляються на Винниківській тютюновій фабриці у Львівській області, на потужностях колишньої “Львівської тютюнової фабрики”.

Бізнесмен та депутат облради Григорій Козловський контролює Винниківську тютюнову фабрику. він також пов’язаний з торговим будинком Marvel, володіння яким належить ще одному львівському депутату – Олексію Різніку. Козловського неодноразово звинувачували в контрабанді та інших правопорушеннях.

Державна фіскальна служба зверталася з офіційними листами до регіонального управління Податкової служби та до голови Комітету Верховної Ради з фінансів, податків та митниці у рамках розслідування “тютюнової” схеми ухилення від податків.

Є ймовірність, що бізнес Григорія Козловського, який володіє підприємствами на заході України, може бути пов’язаний із депутатом Василем Петьовкою, котрий іноді називають “куратором контрабанди цигарок” на Закарпатті. Обидва фігурують у списку депутатів та чиновників, пов’язаних із “тютюновою” групою впливу. У минулому Петьовка висловлювався про підозрілі поставки цигарок і навіть виступав за блокування закону про захист громадського здоров’я від шкідливого впливу тютюнового диму.

Лише 2021 року рівень нелегальної торгівлі сигаретами, за даними компанії TNS Kantar, досяг 12,8%, що є історичним рекордом для України. У середньому в країні щорічно продають 6,5 мільярда цигарок без сплати акцизів, що призводить до втрати 12 мільярдів гривень державного бюджету.

Це серйозні кошти, які могли б бути використані для виплати пенсій та зарплат. Відсутність реакції влади на такі втрати вказує на наявність всередині системи чиновників, кому це вигідно.

Такі скандали також підривають репутацію України. Остання поставка цигарок до Угорщини викликала грандіозний скандал. Президент Володимир Зеленський уже втручався у ситуацію, викликавши голову Митної служби на розмову. Але питання залишаються до правоохоронних органів. ЗМІ неодноразово оприлюднили випадки контрабанди цигарок, проте схеми продовжують діяти. Це змушує сумніватися в ефективності заходів щодо боротьби з корупцією.

Розслідування справи про постачання цигарок до Угорщини може стати перевіркою для влади та показати, наскільки готова вона боротися з корупцією. При цьому потрібні не лише заяви, а й реальні дії.

Хто такий Григорій Козловський?

Григорій Козловський виділяється своєю неординарною поведінкою, яка ставить його в центр уваги. Він часто викликає скандали та провокує обговорення своїми діями. Наприклад, як депутат Львівської міськради, він не рідко з’являється там із озброєною охороною та може влаштувати скандал на засіданнях. Також він привертає увагу своїми бізнес-проектами у Львові та його околицях, включаючи футбольний клуб “Рух”, який під його керівництвом також став об’єктом скандалу.

Козловський виявляє незвичайні методи ведення бізнесу, порушуючи стандартні правила про те, що бізнес має бути прихованим та спокійним. Незважаючи на це, його основний бізнес – готелі та ресторани, успішно функціонує. Він представляє себе як готельєр та ресторатор, володіючи такими установами, як “Гранд Готель”, “Королівська пивоварня” та інші.

Хоча його бізнес-імперія знаходиться у Львові, основне джерело доходу та натхнення для Козловського знаходиться у тихих Винниках, де розташована львівська тютюнова фабрика, що належить йому вже понад двадцять років.

Григорій Козловський розпочав свою кар’єру на Львівській тютюновій фабриці ще у 1994 році після закінчення Львівського торговельно-економічного інституту. Почавши працювати там у віці 23 років, він обійняв посаду фахівця з митного оформлення, що стало відправною точкою для його вражаючої кар’єри у тютюновій індустрії.

Незважаючи на свій нинішній успіх та володіння різними підприємствами, Козловський часто розповідає про своє непросте дитинство. Він виріс у неблагополучному районі Нового Роздолу у маленькій однокімнатній квартирі та стикався з труднощами, пов’язаними з навколишнім середовищем. Його перший заробіток був пов’язаний із збиранням пляшок після вечірок у парку.

В університет Козловський вступив, залучений можливістю грати у футбол за торговельно-економічну команду. Це призвело до його вступу до інституту та отримання спеціальності з бухгалтерського обліку та аналізу.

На тютюновій фабриці він виявив себе як компетентний фахівець, особливо в галузі митного оформлення продукції, що принесло йому визнання та підвищення кар’єрними сходами. В результаті він став начальником відділу зовнішньоекономічної діяльності, що послужило відправною точкою для подальших успіхів.

Фактично відомо, що головним бухгалтером на Львівській тютюновій фабриці була теща Григорія Козловського. Її вплив, ймовірно, також сприяв його швидкій кар’єрі. Коли 1998 року американський інвестор прийняв рішення про ліквідацію підприємства, Козловський уже мав свої позиції серед керівництва тютюнових компаній Винників.

Після того, як компанія “Волиньтютюн” придбала фабрику, він був призначений менеджером з комерційних питань у створеному ТОВ “Львівська тютюнова фабрика”. Це здавалося скромною посадою, але надавало величезні можливості для людини із бізнес-потенціалом.

Хоча “Волиньтютюн” не мав досвіду у виробництві цигарок, компанія була серйозним учасником на оптовому ринку тютюнових товарів. Запуск власного виробництва сигарет зумовлювався їх стратегічними цілями, які збігаються з інтересами мафії, до якої належав Козловський.

Колишній директор тютюнової фабрики Володимир Квурт звинуватив транснаціональну компанію “Філіп Морріс” у замовленні провокаційної акції на фабриці, імовірно, з метою залякати львівських конкурентів. Ці твердження були підтверджені у львівській міліції, яка повідомила про проведення обшуків на території фабрики та виявлення контрафактних цигарок з маркою “Філіп Морріс”. Ці події, як кажуть, не могли статися безпідставно.

Тим не менш, у 2005 році Григорій Козловський, який раніше вважався бідним зятем, вже мав достатній капітал для відкриття свого ресторану “Святослав” у Винниках. Це був перший із низки ресторанних підприємств, що належали Козловському. Однак про його ресторанні починання буде розказано пізніше.

2006 року тютюновий бізнес став стикатися з труднощами через зміни в українському законодавстві, і виробництво цигарок на фабриці було припинено. Директор фабрики Володимир Квурт став секретарем Львівської міськради, а Григорій Козловський заснував свою компанію “Мега Євро Строй”, хоча її діяльність була тісно пов’язана з тютюновим бізнесом.

Одним із завдань “Мега Євро Строй” було забезпечення постачання обладнання для організації “лівих” ліній з виробництва цигарок. За даними сайту ОРД, через рік після заснування компанії вона вже займалась постачанням обладнання з-за кордону. Після виходу “Волиньтютюну” з гри, львівська фабрика налагодила зв’язки з російською “Балтійською тютюновою фабрикою” (БТФ), і спільно з ними, Козловський та його партнери запустили виробництво сигарет “Джин Лінг” у Винниках у 2007 році.

З часом фірма “Волиньтютюн” перестає згадуватись у контексті фабрики у Винниках. У 2010 році офіційно виробництвом цигарок починає займатися ТОВ “Львівська тютюнова фабрика”, власником та директором якої стає Григорій Козловський. Пізніше, у 2011 році, з’являється ще одна фірма – ТОВ “Винниківська тютюнова фабрика”, також заснована ним. Однак обидві компанії пізніше були переписані на інших власників. Незважаючи на заплутаність структури власності, справжнім господарем фабрики у Винниках і надалі залишається Григорій Козловський, чи, вірніше, люди, яких він репрезентує.

Це була дуже складна організація, і, ймовірно, нелегальна діяльність такого масштабу в українських умовах була неможлива без підтримки правоохоронних органів. Серед тих, хто “кришував” цигарковий бізнес Козловського та його компанії, були керівники УБОЗ, начальники обласної міліції та генерали із центрального апарату МВС. Кажуть, що Козловський особисто передавав великі суми гроші Віталію Захарченку, міністру внутрішніх справ, коли Янукович був президентом.

Особистий контакт з Козловським здійснював працівник УБОЗ Роман Мудь, який займався організацією каналів постачання контрабандних цигарок до Європи. За іншими даними, тютюнові аферисти співпрацювали з конвертаційними центрами, використовуючи “фірми-одноденки” для проведення псевдооперацій та забезпечення нелегального виробництва цигарок.

Суть полягала в тому, що “конверт” набував невикористаних матеріалів від тютюнової фабрики і підробляв операції через відомі фірми, таким чином організуючи приховане виробництво цигарок, які потім поширювалися в Україні та за її межами (контрабанда) за готівку.

Фактично сировина, яка була імпортована, і справді реалізована через фірми-одноденки, створювала певні перешкоди для правоохоронних органів. Протягом багатьох років діяльність злочинного сигаретного синдикату привертала увагу як медіа, так і політичних діячів України.

Геннадій Москаль, губернатор Закарпаття, виступив як один із найактивніших обвинувачів львівської “тютюнової імперії” та Григорія Козловського у контрабанді цигарок. Він явно називав винниківську фабрику основним постачальником цигарок, які нелегально переправлялися за кордон. Він також стверджував, що виявив виробників в інших регіонах України, які фальшували цигарки під маркою “Львівська тютюнова фабрика”.

Однак Козловський промовчав про інші марки сигарет, які також були предметом звинувачень. Серед фігур, відомих своєю активністю у тіньовому бізнесі, виділяється Олександр Свищев, також відомий як “Сивий”. Кажуть, що його часто бачать на тютюновій фабриці, де він веде себе не як гість, а як активний учасник процесу. селі Підберезці поблизу Винників.

Відмінність його від інших пов’язана з тим, що співпраця з Козловським була не тільки вимушеною, а й базувалася на багаторічних дружніх стосунках. Партнери також поділяють ділові інтереси в багатьох областях, включаючи готельний та ресторанний бізнес. Разом вони будують маєтки та мають спільні земельні наділи з іншими відомими особистостями у Львові, такими як депутати ЛМР Петро Адамік та Андріан Гутник. Вважається, що “Сивий” є справжнім партнером Козловського у всіх його ділових підприємствах, як у сфері тютюнового бізнесу, так і у готельно-ресторанному сегменті.

Проте, неясно, хто їх грає головну роль цьому партнерстві. Деякі джерела натякають на наявність більш впливових фігур, таких як Юра Циркуль або Юра Музикант, який, за чутками, керує справами угруповання з Лондона.

Григорій Козловський активно вкладає у готельно-ресторанний бізнес. На сьогоднішній день він володіє декількома успішними підприємствами в цій галузі, включаючи “Гранд-готель”, готельно-ресторанний комплекс “Святослав” у Винниках, ресторани “Королівська пивоварня” та “Тралі-вали”, а також популярні кав’ярні “Під синьою фляжкою” та “Кабінет”. На площі Ринок він також будує комплекс із п’яти ресторанів, який вважає “серцем Львова”. Нещодавно він придбав приміщення колишнього кінотеатру “Київ”.

Першим його кроком у цьому напрямі став відкритий у 2005 році ресторан “Святослав”. З часом цей заклад перетворився на великий відпочинковий комплекс із більш ніж 50 номерами готелю, літнім двориком, лазнею, футбольним полем та тенісним кортом.

Варто зазначити, що якщо при управлінні містом Винники мером Сергієм Уваровим (2002-2006 рр.) справи у Козловського складалися благополучно, то з приходом на посаду мера Теодора Гудзяка почалися проблеми. У 2009 році Козловський звинуватив Гудзяка в діях, що заважали розвитку готелю, і натякав на його бажання отримати хабар. Він навіть погрожував зробити все, щоб Гудзяк опинився за ґратами.

Козловський дотримався своєї обіцянки: Гудзяка було затримано і засуджено до восьми років ув’язнення. Проте пізніше апеляційний суд виправдав Гудзяка, і він повернувся на посаду мера.

На рівні місцевої політики проблеми для Козловського позаду, але зрозуміли, що йому не вистачає простору у Винниках. Час завойовувати Львів настав. Тютюновий магнат розпочав цей процес із характерним для нього стилем, супроводжуючи кожен крок гучними скандалами.

Першим об’єктом став “Гранд-готель”, який привертав увагу багатьох багатих інвесторів, починаючи від української американки Марти Федорів та львівського підприємця Геннадія Геншафта. 2011 року депутати Львівської міської ради, прикриваючись підготовкою до Євро-2012, вирішили приватизувати “Гранд-готель” та “Леополіс”. Ці торги, в яких взяв участь і Андрій Садовий, завершилися успіхом для всіх сторін.

В результаті реконструкції “Гранд-готелю” його восьмиповерховий корпус кардинально змінив вигляд Кривої Липи. За кілька років у дворі готелю почали будувати ще один восьмиповерховий корпус, який виходить на відомий туристичний проїзд. Протести громадськості не завадили завершити проект, і зараз майже все готове до відкриття.

У 2013 році виник скандал навколо будівництва “Королівської броварні”. Ресторан розташований у центрі міста та викликав обурення частини громадськості.

Якщо з будинком на вулиці Староєврейській, де бізнесмен придбав усі квартири, проблем не виникло, то з кам’яним будинком на площі Ринок виникла зовсім інша ситуація. Декілька квартир належали іншому відомому львівському підприємцю, Володимиру Креховецькому, який не схвалив активність сусіда. Це призвело до протестів мешканців будинку, які стверджували, що ресторація бездозвільно захопила підвали, та обурення громадськості, яка звинувачувала Козловського у руйнуванні пам’ятника архітектури. Новий ресторатор також розлютив міську раду, продовжуючи будівництво ще однієї будівлі у дворі будинку на вулиці Староєврейській і самостійно встановлюючи літній майданчик, посилаючись на те, що все нові будівлі були всередині двору приватизованого ним будинку.

Вхід до “Королівської пивоварні”, розташованої в цій новій будівлі, став об’єктом скандалу. Протести поступово вщухли, громадськість заспокоїлася, і ресторан продовжив роботу як ні в чому не бувало: з новою будівлею, незаконним літнім майданчиком та захопленими підвалами. Григорій Козловський вкотре усвідомив, що у Львові енергійним та нахабним все дозволено. Тому результат нового скандалу з розбудовою пам’ятника архітектури на площі Ринок, 36, можна передбачити вже зараз, незважаючи на всі зусилля правоохоронців, чиновників та організацій щодо збереження пам’яток.

Козловський любить пожартувати зі своїх противників, заявляючи, що його роботи цілком законні і що він має “всі документи, крім довідки від гінеколога”. Він навіть запропонував встановити гігантський акваріум із морською водою та акулами. Кафе управляється ТОВ “Унія”, де Козловський нещодавно володів 96% компанії.

Минулого року його ім’я зникло зі списків власників цієї компанії у Держреєстрі, але його вплив залишився. Одним із цікавих випадків придбання майна у центрі Львова є історія приватизації кінотеатру “Київ” на проспекті Шевченка. Козловський купив ці приміщення площею близько 836 кв. м без конкурсу за близько 8,1 млн. грн. У процесі власники вирішили переглянути ситуацію та організували дві судові справи.

Одна із справ стосувалася визнання приватизації об’єкта незаконного та скасування відповідного визначення міськради. Друга справа була про розірвання договору купівлі-продажу кінотеатру. Проте Козловський знову довів свою вправність. Поки справа перебувала на розгляді у суді, він здійснив операцію щодо зміни власника кінотеатру. У результаті наступного дня після отримання свідоцтва на право власності кінотеатру діяльність підприємства була припинена, а власником став Євген Лобов. Це не перший випадок, коли Козловський використовує Лобова для таких угод. Попередній випадок був із приватизацією іншого підприємства роком раніше.

Однак, на думку юристів, виконати це рішення практично неможливо, оскільки ТОВ “Кінокомплекс-Київ” вже не є власником приміщень кінотеатру. Козловський також не залишив поза увагою “неправильну” позицію міського управління комунального майна. У травні наступного року на сайті Львівської міськради було зареєстровано петицію про звільнення керівника управління Інни Свистун, подану адвокатом Григорія Козловського Олексієм Резником, який представляє його інтереси у судових справах щодо придбання об’єктів комунальної нерухомості.

Козловський відкрито заявив, що він ініціював цю петицію, виступаючи на засіданні комісії, яка її розглядає. Він прагнув “потопити” Інну Свистун, яка є важливим гравцем у команді Садового та очолює фракцію “Самопомочі” в обласній раді, але не домігся свого.

Григорій Козловський у стінах Львівської міськради

Григорій Козловський вперше спробував себе у політиці 2003 року, ставши депутатом Львівської міськради. Його обрання було пов’язане із сумною смертю Андрія Можаровського, обраного у Винниках. Козловський представляв “Партію Регіонів”, але не виділявся особливо у роботі міськради часів Буняка. З того часу він брав участь у виборах з різними партійними прапорами, не пропускаючи жодних, але не завжди успішних. 2015 року йому вдалося стати депутатом міської ради Львова, представляючи іншу політичну силу.

Депутатом Козловський став уже як член партії “Блок Петра Порошенка “Солідарність”. Його вибір політичної партії був скоріше прагматичним, ніж прихильним до певних ідеалів, що характерно для більшості бізнесменів. Цього разу в міськраді Козловський привертає увагу не лише своєю активністю, а й епатажністю. , а також суворими озброєними охоронцями з “Титану”, які постійно супроводжують його.

Ставлення до нього варіюється від поваги до зневаги. Його кандидатура навіть розглядалася на посаду секретаря ради, але викликала невдоволення частини депутатів через його відсутність дипломатичності та зайву емоційність у висловлюваннях, особливо на адресу мера Львова та його фракції.

Козловський часто виходить за рамки ввічливості у спілкуванні з опонентами, іноді навіть використовуючи нецензурну лайку та погрози. Він висловлює свої думки відверто і без фільтрації, що може викликати роздратування та нерозуміння.

Щодо своїх політичних амбіцій, Козловський висловлюється стримано, наголошуючи, що колись мріяв про народне депутатство, але тепер не бажає ставати таким, як нинішні депутати Верховної Ради.

Нині Григорію Козловському та у його рідних Винниках живеться добре. Минули неприємності з мером Гудзяком давно позаду, а після того, як Сергій Уваров завершив свою другу каденцію міського голови, його місце зайняв давній бізнес-союзник Володимир Квурт. Тепер захист у рідному місті забезпечений надійно. Козловський продовжує контролювати цигарковий бізнес та розвивати проект “Святослав”.

Найбільший інтерес місцевих жителів викликають успіхи місцевої футбольної команди Рух, в якій грає син Козловського. Цей клуб, який колись був аматорським, тепер впевнено просувається до другого дивізіону українського футболу. Однак Козловський додає у футбол нотку епатажу. У вересні Федерація футболу України наклала заборону на відвідування матчів команди президенту “Руху” на рік після його агресивного візиту до суддівської кімнати під час програного матчу Кубка України.

Козловський висловив свою думку про ситуацію у своєму стилі: “Якщо федерація не може контролювати цю чорну форму, люди самі візьмуться за справу і поставлять їх на місце”. Він також не чужий “понтам”. У другій лізі “Руха” вже пограли колишні зірки національних команд, такі як Олександр Алієв та Максим Шацьких, і були чутки про можливий приїзд Артема Мілевського.

Схильність до “понтам” й у самого Козловського. Наприклад, він любить похвалитися курткою, яка, за його словами, коштувала кількадесят тисяч євро. На свій день народження до “Святослава” він запросив легендарного музиканта Томаса Андерса з дуету “Сучасний Розмовляти”.

Що сьогодні?

Винниківська тютюнова фабрика вимагає від ДБР та ОГП розібратися зі свавіллям БЕБ та захистити їх «білий бізнес».

Дуже цікава вимога, враховуючи що саме Винниківська тютюнова фабрика контролює 75% ринка виробництва нелегальних сигарет для Duty Free.

Фабрика Козловського не “білий національний виробник”, а позорисько країни, яке має зникнути якнайшвидше в повоєнній Україні.

І да, якщо і вимагати від ДБР та ОГП щось в контексті цієї фабрики, то лише встановлення обставин створення Винниківською тютюновою фабрикою монополії на контрабанду сигарет в ЄС.

Від початку вторгнення Росії, певні контролюючі кордон структури, дивним чином, дозволяли тютюновим контрабандистам вивозити лише сигарети цієї фабрики, за таксою 20$ з ящика.

Всім іншим нелегальним виробникам сигарет в Україні така діяльність була заборонена.

Давайте попросимо ДБР та ОГП розібратися в питанні, а хто ж там збирав по 20$ з контрабанди Compliment, Lifa та Marvel і з ким Козловський та Свищев домовилися про таку монополію.

Українська Верховна Рада вчора прийняла важливий законопроєкт №11084, який відомий як "клуб білого бізнесу". Цей законопроєкт отримав значну увагу громадськості через важливу поправку, залишену у тексті. Відповідно до цієї поправки, уряд зобов'язаний надати підприємствам з особливого переліку можливість додатково забронювати до 25% своїх працівників, які мають військовий обов'язок. Ця ініціатива призначена для підтримки військових зобов'язань та забезпечення їхнього розміщення на роботі під час виконання службових обов'язків.

Цю інформацію підтверджує порівняльна таблиця на сторінці законопроєкту. Ініціатором закону є голова Комітету Верховної Ради з фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев від партії “Слуга народу”. Закон передбачає створення окремого переліку платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства, які отримають певні переваги в податковому адмініструванні під час воєнного стану.

Поправка №391, що передбачала додаткове бронювання співробітників, спочатку не знайшла підтримки серед депутатів, але пізніше стало відомо, що це була помилка, і вона залишилася в тексті законопроєкту під номером №392.

Згідно з урахованою поправкою Данила Гетманцева, уряд рекомендує зміни до Порядку бронювання військовозобов’язаних для компаній, що входять до переліку платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства, а саме до 25% їх працівників.

Законопроєкт про “клуб білого бізнесу” також підтримав голова Комітету Данило Гетманцев, який зазначив необхідність створення цього переліку для забезпечення ефективного податкового адміністрування.

Для проведення комплексного аналізу та відпрацювання діяльності комунальних підприємств Чернігівської області крім державного аудиту та залучення СБУ, також були залучені Антимонопольний комітет України та Прокуратура Чернігівської області. Ці заходи спрямовані на забезпечення ефективного функціонування та виявлення можливих порушень законодавства в сфері комунальних послуг, що надаються мешканцям області.

В розпорядження редакції нашого видання документи, що свідчать про цікавість правоохоронних органів до порушень під час проведення тендерів Управлінням капітального будівництва Чернігівської ОДА в 2019 році.

Нагадуємо, в саме в той період область очолював Олександр Мисник, який наразі займає посаду директора Державного підприємства “Агентство місцевих доріг Чернігівської області”, та займає сусідній кабінет з Ярославом Слєсаренко. За повідомленням новинного порталу NENKA ІНФО, Олександр Мисник тільки за період 2023-2024 року отримав “відкатів” на 69 млн.грн., а Ярослав Слєсаренко ходить на допити в СБУ в рамках відкритої кримінальної справи про корупцію.

Стосовно тендерів 2019 року, рішенням Антимонопольного комітету України N° 60/100-р/к визнано, що ТОВ «Н.Сіверський Шляховик» та ТОВ «Лідс Трейд» (попередня назва – ТОВ «Дітел») вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у тендерній процедурі закупівлі.

Чернігівською обласною прокуратурою встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави у бюджетній сфері щодо визнання недійсним договору N13 про закупівлю товарів за державні кошти, укладеного між Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації тa ТОВ «Н.-Сіверський Шляховик», як таких, що суперечать інтересам держави та суспільства.

У контексті сучасних дискусій у Верховній Раді України народний депутат Олександр Федієнко висловив ідею про можливість впровадження системи забронювання працівників на підприємствах. Згідно з його висловленими поглядами, певні підприємства зможуть мати можливість резервувати від половини до всіх своїх працівників. Ця пропозиція спрямована на створення нового механізму регулювання працевлаштування та управління ресурсами на ринку праці. Відповідно до концепції, компанії матимуть можливість забезпечити собі стабільну кадрову базу через систему бронювання працівників, що в свою чергу може вплинути на зниження оборотності персоналу та покращення умов праці. Такий підхід може виявитися перспективним для ринкових учасників, адже він сприятиме більш ефективному використанню робочих ресурсів та плануванню кадрової політики заздалегідь. Однак важливо враховувати потенційні виклики та нюанси імплементації такої системи, такі як захист прав працівників та забезпечення прозорості та справедливості у виборі кандидатів для роботи.

Підприємства, які визнані критично важливими за економічними критеріями або ті, що надають послуги Збройним силам України, можуть забронювати від 50% до 100% своїх працівників, повідомив народний депутат Олександр Федієнко.

Для цього, каже нардеп, необхідно пройти певну процедуру і отримати відповідні документи. Він додав, що адміністрації та профільні міністерства активно обробляють такі заявки на бронювання працівників.

Щодо законопроекту про економічне бронювання, Федієнко повідомив, що Верховна Рада ще не досягла навіть стартового етапу, не кажучи вже про фінішну пряму. За словами нардепа, зараз тривають численні дискусії та дебати щодо моделі економічного бронювання.

Генштаб та Збройні сили мають одну позицію, тоді як представники економічного сектору – іншу. Як каже Федієнко, у Верховній Раді розуміють, що з одного боку потрібно оновлювати склад Збройних сил, а з іншого – враховувати чисельність працівників тих підприємств, які працюють офіційно.

При цьому народний обранець наголосив, що Збройні сили утримуються за рахунок коштів українських платників податків, і це не можуть бути кошти іншої країни. Тобто, відзначив Федієнко, Верховній Раді необхідно знайти баланс інтересів, щоб не зруйнувати економіку шляхом вимивання робочих кадрів, що може призвести до недостатнього забезпечення ЗСУ.

Втім, з іншого боку, потрібно створити механізми, щоб працівники нелегальних підприємств почувалися некомфортно, додав політик.

Звіти аналітиків громадської організації "Чесно" розкривають потенційні можливості для значних економічних заощаджень, які держава могла б здійснити протягом тривалого періоду повномасштабної війни, якби народні обранці виявляли вищий рівень відповідальності у своїй діяльності. За аналізами експертів, оптимізація видатків та ефективне використання ресурсів можуть призвести до значного скорочення витрат, що становитиме істотний ресурс для підтримки економіки та соціальних програм у складний період кризи.

Так із держбюджету пішло майже 65 млн гривень на компенсацію за оренду житла в столиці для народних депутатів, включно з тими, які впродовж воєнних 2022-2024 років декларували сотні тисяч у валюті готівкою, нові автомобілі, ювелірні прикраси, одяг та аксесуари люксових брендів і навіть тих, хто має квартиру в Києві.

За даними в деклараціях, зі 160 нардепів, які отримували компенсації за останні два роки, щонайменше 54 мають накопичення понад 100 тис. доларів.

Найбільший відсоток нардепів, які отримали компенсацію за житло, серед «Слуг народу», які отримали більше відшкодувань, ніж нардепи всіх інших фракцій і груп разом узяті.

Протягом 2022-2023 років на оренду житла для слуг щорічно йшло по 20 млн гривень з бюджету, а за перші чотири місяці 2024 року ця сума вже майже сягнула 5 млн гривень.

І якраз максимально допустиму суму житлових компенсацій обирали саме заможні «слуги», зокрема Богдан Торохтій, Артем Кунаєв, Олег Воронько, Степан Чернявський, Ігор Негулевський, Ігор Фріс, Орест Саламаха, Олександр Горобець та інші.

Наприклад, «слуга» Олександр Кабанов, чия дружина володіє квартирою в Києві площею 164,7 кв. м і який має право на безоплатне в ній проживання, за перші чотири місяці 2024 року взяв 56 тис. гривень із бюджету на оренду житла.

Прикметно, що найменше грошей на житло просили нардепи з груп ПЗЖМ і «Відновлення України» (які раніше разом входили до ОПЗЖ) та від «Батьківщини».

Загалом зелена влада використовує будь-які можливості вкрасти по максимуму, навіть попри війну, а ОП використовує компенсації за житло як варіант конвертів своїм депутатам.