Політика

Під час робочого візиту до Сполучених Штатів, прем’єр-міністр Денис Шмигаль оголосив про важливі зрушення у напрямку розблокування допомоги для України. Одним із ключових досягнень стало надання значної фінансової підтримки, яка забезпечить українській армії необхідні ресурси. Серед цих коштів — 7,8 мільярда доларів бюджетної допомоги та понад 1,5 мільярда доларів на розвиток економіки.

Окрім цього, важливим етапом взаємодії стало розглядання у Конгресі законопроєкту про конфіскацію російських активів на користь України, що є важливим кроком у забезпеченні національних інтересів.

Під час зустрічей з лідерами Сенату обговорювалися потреби України у зброї та фінансовій підтримці, зокрема термінове відновлення енергосистеми, особливо в містах на передовій, таких як Харків.

Наголос був також зроблений на планах децентралізації енергосистеми та постачанні газових турбін і мобільних котелень. Для забезпечення максимальної ефективності допомоги, прем’єр-міністр провів зустріч із представниками української громади в Сенаті США та сенатором Роджером Вікером перед голосуванням за пакет американської допомоги.

У висновку слід зазначити, що робочий візит прем’єр-міністра Дениса Шмигаля до Сполучених Штатів мав значний вплив на підтримку та розвиток України. Отримання позитивних змін у питанні розблокування допомоги від США відображає наростаючу підтримку та довіру до України на міжнародній арені. Важливі угоди та зобов'язання, укладені під час візиту, створюють базу для подальшого розвитку країни, забезпечуючи її захист та підтримку в складний час.

Українською спільнотою досить галасливо обговорюється неординарна історія взаємодії двох відмінних особистостей – Юлії Цепун та Ярослава Бондаренка. Ця пара, яка, здавалося б, ніколи не могла зійтися за спільною метою, насправді збудувала незвичайний бізнес на крові і боротьбі за правду. За останні два роки війни, коли смерть обійшла кожну українську родину, Цепун і Бондаренко виявилися не просто спостерігачами подій, а активними учасниками боротьби.

Юлія Цепун, вдова героя Майдану, розпочала свій шлях у сфері громадської діяльності, ставши начальником відділу територіальної роботи у КП “Київський міський центр допомоги учасникам АТО”. Проте, за її діяльністю закріпилися тіньові схеми та підозри в корупції, що нещодавно вразили громадську думку.

Ще однією цікавою фігурою в цьому складному пазлі є Ярослав Бондаренко, відомий інтернет-вимагач. Разом із співмешканцем Ігорем Савчуком вони створили мережу сайтів, що поширюють компрометуючу інформацію та пропонують її видалення за гроші. Їхня протиправна діяльність стала предметом ретельного аналізу та обговорення української громадськості.

Таким чином, створенням бізнесу на крові та боротьбою за правду, Цепун та Бондаренко стали відомими по всій країні. Вони, кожен у своїй сфері, визначилися як ключові фігури в сучасному соціально-політичному ландшафті, незалежно від різниці у своїх підходах та методах досягнення мети.

Інтрига навколо Ярослава Бондаренка, його походження та діяльності, стає все більш захоплюючою. Починаючи з перших днів війни, коли він перебував у Києві з друзями по цеху, він демонстрував неординарний підхід до боротьби за країну. Замість того, щоб використовувати свій бойовий досвід та знання військової справи на фронті, Бондаренко вирішив зосередитися на збиранні грошей для фронту, навіть жебракуючи на ці цілі.

Але що сталося зі справжнім патріотизмом? Чому Бондаренко обрав шлях віддалення від фронту, замість того, щоб брати активну участь у захисті України? Чи він міг бути лише вірним слугою Порошенка, який мігрував за своїм політичним лідером, навіть за рахунок власного призначення?

Пізніше, після того як країна виносила героїчні жертви на фронті, Бондаренко відпочивав у компанії Юлії Цепун у Іспанії та Австрії. Як вони опинилися в Європі і хто забезпечував його такі часті виїзди, залишається загадкою.

Однак найбільше вражає те, як Бондаренко змінив свою поведінку та місце проживання. Він, який колись насміхався над ухилянтами та втікачами, раптом знайшов себе в Чехії, звідки, за вказівкою, бомбить ворогів, у тому числі і Президента України. Хто стоїть за цими діями і чи виконує Бондаренко чиюсь волю, залишається поки що загадкою, але ми обіцяємо розкрити всі таємниці у майбутніх розслідуваннях. Слідкуйте за нашими матеріалами, адже перед нами ще багато цікавого!

У вищезгаданій статті ми відкрили неординарну історію Ярослава Бондаренка, який, здавалося б, мав бути активним учасником війни, проте обрав інший шлях. Замість бойового фронту він сконцентрувався на збиранні грошей для фронту, а згодом відправився відпочивати у Європу разом з Юлією Цепун. Загадковим стало його переселення до Чехії, де він раптово знайшов себе у ролі активного борця з ворогами України, зокрема, Президентом. Невідомо, хто стоїть за цими діями та чи виконує Бондаренко чиюсь волю. Однак наша редакція обіцяє розкрити всі таємниці у майбутніх розслідуваннях. Тож слідкуйте за нашими матеріалами, адже перед нами ще багато цікавого!

Виправлення адвокатських зусиль у випуску експосадовця Міноборони Олександра Лієва, підозрюваного у сприянні махінаціям під час закупівлі боєприпасів для Збройних Сил України на суму майже півтора мільярда гривень, виявився джерелом суперечок та недорозумінь у судовій системі. Адвокат Назар Кульчицький розкрив у коментарі для "Суспільного" важливі деталі, вказуючи на те, що суд вирішив змінити запобіжний захід Лієву, замінивши ув'язнення під вартою на особисте зобов'язання та відправивши його у домашній арешт, але суддя Ярослав Шкодін зауважив, що НАБУ і САП не представили достатніх доказів для продовження утримання під вартою. Під час наступного розгляду справи знову виникли труднощі: прокурор був відсутній, а суд відмовився розглядати клопотання за згодою обвинувачення. Внаслідок цього вирішального моменту Лієв опинився без запобіжного заходу, звільнившись від ув'язнення через закінчення терміну тримання під вартою. Цей інцидент викликав обурення та зацікавленість у широкому загалі, ставши предметом глибоких обговорень щодо ефективності правосуддя в Україні.

У вищезгаданій статті відображено складний судовий процес, пов'язаний з справою експосадовця Міноборони Олександра Лієва. Виникли суперечки між сторонами, а також проблеми з представництвом прокурора на засіданні. В результаті суд прийняв рішення про зміну запобіжного заходу Лієву, але через відсутність достатніх доказів обвинувачення суд відмовився продовжувати його тримання під вартою. Ця ситуація викликала зацікавленість громадськості та породила дискусії щодо ефективності правосуддя в Україні.

Військово-аналітичний комітет скасував запобіжний захід щодо експосадовця Міністерства оборони Олександра Лієва, якого підозрювали у зловживанні під час укладення контрактів на закупівлю боєприпасів для Збройних Сил України на суму майже півтора мільярда гривень. Про це повідомив у своєму коментарі "Суспільному" адвокат Назар Кульчицький. Рішення суду полягало в зміні запобіжного заходу з утримання під вартою на особисте зобов'язання. Суд вирішив відпустити Лієва під особисте зобов'язання та направити його ухвалу в слідчий ізолятор. Але, як зазначив адвокат, під час засідання прокурор за невідомих причин не з'явився. Справу щодо Лієва повернули в Національну поліцію, оскільки Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) і Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) не змогли знайти достатніх доказів для підозри про розкрадання, повідомив суддя Ярослав Шкодін. "Якщо САП не бачить складу злочину, то як його може побачити суд", — прокоментував суддя. Відзначимо, що Лієва взяли під варту з заставою у 50 мільйонів гривень ще 12 лютого, але через місяць він був відпущений додому під особисте зобов'язання. Проте, ВАКС 9 квітня скасував це рішення, і, як пояснює адвокат, оскільки термін тримання під вартою закінчився 8 квітня, Лієв залишився без запобіжного заходу. 17 квітня ВАКС повторно розглянув клопотання про зміну запобіжного заходу, але за згодою обвинувачення залишив клопотання без розгляду.

Висновки щодо цієї статті можна зробити наступні:

• Згідно з рішенням Військово-аналітичного комітету, експосадовець Міністерства оборони Олександр Лієв був звільнений від запобіжного заходу, а саме відтримання під вартою, і відпущений під особисте зобов'язання.

• Суд не зміг продемонструвати наявність достатніх доказів стосовно підозри у розкраданні, що призвело до повернення справи в Національну поліцію.

• Відзначається, що у процесі судового засідання прокурор не з'явився, що може вплинути на об'єктивність судового розгляду.

• Лієва вже раніше брали під варту з заставою, але пізніше він був відпущений під особисте зобов'язання. Проте, скасування рішення щодо тримання його під вартою призвело до того, що він залишився без запобіжного заходу.

• Відмова у розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу підтверджується згодою обвинувачення, що може мати важливі наслідки для подальшого розгляду справи.

Отже, ця ситуація підкреслює важливість забезпечення об'єктивності та правозахисту в судовому процесі, а також необхідність дотримання законності та виважених рішень у вирішенні справ.

Відділ антикорупційних служб вирішив випустити екс-командира Міністерства оборони, Олександра Лієва, підозрюваного в корупційних схемах, що стосуються закупівлі боєприпасів для Збройних Сил на суму близько 1,5 мільярда гривень. Рішення було прийняте з обов'язковістю особистого зобов'язання, заявив адвокат Назар Кульчицький у відповідь на запити ЗМІ.

Під час судового засідання зазначили, що прокурор, з неясних причин, не був присутній. Справу Лієва направили на додаткове розслідування до Національної поліції, оскільки Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура не представили достатніх доказів для продовження обвинувачення, заявив суддя Ярослав Шкодін.

Суддя також прокоментував, що якщо прокуратура не вбачає складу злочину, то й суду немає підстав для визнання вини. За словами адвоката, клопотання щодо зміни запобіжного заходу Лієва було залишено без розгляду, оскільки обвинувачення погодилося з таким рішенням.

Підозрюваний Лієв раніше був взятий під варту зі забезпеченням у вигляді застави у 50 мільйонів гривень, проте через місяць його відпустили під особисте зобов'язання. Відповідно до рішення ВАКС, він повинен був повернутися до слідчого ізолятора 9 квітня, однак згідно із законом, термін тримання під вартою закінчився 8 квітня, тому він залишився без запобіжного заходу.

Утім, 17 квітня Відділ антикорупційних служб знову розглянув питання щодо запобіжного заходу, проте за згодою обвинувачення вирішив залишити це питання без розгляду.

Висновки щодо вищезгаданої ситуації наступні:

• Суд вирішив випустити екс-командира Міністерства оборони, Олександра Лієва, підозрюваного у корупційних схемах з закупівлі боєприпасів для Збройних Сил, залишаючи його під особистим зобов'язанням.

• Прокуратура не представила достатніх доказів для продовження обвинувачення, тому справу Лієва направили на додаткове розслідування до Національної поліції.

• Суддя наголосив на важливості наявності достатніх доказів для визнання вини підозрюваного.

• Лієв був взятий під варту, але через закінчення строку тримання під вартою залишився без запобіжного заходу.

• Відділ антикорупційних служб не розглянув питання щодо зміни запобіжного заходу, оскільки обвинувачення згодилося з таким рішенням.

Ці висновки свідчать про неоднозначність та складність ситуації, а також про необхідність додаткового розслідування для встановлення всіх обставин подій і правильного прийняття рішення щодо подальшого ходу справи.

Відділ антикорупційних справ (ВАКС) прийняв рішення звільнити підозрюваного екс-посадовця Міністерства оборони, Олександра Лієва, під особисте зобов’язання, у зв’язку з його причетністю до справи щодо махінацій під час закупівлі боєприпасів для Збройних Сил України (ЗСУ) на суму майже півтора мільярда гривень. Про це інформує адвокат Лієва, Назар Кульчицький, у коментарі для “Суспільного”. Згідно з його словами, суд змінив запобіжний захід з утримання під вартою на особисте зобов’язання та відправив ухвалу в СІЗО. На жаль, під час засідання відсутній був прокурор, що викликає питання про об’єктивність судового процесу. Справу повернули в національну поліцію, оскільки НАБУ і Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) не знайшли достатніх доказів для підозри у розкраданні. Цей факт підтвердив суддя Ярослав Шкодін під час засідання, зазначивши, що якщо САП не бачить складу злочину, то як його може побачити суд. Попри те, що Лієва взяли під варту з заставою в 50 мільйонів гривень, його звільнили під особисте зобов’язання вже через місяць. На жаль, згідно з ВАКС, термін тримання під вартою завершився 8 квітня, і тепер він залишається без запобіжного заходу. Незважаючи на це, 17 квітня ВАКС повторно розглянув клопотання про зміну запобіжного заходу, але за згодою обвинувачення залишив його без розгляду.

У вищезгаданій статті розкривається складна ситуація щодо підозрюваного екс-посадовця Міністерства оборони, Олександра Лієва, у справі про можливі махінації під час закупівлі боєприпасів для Збройних Сил України на велику суму. Незважаючи на причетність до скандального процесу, вирішення питання про його запобіжний захід стало предметом суперечок і змін. Суд виніс рішення про звільнення Лієва під особисте зобов’язання, однак його відсутність прокурора під час засідання викликає сумніви щодо об’єктивності судового процесу. Крім того, Національне антикорупційне бюро і Спеціалізована антикорупційна прокуратура не змогли зібрати достатньо доказів для підозри у розкраданні, що викликає питання про ефективність їхньої роботи. ВАКС скасував рішення про звільнення Лієва, але через закінчення терміну тримання під вартою він залишився без запобіжного заходу. Ця ситуація відображає проблеми у правоохоронних організаціях та судовій системі України, а також потребу в ретельному аналізі та реформах для забезпечення реальної боротьби з корупцією та забезпечення правосуддя.

Україна очікує на реалізацію значної допомоги від США, згідно з новим законопроєктом. У рамках цієї програми виділяється рекордна сума у розмірі 60,75 мільярда доларів. З них 23 мільярди призначені для поповнення арсеналів США, 11,3 мільярда – для забезпечення "поточних військових операцій США в регіоні", а 13,8 мільярда спрямовані на закупівлю передових систем озброєнь для армії США і її союзників.

Президент Байден вказав, що Україні буде передано зброю з запасів Пентагону, та на виділені Конгресом кошти буде розроблено нову зброю. Серед цієї зброї зазначаються ракети ATACMS, про які говориться, що можуть бути модифіковані для збільшення їхньої дальності на 300 кілометрів. Однак, вирішення щодо передачі цієї зброї Україні залишається за президентом Байденом, який може відмовити у виконанні цього пункту, якщо побачить загрози для національної безпеки США.

Загалом, зазначено, що 7,8 мільярда доларів будуть спрямовані на економічну допомогу безпосередньо Україні, проте ці кошти будуть надані у формі кредиту. Президент Байден має 60 днів після ухвалення закону на укладення угоди про повернення цих коштів з урядом України, і вони залишаться доступними до 30 вересня 2025 року.

Додатково, президент США має право списати до 50% заборгованості України після 15 листопада 2024 року, а повне погашення боргу повинно відбутися після 1 січня 2026 року. Однак обидві ці дії передбачають розгляд причин такого рішення в Конгресі.

Також в законопроєкті передбачено, що кошти, призначені для підтримки українського бюджету, не можуть бути використані для виплати пенсій українським громадянам. Для цього Держдепартамент і Пентагон повинні представити стратегію США щодо підтримки України протягом 45 днів після ухвалення закону.

Україна отримує значну підтримку від Сполучених Штатів Америки за допомогою нового законопроєкту. Виділені кошти величезні — понад 60 мільярдів доларів, і вони призначені для різноманітних цілей, включаючи поповнення арсеналів, економічну допомогу та забезпечення безпеки.

Проте, важливо зауважити, що деякі аспекти цієї допомоги залишаються під сумнівом через можливість вето президента Байдена. Наприклад, передача ракет ATACMS Україні залежить від його рішення, а також умови погашення кредиту та списання боргу.

Також важливо, що законопроєкт встановлює певні обмеження на використання коштів, зокрема, щодо не можливості їхнього використання для виплати пенсій.

У цілому, цей законопроєкт відображає важливість стратегічного партнерства між Україною та США, але також підкреслює необхідність уважного врахування умов та обмежень, які супроводжують цю допомогу.

Президент України Володимир Зеленський виступив із законопроєктами №10456 та №10457, які спрямовані на продовження терміну воєнного стану та загальної мобілізації в країні. Згідно ініціативи, ці правові режими мають бути продовжені на 90 днів до 14 травня 2024 року, враховуючи загострення конфлікту з Росією. Воєнний стан був введений через повномасштабну агресію Росії, надаючи владі та військовому командуванню необхідні повноваження для захисту громадян та країни.

Законопроєкт також передбачає загальну мобілізацію, яка є стратегічним механізмом поповнення Збройних сил та охоплює всю територію України. Процес мобілізації включає призов громадян віком від 18 до 60 років для виконання військового обов’язку. Преімущно це чоловіки, які, не маючи досвіду військової служби, направляються на фахову підготовку та потім служать в Збройних силах згідно з потребами.

Зеленський закликає Верховну Раду розглянути та затвердити ці законопроєкти для забезпечення національної безпеки та відсічення загрози в умовах конфлікту з Росією. Це вже десяте голосування парламенту з питань продовження воєнного стану та загальної мобілізації з початку конфлікту. Уряд та парламент продовжують приймати рішучі заходи для забезпечення обороноздатності та територіальної цілісності України в умовах геополітичних напруг.

У висновках можна відзначити, що ініціатива Президента України Володимира Зеленського щодо продовження воєнного стану та загальної мобілізації свідчить про серйозне ставлення до забезпечення національної безпеки та обороноздатності країни. Запропоновані законопроєкти, №10456 та №10457, спрямовані на відповідь на загострення конфлікту з Росією та забезпечення необхідних повноважень для захисту громадян та територіальної цілісності.

Продовження терміну воєнного стану та мобілізації на 90 днів підкреслює нагальність ухвалення заходів для ефективного протистояння агресії та забезпечення безпеки країни. Важливим є також акцент на потребу поповнення Збройних сил через загальну мобілізацію та фахову підготовку військовослужбовців.

Зазначається, що це вже десяте голосування парламенту з цього питання, що свідчить про постійну готовність уряду та Верховної Ради діяти рішуче в умовах геополітичних напруг та забезпечити національну безпеку. Уряд продовжує вживати необхідні заходи для відстоювання територіальної цілісності та обороноздатності країни.

Петиція, спрямована до Президента, щодо мобілізації правоохоронців, держслужбовців та інших працівників бюджетної сфери, вразила швидким та вражаючим успіхом — за три дні вона зібрала 25 тисяч голосів. Ця ініціатива пропонує прийняти законодавчі акти, що надають пріоритетне право на працевлаштування у державні, комунальні підприємства та правоохоронні органи демобілізованим військовослужбовцям Збройних Сил України після початку повномасштабної війни. Цікаво, що попередня схожа ініціатива нардепа Дубінського №22/204852-ЕП щодо мобілізації депутатів і чиновників набрала необхідну кількість голосів за 87 днів, і це лише завдяки підтримці великих телеграм-каналів. На жаль, попри такий успіх, петиція все ще перебуває "на розгляді" у Зеленського вже 4,5 місяці, втративши актуальність. Однак, порівнюючи з минулим, варто зауважити, що українська громада стала більш активною — якщо у 2023 році шанувальники підтримували мобілізацію чиновників неохоче, то тепер, навіть з урахуванням необхідності авторизації, подібні петиції набирають необхідну кількість голосів за лічені дні.

У висновках можна зазначити такі ключові моменти:

• Швидкість збору голосів за петицією щодо мобілізації правоохоронців та держслужбовців вражає: всього за три дні зібрано 25 тисяч підписів.

• Ініціатива підтримує ідею надання пріоритетного права на працевлаштування у державні, комунальні структури та правоохоронні органи демобілізованим зі Збройних Сил України.

• Зіставлення з іншими петиціями вказує на швидкісне зростання активності української громадськості: якщо раніше подібні ініціативи набирали голоси за кілька місяців, то тепер це відбувається за лічені дні.

• Незважаючи на успіх у зборі підписів, деякі петиції залишаються без розгляду протягом тривалого періоду, що може зменшувати їхню актуальність.

• Загалом, спостерігається позитивний тренд у зростанні громадянської активності, що спрямований на підтримку важливих суспільних ініціатив.

Петиція, що набрала 25 тисяч голосів за три дні, є чітким свідченням глибокої та активної зацікавленості громадян у питаннях мобілізації кадрів у сфері правоохорони, державної служби та бюджетної сфери. Це не просто вияв підтримки, а справжній виклик для дій влади.

Ініціатива, яка передбачає пріоритетний прийом на роботу в державні, комунальні підприємства та правоохоронні органи демобілізованим військовослужбовцям, свідчить про велике довіру до цих людей, а також про необхідність мобілізації ресурсів у важливих сферах життя країни.

Цікаво порівняти цю петицію зі схожими ініціативами у минулому. Необхідно відзначити, що попередня петиція нардепа Дубінського про мобілізацію депутатів і чиновників набрала необхідну кількість голосів за 87 днів, і це лише завдяки підтримці великих телеграм-каналів. Зазначимо також, що навіть після набору голосів, ця петиція перебуває на розгляді президента вже 4,5 місяці.

Порівнюючи ці дві ситуації, можна зробити висновок про зростання активності громадянського суспільства та швидкості реагування влади на громадські ініціативи. Якщо у минулому українці не поспішали підтримувати мобілізацію чиновників, то тепер, навіть з урахуванням необхідності авторизації, подібні петиції набирають голоси за лічені дні, свідчачи про зростання громадянського активізму та важливість питань, що стосуються державного управління та правоохоронних органів.

• Петиція щодо мобілізації правоохоронців, держслужбовців та працівників бюджетної сфери, яка набрала 25 тисяч голосів за три дні, свідчить про високий рівень громадського зацікавлення у питаннях реформування державного управління.

• Ініціатива щодо пріоритетного прийому на роботу демобілізованих військових в державні та комунальні структури після початку повномасштабної війни відображає велику довіру до цих осіб та потребу в мобілізації ресурсів у важливих сферах.

• Порівняння з попередніми петиціями, зокрема тією, що стосувалася мобілізації депутатів і чиновників, показує швидкі зміни в активності громадянського суспільства та реагуванні влади на громадські ініціативи.

• Зростання швидкості набору голосів на петицію вказує на розвиток громадянського активізму та підвищення уваги до питань державного управління та правоохоронних органів серед українського суспільства.