Політика

Ситуація, що склалася, викликає занепокоєння серед військових експертів та політиків. Вони застерігають, що нестача артилерійських боєприпасів може суттєво вплинути на хід бойових дій. Деякі аналітики навіть прогнозують можливість повторення так званого "снарядного голоду", який вже спостерігався раніше.

Ось, що він пише в своїй статті:

Змушений визнати, що мій колега Федір Веніславський мав рацію у своєму твердженні, що закон про воєнний стан забороняє звільнення Кабінету міністрів України.

Давайте я нагадаю цю заочну дискусію. Колега відкрив Закон “Про правовий режим воєнного стану” і знайшов там чинну статтю №10 “Недопустимість припинення повноважень органів державної влади, інших державних органів в умовах воєнного стану”. Вона говорить, що:

“У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Кабінету міністрів України”. Запам’ятайте це словосполучення “припинення повноважень” – воно буде вирішальним.

Я ж своєю чергою посилався на Конституцію України і, зокрема, на статтю 115, де йдеться про те, що “Кабінет міністрів України, відставка якого прийнята Верховною Радою України, продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого уряду”.

І фактично наша суперечка була в площині: коли звільняють прем’єра/КМУ, – це “припинення повноважень”? Чи діє безперервність влади? І тут закон чи регламент Ради не дає відповіді окрім… випадкової норми, яка точно розставляє все на свої місця.

Пам’ятаєте, я писав, що коли змінюють Кабмін, то всі законопроєкти від нього відкликаються автоматично? Так ось це відбувається на основі двох законів:

1. Закону України про Кабмін, ст. 27.

2. Закону України про Регламент, ст.105.

Але тут головне: і там, і там це відкликання законопроєктів попереднього уряду відбувається саме через “припинення повноважень”. І якщо ми поглянемо на історію останніх змін уряду: чи то Яценюка на Гройсмана, чи вже в цьому скликанні Гончарука на Шмигаля, то саме так і було. Тобто кожного разу в аналогічній ситуації це було припиненням повноважень.

Тому так, звільнення прем’єра і обрання нового уряду – це “припинення повноважень КМУ”. Тобто прямо заборонено зараз статтею 10 закону про воєнний стан.

І тому колега Веніславський має рацію: для заміни Шмигаля зараз влада має або змінити закон України про воєнний стан… або його порушити. Інші креативні варіанти неможливі з вищеописаних причин.

P.S. Але коли це когось зупиняло…

Ситуація, що склалася, викликає занепокоєння серед військових експертів та політиків. Вони застерігають, що нестача артилерійських боєприпасів може суттєво вплинути на хід бойових дій. Деякі аналітики навіть прогнозують можливість повторення так званого "снарядного голоду", який вже спостерігався раніше.

Блогер та телеведучий Сергій Іванов заявив, що зібрані з українців донати на підтримку Збройних сил України були витрачені на застави підозрюваних у кримінальних справах та на заробіток на купівлі-продажу державних облігацій.

Одним із найбільш резонансних випадків стало внесення застави за Романа Червінського. За словами Іванова, фонд Порошенка витратив 9 млн грн на заставу для Червінського, якого обвинувачують у проведенні несанкціонованої операції, що призвела до загибелі командира частини, поранення 17 військових, пошкодження бойових літаків та злітно-посадкової смуги. Також Червінському інкримінують вимагання $100 000 у комерсанта за вирішення питання з контрабандним товаром. Іванов підкреслює, що ці кошти були зібрані з громадян України для підтримки Сил оборони, а не для особистих потреб Порошенка.

Іванов також нагадав, що це не перший випадок подібного використання благодійних коштів. У 2023 році Шевченківський суд повернув фонду Порошенка та його ГО “Справа громад” 17 млн грн застави за іншого підсудного. Це викликало обурення серед громадськості, оскільки українці жертвували гроші на підтримку війська, а не для викупу з-під варти осіб, які становлять особистий інтерес для Порошенка.

Ще одним важливим аспектом, на який звернув увагу Іванов, є використання зібраних коштів для фінансових операцій. У 2023 році через свій банк Порошенко вклав у державні облігації 156 млн грн внесків українців, заробивши на цьому 50 млн грн неоподаткованого прибутку. Це викликає питання щодо прозорості та цільового використання зібраних коштів.

Іванов критикує Порошенка за систематичне нецільове використання благодійних коштів. Він звертає увагу, що подібні дії стають тенденцією і можуть призвести до подальших скандалів. Блогер також підкреслює, що партія Порошенка “ЄС” нещодавно була викрита НАЗК у фінансовій оборудці, пов’язаній з купівлею державних облігацій на 35 млн грн, що прямо заборонено законом.

Це повідомлення викликало значний резонанс у політичних та громадських колах, адже стосується високопосадовця законодавчого органу країни. Факт залучення НАБУ та САП до справи свідчить про серйозність підозр та потенційну важливість розслідування для боротьби з корупцією на високому рівні.

Він був звинувачений у вимаганні хабара у розмірі 3,4 мільйона гривень за те, щоб не заважати при проведенні ремонтних робіт на водогоні в Охтирському районі.

Миколу Задорожнього вже виключено з очолюваної ним тимчасової слідчої комісії з питань облаштування фортифікацій та закупівлі дронів, а його членство у фракції “Слуга народу” тимчасово призупинено.

Про це повідомляє редакція сайту 360UA NEWS

Але не тільки на хабарах наживаються наші “Слуги”.

Перший заступник голови фракції “Слуга народу” Андрій Мотовиловець, який в даний час очолює осередок партії в Київській області, не тільки не надає допомоги армії, але й інвестує (вказує значні та тіньові доходи) у облігації Міністерства фінансів.

Лише кілька тижнів тому Мотовиловець придбав цінні папери на суму 5,6 мільйонів гривень.

У 2023 році з погашення відповідних облігацій народний депутат отримав понад 10 мільйонів гривень прибутку. Як бачимо, збагачення під час війни – є нормою для представників партії “Слуга народу”.

Підопічні Андрія Мотовиловця не відстають від “ідеології лідера”:

– Депутат Київської обласної ради та голова комісії з медицини Андрій Кріпак у грудні 2022 року придбав для дружини автомобіль Jaguar F-PACE за 1,6 мільйонів гривень;

– Депутат Київської обласної ради та голова комісії з капітального будівництва Роман Буковський у 2023 році купив 2 квартири в новобудовах Софіївської Борщагівки (Київська область) і 7 паркомісць у Вишгороді. Усі об’єкти оформлялись за заниженою вартістю;

– Голова фракції “Слуга народу” Київської обласної ради Вадим Геращенко також оновив свій автопарк у грудні 2022 року – у колекцію було додано автомобіль Land Rover RANGE ROVER вартістю більше 130 тисяч євро;

– Колишній голова фракції “Слуга народу” Київської області Олександр Поляруш, який відомий розкраданням державних земель та бюджетних коштів під час будівництва укриттів, купив Toyota LC 300 за 3,8 мільйона гривень.

Депутатка зазначила, що більше не може асоціювати себе з фракцією, навіть на формальному рівні. Серед причин такого рішення вона згадала про неодноразові випадки, коли її колеги по партії опинялися в центрі корупційних скандалів.

За її словами, «Слуги» у Комітеті безпеки об’єднуються з опозицією у питаннях саботажу. Також вона пише, що нібито саме від представників своєї фракції вона отримувала “найбільші атаки”.

Сьогодні стало відомо, що нардепка вийшла з партії “Слуга народу” за власною заявою, про що написав нардеп Ярослав Железняк в своєму Telegram-каналі.

Железняк зазначив, що після виходу Безуглої у фракції залишилося 233 “слуги”. Однак він також додав, що Миколу Задорожного, який теж подав заяву, з її складу не виключили.

Деякі медіа висловлюють занепокоєння щодо ролі Стефурака в певних урядових рішеннях. Зокрема, його ім'я згадується в контексті обговорень навколо Єдиної державної автоматизованої паспортної системи (ЄДАПС).

Стефурак родом із Рогатині Івано-Франківської області. Потрапив до команди голови уряду завдяки родинним зв’язкам: його мати – Марія Савка працювала першим заступником голови Івано-Франківської ОДА в той час, коли її очолював Денис Шмигаль.

До того, як потрапити до команди Шмигаля, Стефурак працював у агрохолдингу “Укрлендфармінг” Олега Бахматюка, зокрема в торговій мережі “Фаворит” та наглядових радах інших пов’язаних з ним компаній. Під управлінням Стефурака компанії агромагната намагалися обійти тендерні правила на постачання продуктів харчування, за що були оштрафовані Антимонопольним комітетом.

Також Сергій Стефурак, будучи директором однієї з фірм Бахматюка, засудив збанкрутілий банк самого ж Бахматюка, з метою отримати відшкодування збитків від Фонду гарантування вкладів, що однозначно є шахрайством. Тож не дивно, що наші співрозмовники в Кабміні називають Стефурака “лобістом Олега Бахматюка” в уряді Дениса Шмигаля.

В контексті функціоналу Сергія Стефурака в команді Дениса Шмигаля, варто також згадати зв’язки Стефурака з нині покійним Андрієм Іванчуком. Іванчук відомий тим, що представляв інтереси російського “Лукойлу” після формального продажу його активу в Івано-Франківській області – заводу “Карпатнафтохім.

Андрій Іванчук також мав відношення до мереж магазинів Duty Free, якими володів разом із партнером Артуром Гранцем, власником видання Forbes. Гранцу часто приписують зв’язки з росіянами через ігорний бізнес та спробу продати Forbes Україна російському православному олігарху Костянтину Малофєєву. Нагадаємо, що Сергій Стефурак, як радник Дениса Шмигаля з економічних питань, має вплив тому числі на фіскальну і митну політику, що пов’язана з діяльністю Duty Free.

Також цікаво, що весною минулого року прем’єр-міністр Денис Шмигаль та його найближчий радник Сергій Стефурак заблокували роботу Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (КРАІЛ), шляхом навмисного не призначення четвертого члена комісії, що автоматично призвело до відсутності кворуму та неможливості прийняття рішень. Як наслідок, КРАІЛ не міг позбавляти ліцензій компанії, які були повязані з РФ та потрапили до санкційного списку. Як зазначають учасники ринку, така ситуація була вигідна одному з бенефіціарів «Vbet» Артуру Гранцу.

У серпні 2023 року в медіа розгорівся скандал, через ймовірне лобіювання Сергієм Стефураком повернення корупційних схем середини 2000-х років, пов’язаних із концерном ЄДАПС.

ЄДАПС – це консорціум-монополіст часів Януковича, через який здійснювався друк усіх можливих документів країни, починаючи з паспортів громадян закінчуючи акцизними марками. Він мав природно величезну корупційну складову, активно працюючи на поповнення чорної каси “сім’ї” екс-президента.

Сьогодні ЄДАПС має назву “Industrial Innovation Group”, а його філіал в Україні – “Поллі-Сервіс”. “Industrial Innovation Group” презентує себе як нового гравця на ринку. Але чи так це насправді?

Скандально відомий співвласник ЄДАПС Юрій Сидоренко, який неодноразово переховувався від правоохоронців різних країн і мав бізнес у Москві, офіційно вийшов зі структури компаній в 2017 році. Замість нього власниками стали двоє давніх менеджерів ЄДАПСу, низка офшорок і громадянин Арабських Еміратів, де “ожив” консорціум.

Але вже у 2018-му одна з компаній цієї імперії, патентуючи в ЄС свій черговий винахід, вказала особисто Сидоренка серед винахідників. Варто відзначити, що наразі дана інформація видалена.

Крім того, у 2021-му в одній з митних декларацій “Industrial Innovation Group” на товар, відправлений до Женеви, отримувачем була вказана людина на ім’я “M Sidorenko”. Це може бути дочка бізнесмена Марія.

Компанію “Поллі-Сервіс”, яка постачає матеріали для всіх монополізованих сфер, суспільству представляють українським виробником.

Та бізнес-імперія, до якої входить цей нібито вітчизняний виробник критично важливих для України документів, уже після вторгнення в Крим і на Донбас, незадовго до повномасштабної війни, не цуралась вести бізнес з Росією. Останні угоди з компаніями з РФ, які збереглись у міжнародній базі імпорту-експорту ImportGenius, датовані груднем 2021-го року.

Серед непублічних власників ЄДАПСу, як встановили журналісти, міг бути проросійський політик Віктор Медведчук. А за часів Януковича консорціум зводив храм Російської православної церкви в Еміратах.

Починаючи з 2021 по 2023 рік за участі Сергія Стефурака уряд Шмигаля ухвалив низку рішень, що дозволили ЄДАПС повернутися на ринок. Зокрема, змінились вимоги до паспортів, водійських посвідчень, техпаспортів українців, було введено монополію на виробництво нотаріальних бланків та повернено голограму на акцизну марку.

Матеріали для всіх цих виробництв наразі постачає лише вищезгадана компанія “Поллі-Сервіс”, пов’язана з росіянами та колишнім ЄДАПС. Нагадаємо, що тільки за 2021-2023 роки ЄДАПС отримав державних контрактів на суму щонайменше 2,3 млрд гривень.

Але повернення Сергієм Стефураком та Денисом Шмигалем корупційних схем часів Януковича по друку державних документів, в умовах повномасштабного вторгнення, крім значних корупційних ризиків, несе також і ризики для української державності.

Правоохоронці почали масово виявляти підроблені документи, які практично не відрізняються від оригінальних. Не важко здогадатись, що такого роду документи крім криміналітету цікаві також російським спецслужбам. Тож питання повернення ЄДАПС, це не тільки про корупцію, але і про державну безпеку.

Згідно з аналізом деяких експертів, зокрема тих, що представляють видання Breizh Info, ситуація в Україні розглядається в контексті довгострокових стратегічних планів великих держав. Ці плани, на думку аналітиків, мають коріння ще в подіях початку 1990-х років, коли відбувалися значні геополітичні зміни після розпаду Радянського Союзу.

Конфлікт в Україні потрібен не Москві, а Вашингтону – це підтверджує рішення Байдена розмістити 15 військових баз у Фінляндії та запевнення держсекретаря Блінкена, що Україна одного разу стане членом НАТО. Для Росії такий крок є нездоланною «червоною лінією», і в Білому домі не можуть цього не знати. На відміну від пропаганди західних ЗМІ, «спецоперація» є не нападом, а відповіддю на неодноразові атаки України на Донбас, що дозволено 2 і 51 статтями Статуту ООН.

Конфлікт в Азії знову ж таки потрібен не Пекіну, а Вашингтону – це підтверджує рішення Байдена надіслати зброю і боєприпаси до Тайваню, що суперечить офіційній американській політиці «одного Китаю». Крім того, в комюніке НАТО від КНР вимагають припинити неявну підтримку Росії.

У такій потенційно вибухонебезпечній ситуації деякі представники американсько-британського істеблішменту опублікували лист із закликом якнайшвидше розпочати мирні переговори щодо України. Однак для справедливого і міцного миру необхідно, щоб США позбулися своїх цілей щодо світового панування.

У своїй заяві глава держави підкреслив важливість широкого міжнародного представництва на цьому саміті. Зеленський наголосив на необхідності залучення різних сторін для обговорення ключових питань, що стосуються України.

Минулого місяця в Швейцарії відбувся перший міжнародний саміт з питань України, де Київ приймав делегації з 92 країн. Основною метою цього заходу було просування мирного плану, запропонованого Україною. Проте Росія не отримала запрошення на цей саміт і одразу ж визнала його приреченим на невдачу.

Володимир Зеленський заявив на пресконференції: “Я поставив за мету, щоб у листопаді в нас був повністю готовий план”. Він також додав: “Я думаю, що на другому саміті мають бути представники Росії”. Ця заява свідчить про бажання українського лідера знайти спільну мову з Москвою для досягнення миру.

Росія ж скептично ставиться до ідеї нового саміту. Раніше заступник міністра закордонних справ Росії заявив, що представники країни не збираються брати участь у наступному саміті. Водночас у Кремлі висловилися менш категорично, зазначивши, що ідея другого саміту “не має чіткого змісту”, повідомляє Reuters.

Риторика Зеленського поступово змінюється в бік мирних переговорів. Це може бути пов’язано з усвідомленням того, що західні партнери в будь-який момент можуть зменшити підтримку України, що вплине на його політичний вплив як на міжнародній арені, так і всередині країни.

Ця вимога викликала значний резонанс у міжнародній спільноті та серед українських посадовців. Багато експертів розглядають цей крок як спробу російської сторони перекласти відповідальність та відвернути увагу від серйозних звинувачень, висунутих проти російських військових.

Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив, що вимагатиме на засіданні ООН пояснень з приводу масового вбивства в Бучі. Росіяни відкидають висунуті їм звинувачення щодо масового вбивства мирного українського населення, яке вони вчинили у місті під Києвом навесні 2022 року.

Росія головує з 1 липня в Раді безпеки ООН. Найближчими днями міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров поїде до Нью-Йорка на засідання цього органу. Дипломат повідомив, що хоче порушити питання про списки загиблих під час російської агресії в Бучі.

“Я поїду до Нью-Йорка наступного тижня, ми розглядатимемо завдання багатостороннього співробітництва, забезпечення рівноправного, неподільного характеру безпеки. Звичайно, ми поговоримо про те, як Захід намагається маніпулювати всім і вся. Для мене достатньо почути, що вони скажуть у відповідь на поставлене запитання, чи можна переглянути список тих людей, чиї тіла показали в Бучі кореспонденти BBC”, — заявив Лавров.

Буча – це місто в Київській області, яке у 2020 році мало населення 36 тис. мешканців. Росіяни на початку вторгнення окупували місто, однак, коли у березня українцям вдалося повернути місто, стало відомо про масштабні воєнні злочини, які спіткали місцеве мирне населення. Вулиці були повні трупів. Серед жертв були невинні мирні жителі, в тому числі жінки з дітьми. Президент України Володимир Зеленський заявляв, що правоохоронні органи “знаходять тіла людей зі зв’язаними руками та відрізаними головами”.

Головнокомандувач Збройних Сил України, генерал-лейтенант Володимир Сирський, разом зі своїм оточенням, висловлює думку щодо пріоритетних кроків у поточній ситуації в Україні. На їхню думку, найважливішим заходом на даному етапі є припинення вогню.

Про це заявила у Facebook нардеп Мар’яна Безугла, яка останнім часом критикує Сирського та український генералітет.

Вона стверджує, що про таку позицію Сирського їй повідомила “низка джерел”.

“Мені підтвердили два найважливіші моменти щодо позиції Сирського та його оточення:

– Він згоден підписувати режим припинення вогню і всілякі варіації на тему капітуляції та примусу до миру.

– Він не вірить у перемогу і щиро вважає, що ми не здатні здобути перевагу над росіянами на власній землі. Адже він мислить симетрично і робить єдиний логічний для себе висновок”, – написала Безугла.

У планах Сирського, на її думку, за допомогою зупинки вогню “увійти в історію і врятувати цілий пласт генеральської мафії, близької до знесення, як ніколи”.

Безугла заявляє, що така позиція вигідна й ексголовкому Залужному, чий вплив на ЗСУ зберігається.

За повідомленнями з різних джерел, навколо діяльності депутата виникли питання, пов'язані з використанням земельних ресурсів та можливими порушеннями у сфері документообігу. Ці звістки привернули увагу як громадськості, так і правоохоронних органів.

За нашою інформацією, Лабазюк “віджав” у держави землю, де побудував собі завод, зловживав владою і службовим становищем, виготовляв і використовував підроблені документи. При цьому днями його дружина потрапляла в скандал, засвітивши елітний годинник.

Нардеп Лабазюк є кінцевим бенефіціарним власником підприємства “Аграрна Компанія 2004”. При цьому за документами директором підприємства є рідний брат Лабазюка нардепа – Лабазюк Петро Петрович (07.10.1974 року народження, уродженець Богданівки, Хмельницької області).

У 2023 році “Аграрна компанія 2004” на земельній ділянці державної форми власності, яка перебуває в постійному користуванні дочірнього підприємства державної акціонерної компанії “Хліб України” Волочиський комбінат хлібопродуктів” розпочало незаконне будівництво.

Лабазюк, як член Комітету з питань аграрної та земельної політики Верховної Ради, здійснив вплив на посадових осіб цього землекористувача. Потім розпочав незаконне будівництво, оскільки не мав правовстановлюючих документів на володіння або користування даною земельною ділянкою олійно-екстракційного заводу.

Для отримання дозволу на будівництво та подальшого виготовлення технічного паспорта на комплекс будівель і споруд виробничого призначення представниками “Аграрної компанії 2004” було надано до Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАГ) виписки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, які містили ознаки фіктивності. Оскільки згідно з інформацією, що міститься в держреєстрі єдиним землекористувачем вказаної земельної ділянки було і залишається “Хліб України” Волочиський комбінат хлібопродуктів”.

15.04.2024 головний інспектор будівельного нагляду ДІАМ Мисан Сергій Миколайович на підставі наданих підроблених документів, без перевірки, видав “Аграрній компанії 2004” сертифікат відповідності закінченого будівництвом об’єкта і підтвердив його готовність до експлуатації.

16.04.2024 міський голова Волочиської міської територіальної громади Хмельницької області Черниченко, знаючи, що “Аграрна компанія 2004” не має у власності чи користуванні земельної ділянки, підписав розпорядження Волочиської міської територіальної громади №142-р “Про розгляд заяви про присвоєння адреси закінченому будівництвом об’єкту”, яким новозбудованому олійно-екстракційному заводу було надано адресу: Хмельницька область, Хмельницький район, м. Волочиськ, вул. Котляревського, буд. 8 – Б.

Потім брат Лабазюка звернувся до державного реєстратора Розсошанської сільської ради Хмельницької області Корнія Олександра Сергійовича із заявою про реєстрацію права власності на новозбудований об’єкт і внесення відомостей про нього до держреєстру.

Незважаючи на відсутність документів на земельну ділянку, на якій розміщено новозбудований об’єкт, що є підставою для відмови в державній реєстрації, Корній 01.05.2024 зареєстрував за Лабазюком “право власності на новозбудований” олійноекстракційний завод, загальною площею 2435,8 кв. м.

Джерела повідомляють, що таким чином нардеп Лабазюк просто “віджав” у держави шматок землі, на якому побудував собі заводик. Тепер же державним інтересам завдано економічної шкоди. При цьому Лабазюк активно використовував свій статус народного депутата України, що забезпечило ухвалення посадовими особами контролюючих органів незаконних рішень у власних інтересах. Тепер же на Лабазюка та всіх, хто йому допомагав, може чекати ч.2 ст.28, ч.4 ст.197-1, ч.2 ст.364, ч.3 і ч.4 ст.358 КК України.