Політика

18 травня в Україні вступив у дію новий закон про мобілізацію, який приносить ряд змін у вимогах до власників автомобілів, зареєстрованих у Транспортно-комунікаційних центрах (ТЦК). Згідно з Наказом №3633-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", автотранспорт, належний підприємцям і громадянам, але призначений для військово-транспортних цілей, тепер перебуватиме під посиленим наглядом.

Міністерство внутрішніх справ надасть дані про такі автомобілі всім ТЦК, а керівництво підприємств зобов'язане дотримуватися часткового наряду з передачі транспортних засобів. Новий закон також встановлює обмеження для автомобілів та інших транспортних засобів, які зареєстровані в ТЦК і призначені для поповнення Збройних Сил України та інших військових формувань.

Статтею 6 цього закону передбачено заборону на:

Крім того, встановлено, що військово-транспортний обов'язок під час загальної мобілізації або в особливий період розповсюджується на різні державні та місцеві органи влади, підприємства, установи, організації та громадян, які володіють транспортними засобами. Деталі щодо обсягу автомобілів за типами та марками, які потрібно залучити в рамках мобілізації, будуть визначені місцевими органами влади на підставі інформації від ТЦК, які отримають відомості від Міністерства внутрішніх справ.

Однією з ключових інновацій Закону про мобілізаційну підготовку та мобілізацію є введення часткового наряду. Цей документ, виданий головою місцевої ОВА, має на меті встановити завдання для керівників підприємств, установ та організацій різних форм власності, а також суб'єктів господарювання щодо передачі конкретних транспортних засобів та спеціальної техніки Збройним Силам України та іншим військовим формуванням, а також у визначенні місць та термінів передачі.

Засоби виконання військово-транспортного обов'язку, а також норми залучення, вилучення та примусового відчуження транспортних засобів та техніки на період мобілізації та воєнного стану визначаються Кабінетом Міністрів, з урахуванням відсотку за галузями національної економіки.

Згідно з новим законодавством, щодо компенсації за втрати, зазначені у зв'язку з мобілізацією транспортних засобів, передбачено встановлення порядку відшкодування державою вартості майна та компенсації за завдану шкоду. Однак процес самої мобілізації транспорту проводиться безоплатно, з обов'язковою умовою повернення автомобіля чи іншого транспортного засобу власнику протягом 30 календарних днів після оголошення демобілізації.

Щодо права залучення транспортних засобів, дані про водний транспорт та сільськогосподарську техніку також передаються до Транспортно-комунікаційних центрів (ТЦК) Міністерством інфраструктури, Держпродспоживслужбою та іншими відповідними органами.

Процедура залучення транспорту та його повернення відбувається на основі актів прийняття-передачі. У цих документах фіксуються відомості про власників, технічний стан, залишкова (балансова) вартість та інші необхідні деталі, які дозволяють однозначно ідентифікувати транспортні засоби. Це забезпечує прозорість та відповідність усіх процедур в рамках мобілізації та демобілізації, а також захищає права власників.

У висновках можна зазначити наступне:

• Новий закон про мобілізацію транспорту в Україні встановлює порядок компенсації за втрати, заподіяні внаслідок мобілізації, та передбачає безоплатну участь власників транспортних засобів у цьому процесі з подальшим поверненням транспорту протягом певного терміну.

• Щодо залучення транспорту, дані про нього передаються до відповідних органів, які контролюють цей процес, зокрема до Транспортно-комунікаційних центрів (ТЦК), що дозволяє забезпечити системність та ефективність управління транспортними ресурсами під час мобілізації.

• Процедура залучення та повернення транспорту ґрунтується на актах прийняття-передачі, що забезпечує прозорість та відповідність усіх дій у цьому процесі, а також захищає інтереси власників транспортних засобів.

Загалом, новий закон спрямований на забезпечення ефективного використання транспортних ресурсів в умовах мобілізації, з урахуванням інтересів як держави, так і громадян, які є власниками цих ресурсів.

Згідно зі змінами, які внесено до закону про мобілізацію, прикордонники, які працюють на пунктах пропуску, будуть проводити перевірку наявності військово-облікового документу у певних категорій чоловіків. Про це повідомив речник Держприкордонслужби полковник Андрій Демченко. Згідно з вимогами українського законодавства, чоловіки віком від 18 до 60 років під час дії воєнного стану або мобілізації мають мати при собі військово-обліковий документ разом з особистим документом і пред’являти їх на вимогу прикордонників. Перевірка військово-облікового документу стосуватиметься таких категорій чоловіків:

Ці нововведення не стосуватимуться певних категорій громадян, які зазначені в окремих пунктах Правил перетину державного кордону. Серед них особи з інвалідністю, супроводжуючі особи з інвалідністю та дітей з інвалідністю, а також працівники різних галузей транспорту тощо. Демченко рекомендує заздалегідь уточнювати свої дані в Територіальних військових комісаріатах та Службі призову та внести інформацію про отримання відстрочки у військово-обліковий документ перед виїздом з України.

• Згідно з оновленим законодавством про мобілізацію, військово-обліковий документ стає обов’язковим для чоловіків віком від 18 до 60 років під час дії воєнного стану або мобілізації при перетині кордону.

• Прикордонники на пунктах пропуску будуть проводити перевірку наявності цього документу у відповідних категорій чоловіків.

• Деякі категорії громадян, такі як особи з інвалідністю та їх супроводжуючі, а також працівники різних галузей транспорту, будуть звільнені від цієї вимоги.

• Рекомендується заздалегідь уточнювати свої дані в Територіальних військових комісаріатах та Службі призову, а також вносити інформацію про отримання відстрочки у військово-обліковий документ перед виїздом з України.

На офіційному веб-сайті Міністерства оборони з'явилася довгоочікувана інформація про невпинний прогрес співпраці України з НАТО. Заступник міністра оборони, Станіслав Гайдер, у відвертому інтерв'ю для видання Kyiv Post, поділився докладними деталями стосовно досягнень у цьому ключовому напрямку. Гайдер відзначив, що активно займається реалізацією концепції Дорожньої карти взаємосумісності з НАТО та адаптованої Річної національної програми Україна-НАТО. Він також підкреслив свою роль у впровадженні спільних проєктів, спрямованих на досягнення стандартів НАТО. За словами Гайдера, на сьогодні вже успішно імплементовано 322 стандарти НАТО, і ще 50 перебувають у процесі впровадження.

Не менш важливим кроком у цій співпраці вважається запуск першої спільної з НАТО інституції – NATO-Ukraine Joint Analysis, Training and Education Centre (JATEC). Гайдер підкреслив, що наша армія має відповідати всім критеріям НАТО, і для цього необхідно вносити зміни, щоб досягти повної відповідності. Центр має стати місцем спільного аналізу безпекових викликів та вдосконалення системи підготовки та військової освіти. Українські фахівці, співпрацюючи з колегами з країн-членів НАТО, будуть працювати над спільним розвитком спроможностей.

Гайдер підкреслив, що Україна стане не лише отримувачем, але й постачальником цінного досвіду: «Наш внесок у діяльність центру ґрунтується переважно на десятирічному досвіді російсько-української війни, інноваціях та практиках, які ми виробили під час повномасштабного вторгнення Росії. Цей досвід вже змінює стандарти НАТО та формує спроможність реагувати на виклики та загрози у сфері оборони».

Україна активно продовжує розвивати свою співпрацю з НАТО, чим підтверджує своє прагнення до інтеграції у євроатлантичну спільноту. Успішна імплементація 322 стандартів НАТО і запланований впровадження ще 50 свідчать про значний прогрес в цьому напрямку. Запуск NATO-Ukraine Joint Analysis, Training and Education Centre (JATEC) відкриває нові можливості для спільної роботи та обміну досвідом з країнами-членами НАТО. Україна не лише виконує вимоги НАТО, а й активно сприяє їх встановленню, використовуючи накопичений досвід, зокрема, під час війни з Росією. Такий підхід сприятиме підвищенню обороноздатності країни та зміцненню безпеки в регіоні.

Кабінет Міністрів затвердив новий формат військово-облікового документа, який починає діяти з 18 травня, одночасно із набранням чинності законом про мобілізацію. Документи, видані до 16 травня, залишатимуться дійсними до моменту отримання нових.

Згідно з новим порядком, військово-обліковий документ підтверджує належність власника до виконання військового обов'язку і видається призовникам, військовозобов'язаним або резервістам. Це стосується навіть тих громадян, які були виключені з військового обліку відповідно до пунктів 3 і 4 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та не отримували цей документ до набрання чинності постановою Кабміну від 16 травня №559.

Новий військово-обліковий документ буде виданий навіть тим, хто раніше був визнаний непридатним до військової служби або досяг граничного віку перебування в запасі. Для таких осіб документ не вилучається, а в ньому фіксуються дані про виключення з військового обліку.

Документ в електронному вигляді буде містити такі дані: дату народження, прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, військове звання, спеціальність, результати військово-лікарської комісії та інформацію про відстрочку від мобілізації. Ці дані формуватимуться через інтернет-ресурси, зокрема електронний кабінет призовника, веб-портал державних електронних послуг або портал Дія.

Номер та дата видачі нового військово-облікового документа будуть заноситися до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів у день його видачі.

Запровадження нового формату військово-облікового документа Кабінетом Міністрів України з 18 травня є важливим кроком у реформуванні системи військового обліку. Основні нововведення полягають у створенні електронного військово-облікового документа, який включає детальну інформацію про особу, що виконує військовий обов'язок, зокрема дані про військове звання, спеціальність, результати медичної комісії та відстрочку від мобілізації.

Це спрощує процес обліку та дозволяє швидше й ефективніше управляти мобілізаційними ресурсами. Новий порядок забезпечує актуальність і доступність даних через інтеграцію з електронними ресурсами, такими як портал Дія, що є значним кроком вперед у цифровізації державних послуг.

Документи, видані до 16 травня, залишаються дійсними до отримання нових, що забезпечує безперервність і стабільність в обліку військовозобов'язаних та резервістів. Важливо також, що новий документ буде виданий навіть тим, хто раніше був визнаний непридатним до військової служби, що гарантує повноту обліку і правову визначеність для всіх категорій громадян.

Україна вступила на новий етап підготовки до забезпечення національної безпеки. Закон про мобілізацію, який був ухвалений Верховною Радою України 11 квітня, офіційно набирає чинності сьогодні, 18 травня. Після прийняття в парламенті, документ був переданий на підпис голові Верховної Ради, Руслану Стефанчуку, наступного дня. 15 квітня спікер парламенту підписав закон, а вже 16 квітня він отримав підпис Президента Володимира Зеленського. Офіційне опублікування закону відбулося 17 квітня в газеті "Голос України". Згідно з документом, він набуває чинності через один місяць з дня опублікування, тобто 18 травня. Деякі положення цього закону стануть чинними через вісім місяців з моменту його опублікування. Зокрема, це стосується норм, які регулюють подання інформації до територіальних центрів комплектування про зареєстровані транспортні та водні засоби, призначені для поповнення Збройних Сил та інших військових формувань у спеціальний період. Зараз військовозобов’язаним надається військово-обліковий документ з вклеєним штрих-кодом (VIN-кодом), що є ідентифікаційним номером, наданим Реєстром військовозобов’язаних Оберіг.

Висновки до цієї статті підкреслюють важливість та актуальність прийняття Закону про мобілізацію для забезпечення національної безпеки України. Відзначається, що закон був ухвалений Верховною Радою та підписаний Президентом, а його набуття чинності є кроком у зміцненні обороноздатності країни. Також висвітлено регулювання подання інформації про транспортні засоби для військових потреб та важливість впровадження нових ідентифікаційних методів для військовозобов'язаних.

У п’ятницю, 17 травня, Президент України Володимир Зеленський підписав законопроект, який має потенціал перетворити динаміку військової служби в країні. Цей закон дозволяє засудженим особам на добровільній основі вступати до складу армії. Йдеться про історичний крок, який відкриває можливості для певних категорій засуджених та ув'язнених в Україні, а саме тих, хто має бажання та здатності вступити на службу в умовах воєнного стану.

Згідно зі змістом закону, засудженим, які згодяться вступити на військову службу, надається можливість умовно-дострокового звільнення від відбування покарання. Проте це рішення не є автоматичним, адже вирішує його суд. Така ініціатива вимагає ретельного розгляду кожного випадку, зокрема з урахуванням характеру злочину та психологічного стану засудженого.

Міністерство оборони вже розробило плани залучення мобілізованих ув'язнених до спеціальних військових підрозділів. Крім того, кандидати повинні успішно пройти військово-лікарську комісію та мати підтримку командування. Відомо, що не всі засуджені будуть придатні для цієї форми служби, оскільки існують обмеження, які виключають участь у мобілізації за певними категоріями злочинів, такими як загроза національній безпеці або умисне вбивство з особливою жорстокістю.

Станом на 15 травня 2024 року в Україні перебуває 27 471 засуджений, серед яких 1538 жінок. За даними опитування, проведеного у квітні, приблизно 4,5 тисячі засуджених виявили бажання вступити до армії в обмін на умовно-дострокове звільнення. Раніше, голова Міністерства юстиції, Денис Малюська, зазначав, що в Україні може бути від 10 до 20 тисяч засуджених, яких можна мобілізувати на військову службу за контрактом. Цей закон створює нові можливості для реабілітації засуджених та водночас посилює обороноздатність країни, використовуючи їх потенціал у важливій справі захисту національної безпеки.

У результаті підписання законопроекту Президентом України Володимиром Зеленським відкривається нова можливість для засуджених осіб добровільно приєднатися до армії, отримати умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та зробити вагомий внесок у захист національної безпеки країни. Закон передбачає ретельний відбір кандидатів та урахування характеру їхніх злочинів, що є важливим кроком у забезпеченні безпеки військових підрозділів. Згідно зі статистикою, значна кількість засуджених виявила бажання вступити до армії, що свідчить про високий рівень зацікавленості та підтримки цієї ініціативи серед населення. Таким чином, цей закон не лише сприятиме соціальній реабілітації засуджених осіб, але й покращить обороноздатність країни, залучаючи їх досвід та потенціал у справі захисту національних інтересів.

Починаючи з 18 травня, можуть бути введені обмеження на переміщення легкових автомобілів між регіонами України. Ця ініціатива буде реалізована в разі ухвалення Кабінетом Міністрів постанови, яка стосується обліку транспортних засобів у ТЦК. Згідно з проєктом цієї постанови, легкові автомобілі також можуть бути включені до військового обліку. Про це повідомив народний депутат Ярослав Железняк. Законодавством передбачено, що юридичні особи зобов’язані обліковувати у ТЦК транспортні засоби, які можуть бути використані для потреб Збройних Сил та інших військових формувань. Новий Закон про мобілізацію, що набирає чинності з 18 травня, забороняє вивезення такого транспорту за кордон та його переміщення між регіонами України, за виключенням суміжних областей. Зазначена норма має бути врегульована постановою Кабінету Міністрів. Проте, виявляється, що ця заборона стосується не лише вантажних автомобілів, автобусів та спецтехніки, але й легкових автомобілів, за винятком мотоциклів. Це виникло через недоречність формулювання у тексті постанови. “У проєкті постанови, який я мав змогу побачити, ми бачимо, що поняття транспортного засобу, який “призначений” або “може бути призначений” для доукомплектування, розмивається”, – зауважив Ярослав Железняк. “Ця, здавалося б, невелика різниця може призвести до того, що всі транспортні засоби юридичних осіб не матимуть можливості виїхати ні за кордон, ні в інші регіони, крім суміжних”. За думкою Ярослава Желєзняка, якщо урядова постанова не буде відкоригована, це може призвести до зупинки діяльності багатьох підприємств вже з 18 травня. Перевізники, служба доставки та пошта будуть змушені виконувати перевезення товарів шляхом перевантаження з автомобіля на автомобіль на межах регіонів. Для імпорту та експорту доведеться використовувати лише автомобілі з іноземною реєстрацією.

Загальні висновки з вищезгаданої статті такі:

• Починаючи з 18 травня, можуть бути введені обмеження на переміщення легкових автомобілів між регіонами України.

• Ініціатива буде реалізована за умови ухвалення Кабінетом Міністрів відповідної постанови про облік транспортних засобів у ТЦК.

• Згідно з проєктом постанови, легкові автомобілі можуть бути включені до військового обліку, що може вплинути на їх рух та використання.

• Недолік у формулюванні тексту постанови може призвести до непропорційних обмежень для транспортних засобів юридичних осіб, включаючи легкові автомобілі.

• Якщо не буде внесено відповідні коригування до урядової постанови, це може призвести до значних ускладнень у роботі підприємств, зокрема, у сфері перевезень та доставки товарів.

У 2019 році Володимир Зеленський обійняв посаду президента України на п'ятирічний термін. Якщо він не отримає другий термін через вибори або не буде переобраний, його повноваження завершаться навесні 2024 року, після інавгурації нового глави держави. 20 травня цього року виповнюється рівно п'ять років, відколи Володимир Зеленський став президентом. Для самого українського лідера цей день буде звичайним робочим, хоча може бути напруженим через ситуацію на фронті. У зв'язку з загостренням бойових дій Зеленський відмінив всі міжнародні візити та провів засідання Ставки головнокомандувача у Харкові. Він висловив впевненість у тому, що українські війська зможуть стримати російський наступ. Далі в планах президента – підготовка до червневого "саміту миру", продовження будівництва фортифікацій, посилення української армії та зміна обстановки на фронті.

Замість того, щоб дивитися на наступний понеділок як на останній день Зеленського на посаді президента України, російська пропаганда та деякі українські опоненти його влади спробують представити цей день як момент, коли він стає "простроченим президентом", а Україна – державою без законної влади. За даними київських співрозмовників ВВС, зараз ми спостерігаємо наймасштабнішу комплексну інформаційну операцію російських спецслужб в історії, яка спрямована на зміну легітимної влади в Україні та на поразку Києва військовим шляхом. ВВС спробувала проаналізувати "проблему 20 травня" та розібратися в її суті, а також визначити, які зміни очікують Володимира Зеленського, українське суспільство та державу в цілому після цієї дати.

Проблема полягає в конфлікті між кількома статтями української Конституції. З одного боку, основний закон передбачає, що термін повноважень президента України становить п'ять років. З іншого боку, в Конституції прописано, що президент перебуває на посаді до обрання та інавгурації наступного глави держави. З третього боку, Конституція прямо забороняє проводити вибори до Верховної Ради під час воєнного стану, але не містить заборон на проведення президентських виборів. Отже, є люди, які тлумачать цей правовий конфлікт таким чином. Якщо президентський термін становить п'ять років, то 20 травня 2024 року – останній день президентства Володимира Зеленського. Його мав би змінити переможець президентських виборів, але їх не було призначено, хоча Конституція дозволяла їх проводити.

Проте, якщо вже сталося так, то треба визнати, що вже 21 травня Володимир Зеленський перестане бути легітимним президентом. Тому він має піти у відставку та передати свої повноваження, як це прописано у Конституції, спікеру Верховної Ради. А він, у нашому випадку – член президентської партії "Слуга народу" Руслан Стефанчук, має залишатися в.о. президента, доки нового главу держави не оберуть на виборах, незалежно від того, коли саме вони відбудуться. Спікер парламенту, як в.о. президента, не новинка для України, нагадують прихильники юридичної теорії. У лютому 2014 року, після втечі з Києва Віктора Януковича, парламент обрав спікером Олександра Турчинова, який виконував обов’язки глави держави протягом понад трьох місяців, аж до інавгурації Петра Порошенка.

Серед тих, хто сумнівається у легітимності президента Володимира Зеленського після 20 травня, різні особистості – від колишнього однопартійця Зеленського, опального нардепа Олександра Дубінського, до глави російського МЗС Сергія Лаврова. Об’єднує їх тільки те, що вони є опонентами українського лідера. Противники цієї теорії переконані, що питання легітимності президента після 20 травня є пустим. Найпростіший аргумент, який вони наводять, – це те, що жоден український президент не перебував на посаді рівно п’ять років день у день. Попри це, сумнівів у легітимності жодного з українських президентів у зв’язку з цим не виникало.

Деякі співрозмовники ВВС визнають, що формулювання Конституції справді може залишати місце для різних тлумачень. У недавньому інтерв’ю ВВС міністр юстиції України Денис Малюська висловив підозру, що автори Конституції не уявляли, що Україна може опинитися в стані повномасштабної війни, тому підходили до відповідних положень несерйозно. Один з авторів Конституції, колишній віцепрем’єр та посол України в Білорусі, а нині викладач університету Роман Безсмертний, розповідаючи ВВС, зазначає, що над формулюваннями основного закону країни жорстко дискутували найкращі юридичні мізки. Якщо аналізувати норми Конституції системно, а не окремо, то стає зрозумілою і задум авторів, і точність обраних формулювань, додає Безсмертний. Перед ними стояли дві великі задачі. По-перше, уникнути переривання влади, утворення "вакууму влади". Саме тому в Конституції прописано, що президент лишається на посаді до інавгурації наступника, навіть якщо його ще не обрали. Потрібно також згадати норму, яка забороняє чинному президенту передавати свої повноваження іншим особам чи органам.

Друге завдання – запобігти можливості узурпації влади у кризових ситуаціях. Щоб цього уникнути, автори Конституції посилили роль Верховної Ради, включивши до основного закону заборону на парламентські вибори під час воєнного стану. Отже, Конституція наказує Зеленському залишатися на посаді президента, допоки його наступника не оберуть на легітимних виборах.

Хто ж стверджує, що Конституція залишає місце для різних тлумачень у цьому питанні, може звернутися до чинного закону про правовий режим воєнного стану. Цей закон чітко забороняє внесення змін до Конституції, проведення референдумів та виборів будь-якого рівня під час воєнного стану. Таке положення цього закону підтверджує ЦВК, обґрунтовуючи відсутність підстав для оголошення президентських виборів у 2024 році.

Навіть спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук, який мав би стати в.о. президента після Зеленського, заявив, що не має жодних сумнівів у легітимності президента і після 20 травня. Незважаючи на всі роз’яснення та трактування, “проблема 20 травня” продовжує існувати, обговорюється і використовується для політичних маніпуляцій.

Не можна сказати, що українська влада не передбачала, що це питання стане актуальним ближче до річниці інавгурації Зеленського. Вже минулої осені в Києві багато говорили про те, що було б розумно внести зміни до законів про вибори та воєнний стан і організувати президентські вибори у визначений Конституцією термін, тобто у березні 2024 року, не скасовуючи при цьому воєнний стан.

За словами співрозмовників ВВС, у коридорах української влади вже тоді, восени минулого року, обговорювалася можливість того, що російська пропаганда почне активно розповсюджувати тему нелегітимності українського президента після закінчення його п’ятирічного терміну та звинувачувати його в узурпації влади. Деякі західні політики, зокрема американський сенатор Ліндсі Грем та глава ПАРЄ Тіна Кокс, також висловлювали думку про необхідність проведення в Україні виборів у найближчому майбутньому.

У таких обставинах проведення президентських виборів могло бути сприйнято як стратегічний крок, спрямований на запобігання російській пропаганді та відповідь на заклики західних партнерів. Сам Володимир Зеленський тоді висловлював готовність провести вибори за умови фінансування та надання спостережувачів з боку Заходу. “Я не хочу, щоб влада трималася (лише за владу)”, – підкреслював він.

У розмові з румунськими ЗМІ у жовтні, президент Зеленський, який раніше заявляв про свою наміреність не балотуватися на другий термін, висловив своєрідну формулу щодо своєї участі у президентських виборах: якщо голосування відбудеться до закінчення війни, то він балотуватиметься, а якщо після, то відмовиться від претензій на другий термін. Незважаючи на активну дискусію щодо проведення виборів, остаточне рішення залежить від президента. Проте проти проведення виборів виступили не лише український “третій сектор”, а й широке українське суспільство. Понад сто громадських організацій різного спрямування підписали заяву про неприпустимість проведення кампанії в умовах воєнного стану.

Соціологічні дослідження показали, що більшість українців виступає проти проведення виборів до закінчення війни. Серед причин такого настрою українців є неможливість забезпечення безпеки під час виборів через постійні бойові дії та ракетні обстріли, а також відсутність можливості участі у голосуванні для сотень тисяч військових та мільйонів біженців. Крім того, багато українців не розуміли, чому в умовах війни потрібно витрачати мільярди гривень на організацію виборів, які не є пріоритетом в цей час.

6 листопада минулого року президент Володимир Зеленський висловив думку, що “вибори зараз не в приоритеті”, та засудив тих, хто вносить цю тему в суспільний діалог як безвідповідальних. З цього моменту обговорення щодо можливості проведення виборів в Україні закінчилося. Відомо, що п’ятирічний термін президента Зеленського не буде обмежений.

Однак влада розуміла, що її рішення може викликати питання щодо легітимності президента після 20 травня. У лютому поточного року видання DT.ua повідомило, що Офіс президента готував звернення до Конституційного суду. Вони планували запитати, чи можливе проведення президентських виборів під час воєнного стану, і чи може президент залишатися легітимним після закінчення свого терміну. Проте звернення так і не надійшло до суду. Зараз Конституційний суд недоукомплектований, що ускладнює ухвалення рішення.

Співрозмовники з ВВС вважають, що команді президента було складно розраховувати на швидке рішення суду, особливо з огляду на складні відносини між Зеленським та судом, які ускладнилися в 2020 році під час конфлікту щодо відставки суддів. Крім того, вважалося, що запит про легітимність президента може стати сигналом невпевненості самого Зеленського, що приносило більші репутаційні ризики, ніж очікувана вигода.

“Проблема 20 травня” стала центром уваги для опонентів Володимира Зеленського, які активно поширювали меседжі про втрату його легітимності. Цю тему вперше зафіксував керівник урядового Центру стратегічних комунікацій та національної безпеки, Ігор Соловей, вже на початку лютого минулого року. Першими каналами поширення таких повідомлень стали соцмережі колишнього депутата Верховної ради Ігоря Мосійчука, який перебуває за кордоном. У своїх постах в телеграмі та TikTok він стверджував, що непроведення виборів у визначений Конституцією термін свідчить про узурпацію влади Зеленським.

Деякий час потім депутат Верховної Ради від партії Зеленського Олександр Дубінський також заявив про закінчення повноважень президента України у травні та наголосив на необхідності дотримання закону. Ці меседжі стали частиною широкої кампанії у соцмережах, де критично настроєні блогери активно обговорювали українську політику. Крім того, “ботоферми” засмічували соцмережі коментарями про “нелегітимного” президента.

З часом “проблема 20 травня” перетворилася на легітимну тему політичної дискусії, і навіть сам Володимир Зеленський був запитаний про свою легітимність під час пресконференції 25 лютого. У відповідь на це Зеленський зазначив, що ця тема є частиною наративу програми Російської Федерації, а відповідні документи є у розвідувальних службах країн “Великої сімки”. Він зазначив, що це програма росіян, яка фінансується і спрямована проти України.

За два дні комітет з розвідки при президентові України розширив тему своєю заявою. За їхніми словами, Росія планує активізувати свої зусилля в рамках “спецоперації Майдан-3” протягом наступних тижнів. Президент Зеленський вже в листопаді минулого року в інтерв’ю газеті Sun згадував про цю спецоперацію, яка, за його словами, спрямована на повалення української влади (в Україні ці заяви сприйняли з певною дозою іронії). У заяві комітету “Майдан-3” називали найбільш коштовною акцією російських спецслужб у їхній історії, заявляючи, що її бюджет складав нібито 1,5 мільярда доларів.

“Методика кампанії – типова для російських спецслужб: ставлять під сумнів легітимність прийнятих після 20 травня рішень української влади, поширюють панічні настрої, зневіру, штучно створюють протистояння між цивільним населенням та військовими, розповсюджують різноманітні “теорії змови”… За задумом ворога, до першої половини червня планується збурити ситуацію в нашій країні, а потім, використовуючи цей хаос, завдати Україні військової поразки на Сході. В цьому полягає ключова ідея їхньої операції”, – йшлося в заяві.

Схоже, що Росія активно включається в розгортання теми про нелегітимність Володимира Зеленського вже з березня. Представник Росії при ООН, Василь Небензя, на засіданні Ради безпеки висловив жорстку позицію, називаючи Зеленського “диктатором” і заявивши, що він стає нелегітимним після 21 травня через відмову проводити вибори. Глава МЗС Росії, Сергій Лавров, трохи пом’якшив тон, висловивши невизначеність стосовно подій після 21 травня.

Ці заяви, за словами Ігоря Солов’єва з ВВС, спрямовані на міжнародну аудиторію, щоб послабити позиції української влади. Паралельно, російські ток-шоу, телеграм-канали та ЗМІ активно обговорюють тему нелегітимності Зеленського, а експерти та політики висловлюють свої погляди, у яких від Костянтина Затуліна до Олега Царьова. За даними Центру стратегічних комунікацій, Зеленського у російських ЗМІ називають “узурпатором” і “нелегітимним” президентом. Навіть телеканал RT подав ролик, що критикує Зеленського.

Хоча офіційна позиція Кремля стосовно легітимності Зеленського залишається невизначеною, є деякі сигнали про можливе визнання нелегітимності. Наприклад, заява президента Білорусі Олександра Лукашенка про те, що Путін може залишитися без партнера для укладення мирного договору. У свою чергу, Київ вже заздалегідь відгукнувся на можливе визнання Зеленського нелегітимним, заявивши, що не бачить правових підстав для визнання Путіна демократично обраним президентом.

Представники української влади стверджують, що мають докази російського походження цих інформаційних атак, але ніколи не публікували ці матеріали. Команда Зеленського підозрює, що політичні мотиви можуть спонукати парламентську опозицію, зокрема прихильників колишнього президента Петра Порошенка, до розкручування теми про нелегітимність президента. Проте, деякі представники партії “Європейська солідарність” відкидають ці звинувачення. “Ситуація вже дуже серйозна. Усім слід заспокоїтися з цією темою. Це, насправді, не має сенсу. Всі розуміють можливі наслідки”, – зазначив один з впливових соратників Порошенка. Подоляк вважає, що розкручування “проблеми 20 травня” росіянами має дві мети. По-перше, посіяти серед західних партнерів сумніви щодо легітимності українського керівництва і життєздатності України як держави. Цю тему намагаються включити до політичного порядку денного західних країн. Розрахунок Москви полягає в тому, що ця тема стане частиною мейнстрімних дискусій на Заході, що призведе до втоми від України та відмови від підтримки. По-друге, загнати українців у депресію. “Вони транслюють нашим співгромадянам повідомлення про безвихідність ситуації, відсутність виборів та демократії, нелегітимність президента, щоб зробити їх безвольними”, – додає Подоляк.

Незважаючи на це, українська влада проводить активну непублічну роз’яснювальну кампанію серед зарубіжних політичних еліт. П’ята річниця інавгурації Володимира Зеленського збігається з критичними моментами у великій війні, спровокованій Росією. У цей період російські війська здійснюють атаки на Харківському напрямку. Також в ці дні набуде чинності новий закон про мобілізацію, що може призвести до збільшення кількості українських чоловіків, яких мобілізують до Збройних Сил України. Останнім часом українські міста та села стали свідками від

За словами керівника київської соціологічної служби “Рейтинг” Олексія Антиповича, у суспільній свідомості українців питання легітимності президента “абсолютно не існує”. Опитування показують, що 70% українців виступають проти проведення виборів до закінчення війни, а саме проведення виборів не змінить нічого. Розкручування теми про нелегітимність Зеленського є “ударом у штангу”, зауважує Подоляк. Найближчими днями ця тема може наростати, але це буде маргінальним явищем.

Однак, варто врахувати, що вплив інформаційних кампаній може мати неочікувані наслідки. Навіть якщо зараз питання легітимності президента не виходить на передній план у суспільній думці, поява нових фактів або інтенсивна медійна експозиція можуть раптово змінити цю динаміку. Тому важливо продовжувати аналізувати та реагувати на інформаційні виклики, навіть якщо вони здаються маргінальними на даний момент.

• У суспільній свідомості українців питання легітимності президента Володимира Зеленського вважається непринциповим.

• Більшість українців виступають проти проведення виборів до закінчення війни, вважаючи, що це не змінить ситуації в країні.

• Розкручування теми про нелегітимність президента є спробою вплинути на суспільну думку, але наразі не має значного впливу.

• Важливо продовжувати вивчати та реагувати на інформаційні виклики, оскільки навіть маргінальні теми можуть мати неочікуваний вплив на думку громадян.

У Верховній Раді України зареєстровано законопроект, що стосується карного стягнення за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації. Відповідно до нинішнього законодавства, за такі дії передбачено позбавлення волі на період від трьох до п'яти років. Проте запропоновані зміни передбачають встановлення штрафу від 51 000 до 85 000 гривень, а також можливість виконання громадських робіт протягом 160-240 годин, виправних робіт на період від одного до двох років або обмеження волі на той же термін. Також законопроект розглядає питання відповідальності за ухилення від військового обліку або навчальних зборів, яка регулюється статтею 337 Кримінального кодексу України. Автором ініціативи є народний депутат Анатолій Бурміч, який аргументує необхідність змін тим, що позбавлення волі у даному контексті може виявитися занадто суворим покаранням, тоді як інші види каральних заходів дозволять заощадити ресурси країни та направити їх на інші потреби. Однак, через те, що ініціатором виступає лише один депутат, який не є частиною коаліції, шанси на прийняття даного законопроекту вважаються низькими, особливо в умовах обговорюваної жорсткості заходів щодо мобілізації.

Запропонований законопроект про зміни у відповідальності за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації є актуальним кроком у напрямку реформування кримінальної політики. Встановлення альтернативних видів покарань може забезпечити більш ефективне використання ресурсів держави та зменшити навантаження на пенітенціарну систему. Однак, ймовірність прийняття даного законопроекту вважається низькою через обмежену підтримку серед парламентських фракцій та обговорювану жорсткість заходів щодо мобілізації. Водночас, обгрунтованість і необхідність таких змін в кримінальному законодавстві підкреслюється потребою в справедливому та пропорційному застосуванні покарань за подібні правопорушення.

Президент України Володимир Зеленський неодноразово акцентує на важливості спільних зусиль для забезпечення міжнародного миру та стабільності. Телефонний звінок із колегою з Ліберії, Джозефом Ньюмом Боакаєм, став ще одним кроком у напрямку цієї співпраці. Обговорення, яке відбулося, не обмежилося лише підготовкою до Глобального саміту миру. Воно також охопило аналіз наслідків агресії Росії проти України та її вплив на стан продовольчої безпеки в Африці.

Зазначено, що Республіка Ліберія продовжує підтримувати Україну у важливих питаннях суверенітету та територіальної цілісності, що отримало відповідний вислів подяки від Президента Зеленського. Обговорення також охопило питання підготовки до майбутнього Саміту миру, який має відбутися в червні у Швейцарії, зі сприянням організаторів, якими виступають Україна та Швейцарія.

Реакція міжнародного співтовариства на організацію Глобального саміту миру виявляється дуже позитивною. Вже 50 країн підтвердили свою участь у цій історично важливій події, що свідчить про серйозний інтерес до спільної роботи над збереженням світового миру та безпеки. Підтримка канцлера Німеччини Олафа Шольца додатково надає ваги цьому заходу, вказуючи на його потенціал для створення нових можливостей у міжнародних відносинах.

Телефонні переговори з президентом Республіки Корея Юн Сок Йолем підтвердили зацікавленість ще однієї країни у участі у Саміті миру. Це свідчить про зростаючу увагу світових лідерів до спільних зусиль у забезпеченні міжнародної стабільності та миру.

Українська дипломатія продовжує активно працювати над зміцненням міжнародного партнерства та співпраці в контексті забезпечення миру та стабільності. Телефонні зв'язки президента України Володимира Зеленського з керівниками інших держав свідчать про високий рівень зацікавленості у спільних зусиллях для розв'язання глобальних проблем.

Обговорення з лідерами Ліберії та Республіки Корея, а також підтримка з боку канцлера Німеччини, підкреслюють важливість Глобального саміту миру, який вже здійснюється з активною підтримкою України та Швейцарії. Цей захід стає форумом для обговорення нагальних питань безпеки та миротворчості, а також сприяє утвердженню України як активного учасника міжнародного співтовариства.