Політика

У відомому селі Рудня на Київщині активно обговорюється пропозиція переукласти угоди оренди з компанією, що пов'язана з проросійським аграрієм Місаком Хідіряном, ще на наступні 7 років. Це викликало серйозні занепокоєння серед місцевих мешканців, які підозрюють, що за цим стоять інтереси, несприятливі для України. Саме тому журналісти редакції СтопКору вирішили докладно дослідити цю ситуацію. Село Рудня знаходиться у складі Великодимерської селищної громади Броварського району Київської області. Населення села налічує близько 1910 осіб, а загальна площа земель у межах колишньої Руднянської сільської ради складає майже 3 тисячі гектарів. Зазначене село

Цікавою деталлю є те, що на етапі свого становлення в початкових років 2010-х "Пирятинський делікатес" мав серед своїх керівників Артака Хідіряна, який, ймовірно, є сином Місака Хідіряна. Історичним засновником компанії є громадянка Російської Федерації Тамара Хідірян, а її бізнес-партнером і співзасновником виступав Дживан Мамоян, відомий своїми спірними діями. Згідно з розслідуванням журналістів СтопКор, у січні 2023 року в Києві Служба безпеки України затримала власника великого агрохолдингу, який забезпечував постачання харчових продуктів для окупаційних сил на лівому березі Херсонської області. За інформацією українського видання Forbes, затриманим виявився засновник ТОВ "Моріс Каховка" Дживан Мамоян. Зазначено, що агрокомпанія, контрольована Мамояном, була одним з провідних фінансових донорів південного регіону для російського "Фонду підтримки учасників СВО", створеного у 2023 році. Крім того, Мамоян є співзасновником "Пирятинського делікатесу" разом з Тамарою Хідірян. Він також має два ФОП у Києві, які займаються роздрібною торгівлею на лотках і ринках.

Інші аспекти стосуються Місака Хідіряна, якому приписують можливу проросійську позицію. За даними інформаційно-аналітичних платформ, в українських реєстрах він зазначений як громадянин Вірменії, хоча деякі ЗМІ вказують на можливість наявності у нього інших паспортів, зокрема угорського, країни, голова уряду якої, Віктор Орбан, відомий своїми симпатіями до РФ. Звинувачення в адресу Місака Хідіряна та його родини не обминули інформаційні канали. Наприклад, у червні 2023 року він відправився у закордонне турне, заявивши про своє бажання отримати "паспорт однієї з країн Євросоюзу". Крім цього, згадувалась його можлива причетність до одного з найпотужніших конвертаційних центрів України, через який кошти надходили до ОРДЛО. Інформація про його рідного брата, Самвела Хідіряна, також була розголошена. Вказувалося, що він довгий час мешкав у Москві та мав російське громадянство.

Представники A.G.R. Group та родини Хідірян відмовилися від коментарів, однак журналісти залишають запити на відповідь для висвітлення їхньої публічної позиції.

Чи можливо, що ті, хто намагалися захопити землі Київщини силою зброї, тепер стримуються відкритого застосування сили, намагаючись тихо "присвоїти" їх через підконтрольні бізнес-структури? Представники активної громадськості села Рудня переконані, що такий сценарій можливий. І аналіз, проведений журналістами СтопКору, підтверджує: їхні обурення мають певні підстави, які варто ретельно перевірити компетентним органам.

• Процес "анексії" земель на Київщині може здійснюватися не лише за допомогою військової сили, але й шляхом тихих підтримок та впливу через підконтрольні бізнес-структури.

• Обурення та побоювання місцевої громадськості села Рудня стосовно цієї ситуації мають певні підстави, які потребують ретельної перевірки та уваги компетентних органів.

• Результати аналітичного дослідження, проведеного журналістами СтопКору, підтверджують необхідність подальшого вивчення та реагування на цю проблему для забезпечення захисту прав місцевих громад та земельних ресурсів.

Беатриса з Закарпаття: історія Миколи Греченюка, який перемагає в тендерах та балує свою дочку розкішними прикрасами

У 2015 році, коли Микола Греченюк був депутатом сільської ради від Партії регіонів, його родичі та близькі отримали щонайменше чотири земельні ділянки в Підвиноградові. Це було здійснено в межах права на безкоштовне отримання землі, яке гарантується Конституцією України. Ділянки отримали Беатриса Миколаївна Греченюк (дочка), Михайло Васильович Греченюк (брат), Михайло Михайлович Крайнер (водій Греченюка за даними ЗМІ) та Маріанна Олександрівна Крайнер (дружина водія Греченюка). Судові процеси щодо виділення цих земельних ділянок тривали до 2021 року, але зазначені особи все ж отримали право на землю.

Сам Микола Греченюк володіє в Підвиноградові чотирма земельними ділянками та будинком. У свою чергу, його дочка Беатриса має у своєму володінні три ділянки та власний маєток. Крім того, Микола Греченюк є засновником ТОВ "Лігаспецбуд", якому вдалося перемогти в ряді тендерів. Згідно з даними "Прозоро", ця компанія брала участь у щонайменше 124 конкурсах і виграла підрядів на загальну суму близько 370 мільйонів гривень.

Життя Беатриси Миколаївни Греченюк, або Беатрікс, як вона зазначається у реєстрах, мало пов'язане з простотою. Вона демонструє своє розкішне життя на своїй сторінці в Instagram, де не поступається своїм подружкам, серед яких сестра Романа Гринкевича – Ольга, та колишня дружина народного депутата Миколи Тищенка – Алла Барановська. Її чоловік, Андрій Петьовка, син народного депутата Василя Петьовки, також є відомою особистістю. Пара веде розкішне життя, яке оздоблюється поїздками в екзотичні країни та шануванням розкішних товарів. Крім того, Беатриса вказує у своєму Instagram, що займається дизайном інтер'єрів та володіє рестораном Darlin' restobar у Мукачевому, де подаються розкішні страви та вино.

У 2015 році Беатриса Греченюк вийшла заміж за Андрія Петьовку, який, крім автобізнесу, також невдало балотувався в Мукачевому від партії "Рідне Закарпаття". У червні 2022 року, коли загострився конфлікт між Україною та Росією, нардеп Василь Петьовка звернувся до керівництва Закарпатської обласної військової адміністрації з проханням про перепустку для свого сина на виїзд за кордон на три місяці. Зазначено, що Андрій Петьовка волонтерить від Благодійного фонду "Наша паляниця". Серед інших осіб, для яких просив дозвіл на виїзд, був і Микола Греченюк, сват Андрія Петьовки. Національне агентство з питань запобігання корупції склало на Петьовку адмінпротокол за цим фактом, але після того, як було підтверджено їхнє повернення в Україну, претензій більше не виникло.

У липні 2022 року, коли діяли зазначені перепустки, Беатриса Греченюк народила дочку. Ймовірно, саме в цей час чоловік та батько подорожували за кордоном не для волонтерства, а для придбання подарунків на родинне свято. Проте, згідно з Instagram, найрозкішнішу подорож Беатриса влаштувала у вересні 2023 року в Італії, можливо, разом із своєю сім'єю. Їхня подорож пройшла не просто в готелі, а в справжньому палаці.

Сім'я з Закарпаття завжди відзначалася своєю пристрастю до розкошів, але те, що можна побачити на їхніх сторінках у соціальних мережах, може здивувати найвідоміших світських левиць. Варто замислитися, чи не фінансується це все за рахунок контрабанди, яка масово ввозиться через Закарпатську область, яка є лідером серед областей України за обсягами незадекларованих товарів.

У вищезгаданій статті висвітлено приклад недоречного використання влади та впливу для особистих користей. Розкрито, як члени сімей впливових осіб використовують свої зв'язки для отримання переваг, таких як земельні ділянки та дозволи на виїзд за кордон, навіть у період війни. Ця практика викликає сумніви щодо коректності та прозорості дій у владних структурах.

Крім того, стаття розкриває життя осіб, які мають вибагливий спосіб життя, який суперечить їхньому статусу та джерелу доходу. Зауважується, що деякі елементи розкішного способу життя можуть бути фінансовані з тіньових джерел, зокрема контрабанди, що створює загрозу для законності та економічної стабільності країни.

Узагальнюючи, стаття наголошує на необхідності боротьби з корупцією, забезпеченні прозорості та відповідальності владних структур перед громадянами, а також на важливості розвитку механізмів контролю за діяльністю посадових осіб та їхніх родичів.

Президент Зеленський у рамках стратегії стимулювання внутрішнього ринку та підтримки вітчизняних виробників анонсував нову програму українського кешбеку. Згідно з інформацією від Forbes, ця програма, під назвою «Купуй українське», передбачає часткове повернення коштів громадянам України за покупку вітчизняних товарів.

Очікується, що програма національного кешбеку розпочне свою роботу вже у цьому році. Її мета — стимулювати споживання внутрішнього виробництва та підтримати розвиток українських компаній. Держава планує зробити все можливе, щоб зберегти та розвинути українські підприємства, роблячи акцент на споживання вітчизняних товарів.

В рамках програми покупці зможуть отримувати повернення частини коштів на спеціальну карту за придбання визначених товарів та послуг, вироблених в Україні. Технічні та фінансові параметри програми наразі у розробці з метою її успішного запуску у найближчий час.

Уряд уже прийняв постанову щодо популяризації товарів українського виробництва, зокрема підтримку бренду «Зроблено в Україні». Про джерела фінансування програми кешбеку не було надано докладної інформації, проте прем’єр-міністр Денис Шмигаль наголосив на важливості збільшення споживання вітчизняної продукції в контексті подолання наслідків війни та відновлення економіки України.

Український кешбековий проект "Купуй українське", який анонсував президент Зеленський, є важливим кроком у підтримці вітчизняного виробництва та стимулюванні внутрішнього ринку. Ця програма передбачає часткове повернення коштів громадянам за покупку українських товарів і послуг, що сприятиме підвищенню споживання внутрішнього виробництва та підтримці розвитку місцевих компаній.

Наразі уряд працює над технічними та фінансовими параметрами програми з метою її успішного запуску. Важливою складовою є підтримка уряду у популяризації вітчизняних товарів та бренду "Зроблено в Україні".

Зазначено, що поповнення внутрішнього ринку українською продукцією допоможе країні подолати наслідки війни та стати більш конкурентоздатною на міжнародній арені. Такі ініціативи сприяють зближенню громадян зі своєю країною та сприяють її економічному зростанню.

Україна уклала важливі угоди про співпрацю у питаннях безпеки з Італією та Канадою під час візиту прем’єр-міністра Італії Джорджії Мелоні та прем’єр-міністра Канади Джастіна Трюдо до Києва. Згідно з угодою з Канадою, Україна отримає понад 3 мільярди канадських доларів у 2024 році на макрофінансову та оборонну допомогу. Щодо домовленостей з Італією, вони передбачають продовження надання підтримки Україні до кінця 2024 року. Під час переговорів з прем’єркою Італії також було обговорено спільну роботу на рівні G7. Цей візит відбувся у другу річницю повномасштабного вторгнення Російської Федерації до Києва, та підкреслив важливість міжнародної підтримки для України. Поміж інших представників до України також прибули президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн та прем’єр-міністр Бельгії Александр Де Кроо, що свідчить про широкий міжнародний інтерес до української ситуації. Глава Єврокомісії підтвердила, що Європа продовжуватиме надавати Україні допомогу у необхідних обсягах, підтримуючи країну в складному періоді її історії.

У підсумку, важливі угоди про співпрацю у сфері безпеки між Україною, Італією та Канадою свідчать про глибокий інтерес міжнародної спільноти до підтримки України в умовах її безпекових викликів. Угоди передбачають значні фінансові та практичні ресурси для підтримки української обороноздатності та зміцнення національної безпеки. Візит представників Європейської комісії та Бельгії також підкреслює загальноєвропейську підтримку України. Це свідчить про визнання міжнародним співтовариством важливості підтримки суверенітету та територіальної цілісності України в умовах її внутрішньої стабільності та зовнішніх загроз.

Президентка Єврокомісії, Урсула фон дер Ляєн, під час пресконференції у столиці оголосила про важливий крок у зміцненні оборонних зусиль України та інтеграції її у європейські оборонні програми. Нова стратегія оборонної промисловості, розроблена Єврокомісією, буде сприяти підтримці та розвитку оборонних потенціалів країни. Планується створення інноваційного Оборонного офісу у Києві, що сприятиме активній співпраці між Україною та Європейським союзом у сфері оборони та безпеки. Цей крок свідчить про готовність ЄС підтримувати Україну у важливих питаннях національної безпеки та визнання внеску українських військових у забезпеченні міжнародної стабільності. Прибуття прем'єр-міністрів Італії, Канади, Бельгії та колишнього прем'єр-міністра Великої Британії до Києва, щоб висловити солідарність з Україною у другу річницю російського вторгнення, підкреслює важливість підтримки українського народу у боротьбі за свою незалежність та територіальну цілісність.

Україна відзначає позитивний крок у напрямку зміцнення своєї оборонної сфери та інтеграції у європейські оборонні програми. Оголошена президенткою Єврокомісії нова стратегія оборонної промисловості та створення Оборонного офісу у Києві свідчить про важливий крок у розвитку співпраці між Україною та Європейським союзом у сфері оборони та безпеки. Прибуття представників країн ЄС до Києва у знак солідарності з Україною у другу річницю російського вторгнення підкреслює підтримку міжнародного співтовариства у боротьбі за незалежність та територіальну цілісність України.

Україна готується до нового контрнаступу: пріоритет – оборона

Президент України Володимир Зеленський підкреслив важливість оборони та готовності до нових військових операцій під час інтерв’ю для Fox News. За його словами, безпека військових – це основний пріоритет, оскільки втрати серед військових загрожують всій обороні. Зеленський також зазначив про готовність до дій у Чорному морі та підготовку сюрпризів для Росії, наголосивши на важливості захисту півдня та сходу, де концентрується значна кількість російських військ. Президент закликав до посилення систем ППО Patriot та інших засобів оборони. Водночас він підкреслив необхідність концентруватися на сучасному контексті, уникнувши згадування минулих подій. Щодо успішності контрнаступу в майбутньому, Зеленський відзначив, що вона залежить від різних чинників та поточного контексту. Раніше українські війська провели успішний контрнаступ, звільнивши ряд населених пунктів на сході та півдні країни. Проте зараз російські війська активізували свої атаки, взявши під контроль Авдіївку та збільшивши активність в інших районах. Зеленський підкреслив, що для Росії захоплення Авдіївки є значним досягненням за 9 місяців війни. Керівник ГУР Міноборони Кирило Буданов вважає, що у Росії недостатньо сил для захоплення Луганської та Донецької областей.

Українські війська готуються до нового контрнаступу та військових операцій, зокрема в обороні країни бере участь велика кількість російських військ. Президент Зеленський підкреслив важливість захисту життя військових та заявив про готовність України здійснювати дії у Чорному морі та приготування сюрпризів для Росії. Крім того, Зеленський висловив необхідність посилення оборонних систем та закликав зосередитися на сучасному контексті, уникнувши згадування минулих подій. Також було зауважено, що успіх контрнаступу в майбутньому залежатиме від різних факторів, і російські війська продовжують інтенсифікувати свої атаки на різних фронтах.

У контексті згаданого тексту видається доречним заголовок: "Таємниця Микити Батюка: хто він насправді?"

Дивовижний світ шоу-бізнесу та політики не рідко приховує в собі інтриги та таємниці, які, на перший погляд, можуть залишатися невидимими для загального глобального споглядання. Однак, велика увага прикута до особистості Микити Батюка, чоловіка, який, здається, витримується у підземеллях таємничих образів, не втрачаючи своєї індивідуальності.

Формулювання "чоловік найкращої подруги дружини депутата Тищенка" створює враження, ніби ця особа, хоч і з'являється відтінком у житті багатої та впливової родини, залишається непомітною та неіменованою. Чи не цікаво, чому цей чоловік, з яким пов'язана велика частина життя родини Тищенка, лишається таким загадковим інкогніто для широкої громадськості?

Початок розслідування почався з того, що відомості про Микиту Батюка з'явилися у публічному просторі завдяки посту в популярному каналі у Telegram. За ствердженнями цього поста, Микита Батюк, будучи кумом Миколи Тищенка, відігравав неабияку роль у забезпеченні себе імунітетом від мобілізації та свободою переміщення навколо світу, в той час коли його батьківщина переживала складні часи війни. Ця ситуація викликала багато запитань та сумнівів у громадськості, особливо в умовах загострення конфлікту на сході країни.

Однак, далі виявилося, що Микита Батюк, здавалося б, провідний герой цієї історії, навіть залишається майже анонімним, не з'являючись на публіці під своїм ім'ям чи прізвищем. Супроводжуючи свою дружину, Алісу Хомер, він активно займається соціальними мережами, демонструючи свій життєвий стиль, але залишаючись практично невидимим на загальному фоні гучних подій, пов'язаних з родиною Тищенка.

Таким чином, особа Микити Батюка стає предметом пильної уваги для розуміння та розгадування, а його таємничий статус лише підсилює загадковість його образу.

Залишити життєві суперечності в боку і поглянути на суть справи — ось мета нашого дослідження. У світі, де кожен крок ретельно стежиться та аналізується, розглядаємо образи та поступки осіб, що вибирають життя в епоху загострених конфліктів та соціальних нерівностей.

Алла Барановська та Микола Тищенко — імена, які зазвичай асоціюються з грандіозними проектами, суспільно значимими заходами та благодійною діяльністю. Проте, за ширмою блискучих заходів та благородних ініціатив ховаються тіні сумнівних фінансових маніпуляцій та моральних контрастів.

Сестри Алла Барановська та Аліса Гомер, які відомі своєю активною участю у благодійних акціях та елітному світі розваг, розмахують гаслами про життя на повну котушку, не зважаючи на складні реалії війни в Україні. Їхні фінансові можливості та статус укладаються у величезний контраст зі стражданням та потребами тих, хто зазнає наслідки війни.

Однак, поглянувши глибше, ми виявили одну з головних постатей у цьому пазлі — Микиту Батюка. Його розкішний спосіб життя, який здавалося б надто розкішний для світу, де триває війна, стає більш зрозумілим, коли розглядаєш його сімейне походження. Володимир Миколайович Батюк, батько Микити, є видатною постаттю у промисловому житті так званої "ДНР". Це пояснює розкішне життя сина та його здатність допомагати родичам у складних часах.

Таким чином, сцена на якій грають герої цієї історії, виявляється багатошаровою та неоднозначною, а їхні вчинки — не тільки віддзеркаленням їхньої індивідуальності, а й свідомим вибором у мережі складних взаємозв'язків суспільства та особистих інтересів.

Виявляється, що Микола Тищенко, відомий своєю активною громадянською позицією та публічними виступами на підтримку України, знаходиться у дещо суперечливій ситуації. З одного боку, його звинувачують у прийнятті "кривавих" грошей, що порушує його образ як патріота, а з іншого боку, він продовжує демонструвати свою лояльність країні.

Цікаве та важливе питання виникає: яким чином син Миколи Тищенка, який є сином відомого зрадника України, може уникнути служби в армії? Чи існує спеціальна процедура або автоматичне звільнення для нього? Було б корисно почути коментарі самого Тищенка на цей рахунок, адже він спілкується зі своїм сином уже протягом восьми років.

Ця ситуація відкриває ряд складних питань про моральність, патріотизм та відповідальність перед країною. На перший погляд, здається, що відносини між батьком і сином можуть бути сильними, але чи може це виправдати обставини, що стосуються обох осіб у контексті військової служби та публічної діяльності?

У висновках можна зазначити наступне:

• Стаття викликає серйозні питання щодо моральних та етичних аспектів поведінки відомих осіб, зокрема Миколи Тищенка, який, з одного боку, демонструє лояльність Україні, а з іншого — може мати зв'язки з особами, чиї дії викликають сумніви щодо підтримки суверенітету та безпеки країни.

• Питання про те, яким чином син Миколи Тищенка може уникнути служби в армії, виходить далеко за межі особистої сфери, адже воєнний обов'язок є важливою складовою громадянської відповідальності.

• Ця ситуація свідчить про потребу в більш прозорих та чітких правилах щодо військової служби та конфлікту інтересів для осіб, які займають впливові посади чи мають значний вплив у громадському житті.

Верховна Рада України ухвалила за основу законопроєкт № 10313, який передбачає введення обмежень на поширення певного типу інформації військовослужбовцями. Згідно зі статтею цього законопроєкту, під назвою "Реалізація права військовослужбовців на інформацію", солдатам та офіцерам буде заборонено розголошувати у медіа, в інтернеті та інших загальнодоступних телекомунікаційних мережах певні дані, які можуть бути використані російськими окупантами для аналізу та використання. Ці обмеження охоплюють інформацію, яка дозволяє визначити місцеположення військових об'єктів, діяльність військових частин та деталі їхніх завдань.

У пояснювальній записці до законопроєкту зазначається, що такі заходи спрямовані на забезпечення безпеки військовослужбовців та унеможливлення можливості використання інформації противником. Проте експерт Інституту масової інформації, Іванка Мельник, висловила занепокоєння щодо широти формулювання обмежень, передбачених у законопроєкті. Вона вважає, що таке формулювання може призвести до необґрунтованих обмежень для військовослужбовців, тоді як більш конкретна заборона була б ефективнішою. Експертка сподівається, що народні депутати під час остаточного формулювання закону врахують ці побоювання, особливо з урахуванням суспільного контролю над цим питанням.

У результаті ухвалення законопроєкту № 10313 Верховною Радою України передбачається введення обмежень щодо поширення певної інформації військовослужбовцями, з метою захисту національної безпеки. Проте існує занепокоєння щодо широти формулювання цих обмежень, оскільки вони можуть призвести до необґрунтованих обмежень особистих прав військових. Експерти закликають до уважного розгляду та уточнення формулювань, з метою забезпечення ефективності заходів без порушення основних прав особистості.

Оборонний комітет Верховної Ради України відзначив важливий крок у напрямку демобілізації військовозобов'язаних, підтримавши законопроєкт 11035 під час першого читання. Підтвердження цієї новини надійшло від голови фракції "Слуга народу" та народного депутата Давида Арахамії, який підкреслив важливість цього кроку в контексті реалізації ініціативи Президента щодо негайного звільнення строковиків. Після обговорення законопроєкту, Комітет рекомендував включити його до порядку денного 11-ї сесії Верховної Ради України та врахувати пропозиції щодо встановлення термінів, протягом яких строковиків не можуть призвати.

Згідно з рішенням Комітету, законопроєкт передбачає звільнення військовослужбовців строкової військової служби у запас у випадку закінчення терміну служби під час дії воєнного стану або у випадку продовження військової служби понад встановлені строки. До тих, хто перебуває у запасі, заборонено призивати на військову службу протягом дванадцяти місяців, якщо вони не виражають бажання продовжувати військову службу.

Законопроєкт, так само як і законопроєкт 10313, який також був прийнятий у першому читанні, спрямований на підвищення соціального захисту військовослужбовців та представників поліції. Він передбачає унормування питань, пов'язаних з капеланством, доглядом за дітьми військовослужбовців, відпустками за кордоном та грошовими виплатами у разі загибелі поліцейських.

Однією з ключових норм цього законопроєкту є право військовослужбовців на висловлення власної думки та розповсюдження інформації, за винятком конфіденційної, що відображає важливий крок до покращення роботи силових структур та забезпечення їхньої відкритості перед громадськістю.

У результаті обговорення та підтримки законопроєкту про звільнення строковиків, зроблено важливий крок у напрямку демобілізації військовозобов'язаних в Україні. Рішення Верховної Ради та рекомендації оборонного комітету свідчать про серйозне ставлення до питання соціального захисту військовослужбовців та поліцейських. Врахування пропозицій щодо термінів та унормування питань, пов'язаних з капеланством та доглядом за дітьми, свідчать про комплексний підхід до розв'язання проблем військової служби та соціального захисту силовиків. Крім того, важливою є норма про право військовослужбовців на висловлення власної думки та розповсюдження інформації, що свідчить про прозорість та відкритість в діяльності силових структур перед громадськістю.

Володимир Зеленський віддав інтерв'ю телеканалу Fox неподалік від лінії фронту, акцентуючи на важливості української війни для американців. Порівняно з Володимиром Путіним, який раніше звертався до Fox з Кремля, Зеленський відповідав на запитання, перебуваючи на тлі зруйнованого будинку, що підкреслювало тяжкість ситуації в Україні. Це інтерв'ю вийшло на Fox News, каналі з великою аудиторією, яка переважно схильна до Республіканської партії, дозволивши Зеленському передати своє головне послання американському консервативному населенню.

Ведучий Fox News, Брет Баєр, вирушив до України з метою поставити президенту Зеленському питання, які цікавлять американців після двох років інтенсивних військових дій. Це вже не перше інтерв'ю Баєра з українським лідером: вони зустрічалися раніше як минулого, так і позаминулого року. У ході інтерв'ю Баєр запитав Зеленського, чи дивився він інтерв'ю з Путіном. Президент відповів: "У мене не було двох годин, щоб слухати марення про нас, війну і США".

За даними видання Forbes, захоплення Куп'янська наразі є головною тактичною метою Росії, що підкреслює значення візиту ведучого Fox News до цього регіону України.

Згідно з Forbes, шматочок Харківської області став би великим подарунком для Путіна до дня виборів від російської армії. Цей факт намагався викреслити Зеленський перед республіканцями, демонструючи, що війна триває, і Україна наразі не має "плану Б". Володимир Зеленський визначив діалог з США як пріоритет, оскільки Україні надзвичайно потрібна допомога для подальшого протистояння на фронті проти Росії.

З початку війни міжнародні партнери України обіцяли надати їй допомогу під загальною сумою майже 170 млрд євро. З цієї суми 40% припадає на військову підтримку, 50% на фінансову допомогу і близько 10% на гуманітарну допомогу. Допомагали 42 країни, але основним донором з 71 млрд євро стали Сполучені Штати. Адміністрація Джо Байдена вже восени звернулася до Конгресу із закликом схвалити додаткове фінансування для України.

У запропонованому пакеті на суму понад 100 млрд доларів понад 60 млрд доларів призначалося на витрати, пов’язані з війною Росії проти України. Проте це питання залишається невирішеним через опір республіканців, які спочатку вимагали пов’язати його з вирішенням внутрішніх проблем США, зокрема з посиленням контролю за південним кордоном.

Заявили, що подальша передача озброєнь загрожує безпеці самої Америки. Для заповнення вичерпаних дворічною підтримкою України запасів Пентагону необхідне ухвалення відповідного закону, навколо якого розгорілися суперечки в Капітолії.

Хоча здається, що обидві фракції у Сенаті нарешті знайшли компроміс, проблема залишається. Дональд Трамп закликав "не робити дурниць", вважаючи, що хвиля невдоволення принесе його до Білого дому на майбутніх виборах. Його послухалися прихильники в Палаті представників Конгресу.

Зеленський раніше пропонував Трампу особисто приїхати до України. У інтерв’ю Fox News він додав, що готовий разом з Трампом поїхати прямо на передову. Зеленський також обговорював плани на майбутній рік, якщо Україна не отримає фінансування від США. Він відзначив, що Росія залишається сильнішою в небі та щодо чисельності. Щодо плану “Б”, він не конкретизував, але зазначив, що Україна шукатиме альтернативні шляхи для виживання. Однак він підкреслив критичну важливість американської допомоги для захисту країни від загрози.

З погляду середньостатистичного американця, який переглянув обидва інтерв’ю – і Зеленського, і Путіна – очевидно одне: Росія закликає не звертати увагу на те, що відбувається (“Вам що, нічим зайнятися?” – питав Путін), а Україна не лише закликає уважно стежити за подіями, але ще й просить допомогти. “Не може бути різниці поглядів на цю війну, – каже Володимир Зеленський. – Є лише один ворог, і це Путін”.

“Нам потрібна зброя великої дальності, – додає Зеленський. – Ми говорили про це з конгресменами, я говорив про це з президентом Байденом. Далекобійні ракети ATACMS з дальністю до 300 кілометрів нам дуже допомогли б. Тому що це нечесна війна: наша артилерія має дальність близько 20 кілометрів, а в Росії – 40 кілометрів. Тож якщо партнери мають такі системи, чому б не надати їх Україні?”

Досі адміністрація Джо Байдена вкрай неохоче йшла на надання Україні систем озброєнь, які б дозволяли їй завдавати шкоди противнику далеко за лінією фронту, мотивуючи це побоюваннями “подальшої ескалації”. Певну кількість ракет ATACMS зі зменшеною дальністю надали після численних закликів минулої осені, але далі цього справа поки що не просунулася. Поки американська допомога застрягла на півдорозі, російські війська захопили Авдіївку – місто на Донеччині, яке вони безуспішно намагалися взяти протягом двох років. Питаючи Зеленського, Брет Баєр назвав це найбільшим досягненням Росії за останні дев’ять місяців. Чиновники, зокрема у Вашингтоні, як і багато експертів, пов’язують цей успіх російських військ із гострим дефіцитом боєприпасів в українській армії.

Росія веде боротьбу за контроль над містом Авдіївка вже з початку війни. Проходячи кілька кілометрів від міста, знаходиться дорога, яка з’єднує контрольовані Росією Донецьк, Горлівку та Луганськ. Якщо б українській армії вдалося перерізати цю дорогу, це серйозно ускладнило б логістику російських військ. Росія ж веде боротьбу за Авдіївку з метою відсунення українських військ, щоб Донецьк не потрапив під обстріл ЗСУ. Зараз Авдіївкою контролює Росія, але, як зауважив Зеленський, це не означає, що вона функціонує нормально. “Вони зруйнували все. Їхня стратегія полягає в тому, щоб зрівняти все із землею, а потім йти далі”, – сказав президент про ситуацію в Авдіївці.

Зеленський також зазначив досягнення української армії за останні два роки. “Вони окупували Харківську область, але ми контролюємо її зараз. Ми розблокували Чорне море і знищили багато кораблів російського флоту”, – сказав він.

Зеленський також відправив у відставку головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, замінивши його на генерал-полковника Олександра Сирського. Питаний про нагороду Героя України для Залужного, Зеленський сказав, що це вибір самого генерала. “Він захищав нашу націю і нашу країну, і я дуже вдячний йому за це”, – додав він.

Президент не конкретизував кількість втрат України в цій війні, але зазначив, що “десятки тисяч смертей” та “десятки тисяч дітей були депортовані”. “На одного нашого солдата, який загинув у бою, припадає п’ять російських солдатів”, – зазначив він.

“Критики можуть сказати, що ви, намагаючись залишитися при владі, не поспішаєте сісти за стіл переговорів для завершення цієї війни”, – зазначив Брет Баєр. Володимир Зеленський відповів зітханням. Тема переговорів була очікуваною. Недавно Володимир Путін у своєму інтерв’ю запевнив, що Росія “ніколи не відмовлялася від переговорів”, але унеможливлює їхнє проведення указ Зеленського про неможливість переговорів з Путіним. Олію у вогонь підливає той факт, що, якби Україна не вела б війну, вона зараз перебувала б на порозі президентських виборів. Але за законом, ухваленим задовго до президентства Зеленського, вибори у воєнний час заборонені. Це частково забороняє і Конституція. Баєр зазначив, що це турбує Захід. Для країн Заходу вибори є невід’ємним елементом демократії. І Україна, яка вважає себе частиною демократичного світу, за деякими думками, повинна була знайти спосіб провести ці вибори.

“Я справді не хотів говорити про політику, тому що те, що відбувається на війні, набагато важливіше”, – сказав Зеленський. Він знову звернувся до закону, який забороняє голосування під час війни. Але навіть якби вибори відбулися, чинному президентові не бракувало б приводів для хвилювань: наразі рівень підтримки його дій перевищує 70%. “Якби вибори відбулися зараз, я б переміг”, – додав Зеленський, посилаючись на свої рейтинги.

Після цього він знову звернувся до питання про переговори. “Переговори з танками, зі знищенням наших людей – це не переговори”, – зауважив Зеленський. “Макрон та Шольц говорили з Путіним до початку війни. І стверджував, що жодного вторгнення не буде. Тож – хоч би що він казав, цьому не можна вірити”.

“Не зовсім справедливо запитувати українців, коли закінчиться війна”, – додав Зеленський. “Ми робимо все можливе, щоб вона закінчилася. Але давайте бути відвертими: світ не дуже готовий до поразки Путіна. І світ боїться змін у Росії. Отже, коли світ зрозуміє, що Путін переступив всі червоні лінії, що він не дуже адекватна людина, яка загрожує всьому світу, чий план – це знищення НАТО, – отож, коли це станеться, тоді війна і закінчиться”.

У висновку можна зазначити, що український президент Володимир Зеленський акцентує увагу на тому, що війна на сході України залишається пріоритетним завданням для країни. Він відзначає необхідність міжнародної підтримки, зокрема з боку США та інших країн Заходу, у забезпеченні обороноздатності та вирішенні конфлікту з Росією.

Зеленський відмовляється від можливості проведення виборів під час війни і підкреслює недосяжність реальних переговорів з Росією, доки та не припинить військову агресію. Водночас, він наголошує на важливості світового реагування на дії Путіна та необхідності об'єднання у зусиллях для захисту міжнародної безпеки та зупинення російської загрози.