Війна

Уважний настановник оперативно-стратегічного угруповання військ "Таврія", генерал-полковник Олександр Тарнавський, із занепокоєнням сповістив про наступну хвилюючу динаміку на Авдіївському напрямку, де російські війська активно проводять перегрупування та підтягують резерви. Із цим повідомленням варто враховувати, що за останні дні українські захисники стикалися з 19 нападами противника у різних секторах фронту. Російські війська, які зазнали значних втрат, тепер знову активно масштабують свою діяльність, включаючи і використання авіації. Проте українські війська виявляють непохитність та активно реагують: вони посилюють оборону, введенням нових підрозділів та створенням додаткових вогневих точок. Ці заходи — частина стратегічної відповіді на недавнє виведення українських військ з Авдіївки, оголошене головокомандувачем Збройних сил України Олександром Сирським 17 лютого. Українські війська зміцнили свої позиції на нових рубежах, готуючись до можливих атак. Українські війська, враховуючи потенційні ризики, вважають, що російські сили можуть використовувати захоплену територію як базу для подальших атак, включаючи можливу експансію на півночі, зокрема в районі Куп'янська. Розвідка Великої Британії також висловила припущення, що Росія може намагатися розширити свій територіальний контроль за межі Авдіївки в найближчі тижні, здійснюючи поступову агресію в цьому регіоні.

У звіті про ситуацію на Авдіївському напрямку військових дій відображено активні дії російських військ, спрямовані на перегрупування та підтягання резервів. Зазначено, що українські захисники успішно відбили 19 атак противника, однак російські сили продовжують підсилювати свою присутність, зокрема за допомогою авіації. Українські війська активно реагують на цю ситуацію, зміцнюючи свої оборонні позиції та підсилюючи їх новими підрозділами. Виведення українських військ із міста Авдіївка викликало необхідність зміцнення оборони на нових рубежах. Також у висновках вказано на можливість російської експансії та поступової агресії в регіоні, в тому числі на північному напрямку в районі Куп'янська.

Зовнішньополітичний аспект цієї ситуації відображається в стратегічних ходах Росії щодо відновлення контролю над втраченими територіями, а також в політичних амбіціях Пригожина та підготовці до міжнародних зустрічей Зеленського. Напруження в ситуації відображається на всіх рівнях: від зовнішньополітичного тиску до внутрішніх проблем організації оборони.

У порівнянні між Авдіївкою та Бахмутом, виявляється, що перша має значно вищу стратегічну важливість через своє місце розташування та історичні аспекти. Авдіївка слугувала ключовим пунктом в обороні та контролі за Донецьком, що робило її значно більш обороноздатною та важливою для України. У той же час, Бахмут, хоча втратився, став новим символом війни, вказуючи на зростання ставок у конфлікті.

Стратегічне значення Бахмута, незважаючи на його важливість у політичному контексті, виявляється меншим порівняно з Авдіївкою через його запасний характер до 2022 року.

У військовому плані, Росія продемонструвала вдосконалену тактику в обох битвах, але особливо в операції під Авдіївкою. Це ставить перед ЗСУ виклик адаптації до нових умов бою та необхідності у покращенні тактичних прийомів.

У цій ситуації, де порівнюються дві важливі військові операції, виявляється, що кожна має свої власні унікальні аспекти, які відображаються на політичному, стратегічному та тактичному рівнях.

У висновках можна зазначити, що обидві військові операції — під Авдіївкою та Бахмутом — відображають складність та напруженість військових дій в сучасному конфлікті на сході України. Авдіївка виявилася стратегічно важливішою за Бахмут через своє місце розташування та історичну важливість. Росія продемонструвала вдосконалену тактику в обох битвах, а ЗСУ стикаються з викликом адаптації до нових умов бою. У цій ситуації важливо врахувати індивідуальні аспекти кожної операції та пошук шляхів покращення тактичних прийомів військової діяльності.

Україна утримується від наступу Росії, показуючи максимальну стійкість у найважчий період з початку конфлікту, стверджує The New York Times. Російські сили взяли на себе завдання відновлення контролю над раніше втраченими територіями під час контрнаступу ЗСУ у 2022-2023 роках, здійснивши успішний наступ у суботу, захопивши Авдіївку. Останнє є найбільшим досягненням Росії з часу взяття Бахмута у травні минулого року. За аналізом авторів, Україні не вистачає боєприпасів без відновлення військової допомоги з боку США, щоб протистояти російському наступу. Російська армія розвернула п'ять основних напрямків наступу, що охоплюють міста й села на східній і південній частині фронту в Україні. Втрата Авдіївки, яка має стратегічне значення, дозволить російським силам ефективніше маневрувати. Наприкінці минулого місяця російські війська захопили Мар’їнку, що стало базою для подальших атак на південь. Однак призначення російських сил виявилося складним через велику втрату контролю над цими районами внаслідок активного українського опору.

Українські військові стверджують, що Росія зосередила навколо 40 000 військових у сусідньому районі Маріуполя з метою здійснення атаки з півдня. Водночас, російські солдати у районі Вугледара вважають, що падіння Авдіївки надасть можливість зробити активніші атаки з півночі. Кремль прагне відновити контроль над територіями, втраченими у 2022 році, зосереджуючи увагу на районі Роботиного в Запорізькій області. Російські сили намагаються штурмувати цей район, прагнучи повернути контроль над ключовими територіями. Від Кремлівської сторони спостерігається тиск на відновлення контролю над територіями через активні наступи у різних напрямках. Українські військові вважають, що Росія має намір прорвати оборону біля Часового Яру, щоб отримати контроль над командними висотами та загострити ситуацію у Краматорську. На Бахмутському напрямку діють приблизно 62 тисячі російських військових, і ситуація вимагає постійного моніторингу та реагування на події на місцях.

Українські військові та американське видання The New York Times стверджують, що Росія активізує свої дії на сході України, намагаючись відновити контроль над стратегічними територіями, які втратила у попередні роки. Російські війська зосереджуються у різних напрямках, включаючи південь та північ, де їх очікують інтенсивні бої. Наступ Росії може спричинити загострення конфлікту та загрозу безпеці у регіоні. Українські військові відзначають необхідність посилення оборони та оперативного реагування на зміни на фронті, щоб забезпечити безпеку населення та територіальну цілісність країни.

За останні кілька днів українські Збройні Сили провели успішний удар по скупченню російських військових біля села Подо-Калинівка в окупованій частині Херсонської області. За підтвердженнями українських військових та міжнародних ЗМІ, при ударі загинули близько 60 російських військових. Цей епізод став ще одним в ряду успішних дій ЗСУ проти російської агресії. Повідомлення про удар та його наслідки ретельно підтверджуються військовими джерелами та відтворюються українськими та міжнародними ЗМІ.

Удар ЗСУ був спрямований на скупчення російських військових, які готувалися до військових дій, включаючи тренування штурмових груп та координацію бойових дій. Підтверджена ефективність удару вказує на високий рівень підготовки та координації українських військових.

Необхідно зауважити, що такі дії ЗСУ відбуваються в контексті тривалої оборонної боротьби України проти російської агресії. Українські війська проявляють високий рівень професіоналізму та готовності захищати свою країну від будь-яких загроз.

Цей епізод також підкреслює важливість міжнародної підтримки для України у боротьбі проти російської агресії. Міжнародне співробітництво та підтримка допомагають Україні зміцнювати свою обороноздатність та ефективно протистояти загрозі з боку Росії.

Україна продовжує доводити свою готовність та здатність захищати свою територіальну цілісність та суверенітет у відповідь на агресивні дії Росії.

Українські Збройні Сили вдало вдарили по скупченню російських військових у Херсонській області, що свідчить про високий рівень їхньої готовності та ефективності у веденні оборонно-протидійної операції. Удар вдалося завдати серйозних втрат противнику, демонструючи при цьому високу професійну підготовку українських військових.

Цей епізод є ще одним підтвердженням важливості міжнародної підтримки для України у боротьбі проти російської агресії. Міжнародне співробітництво та підтримка допомагають Україні зміцнювати свою обороноздатність та ефективно протистояти загрозі з боку Росії.

Україна продовжує доводити свою готовність та здатність захищати свою територіальну цілісність та суверенітет у відповідь на агресивні дії Росії.

Після двох років повномасштабної війни в Україні очевидно, що перспектива швидкого завершення конфлікту зникає. Ні Україна, ні Росія не показують ознак готовності до мирного врегулювання. Суперечності між сторонами лише поглиблюються, зберігаючи напруженість і на внутрішньому, і на міжнародному рівнях.

Україна твердо стоїть на позиції відновлення міжнародно визнаних кордонів і визволення окупованих територій. Москва ж, навпаки, продовжує відмовлятися визнавати повноправність України як держави та виступає за продовження військової кампанії до досягнення своїх цілей.

Аналіз ситуації дозволяє сформулювати п'ять ключових питань, які визначають динаміку подій і можливі перспективи майбутнього. За останні два роки війни стали очевидними безкінечність конфлікту, стратегічне значення контрольованих територій, загострення військово-політичної ситуації, виклики для української армії та перспективи для міжнародних спільнот.

На фоні зміни характеру бойових дій і зростання геополітичної напруги, питання миру та безпеки залишаються найактуальнішими, а зусилля для їх вирішення вимагають великої уваги та консолідації зусиль.

Протягом останніх двох років Україна отримала значну підтримку від своїх союзників у вигляді військової, фінансової та гуманітарної допомоги. За даними Кільського інституту світової економіки, інституції Європейського Союзу та Сполучених Штатів надали майже 92 мільярди доларів та 73 мільярди доларів відповідно станом на січень 2024 року. Важлива роль також відводиться наданій Україні технічній допомозі з боку Заходу, такі як танки, протиповітряна оборона та артилерія, які суттєво підтримали оборону країни.

Проте останнім часом спостерігається зменшення потоку допомоги через дискусії щодо тривалості та ефективності підтримки союзниками. Зокрема, новий пакет допомоги від США на 60 мільярдів доларів зазнав блокування у Конгресі, а ЄС, хоча і затвердив пакет на 54 мільярди доларів, зіткнувся з труднощами у виконанні обіцянок, зокрема постачанні артилерійських снарядів.

Негативний вплив на ситуацію має також підтримка з боку країн, які стоять на боці Росії. Так, угорський прем'єр-міністр Віктор Орбан виступає проти підтримки України, що ускладнює ситуацію щодо отримання необхідної допомоги.

Незважаючи на всі труднощі, Україна залишається відданою своїм цілям та продовжує здійснювати зусилля для забезпечення своєї безпеки та територіальної цілісності. В умовах війни країна шукає рішучість та підтримку своїх союзників, зокрема через дипломатичні зусилля та міжнародні контакти.

У своєму нещодавньому інтерв'ю американському ведучому Такеру Карлсону Путін ще раз висловив своє спотворене уявлення про історію та війну в Україні, без заперечень зі сторони співрозмовника. Він продовжує стверджувати, хоча й без доказів, що цивільне населення України, зокрема на Донбасі, потребує захисту Росії.

Ще до початку війни Путін публічно висловлював свої амбіції, заперечуючи існування України як суверенної держави і називаючи росіян і українців "одним народом". У грудні 2023 року він заявив, що цілі "спеціальної військової операції" не змінилися, а саме вони включають "денацифікацію" України, базуючись на необґрунтованих твердженнях про вплив ультраправих на українську владу. Він також виступає за "демілітаризацію" та "нейтралізацію" України, продовжуючи протистояти розширенню впливу НАТО на схід.

Варто зазначити, що як незалежна держава Україна ніколи не була членом жодних військових союзів, а її політичні цілі включають приєднання до Європейського Союзу та переговори щодо більш тісного співробітництва з НАТО. Зважаючи на наміри Путіна та відсутність ознак бажання будь-якої зі сторін зупинити конфлікт, прогнози аналітиків на користь тривалої війни стають все більш вагомими.

Згідно з аналітичним центром Globsec, найімовірнішим сценарієм є війна на виснаження, що продовжиться протягом 2025 року, з великими втратами з обох сторін. Інші можливі сценарії включають ескалацію конфліктів в інших частинах світу, таких як Близький Схід, Китай-Тайвань і Балкани, де Росія намагатиметься підтримувати напруженість. Також є варіанти, коли Україна матиме певний військовий прогрес, але угоди про припинення війни не досягнуться, або коли підтримка союзників України зменшиться, що призведе до пошуку шляхів до переговорів.

Проте і надалі залишається невизначеність стосовно можливого впливу президентських виборів у США, а також того, як інші конфлікти, зокрема протистояння Ізраїлю із ХАМАС, вплинуть на пріоритети та відданість прихильників України та Росії. У середині лютого Володимир Зеленський попередив, що тривале утримання країни у "штучному дефіциті" зброї допомагає Росії. Під час конференції з безпеки в Мюнхені він підкреслив, що якщо західний світ не об'єднається, щоб дати відсіч, Путін може зробити наступні роки "катастрофічними" для багатьох країн.

Аналітичний центр Rusi стверджує, що Росія успішно перевела свою економіку та оборонну промисловість на розширене військове виробництво й готова до тривалої війни. Експерти вважають, що Європа не встигає за Росією, про що свідчить і заява міністра закордонних справ Польщі. Країни Європи, разом із попередженнями міністра закордонних справ Німеччини та розвідувальних служб Естонії, недавно висловили побоювання, що Росія може напасти на одну з країн НАТО протягом наступного десятиліття. Це примусило НАТО та ЄС активізувати майбутнє планування, як щодо військового потенціалу, так і щодо готовності суспільства до життя в іншому світі.

Українські війська продовжують відстоювати свої позиції на фронті, але немає чіткої перспективи на швидке завершення конфлікту. Росія продовжує висувати вимоги, які суперечать міжнародному праву, та загрожує подальшим наступом. Збільшення військової допомоги для України від західних країн, хоча й вітається, але воно не гарантує успіху без єдності та координації зусиль західного світу. Ця ситуація вимагає негайних заходів для зміцнення обороноздатності України та підтримки її суверенітету та територіальної цілісності.

Уважний настановник оперативно-стратегічного угруповання військ "Таврія", генерал-полковник Олександр Тарнавський, із занепокоєнням сповістив про наступну хвилюючу динаміку на Авдіївському напрямку, де російські війська активно проводять перегрупування та підтягують резерви. Із цим повідомленням варто враховувати, що за останні дні українські захисники стикалися з 19 нападами противника у різних секторах фронту. Російські війська, які зазнали значних втрат, тепер знову активно масштабують свою діяльність, включаючи і використання авіації. Проте українські війська виявляють непохитність та активно реагують: вони посилюють оборону, введенням нових підрозділів та створенням додаткових вогневих точок. Ці заходи — частина стратегічної відповіді на недавнє виведення українських військ з Авдіївки, оголошене головокомандувачем Збройних сил України Олександром Сирським 17 лютого. Українські війська зміцнили свої позиції на нових рубежах, готуючись до можливих атак. Українські війська, враховуючи потенційні ризики, вважають, що російські сили можуть використовувати захоплену територію як базу для подальших атак, включаючи можливу експансію на півночі, зокрема в районі Куп'янська. Розвідка Великої Британії також висловила припущення, що Росія може намагатися розширити свій територіальний контроль за межі Авдіївки в найближчі тижні, здійснюючи поступову агресію в цьому регіоні.

У звіті про ситуацію на Авдіївському напрямку військових дій відображено активні дії російських військ, спрямовані на перегрупування та підтягання резервів. Зазначено, що українські захисники успішно відбили 19 атак противника, однак російські сили продовжують підсилювати свою присутність, зокрема за допомогою авіації. Українські війська активно реагують на цю ситуацію, зміцнюючи свої оборонні позиції та підсилюючи їх новими підрозділами. Виведення українських військ із міста Авдіївка викликало необхідність зміцнення оборони на нових рубежах. Також у висновках вказано на можливість російської експансії та поступової агресії в регіоні, в тому числі на північному напрямку в районі Куп'янська.

Ситуація на українському фронті стає надзвичайно тяжкою, свідчить видання, зазначаючи недостатній особовий склад Збройних Сил України та виснаження солдат, які вже тривалий час перебувають на передовій. Дружина одного із військових розповіла про труднощі, з якими зіткнувся її чоловік, що перебуває під Бахмутом, вказавши, що він знаходиться в брудній та холодній позиції, неподалік від ворожого вогнища та навіть іноді ділить траншею з загиблими через інтенсивний обстріл.

Стаття також розглядає проблематичний стан мобілізації, яка, за словами видання, проходить нечесно та без чітких критеріїв, інколи супроводжується звинуваченнями у свавіллі та корупції. Особливо важкі умови рекрутування стосуються тих, хто не має достатньо коштів чи впливу. Влада, за словами авторів, вживає все більш жорстких методів вербування, навіть ловлячи чоловіків на вулицях чи на роботі та відправляючи їх на фронт.

Однак, виявляється, що такі новобранці часто виявляються неспроможними солдатами, інколи навіть некомпетентними або стикаються із соціальними проблемами, такими як алкоголізм. За свідченням командира ЗСУ, на передовій відчутно бракує досвідчених та бойових солдатів, і ситуація стає критичною з дефіцитом людських ресурсів у всіх підрозділах.

Висновки статті наразі висвітлюють глибокі труднощі, з якими стикаються Збройні Сили України на сході країни. Зокрема, наголошується на недостатньому числі особового складу та виснаженні солдат, що вже тривалий час перебувають на передовій. Життя в брудних та холодних умовах, непреривний обстріл та недостатня підтримка відчувають не лише бійці, а й їхні сім'ї.

Також стаття підкреслює серйозні проблеми у системі мобілізації, що супроводжується звинуваченнями у корупції та свавіллі. Важливою є інформація про те, що найменш захищені вербуються на фронт, але вони, у свою чергу, можуть виявитися некомпетентними в бойових умовах, що становить серйозну загрозу ефективності військових операцій.

Узагальнюючи, стаття надає важливий огляд ситуації на українському фронті, викликаючи необхідність системних заходів для підтримки та удосконалення Збройних Сил, а також реформ у сфері мобілізації, щоб забезпечити ефективність та довгострокову стійкість у веденні оборонних операцій.

У страшній тіні російської агресії: звіт про долю дітей в різних областях України несе тяжку вістку. За даними Офісу генерального прокурора, що з'явилися в Телеграмі, окупанти забрали невинні життя та завдали поранень українським дітям. На ранок 27 січня 2024 року більше 1 736 дітей стали жертвами, з числа них 521 втратили своє майбутнє, а понад 1 215 переживають різні ступені страждань.

Ці трагічні цифри, хоч і надані офіційними джерелами ювенальних прокурорів, залишаються попередніми, і триває активна робота над встановленням точних даних в зонах бойових дій, на тимчасово окупованих та визволених територіях. Найбільше постраждали діти у Донецькій області (505), Харківській (326), Херсонській (146), Київській (130), Дніпропетровській (111), Миколаївській (101), та Запорізькій (100). Високі показники також зафіксовано в Чернігівській (72) та Луганській (67) областях.

Варто відзначити, що парламентська асамблея Ради Європи прийняла резолюцію, в якій висловлено турботу щодо становища українських дітей. Резолюція освідчується в тому, що Росія не тільки викрадає та прагне позбавити ідентичності дітей на окупованих територіях, але також стосується тих, хто знаходить притулок в Європейському Союзі. Це визначає необхідність подальших міжнародних зусиль для захисту та допомоги українським дітям, щоб вони могли знову знайти світле майбутнє попри темряву війни.

У результаті повномасштабної агресії Російської Федерації українські діти в Донецькій, Харківській, Херсонській, Київській, Дніпропетровській, Миколаївській та Запорізькій областях стали основними жертвами конфлікту. За даними Офісу генерального прокурора, окупанти позбавили життя та поранили понад 1 736 українських дітей. Серед них 521 дитина втратила своє життя, а 1 215 отримали поранення різного ступеня тяжкості. Ці страшні цифри, надані ювенальними прокурорами, є лише попередніми, і продовжується робота над встановленням точних даних в зонах бойових дій та на тимчасово окупованих та визволених територіях.

Найбільше постраждали діти у Донецькій області (505), Харківській (326), Херсонській (146), Київській (130), Дніпропетровській (111), Миколаївській (101) та Запорізькій (100) областях. Високі показники зафіксовано також у Чернігівській (72) та Луганській (67) областях. Резолюція парламентської асамблеї Ради Європи підкреслила стурбованість становищем українських дітей, як тих, кого викрадає та прагне позбавити ідентичності Росія, так і тих, хто знаходить притулок в Європейському Союзі.

Світове співтовариство має не лише розуміти масштаби трагедії, але й об'єднати зусилля для надання допомоги та захисту українським дітям, щоб вони змогли вирости у мирі та безпеці. Потрібні негайні заходи для припинення агресії та відновлення миру, а також для відновлення та підтримки тих, хто втратив близьких та став жертвою воєнного конфлікту.

Україна вживає заходів до створення власної оборонної стратегії, імітуючи тактику Росії, випробувану в Запоріжжі під час минулорічного контрнаступу ЗСУ, повідомляє El Mundo. Згідно із інформацією іспанського видання, українські військові, знаходячись в районі Оріхова, розпочали будівництво другої лінії оборони та встановлюють оборонні точки на височинах.

Українські сапери вказали на відмінності від російської практики, де вони встановлюють значно більше мін на квадратний метр, вказавши, що їхні можливості в цьому питанні серйозно відстають. Зазначається, що робота над оборонною стратегією є частиною готовності до можливого конфлікту, адаптованого до нових реалій сучасної військової техніки, зокрема російських дронів.

Іншим важливим аспектом є зменшення обсягу допомоги від заходу. За оцінками експертів, допомога Заходу Україні суттєво зменшилася, а це створює додаткові виклики для країни в умовах російської переваги не лише за чисельністю військових, але і в інших аспектах, таких як авіація, артилерія, засоби РЕБ та кількість дронів.

Стаття розкриває, що Київ вживає активних заходів для розробки власної оборонної стратегії, взявши за основу тактику, випробувану Росією в Запоріжжі. Українські військові вже залучені до створення другої лінії оборони та встановлення оборонних точок на височинах. Незважаючи на те, що українські сапери вказали на різницю в методах мінування порівняно з російськими, вони стикаються з труднощами в цьому питанні.

Однак стаття висвітлює не лише технічний аспект, але й фактор зменшення обсягу допомоги від заходу. За оцінками експертів, таке зменшення може стати додатковим викликом для України в умовах російської переваги у різних аспектах військового потенціалу, включаючи дрони, авіацію, артилерію та засоби РЕБ.

Висновок полягає в тому, що Україні необхідно посилити свою оборонну стратегію, враховуючи технічні особливості російського агресора, а також активно шукати нові рішення для забезпечення безпеки та ефективного відстроювання оборони.