Війна

Торецьк, який знаходиться у Донецькій області, має важливе стратегічне значення для контролю над регіоном. Місто розташоване на ключових транспортних шляхах, що робить його цінним об'єктом з військової точки зору.

По-перше, Україні потрібна велика кількість пілотів, які пройшли навчання та отримали сертифікат на управління F-16. Необхідно мінімум 79 кваліфікованих льотчиків, але насправді кількість повинна бути значно більшою, щоб забезпечити ефективну роботу та адекватний відпочинок. Відомо, що новостворений навчальний центр у Румунії недавно випустив першу групу з 7 пілотів, які навчались протягом 8 місяців. Це єдиний центр у Європі, що займається підготовкою пілотів F-16 з лютого цього року. Проте і сама Румунія стикається з проблемою нестачі авіаторів, оскільки отримує додаткові 32 винищувачі від Норвегії.

Технічний персонал є ще однією важливою складовою для ефективного використання винищувачів. Хоча деякі проблеми можна вирішити шляхом залучення іноземних добровольців або через приватні військові компанії, залишаються питання обслуговування та постачання озброєння. США пропонують, щоб європейські партнери закуповували озброєння для українських літаків безпосередньо у Штатах.

Необхідно також забезпечити достатню кількість запасних частин, двигунів та інших компонентів для ремонту літаків. Окрім цього, важливою є пропускна спроможність авіаційних ремонтних підприємств, оскільки обслуговування літаків у бойових умовах потребує значно частішого ремонту.

Ще однією ключовою проблемою є організація розміщення та захисту нових винищувачів. Для забезпечення їхньої безпеки потрібно не лише розосередити літаки по кількох авіабазах, але й розмістити їх у захищених укриттях. Потрібно також обладнати бази системами протиповітряної оборони, такими як Patriot, а також мати додаткові системи ППО і засоби радіоелектронної боротьби для захисту від ракет і дронів.

Незважаючи на те, що проблема недостатньої кількості винищувачів F-16 є важливою, існує безліч інших комплексних завдань, які потребують вирішення. За словами аналітиків, ці проблеми будуть поступово і планомірно розв’язані.

У контексті передачі винищувачів, представники Держдепу США уточнили свою позицію щодо можливості використання F-16 для атак на глибину території РФ, зазначаючи, що постійно оцінюють безпекову ситуацію та потреби ЗСУ. Військовий експерт Олександр Мусієнко підкреслив, що західні винищувачі F-16 можуть значно посилити можливості України у війні проти Росії.

Торецьк, який знаходиться у Донецькій області, має важливе стратегічне значення для контролю над регіоном. Місто розташоване на ключових транспортних шляхах, що робить його цінним об'єктом з військової точки зору.

Веніславський зазначив, що після ухвалення нових законодавчих змін ситуація з мобілізацією стала відповідати вимогам національної безпеки. Президент Володимир Зеленський також висловив задоволення темпами мобілізації, підкреслюючи, що вони відповідають потребам оборони країни. Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський додав, що мобілізація дозволяє забезпечувати ЗСУ необхідним поповненням та резервами.

Нагадаємо, що у грудні 2023 року Зеленський оголосив про необхідність мобілізації додаткових 450-500 тисяч осіб. Проте, за словами Сирського, вже у березні 2024 року потреба в такій великій мобілізації була зменшена після перегляду внутрішніх ресурсів.

18 травня 2024 року набув чинності новий закон про мобілізацію, згідно з яким усі військовозобов’язані чоловіки віком від 18 до 60 років мали оновити свої дані до 16 липня 2024 року. Для полегшення цього процесу Міністерство оборони України запустило мобільний застосунок Резерв+, який дозволяє військовозобов’язаним, призовникам та резервістам оновлювати свої облікові дані в онлайн-режимі.

Торецьк, який знаходиться у Донецькій області, має важливе стратегічне значення для контролю над регіоном. Місто розташоване на ключових транспортних шляхах, що робить його цінним об'єктом з військової точки зору.

Згідно з справою, обвинувачені фальсифікували судове рішення про скасування арешту з коштів і перевели ці гроші на рахунок фізичної особи, яка не мала ніякого відношення до цих коштів. Після цього гроші були розподілені між злочинцями.

Ці дії кваліфіковані за статтею 191 КК України як розтрата майна в особливо великому розмірі, а дії одного з адвокатів додатково інкримінують за статтями про підбурювання до злочину, шахрайство та підробку документів.

Серед обвинувачених також був Віталій Сигидин, який обіймав посаду в.о. голови АРМА з листопада 2019 року по серпень 2021 року. Нагадаємо, що попередній очільник АРМА, Антон Янчук, теж потрапив під підозру за розтрату понад 426 млн грн.

Дослідження показали, що співробітники АРМА, за допомогою представників ДП «СЕТАМ» і приватних компаній, організували схему продажу майна за заниженою ціною. Виявлено щонайменше чотири випадки такої діяльності, зокрема продаж трьох земельних ділянок в Одеській області, які були реалізовані в 18 разів дешевше від їх ринкової вартості.

Торецьк, який знаходиться у Донецькій області, має важливе стратегічне значення для контролю над регіоном. Місто розташоване на ключових транспортних шляхах, що робить його цінним об'єктом з військової точки зору.

Основною причиною перегляду МРЦ є суттєве зростання вартості основних компонентів виробництва, таких як газ, дизельне пальне та електроенергія. За останні роки ціни на ці ресурси значно зросли: газ подорожчав з 1,3 грн за кубометр до 7,96 грн, дизельне пальне – з 28 грн до 53 грн за літр, а електроенергія для населення зросла з 1,68 грн до 4,32 грн за кВт/год.

Підвищення МРЦ є важливим для підтримки стабільності виноробної галузі України, яка стикається з численними викликами. За останні 30 років площа виноградників в країні скоротилася з 175,5 тисяч гектарів до 40 тисяч гектарів. У 2023 році тільки в Одеській області площа виноградників зменшилася на 2800 гектарів порівняно з попереднім роком.

Ініціативу підтримують аграрний та податковий комітети Верховної Ради, а також експерти галузі. Громадська спілка “УКРСАДВИНПРОМ”, яка об’єднує 85% виноробної галузі, регулярно звертається до Мінекономіки з пропозиціями щодо перегляду мінімальних цін на алкогольні напої, обґрунтовуючи необхідність цього кроку інфляційним тиском і зростанням виробничих витрат.

Володимир Печко, голова “Укрсадвинпрому”, наголосив, що перегляд мінімальної ціни допоможе підтримати виноградарів, дозволивши їм продавати виноград за вигіднішими цінами. Це, в свою чергу, зупинить масове викорчовування виноградників. Додаткові надходження до Державного бюджету від цього кроку можуть скласти близько півтора мільярда гривень.

За прогнозами фахівців, столиця України може зіткнутися з надзвичайно високими температурами. У Києві очікується значне потепління, при чому стовпчики термометрів можуть сягнути рекордної позначки у +40°C. Такі температурні показники є незвичайними для нашої кліматичної зони і можуть становити певні виклики для жителів міста та комунальних служб.

Вона зазначила, що прогнози підтверджуються, і опублікувала графік температурних коливань на найближчі дні для столиці. За її словами, вже з 13-14 серпня денна температура почне активно підніматися, і хоча до позначки +40°C, можливо, ще не дійде, проте сильної спеки варто очікувати.

Наталка Діденко закликала киян бути готовими до надзвичайно високих температур і забезпечити себе відповідним комфортом.

За інформацією синоптика Ігоря Кібальчича, перша декада серпня в Україні характеризується високими температурами в західних і південних регіонах, а з середини місяця спека пошириться на більшу частину країни. Проте вже в третій декаді серпня слід очікувати зниження температури, починаючи з північних і західних областей.

В Європі в період з 5 по 15 серпня прогнозується спека до +40°C і вище, що згодом вплине на Україну. Спочатку високі температури відчують жителі західних і південних областей, де термометри можуть показувати від +34 до +38°C.

Загалом серпень цього року обіцяє бути теплішим за норму на 2–2,5°C, і середня температура в Україні триматиметься в межах +22…+26°C.

Торецьк, який знаходиться у Донецькій області, має важливе стратегічне значення для контролю над регіоном. Місто розташоване на ключових транспортних шляхах, що робить його цінним об'єктом з військової точки зору.

Як зазначає The New York Times, незважаючи на певні успіхи Росії на цьому напрямку, військові експерти та представники влади США вважають, що великий прорив ворога малоймовірний. Однак, якщо російським військам вдасться прорвати оборону Торецька, це відкриє їм шлях до важливого логістичного вузла — міста Костянтинівка. Це може ускладнити логістику української оборони та піддати інші населені пункти регіону масованим обстрілам, змушуючи мирних жителів залишати свої домівки.

Захист Торецька має критичне значення для утримання лінії оборони, адже місто виконує роль форпосту, який стримує російські наступальні дії. Військові наголошують, що оборона Торецька завжди була сильною, з глибокими окопами та добре організованими укріпленнями. Однак у травні було прийнято рішення про ротацію військ, і 24-та механізована бригада, яка захищала цей напрямок, була замінена 41-ю бригадою. Ця ротація викликала занепокоєння серед військових, які вважали, що це може призвести до втрати контролю над ситуацією.

Зміна військових підрозділів виявилася невдалою, адже нові сили не були готові до оборони міста через незнання місцевості та неефективне командування. Як наслідок, російські війська почали активно атакувати, що призвело до важких втрат серед українських військових. Попри це, українські бійці продовжують боротися за Торецьк, розуміючи його стратегічну важливість. Уряд надіслав додаткові підкріплення, щоб стабілізувати ситуацію.

Наразі бої за Торецьк тривають, а українські військові роблять усе можливе, щоб стримати наступ російських сил. Водночас жителі інших міст в регіоні можуть вести більш-менш нормальне життя завдяки оборонним діям навколо Торецька.

В українському суспільстві виник гострий дискусійний момент, пов'язаний з висловлюваннями Марка Сергєєва, який раніше працював капеланом та молодіжним пастором. Його коментарі стосовно жінок у лавах Збройних Сил України викликали значний резонанс та обурення.

Сергєєв, в одному з подкастів на YouTube-каналі Metanoia, описав жінок в армії як тих, хто нібито має інтимні стосунки з усіма чоловіками в підрозділі. Ці висловлювання викликали обурення і були сприйняті як напад на військових жінок.

Відповідь від військовослужбовиць була миттєвою. Аліна Михайлова, парамедикиня ЗСУ, закликала Сергєєва приєднатися до фронту та особисто замінити жінок, які, за його словами, займаються неналежними справами. Вона наголосила, що цивільний чоловік не має права коментувати поведінку жінок в армії.

“Це сексистське ставлення до жінок у війську вже набридло. Іди на фронт і замінюй собою тих жінок, які, на його думку, там чимось непорядним займаються”, – зазначила Михайлова.

Катерина Поліщук, захисниця “Азовсталі”, також висловилася різко, запропонувавши Сергєєву особисто відчути, що таке служба на фронті, і закликала його публічно вибачитися.

“Хлопчику, чекаємо публічного вибачення і твоєї участі в бойових діях. І всі мої друзі, всі, кого врятували я та інші дівчата на фронті, залюбки “відмають” у постелі тебе. Цивільне лайно, що відкриває рота в сторону жінок, які замість нього взяли до рук зброю. Дуже зручно назватися капеланом і дозволяти собі такі вислови. Бог може і простить, а от ми – ні”, – написала вона.

Денис Попов, голова ВО “Свобода”, з іронією прокоментував висловлювання Сергєєва, підкреслюючи, що реальність у війську значно відрізняється від того, як це описав капелан. Він зазначив, що стереотипи про “модельну зовнішність” і “качків-спецпризначенців” не відповідають дійсності, і що вимоги до військових значно вищі.

“Насправді все набагато простіше. Чи може мати місце подібна до описаної ситуація? Теоретично — так. Але. Військовослужбовиць модельної зовнішності в армії не більше, ніж красивих жінок в середньому на вулиці. А то й навіть менше. Стосовно “качків — ссошників” — теж майже правда. Бо більшість спецпризначенців — легенькі і витривалі, 70-80 кг м’язів і кісток. Таких і в Хамві більше влізе, і евакуйовувати з поля бою один одного простіше, ніж 100-кг качків. Про модельну зовнішність в оперативних підрозділах ссо — то вже суцільна маячня, бо відбір там — термінаторський. Ні качок, ні інстакрасуня його не здолають”, — написав він.

Після розгорнутої критики Сергєєв вибачився у відео в Instagram, заявивши, що його слова були надмірно жорсткими, але частково відображали його особистий погляд.

“Якщо я когось образив, бачу, багато військових це торкнулося, вибачайте мені за те, що так сказав… Можливо, я це десь сказав у жорсткій формі, але це мій біль теж, і мене це теж торкається, тому що це моя країна і я переживаю війну так само як і кожен із нас”, — написав він.

Автор подкасту Ярослав Босак також вибачився, зазначивши, що фрагмент був вирваний з контексту.

Військовий експерт Костянтин Машовець висловив свою аналітичну оцінку щодо гіпотетичного сценарію значного збільшення військової присутності на території України. На його думку, такий крок несе в собі суттєві ризики та виклики для ініціаторів.

Після казкового збагачення під час війни, деякі з них знайшли новий спосіб захистити свої статки від перевірок та державного контролю – через розлучення. Як саме це відбувається і хто із скандальних політиків ховає свої багатства за “спідницями” колишніх дружин?

Журналісти видання НЕНЬКА ІНФО провели власне розслідування. І ось що вдалося дізнатися.

Микола Тищенко: розлучення не без вигоди

Микола Тищенко, один із найскандальніших українських політиків, розлучився з дружиною Алою Барановською на початку 2023 року. Невдовзі після цього у його декларації з’явилося понад 12 мільйонів гривень як “подарунок” від колишньої дружини. Ця ситуація викликала підозри, оскільки походження цих коштів так і залишилося незрозумілим. Після цього Тищенко опинився під вартою за напад його охоронця на військовослужбовця, що ще більше привернуло увагу до його діяльності. Відзначимо, що цей “подарунок” став чудовою можливістю уникнути подальших питань щодо походження коштів.

Степан Івахів: “король нерухомості” без власного житла

Не можемо не згадати про Степана Івахіва. Український підприємець, депутат партії “За майбутнє”, співвласник мережі автозаправок WOG. Примітно, що у 2021 році Івахів увійшов до рейтингу найбагатших українців, посівши 58 сходинку. Тоді його статки оцінили у 180 мільйонів доларів. Проте його декларація викликала занепокоєння у Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК), оскільки була визнана ризиковою, тобто такою, що могла не відображати всі доходи чи майно.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Івахів намагався втекти з країни, вивозячи з собою 310 тисяч доларів. Ця спроба зазнала невдачі, і невдовзі після цього депутат розлучився з дружиною.

За інформацією порталу YouControl, після розлучення його статки зменшилися на 21%. Проте, загальна вартість майна його родини все ще оцінюється в 236 мільйонів гривень. Що цікаво, Івахів не задекларував жодного особистого житла чи автомобіля. Усе майно, включаючи чимало земельних ділянок, елітні автівки, дачі, ювелірні прикраси та одяг відомих брендів, тепер належить його колишній дружині Світлані.

Колишня дружина Івахова володіє чотирма земельними ділянками в селі Липини Волинської області, житловим будинком на 300 квадратних метрів, дачним будинком такого ж розміру, садовим будинком на понад 200 квадратних метрів у селі Пульмо, господарською будівлею на 650 квадратних метрів, квартирою в Києві на 200 квадратних метрів та ще однією на 146 квадратних метрів. У колишньої також є квартира на 450 квадратних метрів, що знаходиться у процесі побудови, а також квартира в Липинах на 876 квадратних метрів, котра перебуває у спільній власності з іншими особами.

Цікаво, що Івахів, співвласник мережі автозаправок WOG, у своїй декларації не вказав жодного автомобіля, а задекларував лише причеп за 10 тисяч гривень. Колишня дружина Світлана, навпаки, володіє дорогими автівками, зокрема Porsche Cayenne 2018 року та Toyota FJ Cruiser 2009 року. Це викликає підозри щодо справжньої мети його розлучення. Чи не є це спробою приховати статки? Декларації та реальність: майно депутата та його родини

Вадим Столар: “збіднілий” мільйонер

Ще один приклад — Вадим Столар. Здобув популярність як політик і бізнесмен, пов’язаний із ОПЗЖ. Після заборони ОПЗЖ він приєднався до депутатської групи “Відновлення України”. Проте, його кар’єра не обійшлася без скандалів: Столар фігурує в журналістських розслідуваннях, де його звинувачують у корупційних схемах разом з головою ОП Андрієм Єрмаком.

Його статки за 2023 рік зменшилися на 98%, складаючи тепер лише 5 мільйонів гривень. Однак, до розлучення зі своєю дружиною Інною Майструк, родина Столара мала значний пакет нерухомості та коштовностей.

На Інну Майструк були оформлені будинок під Києвом на понад 900 квадратних метрів, будинок на 100 квадратних метрів, садовий будинок, житловий будинок на 2000 квадратних метрів у Козині, господарська будівля на 280 квадратних метрів, та близько 10 земельних ділянок під Києвом, більшість з яких вартують мільйони гривень. Крім того, Майструк орендувала квартиру в Монако площею 600 квадратних метрів і пентхаус на 500 квадратних метрів в Об’єднаних Арабських Еміратах.

Столар також володіє колекцією антикваріату, в тому числі антикварними меблями, картинами, винами та іншими предметами розкоші. Попри це, у своїй декларації він вказав, що після розлучення його майновий стан суттєво погіршився.

Ще цікавіше те, що за даними розслідувань, навіть попри зменшення офіційних статків, Вадим Столар продовжує володіти значними сумами за кордоном. Зокрема, на острові Домініка у нього залишилося понад 3 млн доларів, понад 2 млн євро в Австрії і 700 тис. доларів у Дубаї. Це наводить на думку, що розлучення могло бути частково мотивоване не тільки особистими причинами, але й фінансовою стратегією.

У висновку залишається питання: чи дійсно ці політики та їхні колишні дружини розійшлися через особисті проблеми, чи це був продуманий хід для захисту активів? Відповідь залишається відкритою, але факти говорять самі за себе. Такий спосіб уникнення відповідальності не новий, але його масштабність вражає.

Схоже, що деякі українські депутати готові йти на будь-які хитрощі, аби зберегти свої багатства. Що ж, побачимо, як буде розгортатися ситуація далі.

Експерт наголошує, що саме по собі збільшення чисельності військ не гарантує успіху. Без належного планування, логістичної підтримки та адаптації тактики до сучасних умов ведення бойових дій, такий крок може виявитися неефективним або навіть контрпродуктивним.

Спробуємо зрозуміти, як воно може вплинути на загальний (стратегічний) хід війни.

На перший погляд, відповідь лежить на поверхні.

Адже збільшення чисельності російського стратегічного угрупування, яке діє на теренах України, нічого доброго нам не принесе, за замовчуванням. Особливо в контексті перспектив продовження противником активних (у сенсі наступальних) дій (операцій) на визначених операційних напрямках.

Але насправді РЕАЛЬНА, а не УДАВАНА ситуація із цим угрупуванням противника залежить не тільки від його чисельності, а від цілої низки чинників. Головним з яких є методологія його використання.

У попередніх двох частинах я висловив власну точку зору стосовно двох основних моментів, пов’язаних із цим ГІПОТЕТИЧНИМ нарощуванням чисельності угрупування противника:

Або як альтернативну причину цього нарощування чисельності російського стратегічного угрупування в Україні варто розглянути прагнення російського командування вже весною (літом) наступного року “парірувать” чергову спробу України змінити свою стратегію ведення війни з оборонної на наступальну.

Й отже, довести її військово-політичному керівництву (ну й, звісно, її держав-партнерів) усієї “безперспективності” спроб “щось змінити” у поточній військово-політичній (стратегічній) ситуації у війні. Тобто неможливості “щось повернути” чи “щось відбити”. Й це, на думку Кремля, очевидно, об’єктивно повинно спонукати Україну та її союзників “погодитись” на всі “завоювання” Кремля.

Як на мене, перший варіант “основного призначення” озвученого генералом Сирським запланованого нарощування чисельності російських військ в Україні виглядає більш ймовірним, ніж другий.

Просто тому, що “ідеологія” теорії та практики радянсько-російської “школи” військового мистецтва вимигає пошуку та застосування найбільш активних та ефективних способів й методів “решительного разгрома войск противника”.

Перехід від позиційного “тягни–толкай” в тактичній зоні із більш-менш сталою лінією фронту, з надію на те, що противник (ЗСУ та загалом Україна) якось та колись “посипляться”, до серії “глибоких проривів та охватів”, у цьому сенсі є найбільш відповідною стратегією.

Хоча б тому, що Кремль на сьогодні просто “сам для себе” не може гарантувати із стовідсотковою впевненістю того, що Україні у якийсь момент можуть припинити допомогати “враждебные буржуины” (які, до речі, сукупно переважають усі ресурсні, економічні та технологічні спроможності Кремля вести затяжну війну, навіть на додаток із “частичным участием” Китаю).

Водночас, намагаючись визначити характер впливу цього нарощування чисельності російських військ, розгорнутих в Україні, на загальну (військово-політичнустратегічну) ситуацію у війні, варто мати на увазі не тільки сутто військову (воєнну) сферу, а цілу низку інших, так чи інакше пов’язаних із спроможністю Кремля її взагалі вести, або “моделировать” свою стратегію в ній. Наприклад, фінансову, воєнно-ЕКОНОМІЧНУ складову чи соціально-політичну, технологічну й т.д.

Щодо, власне, воєнної сфери.

Такого роду нарощування чисельності стратегічного угрупування російських військ в Україні, яке озвучив генерал Сирський, очевидно, сприятиме набуттю його командуванням цілого переліку можливостей та спроможностей.

Я їх зараз не буду перераховувати всі, але назву два, як на мене, ключових, у світлі вищеописаного призначення цього нарощування й загального перебігу війни, а саме:

Однак вся ця “красота” має сенс виключно тоді, коли російське командування дійсно збирається міняти основні форми й методи застосування своїх військ у війні з Україною — з поступового “прогризання” української оборони у стилі “від посадки до посадки” на “стремительные и сокрущающие удары в глубину обороны противника”, ну або тоді, коли виникне реальна потреба знову “зацементувати” власну оборону додатковими резервами на якомусь операційному напрямку, де, на його думку, “ЗСУ знову спробують наступати”.

В усіх інших випадках це нарощування буде позбавлене сенсу. Бо збільшенням “живої” (до визначеного моменту) сили, яка залучається лише для того, аби мати можливість й надалі штурмувати “домік лісника” чи “пів посадки під Часіком” приведе виключно до того, що й ці “гіпотетичні” 150–160 тисяч “зточаться” так само, як і їхні попередники.

Немає ніякої різниці для “зміни загальної ситуації у війні” скільки конкретно російських військовослужбовців загинуло, наприклад, в боях за Вовчанськ — три, п’ять, десять тисяч, грає роль лише співвідношення між цими втратами та “якістю” (рівнем, обсягом) досягнутого результату.

Якщо ви вклали (або у землю, або на койку в шпиталі) у лобових атаках для того, щоб захопити третину прикордонного містечка, приблизно десь повнокровну дивізію, то, якщо ви не зміните сам підхід до такого роду своїх дій, а лише збільшите чисельність штурмових груп та рот, то, очевидно, бажаного успіху ви досягнете (якщо взагалі досягнете) принаймні не з меншими втратами.

Збільшення чисельності особового складу російського стратегічного угрупування військ, розгорнутого в Україні, безумовно, на загальному перебігу війни для нас з вами відіб’ється “різко негативно”. Адже сприятиме суттєвому розширенню можливостей та спроможностей російського командування відповідного рівня планувати, організовувати та ПРОВОДИТИ ті чи інші свої дії (особливо наступального характеру).

Однак вплив цього нарощування на загальну ситуацію у війні зовсім не обмежується виключно військовою сферою. Для неї має значення ціла низка “пов’язаних” із цим ІНШИХ чинників. Починаючи з фінансового (адже цю ДОДАТКОВУ ораву треба одягати, кормити, поїти, нарешті — озброювати та оснащувати чимось, це — кошти, знову кошти й ще раз кошти), закінчуючи соціально-політичним.

Станом на середину лютого нинішнього року, за даними видання “Лівий Берег”, РФ УЖЕ витратила на війну з Україною не менше 1,3 ТРИЛЬЙОНА американських долЯрів (з них, принаймні, 211 мільярдів — лише на розгортання та утримання на окупованих територіях свого стратегічного угрупування військ, коли воно явно не дотягувало до 500 тисяч “голів”, зараз воно більше, й на дворі далеко не ЛЮТИЙ). Додавання до цього кодла ще 150–160 тисяч “тушок” означає — додавання витрат, причому суттєве.

Водночас в самій РФ інфляція продовжує зростати, промислове виробництво, не дивлячись на просто “ахіренне вкачування бабла” з російського бюджету у військове виробництво, продовжує “замєдляца” (темпи зростання, яке “давав” тамтешній ВПК, спочатку стабілізувались й зараз потроху почали зменшуватись, вони ще ростуть, але все менше й менше). Із самим дефіцитом “болотяного” бюджета щось також таке недобре коїться, та й загалом податки на “болотах” кардинально зростають.

А ще є соціально-політичний чинник (цих ДОДАТКОВИХ “вітязей” на боротьбу з “натівсько-бІндероФскою гідрою” ще десь й колись тре наловити, тобто мобілізувати, а це навряд чи викличе у російському суспільстві особливо позитивні почуття та емоції).

Ну й т.д.

Ну й на завершення — коротка оцінка всього цього нарощування у стилі “незважаючи ні на що…”.

Ми маємо справу із “останньою” спробою Кремля змінити “парадігму війни” в стратегічному сенсі. Тобто досягнути СПРАВЖНЬОЇ цілі війни — ліквідувати Україну як державу.

Обраний метод — розтягнуте у часі удушення.

Спочатку військовим шляхом примусити погодитись на закінчення війни на своїх умовах (для цього, власне, й потрібне це нарощування), після чого в Україні (або, краще сказати, в тому, що від неї залишиться), очевидно, розпочнуться, за думкою Кремля, “необратимые социально-политические процессы дезинтеграционного характера” щодо її системи державного управління й всього державного устрою (що цілком ймовірно). Наприкінці Кремлю залишиться лише “добити”.

Тому нам варто готуватися до дуже динамічно-напруженних найближчих 5–6-и місяців. Кремль, по суті, їде ва-банк. Його найближче й наразі ГОЛОВНЕ завдання — примусити Україну погодитись на ЇХНІ підсумки війни.

Військовий експерт Костянтин Машовець висловив свою аналітичну оцінку щодо гіпотетичного сценарію значного збільшення військової присутності на території України. На його думку, такий крок несе в собі суттєві ризики та виклики для ініціаторів.

Мова йде про карткові рахунки відкриті у ПриватБанку до повномасштабного вторгнення, на які продовжують поступати пенсійні виплати. Зняти кошти з цих карток, не маючи фінансового номера телефону неможливо, так як українські оператори мобільного зв’язку на тимчасово окупованих територіях не працюють.

Таких пенсійних карток, за останніми даними, налічується біля одного мільйона і частина з них залишається активною. Саме ці активні пенсійні картки сформували “чорний ринок”, де співробітники банку продають дані банківських рахунків пенсіонерів з ТОТ шахраям, для яких зняти кошти з такого рахунку не є проблемою.

За інформацією наших джерел, на оборудках з картковими рахунками пенсіонерів на ТОТ держава щомісячно втрачає 3-4 мільярди гривень.