Точка зору

Програма "Захист України" розроблена для учнів 10-11 класів і має на меті формування у підлітків комплексного розуміння питань національної безпеки, громадянської відповідальності та особистої готовності до дій у надзвичайних ситуаціях. Вона включає теоретичні та практичні компоненти, які охоплюють широкий спектр тем.

За словами Черкашина, нова податкова політика вже демонструє свою негативну сторону. «Свідомо створюється все глибша колія залежності від зовнішньої допомоги і болісне стиснення можливостей внутрішніх», — пише експерт. Він зазначає, що зобов’язання перед кредиторами та війна стали достатніми підставами для повної відмови від пошуку альтернативних рішень.

Черкашин критикує те, як українська влада підходить до мобілізації доходів, зазначаючи, що «замість пошуку ефективних рішень, відбувається акцент на вилучення доходів економічно активних українців та малого підприємництва». Він також звертає увагу на те, що відсутність будь-якого діалогу або пояснень стосовно нових рішень лише підсилює відчуття невизначеності серед громадян.

«Кричуща, навмисна закритість від суспільства і приголомшлива раптовість ухвалюваних рішень залишає платників податків на самоті з їхніми проблемами», — додає Черкашин. Він попереджає, що така політика може призвести до створення «економічного концтабору», де домінуватимуть лише державний сектор і військово-промисловий комплекс, а тіньова економіка буде значною частиною економічного ландшафту.

Черкашин підкреслює, що Україна заслуговує на краще: «Платники податків, попри всі труднощі, продовжують добровільно сплачувати податки і збільшують ці суми. Це те, що потрібно підтримувати та культивувати». Він вважає, що замість посилення податкового тиску і обмеження економічних свобод, владі слід визнати помилки і змінити підхід до фіскальної політики. «Негайна політична відповідальність авторів цього фіскального чудовиська може стати першим кроком до визнання і усвідомлення зроблених помилок», — резюмує Черкашин.

Програма "Захист України" розроблена для учнів 10-11 класів і має на меті формування у підлітків комплексного розуміння питань національної безпеки, громадянської відповідальності та особистої готовності до дій у надзвичайних ситуаціях. Вона включає теоретичні та практичні компоненти, які охоплюють широкий спектр тем.

“Я не вважаю себе в праві давати поради Україні, адже я не є її громадянином. Але, на основі того, що я досліджую і обговорюю зі своїми колегами, важливо не фетишизувати членство в НАТО. Це не повинно бути самоціллю,” — підкреслює Лузін.

За словами Лузіна, Україні вже є союзником НАТО і найбільшим отримувачем допомоги від Альянсу. “Українська армія, ще до 2022 року, переходила на стандарти НАТО. Це стосується не тільки зброї, але й освіти та підготовки,” — додає він.

Лузін вказує на приклад Фінляндії та Швеції, які швидко вступили до НАТО завдяки десятиліттям співпраці з Альянсом. “Фінляндія і Швеція вже де-факто були союзниками НАТО, і коли виникла необхідність, вони отримали де-юре статус,” — пояснює експерт.

“Не можна забувати про Боснію і Герцеговину, яка з 2010 року має статус кандидата, але реальних зрушень не відбувається через політичні та економічні труднощі. Найголовніше — це не запрошення вступити, а внутрішні реформи та розвиток,” — зазначає Лузін.

Він також проводить паралелі з іншими країнами, які не є членами НАТО, але мають тісні зв’язки з Альянсом. “Ізраїль і Австралія не є членами НАТО, але це союзники Заходу. Південна Корея і Японія також пройшли довгий шлях економічного та військового розвитку, щоб стати справжніми партнерами США,” — додає Лузін.

Лузін підкреслює, що важливо зосередитися на внутрішніх перетвореннях, а не тільки на формальних аспектах членства.

“Не варто фетишизувати членство в Альянсі чи ПДЧ. Справжня мета — це внутрішні зміни та розвиток,” — резюмує він.

Важливо зосередитися на внутрішніх реформах та перетвореннях, які зроблять країну сильнішою і більш незалежною, незалежно від формального статусу в Альянсі. Це довгий шлях, який потребує значних зусиль, але саме він приведе до справжнього партнерства і безпеки для України.

Ця ситуація спровокувала активне обговорення серед громадськості. Місцеві мешканці висловлюють сумніви щодо доцільності та ефективності такого будівництва. Вони стурбовані тим, що ця споруда може не відповідати реальним потребам безпеки регіону.

На міських пляжах Чорноморська (Іллічівська) Одеської області з’явився ланцюг т.зв. «зубів дракона». «Фортифікація» розділяє пляж на зону з відпочивальниками і зону практично без людей. Знаючі місцеві жителі приголомшені демонстративним нахабством крадіжок на цій імітації оборони з моря.

Нюанс у тому, що вздовж міських пляжів Чорноморська простягається велика ділянка мілководдя (глибина по коліно), через що на цих пляжах люблять відпочивати з маленькими дітьми. На судні, тим більше на військовому кораблі підійти до міської межі Чорноморська нереально – задовго до берега будь-яке судно сяде на мілину. Тому будь-якого здорового глузду у зведенні «зубів дракона» на пляжах міста просто немає. Це нахабне розкрадання грошей платників податків та іноземних кредитів під виглядом будівництва фортифікації.

Вдалося дізнатися, що махінацією з будівництвом «зубів дракона» на пляжах Чорноморська займаються офіцери угруповання «Південь», частину викраденого передали до Києва за загальне заступництво команді злодюжки – куратора напряму Кирила Тимошенка. Відкат становив 50%.

Цікаво, що гроші на імітацію фортифікації в Чорноморську розпиляли відразу ж. Так-сяк виготовили самі «зуби дракона». А оплачувати їхнє транспортування і роботу з розстановки на пляжі вже немає на що. Тому робітників змушують брати участь у спорудженні імітації для звітності без оплати, погрозами.

Ще цікавіше, що солдат ЗСУ, який супроводжував процес встановлення «зубів дракона» на пляжі, на запитання про сенс установлення фортифікації перед мілководдям, де висадка ворожого десанту апріорі неможлива, відповів, що «йому платять гроші за те, щоб він не відповідав на провокаційні запитання місцевих жителів».

Штрихами до дійства є те, що офіцери ЗСУ отримали гроші і від власників кафе «Афаліна» за те, щоб перед «Афаліною» «зуби дракона» не ставити, аби не псувати вид на море забезпеченим відпочивальникам.

По сусідству з імітаційною фортифікацією за участю місцевої влади встановили перевезену з одного з меморіальних комплексів області гармату часів Другої світової війни – для розпилу грошей на імітації вогневої позиції.

Варто згадати, що описані вище «заходи» разом із діяльністю ТЦК є одним із джерел коштів для будівництва елітного містечка (https://t.me/sheptoon/36656) офіцерів ЗСУ та ієрархів ТЦК за Чорноморськом.

Ключові аспекти, які варто розглянути у контексті цієї ситуації:

Хоча немає впевненості, що Трамп має чіткий план, його відданість автократам та критичне ставлення до допомоги Україні у середовищі конгресменів-трампістів наводять на думку про те, що подальші події можуть розвиватися за певним сценарієм. Ймовірно, що Трамп оголосить про припинення допомоги Україні та пообіцяє Путіну не зважати на окупацію українських територій. Як вважає політичний оглядач, таким чином, Україні буде запропоновано “батіг”, а Путіну — “морквину”.

Шрайк розглядає три можливі сценарії розвитку подій:

Якщо Путін не погодиться на пропозицію Трампа, це може спровокувати експрезидента до зміни курсу і продовжити постачання зброї та іншу підтримку України. Хоча такий розвиток подій здається малоймовірним, він не виключений.

У цьому випадку війна триватиме, але без підтримки США Україні буде вкрай складно вести бойові дії. Це створює ситуацію, коли країна знову опиниться перед вибором: продовжувати боротьбу у знекровленому стані або йти на переговори.

Якщо Путін і українська влада погодяться на умови Трампа, це може призвести до принизливого миру, аж до відмови від вступу в НАТО. Таке рішення серйозно вплине на моральний стан українського суспільства, викликавши депресію та внутрішню нестабільність.

Шрайк зауважує, що хоча сприятливого для України результату на виборах не буде, ЄС, європейські країни, а також бюджети від G7 (50 млрд доларів) і країн НАТО (40 млрд євро) продовжать допомогу. Навіть якщо з натівського бюджету викреслити американську частину, сума залишиться значною.

Також він зазначає, що Трамп, будучи справжнім “баригою”, може звести все до того, що США не надаватимуть пряму допомогу, але дозволять продаж американської зброї за гроші. Це означає, що інші країни та фонди зможуть купувати зброю для України, як, Німеччина, яка купила нещодавно три “Хаймарси”.

Шрайк підсумовує, що в разі перемоги Трампа Україні залишиться не так багато територій.

“Загалом, зі значущою ймовірністю в разі перемоги Трампа у нас залишиться контроль тільки за тими територіями, які зможемо відвоювати до початку 2025 року. А то й менше, якщо війна продовжиться без підтримки США.”

Андріан Прокіп, доктор економічних наук та керівник енергетичних програм ГО "Український інститут майбутнього", поділився своїм аналізом можливих наслідків такого рішення. Його експертна оцінка допомагає зрозуміти потенційний вплив цієї реформи на різні сектори економіки та населення.

Нещодавно Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) вийшла з ініціативою урівняти тарифи на розподіл електроенергії незалежно від класів напруги споживачів. Це така собі зрівнялівка, на яку завжди хворіла енергетична політика в Україні. Для пересічного громадянина зміна малопомітна. Однак великі промислові споживачі електроенергії негативно висловлюються про цю ініціативу. І тут я спробую пояснити чому. А ще ця ідея суперечить принципам європейської політики та регулювання (які ми зобов’язані імплементувати) та й, зрештою, здоровій логіці економічно обґрунтованого тарифоутворення.

В Україні є два класи напруги, що застосовуються для систем розподілу електроенергії. Перший — для споживачів, підключених до ліній з напругою понад 27,5 кВ (або тих, хто використовує понад 150 тис. МВт∙год на місяць). Другий — для споживачів, підключених до ліній з напругою менше 27,5 кВ. Зрозуміло, що споживачі першого класу — це велика промисловість, яка споживає багато енергії. В різних країнах Європи кількість класів напруги буває більшою, і для кожного із них є свої тарифи на розподіл. В Молдові, яку я часто використовую як приклад для порівнянь енергетичної політики, таких класів напруги три із відповідними тарифами на розподіл.

Тариф на розподіл для першого класу нижчий, ніж для другого. На це є підстави. По-перше, в цих мережах менші втрати: що вища напруга у мережі, то нижчі втрати у ній і навпаки. За 2023 р. втрати у мережах першого класу напруги становили 4,13 %, а другого — 7,14%. По-друге, це звичайна ринкова логіка: хто споживає більші обсяги, претендує на дисконти. Для прикладу, у Вінниці тариф на розподіл для першого класу становить 344,82 грн/МВт·год , а для другого — 2 028,18; у Львові — 311,75 та 1 631,03; у Дніпрі — 226,41 та 1 328,03. Отже, тарифи розраховуються, виходячи із витрат на розподіл електроенергії за класами та обсягів цього розподілу. Це означає, що споживач за кожним класом напруги повинен покрити витрати, пов’язані із цим розподілом. А кількість споживачів першого класу незрівнянно менша, ніж споживачів другого класу, яких одиниці чи десятки у регіоні.

Ідея урівняти тариф на розподіл, як очікується, скоротить тариф для другого класу на 25%, і, природно, підвищить його для споживачів першого класу. І тут важливо, що такий підхід порушує принцип каскадування витрат у формуванні тарифу (cost cascading principle of tariff construction), який є одним із базових у системі європейської енергетичної політики. Фактично, за втрати у мережах повинні сплачувати ті, хто ними користуються.

Насправді ця зміна призведе до чергового крос-субсидування — а це хронічна хвороба української енергетики. І споживачі першого класу покриватимуть витрати і втрати споживачів другого класу напруги.

Інший бік проблеми в тому, що великі споживачі часто є експортерами і конкурують на зовнішньому ринку. Скорочення тарифу для другого класу дещо знизить витрати та собівартість виробництва малих виробників. Але останні конкурують лише між собою на внутрішньому ринку.

Нарешті, є ще одна група бенефіціарів такого рішення, і вони насправді отримають найбільшу вигоду — це компанії, що дотують тариф для населення за механізмом ПСО — здебільшого Енергоатом (близько 80%) та частково Укргідроенерго. Ці компанії покривають різницю між реальною ціною електроенергії (яка зокрема включає плату за її розподіл) та фіксованим тарифом (4,32 грн/кВт·год).

Побутові споживачі — це виключно другий клас напруги. І скорочення тарифу на розподіл на другого класу знизить реальну ціну електроенергії, а отже, зменшить витрати Енергоатому та Укргідроенерго. У цих компаніях залишиться більше коштів: в середньому 38 коп. на кожну 1 кВт·год. Отак з миру по нитці — гіганту капітал. І це на додачу до того, що ці компанії акумулюватимуть більший ресурс після підвищення тарифу з 2,64 до 4,32 грн/кВт·год.

Андріан Прокіп, доктор економічних наук та керівник енергетичних програм ГО "Український інститут майбутнього", поділився своїм аналізом можливих наслідків такого рішення. Його експертна оцінка допомагає зрозуміти потенційний вплив цієї реформи на різні сектори економіки та населення.

Нещодавно Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) вийшла з ініціативою урівняти тарифи на розподіл електроенергії незалежно від класів напруги споживачів. Це така собі зрівнялівка, на яку завжди хворіла енергетична політика в Україні. Для пересічного громадянина зміна малопомітна. Однак великі промислові споживачі електроенергії негативно висловлюються про цю ініціативу. І тут я спробую пояснити чому. А ще ця ідея суперечить принципам європейської політики та регулювання (які ми зобов’язані імплементувати) та й, зрештою, здоровій логіці економічно обґрунтованого тарифоутворення.

В Україні є два класи напруги, що застосовуються для систем розподілу електроенергії. Перший — для споживачів, підключених до ліній з напругою понад 27,5 кВ (або тих, хто використовує понад 150 тис. МВт∙год на місяць). Другий — для споживачів, підключених до ліній з напругою менше 27,5 кВ. Зрозуміло, що споживачі першого класу — це велика промисловість, яка споживає багато енергії. В різних країнах Європи кількість класів напруги буває більшою, і для кожного із них є свої тарифи на розподіл. В Молдові, яку я часто використовую як приклад для порівнянь енергетичної політики, таких класів напруги три із відповідними тарифами на розподіл.

Тариф на розподіл для першого класу нижчий, ніж для другого. На це є підстави. По-перше, в цих мережах менші втрати: що вища напруга у мережі, то нижчі втрати у ній і навпаки. За 2023 р. втрати у мережах першого класу напруги становили 4,13 %, а другого — 7,14%. По-друге, це звичайна ринкова логіка: хто споживає більші обсяги, претендує на дисконти. Для прикладу, у Вінниці тариф на розподіл для першого класу становить 344,82 грн/МВт·год , а для другого — 2 028,18; у Львові — 311,75 та 1 631,03; у Дніпрі — 226,41 та 1 328,03. Отже, тарифи розраховуються, виходячи із витрат на розподіл електроенергії за класами та обсягів цього розподілу. Це означає, що споживач за кожним класом напруги повинен покрити витрати, пов’язані із цим розподілом. А кількість споживачів першого класу незрівнянно менша, ніж споживачів другого класу, яких одиниці чи десятки у регіоні.

Ідея урівняти тариф на розподіл, як очікується, скоротить тариф для другого класу на 25%, і, природно, підвищить його для споживачів першого класу. І тут важливо, що такий підхід порушує принцип каскадування витрат у формуванні тарифу (cost cascading principle of tariff construction), який є одним із базових у системі європейської енергетичної політики. Фактично, за втрати у мережах повинні сплачувати ті, хто ними користуються.

Насправді ця зміна призведе до чергового крос-субсидування — а це хронічна хвороба української енергетики. І споживачі першого класу покриватимуть витрати і втрати споживачів другого класу напруги.

Інший бік проблеми в тому, що великі споживачі часто є експортерами і конкурують на зовнішньому ринку. Скорочення тарифу для другого класу дещо знизить витрати та собівартість виробництва малих виробників. Але останні конкурують лише між собою на внутрішньому ринку.

Нарешті, є ще одна група бенефіціарів такого рішення, і вони насправді отримають найбільшу вигоду — це компанії, що дотують тариф для населення за механізмом ПСО — здебільшого Енергоатом (близько 80%) та частково Укргідроенерго. Ці компанії покривають різницю між реальною ціною електроенергії (яка зокрема включає плату за її розподіл) та фіксованим тарифом (4,32 грн/кВт·год).

Побутові споживачі — це виключно другий клас напруги. І скорочення тарифу на розподіл на другого класу знизить реальну ціну електроенергії, а отже, зменшить витрати Енергоатому та Укргідроенерго. У цих компаніях залишиться більше коштів: в середньому 38 коп. на кожну 1 кВт·год. Отак з миру по нитці — гіганту капітал. І це на додачу до того, що ці компанії акумулюватимуть більший ресурс після підвищення тарифу з 2,64 до 4,32 грн/кВт·год.

У контексті модернізації українського війська та міжнародної військової допомоги, триває обговорення ефективності різних систем озброєння. Серед фахівців виникла дискусія щодо технічних характеристик та надійності деяких зразків артилерійського озброєння, що надійшли до України від міжнародних партнерів.

Основними проблемами словацьких гаубиць виявилися: ушкодження в гідравлічній системі, знос і деформація затвора і пускового механізму, несправність двигуна.

Варто зазначити, що низка машин виявилися несправними вже після кількох днів експлуатації, якісь протрималися кілька місяців. Рекорд – 1 рік і 1 місяць.

У всіх випадках несправні гаубиці відправляли на ремонт до Словаччини. За нашою інформацією, ремонт було завершено тільки на двох установках. Їхня подальша доля невідома.

Це рішення є результатом тривалої роботи детективів Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) та прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП), які зібрали достатньо доказів для обґрунтування необхідності такого заходу.

Сергію Филі, співвласнику компанії ТОВ «Біном-Груп», якого звинувачують у причетності до справи міського голови Мукачева Андрія Балоги, Вищий антикорупційний суд наклав арешт на його майно. Однією з ключових діяльностей компанії була оцінка вартості земельної ділянки під стадіоном «Авангард», що стало центральним пунктом у справі.

Таке рішення 28 червня ухвалив ВАКС.

«Клопотання старшого детектива НАБУ про арешт майна – задовольнити частково. Накласти арешт на майно, що належить (Сергію Филю – ред.) (з тимчасовим позбавленням власника (володільця) права на відчуження та розпорядження)», – йдеться в рішенні.

Зокрема, суд наклав арешт на земельну ділянку площею 0,2634 га в Полтаві; автомобілі Volkswagen E-Golf 2018 року випуску, Dacia Logan 2005 року випуску і Nissan Juke 2012 року випуску; 50% частки у статутному капіталі ТОВ «Консалтингова компанія «Форекс»; 50% частки у статутному капіталі ТОВ «Біном Груп» (ЄДРПОУ- 38377892); 100% корпоративних прав ПП «ГЕОСФЕРА-А» та п’ять рахунків в ПриватБанку, Укргазбанку, Ідея банку, Райффайзен банку та Таскомбанку.

Нагадаємо, НАБУ і САП затримали мера Мукачева Андрія Балогу та колишнього народного депутата Михайла Ланьо. За даними слідства, мер Мукачево забезпечив ухвалення на сесії міськради рішення про продаж за заниженою у майже 9 разів ціною ділянки приватному товариству, фактичним контролером якого є голова райради, колишній нардеп Михайло Ланьо.

Підставою для цього стала експертна грошова оцінка із заниженою вартістю ділянки, за яку власникам компанії-оцінювачки надали хабар. В результаті таких оборудок землю з ринковою вартістю 84,6 млн грн продали усього за 9,6 млн грн.

Попри таку мізерну ціну, міський голова особистим рішенням ще й надав товариству розстрочку платежу на 6 місяців. Збитки територіальній громаді становлять 74,9 млн грн. Пізніше їм повідомили про підозру.

Згідно з отриманою інформацією, кількість втрат у системах ППО продовжує зростати. Це може бути пов'язано з цілеспрямованими діями противника, спрямованими на виявлення та ураження компонентів систем ППО та протиракетної оборони (ПРО) Збройних Сил України.

Звідси простий висновок. Нові поставки ніяк не покращують ситуацію, а тільки сприяють “підтримці балансу”. Щоб ситуація кардинально покращилася, треба моментальні поставки ППО і боєприпасів до них на 15 млрд $. Це дасть Україні перевагу на 2 місяці, поки їх росіяни не виявлять і не знищать. Але для заходу це не вигідно.

Україну на саміті НАТО у Вашингтоні чекають гарні новини щодо постачання систем протиповітряної оборони, зокрема Patriot.

Про це заявила посолка США при НАТО Джуліанна Смі.

“Будуть свіжі новини щодо ППО. Українці у квітні попросили в НАТО сім систем Patriot. І ми маємо дуже позитивну відповідь щодо цього, яка надійде найближчими днями”, – сказала Сміт.

Вона зазначила, що у Вашингтоні “буде великий тиждень”. І закликала стежити за “конкретними оголошеннями, які будуть надходити для України, для союзників по НАТО, новинами про оборонне виробництво, про стійкість, про кібербезпеку”.

Україна продовжує демонструвати неймовірну стійкість та рішучість у захисті своєї територіальної цілісності та суверенітету. Незважаючи на складні обставини, країна зосереджує зусилля не лише на обороні, але й на відбудові та розвитку.

Зараз спостерігається три головні чинники. 1. На ці два напрямки стягують найбільше живої сили, озброєння і БК. 2. ЗСУ методично стали бити по енергосистемі в цих напрямках. 3. ЗСУ намагаються вибити ППО/ПРО росіян на цих ділянках.

Найімовірніше, все може початися саме з харківського напрямку, який частково матиме дві мети: – підняти бойовий дух, коли почнуть повертати контроль над втраченими територіями – змістити увагу противника.

Експерти дають лише 40% на успіх ЗСУ, оскільки мотивація у ЗСУ занадто низька, хоч озброєння на складах західної України достатньо, але його бережуть для наступу, воюючи зараз на Донбасі за рахунок живої сили.

І так, у ЗСУ пріоритетом тепер стоїть не Токмак і т.п., а Енергодар, оскільки захоплення АЕС і повернення її під контроль України вважатимуть Мега перемогою, особливо на момент наростаючого енергодефіциту в Україні. Така собі надія на відновлення поставок електроенергії з ЗаАЕС, якого вистачить, щоб замінити втрату всіх ТЕЦ, ГРЕС і тд. Ще плюс, її не можна знищити, як теплові станції. Зараз, до речі, Енергодар ЗСУ масово обстрілюють уже понад 20 днів.