Політика

Президент Володимир Зеленський затвердив Валерія Залужного на посаді посла в Великій Британії: стратегічний крок у зміцненні дипломатичних зв'язків

У четвер увечері, голова держави, Володимир Зеленський, зробив оголошення, яке вразило багатьох. Він повідомив українцям про своє затвердження кандидатури генерала Валерія Залужного на посаду посла України в Великій Британії. Президент пояснив, що генерал висловив бажання займатися дипломатією, що є приємною новиною для української держави. Міністерство закордонних справ вже відправило відповідний запит на агреман до Великої Британії.

Ця інформація стала несподіванкою для багатьох, оскільки раніше Зеленський звільнив Залужного з посади головнокомандувача через конфліктні ситуації, що виникли між ними. Також варто відзначити, що зазвичай такі оголошення робляться після узгодження всіх формальностей із зовнішніми державами.

Президент пояснив, що причиною такої рішучості можуть бути кілька моментів. По-перше, влада могла хотіти запобігти розголосу та спекуляціям щодо цієї кандидатури, оскільки Залужний є досить відомою особистістю. По-друге, цим оголошенням влада показала, що генерал продовжує бути частиною команди президента. І нарешті, це може бути варіантом простої перестраховки, адже ніхто не може передбачити, як складуться подальші обставини.

Ця новина стала великою подією для України, оскільки кандидатура Залужного вже збирає позитивний відгук як в Україні, так і в британському уряді. Його призначення відкриває нові можливості для розвитку дипломатичних відносин між країнами.

По-друге, це призначення означатиме, що Валерій Залужний вирішив залишитися віддаленим від політики, незважаючи на його високі рейтинги. До цього моменту генерал утримувався від коментарів щодо своїх політичних амбіцій, але в цьому плані було багато голосів як у політичних, так і у експертних колах. Його стаття в The Economist про ситуацію на фронті та причини невдалого контрнаступу викликала незадоволення Зеленського, оскільки він вважав, що генерал мав погодити з ним цю публікацію. На Банковій були переконані, що ця стаття – це початок політичної кар'єри Залужного. Після його звільнення з посади головнокомандувача, Залужний повністю відійшов від публічного життя, хоча його рейтинги залишалися високими. Останнє соціологічне опитування, проведене SOCIS за замовленням Цензор.НЕТ і опубліковане 5 березня, показало, що Залужний займає провідну позицію в президентському рейтингу. Якби вибори відбулися у 2024 році, то найбільшу підтримку мав би Валерій Залужний – 31,3% (або 41,4% серед тих, хто планує голосувати), тоді як Володимир Зеленський – 21,7% (або 23,7%). У другому турі 48,2% українців віддали б свої голоси за колишнього головнокомандувача (або 67,5% серед тих, хто планує голосувати), тоді як 23,3% українців (або 32,5%) – за нинішнього президента.

Це призначення є вигідним для Зеленського ще й з однієї причини. Не секрет, що між Зеленським і Залужним був конфлікт, тому вже минулого року стало зрозуміло, що заміна головнокомандувача – це лише питання часу. Але багато хто точно не очікував, що Залужний згодиться далі працювати під керівництвом Зеленського вже на дипломатичній ниві. Ця посада несе велику кількість обмежень. Простими словами, з моменту призначення послом Залужного асоціюватимуть з командою нинішнього президента, і всі його дії, заяви та висловлювання будуть повністю контрольовані Банковою. Відомо, що міжнародні питання, серед інших, в Офісі президента відповідає заступник глави Офісу президента, Андрій Єрмак, тож Валерій Залужний після призначення опиниться під його впливом.

Ця історія ще раз підкреслює, наскільки суворою може бути відповідь на критику. Інцидент з Вадимом Пристайком, коли він висловив своє незадоволення діями Зеленського на міжнародній арені, послужив нагадуванням про те, які можуть бути наслідки навіть за найменшої критики з боку колишнього або поточного керівництва.

Важко передбачити, як зміниться рейтинг Залужного після його поїздки до Лондона. Багато хто сприймав його мовчання про політичні амбіції як підтвердження того, що він, можливо, планує вступити в політику. Призначення на посаду послом у Лондоні суттєво змінить контекст його персони – після конфлікту з президентом та звільнення з армії, Залужний знову буде працювати під керівництвом Зеленського.

З іншого боку, не можна виключити можливість, що після дипломатичної місії Залужний займеться політикою. В Україні триває війна, і вибори заборонені, що може стимулювати його зацікавленість у політиці. Однак для нинішньої влади буде корисно, що Валерій Федорович буде зайнятий конкретною і цікавою роботою, а не буде відволікатися на роздуми про можливу політичну кар'єру.

У цій ситуації відбувається ще одна подібна українська історія, де людей, яких раніше звільнили з високих посад, призначають на послання. Пригадаємо екс-міністра оборони Андрія Тарана, який тепер є послом у Словенії, екс-генерального прокурора Ірину Венедіктову, яка стала посолом у Швейцарії, та екс-керівника "Укроборонпрому" Юрія Гусєва, який отримав посольство в Азербайджані. Таким чином, ці люди залишаються під впливом української влади навіть на новій посаді, і їхні зв'язки залишаються активними в українській політичній системі.

Запекла критичка Залужного, депутатка Мар'яна Безугла, звичайно ж, не могла утриматися від коментаря і опублікувала свої думки на своїй сторінці у Facebook: "Послом — це

У вищезгаданій статті розглянуто призначення Валерія Залужного на посаду посла України у Великій Британії. Ця подія викликала значний інтерес через попередній конфлікт між Залужним і президентом Зеленським, а також через звільнення Залужного з посади головнокомандувача. Аналізуючи ситуацію, стаття також зазначає, що призначення колишніх високопосадовців на посади послів є типовою практикою в Україні. Депутатка Мар'яна Безугла висловила свою критику щодо цього призначення, але сам Залужний утримався від коментарів. У висновку можна сказати, що ця подія є ще одним прикладом того, як влада в Україні здійснює призначення та утримує впливових осіб у політичній сфері.

Україна та ліберальна російська опозиція відчувають спільний біль – обидва вони прагнуть кінця правління президента Володимира Путіна та припинення його війни проти України. Проте реакція України на смерть російського опозиціонера Олексія Навального, головного противника Путіна, відкрила глибокий розрив між двома сторонами. Це також відображає складність вирішення проблем між двома сусідніми країнами, навіть у випадку відходу Путіна. Коли тисячі росіян зі всього світу вшановували пам'ять покійного політика, якого бачили останньою демократичною надією своєї країни, реакція в Україні була здебільшого стриманою або навіть ворожою, оскільки багато українців дивляться на Навального з певним скепсисом. Заяви вдови Навального, Юлії, про те, що вона продовжить боротьбу з Путіним, викликали подібну відповідь. Для багатьох українців Навальний не є символом демократії, як його бачать на Заході. Це показує глибокі розбіжності в уявленнях між українцями та росіянами. Багато українців вважають цю війну останнім актом столітнього утискання з боку російських правителів, а ліберальні росіяни, у тому числі Навальний, розглядаються як частина російського суспільства, яке страждає від імперського проєкту. Українські та російські відносини мають глибокі корені. Навіть українські ліверали відчувають розрив із більшістю свого суспільства, зокрема з тисячами сімей, які втратили своїх чоловіків у війні на Донбасі. У той же час російська опозиція вважається недостатньо критичною до російських дій на території України та недостатньо активною у засудженні цих дій. Навальний, який провів літо в Україні, раніше підтримував ідею єдності росіян, українців та білорусів, та вважав Крим історичною частиною Росії.

Після цього Навальний відмовився від цих заяв – торік він оприлюднив план із 15 пунктів для демонтажу диктатури Путіна та повернення України до її кордонів до 1991 року, у тому числі з Кримом. Проте цей план не переконав багатьох українців. Навіть президент Володимир Зеленський, хоч і поспішив засудити смерть Навального як останній доказ вбивчого режиму Путіна, в Україні виразу співчуття не було. Дехто навіть був у захваті від цієї новини, радіючи смерті того, кого вони назвали “імперіалістичним шовіністом”. Українській громадськості не сподобалася неспроможність російського суспільства усунути Путіна, подібно до того, як вони самі зробили це з Віктором Януковичем десять років тому. Українські політичні думки розділені щодо питання співпраці з російськими лібералами. Деякі експерти вважають, що їм потрібно пройти "довгий шлях" перед тим, як зможуть домовитися з українцями. Однак існують ті, хто вважає, що співпраця можлива, але вимагатиме більше самокритики та розуміння імперського минулого і сучасності. Українська громадськість прагне змін, але росіяни не відповідають на заклики до повстання проти війни. Тим не менш, деякі росіяни проти війни були арештовані та ув'язнені, а кілька з них навіть приєдналися до українських батальйонів. Однак це залишається предметом суперечок серед російської опозиції.

Російські ліберали заявляють, що їм не залишилося інструментів для боротьби. Багато їхніх лідерів опозиції арештовані чи мертві. Станом наразі навіть підлітків арештовують за протести проти війни. Покладання квітів на могилах стало проявом політичної непокори, але і це призводить до арештів. "Все стає гірше і гірше – нам потрібне диво. Усі чекають, що станеться щось несподіване – без їхнього впливу. Вони більше не відчувають, що мають владу", – цитує американське видання 47-річну Анну, яка поклала квіти на могилу Навального. Російська правозахисниця Олександра Попова стверджує, що опозиція всередині Росії залякана та ізольована. "Чого насправді не вистачає російській опозиції, так це співчуття з боку України – я помітила багато агресивної риторики на кшталт: “ви, росіяни, винні в тому, що тут відбувається”. Але тут є багато людей, які потрапили в тюрму, яких катували і вбивали… Люди в Росії теж страждають", – цитує її слова Washington Post. Успішна російська опозиція, ймовірно, повинна спочатку зосередитися на внутрішніх проблемах, а не на долі українців, заручившись підтримкою більш нейтрально настроєних частин російського населення – включно з тими, хто підтримує війну і не співчуває долі українців. "Я думаю, ми повинні розуміти, що Олексій був російським політиком. Він зосередився на політичній боротьбі та політичних досягненнях у Росії, і це був ракурс, з якого він обирав свої слова", – цитує WP соратника Навального Ашуркова. – Юлія також російський політик, тому вона зосередиться на речах з цієї точки зору". Сам Навальний відкидав ідею про те, що всі росіяни мають імперську свідомість, звинувачуючи натомість диктатуру Путіна та закликаючи перемогти тих, хто дотримується імперіалістичних поглядів, шляхом виборів і мирних протестів. Але без належного визнання того, що російський імперіалізм був рушійною силою війни, кажуть українці, об’єднання проти Путіна є далекою мрією. "Але такі розмови майже не ведуть у російських антипутінських колах, – наводить видання слова української письменниці афганського походження Маріам Наєм. – У світлі цього важливо визнати, що діалог між злочинцем і жертвою є недосяжним, доки триває насильство".

Українська опозиція і російські ліберали стикаються зі схожими викликами та проблемами, проте їхні підходи та сприйняття ситуації можуть різнитися. Російські ліберали переживають складний період, коли багато їхніх лідерів знаходяться за ґратами або навіть загинули. Незважаючи на це, внутрішнє опозиційне руховання в Росії продовжується, але зазнає значних труднощів через репресії та обмеження. Українці сприймають ці події різним чином: дехто вітає падіння Путіна, інші вбачають у Росії перешкоду на шляху до миру. Незважаючи на різні погляди, важливо визнати, що діалог між українцями та росіянами може бути складним, але необхідним для подальшого просування вперед.

Обмеження вільної міграції депутатів: чому офіс Президента не випускає опозиційних парламентарів за кордон

У висловленому інтерв'ю з народним депутатом від "Голосу" Ярославом Железняком було заявлено, що офіс Президента Володимира Зеленського запобігає виїзду опозиційних депутатів за кордон. За його словами, навіть такі спроби, як подорож до Вашингтона для спілкування з американськими політиками та участь у заходах Міжнародного валютного фонду, блокуються через втручання офісу Президента.

Железняк стверджує, що кожне плановане відрядження депутатів, навіть після отримання всіх необхідних дозволів, повинне отримати погодження з офісом Президента на дуже високому рівні. Він також вказав на те, що голосування депутатів часто прив'язують до можливості або неможливості виїзду за кордон, що він вважає неправомірним і порушенням закону.

За Железняком, подібна практика має політичний характер і є засобом тиску на депутатів. Він наголосив на тому, що ці факти документовані і передані міжнародним партнерам, і він впевнений, що вони мають зреагувати на цю ситуацію.

Зокрема, Железняк відзначив, що такі дії офісу Президента можуть порушувати законодавство, включаючи кримінальне. Він впевнений, що це питання буде вирішено, і відправив відповідні матеріали на міжнародний рівень для уваги та можливих дій.

У висновку можна зазначити наступне:

Офіс Президента України здійснює контроль над можливістю виїзду опозиційних депутатів за кордон

Узагальнені штрафи як ефективний засіб протистояння ухиленню від оподаткування: погляд депутата на мобілізацію фінансових ресурсів

У результаті аналізу вищезгаданої статті можна зробити наступні висновки:

• Підвищення штрафів для ухильників є вважається більш ефективним заходом, ніж блокування їхніх банківських рахунків. Це підкреслив заступник голови комітету Ради з питань національної безпеки та оборони Єгор Чернєв.

• Блокування рахунків не знаходить підтримки від Комітету національної безпеки, оборони та розвідки, а також не отримує підтримки від деяких депутатів.

• Влада пропонує різні обмеження для ухильників, включаючи тимчасову заборону на виїзд за кордон, тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами та інші заходи.

• Важливою є реакція суспільства на проведені заходи, зокрема, на мобілізацію фінансових ресурсів, що може відображатися на рейтингу політичних діячів, таких як президент.

Отже, необхідно уважно взважувати всі аспекти і враховувати можливі наслідки при впровадженні заходів щодо боротьби з ухиленням від оподаткування.

В останньому різдвяному привітанні до американців Дональд Трамп висловив свої побажання опонентам, яких він назвав бандитами, та закликав їх "гнити в пеклі разом із їхньою Росією/Україною". Ці слова викликали серйозні турбулентності в Україні, оскільки обрання Трампа наступним президентом може мати важливі наслідки для країни.

Зважаючи на складність ситуації, Україну обурює брак допомоги від США, яка має важливе значення для безпеки країни. Обрання лояльного до Трампа спікера у Палаті представників, Майка Джонсона, у 2023 році, стало перешкодою для надання Києву необхідної допомоги.

Існують побоювання, що Трамп може продовжувати блокувати допомогу Україні з політичних міркувань. Його минулі дії, як от призупинення військової допомоги в обмін на розслідування діяльності сина Байдена, свідчать про таку можливість.

З приходом нового президента США на вибори 5 листопада 2024 року, Україні слід уважно стежити за політичними змінами та готуватися до можливих наслідків для своєї безпеки та стабільності.

Розглядаючи політичну обстановку в Сполучених Штатах, слід відзначити величезну популярність Дональда Трампа серед республіканців – понад 77% підтримки в межах партії. Це призвело до того, що більшість конгресменів вважають своє політичне майбутнє нерозривно пов'язаним з його фігурою, і тому не ризикують критикувати експрезидента чи ставити під сумнів його дії. Це має безпосереднє відношення до відтермінування голосування за допомогу Україні.

Однак історія відносин Трампа з Україною досить непередбачувана, як і сам політик. У літі 2016 року стало відомо про кібератаку на Національний комітет демократичної партії США. Хакерам вдалося викрасти електронні листування провідних членів партії, а також можливий компромат на Трампа. Хоча розвідка звинуватила Росію у втручанні в американські вибори, Трамп і його адвокат Руді Джуліані пропонували версію про український слід у цій справі. Важливо зазначити, що саме під час президентства Трампа Сполучені Штати вперше схвалили надання Україні летальної зброї, знявши попередні обмеження, що діяли за попередньої адміністрації.

У 2018 році до України вперше прибули протитанкові ракетні комплекси Javelin. Це важливий крок для країни, оскільки до цього часу США надавали лише нелетальну допомогу, а також транспортні засоби. Саме Дональд Трамп виділив Україні ці озброєння, порівнюючи свою діяльність з попередником, обвинувачуючи обамівську адміністрацію в наданні тільки "подушок і ковдр".

Проте, найяскравіше можливі відносини між Трампом та Україною ілюструє головний політичний скандал 2019 року – імпічмент Дональда Трампа. Замороження виділення допомоги Україні призвело до розслідування та імпічменту, оскільки демократи підозрювали Трампа у тиску на президента Зеленського. Під час розслідування зазначалася телефонна розмова між Трампом та Зеленським, під час якої Трамп закликав українського президента "розібратися" у справі Гантера Байдена.

Хоча імпічмент Трампа не був оголошений через відсутність голосів у Сенаті, наслідком цього стало погіршення відносин між Україною та Трампом. Після цього інциденту Трамп висловлював сумніви у тому, що Росія напала б на Україну, якби він був президентом, та пропонував швидко завершити війну, організувавши переговори між Путіним та Зеленським.

Проте колишній радник Трампа з національної безпеки Джон Болтон вважає, що ці заяви вказують на бажання Трампа змусити Україну до капітуляції перед Росією.

Президент України, Володимир Зеленський, відреагував на заяву експрезидента США, Дональда Трампа, щодо можливості завершити війну Росії проти України за одну добу, назвавши ці твердження небезпечними. Зеленський запросив Трампа відвідати Україну та висловив бажання пояснити йому, що вирішення війни не є таким простим завданням, яке можна виконати за одну добу. Такі заяви Зеленського викликали обурення, особливо в контексті можливого візиту Трампа до України.

Відповідь Трампа на ці пропозиції також викликала зацікавленість. Він висловив повагу до Зеленського, але зазначив, що візит за президентства Байдена може створити конфлікт інтересів. Ці заяви Трампа викликали різні реакції, включаючи пропозицію надавати Україні допомогу в кредит або обмін на корисні копалини, запропоновану сенатором Ліндсі Гремом. Деякі українські експерти підтримують цю ідею, але варто розглядати інші аспекти цієї пропозиції.

Також важливо враховувати, що Трамп у своїй політиці демонстрував транзакційний підхід не лише до України, а й до союзників США у НАТО. Це може відображати бажання Трампа вирішувати міжнародні питання через призму бізнесу та торгівлі.

Однак потрібно пам'ятати, що програш України в цьому конфлікті може мати стратегічні наслідки, зокрема змінити баланс сил у світі та зміцнити позиції головних геополітичних опонентів США, таких як Росія та Китай. Тому вирішення конфлікту в Україні має велике значення для міжнародної безпеки та стабільності.

На нещодавньому мітингу в Південній Кароліні політик висловив звинувачення в адресу Джо Байдена щодо його нерішучості у відношенні до Путіна та питання України. За словами Трампа, керівнику Росії "віддадуть усе, що він хоче, включно з Україною". Експрезидент США навіть назвав це "подарунком" для Путіна. Однак важливо зауважити, що непередбачуваність залишається головною рисою Трампа. Тому його остання риторика не здатна негайно переконати українців у тому, що Київ не стане "подарунком" для Кремлю, якщо Трамп знову стане президентом. Українці залишаються обережними і не переконані, що американська політика під Трампом буде сприяти їхнім інтересам та безпеці.

У статті розглянуто різноманітні аспекти відносин між Україною та екс-президентом США Дональдом Трампом. Аналізуючи його заяви та дії, можна зрозуміти, що під Трампом Україна виявилася в складній ситуації, зокрема, через нерішучість американського лідера щодо питання війни з Росією. Тривала невизначеність стосовно надання допомоги Україні під Трампом створювала невпевненість щодо майбутньої підтримки з боку Сполучених Штатів. Наприкінці статті зазначено, що українське суспільство залишається обережним щодо можливого повернення Трампа на посаду президента і має сумніви стосовно сприятливої для них американської політики під його керівництвом.

Рішення Президента Зеленського щодо призначення ексголовкома Валерія Залужного на посаду посланця в Лондон, за словами міністра закордонних справ Дмитра Кулеби, має кілька ключових моментів. По-перше, Лондон є місцем розташування посольств багатьох країн Глобального Півдня, що відкриває можливості для розвитку дипломатичних зв'язків не лише з Великою Британією, але й з країнами Азії, Африки та Латинської Америки. Крім того, важливою є військова експертиза Залужного та стратегічне значення Лондона для України. Дмитро Кулеба підкреслив, що вибір кандидата пов'язаний з його розумінням військового контексту, оскільки Британія активно надає військову допомогу Україні та є стратегічним партнером. Залужний виявив розуміння не лише суходольної, а й морської військової стратегії, що робить його відповідним кандидатом для роботи в Лондоні, як міністру закордонних справ зазначив.

У висновку, призначення ексголовкома Валерія Залужного на посаду посланця в Лондон має декілька важливих причин. По-перше, Лондон є стратегічним місцем для розвитку дипломатичних відносин з країнами Глобального Півдня. Додатково, військовий досвід Залужного і стратегічне значення Лондона для України роблять його відповідним кандидатом. Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба підкреслив, що важливою умовою є розуміння військового контексту, враховуючи активну підтримку Британії в цьому напрямку. Таким чином, Залужний має потенціал стати ключовою фігурою у розвитку відносин з Великою Британією та іншими країнами Глобального Півдня.

Президент України Володимир Зеленський призначив Валерія Залужного на посаду посла України у Великій Британії, підтвердивши це вечірнім зверненням і наголосивши на важливості зміцнення дипломатичних зв’язків з Великою Британією. Залужний, раніше головнокомандувач ЗСУ, зараз займатиме нову посаду, що є важливим кроком у зміцненні дипломатичної діяльності України. Призначення Залужного є відповіддю на потребу покращення взаємовідносин із Великою Британією та утримання стабільності в регіоні. Цей крок також відображає визнання Залужним за його внесок у військову справу та захист України. Однак рішення про призначення Залужного може викликати обговорення, оскільки він поки що не має досвіду в дипломатичній сфері, і це може стати предметом уваги для критики. Тим не менш, важливо підкреслити, що призначення Залужного відбувається в контексті стрімкої політичної динаміки та потреби України в ефективній дипломатичній роботі для захисту своїх інтересів у світі.

Український президент Володимир Зеленський затвердив Валерія Залужного на посаду посла в Великій Британії, підкресливши важливість підтримки дипломатичних відносин між двома країнами. Призначення Залужного є стратегічним кроком для зміцнення української дипломатії, хоча воно може викликати обговорення через його відсутність досвіду в дипломатичній сфері. Однак це рішення свідчить про визнання його внеску в оборонну справу та довіру до його спроможностей представляти Україну за кордоном. Важливо відзначити, що призначення Залужного відбувається на тлі складної політичної ситуації та підвищених потреб країни в ефективній дипломатичній роботі для захисту національних інтересів.

Федір Веніславський, народний депутат та член комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки, висловив погляд, що законопроєкт щодо моб

У результаті заяви народного депутата Федіра Веніславського стосовно можливості проголосувати за законопроєкт щодо мобілізації до кінця поточного місяця виявляється, що розгляд цього питання в парламенті може стати актуальним найближчим часом. Веніславський виражає впевненість у тому, що комітет знайде компромісне рішення та законопроєкт буде підготовлений до голосування у Верховній Раді. Законопроєкт передбачає уточнення норм, що стосуються відстрочки від призову, спрямований на запобігання зловживань цим правом. Важливо врахувати необхідність забезпечення відповідності законодавства принципам справедливості та національної безпеки.

Перша леді України відмовилась від запрошення Білого дому відвідати виступ президента Байдена у четвер. За інформацією The Washington Post, організатори планували посадити Олену Зеленську поруч із російською опозиціонеркою Юлією Навальною під час виступу президента Байдена в Конгресі. Проте обидві жінки відмовились від участі у заході. У пресслужбі президента України підтвердили, що перша леді отримала запрошення від посольства України в США, але через заплановані події в графіку, зокрема візит дітей із дитячого будинку до Києва, вона не може взяти участь у заході. За статтею, Зеленська та Навальна мали стати символами опору російському президенту Путіну на фоні виступу президента Байдена на спільній сесії Конгресу. Проте можлива присутність Навальної викликала дискомфорт у українців, за словами джерела видання в Києві. Хоча багато хто в Україні висловлює підтримку Навальному за його боротьбу з Путіним, його заяви щодо Криму викликали певні суперечки. Офіційний представник Білого дому роз’яснив, що рішення Олени Зеленської, ймовірно, пов’язане з “збігом у розкладі”, і передав додаткові запитання в офіс Зеленської, яка не відповіла на прохання про коментар. Чиновник також додав, що розсаджування гостей завершують ближче до кінця процесу. Щодо відмови Юлії Навальної прийти на виступ Байдена, за словами її речниці, причиною була втрата енергії. “Юлю дійсно запрошували, але я думаю, що всі забувають про обставини, на тлі яких розгорталися події”, – сказала прес-секретарка Навальної Кіра Ярмиш. Вона пояснила, що з моменту смерті Навального Юлія весь цей час подорожувала. “Сьогодні перший день, коли вона взагалі вдома. Як і будь-якій людині, їй потрібен час, щоб прийти до тями, хоча вона дуже цінує запрошення, їй потрібно хоч трохи часу, щоб відпочити”. Один американський чиновник зауважив, що Білий дім напевно не інформував Київ про те, що Навальна вирішила відмовитися від участі. Проте, як зазначає The Washington Post, Навальна могла бути не єдиною причиною занепокоєння Києва. За даними видання, наразі Україна активно сприяє лобіюванню республіканців у Палаті представників з метою отримання підтримки для проголосування за ініціативу Байдена про надання допомоги в розмірі 60 мільярдів доларів. Таким чином, Україна прагне уникнути подразнення республіканців, які можуть взяти участь у президентських виборах у листопаді та потенційно увійти до Білого дому наступного року.

Під час свого візиту до Вашингтона у грудні, президент Зеленський зробив значні зусилля, щоб представити допомогу Україні як спільне питання обох політичних партій. За очікуваннями, під час свого виступу у четвер, президент Байден закликає республіканців у Палаті представників прийняти фінансування України “якомога швидше”, повідомив представник Білого дому. Ця ініціатива має важливе значення для України, яка знаходиться в складній ситуації, спричиненій російською агресією та економічними труднощами. Підтримка обох політичних партій США є важливим сигналом солідарності та підтримки українського народу в його боротьбі за незалежність та територіальну цілісність. Західні країни, у тому числі Сполучені Штати, мають віддати пріоритетне значення підтримці України, яка залишається ключовим союзником у визначенні демократичних цінностей та міжнародної безпеки.

У висновках можна відзначити, що візит президента Зеленського до Вашингтона у грудні відображає зусилля української влади залучити підтримку обох політичних партій США для надання допомоги Україні. Очікується, що президент Байден у своєму виступі закликає республіканців у Палаті представників швидко прийняти фінансування для України. Ця ініціатива має важливе значення для України в контексті її боротьби з російською агресією та економічними труднощами. Підтримка обох політичних партій США свідчить про солідарність з українським народом у його прагненні до незалежності та територіальної цілісності. Рішення забезпечити допомогу Україні є важливим кроком у зміцненні демократичних цінностей та міжнародної безпеки.

Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль визначив стратегічний курс щодо повернення співвітчизників з-за кордону, і цей курс передбачає застосування мотиваційних заходів замість адміністративних обмежень. "Ми не плануємо вживати адміністративні заходи, але активно працюємо над створенням стимулів для наших громадян: забезпеченням безпеки, поліпшенням життєвих умов та розширенням можливостей для самореалізації", — підкреслив Шмигаль. За його словами, в рамках країни вже діють програми "єВідновлення", "єОселя", а також існують можливості отримання грантів та кредитів для розвитку власного бізнесу.

Також важливою складовою стратегії є активний процес відновлення України. З Фонду ліквідації наслідків збройної агресії виділено значні кошти на ремонт житлових будинків, шкіл, лікарень та об’єктів критичної інфраструктури. Однак, не дивлячись на ці зусилля, науковці висловлюють обурення щодо швидкості повернення українських біженців під час активної фази конфлікту. Елла Лібанова, вчена в галузі соціальної економіки, наголошує на тому, що поки тривають бойові дії, повернення біженців стає проблематичним.

Надто, уряди деяких країн, таких як Польща та Нідерланди, планують вжити заходів, спрямованих на скорочення пільг для українських біженців. Це ставить під питання подальші перспективи їхнього повернення. У такій ситуації важливо зберігати позитивні стимули та забезпечувати громадянам належні умови для повернення, спираючись на розвиток економіки та соціальні програми.

У висновку важливо підкреслити наступне:

• Повернення українців з-за кордону — складний процес, який потребує комплексного підходу та ретельної стратегії. Прем'єр-міністр України Денис Шмигаль заявив про відмову від адміністративних заходів на користь стимулювання громадян за допомогою поліпшення умов життя та розвитку можливостей.

• Важливим аспектом є активний процес відновлення України, що передбачає ремонт інфраструктури та соціальних об'єктів, що забезпечує сприятливі умови для повернення громадян.

• Однак, наявність конфлікту в країні і невизначені перспективи призводять до вагомувань щодо повернення біженців.

• Важливо також враховувати зміни у відношенні деяких країн до українських біженців, що може вплинути на їхню готовність повернутися.

Загалом, успішне повернення громадян в Україну вимагає не лише поліпшення умов життя, але й вирішення внутрішніх та зовнішніх факторів, що впливають на їхні рішення.